Гроші

Бюджет-2012 виходить з-під контролю – Пинзеник

Екс-міністр фінансів Віктор Пинзеник заявив, що у бюджеті-2012 діра буде більше, ніж заплановано. Про це він заявив в ефірі Шустер Live. «По доходах бюджету збільшення 19,3%% загальний фонд. Приріст за 9 місяців 9,9%%, як же за три місяці може бути виконаний бюджет. Він не буде виконаний. В результаті діра у бюджеті буде значно більше, чим планується. Але уряд розщедрюється і робить такий український винахід, як гарантований борг. Що це таке? Коли гроші у позику бере один, а назад повертає інший. У українських реаліях повертає бюджет», – сказав політик. «На 70 мільярдів такі кредити видані. Це перша проблема, яку країна повинна вирішити, яка блокує інвестиції, робить риски. Країна повинна жити відповідно до достатків, хоч би з тієї причини, що нам ніхто не займатиме гроші», – підсумував Пинзеник. Раніше, Пинзеник заявляв, що українська економіка пішла в мінус, і девальвація гривни триває вже рік.

Олег Милинчук  10:17, 6 жовтня 2012

http://www.ukrgazeta.com/ua/34795/

Як компанії Ахметова обкрадають шахтарські сім'ї

Переможним маршем йде по Україні процес знищення країни, через привласнення олігархами тих промислових об'єктів, які ще хоч якось дихають і приносять, незважаючи ні на що чималий дохід державі.

Більше двох років СОГ «Трудовий Рух “Солідарність”» намагалося протистояти незаконній передачі успішних державних вугільних об'єднань ДП «Свердловантрацит» і ДП «Ровенькиантрацит», щорічно приносять державній скарбниці не менше 3 млрд. грн. Але депутати Верховної Ради, продажні і безпринципні чиновники місцевої влади, при заступництві губернатора Луганської області Пристюка В.М. і керівника фракції партії регіонів Єфремова О.С. таки прислужитися Р. Ахметову і за 15 млн. грн., так званої соціальної підтримки зробили олігархові підношення у вигляді, вищевказаних об'єднань.

Ще свіже в пам'яті, коли міністр Ю. Бойко, губернатор В. Пристюк, мери міст Свердловська та Ровеньок, а так само наскрізь продажні профспілки працівників вугільної промисловості запевняли населення в тому, що ахметовська компанія ТОВ «ДТЕК» – це благо для всіх нас, що з її приходом ми всі побачимо турботу про себе, з боку ефективного власника, в особі Р. Ахметова, що шахтарські сім'ї заживуть щасливо і в достатку, що права і соціальні гарантії будуть в повному обсязі дотримані.

Відверто кажучи, в цю казку мало хто вірив, незалежні шахтарські профспілки все частіше і частіше заявляли про те, що передача в концесію вугільних підприємств – це банальна афера, СОГ «ТДС» зажадало від КМУ і ВРУ припинити процес передачі, до проведення громадських слухань з цього питання і публічного обговорення умов концесійного договору.

Але, влада була рішуча в своєму бажанні прислужитися олігархові і тому, в закритому режимі, використовуючи методи залякування та відкритого шахрайства, не допустивши до підписання договору концесії Незалежну профспілку міста Свердловська, дуже швидко на сесіях облради та міськрад дала зелене світло на безпрецедентне за своїм нахабством і зухвалістю відчуження у народу його власності, на користь приватної особи.

ТОВ «ДТЕК» стало повновладним господарем в наших містах, тепер і влада, і продажні профспілки вугільників геть забули про ту світлу казку, яку вони втюхували у вуха шахтарів, тепер «ефективний» власник без жодного утруднення почав нам демонструвати свій неабиякий і лютий оскал.

Перше, чим ощасливив нас усіх олігарх – це різко знизив рівень зарплати, по деяких основних шахтарських фахах вона впала вдвічі. Судіть самі, неефективний власник, в особі держави, прохідникові платив до 12 000 грн. зарплати, а тепер «ефективний» власник платить 4500–5000 грн.

Зараз йде процес виведення зі штату співробітників допоміжних спеціальностей, які працюючи на вугільному підприємстві мали пільги, передбачені ст. 43 Гірничого закону, найактуальніша пільга для тих, хто живе в Донбасі – це виділення квартирного вугілля.

Тепер цих людей переводять в іншу фірму, яка, як нам стало відомо, зареєстрована, десь за кордоном. В результаті чого величезна кількість людей буде позбавлено можливості, працюючи за фактом на вуглевидобувному підприємстві, користуватися соціальними пільгами, що передбачені для цієї категорії працівників.

Одним словом прихід Р. Ахметова в наші міста несе нам усім загрозу існування та зневажливе, якщо не сказати злочинне, ставлення до наших конституційних і трудових прав.

Але, найстрашніше нас усіх чекає через 15–20 років.

ТОВ «ДТЕК» незаконно взяла в концесію вугільні підприємства з однією метою – з мінімальними витратами відпрацювати рентабельно привабливі вугільні пласти і піти, залишивши цілий край напризволяще.

Адже після відходу ТОВ «ДТЕК» нам залишаться нікому не потрібні поверхневі комплекси шахт, що нам з ними робити? У кінцевому рахунку, їх самі ж ахметівські дармоїди і поріжуть на металобрухт.

Хоч, згідно того ж закону «Про концесії», концесіонер зобов'язаний після себе залишити державі працююче, модернізоване підприємство, що забезпечує робочими місцями жителів громад, владі і Р. Ахметову наплювати на закон, тому, коли будуть відпрацьовані вугільні пласти, наші міста перетворяться на примари, близько двохсот тисяч людей будуть позбавлені можливості заробити собі на життя, тому що вся промислова та бізнесова інфраструктура у нас прив'язана до вуглевидобутку.

Колись в дев'яності, той же А. Єфремов нам усім розповідав про принади реструктуризації вугільної промисловості, у підсумку практично всі шахти були знищені, затоплені, порізані на металобрухт, а тепер населення вимушено заробляти собі на життя у вугільних «копанках», які кришують ті, хто в дев'яності різав на металобрухт і топив шахти.

Зараз відбувається те ж саме, знищується не лише вугільна промисловість, але й ставиться під загрозу існування цілого регіону країни, і що найстрашніше нікому немає до цього ніякого діла.

Бачачи все що відбувається, СОГ «ТДС» виступило з ініціативою перед Верховною Радою України, Луганською облдержадміністрацією, ТОВ «ДТЕК», про перегляд концесійного договору, в частині соціального навантаження, куди ми вимагаємо внести обов'язкові пункти:

1.Публічное обговорення на громадських слуханнях громад Свердловська та Ровеньок, за участю незалежних профспілок і СОГ «ТДС», умов концесійного договору, в частині соціального навантаження;

2. Внести в договір умови, які зобов'язують ТОВ «ДТЕК», згідно вимог Закону України «Про концесії», побудувати на територіях Ровеньок та Свердловська виробничі підприємства, що забезпечують робочими місцями 15–20 тис. чоловік, в кожному місті.

Влада на нашу ініціативу відповіла дешевим заграванням, серйозно до цього не поставилася, тому розуміючи що протидія нашим справедливим вимогам, з боку влади і ТОВ «ДТЕК» буде жорсткою, ми організували збір підписів жителів Ровеньок і Свердловська на підтримку вимоги, про перегляд концесійного договору, в частині соціального навантаження.

Підписи разом з вимогами будуть спрямовані Президенту України В. Януковичу, в разі ігнорування наших вимог В. Януковичем, а швидше за все так і буде, ми підемо на радикальні заходи.

Використовуючи той факт, що Незалежна профспілка міста Свердловська не була допущена до обговорення та підписання договору концесії, що сама передача в концесію вугільних об'єднань суперечить нормам Конституції України, закону «Про концесії», трудовому законодавству, кодексу «Про надра», ми звернемося з позовом до суду, про визнання договору передачі в концесію державних вугільних об'єднань ДП «Свердловантрацит» і ДП «Ровенькиантрацит» не законним.

