Як не крути зоологію або географію – кенгуру
явно не наша тварина. Принаймні, ареал проживання цього двоногого стрибуна – не
в Україні. А ось піди ж ти, стрибає так, що караул. Не можу не навести точного,
і, скажімо так, дещо здивованого заголовка статті глави Асоціації
демократичного розвитку і самоврядування України Валерія Лебедівського: «”Стрибки кенгуру” української
соціології ». Вчений дійсно здивований тим, що буквально в останні дні
відбувається з результатами тих чи інших соцдосліджень, природно, що стосуються
рейтингів політичних сил, які балотуються в парламент. Він нагадує один із
постулатів соціології, до речі, цілком логічний, зрозумілий і людині, далекій від
професійних соціологічних-політологічних досліджень.
Щоб рейтинг публічної сили або лідера несподівано зріс
на кілька пунктів, або, навпаки, впав за короткий термін, необхідна публічна
масштабна основа, або подія, що стосується значної частини електорату.
Правильно? А у нас в останні тижні, можна сказати, нічого подібного не
відбувається, всі основні серйозні політичні гравці залишаються на своїх
позиціях, роблять, що й робили, декларують, що і декларували. А незліченні
«результати рейтингів» канканують.
Їх, що нескінченно оголошуються всіма ЗМІ, стає
стільки, що «іноземне слово» стало загальновідомим, і здається, що на глухому
хуторі, загубленому в лісах, будь-який старий далекий від тонкощів політики вважає,
що Рейтинг – якесь таємниче і незаперечне божество, яке, як божеству і призначено,
абсолютно не залежить від того, що громадяни думають насправді. Але оскільки в
нашому випадку «божество» намагається впливати на громадську свідомість, дуже
вже явно нехтуючи логікою, хочеться запропонувати розвінчати його найпростішим
способом. Уявляю, скільки критики отримаю в свою адресу за подібну пропозицію.
І, тим не менше: давайте в ці короткі передвиборчі тижні ... просто не приймати
в розрахунок результатів незліченних рейтингів. Їх підсовують з усіх боків, а
ми, образно кажучи, закриємо вуха. І як слід розкриємо очі, роблячи свій
«передвиборний» вибір, виходячи з того, що пропонує втілити в життя та чи інша
політична сила, і наскільки схоже, що вона здатна зробити це. А що стосується
реальних, домінуючих у суспільстві переваг, давайте-но, шановні
читачі-співрозмовники, більше вірити не суперечливим цифрам, що раптом звідкись
звалюються на наші голови, а власному (якщо подумати – то у кожного достатньо
широкому) колу спілкування, тому , що відверто говорять наші близькі,
співробітники, сусіди.
Ну, хіба що, сьогодні – в останній раз торкнемося цифр
горезвісних рейтингів. Це досить цікаво. Відразу ж умовимось, що за межею обговорення
залишаємо «результати досліджень», про які респектабельний соціолог Ірина
Бекешкіна попереджає вже давно: «У ЗМІ, особливо на телебаченні, виходять якісь
невідомі в соціології люди, які посилаються на якісь невідомі контори та
інститути, і повідомляють рейтинги». Тут говорити нема про що, нічим непідкріплена
брехня з надією на «може-таки прокотить», чим ближче до виборів, тим частіше
буде спливати і тонути. Але не зовсім зрозумілі навіть рейтингові зміни
останніх днів, пропоновані серйозними закладами, які ніяк би не хотілося
звинувачувати в «замовленні». Згаданий в сьогоднішніх нотатках Валерій Лебедівський,
ще раз підкреслюючи, що для таких стрибків рейтингу потрібні події, яких не
було, наводить приклад: за результатами опитування Фонду «Демократичні
ініціативи» спільно з Центром Разумкова в кінці серпня Об'єднана опозиція
«Батьківщина» налічувала 26% прихильників , щоб в середині вересня ця цифра від
тих же дослідників – раптом впасти до 15,1%.
Понишпоримо в результатах соцопитувань і самі, причому
порівнюючи відповіді, одержувані соціологами від респондентів з невеликим розривом
у часі, грубо кажучи, буквально в ті ж дні. Київський міжнародний інститут
соціології: Партія регіонів – 22%. «Батьківщина» – 13%, «Свобода» – не долає
п'ятивідсоткового бар'єру, непрохідна, УДАР – 14%, КПУ – 9%. І раптом, через
пару тижнів, той же КМІС, вказуючи, що опитування проведено з 21 вересня по 1
жовтня, оголошує: ПР – 30,7%, УДАР – 21,5%, «Батьківщина» – 19,8%, КПУ – 13,3%,
«Свобода» – 6,7%. Це оголошено буквально вчора-сьогодні. І саме у світлі
термінів, неможливо пройти повз цікаве – в понеділок, 8 вересня, тобто от саме,
вчора – тиражувалася інформація від «Демініціатив» спільно з КМІС, де Партія
регіонів – 23,3%, УДАР – 16%, «Батьківщина »– 15,1%, КПУ – 10,1%,« Свобода »– 5,1%.
