Відкрите суспільство

«...кому підпорядковується публічна влада, кому підпорядковується верховна влада в країні - бандитам або громадянам країни? До того часу, поки це питання не вирішене, ніякі інші питання не можуть бути вирішені.»

Андрій Іларіонов

«Янукович – людина старого кримінального складу, яка має свої ігри «за поняттями». У тому світі не ухвалюють закон в принципі. Така людина може говорити про закон, але кримінальний світ не любить закону... Карні злочинці в таборах говорили політичним: ви прийдете до влади і знову мене посадите, оскільки моя справа – обійти закон, а ви хочете привести суспільство до закону»

Євген Сверстюк, доктор філософії, політв'язень радянського режиму.

пʼятниця, 23 грудня 2011 р.

«Ментовські» війни або кому в Україні жити добре?


Дивна історія, що трапилася 15 грудня цього року біля Дніпровського РОВД, дещо прояснилася. Але не порадувала. Градус взаємної ненависті в суспільстві нестримно зростає. «Менти» ненавидять «конторських», «конторські – «ментів». І ті, та інші ненавидять «прокурорських». І це взаємно. А неозброєні громадяни із задоволенням би передушили громадян озброєних. І ті, та інші і треті, якось не можуть зрозуміти, що душити взагалі ж потрібно тих, хто узяв на себе функції голови цієї гнилої риби, під назвою «Уркаїна», своїх начальників і панів з територій, прилеглих до вулиці Банкової.
Коріння історії галасливого затримання «Альфою» заступника начальника Дніпровського РОВД Леоніда Куряти і чотирьох його підлеглих знаходиться в прокуратурі міста Києва. Проблеми в Куряти почалися після того, як він і його підлеглі затримали на місці злочину співробітників нелегального центру конвертації, що діяв на території їхнього району. Здавалося б, Курята за цю справу мав би бути заохочений. Але виявилось, що «конверт» був прокурорський. Точніше, працював «під дахом» прокуратури міста Києва. Прокурорські намагалися свій «конверт» врятувати, але не удалося. І – затаїли злість. Саме після цього раптом якісь «барсеточники», яких ще в листопаді 2010 року затримував Курята і які чинили опір при затриманні, раптом пригадали, що співробітники міліції нещадно їх били, катували і ледве взагалі не вбили. У березні 2011 року за заявою цих раніше судимих громадян була збуджена кримінальна справа про перевищення службових повноважень.
До речі, схема «прокурорської помсти» співробітникам міліції зараз однотипна. У редакції в роботі знаходиться справа по звинуваченню в тортурах двох співробітників Соломенського РОВД Києва, до речі, теж розшукувачів – Василя Трикози і Володимира Зубченко. Справа була ініційована прокурором Соломенського району Шуляковою на прізвисько «Шахиня». Розшукувачі стали «ворогами» після того, як затримали групу квартирних злодіїв і розбійників, до складу якої входив родич прокурорши – такий собі Музиченко. Слід зауважити, що банда на останньому розбої «прославилася» тим, що її керівник приставив пістолет до голови немовляти, сина хазяйки квартири, і таким чином змусив матір вказати місця зберігання цінностей. Розшукувачі «прийняли» розбійника цього ж дня. «Прийняли» можливо жорстко. А замість винагороди 13 грудня цього року отримали вирок Голосіївського райсуду у вигляді позбавлення волі на 4 роки і позбавлення звань. Ось і думай після цього, чи варто шукати бандита, якщо раптом виявиться, що у нього в прокуратурі родич або «дах»?
Але повернемося до подій біля Дніпровського РОВД. Прокурорські встали на захист прав «барсеточників» і порушили кримінальну справу. Паралельно віддали цю справу в оперативний супровід СБУ. Там завели ОРД і почали «ходити» і «слухати» в надії знайти свіжий «катувальний» випадок або іншу компру. Але, як завжди, економили бензин і на маршрут випускали не три-чотири екіпажі, а два, а то і один. Внаслідок чого Курята за тиждень до свого затримання «наружку» і відмітив. І зі своїми співробітниками «узяв в полон». Адже на ній не написано, що вона «конторська»? «Топтунів» затримали, напевно теж не м'яко і відправили до райвіддільського «мавпятника». Там і з'ясувалося, що «топтуни» – «конторські». І тут Курята напустував. Замість того, щоб відпустити «сусідів» додому, він продовжував їх утримувати в «мавпятнику» і, з чуток, навіть над ними словесно глумився. Врешті-решт в райвідділ завітало начальство «топтунів», і їх відпустили. Але, Валерія Хорошковського цей випадок уразив в саме серце. Він розцінив цей випадок як те, що саме його вже ні в хрін не ставлять не лише президент з прем'єром, але навіть начальник Дніпровського РОВД. І дана була команда помститися безрозсудним хазарам Дніпровського РОВД. Чому і затримували голосно, пафосно, з вибухами і стріляниною. І, що примітно, до дій «Альфи» менти, в принципі, претензій не мають. Ну так, затримували жорстко, але кісток не ламали і не знущалися. А ось підлота почалася трохи пізніше. Коли Курята вже лежав мордою в асфальт, несподівано до нього підскочив заступник начальника ДОТЗ СБУ Петрулевича, хтось Жироїд (я не приколююся, це дійсно прізвище таке). І ось цей самий Жироїд почав лупити ногами лежачого Куряту. Курята у минулому борець і лише кректав, поки били по тілу. Але напослідку Жироїд ударив його ногою по голові і зламав щелепу. Мабуть, таким чином Жироїд мстив за зганьблену честь співробітників «контори». Але якось мало честі в тому, щоб давати прочуханки ногами закутій в наручники людині, яка лежить на асфальті. Мало честі, але напевно багато неприємностей в майбутньому. Загалом кажучи, попсував Жироїд собі карму.
Оперів затримали, а незабаром і випустили, тому як суду здалася ця справа не те що слабкою, а взагалі ніякою. Зараз за дніпровськими операми їздить вже не один екіпаж «наружки», а відразу декілька, «слухають» все що можуть, і перекопують всі справи Куряти і його підлеглих, щоб знайти якомога більше компри. Тому як потрібно прикрити дупи не лише «конторським», але і «прокурорським». Чутки ходять, що найближчим часом в Куряти повинні знайти наркотики. Чи то удома, чи то в гаражі. А може в «багнета» – наркомана, який раптом вирішить розповісти, що Курята – його «дах». А ось був би Курята не розшукувачем, а, наприклад, «бехом» – і ніколи б з ним нічого подібного не сталося.
Повчальна історія. В черговий раз доводить, що в наш час у кримінальний розшук йти може лише самовбивця. Тому що влада наша не бачить міліцію як орган, що захищає громадян від злочинних посягань. А розглядає МВС винятково як власну охорону і як інструмент «заробляння» грошей. В принципі, в МВС це вже давно ні для кого не секрет. Ні для розшукувача з його жебрацькою зарплатою, ні для тих, що стоять живим щитом на шляху проїзду вельможних кортежів рядових і не рядових співробітників. У обговоренні цієї теми на форумі з’явилося показове повідомлення:
«Да, щас не в кайф работать, но не все такие. Можно и уйти. Не проблема. Но кто прийдёт? Если я знаю, что, возможно, смогу помочь человеку, то ещё поработаю.

