НЕОРЕАЛИЗМ
Не намагайся прибрати дерево
з даху. Це неможливо. Замість цього спробуй зрозуміти істину: дерева не існує.
«Я не сказав,
що буде легко, Нео. Я лише обіцяв відкрити правду» (х/ф «Матриця»)
Чи достатньо в наш час декількох днів, щоб гарантовано
впоратися з приступом кіберпаранойі? «Обком», повинні зізнатися, не готовий
дати на це питання тверду відповідь – з минулого тижня ми так і не змогли
оговтатися від раптового знання, яким не побоялася поділитися зі світом
відважна Партія регіонів. Тиха затишна головешка Миколи Яновича Азарова у
боротьбі з партійними комплексами раптом народила справжній виклик екзистенції,
у порівнянні з яким драма бабки, внука і кота – всього лише дрібне сімейне
непорозуміння.
Страшне відкриття Микола Янович зробив на засіданні
Кабміну, невинно обговорюючи з міністрами, чи все державна махина зробила
для того, щоб його синочок Льошенька виграв вибори на своєму мажоритарному
окрузі. Мова, як вже багато хто здогадався, саме про те нещасливе дерево, яке
впало на дитячу їдальню і яке особисто в. о. надзвичайного міністра під чуйним
керівництвом особисто Миколи Яновича тут же прибрав: «За кілька хвилин мені доповіли, що це було зроблено ще вранці. Адже ж
країна побачила інше: ніби проблема досі не вирішена! Виникає питання: чому
через неоперативні дії прес-служб органів влади, причетних до ліквідації
наслідків стихійного лиха, люди не отримали правдиву інформацію?»
Просте і, здавалося б, риторичне питання великої розумниці
Азарова взяв і прибив уражений «Обком» до крісел: і правда, чому? І тим
страшніше це питання тому, що неправдиву інформацію про нібито існування дерева
через кілька годин після його підтвердженого зникнення зняли і показали
журналісти місцевого телебачення. Можливо, над цим питанням так би роками і
мучилися свідомі вітчизняні інтелектуали, якби тонкий натяк Миколи Яновича тут
же з убивчою простотою і ясністю не розшифрували кращі адвокати зграї Януковича
під загальним прізвищем Бондаренко. Спочатку нардеп від Партії регіонів Олена
пояснила, що інформацію
про її партію блокують журналісти. А потім і колишній зам Тігіпка Кость опублікував на
«Українській правді» блог «Інформаційне сито» про те, що преса підступно
фільтрує правду про хороших Януковичив. «Муссоліні
теж починав як прогресивний журналіст» – проспівав свою лебедину пісню
сміливий Бондаренко, не боячись, що цинічні фільтри опозиційної преси в помсту
перевірять, чи не вів Брейвік блог і чи не звали одного з найстрашніших
радянських серійних маніяків Черьомухіна Костянтином.
После всех этих выступлений любой мыслящий человек бы
задумался: как же это так, вроде бы и все основные телеканалы страны пашут на
Банковую, вроде бы кроме Януковича и его шайки и в телевизоре никого нет, так
почему ж тогда обещанные тонны хорошей информации о власти так и не доходят до
экрана? Почему все равно у Партии регионов, как ни выставляй свет в студии
Савика Шустера, куда ни плюнь – сплошь проходимцы, кого ни пни – одни бездари,
казнокрады, сволочи и украинофобы? Почему даже мы, журналисты, получающие
информацию еще до коварных муссолиниевских «фильтров», не видим того
прекрасного мира, в котором живут Азаров, Бондаренко и тоже Бондаренко?
Логичный ответ на эти вопросы может быть только один – Матрица!
Після всіх цих виступів будь-яка мисляча людина б задумалася:
як же це так, начебто і всі основні телеканали країни орють на Банкову, начебто
крім Януковича і його зграї і в телевізорі нікого немає, так чому ж тоді
обіцяні тонни хорошої інформації про владу так і не доходять до екрану? Чому
все рівно у Партії регіонів, як не виставляй світло в студії Савіка Шустера,
куди не плюнь – суцільно пройдисвіти, кого не копни – одні нездари, казнокради,
сволота і українофоби? Чому навіть ми, журналісти, які отримують інформацію ще
до підступних мусолінівських «фільтрів», не бачимо того прекрасного світу, в
якому живуть Азаров, Бондаренко і теж Бондаренко? Логічна відповідь на ці
питання може бути тільки один – Матриця!
«Матриця – це система, Нео. Ця
система – наш ворог. Коли ти всередині, ти оглядаєшся, що ти бачиш? Бізнесмени,
вчителі, адвокати, теслі. Люди, яких ми намагаємося врятувати, але поки вони
підключені, вони все ще частина системи, а значить – наші вороги. Ти повинен
зрозуміти, що більшість цих людей не готові до відключення. І безліч з них дуже
прив'язані до системи, тому вони будуть боротися за неї ... Ти слухаєш мене,
Нео, або милуєшся жінкою в червоній сукні? Озирнись!»