Чи можна повірити, що переваги виборців, за відсутністю
всяких подій, здатних масово вплинути, стрибають ось так? Напевно, не можна.
Повторюся, не маю ні найменшого права підозрювати серйозні, реально існуючі
соціологічні інституції в примітивному підтасовуванні. Просто – передаю на
розгляд картинку.
Незаангажовані політологи вважають, що різке зростання
соціологічного позитиву «партії влади», і різке падіння «зафіксованих
соціологічних симпатій» до її як не крути, а основному реальному супернику,
Об'єднаної опозиції напередодні дня голосування викликано принаймні двома
факторами. Все ж на соціологів проводиться певний тиск. І друге – чим ближче
вибори, чим більше інформації про напад на агітаційні намети опозиціонерів, про
побиття агітаторів – тим більше громадянин воліє приховати від опитувача свої
справжні уподобання. До речі, здається, що досить висока кількість тих громадян,
які заявляють, що вони «не визначилися» (24%), і те, що за останні півтора
місяці на 9% зросла, і досягла 39% кількість респондентів, які відповіли, що
голосувати не збираються взагалі – теж свідчить трохи не про те. А про те як
раз, що людина воліє поки замаскуватися, взагалі зробити вигляд, що усувається
від виборів, а сама вирішила, що і піде, і проголосує. Швидше за все – проти
режиму.
Режиму потрібно озвучування високих цифр симпатій до
себе. І не тільки тому, що він розраховує вплинути на виборця от яким шляхом:
«як всі, так вже і я». На виборах-2012 відзначають нову тенденцію бажаючих
утримати владу регіоналів. У 2004 році вони підштовхнули народ до масового
протесту проти крадіжки голосів у тому числі і тим, що не звернули належної
уваги на соціологію, що була попередньо озвучена. І розрив між тим, що заявляли
громадяни попередньо, та результатом, піднесеним Центрвиборчкомом, був занадто
великий, тож ще раз переконував виборця: ми висловлювалися зовсім не так, нас
обдурили аж надто відверто.
Ну, і звичайно, головна новина пропонованих нам
результатів соціологічних досліджень останнього часу – це небачений, миттєвий
прорив УДАРу Віталія Кличка. Ніхто не сперечається, партія боксера – улюбленця
України (саме на рингу), і явище в політикумі, яке претендує на горезвісну
«третю силу», мало і має своїх цілком реальних прихильників. Але такий миттєвий
«стрибок у стилі кенгуру»? Адже знову-таки, погодимося, Кличко (не кажучи вже
про його партії, де крім першого прізвища – люди, мало кому відомі) нічого
масово-яскравого останнім часом не скоїв. Ірина Бекешкіна висловлює припущення:
«Мотивація у виборців« Батьківщини »була лідерською. Зараз лідерів там немає.
Тому виборці переключилися на іншого лідера – Кличко». Віддаючи данину поваги
досвідченому вченому, все ж хочеться не погодитися. У менталітеті слов'ян – не
без лідерської мотивації. Але ж і кілька місяців тому будь-якій розсудливій
людині було зрозуміло, що режим не відкриє двері темниці, і не допустить
харизматичного лідера Юлію Тимошенко до участі у виборах. Точно так само було
ясно, що незважаючи на всі тюремні грати, саме Тимошенко – реальний лідер
Об'єднаної опозиції. Значить, знову таки, нічого не змінилося? Крім цифр в
рейтингах?
Але якщо дозволити собі припущення (гіпотетичне, немає
ніяких доказів, і нікого марно звинувачувати не сміємо), що «стрибок Кличко»
нарахували не без впливу режиму, причому, можливо, і без ініціативи самого
Кличка, доводиться задатися питанням: а навіщо? І стане зрозумілим, що я була
не зовсім права, стверджуючи, що останнім часом Кличко не зробив нічого
помітного. Декларована його політичною силою згода учинити розділ деяких
округів з Об'єднаною опозицією, це подія. Незважаючи на те, що результат, ще
кілька днів буде невідомий. І тут – можна знову зважитися на припущення. Від
того, що подібний вчинок додав деякій кількості опозиційно налаштованих
виборців симпатій до Кличка, вже не як спортсмену, а як політику, готовому
посилити загальний «кулак», готовий змести режим. До – протилежної, якогось
таємного шепоту режиму: ми, мовляв, тебе і твоїх гнобити не будемо, навпаки,
підведемо, нам лише б не ця клята «Батьківщина», а там, дивись ... Але спробуємо
поки повірити, що Кличко не настільки підлий або дурний, щоб не розуміти – справжньою
перемогою УДАРу може бути не «середніх розмірів захід у Раду», з подальшою
долею Литвина, Мороза, будь-якої «кишенькової» напівопозиції. А дійсно перемога
– разом з опозицією об'єднаною, тоді у нього є перспектива в політиці. Як мовиться,
«подивимось» ...