Оскільки, компанія, що належить Р. Ахметову грубо порушує основне конституційне право громадян на працю, ми впевнені, що нашими вимогами зацікавиться Міжнародна організація праці, наш позов буде без будь-яких проблем прийнятий до розгляду в Європейському суді.

Таким чином, ми хочемо привернути до цієї проблеми увагу широкої громадськості країни, ми обов'язково повинні донести до міжнародної громадськості, що ТОВ «ДТЕК», яка намагається себе позиціонувати, як компанія зі світовим ім'ям, насправді є примітивною фірмою, що заробляє на людському лихові, обкрадає шахтарські сім'ї, яка поставила під загрозу існування цілого регіону України.

Костянтин ІЛЬЧЕНКО 16.07.2012 8:42

АХМЕТОВ РИНАТ ЛЕОНИДОВИЧ. ДОСЬЕ

Теги: ДТЭК, Ахметов, Ринат Ахметов, Донецк, шахтеры, воровство

http://uainfo.censor.net.ua/heading/politics/18056-kak-kompanii-ahmetova-obvorovyvayut-shahterskie-semi.html

Банк Януковича розбагатів в 18 разів

Про це заявляє в своєму огляді з нагоди 3-ліття банку голова правління ВБР Валентина Арбузова, передає УНІАН.

Активи банку за підсумками 2011 року досягли 1,4 млрд. гр., Сукупний об'єм зобов'язань – 1,1 млрд. гр., що свідчить про “високий професіоналізм всіх співробітників банку, творчий підхід до рішення кожної задачі і правильно вибраної стратегії розвитку”, – заявила Арбузова.

“Всеукраїнський банк розвитку” сина президента України Віктора Януковича – Олександра за 2011 рік збільшив свій прибуток у 18 разів до 20,4 млн. гр..

Відзначимо, що такий успіх багато в чому пов'язаний з тим, що на початку 2012 року керівництво Податкової служби України перевело обслуговування у ВБР своїх співробітників. До цього з 2004 року центральний апарат Податкової отримував зарплату в “Укрексімбанку”. На відміну від “Всеукраїнського банку розвитку”, Укрексімбанк є державним та другим за розміром на Україні. Для порівняння, ВБР є приватним і 88-м за розміром.

Особливо відзначимо, що голова правління ВБР Валентина Арбузова – мати голови Нацбанку України Сергія Арбузова, а власник банку Олександр Янукович – старший син голови держави.

ОРД        25.04.2012 11:54

http://www.ord-ua.com/2012/04/25/bank-yanukovicha-razbogatel-v-18-raz/?lpage=1

Хе-хе

У одному з попередніх номерів ZN.UA йшла мова про те, як пересічний українець може заблокувати західні рахунки українських чиновників. З використанням нових Рекомендацій ФАТФ, які є світовим стандартом протидії відмиванню брудних грошей. У деяких ця інформація викликала здоровий скепсис, відносно того, чи захоче Європа втілювати ці Рекомендації в реальне життя.

Недавні санкції проти британського королівського банку Coutts&co здатні переконати навіть самих розчарованих в тому, що накрадені статки українських корумпованих політиків знаходяться в небезпеці. І «маленький», але активний українець цілком здатний прискорити цей процес.

23 березня 2012 року державне фінансове агентство Великобританії наклало штраф у розмірі 8,75 млн. фунтів стерлінгів на банк Coutts& Co за порушення у веденні бізнесу з клієнтами високого ризику. До таких клієнтів відносяться перш за все політичні діячі (ПЕП – від англ. Politically exposed persons), які, згідно з британським правом, визначаються як особи, які у зв'язку з високими державними посадами дуже чутливі до корупції. Поняття ПЕПів по британському праву, що імплементувало стандарти ФАТФ, також включає близьких родичів і співробітників таких осіб.

Державна перевірка показала, що банк Coutts&co далеко не завжди вмів (або не завжди хотів) правильно ідентифікувати ПЕПів серед своїх клієнтів. За результатами перевірки з'ясувалося, що банк не виявив серед своїх клієнтів 233 політичні діячі, серед яких 45 були ПЕПами за державною посадою, а решта – через наявні близькі і родинні зв'язки або тісну співпрацю з такими особами.

Річ у тому, що банк стратегічно розширив свої послуги на ринки Східної Європи і Азії, відомі високим ризиком відмивання грошей. Більш того, банківська система заохочень працівників стимулювала банкірів залучати все більше нових клієнтів до користування послугами Coutts&co. І банкірові, якого чекала божевільна премія і бонуси за кожного нового клієнта, напевно, не дуже хотілося глибоко займатися ПЕП-контролем. В той же час саме на звичайних банкірів був покладений обов'язок зібрати всю можливу інформацію про клієнта, щоб перевірити його ПЕП-статус.

«Наша багатомовна команда має досвід в управлінні фінансами осіб з країн Північної і Східної Європи, а її члени регулярно відвідують для зустрічей з клієнтами Росію, Україну, Казахстан, Азербайджан.», – багатообіцяюче звучить оголошення на офіційному сайті Coutts&co. Залишаються питання, хто ж з Східної Європи, зокрема з України, може стати потенційним клієнтом такого банку, як Coutts&co, який не обслуговує осіб із станом менше мільйона доларів? І якщо багатство англійської королеви, яка теж є клієнткою банку Coutts&co, накопичувалось протягом століть, то звідки зазвичай беруться мільйонери в Україні?

Кілька років тому весь світ облетіла скандальна новина про ще один «надійний банк», правда, не королівський, а президентський, менеджери якого «регулярно відвідували інші країни для зустрічей з клієнтами».

Банк Riggs, де протягом століть обслуговувалися президенти США, в 2004 році був оштрафований на 25 млн. дол. за системні порушення американського законодавства по протидії відмиванню грошей. Проведене в конгресі США розслідування встановило, що менеджмент банку часто навідувався до Чилі і Екваторіальної Гвінеї, пропонуючи послуги приватного банкинга і консультацій з «управління статками» всесвітньо відомим диктаторам – президентові Чилі Августо Піночету і президентові Екваторіальної Гвінеї Теодоро Обянг Нгуєма Мбасого. Працівники банку не просто порушили вимогу ідентифікувати серед клієнтів політичних діячів, а прямо пропонували свої послуги найодіознішим і корумпованим диктаторам світу. Зокрема, фахівці Riggs допомогли створити своїм «важливим клієнтам» систему офшорних корпорацій і фіктивних фірм, через які мільйонами витікали гроші платників податків Чилі і бідної африканської країни Екваторіальна Гвінея. Ділові стосунки з ПЕПами супроводжувалися постійними листами вдячності від менеджменту банку обом диктаторам за відкриття рахунків в Riggs і підбадьорюючих заохоченнях укріпити ділові стосунки, щоб допомогти «ввести і гарантувати стабільне керівництво їх країнами».

Результат для банку і його менеджменту був показово жалісним: винні працівники Riggs були притягнені до цивільної і кримінальної відповідальності, кар'єра банкірів зруйнувалася, а сам банк Riggs зник зі світового ринку фінансових послуг – за заниженою ціною активи банку придбав інший фінансовий гігант Америки.

Публічна розправа правоохоронних органів США над банком Riggs стала дієвим застереженням для інших гравців сектора, що бажають подорожувати в інші країни «для зустрічей з клієнтами». І тут слід пригадати, що дія американських законів з протидії відмиванню грошей часто виходить за кордони юрисдикції їх країни. Так, літом 2011 року Федеральна резервна система США видала наказ британському банку Royal Bank of Scotland, який є материнською компанією відносно Coutts&co, посилити внутрішню програму моніторингу клієнтів, яка дала б можливість своєчасно ідентифікувати клієнтів високого ризику і повідомляти про них. Така програма повинна була стосуватися ділових стосунків британського банку з американським фінансовим сектором. Можливо, саме такі дії з боку американського регулювальника мотивували уряд Великобританії ретельніше розібратися, як британські банки виконують світові стандарти ФАТФ по веденню бізнесу з клієнтами високого ризику. Адже порушення вимог американського законодавства могло послужити причиною втрати доступу британської фінансової системи до долара США, що за результатами прирівнюється до економічної ізоляції.

