Прошу перепоста у всех,
кому небезразлично установление истины в расследовании Смоленской катастрофы!
-----------------------------------------------------
Председателю МАК
г-же Анодиной Т.Г.
ОТКРЫТОЕ ПИСЬМО
касательно результатов расследования МАК катастрофы
касательно результатов расследования МАК катастрофы
польского правительственного самолета Ту-154М б/н 101
10.04.2010
Г-жа Анодина! Проведенное возглавляемым Вами
Международным Авиационным Комитетом расследование трагической катастрофы под
Смоленском имело настолько явную искусственно направляемую против погибшего
экипажа – и более того, лиц из числа пассажиров(!), вообще не участвующих в
процессе управления самолетом – обвинительную доминанту, что на момент его
окончания и опубликования результатов практически не уменьшило количество
людей, недоверчиво к нему относившихся, то есть оказалось попросту
неубедительным. Представляя общественности на пресс-конференции 12.01.2011
результаты своего расследования Вы не рисковали услышать неудобные вопросы,
потому что присутствовали только журналисты. Авиационных специалистов и
летчиков среди них не было. К тому же, даже специалисту нужно достаточно много
времени, чтобы критически проанализировать представленные данные. Неудобных
вопросов по существу на пресс-конференции не прозвучало. Мне хотелось бы
исправить это положение и задать Вам несколько таких вопросов. Не потому что я
хочу досадить Вам, а чтобы "закрыть" белые пятна, которыми изобилует
Ваш Окончательный отчет. Уверен, для Вас не составит труда честно ответить на
них.
Итак, вопросы:
1. Почему Вы
не опубликовали запись переговоров экипажа ни в виде звукового файла, ни хотя
бы в виде текстовой расшифровки? Почему Вы не опубликовали отчеты специалистов
фирмы UASC "TAWS Data Extraction for NTSB Identification: ENG10SA025"
и "FMS Data Extraction for NTSB Identification: ENG10SA025"?
2. С какой целью 10.04.2010 на "Северный"
прилетал Ил-76 б/н 78817? Согласно "Транскрипции переговоров на СКП
аэродрома Смоленск (Северный)" (оригинал на сайте МАК) при выполнении этим
самолетом первого захода на посадку в 09:25:54 на фоне нецензурной ругани
членов ГРП "прослушивается гул самолета", что
свидетельствует о пролете Ил-76 в непосредственной близости от БСКП. БСКП
находится на расстоянии около 160 м от
осевой линии ВПП. Объясните, почему экипаж Ил-76, находившийся согласно все той
же "Транскрипции переговоров на СКП аэродрома Смоленск (Северный)" в
09:25:32 на курсе и на глиссаде на удалении 1 км (то есть его боковое удаление от оси ВПП не превышало 40 м) – "09:25:32 – РЗП – Один, на курсе,
глиссаде" – при наличии метеоминимума (видимость в 09:26
составляла 1000 м – Окончательный отчет МАК,
стр.54) и видимости огней приближения к моменту пролета торца отклонился от оси
ВПП более чем на 100 м? Является ли случайностью то,
что Ил-76 в своем первом заходе пролетел над местом расположения обломков
польского Ту-154? Какую выброску (что было сброшено и где) выполнил Ил-76 ("10:27:58
– Борт – (нрзб) закончил выброску, снижение на восток" – Транскрипция
переговоров экипажа самолета Ту-54 б/н 101, МАК (опубликована польской
стороной))?
3. При столкновении самолета с землей, приведшем к
полному разрушению его конструкции, неизбежно должен был остаться след на
поверхности не только от хвостового оперения и левой консоли крыла, но и от
фюзеляжа. В Окончательном отчете Вами не представлено ни одного подтверждения
наличия такого следа (от столкновения фюзеляжа с поверхностью) на месте
расположения обломков Ту-154. Я надеюсь, Вы понимаете, что факт отсутствия
углубления в мягком грунте в месте соприкосновения семидесяти восьми тонн
металла, падающих с высоты не менее 15м и имеющих поступательную скорость около
260-270км/ч, может говорить только о том, что никакого столкновения фюзеляжа с
землей не было. Поэтому, если отсутствие в Окончательном отчете данных о
расположении и размерах следа от столкновения фюзеляжа с землей обусловлено
небрежностью его составителей, то, пожалуйста, приведите эти данные сейчас – назовите
глубину, длину, ширину углубления в почве, вызванного падением на нее фюзеляжа,
а также удаление его (углубления) краев от торца и от оси ВПП.
4. Вам не может не быть известно, что использование
в качестве основания для какого-либо вывода заведомо недостоверных данных
делает недостоверным и сам вывод. Почему Вы в Окончательном отчете для оценки
психоэмоционального состояния КВС А. Протасюка
использовали заведомо ложный "Анализ психологических тестов и личностных
особенностей КВС А. Протасюка", подписанный А. В. Клюевым,
М. С. Жуковской, М. Мацандером и Н. Оленевым? Заведомая ложность этого документа видна
любому непредвзятому читателю, поскольку вывод о "преобладании
конформности в чертах характера А. Протасюка" сделан без указания
значения нормы для шкалы UGD по опроснику NEO-FFI. Хотите возразить? Что ж,
назовите значение нормы для шкалы UGD. Напомню, что показатели А. Протасюка 31/6 при шкале (0-48)/(1-10).
5. В "Транскрипции переговоров экипажа
самолета Ту-154М б/н 101 ...", подписанной специалистами МАК А. А. Мартынюком
и И. А. Красоткиной имеется следующий фрагмент:
"...
10:31:20 ШТ И в этот момент у нас 5 миль от центральной.
...
...
10:31:56 2П Да, а мы 5 миль где?
10:31:56 ШТ Сбоку.
..."
Как следует из содержания данного фрагмента,
этот диалог происходит в момент пролета траверза КТА. На представленной Вами
траектории полета польского самолета (см. Рис.43 Окончательного отчета стр.156)
нет ни одной точки между вторым и третьим разворотом, которая была бы удалена
от КТА на 5 миль. Почему Вы нарисовали траекторию, не соответствующую
действительности?
6. Назовите причину, по которой автомат тяги увеличил
обороты двигателей с ~40% до ~60% КНД в интервале времени 10:39:40 – 10:40:00
уже после того, как самолет был переведен в снижение по глиссаде (см. Рис 24
Окончательного отчета стр.78).
7. На Рис.49 Окончательного отчета (стр.186)
зафиксировано триммирование штурвальной колонки автопилотом в интервале времени
10:40:53.5 – 10:40:55. В это время руки КВС лежали на штурвале (в 10:40:54.5
началось взятие штурвальной колонки на себя с целью отключения автопилота
пересиливанием) и не могли управлять рукояткой СПУСК-ПОДЪЕМ. Объясните, каким
образом автопилот осуществлял активное пилотирование, если Вы утверждаете, что
режим выполнения автоматического захода на посадку (АЗП) на аэродроме
"Северный" был невозможен?
8. В отчете специалистов фирмы UASC "TAWS Data
Extraction for NTSB Identification: ENG10SA025" (опубликован польской
стороной) зафиксировано значение параметров GLIDESLOPE DEVIATION (отклонение от
глиссады по высоте) и LOCALIZER DEVIATION (отклонение по курсу) для всех
событий TAWS. Для событий, сгенерированных во время выполнения захода на
посадку (#34, #35, #36, #37, #38), эти значения равны:
Glideslope Deviation: 0.095982
dots
Localizer Deviation: 0.108367 dots
Чем Вы можете объяснить эти значения, если, как Вы
утверждаете, на "Северном" отсутствовала курсо-глиссадная система?