І, до речі, ще раз про рейтинги. На цей раз ті, що,
строго кажучи, не можна назвати репрезентативними. Це – Інтернет-опитування.
Але якщо вони охоплюють велику масу респондентів, і проводяться чесно, одне
голосування – з однієї унікальної IP-адреси, вони теж цікаві. Результати одного
з таких опитувань, які зараз наведу, стосуються якраз рейтингу особистості
політика. Інтернет-ресурс UAINFO 5 жовтня почав тематичне опитування «Кому ви
найбільше довіряєте з публічних політиків?». Результати на 8 жовтня такі: Тимошенко
– 25,44%; Тягнибок – 20,13%; Гриценко – 18,21%; Кличко – 11,29%. Ну, а
аутсайдери: Азаров – 4,81%; Янукович – 3,88%; Симоненко – 3,6%. Якщо вже ми й
справді схильні лідерської мотивації, то все якраз на своїх місцях, саме в
такому порядку, позитивні чи негативні відсотки привносять у свої партії
«особи».
А ось яке Інтернет-опитування, з величезною кількістю
учасників, і тієї ж строгістю «одна адреса – один голос» з кінця лютого
проводить ресурс Цензор.НЕТ. «Батьківщина» – 41,6%; «Свобода» – 16,1%; Партія
регіонів – 13,2%; УДАР – 8,8%, КПУ – 6,1%. Не будемо поспіхом плескати в
долоні, і беззастережно приймати ці цифри. Багато хто зараз почнуть говорити
про те, що Інтернет-користувачі проживають в основному в столиці і великих
містах, і що люди, які беруть участь у подібних опитуваннях, досить освічені.
Це так. Але взагалі ж не варто скидати з рахунку того, що дорослих користувачів
у країні – близько 17 мільйонів. І люди, котрі відповіли так в Мережі, нікуди
не дінуться 28 жовтня. Якась частина їх голосів буде саме такою. Більш того,
якщо, як ми з вами домовилися, спробувати особисто орієнтуватися на те, що
реально чуємо від близьких і знайомих – малюночок є багато в чому схожим на
правду.
І дійсно, чим ближче до виборів, тим менше слід
прислухатися до рейтингів, які рясно публікуються підконтрольними ЗМІ. Тим
більше, якщо доведено, що їх цифри і справді раптом стали здійснювати нелогічні
«кенгурові стрибки». Ну, а за кого голосувати? .. Я не агітую. Просто
наголошую, що і в особистих розмовах, і на форумах Мережі все частіше
спостерігаю цей настрій: ми, звичайно, проти режиму і комуняк, але тоді ЗА
КОГО?! Адже ж знаєте – хороша старовинна приказка: «ворог мого ворога – мій
друг». Режим – безсумнівний ворог кожного громадянина. І ось, чи хороші, чи не дуже,
але вималювалися беззаперечні вороги режиму, яким відступати нікуди: Об'єднана
опозиція і «Свобода». УДАР? Що ж, подивимося і на УДАР. Якщо він справою
підтвердить бажання йти проти режиму спільним фронтом, якщо Віталій Кличко не
відмовиться від своїх слів – він готовий формувати більшість з опозицією, він –
за імпічмент Януковичу, і ще загострить цю позицію, то буде можливість внести в
наш власний список «ворогів мого ворога» і УДАР. А якщо ні, і це якісь ігрища,
що ж, громадяни залишать Кличко в трусах. Ні-ні, не подумайте нічого поганого.
Просто – виключно в боксерських трусах, щоб аплодувати йому на рингу. Коли буде
за що.
Не читайте рейтингів. Передвиборчий час стає все
коротшим, і у нас з вами на порядку денному – прості, але дуже потрібні справи.
З 8 жовтня кожен виборець може, витративши буквально півгодини, заглянути на
свою ділянку, і перевірити правильність внесення себе в списки. А якщо
запрошення голосувати не прийде в поштову скриньку, або просто не буде вручено
до 12 жовтня – навідатися на дільницю не просто бажано, а необхідно, з вашим
голосом вже щось хімічать. Потрібно звернути увагу на слова соціологів от у
якому аспекті: половина громадян просто не знає, що з'явилася мажоритарка, і
буде другий бюлетень. Розберіться з кандидатами цього другого бюлетеня для себе
особисто. І не так вже важко розповісти про це сусідам.
Дрібниці? Ну, знаєте, якщо правильні дрібниці роблять
мільйони, це вже дуже багато. Так, номер багатоканального телефону громадської
організації «Спільна справа», по якому можна невідкладно повідомити про будь-яке
порушення передвиборчого та виборчого процесу: 455-8-222.
У нас з вами зараз – не «делишки», а воістину справи.
Немає коментарів:
Дописати коментар