Неповна ідентифікація ПЕПів серед своїх клієнтів – аж ніяк не єдине порушення, за яке оштрафували Coutts&co. Від банків в Британії вимагають переконатися в легальній природі джерела стану клієнтів-ПЕПів і перевірити джерело засобів, що використовує клієнт в ділових стосунках з банком. Але банкіри Coutts&co не з'ясовували, звідки в клієнта-ПЕПа виникло право власності або контролю над його компаніями, а також не цікавилися джерелом прибутку таких компаній. В окремих випадках банк недостатньо опитав клієнта, чому останній використовує досить складну структуру власності або контролю над юридичною особою. Зокрема, в трьох випадках клієнт необґрунтовано використовував акції на пред'явника, що дає можливість приховати дійсного одержувача зиску. У шести випадках банк вказав, що джерелом засобів на рахунку клієнта є продаж права власності або майна. Проте банк не зібрав достатньої інформації про легітимне походження цього права власності на майно або долю в корпоративній структурі.

На практиці все це означає, що надалі банки Британії, щоб уникнути санкцій з боку фінансового регулювальника, будуть уважніші моніторити клієнтів-ПЕПів, особливо з країн Східної Європи, відомих своїм високим рівнем політичної корупції. І не сума санкцій є найбільшим злом для банку, який обслуговує мільйонні і мільярдні статки сильних світу цього, а ризики репутації, пов'язані з розголошуванням в медіа інформації про порушення банком вимог закону.

Необхідно відзначити, що публічне штрафування банку Coutts&co є прецедентом накладення в Британії санкцій на фінансову установу за порушення стандартів ФАТФ у вимозі ідентифікувати політичних діячів серед своїх клієнтів і переконатися в легітимності джерела їх доходів. Цій події передував розширений огляд в 2011 році державним фінансовим агентством Британії фінансового сектора відносно того, чи достатню кількість механізмів застосовують британські банки, щоб уникнути корумпованого капіталу. Як результат, були виявлені властиві сектору систематичні порушення:

– майже три чверті з 27 британських банків, перевірених регулювальником, не виконували вимоги ідентифікувати легітимне джерело доходів, що належать вищим іноземним політичним діячам;

– третина банків з радістю погодилася б обслуговувати клієнтів з дуже високим рівнем ризику по відмиванню грошей, якби ризик покарання залишався низьким.

Ще літом 2011 року, після першого розширеного огляду, державне фінансове агентство обіцяло офіційно перевірити п'ять банків Британії. Санкції, накладені на Сoutts &Co, стали першою ластівкою результату таких перевірок і, швидше за все, не останньою.

Роберт Палмер, представник громадської організації Global Witness, яка проводить міжнародну кампанію проти співпраці банків з корумпованими диктаторами, так прокоментував прецедент з Coutts&co: «Цей штраф є прекрасним індикатором, що нарешті державне фінансове агентство починає карати наші банки за ту роль, яку вони можуть грати в підтримці корупції. На даний момент іноземному корумпованому політикові надзвичайно просто і легко зберігати свої статки в Британії. Наприклад, лівійський уряд вимушений йти до суду, щоб повернути маєток вартістю 10 млн. фунтів, що належав синові Каддафі».

Пан Палмер згадав про недавнє вирішення вищого суду Лондона про повернення в казну Лівії елітної нерухомості в передмісті Лондона вартістю 10 млн. фунтів, придбаної сином Каддафі за бюджетні кошти Лівії. Це рішення, прийняте 9 березня 2012 року, є першим прецедентом успішного повернення статку, отриманого в результаті корупційних дій політика однієї з країн «арабської весни».

Потрібно звернути увагу на важливу роль правового прецеденту в праві Британії і США, що належать до малозрозумілої нам англо-американської системи прецедентного права. Якщо судовий або правоохоронний орган в Британії приймає певне публічне рішення, то воно встановлює подальші тенденції в регульованих цим рішенням стосунках. Якщо державне фінансове агентство Британії наклало штрафні санкції на банк за недотримання вимог ідентифікувати ПЕПів та їх статки, то ми маємо справу не з унікальним поодиноким випадком, а з системним підходом уряду Британії до іноземного корумпованого капіталу у фінансовій системі країни. Якщо британський суд вирішив конфіскувати формально легітимно придбану нерухомість сина іноземного диктатора через те, що майно куплене за відмиті гроші з державного бюджету іншої країни, то слід чекати цілу серію подібних судових справ.

Але повернемося до значення маленького українця у всій цій кухні з протидією відмиванню доходів від української політичної корупції.

Отже, в світі існує правовий інструмент, що забороняє банкам мати справу з корумпованими політиками і їх нелегально отриманими багатствами. Цей інструмент викладений в стандартах ФАТФ і адаптований в національних законодавствах провідних країн світу. Крім того, цей інструмент не просто викладений на папері, його практичні можливості підтверджені недавніми діями регуляторних установ, принаймні, США і Британії. Банки країн ЄС і США під страхом санкцій і непосильних ризиків репутацій зобов'язані ідентифікувати політичних діячів серед своїх клієнтів.

До 2011–2012 років ця процедура носила вельми формальний характер і зводилася до заповнення клієнтом анкети-опитувальника, дані якої ніхто не перевіряв. Тепер від банків жорстко вимагають більшого. Фінансові установи ЄС і США, щоб виконати вимоги закону, часто купують комерційні бази даних ПЕПів, де акумулюється інформація про політичних діячів всіх країн світу.

Проте навіть в офіційному звіті державного фінансового агентства Британії наголошується, що подібні комерційні бази даних зазвичай неповні і малоефективні для абсолютної ідентифікації ПЕПів серед клієнтів банку. Це сповна обґрунтовано і очевидно, адже жодна база даних не в змозі акумулювати публічно доступну інформацію про вищих посадових осіб, їх близьких родичів і співробітників всіх країн світу. Як мінімум тому, що навіть публічно доступні матеріали ЗМІ про факти конфлікту інтересів і зловживання владою в країнах третього світу зазвичай не доступні англійською мовою. А укладачі комерційних баз даних не в змозі найняти когорту перекладачів зі всіх мов світу.

Створивши незалежну повну базу даних українських ПЕПів, підтверджену матеріалами багаточисельних журналістських розслідувань, перекладених англійською мовою, пересічний українець може опосередковано запустити потужний механізм боротьби з корупцією в Україні.

Сподіваємося, останні події в Британії відносно долі королівського банку переконали навіть найзавзятіших скептиків в тому, що навіть «маленький українець» за великого бажання може стати джерелом запуску системних змін на рівні країн ЄС і США, які, у свою чергу, можуть перекрити кисень головним корупціонерам України. Втративши можливість ховати награбоване в спокійному надійному місці – на цивілізованому Заході, українські політики отримають мотивацію або ж закопувати нелегально здобуте в землю, як в старі добрі часи, або ж почати працювати над системними змінами в державі, щоб інвестувати свої стани всередині своєї рідної цивілізованої країни вже західного зразка, який так до вподоби нашим можновладцям.

Попутно відзначимо, що, за даними ZN.UA, в Україні вже організувалася неформальна група добровольців з юристів і перекладачів, які розробили методику повідомлення європейських банків про українські ПЕПів. Отже, незабаром фінансові установи Європи та Америки почнуть отримувати структуровану інформацію і з нашої країни. З переведеними журналістськими розслідуваннями, прізвищами і назвами фірм. Таким чином, невдовзі і українські політики отримають шанс усвідомити своє місце на глобальному світі.

ZN.UA                    01.04.2012 19:24

http://www.ord-ua.com/2012/04/01/he-he/?lpage=1

Компания «Президент и сыновья» наняла «слесаря Порошенко» для устранения «протечек в откатах»

Прошло несколько дней с тех пор, как Порох появился в «пороховницах». Т.е. Петра Алексеевича Порошенко назначили министром экономического развития и торговли. Говорят, с тех пор подобрел к власти 5-й канал. Но не за этим она (власть) пустила в свои ряды «шоколадного тяжеловеса». Все гораздо проще: одна из крупнейших статей дохода Семьи – средства от госзакупок – напоминает прогнившие трубы теплосети, в которых теряется больше половины тепла. В данном случае по пути на самый верх исчезает почти 90% собранных внизу откатов. Их не крысят в прямом смысле слова. Они просто расползаются по системе. И задача Порошенко, до того, как он уйдет на выборы в Винницу, эту систему изменить…

Надо сказать, что пока ни один министр не заходил в Кабмин с такой помпой, как Порошенко, не публиковал предварительно на Facebook свои программы и не делал вокруг своего назначения такой пиар. Собственно, потому, что остальным это не позволялось. Пороху разрешили потешить самолюбие, так как в деньгах он не нуждается, а пугать его перед назначением смысла не имело.