9. Вне всякого сомнения, Вы предельно внимательно
изучили отчеты специалистов фирмы UASC "TAWS Data Extraction for NTSB
Identification: ENG10SA025" и "FMS Data Extraction for NTSB
Identification: ENG10SA025" и имели возможность получить у них ответы на
возникшие вопросы. Выяснили ли Вы причину того, что в логе события #33 TAWS,
сгенерированного при выполнении взлета на аэродроме Варшавы, зафиксировано
отрицательное(!) значение вертикальной скорости -345.840604 ft/min? Что
является этой причиной? Влияет ли эта причина на значения вертикальной
скорости, зафиксированные в других событиях TAWS? Как для устранения выявленной
погрешности должны быть скорректированы значения вертикальной скорости,
зафиксированные TAWS при выполнении захода на посадку?
10. Значения параметров FLIGHT PLAN ADHERENCE
(признак следования флайт-плану) и CROSS TRACK (боковое удаление) в логах
событий #34, #35, #36, #37, #38 TAWS (см. отчет "TAWS Data Extraction for
NTSB Identification: ENG10SA025") однозначно свидетельствуют о том, что
траектория полета не совпадала с активным флайт-планом FMS – так, например, в
момент генерации события #34 на удалении около 5400 м от торца ВПП боковое
удаление от активного флайт-плана FMS составляло около 2 км – и, следовательно,
управление самолетом в боковом канале осуществлялось не FMS. Почему же Ваш
Окончательный отчет содержит заведомо ложное утверждение о том, что "в
боковом канале экипажем использовался один из двух режимов управления
автопилотом: по сигналам FMS или от рукоятки РАЗВОРОТ" (стр.180)?
Почему Вы намеренно вводите общественность в заблуждение, утверждая, что "полет
проходил в соответствии с введенным планом от точки DRL к точке XUBS" (стр.180),
хотя прекрасно знаете, что план, на который Вы ссылаетесь, был прописан в
SECONDARY FMS, а управление автопилотом может осуществлять та FMS, которая
является PRIMARY?
11. Ключевым моментом для установления причины
катастрофы Ту-154М б/н 101 является изменение установки задатчика
радиовысотомера со 100 м (установлен перед снижением) на 60 м. Этот факт
свидетельствует о том, что к началу выполнения захода на посадку система захода
была командиром выбрана и согласована с экипажем и, очевидно, с руководителем
полетов. Почему Вы в своем 210-страничном отчете не уделили ни одной строчки
ответу на вопрос: что и когда дало основания КВС А. Протасюку выбрать новое
значение ВПР и установить задатчик радиовысотомера на 60 м? Почему ни в
"Транскрипции переговоров экипажа самолета Ту-154М б/н 101 ..."
подписанной специалистами МАК А. А. Мартынюком и И. А. Красоткиной, ни в
польских транскрипциях нет никаких свидетельств изменения установки задатчика и
согласования этого действия с экипажем?
12. Согласно Table 3-10 FMS Serial Number 281
DME/VOR/TACAN Inputs на странице 25 отчета "FMS Data Extraction for NTSB
Identification: ENG10SA025" (опубликован польской стороной) на момент
потери питания FMS зафиксировано расстояние до маяка TACAN в Шяуляе – 325км.
Расстояние между Смоленском и Шяуляем превышает 570км. Как Вы можете объяснить
эту разницу? Какое отношение к полету польского Ту-154М б/н 101 10.04.2010
имеет военный аэродром Боровцы в окрестностях Полоцка (Беларусь)?
Спасибо.
Капитан запаса Аркадий Протасов (aka
flanker20)
Текст
отправлен на адрес: mak@mak.ru
Текст
размещен: flanker20.livejournal.com
UPD
27.08.2012
Текст отправлен на электронный адрес редакции Gazeta.pl
Текст отправлен на электронный адрес редакции Nasz
Dziennik
UPD
30.08.2012
Текст отправлен на электронный адрес сайта Compromat.ru
Текст отправлен на электронный адрес редакции Gazeta.ru
Текст отправлен на электронный адрес редакции Независимой
газеты
Текст отправлен на электронный адрес редакции Новой
газеты
UPD
07.09.2012
Текст отправлен на электронный адрес сайта Kasparov.ru
UPD
10.09.2012
Текст отправлен на электронный адрес редакции Polskatimes.pl
24th-Aug-2012 09:53 am
Записка на лобовом стекле автомобиля …
Данная записка была
обнаружена на лобовом стекле автомобиля и передана в дежурную часть отделения
милиции перепуганным автовладельцем. Сильно написано!
“ДОРОГОЙ ДРУГ!
Ваш автомобиль «Тойота-Лексус» гос. №307-56 находится на парковке возле дома по ул. Лермонтова, 10.
Каждую ночь жильцы этого дома вынуждены по несколько часов выслушивать разнообразные переливы мелодий, издаваемые охранной сигнализацией Вашего автомобиля. За это время Вы ни разу не соблаговолили дистанционно или напрямую отменить сигнал тревоги, имея возможность сделать это. Но Вы совершенно не в состоянии после Ваших ночных оргий проснуться и выключить Вашу «сирену».
У меня к Вам огромная просьба: поуважительнее относиться к людям, живущим рядом с вами и стараться впредь контролировать звуки, издаваемые Вашей новой прекрасной машиной. Я настоятельно рекомендую Вам в ближайшие дни взять за правило своевременно отключать ложные сигналы тревоги, издаваемые охранной системой Вашего автомобиля при малейших посторонних звуках, как то: проезд патрульного автомобиля вдоль этой стоянки, лай бродячих собак, кратковременное дежурное срабатывание сигнализации в соседнем автомобиле, прочее.
В случае не удовлетворения моей просьбы в ближайшее время (два дня), и игнорирование отключения сигнала «тревога» в течение 10 минут, вашу роскошную машину постигнет следующая участь:
Сначала отточенным сверлом я почти бесшумно пробью стекло водительской двери, проникну в салон и нажму кнопку открывания капота. Если сигнализация не даст команду на разблокировку замка, то я, посредством монтировки слегка приподниму капот и, через образовавшуюся щель в 2 см, перекушу гидравлическими ножницами узел блокировки замка капота, проникну в моторный отсек и выломаю на x… пластиковую «сирену» вашей е… сигнализации. Потом вырву провода зажигания и поставлю свой «паук» проводов с процессором раздачи импульсов.
Вслед за «сиреной» полетят и перекушенные замки на руль и педали. Потом подсоединю к системе впрыска топлива шланг от заранее припасенной 5-литровой канистры бензина, кину ее прямо под капот. Туда же протяну «плетку» проводов, для обхода электросистемы. Через минуту передавлю гидротисками личинку замка «Мульти-Лока» на коробке передач и запущу двигатель. За две минуты и двадцать секунд я покину стоянку на Вашем «Лексусе».
После недели неудачного поиска, когда электропитание иммобилайзера сядет, я вытащу из реки притопленную в укромном месте машину, найду б… иммобилайзер и сделаю ей профилактику в арендованном гараже. А еще через неделю бывшая Ваша машина будет пищать новой сигнализацией уже у другого пидара вроде Вас, в другом дворе, в другом городе, где меня к счастью в тот момент не будет.
У Вас на размышление осталось два дня. За это время я постараюсь улучшить свои навыки и постараться угнать Вашу машину за 53 секунды, как тот е… «Линкольн-Навигатор», что давал ночные концерты под окнами квартиры… маминой”
09.09.2012 17:46
Новый «дядька» для «принца».
«Мишаня Косой» вместо «Юры Енакиевского»
По сведениям
информированных источников, недавно в «реальной» украинской власти прошла одна,
куда более значимая «ротация», чем, скажем, замена Захарченко на Клименко.
Поменялся «дядька» Александра Викторовича Януковича, более известного как
«принц Чугуний». Якобы в Межигорье было принято решение заменить уличенного в
«крысе» «Юрца Енакиевского» на находившегося до поры до времени в «кадровом
резерве» «Мишаню Косого», по паспорту – Михаила Михайловича Ляшко. Большого
специалиста не только по убийствам и грабежам, но и по “царским” видам бизнеса –
водочному, табачному и “площадочному”. Именно налоговые “площадки”, ранее
курировашиеся “Юрцом” были первыми переданы в ведение “Косого”.