Кайф работы был 20-30 лет назад. В кайф было просчитать уличного грабителя. В кайф было догнать угонщика. В кайф было до пяти утра в шинельке и сапогах в мороз в подъездах у батареи погреться. В кайф было вора поколоть на пачке чистой бумаги. В кайф было по гражданке зайти в любое заведение на районе, и с тобой здоровались даже блатные. В кайф было при всём личном составе получить “Отличника милиции” Потому что уважали за работу, и знали – это мент, не беспредельщик. Вот от этого был кайф.

Сейчас проблема в другом. Молодого научить некому. Пришёл пацан после института, молодой, шустрый. Хочет и может работать. Но ему ставят задачу – найди бумагу, найди себе стул и стол для работы, найди бензин для машины, отдай 100 гривен из зарплаты в 1500 на подписку журнала “именем Закона” (причём, с руководства с зарплатами в 4-5-6-7 тысяч, эту сотку не высчитывают). Суббота, воскресенье – рабочий день. Никаких двойных оплат за выходные и праздники, никаких ночных. Бнон, бэп, паспортный – ездят на жирных машинах, обедают в ресторанах. Что делает молодой? Он думает что так и нужно. Дали пистолет – зарабатывай. Не гламурно раскрывать преступления. Гламурно людей разводить. И, чем больше ты развёл, тем ты круче. А шо, никого не садють. На крайняк увольняют задним числом. В самом лучшем случае – откупиться можно.

26 лет поработал, и за речкой был, и в Чернобыле. И о выборе профессии не жалею. И ни за один день работы моей мне не стыдно. И ни один человек не скажет обо мне что я гандон (акромя самих гандонов). Несмотря на творящийся беспредел, ещё поработаю – и стараюсь, чтобы это было в кайф, как когда-то. Очень жаль, до слёз обидно, но надо признать – система сгнила и нормальных ментов осталось очень мало.»
Або таке: «Страшно тебе на улицу выходить? Так приходи ко мне в дежурную часть , я тебе покажу расстановку сил и средств в районе на сутки, сколько людей идет на охрану общественного порядка в районе ,и сколько в центр под кабмин, верховную раду, администрацию, сколько бензина выдают на служебный автомобиль , в 2-3 ночи уже заканчивается, и заправляется только 20% от имеющегося транспорта, сколько поступает сообщений о преступлениях и правонарушениях… Нам тоже страшно, потому ,что знаем больше ,и знаем систему изнутри… Тогда ты не будешь хаять ппс или участкового. Рыба гниет из головы: зам министра мвд ворона проводит тендер на бензин, и покупает его по 12 грн литр, когда на заправках он по 10 грн , бывший министр белоконь покупает фолцвагены китайской сборки , а по документам немецкой , разницу в 50 лямов уе ложит в карман, могилев в прошлом году будучи в отпуске 27 раз на самолете мвд летал в крым…. Вот пока такие руководители в системе мвд, никаких изменений не будет…»
Важко з цим не погодитися. Але адже справа не лише в керівниках системи МВС, вони «шестірки» і не більш. Прогнила вся влада, без виключення. І зачистка має бути тотальною. І не потрібно запитувати, а чим буде краще нова? Нова – ще може бути краще, якщо ми її триматимемо в узді. А ось нинішня ставатиме лише гірше. Від страху і від вседозволеності, яку ми їй подарували. І саме цій владі вигідно сіяти взаємну ненависть між служивими всіх мастей і між неозброєними громадянами. Для карних злочинців це самий цимес, спостерігати, як «менти» друг дружку рвуть і на «лохах» відриваються.
Зрозуміло, що ні сьогодні, ні завтра «силовикі» не попруть проти влади. Але, важливе те, що для всіх нас стає очевидним злочинний характер цієї влади. Це – перший крок до лікування і звільнення.
Станіслав Речинський, «ОРД»                      22.12.2011 2:34
http://www.ord-ua.com/2011/12/22/mentovskie-vojnyi-ili-komu-v-ukraine-zhit-horosho/

Немає коментарів:

Дописати коментар