Уже написано много статей с анализом «мартовских тезисов» новоиспеченного министра. И самая толковая, на мой взгляд, статья, к тому же – с самый точным названием – «Порошенко принял предложение, от которого нельзя было отказаться, на условиях, которые нельзя выполнить», находится здесь http://www.unian.net/rus/news/493720-poroshenko-prinyal-predlojenie-ot-kotorogo-nelzya-byilo-otkazatsya-na-usloviyah-kotoryie-nelzya-vyipolnit.html .

В этой статье по полочкам разложены все заявленные Петром Алексеевичем «хотелки», больше половины которых никакого отношения к должностным полномочиям министра экономики не имеют.

 «В. Свобода підприємницької діяльності

Підтримка національного виробника, забезпечення сприятливого ділового клімату, створення нових кваліфікованих робочих місць.

4. Захист бізнесу від силового тиску, ліквідація можливостей безпідставного втручання правоохоронних органів у господарську діяльність. Введення фінансової відповідальності за завдання економічної шкоди».

– здесь Порошенко заходит на территорию одновременно Госкомпредпринимательства, МВД, Минфина (особенно в части деятельности Налоговой Администрации) и даже СБУ (где есть отдел по борьбе с экономическими преступлениями).

 «5. Спрощення системи реєстрації прав власності. Відкритий доступ до ЄДРПОУ. Організація роботи чиновників з підприємцями за принципом «прозорого офісу».

– в очередной раз Минэкономики будет работать за Минфин, а еще – за Минюст.

 «6. Дерегуляція ведення бізнесу, скорочення переліку, спрощення порядку та зниження вартості надання послуг органами державної влади та державними підприємствами».

– тут к советам Петра Алексеевича придется прислушаться его заклятому другу Михаилу Бродскому.

 «7. Реформування ринків енергетичних та продовольчих ресурсів у відповідності із європейськими стандартами та критеріями екологічної безпеки».

– Минтопэнерго, крупные госмоноплии, Госрезерв и Министерство экологии и природных ресурсов, а также Минздрав будут счастливы выполнить рацпредложение «большого брата» из Минэкономики (конец цитаты).

Вообще, из названия министерства нужно выкинуть позаимствованные у русского брата слова «экономического развития». Никакого развития у нас нет и быть не может. А главная задача Минэкономики с точки зрения власти – это организация торговли. Не уличной и не базарной, а торговли услугами и товарами на государственных тендерах.

Не случайно, первый и последний пункты программных тезисов Порошенко касаются госзакупок и Госрезерва (структуры, куда складывается значительная часть закупленного за казенный кошт).

 «А. Прозорість економічної політики. Впровадження європейських стандартів, виведення економіки з тіні. 1. Прозора, спрощена і зрозуміла система державних закупівель».

 «12. Докорінне реформування системи державних резервів стратегічних ресурсів».

Автор статьи пишет, что в настоящее время Минэкономики не занимается госзакупками. Они отчасти разбросаны по всем министерствам и ведомствам, а глобально курируются Минфином (где сидит «человек Семьи» Колобов).

Это не совсем так. У Минэкономики сохранились реальные функции нормативного регулирования госзакупок. Вторым по влиянию органом, который контролирует эти процессы, является Антимонопольный комитет Украины.

Кстати, не случайно, именно в АМКУ был отправлен на службу бывший министр экономики Василий Цушко, который побил зиц-председателя тендерной мафии – Антона Яценко (своего бывшего референта по Верховной Раде). По идее Цушко должен был стать младшим партнером Андрея Клюева по всем преобразованиям в сфере госзакупок.

Но, во-первых, Клюев затормозил с переменами. Во-вторых, Цушко уже не тот, что был раньше. Он без боя сдал бразды правления двоюродному брату замгенпрокурора Рината Кузьмина Рафаэлю Измаиловичу Кузьмину. И самоустранился от защиты интересов Семьи…

Парадоксальная ситуация, не правда ли? В руках клана Януковичей вся правоохранительная система страны, вся финансовая (Минфин + Нацбанк), свои люди на казначействе, на Госрезерве, на самых «закупочных направлениях» типа Минздрава. А «пар уходит в землю». Что ж такое?

Ответ очень прост. Непонятно как работать иначе. Нельзя не оставлять ничего руководителям тендерных комитетов. Нельзя не забрасывание часть средств на обналичку, на вывод и т.д. Никто не будет держать фирму-прокладку без интереса для себя.

Компания «Президент и сыновья» может на гавно исходить от досады, но сделать что-либо с профессионалами данного вида искусства не в состоянии. Мозгов семейных «механиков» типа Арбузова и Колобова банально не хватает, чтобы догадаться, за какой рычаг потянуть. Так пришло нестандартное решение нанять «слесаря» со стороны.

Многие, наверное, забыли, каким был трудовой путь Петра Порошенко. Не забыли это лишь работники ОАО «Винницкая кондитерская фабрика», куда упитанный темноволосый мальчик пришел в самом начале 90-х годов практически со студенческой скамьи

На тот момент бизнесом семьи занимались отец – Герой Украины Алексей Порошенко и старший брат Михаил, убитый в 1997 году в «сражении» за контроль над заводом «Ленинская кузня». Пете, как младшенькому, дали испытать свои силы на важном, но не ключевом участке – конфетном.

Дела там шли из рук вон плохо. Фабрика практически была неуправляема. Воровали все – от директора до уборщицы. «Низы» выносили продукты, «верхи» крали деньги. К юному Порошенко, который занял номинальную должность председателя наблюдательного совета, отнеслись с иронией. Но очень скоро и дыры в заборе исчезли, и «несунов» на производстве не стало, и бухгалтера принялись считать копейки очень скрупулезно. Порошенко заработал на шоколадном производстве диабет, но сделал из фабрики конфетку. Затем повторил эксперимент с киевской кондфабрикой им. Карла Маркса. И тоже удачно.

Теперь он последняя надежда Банковой в борьбе с тендерной мафией. Но задача эта посложнее, чем усмирение несунов с винницкой кондфабрики. На пути Петра Алексеевича станет не только Антон Яценко, поражающий воображение своей невероятной живучестью. Кстати, он до сих пор глава подкомитета «з питань регулювання ринку державних закупівель, державного замовлення, конкурсів та діяльності державних підприємств» комитета Верховной Рады по экономической политике. И последний коррупционный закон по госзакупкам тоже протащил Антоша.

Практически каждый чиновник, задействованный в нынешней, удобной для всех системе, будет оказывать немое ожесточенное сопротивление. Где саботажем, а где ловкими подставами. Уследить за всеми не сможет даже тысячеглазый сторукий спрут.

Порошенко пытается решить этот вопрос путем увольнения с должности первого замминистра человека Азарова Вадима Копылова и назначения на его место Анатолия Максюты. Это правильный ход.

Копылов не только кретин, объявивший недавно дефолт Украины. По недомыслию. http://ord-ua.com/2012/03/16/komanda-marazmatikov-azarova-ili-kak-kopyilov-obyavil-defolt/. Он еще и очень богатый кретин. Интересная штука: сколько себя помню, Копылов трудится на госслужбе. Был замом в Минфине, в налоговой, в «Нафтогазе». В бизнес не уходил. Но сумел заработать столько деньжат, чтобы прикупить целый банк.

Как сообщало «Дело», в апреле 2010 года «Терра Банк» сменил владельцев. Новыми собственниками учреждения опосредованно стали Вадим Копылов, который на тот момент занимал кресло первого заместителя министра финансов Украины, и Кирилл Шевченко (на то время – первый зампредправления Укргазбанка) http://delo.ua/finance/v-bank-zamministra-ekonomrazvitija-voljut-300-mln-grn-168265/.