Янукович – это своего рода машина
времени. Буквально за два года он умудрился перенести Украину из 21 века в
какое-то бредовое средневековье. Где смешались принцы, царские охотничьи угодья
и дворцы, «дядьки-регенты», «смотрящие» и охранники со странными именами типа
«мой***втвоейжопе».
И уже как-то даже
и не удивляешься тому, что, к примеру, судьбу частного предпринимательства в
нашей стране теперь будет определять вместо одного уголовного авторитета по
кличке «Юра Енакиевский» или «Юрец Малой» – другой бандит с погонялом «Мишаня
Косой». Кстати, почувствует эту замену не только местный бизнес, но и
сопредельные европейские страны. «Мишаня Косой» известен в Украине, в том числе
и как крупный производитель контрафактных табачных изделий для Европы.
О Михаиле
Михайловиче Ляшко по кличке «Мишаня Косой» известно не так много. 54 года,
начинал свою деятельность в качестве продавца Горловского колхозного рынка.
Бандитствовал вместе с Ахатем Брагиным, Ренатом Ахметовым и прочими донецкими
персонажами. Как свидетельствует антология «Донецкая мафия», являлся
руководителем одной из боевых структур «Люкса». «Ему подконтрольны традиционные
преступные промыслы группировки – игорный бизнес и проституция. Правой рукой
“Миши Косого” является некто Владимир Парубец, по кличке “Ливер”, человек
весьма перспективный в криминальном мире. Являясь руководителем боевиков, “Миша
Косой” одновременно контролирует водочный бизнес в лице предприятия по розливу
водки “Олимп” и занимается другими ”бизнес-проектами”.
В частности,
Ляшко долгое время “прибивал” донецкий “Автокразбанк”. В ходе “прибивания” в 2003
году был убит председатель правления этого банка Сергей Кириченко. Накануне
своей смерти Кириченко обвинил директора Агропромышленного концерна Донецка
Рожко в разворовывании средств банка на сумму 1 миллион долларов. Рожко долгое
время сотрудничал с “Мишей Косым” и неоднократно предлагал Кириченко перейти
“под крышу” Ляшко. Кириченко не согласился, что кончилось для него весьма
плачевно.
С. Кириченко,
1966 года рождения, был обнаружен на площадке первого этажа дома, где он
проживал, с 14-ю ножевыми ранениями. Милицию и скорую помощь вызвал сосед
банкира, обнаруживший его уже в бессознательном состоянии. По дороге в
больницу, не приходя в сознание, С. Кириченко скончался.
Прокуратурой
возбуждено уголовное дело по ч. 1 ст. 115 Уголовного кодекса (умышленное
убийство). Расследование находится под личным контролем прокурора области
Виктора Пшонки.
На данный момент
следствие не располагает данными о возможных угрозах в адрес С. Кириченко. Нет
пока данных и о том, что он опасался за свою жизнь.
Прокуратура не
может говорить о погибшем, как о крупном банковском деятеле. Однако, по словам
О. Колесника, роль С. Кириченко в структуре “АвтоКрАЗбанка” в Донецке
уточняется, в связи с этим из банка будут изыматься документы”.
Ныне Ляшко
считают водочным королем Донбасса. А еще он известен как человек очень близкий
к Борису Колесникову, его бизнес-партнер. Например, сын Ляшко Вячеслав является
владельцем патентов на конфеты “Конти” совместно с вице-премьером.
Интересно, что
«Мишаня Косой» в свое время проявлял нездоровый интерес к строительному бизнесу
в Днепропетровске. Особенно интересно это становится в связи с приходом
«Мишани» в «большую политику» и совпавшим с этим убийством днепропетровского
бизнесмена Аксельрода, владельца весьма привлекательных объектов в
Днепропетровске. Возможно, это просто совпадение.
Не менее известен
Ляшко и как специалист по нелегальному производству и экспорту в Европу
табачного фальсификата.
«Официальный табачный бизнес “Хамадея” невелик. За
первое полугодие 2010 года его доход от реализации продукции составил 148
миллионов гривен, чистая прибыль – 400 тысяч гривен.
Хотя как для табачных предприятий с отечественным
капиталом обороты “Хамадея” неплохие. Ведь в Украине официальный табачный
бизнес представлен в основном транснациональными компаниями, приватизировавшими
отечественные табачные фабрики за бесценок еще при Кравчуке.
Кстати, этим фактом в одном интервью в 2009 году
возмущался Борис Колесников: “Шоколадная фабрика “Украина” в Тростянце при
Кравчуке была продана за три миллиона долларов, по цене одной карамельной
линии! Пусть он (Кравчук) это прокомментирует! А еще утрату страной в пору его
президентства собственной табачной промышленности за восемь миллионов
долларов”.
Таким образом, Колесников в своих обвинениях
бросил в одну кучу и “шоколадную тему”, которая ему однозначно близка и
табачную. Это косвенное свидетельство того, что и кондитерская и табачная
отрасли ему небезразличны.
Однако, несмотря на все вышеперечисленные
аргументы близости “Хамадея” к Колесникову, все равно непонятно, почему
вице-премьер так настойчив в неприятии идеи введения “страшилок” на пачках
сигарет. Даже при условии, что вследствие антитабачной кампании уменьшится
число курильщиков ”Епселя-Мопселя”.
Правда, как выяснилось, “Епсель-Мопсель” далеко не
единственный продукт Донецкой табачной компании.
Пятый цех ”Хамадея”
В прошлом году автор сайта “Донецкий” Евгений Ясенов описал в своей статье
“Заперевальный.
По долинам и по взгорьям” приключения, которые с ним приключились, когда он
оказался у админзданий “Хамадея” .
“В самой управы шахты Заперевальная окопалась
табачная фабрика – объект, разумеется, строго секретный.
Наше появление в ее окрестностях охрана
предприятия оценила по достоинству. Последовали банальные вопросы, на которые
охрана получила вполне предсказуемые ответы.
Как обычно, итог разговора не устроил ни одну из
сторон. Вообще, если честно, наличие табачного производства на территории
Донецка стало для автора некоторой сенсацией. Но, как удалось выяснить, никаких
местных сортов фабрика не производит, а клепает сакраментальные LMы, “Мальборо”
и прочие продаваемые марки”.
Так что же в действительности производит
“Хамадей”? Популярное “Мальборо”, как свидетельствует Ясенов? (Правда, его может легально
производить только расположенная в Харькове фабрика “Филипп Моррис”). Или всё-таки экзотический “Епсель Мопсель”, как указано на сайте
компании?
И то и другое. По крайней мере, об этом
свидетельствуют рекламные
сообщения в Интернете оптовых продавцов табачных изделий.
Что же это значит? Табачная фабрика в Донецке
штампует нелегальную продукцию? Или у “Филип Моррис” есть договор с “Хамадеем”
по выпуску их продукции?
Нет никакого договора – в донецком филиале “Филипп
Морриса” отказались от комментариев, но категорически заявили: “С Донецкой
табачной фабрикой мы не имеем ничего общего”. А у журналиста сложилось
впечатление, что вопросы их изрядно напугали.
“Они действительно испугались, – пояснили автору
на условиях анонимности знатоки из сферы отечественного табачного рынка, – Конечно
“Филипп Моррис” в курсе, что в Донецке нелегально производят их марку. Очевидно,
они пытались с этим бороться, но когда узнали, кто их “крышует”, боятся даже
журналистам пожаловаться”.
В центральном киевском офисе “Филипп Моррис”
общаться с журналистом тоже отказались. Только анонимно один из сотрудников
подтвердил, что у них “существует проблема с “Хамадеем”. Однако корпорация не
считает нужным ее обнародовать и вступать в конфронтацию с властью.
Конечно, объявления в Интернете это не лучшее
доказательство, что на фабрике друзей Колесникова производят контрафакт. Но у
автора есть доказательства из авторитетнейших источников.
