Відкрите суспільство

«...кому підпорядковується публічна влада, кому підпорядковується верховна влада в країні - бандитам або громадянам країни? До того часу, поки це питання не вирішене, ніякі інші питання не можуть бути вирішені.»

Андрій Іларіонов

«Янукович – людина старого кримінального складу, яка має свої ігри «за поняттями». У тому світі не ухвалюють закон в принципі. Така людина може говорити про закон, але кримінальний світ не любить закону... Карні злочинці в таборах говорили політичним: ви прийдете до влади і знову мене посадите, оскільки моя справа – обійти закон, а ви хочете привести суспільство до закону»

Євген Сверстюк, доктор філософії, політв'язень радянського режиму.

субота, 9 липня 2011 р.

Із в'язниці - на свободу слова

Про «продажність»
«Народ не має уявлення про те, що відбувається в регіонах. Потрібно, щоб регіональних героїв знали в обличчя . . . »(Володимир Ландик, народний депутат України від Партії регіонів) .
Ці слова належать нардепу від Партії регіонів Володимиру Ландику - братові нардепа від ПР, екс-віце-прем'єра Валентина Ландика і батькові депутата Луганської міськради від ПР Романа Ландика. Останній виконав побажання батька в повній мірі: «в обличчя» цього ресторанного героя з боїв без правил з дівчатами знають тепер далеко за межами Луганська.
Відео пустощів цього дорослого «мажора», який нещодавно відгуляв весілля і щойно відбув «медовий місяць», потрапило не тільки в Інтернет, а й, що дивно, на телеканали Україні. Так що всі все бачили (навіть прокуратура помітила те, що трапилося), всі, кому хотілося, висловилися - в тому числі і батько «потерпілого». Зокрема, Володимир Ландик встиг обкласти ЗМІ («Ві пишете тільки бруд - и вам за це платять. Ви продажні, брехливі ЗМІ!") і навіть пригрозив журналістам судовими «розбірками». Почуття батька зрозуміти можна: коли невинного Шурика «кавказька полонянка»-комсомолка лупить тацею по голові - це комедія, а коли від твого озвірілого «вихованця» дівчина відбивається ресторанної посудом - це нанесення каліцтв.
Але от кого зрозуміти складно - так це Володимира Ландика як нардепа. І не простого нардепа! Наведені вище слова про «регіональних героїв» були ним сказані у березні 2007 року - в день обрання його головою підкомітету з питань електронних ЗМІ Комітету Верховної Ради України зі свободи слова. І до цього дня пан Ландик працює все в тому ж Комітеті ВР з питань свободи слова, правда, очолює вже інший його підрозділ, навіть більш «крутий», ніж раніше - він тепер голова «підкомітету з питань вільного доступу громадян до інформації та контролю за діяльністю органів влади в інформаційному просторі»!
Взагалі-то, перший тиждень липня надав В. Ландику широке поле діяльності в межах довіреної йому ділянки роботи. Продовжилися наміри Інни Боголовської, що побажала Інтернет «із людським обличчям» - на що їй одразу й дружно відповіли точно відповідно за народним прислів'ям: «Перед вами Інтернет, тітко, тут можуть і послати». Але «діяльність» Інни Б. в «інформаційному просторі» вже дала свої наслідки: відразу два найпопулярніших українських Інтернет-ЗМІ змушені через неї пояснюватись з міліцією.
Знову цього тижня сплив одіозний урядовий законопроект про «наведення порядку» в тому ж Інтернеті; розпочала свою роботу «комісія Дарки» - і почала її з звинувачень на адресу журналістів; вчора міліція «відв'язалась» на журналістах і в залі Печерського суду, і в редакції харківської газети; висловили своє обурення і «безмежні репортери», і правозахисники …
Але і на тлі цьої наринувшої пишноти заяву глави профільного комітету ВР не загубилося. По суті, пан Ландик розвинув «думку» іншого нардепа від ПР - Табачника-бояніста, який вважає «холуями» всіх, що працюють за гонорари. Але якщо вплив слів Яна Табачника на навколишнє середовище не більше його вкладу в музичну культуру, то з паном Ландиком не все так просто.
По-перше, в силу займаної ним посади. По-друге, він має можливість не тільки демонструвати своє розуміння "істинної журналістики», а й втілювати його на практиці. По-третє - і це головне! - Дана практика спотворює уявлення про те, що «відбувається в регіонах» і що за люди там живуть.
Те, що шановний сайт Ирта-FAX , який належить пану Ландику вперто мовчить про подію з його сином у ресторані «Баккара» (без перебільшення - це найбільш «резонансна» подія Луганській області останніх днів) - це зрозуміло, і це півбіди. Зрештою, це лише демонструє, як глава профільного комітету розуміє призначення ЗМІ. Гірше інше: сайт формує уявлення не тільки про це, а й про жителів регіону в цілому (а про те, що сайт Ирта-FAX читають далеко за межами регіону, його працівники з задоволенням розповідають самі).
Нагадаємо, нещодавно і сам пан Ландик відзначився в скандалі з побиттям працівника ДАІ. Ця епопея триває вже кілька місяців - з березня до цього дня. За весь цей період пан Ландик провів на своєму сайті 11 конференцій - і, як випливає з опублікованих на сайті звітів, жодного разу жителі Луганська та області не поставили йому питання про те «ДТП» з подальшою госпіталізацією співробітника ДАІ! З 13 березня по 3 липня народ запитував Володимира Івановича про що завгодно: про футбол і Кличко, про Львів і 9 травня, про погані дороги і діряві дахи, про весілля сина Романа, нарешті … Загалом, враження складалося таке, що луганчанам абсолютно «пофіг», побили чи ні за наказом народного депутата міліціонера, чи то вони просто навіть в «віддаленому доступі» бояться не догодити своєму обранцеві.
Хоча є в Луганську люди, які звернули увагу на конфлікт Ландика та інспекторів ДАІ. Проте їх думку про це можна дізнатися лише на інших місцевих сайтах, наприклад на Луганск.info.
Втім, пан Ландик може обізвати і цих своїх земляків «продажними» - адже «непродажні» йому на його сайті таких неприємних питань не задають, логічно? Тим більше, що йому не звикати.
У минулому році той же Ландик так описав жителів Донбасу, що впору їм подавати колективний позов за наклеп. У поданні пана Ландика, яке він посилено просуває, як ми переконалися, і в ЗМІ, що йому належать, жителі «трудового Сходу» - це покірна і дешева робоча сила, яку можна ешелонами ганяти на інший край країни працювати на благо братів-нардепів Ландиків і на весілля Романа. А от на заході Україні живуть жахливі люди, яким не тільки треба забезпечувати «біологічну норму», а й на людське життя щось підкидати (див. про це докладніше Савік і безодня)…
22 роки роботи тюремником, зрозуміло, позначилися на уявленнях Володимира Івановича про життя і людей. І приводів їх переглядати останнім часом, в взагалі ж, не було: на чолі держави - колишній двічі ув'язнений, доглядає за ним син колишнього головного тюремника країни, сама країна привчається жити «за поняттями» … Саме час видавати головну газету держави під назвою «Сонце сходить і заходить».
Чи будуть її читати? А кого такі дрібниці зараз хвилюють?
Єгор Нехлюдов 8 липня 2011 13:07
http://obkom.net.ua/articles/2011-07/08.1307.shtml

Немає коментарів:

Дописати коментар