Впрочем, банк, вероятнее всего, принадлежит не столько Копылову, сколько всей группировке Азарова (ему, Ярошенко, партнерам по бизнесу). Не случайно, в банке реально командует некто Коцюба, который был директором департамента в Минфине, работал с Азаровым, Ярошенко и Копыловым, и, тесно с ними связан.

Анатолий Максюта – полная противоположность Копылову. Единственное, в чем они похожи, это большим стажем работы на госслужбе. Дальше идут лишь отличия. Если Копылов всегда отличался талантом говорить глупости, то Максюта почти никогда не высказывается публично. Он великий немой. При этом никто в стране не знает аппарат, госрегулирование и все бюрократические тонкости так глубоко. Ко всему этому можно добавить относительную неподкупность: информации о том, что Максюта ворует, нет. Или он не рискует мараться, или делает это так тонко, что даже свои не замечают.

В общем, это человек, на которого можно положиться в ежедневной работе. Пока Порошенко будет производить гипер-ломку тендерной системы, Максюта должен вытягивать министерскую текучку и отчитываться о каждом прожитом дне перед министром.

При этом ему придется решить такую важную задачу, как нейтрализация внешнего вмешательства (аппарат Кабмина) и внутренних врагов. Еще две должности замминистров сейчас занимают весьма странные персонажи: бывший водитель Еханурова Владимир Павленко и человек Азарова (из Запорожья) Владимир Бандуров.

Последнего, понятное дело, устроил премьер, чтобы контролировать министерские потоки. А почему на госслужбе держат Павленко – загадка для всех. Возможно, через него подбрасывают «кости» для ручной оппозиции («нашистов» и Ющенко). Но это лишь предположение.

Как же Порошенко будет решать поставленную перед ним задачу? Отчасти он уже рассказал об этом в эфире ICTV, на «Свободе слова» 26 марта, и «Зеркалу недели» http://news.zn.ua/ECONOMICS/poroshenko_zakon_o_goszakupkah_trebuet_serieznyh_izmeneniy-99246.html.

Как пишет «Зеркало…», по словам Порошенко, он уже в ближайшее время намерен создать экспертную группу для наработки изменений в принятый в первом чтении соответствующий правительственный законопроект №9634. При этом Порошенко обратил внимание, что в данный момент проект находится на парламентском поле, и МЭРТ не имеет полномочий его отозвать, поскольку сделать это может только Кабинет министров.

Это будет первый тест для Азарова – пойдет ли он на сотрудничество с Порохом после увольнения Копылова или нет?

Второй объявленный шаг: направить луч света на темные лики коррупционеров. Расчет на то, что они выйдут из игры сами, опасаясь публичности и уголовной ответственности. Отсюда тезис о том, что к контролю над закупками привлекут «украинских Навальных», т.е. блоггеров и журналистов, которые писали о тендерной мафии. А так же – некую международную консалтинговую фирму. Идея красивая, но, кажется мне, что нужного эффекта она не даст. Выбивать участников схем придется очень жестко. Сами они не уйдут.

Ну, и, наконец, всякие стандартные штуки типа референтных цен, прозрачности процедур госзакупок и прочее. Как они помогут решить задачу повышения собираемости откатов для Семьи, непонятно. Ведь именно на завышении цен, на неконкурентном доступе к государственным финансам и возникают откаты.

P.S. Если коротко, то сдается мне, что эта ноша окажется для плеча Петра Алексеевича непосильной. Система стала настолько прогнившей, что съедает сама себя. Но объяснить это Папе невозможно.

Он всюду видит теорию заговора и намеренное воровство. В результате полетели головы старой донецкой гвардии Анищенко (Минздрав), Папаики (ГНАУ), Слауты (МинАПК), Хиврича (приятель из Енакиево, недолго возглавлявший МинЖКХ) и других. Недоволен Янукович и друзьями своего сына (Азаров, Колобов, Клименко).

Поэтому уход Петра Порошенко из власти в депутаты останется незамеченным за чередой лихорадочных кадровых чисток. Судя по всему, головы после выборов полетят шрапнелью. Начиная – с головы Азарова и заканчивая мелкими коррупционерами от тендерных закупок, которые попадут по раздачу в порядке общего бития лживых смердов.

Юлия Белкина, для ОРД   29.03.2012 1:35

http://www.ord-ua.com/2012/03/29/kompaniya-prezident-i-syinovya-nanyala-slesarya-poroshenko-dlya-ustraneniya-protechek-v-otkatah-no-kogo-nanyat-vmesto-klimenko-/?lpage=1

Гриценко: Якщо за своєю суттю держава – злодій, немає мотивації починати бізнес

«Якщо дивитися на податкову систему лише крізь призму того, щоб збирати більше податків, то це – копати собі яму», – впевнений голова партії «Громадянська позиція» Анатолій Гриценко.

В інтерв’ю УНІАН він підкреслив, податкова система повинна стимулювати, створювати робочі місця й підіймати економіку, бо лише на цій основі далі можна підвищувати соціальні стандарти і якість життя людей.

За словами лідера «Громадянської позиції», на окремих напрямах було зроблено деякі позитивні зміни. Приміром, у спрощенні реєстрації бізнесу, у зменшенні документообігу.

«Точкові зміни, несистемні, але вони є. Проте розмови з підприємцями все одно завершуються гіркими словами. Вони кажуть: так, зареєструвати бізнес зараз стало простіше і швидше. Але – для чого? Бо щойно той бізнес, який швидше зареєстрований, так само швидше вийде на прибуток, одразу ж приходить «смотрящій» і каже – віддавай половину», – зазначив Гриценко.

«Тож яка мотивація швидше бізнес починати, якщо за своєю суттю держава – злодій, рекетир, бандит?», – додав він.

Голова «Громадянської позиції» впевнений, точкові зміни не дають результату.

«Приміром, у Податковому кодексі передбачені досить привабливі й радикальні механізми мотивації для певних видів бізнесу, був розрахунок на потік інвестицій ззовні, під ці податкові ласощі. Але інвестиції не йдуть. Чому? Тому що зменшені податки – це лише один, хоч і важливий, фактор. А коли на отриманні ліцензій чи дозволів на будівництво виникають проблеми, на перетині митниці, на поверненні ПДВ, на походах у суди, зі «смотрящіми» виникають проблеми, то ніяке послаблення податків як мотивація, не дасть результату», – наголосив Гриценко.

Анатолій Гриценко           24 березня 2012 об 11:00

http://grytsenko.com.ua/news/view-hrytsenko-jakshcho-za-svojeju-suttju-derzhava-zlodiy-nemaje-motyvatsiji-pochynaty-biznes.html

 «Команда маразматиків» Азарова або як Копилов оголосив дефолт

Вчора сталася подія, яку багато хто недооцінив. Великий друг дідуся Азарова, перший заступник міністра економіки Копилов, навіщось заявив про те, що Україна веде переговори з Міжнародним валютним фондом про реструктуризацію частини боргу розміром $3 мільярди, погашення якої доводиться на поточний рік.

Проблема Копилова, а тепер і всієї України полягає в тому, що насправді в статуті МВФ не передбачена реструктуризація боргів. І ця фраза була сприйнята іноземними аналітиками і співробітниками міжнародних фінансових установ як натяк на неплатоспроможність України.

Результати спонтанної словесної активності на тлі явної розумової недостатності пана Копилова не забарилися. По-перше, рейтингове агентство  S&p понизило прогноз по рейтингу України до «негативного», опасаючись невиплати країною боргу МВФ.

http://www.gazeta.ru/news/business/2012/03/15/n_2244525.shtml

По-друге, за одну ніч вартість кредітно-дефолтних свопів, або страховки від банкрутства України виросла на 30 базових пунктів.

http://finance.liga.net/print/2012/3/16/27237.htm

Ось вже правда: “Іноді краще жувати”. Загалом, словесне нетримання Копилова може коштувати Україні близько 5 млрд. доларів в рік на рівному місці (вимушене підвищення відсотків по облігаціях).