С сайта СБУ можно узнать, что впервые
контрафактное производство сигарет в “Хамадее” “накрыли” в 2005 году:
“Ликвидировано и прекращено контрафактное производство сигарет на дочернем
предприятии табачной компании “Хамадей”, – сказано в прошлогоднем пресс-релизе.
Последний раз их трясли в 2009-том. Цитирую сайт
СБУ: “19 мая 2009 Служба безопасности Украины разоблачила и пресекла
противоправную деятельность организованной преступной группировки, которая
наладила изготовление в производственных масштабах контрафактных сигарет с
целью их контрабандного вывоза за границу и продажи в странах Евросоюза.
Неучтенные сигареты производились на дочернем
предприятии одной из табачных компаний Донецкого региона под прикрытием
изготовления продукции собственной торговой марки… Контрафактная продукция украшалась поддельными марками акцизного сбора“.
Однако, несмотря на перечень выше приведенных
фактов трудно поверить, что бизнес-структура близкая к высоким политическим
кругам занимается подделкой сигарет.
И тогда автор обратился к донецкому коллеге Артему Фурманюку
с просьбой лично убедиться в правдивости приведенной информации – наведаться на
шахту ”Заперевальная”.
В отличие от Ясенова Фурманюку
никто из работников фабрики не хотел рассказывать о “Мальборо” или “ЛМ”.
Наоборот, как только журналист задавал вопросы, его респонденты пугались.
Почему никто не шел на контакт, впоследствии
удалось узнать от одного из бывших работников “Хамадея” – со всех работников
брали расписку о неразглашении процесса производства сигарет.
“Там все секретно. В цех нельзя было даже заходить
с телефоном. Некоторые сначала тайком проносили мобильники. Но охрана несколько
раз определяла нарушителей и демонстративно разбивала телефоны. После этого
прекратили”, – рассказал он. На вопрос, какие марки сигарет подделывались,
ответил: “Не только “Мальборо”, различные популярные марки.
Контрабанда на всю Европу?
Любопытно было бы посмотреть уголовное дело,
возбужденное против Донецкой табачной фабрики СБУ в 2009 чтобы узнать, какие
объемы контрафактной продукции в ней фигурируют.
Собственно, информация, всплывающая в отчетах
различных контролирующих структур, демонстрирует, что Донецчина, которая
отстает в сфере легального производства сигарет, является одним из регионов
лидеров в производстве контрабандной продукции.
Пример – отчет налоговой милиции в Одесской
области, которая задержала в прошлом году в порту полиграфические заготовки для
изготовления пачек сигарет марки “Мальборо” общим весом почти… 25 тонн.
Печатная продукция была изготовлена в Китае, и под
видом гофрированного картона направлялась в Донецк. 25 тонн обложек это
примерно 3 миллиона пачек сигарет!
О размахе нелегального производства сигарет в
Донецкой области свидетельствует и сообщение пограничной службы Украины.
В прошлом году “благодаря совместной операции
пограничных служб Украины и России в Таганрогском заливе был задержан катер
типа “Чибис”, на котором были обнаружены пачки сигарет марки “L&M” (65
500), которые донетчане пытались незаконно переправить с территории Украины в
Россию. По предварительным данным весь товар является контрафактным”.
Что в этой истории больше всего удивляет это то,
что в Краснодарском крае, куда контрабандисты везли “L&M” есть собственная
табачная фабрика, производящая лицензионные сигареты Филипп Моррис. Так что
такой рейд имел смысл только тогда, когда донецкий “L&M” был нелегальным, а
значит дешевле легальных российских сигарет и дешевле российского контрафакта…
Однако даже эти сообщения не дают возможности
представить весь грандиозный размах производства контрафактной продукции на
Донбассе и в Украине в целом. В западных СМИ все чаще появляются сообщения, что
украинские сигареты завоевывают черный рынок Евросоюза.
Западные эксперты считают, что Украина поставляет
Западу табачную контрабанду емкостью почти миллиард долларов ежегодно.
Это доходы, за которые можно и костьми лечь. Может
именно это объясняет, почему правительство трижды отказывалось утверждать
антитабачные картинки, а на четвертый раз подписало только самые мягкие образцы?
Кстати, до сих пор под соответствующим
постановлением правительства не хватает всех подписей, чтобы она набрала силу.
Официально это объясняется уважительной причиной –
болезнью Бориса Колесникова. Однако, несмотря на всю вышеизложенную историю картинок,
нет уверенности, что после его выздоровления не найдется новых причин для
волокиты.
УП обращалась к Борису Колесникову за
комментариями, но ей отказали.
Поэтому УП обратилась к Татьяне
Бахтеевой, которая сейчас возглавляет комитет ВР по здравоохранению, а еще
близко знакома с Колесниковым, потому что была его личным врачом. Разговор
состоялся за день до утверждения правительством картинок. Далее – цитата.
“Хотя было давление со стороны бизнеса, мы
(депутаты) отстояли необходимость введения картинок на пачках сигарет. Потому
что в Украине страшная статистика: женщины курят, дети курят. Каждый
третий-четвертый ребенок 12-14 лет уже курил сигареты, а у нас и так жуткая
демографическая ситуация.
Я сегодня буду у Николая Яновича. У меня к Азарову
масса вопросов, в том числе, буду говорить о затягивании с введением картинок
на пачках сигарет. Уверена, это не связано с позицией Колесникова или
“Хамадеем”. Табачная фабрика в Донецке входит в пятерку лучших фабрик, ее
продукция соответствует международным стандартам. Они даже “L&M” выпускали
– первые сигареты американского образца. Я не думаю, что они были бы настолько мелочными, что выступали
против глобальных тем. Ведь когда мы видим курящего ребенка, когда школы в
сигаретном дыму – у каждого
останавливается сердце”.
Татьяна ЧОРНОВОЛ, Украинская правда”
Вобщем, за
«принца» Александра Януковича можно не беспокоиться. Он попал в надежные руки,
мимо которых не пройдет ни один доходный бизнес в Украине.
Сергей Никонов,
«ОРД».
В тему:
“Ринат Ахметов продолжает собирать в парламенте
людей, связанных криминальным прошлым с основателем его империи Аликом Греком.
Рассказ об этом человеке, кандидате в народные депутаты под проходным для
Партии регионов 192 номером, нужно начинать с 1983 года.
Именно в этом году в Донецке было совершено
убийство карточного игрока Алексея Прохорова, известного в криминальной среде
под кличкой ”Утенок”.
В качестве свидетелей по этому делу проходили
взорванный в 1995 году на стадионе в Донецке Ахать Брагин (кличка – Алик Грек –
предшественник Рината Ахметова на посту президента ФК “Шахтер”), и наш герой – Василий
Петрович Стельмашенко.
Фабула той истории такова: 1983 год. Советский
союз. Куйбышевский район Донецка.
Гражданин Вагин продал гражданину Просветову овчарку,
а затем предложил обмыть сделку. Для этого он пригласил в дом Просветова своих
друзей: Ахатя Брагина, Василия Стельмашенко (кличка “Картавый”) и того самого
Прохорова.
После неудачной для хозяина овчарки игры ему
объявили, что он проиграл 30 тысяч советских рублей. На следующий день, как
утверждает Просветов, к нему снова приехали Стельмашенко, Прохоров и Брагин, и
с угрозами начали вымогать проигранные деньги.
В конце концов, в уплату карточного долга пошел
дом, который охраняла “обмытая” овчарка… “Потом Прохорова убивают выстрелом
дробью у выигранного им дома…”
В поле зрения следователей из-за схожести с этим
убийством тогда попали материалы об аналогичном покушении, совершенном также
путем выстрела дробью. Пострадавшим в этом инциденте был продавец Горловского
колхозного рынка Михаил Ляшко. В народе и книге “Донецкая мафия” Михаила Ляшко
еще называют Мишей Косым и приписывают ему, уже в современном Донецке, контроль
над игорными заведениями города и руководство боевиками Ахметова.
