«Макіївські»
– це звучить більш зловісно, ніж «донецькі». Крім
вибухівки та «Шансону», до цього поняття домішується бруд, розруха і натяк на
глибоку провінційність. В українському контексті читай: дикість, недалекість і
схильність до «безпредєлу».
Після того, як
донецькими «господарниками» в Макіївці було порізано на металобрухт все, що
було зроблено з металу, навіть трамвайні рейки, місцевим залишилося тільки
їздити на роботу в близько розташований Донецьк. Місто порожніє і дичавіє.
Реалії Макіївки сформували нову генерацію кочівників: звідси виїжджають за першої
можливості. Для макіївських VIPів рятівна втеча забезпечується особистою
безмежною відданістю вождю. «Макіївські», таким чином, – відмінні виконавці
верховної волі.
Мабуть невипадково
тому серед нинішньої державної еліти більшість з них задіяно саме у «правоохоронних»
структурах …
Пташенята Джарти
Нещодавно 23-річна
молодша дочка Василя Джарти Ольга стала заступником начальника Київської
обласної митниці. Такому кар'єрному стрибку могла б позаздрити навіть її старша
сестра, 31-річна Вікторія, яку після приходу до влади Віктора Януковича
спочатку перевели з Донецька до Києва суддею столичного Господарського суду, а
потім зробили заступником його голови. Інші претенденти на цю посаду
попередньо, з різних причин, відмовилися від своїх претензій.
Для макіївських
митників це не перше гучне призначення. Не так давно ажіотаж у львівських ЗМІ
викликало переведення у Львівську митницю 34-річного Дениса Пудрика, сина
відомого чиновника макіївського походження Валерія Пудрика. До призначення у
Львів він недовго працював начальником Чернігівської митниці, а ще раніше
очолював митницю АРК, куди прибув незабаром після сходження на кримський
престол Василя Джарти. Але, на відміну від дочки останнього, яка тільки
закінчила вуз, Пудрик-молодший має репутацію професіонала.
Це не перше
призначення вихідця з Макіївки на західні кордони нашої батьківщини. У період
другого прем'єрства Віктора Януковича головою новоствореної Західної
регіональної митниці став макіївчанин Олександр Моргун. Завданням як першого,
так і другого було, судячи з усього, розібратися з місцевими мафіозними
кланами, що вигодувані контрабандою.
Кордон з ЄС – це
взагалі контрабандний клондайк, і контроль над нею стоїть дорогого. Тому, на
відміну від вугільної столиці України, де «все вже вкрадено», в культурній
столиці ще час від часу пострілюють, причому в кращих донецьких традиціях –
серед дня, в центрі міста. Прихід «макіївських» щоразу супроводжувався чистками
серед наскрізь корумпованих місцевих митників – звільняли десятками, замінюючи
людьми зі сходу країни. Можливо, насправді боролися з контрабандою…
…і орли Могильова
Перша хвиля
макіївських кочівників була породжена ще першим прем'єрством Віктора Януковича.
Завдяки йому, з донецького степу до управління державою прийшли такі персони,
як Василь Джарти, Ренат Кузьмін і Анатолій Могильов. Друга хвиля еміграції
«макіївських» була пов'язана саме з ними, що освоїли Київ і Крим.
Третя, схоже, буде
залежати від сина президента Януковича Олександра, що мертвою хваткою, як
вважається, вчепився в головне на сьогодні макіївське підприємство – ДП
«Макіїввугілля». Своєму формальному або неформальному власникові воно обіцяє
контрольний пакет акцій у структурі місцевої влади. Поки ж, безвідносно до ДП,
від Олександра Вікторовича до Києва вирушив перший макіївський посланець –
голова Податкової адміністрації Олександр Клименко.
Цікаво, що Василь
Джарти, який звик діяти з власною командою, крім довірених макіївських
чиновників, привів із собою в Крим цілу армію міліцейських кадрів зі своєї
першої вотчини. Забавно, що в АРК з Макіївки, з її закатрупленою каналізацією і
порізаними на металобрухт тролейбусами і трамваями, прийшов начальник
«Кримтролейбуса» і «Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного
господарства ПБК»…
Що ж до міліції, то
крім рядових співробітників МВС та начальників подрібніше, «макіївські»
з'явилися в керівництві управління по боротьбі з організованою злочинністю
кримського главку, міліції Євпаторії, міліції Севастополя, і очолили ціле МВС
автономії. Тому новому Макіївському прем'єр-міністру АРК Анатолію Могильову,
який раніше також очолював кримську міліцію, а до недавнього часу стояв на чолі
Міністерства внутрішніх справ, має бути комфортно в кримському середовищі.
Можливо, саме це
міркування переважали серед мотивів призначення Могильова до Криму, в той час
як МВС очолив близький до Олександра Януковича екс-начальник ДПА Віталій
Захарченко, що теж, до речі, встиг трохи попрацювати в макіївської міліції.
Так само, як і Крим,
«макіївські» з приходом нової влади уподобали традиційно «донецьку» Сумщину.
Крім вихідця з Макіївки губернатора Юрія Чмиря і його команди, там працює,
зокрема, макіївський голова обласного УМВС Петро Дяченко.
Серед вищих посадових
осіб МВС – ще одна «макіївська», людина і Анатолія Могильова, і Василя Джарти,
– 31‑річний Дмитро Ворона, нинішній заступник міністра внутрішніх справ, який в
2006 році, коли головою цього відомства був Джарти, був заступником міністра
охорони навколишнього середовища.
Перший заступник
Генпрокурора Ренат Кузьмін також працював у Макіївці, в якості голови міської
прокуратури. Тому і серед його креатур зустрічаються «макіївські». Зокрема,
заступником прокурора Києва став Сергій Софієв, що лічився в районних
прокуратурах Макіївки і майже повторив, таким чином, кар'єрний шлях самого
Кузьміна, – Макіївка, Донецьк, Київ.
Анатолій Головін, що
в 2010 році очолив Конституційний суд, також уродженець Макіївки. З недавніх
пір в ЗМІ побутує думка, що незабаром Головін перейде з КСУ в керівництво поки
що єдиного не макіївського і навіть не донецького суду – Верховного.
Юлія Абибок, «ОстроВ» 2011.11.23 10:18
http://ostro.org/articles/article-289989/
Немає коментарів:
Дописати коментар