Втім, казус Копилова це швидше чергова «штанга» Азарова, який вмудрився ще і власну команду сформувати виключно з маразматиків. Що, насправді, є найсерйознішою кризою в Україні. Зрозуміло, що цим проколом не затримається скористатися Сергій Льовочкин для проштовхування Хорошковського на пост прем'єр-міністра. Але, судячи по кількості «штанг» Хорошковського на посту голови СБУ, Україні від нового призначення легше не стане.

 «ОРД»  16.03.2012 14:14

http://www.ord-ua.com/2012/03/16/komanda-marazmatikov-azarova-ili-kak-kopyilov-obyavil-defolt/?lpage=1

Як «маленький українець» може заблокувати рахунки українських чиновників

 Головним питанням серед людей, яким не подобається те, що відбувається в державі, стало одвічне: «Що робити?» Як правило, після нього додають песимістичну тираду: «Прокуратура – їхня, суди – їхні, журналісти пишуть – караван іде». А тим часом уже кілька років будь-який українець може створити своїм корумпованим чиновникам «нестерпні умови комфорту». Причому згідно з чинним законодавством. Щоправда, не нашим, а європейським.

Мало не кожен українець марить, аби Європа і США нарешті почали заарештовувати рахунки українських корупціонерів. Як правило, мріями все й закінчується. Хоча ще кілька років тому світове антикорупційне законодавство дало в руки кожному українцеві потужного кийка. А поточного року цей кийок став іще вагомішим.

У березні Єврокомісія розпочала оцінку ефективності законодавства ЄС щодо боротьби з відмиванням грошей і до кінця року розробить жорсткіші зміни до Третьої директиви ЄС, що протидіє легалізації злочинних доходів. У такий спосіб вона відреагувала на оновлені рекомендації FATF – міжурядової організації, що встановлює світові стандарти протидії відмиванню грошей. 16 лютого 2012 року, після дворічного процесу публічного міжнародного обговорення, FATF оголосила новий перелік своїх рекомендацій.

«Попереду на нас очікує складна робота з імплементації нових стандартів FATF у національне законодавство», – прокоментував нові правила FATF голова Державної служби фінансового моніторингу України Сергій Гуржій.

Шкода, але пан Гуржій не згадав, що остання міжнародна оцінка стану імплементації стандартів FATF в Україні у 2009 році виявила чимало недоліків. Зокрема, в Україні взагалі не визначено законодавством поняття «ПЕП» (від англ. PEP – politically exposed persons, тобто політично пов’язані персони), яке в країнах ЄС і в США є центральним елементом у системі боротьби з політичною корупцією.

Відтак, допоки влада буде імплементувати закони, які заважають їй жити, пересічним українцям варто дізнатись, як вони можуть уже сьогодні попсувати життя вітчизняним чиновникам.

FATF у допомогу

В Україні про FATF говорять так багато, що про нього знає мало не кожна домогосподарка. Щоправда, нюансів глядачам не розшифровують. Тим часом суть – саме в них. Навіть якщо йдеться про класичні Сорок рекомендацій FATF. Розглянемо на прикладі.

Чи не головна вимога FATF така: фінансові установи мусять знати, хто є кінцевим розпорядником грошей фірми-клієнта. Якщо ж кінцевий власник ховається за класичною «матрьошкою», то банк має право замість проведення тривалого дослідження, «хто кого заснував», обрубати всі кінці. Цитата: «Якщо фінансова установа не може ідентифікувати клієнта, вона повинна… припинити ділові відносини та розглянути питання про можливість повідомлення про сумнівну операцію стосовно такого клієнта».

Це означає, що в ідеалі банк повинен не тільки відмовити клієнту, чийого бенефіціара він не ідентифікував, а й повідомити про підозрілу фінансову операцію національну фінансову розвідку, зокрема в Україні – Державну службу фінансового моніторингу.

Окремо FATF вимагає від фінансових установ жорстких правил щодо деяких клієнтів. До такого типу ризикованих клієнтів FATF відносить політичних діячів (далі – ПЕП). Банки зобов’язані не тільки намагатися визначити їхні джерела збагачення, а й одержати згоду вищого керівництва на встановлення ділових відносин з такими клієнтами та проводити постійний моніторинг ділових відносин із ними.

Стандарти FATF юридично закріплено в праві Європейського Союзу, а саме – в Директивах щодо протидії відмиванню грошей.

У цьому випадку нас цікавить Третя директива ЄС, що зобов’язує фінансові установи здійснювати посилені заходи контролю «щодо операцій і ділових стосунків із політичними діячами, що проживають в іншій державі-члені або третій країні».

До ПЕПів ця директива відносить «фізичних осіб, які наділені або були наділені значними державними функціями, та близьких членів сім’ї або близьких співробітників таких осіб». У статті 2 Директиви 2006/70/ЄC до категорії «фізичні особи, які наділені або були наділені значними державними функціями», обов’язково включаються:

– голови держав, голови урядів, міністерств і заступники або помічники міністрів;

– члени парламенту;

– члени верховних судів, конституційних судів або інших судових органів високого рівня, рішення яких не підлягають подальшій апеляції, за винятком особливих випадків;

– члени аудиторських судів або правління центральних банків;

– посли, посланники та вищий офіцерський склад збройних сил;

– члени адміністративних, управлінських або наглядових органів державних підприємств.

Важливим моментом є факт прирівняння законодавством ЄС до статусу ПЕПів близьких членів сім’ї ПЕПів, а також асистентів-помічників (співробітників). Директива 2006/70/ЄC містить розширене визначення «близьких членів родини», яке включає:

– чоловіка/дружину;

– будь-яку особу (співмешканця), яка згідно з національним законодавством прирівнюється до чоловіка/дружини;

– дітей та їх чоловіків/дружин або співмешканців;

– батьків.

Та ж директива містить перелік категорій осіб, що мають статус ПЕПів, оскільки вони є «близькими співробітниками» політичних діячів:

– будь-яка фізична особа, про яку відомо, що вона має спільну бенефіціарну власність в юридичних особах або юридичних утвореннях, або інші близькі ділові стосунки з політичними діячами;

– будь-яка фізична особа, яка має виключну бенефіціарну власність в юридичній особі або юридичному утворенні, про які відомо, що вони були створені для реальної вигоди політичних діячів.

У директиві зазначається, що ПЕПами не вважаються особи, які припинили виконувати важливі публічні функції протягом одного року.

FATF у США. Де є долар, там уже право Америки

Аналог поняття ПЕПів у правовій системі США міститься в статтях Акта патріота США, що зобов’язують запроваджувати моніторинг стосовно приватного банківського рахунку, який «створений або утримується від імені або самостійно вищою іноземною політичною фігурою або ж її близькими родичами чи близькими співробітниками».

Щодо приватних рахунків, відкритих для іноземців, банки США мають виконати як мінімум два кроки:

– перевірити, чи є власник рахунку вищою іноземною політичною фігурою;

– переконатися, що кошти на рахунку не надходять від іноземної корупційної діяльності.

Відповідно до Акта про банківську таємницю, який діє в США ще з 1970 року, фінансові установи повинні надсилати в державне агентство з протидії фінансовим злочинам (FINCEN) звіти про підозрілу діяльність своїх клієнтів.

Окремо Акт патріота США створив систему моніторингу кореспондентських рахунків іноземних банків. І під цей моніторинг можуть потрапити практично всі трансакції, де використовується американський долар.

У рамках операції міжнародного переказу доларової виручки навіть між банками третіх країн зазвичай відбувається контакт із фінансовою системою США. Адже кожен поважний банк має свій кореспондентський рахунок в американському банкові-партнерові. І якщо правоохоронні органи США, виходячи з публічної інформації інших країн, вирішать трактувати переказ грошей як завершення корупційної оборудки, вони можуть скористатися вимогами Акта патріота. А цей законодавчий акт уповноважив уряд США вимагати інформацію від іноземних фінансових установ і конфісковувати статки на рахунках в іноземних банках неамериканських громадян.