Интересно, что тогда, в далекие восьмидесятые,
первоначально он почему-то скрыл истинные причины своих ран. Как следует из
материалов дела, милиции он сказал, что получил ранения правой ноги, левой
руки, грудной клетки и живота из-за якобы попавшего в костер с мусором
охотничьего патрона.
Эту ложь следствию тогда подтвердили и друзья Ляшко,
уже знакомые нам Ахать Брагин и Василий Стельмашенко. Аналогичные объяснения
дал и руководитель потерпевшего, помощник заведующего рынка на котором тот
работал, ныне – известный донецкий предприниматель Геннадий Узбек.
Но позднее сам Ляшко опроверг свое и их
лжесвидетельствование, рассказав милиции, что ранения получил от выстрела из
охотничьего ружья, произведенного незнакомым мужчиной.
Зачем вся компания лгала правоохранителям, не
известно. Однако уже эта история показывает, насколько близки были кандидат в
депутаты Стельмашенко и один из главных героев “Донецкой мафии” – Ахать Брагин,
а также нынешнее ближайшее окружение Рината Ахметова – Ляшко и Узбек.
Кстати, после показаний подозреваемого Просветова,
27 июля 1983 года Киевский РОВД Донецка возбудил уголовное дело № 4066 против
Василия Стельмашенко по статье “мошенничество”. Дело было передано в суд, но
там, видимо, и кануло. Дальнейшая его судьба по базе МВД не прослеживается.
Зато прослеживается рост Василия Петровича в
уголовном мире. По крайней мере, газета “Грани плюс” в 2005 году называет
Василия Стельмашенко уже членом ОПГ братьев Кушниров, прославившихся тем, что
на них позднее повесили чуть ли не все резонансные убийства в Украине: Вадима
Гетьмана, того же Брагина и нардепа Евгения Щербаня.
“Как рассказал нам один очень осведомленный
человек, изначально у группировки Брагина был союзник – ОПГ братьев Кушниров, в
которую входили такие колоритные личности, как Рябин и Василий Стельмашенко по
прозвищу “Картавый”. В конце 1980-х у группировок были совместные криминальные
“проекты” и общие покровители во власти… Однако в 1992 году между группировками
Грека и Кушнира пробежала черная кошка…”,– писала газета.
Если верить источнику “Граней” и собственным
источникам, то после 1992 года Брагин и Стельмашенко были по разные стороны
баррикад. Более того, знающие люди утверждают, что уже после смерти Алика
Грека, когда начался планомерный отстрел членов группировки Кушниров, киллеры
приезжали и по душу Василия Петровича, но ему удалось от них скрыться.
Каким же образом бывший враг крестного отца
Ахметова мог теперь попасть в число кандидатов во фракцию партии,
контролируемой последним? В Донецке говорят, что Ринат такого не прощает…
На этот счет есть не очень приятная для нашего
героя, но расхожая в определенных кругах Донецка версия.
После того, как Ринат Ахметов возглавил империю
взорванного Брагина и началось уничтожение членов группировки Кушниров, якобы
организовавших тот трагический взрыв, Василий Стельмашенко оставляет Донецк и
переезжает в окруженный лесами Святогорск. Он покупает дом на живописном берегу
Сиверского Донца, но не прячется, а занимается бизнесом – открывает линию по
разливу водки и учреждает несколько коммерческих структур, в том числе ООО
”Империал-Вест”.
В тот же период времени, весной 1998 года,
недалеко от села Пески под Донецком был тяжело ранен “главный враг” брагинской
группировки – Евгений Кушнир. Он всего на несколько дней приехал в Донецк из
Израиля, где скрывался от пуль конкурентов, но каким-то образом враги успели узнать
не только о его приезде, но и о маршрутах передвижения.
Второго мая того же года, уже почти оправившись от
ран, Кушнир умер в санчасти следственного изолятора от сердечного приступа.
Причиной стала аллергия на лекарства, введенные врачами. Врачи никакой
ответственности, естественно, не несли…
Учитывая, что нынешний кандидат в депутаты остался
одним из очень немногих живых членов группировки Кушнира, и более того, стал
мелькать в репортажах с футбольных матчей рядом с Ринатом Леонидовичем, а
сейчас еще и получает билет в депутатскую неприкосновенность, многие делают
вывод, что он сыграл не последнюю роль в информировании покушавшихся на Кушнира
о его планах.
Впрочем, это только версия. В судьбе же Василия
Петровича Стельмашенко есть и не менее интересные факты.
Например то, что учрежденные им коммерческие
структуры обвинялись в использовании преступной схемы по уклонению от уплаты
налогов. Суть ее состояла в том, что по договоренности с налоговиками вновь
открываемому предприятию выдавались налоговые векселя с отсрочкой налоговых
платежей.
После предоставления нескольких таких векселей,
предприятие фиктивно банкротилось и закрывалось. При этом все предприятия
работали и производили водку.
Какое-то время, в связи с уголовным делом по этому
поводу, Стельмашенко даже скрывался за пределами Украины. Но в 2000 году
вернулся в Святогорск, где снова занялся бизнесом. А некоторые местные
бизнесмены утверждают, что и не только своим…
В общем, биография кандидата в депутаты от Партии
регионов довольно неоднозначна.
Интересно, что даже народные депутаты от ПР, у
которых автор интересовался личностью их будущего коллеги, ничего не смогли
сказать о Василии Стельмашенко. Механизм его попадания в списки для членов
партии также не понятен.
Хотя, непонятен, скажем так, – только официально.
На самом деле человек, который играл в карты с предтечей Ахметова – Ахатем
Брагиным, да еще называющий себя другом Бориса Колесникова, мог войти в
партийный список только через широко открытые двери благодарных потомков Алика
Грека.
Другой вопрос – зачем Ахметов зажигает такие
политические звезды? Ведь очередная его привязка к криминалу прошлых лет
показывает, насколько недалеко он ушел от того смутного времени, когда подносил
карты “Грекам”, “Сучкам” и ”Картавым”.
Он тащит свое темное прошлое с собой, разрушая
создаваемый его дорогостоящими пиарщиками имидж европейского бизнесмена,
“смотрящего в будущее”. Может и “смотрящий”, но…
Сергей Гармаш, “Остров” 25.04.2012
2:00
http://www.ord-ua.com/2012/04/25/novyij-dyadka-dlya-printsa-mishanya-kosoj-vmesto-yuryi-enakievskogo/?lpage=1
56 [офіційно] заборонених
тем адміністрації Януковича
Цього розпорядження Льовочкіна годі шукати
сьогодні на офіційному сайті гаранта. Нам вдалося його (розпорядження) отримати
на інформаційний запит.
“Майдан” 25.03.2012
18:12
http://www.ord-ua.com/2012/03/25/56-ofitsijno-zaboronenih-tem-administratsiyi-yanukovicha/?lpage=1
Святісторія до 8-го березня
Жіноцтву,
котре це совєцьке свято ще святкує, і мусчинам, котрі з ним жіноцтво ще
поздоровляють присвячується
Цю побрехеньку мені повідав мій давній
приятель, харківський журналіст Сашко Павленко, котрий якраз і мешкає поблизу
Благбазу, в отому самому двоповерховому будиночку за Лопанським мостом. Так що,
за шо купив, за те і продаю…
За усіма правилами жанру святочних бувальщин і
небилиць ця невигадлива історійка мусила трапитись в ніч перед позаминулорічним
Різдвом. Але щось, певно, там не залагодилось у небесного сценариста людських
доль, і зі своєю постановкою цієї трагікомедії він дещо припізнився.
Такий собі років 30-ти донеччанин Денис клявся
і божився, що в Харкові він опинився випадково, проїздом. Спеціаліст із
євроремонтів, він їздив на заробітки до Білокам’яної. Але, чи то, як він
стверджував і що цілком можливо, його до цурки обібрали «москальські менти», чи
то, що також не виключено, чолов’яга просто пропився.