Просте усвідомлення того, що український електорат поглинула
Матриця, миттєво розставляє все по місцях. Люди, підключені до машини, при
погляді на Януковича бачать тільки вгодоване задоволене хамло на золотому
унітазі – і вже ніяк не Обраного, що перешибає кулі коліном і знає конопельне кунгфу,
що гне ложки і дбає про загальне благо чи то на Сіоні, чи то на Афоні. Ці люди
легко повірять в телесюжет, піднесений Матрицею, без сумнівів сприймуть як
істину, що дерево досі валяється на даху, хоча Микола Янович тільки що ж ясно
сказав, що його там з ранку немає (а насправді – анітрохи не сумніваємося – і
не було!). Зрештою, будемо відверті, повірити в те, що ніякого безладу,
беззаконня і всепожираючого покращення навколо немає, а є лише кущі райські, і
солодкі трелі чудовоголосого Чечетова в них музикою звучать, людині зі слабкою
психікою просто страшно – від такого заперечення підвалин адже і головою рушити
недовго! Ось і вірять якийсь логіці, здоровому глузду і іншим провокаціям,
даними нам у відчуттях під виглядом якоїсь «реальності». Але рано чи пізно
навіть створеної бездушними журналістами віртуальної пелені повинен настати
кінець. Відкинь сумніви, відітни мозок, включи диск Таї Повалій – не давай
Матриці замутити свою свідомість очевидним!
«Приймеш синю пігулку – і казці
кінець. Ти прокинешся у своєму ліжку і повіриш, що це був сон. Приймеш червону пігулку
– ввійдеш в країну чудес. Я покажу тобі, чи глибока кроляча нора »
Спроби заманити в свою схованку одурманених українців Микола
Янович не залишав ще з 2010-го року. Вже після «майдану» навколо Податкового
кодексу в Азарова зародилася перша думка: ну не може ж така чарівна ницість так
не подобатися її жертвам! Напевно ж бізнесу дуже сподобалося, що тепер його
будуть дерти не в дві дірки, а у всі чотири, от тільки прийшли якісь «опоненти»
і «замазали чорною фарбою весь позитив
від податкової реформи, а наші інформаційні служби ... не змогли донести до
кожного громадянина об'єктивну і правдиву точку зору», – зробив логічний висновок
Микола Янович.
З кожним роком міцніла і міцніла впевненість Азарова в тому,
що якась невідома сила, чомусь непідвладна владній вертикалі, змушує навіть
самих лояльних журналістів бачити в його прекрасних промовах недорікувате
посміховисько, а в подвигах на благо народу – нахабний бєспрєдєл і дерибан. З
року в рік він твердив своїм міністрам, що їх головне завдання – роз'яснення великого
блага «реформ» зомбованим громадянам. Навіть після всіх нацистських заяв
міністра Табачника Микола Янович ні на секунду не засумнівався, що причина
нелюбові до нього – сайт
Міносвіти, що погано роз'яснює велике благо. Зрештою, міністрам навіть особисту агітацію в
обов'язок поставили – аби хоч якось народ дізнався про своє невидиме щастя.
Не принести успіху ця відчайдушна діяльність не могла, і, принаймні, одна
людина таки зазіхнула на червону таблетку від Миколи Яновича: про «активізацію роз'яснювальної роботи»
серед населення заговорив
і сам Віктор Янукович. «Щоденна
робота влади, вона повинна створювати відповідний суспільний клімат в усіх
напрямках», – потужно сформулював Віктор Федорович, і здалося: Матриці не минути
лиха. Однак час ішов, ішов, а Микола Янович все так же слав з фронту невтішні
зведення. Навіть до європейських лідерів, які обурюється розправою над
Тимошенко, виявляється, дотяглися
щупальці українського інформаційного чудовиська!
Послухавши Азарова, мимоволі переймаєшся повагою до цього
простого дідуся: як, мабуть, важко стільки часу носити в собі таку купу хорошої,
корисної, придатної та об'єктивної інформації і навіть не мати можливості
поділитися нею з оточуючими! Хтось з таким діагнозом запросто в психлікарні чалиться,
а тут – самої стабільністю кермувати довіряють! І наскільки ж велика повинна
бути віра в Віктора Федоровича і його Курс, щоб під натиском непереборних
аргументів Матриці про злочинність, вульгарність і підлоту існуючого режиму все
одно продовжувати називати чорне тим, чим воно насправді є, – білим?!
Немає жодних сумнівів у тому, що з такою вірою Микола
Янович, Віктор Федорович і вся їх звіздобратія просто не може не перемогти. Ще
трохи – і каламутні липучі потоки правди нарешті прорвуть дроти всесильної
Матриці одного незалежного телеканалу і кількох сайтів та хлинуть в рот, ніс і
вуха виборця, що скучив за цією цілющою вологою. Ласкаво просимо в реальний
світ, любі!
«Я знаю, ви мене чуєте, я відчуваю вас. Я знаю, ви страшитеся: боїтесь нас, боїтеся змін. Я не знаю майбутнього, я не стану
пророкувати, чим все скінчиться, я скажу лише, з чого почнеться. Зараз я повішу
трубку, і потім покажу людям те, що ви хотіли приховати, покажу їм світ ... без
вас, світ без диктату і заборон, світ без кордонів, світ, де можливо все. Що
буде далі – вирішувати нам ».
Юрко КОСМИНА 21 серпня 2012
10:04
Немає коментарів:
Дописати коментар