Технічно це робиться так: уряд США надсилає вимогу американському банку, який протягом семи днів зобов’язаний витребувати запитувану інформацію у свого клієнта – іноземного банку. Якщо ж іноземний банк не надасть запитуваної інформації, уряд США вимагає від американського банку розірвати кореспондентські відносини з таким клієнтом. У разі невиконання цієї вимоги на американський банк очікує штраф у розмірі 10 тис. дол. на день.

Що таке публічна інформація? Матеріалів якісного журналістського розслідування, як правило, більш ніж достатньо, щоб кваліфікувати трансакцію як результат іноземної політичної корупції.

Що може зробити «маленький українець»?

Спершу про проблеми. Далеко не завжди та не всі фінансові установи ЄС і США ідентифікують фізичних осіб – вигодоодержувачів. Проблема стала однією з центральних для FATF, і в лютому 2012 року організація дещо посилила цю норму, вимагаючи від фінансових установ ідентифікувати кінцевого клієнта (вигодоодержувача).

Окрім того, сьогодні відсутня будь-яка стандартизована та утримувана урядами країн ЄС чи США база даних іноземних ПЕПів на кшталт бази даних терористів. У США фінансовим установам рекомендують запитати прямо у свого клієнта та бенефіціарів, чи є вони політичними діячами. Також американські банки повинні користуватися публічно доступними джерелами, які містять інформацію про ПЕПів, а саме – публікаціями у відомих ЗМІ та комерційними базами даних.

Саме тому багато фінансових установ звертаються до послуг комерційних баз даних ПЕПів, створених на основі моніторингу публічно доступної інформації. Однією з таких американських баз даних вдалося скористатися автору.

Українські ПЕПи там теж є. До того ж не самі, а з родиною і навіть помічниками. Щоправда, в базі дуже рідко зустрічається інформація про публічно доступні журналістські розслідування. А саме така інформація полегшила б обов’язок американських банків перевіряти джерело походження коштів на рахунках ПЕПів. На жаль, більшість журналістських розслідувань в Україні друкуються українською мовою, що ускладнює роботу розробників комерційних баз даних у США. Очевидно, викриття фактів політичної корупції англійською мовою значно допомогло б як американським банкам, так і банкам ЄС, а також правоохоронним органам цих юрисдикцій виконати свої обов’язки згідно зі стандартами FATF.

Відтак, громадянське суспільство України може спробувати стимулювати політичну волю Заходу іншими методами, не вдаючись до бунту та революцій.

По-перше, потрібно чітко візуалізувати зв’язки між політичною корупцією України та фінансовими установами США і ЄС. Для цього можна створити повну базу даних українських ПЕПів, посиливши її публічно доступною інформацією про прояви корупції щодо кожного окремого ПЕПа.

До цієї бази даних потрібно включити мережу фіктивних фірм, офшорних корпорацій і номінальних директорів, послугами яких користуються українські ПЕПи. Численні журналістські розслідування стануть чудовим джерелом для поповнення такої мережі. База даних українських ПЕПів має бути доступна англійською мовою.

Автоматично ця база даних стане обов’язковою для використання фінансовими установами країн ЄС і США згідно з їхнім законодавством. Для цього знадобляться професійні вміння та навички громадсько-активних юристів, експертів з візуалізації, ІТ-фахівців, дизайнерів, журналістів, перекладачів.

По-друге, необхідно вголос говорити про зв’язок між політичною корупцією в Україні та фінансовою системою країн Заходу. Будь-який форум з євроатлантичної інтеграції України не повинен проходити без меседжу, що статки українських політичних діячів уже і так добре інтегровані у фінансову систему країн ЄС.

У відповідь на вимогу ЄС до України подолати корупцію громадський сектор повинен вимагати від політиків країн ЄС повною мірою запустити стандарти FATF в їх національних системах та перекрити канали відмивання грошей для клептократів з України.

По-третє, потрібно допомогти українським журналістам публікувати англійською мовою високоякісні скандальні розслідування фактів корупції та відмивання грошей найвищими політичними діячами України. Подібні публікації у Wall Street Journal, New York Times, Euronews та інших світових медіа стимулюватимуть правоохоронні органи США та країн ЄС застосовувати стандарти FATF.

Безумовно, є ще багато варіантів дій для громадянського суспільства в цьому напрямі. Враховуючи, що в Україні правоохоронна та судова системи паралізовані корупцією, то, очевидно, нам простіше змусити працювати антикорупційні стандарти в країнах ЄС та в США.

Запустивши цей механізм, можна перекрити канали відмивання та приховування доходів від політичної корупційної діяльності, адже стимул красти втрачається, коли накраденого не можна сховати.

Дар’я Каленюк «Дзеркало тижня. Україна» №9, 09 березня 2012, 21:55

http://dt.ua/POLITICS/yak_malenkiy_ukrayinets_mozhe__zablokuvati_rahunki_ukrayinskih_chinovnikiv-98503.html

Податкові ями

Хтось думає, що центри конвертацій називають «податковими ямами» тому, що в цих ямах пропадають податки, які повинні надходити до бюджету. Проте є і інша версія: ями називають податковими, оскільки створюють їх, як правило, самі працівники податкових органів. Є і інші творці, але всі вони у будь-якому випадку завжди замикалися на «дахи» в податковій службі. І повірте, не на нижчому рівні.

Колись на початку 2003 року до мене звернувся один одеський клієнт з проблемою. Податкова служба звинуватила його в ухиленні від сплати податків, посилаючись на вирішення районного суду Куйбишевського м. Донецька, яким були визнані недійсними свідоцтво про реєстрацію і статут контрагента, а також його свідоцтво про реєстрацію як платника ПДВ. До того ж, з моменту видачі.

Засновник підприємства-контрагента призналася в створенні фіктивної фірми, тому суд був швидким і, природно, справедливим.

Ми почали розбиратися і, зіставивши дати перерахування грошей моїм клієнтом на рахунок контрагента, виявили, що, не дивлячись на визнання недійсними засновницьких документів контрагента, його рахунок в банці ще більше півроку продовжував функціонувати і приймати величезні гроші від покупців, які ні сном, ні духом – про таку цікаву боротьбу з ухильниками.

Виявивши цей цікавий факт, ми вирішили подати в прокуратуру Донецької області заяву про злочин (зловживання працівниками податкових органів своїм службовим положенням, неповідомленні про злочин, неприпиненні незаконної діяльності і тому подібне). Копію спрямували в Генпрокуратуру.

Паралельно подали апеляцію на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька про визнання недійсними свідоцтва про реєстрацію СПД, свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ і статуту контрагента.

Через два місяці апеляційний суд Донецької області відкрив виробництво за скаргою мого клієнта, а трохи згодом з Донецька приїхали працівники податкової міліції з пропозицією моєму клієнтові... продати їм своє підприємство. Причому, за справедливою ціною. Клієнт, звичайно, погодився, продав підприємство і полегшено зітхнув.

Тоді я вперше зрозумів, що таке податкові ями і ким вони створюються.

Згодом мої клієнти, що займалися експортом сільгосппродукції, розповідали, що саме на Донбасі багато років існувала найбільша мегаяма, яка обслуговувала підприємства зі всіх регіонів України. 

Поступово податкові ями запрацювали системно по всіх областях України.

Нагадаю, що не так давно прихід Віктора Федоровича в Кабмін на посаду прем'єра ознаменувався припиненням відшкодування ПДВ по всіх областях, окрім східних.

А коли підприємці підняли шум, донецькі створили свої компанії у всіх областях і прем'єр «усунув» перекіс — ПДВ стали відшкодовувати у всіх областях України. Ось тільки не всім підприємствам, а лише по дзвінку, вибраним, чиї засновники або організатори мали східну прописку. Сьогодні відшкодування – це синонім злочину проти держави. Якщо раніше ці відшкодування проводилися по законних, підкреслюю, рішеннях судів за відкоти чиновникам до 50% суми відшкодування, то тепер про це навіть не згадують.

З деякого часу поняття «яма» змінило своє змістовне навантаження. У руках вмільців зі сходу «яма» перетворилася на таку собі пастку для крупного і середнього звіра, в яку наші «мисливці» від влади заманюють або заганяють цього самого звіра.

В умовах тотальної корупції робота підприємця без ям практично стала нерентабельною. І цей стан прекрасно розуміла і завжди підтримувала влада.