В результаті ж цих мандрів він опинився в
безодній фінансовій придорожній прірві, глибина котрої дозволила йому лише
дістатися Харкова попутними електричками. Де він і вирішив трохи підзаробити на
дорогу і, якщо би пощастило, дружині на нехитрий подарунок до жіночого дня.
Але ринок спеців-будівельників в «першій
столиці» виявився і без донеччанина перенасиченим. Так що довелося небораці
перебиватися випадковими заробітками на місцевому Благбазі*.
Грошенят цих, звичайно, вистачало на шматок
хліба і до нього та на дорогу до рідних териконів. Але мужику дуже кортіло
порадувати свою благовірну, якщо не московськими заробітками, то хоча би
якимось святковим подарунком.
А дружину свою, судячи з усього, Денис
побоювався і його поява із пустими кишенями та руками нічого доброго не
обіцяло.
Але напередодні святкової дати донеччанин
остаточно усвідомив усю безперспективність свого скнилого життя на харківському
базарі. Заробивши за день якраз на пляшку горілки, закуску і на квиток, Денис
був вже зовсім зібрався нічним потягом залишити негостинне місто над Лопанню.
Але тут йому підвалило шабайнути.
Дебела, років сорока молодиця Клава, що
тримала декілька базарних лотків, і котрій Денис ще із ранку допоміг перетягти
товари із контейнера до торгівельних точок, запропонувала небораці здійснити ту
ж таки операцію у зворотному порядку, а потім за окрему плату допомогти їй
дотягти додому сумку із продуктами.
Мешкала Клава неподалік від ринку, відразу ж
за Лопанню, у старому, квартир на вісім двоповерховому будиночку. І поки Денис
тяг важелезну сумку через міст до її дому, вона в подробицях розповіла наймиту
все про харчовий та алкогольний вміст баулу.
При цьому Клава, повідавши, що харчі до
святкового столу, одночасно натякнула, мовляв, живу одна. Але затуманені
власними клопотами мозки зголоднілого Дениса натяку не сприйняли.
Аби він в’їхав в ситуацію, то усе подальше
навряд чи трапилось. Але сталося, як склалося.
Вже біля дверей квартири, Клава згадала, що
залишила ключі у сусідки із сусіднього під’їзду і попрохала Дениса почекати її,
постерегти сумку. Ось тут донеччанина біс і поплутав.
Певно, вміст сумки видався мужику не лише
годящим подарунком для дружини, що зачекалась його у Донецьку, але й непоганим
приводом для амністії за втрачений московський заробіток. Він піддався спокусі
і як тільки-но Клава пішла за ключами, рвонув із сумкою геть із під’їзду.
Але моторна Клава, швиденько збігавши до
сусідки, встигла таки помітити втікача, що із її добром стрімголов нісся в бік
Лопанського мосту. З лайкою і прокльонами вона кинулась слідом за втікачем.
Той же, вгледівши погоню, минувши міст,
звернув у прохідну тролейбусного депо. Клава не відставала та ще й до неї
приєднались охоронці з вахти. Один із них виявився прудким і майже догнав
злодюжку, але втікач примудрився торохнути переслідувача важенною сумкою по
голові та й кинувся до річки.
Якраз в цьому місці водна артерія, через
наявність трохи вище за течією невеличкої ТЕЦ, майже ніколи не замерзає.
Побачивши перед собою замість криги воду, меткий донеччанин вирішив відірватися
від погоні вплав і кинувся у річку.
Лопань, звичайно ж, не Дніпро, але подолати
навіть 50-метровий водний рубіж втікачу не пощастило. Тим паче, що його
форсуванню істотно заважала сумка, котру Денис і не думав кидати. Йому
пощастило дістатися лише до середини річки, де стирчала паля, що залишилась від
старого дерев’яного, знесеного невідомо якою стихією і в які часи мосту.
Ось до цього причалу і пришвартувався Денис
заразом із своїм вантажем.
Тим часом хтось із охорони викликав міліцію.
Але міліціянти не поспішали ризикувати здоров’ям, аби затримати злодія,
мотивуючи свою нерішучість відсутність плавзасобів та тим, що вони, мовляв,
сухопутна, а не водна міліція.
Правда, комусь вистачило розуму викликати
рятувальників, котрі стали свідками досить кумедної картини.
На одному березі річки товпились охоронники та
інші працівники депо, на іншому – шляхи для висадки перекривали міліцейський
наряд та гурт роззяв. А з Лопанського мосту як оратор на мітингу, в оточенні
цікавих, щось грізне кричала Клава, звертаючись до мокрого вже покритого
памороззю шахрая, що сидів на палі як півень на жердині.
Останній же, в свою чергу, намагаючись
перекричати волання молодиці, намагався повідати авдиторії, що так несподівано
утворилась сумну історію свого падіння. При цьому стрілки він намагався
перевести на свою дружину, страх перед котрою лише і змусив його стати крадієм.
При цьому свою промову неборака час от часу
призупиняв, аби хильнути із пляшки і зажувати вжите добрим шматком ковбаси,
котру він відгризав прямо від палки.
А особливе обурення у Клавдії викликав той
факт, що злодюжка кожного разу повторював цю процедуру із нової пляшки і
надкушував ковбаску із іншої палки, витягуючи припаси навмання із
напівзатопленої сумки, що бовталась біля його ніг у воді якось зачеплена за
палю.
Але ближче до фіналу цієї епопеї, Клава вже
лише вмовляла Дениса не чіпати вуджений окіст, який був призначений комусь в
подарунок.
Невідомо, можливо справа б дійшла і до окосту,
але побачивши, що рятувальники готують спустити на воду гумовий човен, він
почав слізно прохати Клаву не здавати його ментам, обіцяючи навзаєм і в якості
компенсацію за вчинені збитки, забацати бідній жіночці євроремонт найвищого
ґатунку.
На що, ображена в найкращих намірах молодиця, погрозливо відповідала:
–
– Ти мені не лише європейський
ремонт зробиш, але й взагалі довічним хатнім виконробом станеш.
Незабаром рятувальники зняли Дениса заразом із
сумкою з палі. Але не встигли вони розтерти бідолаху спиртом і вдягти на нього
теплий бушлат та товстелезні ватяні штани, як менти почали квапити того
прослідувати із ними у відділок.
Але подальший розвиток подій взяла під свій контроль Клава.
–
– Служиві, не так швидко. Ви чого до
мусчини причепились? Він герой. Он сумку, що я в річку впустила, врятував.
Менти ошелешено поцікавились, хто ж їх був
викликав. Але охочих зізнатися не виявилось. Правоохоронці ще трохи
покомизились, наполягаючи на необхідності з’ясування особи пловця. Але
отримавши від Клавдії літр горілки та пару шматків чогось копченого, що ще
залишалось у сумнозвісній сумці, вони погодились повірити жіночці на слово, що
Денис її двоюрідний племінник.
Перевіривши для проформи документи у самої
Клави менти подалися по своїм, бомжеловським справам.
Отримали за свої послуги і рятівники, і
охоронці – один за мовчанку, що він і з якого приводу викликав міліцію, інший –
за удар по голові.
Ну, а на останок уся присутня публіка стала
свідком фінальної сцени цієї життєвої мелодрами.
Клавдія, схопивши в одну руку вже напівпусту сумку, іншою ухопила
чолов’ягу за шкірку і потягла сумирного Дениса за собою, торочачи тому дорогою:
–
– Ти ж це , що дурень надумав? Я ж
тебе по доброму в дім запросити хотіла. А ти, що наморочив? Ти, тепер
дорогенький на мене з ранку до вечора, і з вечора до ранку батрачити будеш. І
не лише з будівельної частини.
–
– Мені тепер все одно, – пригнічено бурмотів євробудівельник, – дружина-стерво один дідько зі світу зживе.
–
– Для тебе, дорогенький, відтепер
головне, аби я задоволена була, а не твоя баба, – відвісила для переконливості два запотиличника
чолов’язі Клава.
І дивна парочка розчинилась у вечірніх сутінках…
Валерій Семиволос, вільний журналіст, Товариство
«Малого Кола» 08.03.2012
7:08
http://www.ord-ua.com/2012/03/08/svyatistoriya-do-8-go-bereznya/?lpage=1
Це цікаво: Виявляється - огорожа навколо Верховної Ради складається з 450 гострих металевих кілків ... Це випадковість чи так було задумано?
http://anegdot.com.ua/?d=18.11.2011
Застосування низьких температур у лікувальній практиці відомо дуже давно. Так у Древньому Єгипті застосовували холодні компреси для лікування переломів кісток черепа й поранень грудної клітки. В «творах батька медицини» Гіппократа докладно описується лікувальний ефект місцевого застосування холоду для зупинки кровотечі з ран і при травматичному набряку.
Широко використовував дію холоду у лікуванні ран М. І. Пирогов. «Холод, безумовно, призначається там, де до опухлої гарячої й роздратованої рани приєднується паренхіматозна (капілярна) кровотеча», – писав видатний хірург.
Головний лікар Наполеона Larrey помітив, що після того, як поранені солдати довго лежали в снігу, можна було безболісно робити ампутацію ушкоджених кінцівок.
Через 100 років цей метод був відроджений видатним вітчизняним хірургом С. С. Юдіним, у роки Великої Вітчизняної війни. Всі ці й багато інших прикладів лікування дозволили лікарям зробити висновки про те, що застосування холоду приводить до певних позитивних результатів, а саме: зменшуються біль, кровотечі й інші виділення з ран, знімаються неприємні відчуття, спостерігається уповільнення або припинення розвитку пухлинних процесів.
Застосування холодоагентів з більш низькою температурою (етилу хлориду, твердої й рідкої вуглекислоти, зрідженого кисню й особливо рідкого азоту) дало можливість лікарям набути важливого емпіричного досвіду і виявити наслідки протилежних процесів, що відбуваються в організмі при застосуванні холоду:
- кріоконсервацію, коли структура тканини і її елементи – клітини – не порушуються, у той час, коли біохімічні процеси в них істотно вповільнюються;
- кріодеструкцію, що супроводжується повним руйнуванням тканинної структури й загибеллю клітин.
Обидва з процесів кріодії використовують у різних сферах медицини. Зокрема, кріодеструкція застосовувається, головним чином, у кріохірургії.
Застосування холоду
У процесі глибокого заморожування й відтавання спостерігається низка фізико-хімічних процесів, пов’язаних з екстра– і інтрацелюлярним формуванням кристалів льоду, підвищенням концентрації осмотичних компонентів, рекристалізацією крижаних кристалів у процесі відтавання. Всі ці процеси обумовлюють ушкодження й загибель клітинних структур. Після відтавання в тканинах, які піддавалися глибокому заморожуванню, розвиваються реактивні процеси (порушення мікроциркуляції крові й тканинних рідин, гіпоксія й ішемія, локальна едема, вихід тканинних макрофагів, розвиток запальних і локальних імунологічних процесів), які довершують руйнування неушкоджених структур, що залишилися, і приводять до формування зони асептичного некрозу.
Швидкість, з якою відбувається відтавання, впливає на кінцевий ступінь розвитку некротичних процесів. При швидкому відтаванні дрібні нестабільні кристали льоду легко тануть, не ушкоджуючи тканини, тоді як при повільному відтаванні вони піддаються рекристалізації в діапазоні температур від -40 °С до -20°С. При цьому злиття дрібних кристалів з утворенням великих кристалічних структур виявляється потужним ушкоджуючим фактором.
Складність, однак, полягає в тому, що різні тканини по-різному реагують на заморожування. Деякі тканини, такі як шкіра, слизові, нервові клітки, грануляційні тканини, ендотелій судин – є кріочутливими й легко ушкоджуються при заморожуванні. Інші, такі як нервові стовбури, фіброзна й сполучна тканини, хрящі й жирова тканина – є кріостійкими й реагують на заморожування мінімальним ушкодженням своїх структур.
Крім того, різні тканини відрізняються інтенсивністю кровопостачання, а значить – ступенем теплообміну. Тому, однакові умови заморожування для різних тканин можуть мати діаметрально протилежні наслідки: у той час як високочутливі до холоду й слабко васкуляризовані тканини будуть повністю зруйновані, слабочуттєві до холоду й з високим ступенем васкуляризації можуть виявитися малопошкодженими.
Кріодія на пухлиноподібні тканини
Пухлинні тканини значно відрізняються по своїх властивостях і структурі від навколишньої тканини, що також накладає певні умови на режим їх кріодеструкції. Якщо така тканина в процесі кріодеструкції не буде повністю зруйнована, можливо, істотне погіршення перебігу захворювання, оскільки порушення захисного бар’єра, що відокремлює здорову тканину від патологічної, приводить до дисемінації пухлинних кліток по всьому організмі, провокуючи метастазування.
Два етапи кріодії
Таким чином, процес кріодії можна розділити на два етапи. На першому етапі необхідно задану область біологічної тканини заморозити з максимально високою швидкістю, щоб запобігти появі кристалічного льоду. Отриманий у такий спосіб заморожений об’єм біологічної тканини перебуває в стані, сприятливому для реалізації як кріодеструкції, так і кріоконсервування. Все залежить від швидкості відігрівання замороженої області. Для реалізації режиму кріоконсервування необхідно розігріти заморожений об’єм з максимально високою швидкістю. Якщо заморожений об’єм відігрівати з малою швидкістю, то в товщі льоду почне відбуватися процес рекристалізації, тобто утворення кристалів льоду, які приведуть до руйнування кліток замороженої області, тобто до їх кріодеструкції. Вищевказане можна проілюструвати за допомогою наступної схеми:
Практика кріохірургії, як метод лікування важких захворювань
Простеживши за розвитком кріохірургії і її технічного забезпечення починаючи з 60-х років минулого століття можна відзначити наступну тенденцію. У перше десятиліття відзначався кріохірургічний «бум» як серед лікарів, так і розробників кріохірургічної апаратури. Однак, відсутність чітких уявлень про механізми кріодеструкції, відсутність конкретних вимог до кріохірургічної техніки, заснованих на цих поданнях привели до поступового й неухильного зниження активності як серед лікарів, так і серед розробників кріохірургічної апаратури. Закінчився час «кріоромантизму», склалися передумови для серйозної діяльності по розробці практичних методик застосування кріохірургічного методу в різних областях медицини.
Кріохірургічний метод лікування ряду важких захворювань, у першу чергу онкологічних, завойовує все більшу популярність як серед практичних лікарів, так і серед пацієнтів. Кріохірургія по праву стає самостійною ефективною галуззю медицини.
ПЕРЕВАГИ ТА МОЖЛИВОСТІ КРІОХІРУРГІЧНОГО МЕТОДУ
– Повністю руйнується заданий об'єм тканини як на поверхні, так і в глибині організму хворого.
– Низький травматизм.
– Безболісність.
– Безкровність або незначна крововтрата.
– Помітний гемостатичний ефект, що дає можливість зупинити кровотечу з пухлин, які розкладаються, безкровно виконувати розрізи в зоні заморожування.
– Є абластичним, дисемінація злоякісних пухлин виключається.
– Добре комбінується з усіма видами ад'ювантної терапії та звичайними хірургічними маніпуляціями.
– Не спричинює грубих рубцевих процесів у патологічному вогнищі.
– Можливе проведення численних багаторазових циклів впливу.
– Відносно безпечний та простий у використанні.
– Дає хороший косметичний ефект.
– Розширює можливості радикального лікування.
– Ймовірні імунні реакції організму проти рецидивних злоякісних клітин, що збереглися.
МЕТОД, ЯКИЙ БЛАГОСЛОВИВ ОЛЕКСАНДР ШАЛІМОВ: ХІРУРГІЯ МАЄ БУТИ МАЛО ТРАВМАТИЧНОЮ Й ЕФЕКТИВНОЮ
Григорій БОНДАР,
генеральний директор Донецького обласного протипухлинного центру,
академік АМН України, доктор медичних наук, професор.
Вічною проблемою хірургії є пошук методів лікування з високою ефективністю, доступністю, відсутністю ускладнень. Адже й сьогодні головним методом лікування, зокрема раку, залишається хірургічний. Останніми роками змінилися тактика і підходи до виконання хірургічних втручань з приводу злоякісних новоутворень. Частіше виконують широкомасштабні, комбіновані втручання, органозбережні, органозамісні і пластичні. Здебільшого їх здійснюють в спеціалізованих онкологічних установах, де є відповідна апаратура й умови для виконанння комбінованих операцій і комплексних методів лікування.
Одним із таких методів є кріохірургічний – з використанням наднизьких температур. Уперше переваги цього методу над традиційним оцінив Олександр Шалімов, який мав неперевершене відчуття нового і перспективного. Відносна простота, безболісність, відсутність кровотечі, висока точність, ефективність лікування й передбачуваний результат дали можливість розвинутися цьому напряму практично у всіх галузях медицини.
Сьогодні кріохірургічні методи завойовують усе більшу популярність серед лікарів. Високий рівень кріохірургії, зокрема в Україні, я пов'язую також з наявністю висококласної вітчизняної апаратури, яка не має аналогів у світі. У чому ж переваги цього методу? За допомогою кріогенної установки можна досягти дуже високого рівня та швидкості заморожування (до -90°С) ураженої тканини. Завдяки кріохірургічному апарату "Кріо-Пульс" реалізується одне важливе завдання: досягнення оптимальної температури безпосередньо у вогнищі ураження, що досі нікому не вдавалося. З погляду спеціаліста – це метод лікування, який найменш порушує загальні фізіологічні процеси в організмі хворого; перевагою його є локальність і контрольованість дії ушкодження, що спрямована на патологічний процес, і не завдає шкоди прилеглим здоровим тканинам.
Іван Неклюдов: «Майбутнє ядерної енергетики – за установками з підкритичною збіркою»
Українські вчені обґрунтували спосіб підвищення ресурсу безпеки вітчизняних АЕС.
У 12 з 15 реакторів, що діють на вітчизняних АЕС, проектний термін експлуатації закінчується у наступному десятилітті. Про наукові підходи до вирішення цієї проблеми розповідає академік-секретар відділення ядерної фізики та енергетики Національної Академії наук України, член колегії Держкомітету ядерного регулювання, генеральний директор Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут» НАНУ Іван Неклюдов.
Колегія Держкомітету ядерного регулювання України обговорила питання безпеки двох енергоблоків Рівненської АЕС, де проведена модернізація обладнання, зокрема автоматизація керуючих та інформаційних систем. На черговій колегії в грудні будуть говорити про продовження терміну їх експлуатації.
Потрібно сказати, що в останні роки ця проблема гостро постала не тільки перед нашою країною, але й перед Європою і США. Наприклад, американцям для вирішення «атомного питання» потрібно не менше п'яти років.
– Наші реактори молодше американських, але резерву часу теж майже не залишилося. Якщо ми найближчим часом не зробимо рішучих кроків з продовження терміну експлуатації діючих реакторів, то починаючи вже з наступного року їх доведеться зупиняти, – говорить І. Неклюдов. – На будівництво нових АЕС піде, як мінімум, 10-12 років, та й коштів потрібно чимало. І до 2025 року у нас залишаться тільки два нових енергоблоки – на Рівненській та Хмельницькій АЕС. Можливість підвищення ресурсу безпеки АЕС колективу ННЦ «ХФТІ» нещодавно вдалося обґрунтувати.
– Іван Матвійович, які дослідження провів ХФТІ і чи є вже конкретні результати?
– З початку 70-х років наш інститут був провідним у Радянському Союзі за напрямом «фізика радіаційних пошкоджень і радіаційне матеріалознавство».
Фундаментальні та прикладні дослідження тривають і зараз. У нас є необхідна база прискорювачів, розроблена теорія прискорених імітаційних досліджень і випробувань матеріалів. Багаторічна практика підтверджує, що імітаційні випробування на прискорювачах – найбільш інформативний метод при відборі матеріалів для ресурсних випробувань у діючих реакторах.
Важливі результати отримали вчені науково-технічного комплексу «Ядерний паливний цикл». Тут проведені дослідження ядерних паливних і поглинаючих матеріалів, розроблені конструкції ТВЕЛів, ПЕЛів і тепловиділяючих зборок, а також технології їх виготовлення та безпечної експлуатації елементів ядерного палива на протязі їхнього життєвого циклу. Незайвим буде зауважити: розробки харківських вчених визнані і високо оцінені в світі. Адже треба не тільки запропонувати метод, технологію, але і створити нормативні документи, узгодити їх з МАГАТЕ. Тільки так можна успішно розвивати ядерну енергетику, підвищувати безпеку АЕС.
– Які установки відповідають вимогам безпеки?
– Особливі надії фахівці покладають на розроблений колективом учених під керівництвом члена-кореспондента НАНУ І. М. Карнаухова в співдружності з Аргонською національною лабораторією США проект створення протягом чотирьох найближчих років нової дослідницької установки «Джерело нейтронів, засноване на підкритичній збірці, кероване електронним прискорювачем ». Ключовий момент ідеї – у словах «засновані на підкритичній зборці». Нефахівці часто називають установку реактором з підкритичною збіркою, але це найглибша помилка.
У реакторі відбувається ланцюгова реакція поділів ядер урану-235 або в суміші з плутонієм, а підкритична збірка – пристрій, де реакція відбувається з участю зовнішніх нейтронів, джерелом яких є прискорювач. Варто його вимкнути – і реакція миттєво припиняється. Так гарантується повна безпека. Підкритичні збірки вже зараз використовують у світі при зберіганні та перевезенні ядерних матеріалів, під час глибокої зупинки реакторів.
– У чому ж тоді причина різких протестів екологічно стурбованої громадськості?
– У повній некомпетентності стосовно даної проблеми. Думаю, не зайвим буде підкреслити: мова йде про проект, а не про вже побудовану установку. Ми повинні ще пройти складну процедуру узгоджень. Відповідно до закону про використання ядерної енергії та радіаційної безпеки розробці передує заява про намір, комплексна експертиза проекту, постанова Кабміну та отримання ліцензії Державного комітету ядерного регулювання на спорудження і введення в експлуатацію установки. Це далеко не повний перелік кроків розробника щодо реалізації своїх досліджень. Будуть також проведені громадські слухання з даної проблеми.
– Надання громадськості достовірної інформації – важливий момент. А що ще необхідно для проведення повноцінних і результативних досліджень в сфері атомної енергетики?
– Ми переконані: майбутнє ядерної енергетики – за установками з підкритичною збіркою. А щоб успішно подолати труднощі, які стоять на шляху розвитку цієї галузі, на наш погляд, потрібна серйозна структурна перебудова наукової діяльності у цій сфері. Я маю на увазі створення власної інфраструктури – інституту головних організацій, які могли б очолити розробку великих проектів, залучаючи, природно, інші установи в якості підрядників. Наш ННЦ «ХФТІ», наприклад, має солідну базу в області ядерних установок, ядерно-паливного циклу, радіаційного матеріалознавства. Інші інститути, що входять до складу відділення ядерної фізики та енергетики НАНУ, також могли б стати головними у своїх пріоритетних напрямах. Роботи вистачить усім. Вже сьогодні частка АЕС у загальному обсязі виробництва електроенергії в Україні перевищила 50%, а до 2030 року, за прогнозами фахівців, зросте до 63%. Про це не варто забувати.
Євген СЕРГІЄНКО // №49 (153) 14 грудня 2010 // Технології