Махінації з ПДВ поряд з контрабандою і газовими схемами стали чи не самими прибутковими секторами тіньової економіки, за контроль над якими йшла жорстока боротьба, у тому числі шляхом здобуття президентського крісла і більшості в парламенті.

Так от, повернемося до звіра, яким є наш вітчизняний підприємець. 

Спочатку спійманий «мисливцями» звір акуратно видоюється — з нього отримують відсотки за готівку. Потім, коли звір видоєний, і набуває статусу «контрагента — користенабувача», його передають далі по конвеєру.

Там його приймають в теплі рученьки «доярі і м'ясники» з податкової міліції і прокуратури (частенько «доярями і м'ясниками» підробляють звичайні опера та слідчі МВС – їм теж дітей годувати треба).

Починається другий животрепетний етап «доїння або м’ясопереробки». Все заощаджене плюс чесно напрацьоване, плюс глибоко зарите або на дітей оформлене стає предметом обговорення у вузьких кругах з використанням великого старого мікроскопа. Причому використовуються всі якості цього приладу: і властивості оптики і, власне, тягар металу.

Особи, що вижили, оговтавшись від потрясіння, не без страху, який і так давно сидить в підкірці, знову починають працювати на благо свого бізнесу, гарячково думаючи про те, як вийти на прибуток без використання інтимних послуг конвертаторів.

І тут на сцену виходять нові добродійники, які пропонують працювати в «програмі», з «майданчиками», під «Юрою», під «Вітєю» або під «Сашею».

І знову з'являється надія на стабільність – адже ми з «програмними» працюємо, з владою. І знову звір починає біг по стежині, де його чекає «поліпшення вже сьогодні». Он вже з «юриних» ям стали діставати особи, що накопичилися там. 

Все це ЛОХОТРОН у всій його красі.

А лохами є весь наш народ, що живе надіями від виборів до виборів і що продається за кульок гречки, дитячий майданчик або відремонтований парадний хід.

Різниця між нинішніми біло-блакитними і вчорашніми помаранчевими полягає лише в тому, що раніше цим займалися всі та за невеликі відкоти, тепер це дозволено вибраним, а для останніх ставки відкотів такі, що пропадає всякий інтерес. Плюс нинішні не дають гарантій, що вони самі або їх колеги з сусіднього кабінету вас не засмутять, помістивши в слідчий ізолятор. І навіть якщо деякі отримують якісь гарантії, то практика показує: віри їм жодної.

Теоретично я допускаю, що конвертаторів можуть взагалі знищити як клас (лише одночасно з контрабандою, яка без конвертаторів не може легалізувати товар).

Проте це припущення може мати лише одне пояснення: сьогодні найбільша яма, в якій дійсно пропадають гроші, – це державний бюджет, право розпорядження яким, знаходиться в одних руках.

Можновладці вважають державу своєю власністю, якою можна вільно розпоряджатися. Тому логічно дозволити собі сміливо і жорстко змусити майже всіх платити податки в розмірах, які передбачені законом, а також в розмірах, які законом не передбачені, проте вказані в планах, що спущені зверху звичайним податковим інспекторам.

А ось з цієї бюджетної ями під «невсипущим оком» прокуратури, рахункової палати, КРУ, СБУ та МВС парламентська більшість відважно помпуватиме бабло через різні програми, тендери з одним учасником, на Євро 2012, Чемпіонат 2013, Олімпіаду 2014 і інші видовища. Учасникам цього бенкету буде дозволено попрацювати зі своїми “конвертами”, а також отримати з бюджету ПДВ. Причому, автоматом. Гуляти так гуляти.

Тим часом посилюється боротьба з корупцією у сфері охорони здоров'я шляхом скорочення чисельності поліклінік, лікарень і медичних працівників, яке, у свою чергу, дозволить скоротити кількість тих, що бажають посилатися на всякі там пілотні вирішення Європейського суду і збільшить народжуваність …блох.

Адвокат С.А. Ткач, спеціально для «ОРД» 10.03.2012 2:56

http://www.ord-ua.com/2012/03/10/nalogovyie-yamyi/?lpage=1

Ні податкам без представництва

Як відомо, у нас в Україні наближається податкова реформа. Настає, тому що, не дивлячись на галасливі заяви, багато податкових сервісів (як би смішно це не звучало в наших умовах) залишаться колишніми. Нагадаю, що нинішній президент йшов на вибори під слоганом «Даєш п'ятирічні податкові канікули». Люди, що характерно, повірили.

Приводом для написання замітки став телефонний дзвінок старого друга на ім'я Максим, який вже багато років торгує комп'ютерами. (Не заради реклами, а лише за бажанням героя вказую його дані – СПД Непотенко М.С. Раптом тут хтось з української податкової сидить)

Як відомо, переважна більшість малого бізнесу «сидить» сьогодні на єдиному податку. І саме по ньому українська влада вирішила завдати найрішучішого удару. Правильно, – якщо пролетарі розкуркулюють олігархів, – то кого розкуркулювати олігархам? Адже окрім середнього класу нікого і не залишається.

Так от, всіх підприємців-єдиноналожників з наступного (здається) кварталу розділяють на три групи, оподаткування яких тим більше, чим більше група.  Перша нас поки не цікавить, поговоримо про різницю між другою і третьою.

Платники єдиного податку, що сидять на другій групі, позбавляються вкрай важливої діяльності – надання послуг юридичним особам, у тому числі державним структурам. Не мені вам  розповідати, яка гризня може вибухнути за держзамовлення, що обіцяє стабільну виручку і «білу» бухгалтерію. А працювати «по-чорному», лаявся мій приятель, серед клієнтів якого декілька одеських учбових закладів, юридичні особи не захочуть, їх же теж давлять. Тобто, взагалі торгувати своїм товаром у нього вийде, а ось поставляти його централізований кудись – вже ні.

«Ну, бери третю, в чому ж проблема, – кажу. – Ну, платитимеш трохи більше, однак клієнти залишаться». «Ага, – відгукується Максим, – трохи більше. Всього 5%, проте з обороту».

Я спочатку навіть не зрозумів про що йде мова. Єдиний податок це єдиний податок – платиш фіксовану торбу (близько 80 доларів, якщо ти в другій групі) і спиш спокійно. А потім зрозумів – платити ж тепер доведеться не з того, скільки ти заробив, а з того – скільки ти через себе грошей пропустив.

І якщо у когось націнка на товар може складати 25-30 відсотків, то при торгівлі комп'ютерними аксесуарами підприємець накидає 2-3%, а віддати повинен 5%, пам'ятаєте?

Пам'ятаю, я коли читав Віктора Суворова (того самого, який про танки і Сталіна пише) мені запала одна думка: світова революція неминуча не тому, що пролетарі повинні об'єднатися, а тому що інакше в соцкраїнах людей не залишиться. Якщо кордони відкриті, ясна річ. Недарма, продовжує Суворов, люди в США прагнуть – свободи більше. Я б додав, що «було більше», враховуючи новини, але це до справи не відноситься.

Наша влада упевнена, що з підводного човна ми нікуди не подінемося. Мабуть, її ображало само існування підприємців, яким не потрібно було документально показувати всі доходи-витрати, а досить було платити конкретну суму грошей і відчувати себе людиною.

Михайло Штекель, журналіст, блогер 19 січня 2012, 17:54

http://echo.msk.ru/blog/mishajedi/850379-echo/

Сергей Максимов: «банкомат», который лопнул

Украинский банкир с российским паспортом, еврейскими корнями, американскими друзьями и чисто русской фамилией Максимов – ну что может быть подозрительней? Впрочем, этот гибрид почти 15 лет делал то, что с его точки зрения является успешной карьерой, а с точки зрения правоохранителей и прокуратуры – уголовно наказуемыми деяниями. Как ухитрился смоленский парень почти 20 лет «разводить» украинских политиков и банкиров? Кто покровительствовал и почему человеку, у которого три паспорта и голубая карточка Интерпола? В числе деловых партнеров и покровителей Максимова в разное время были Игорь Смешко и Вадим Рабинович, Семен Могилевич и Сергей Буряк. Правда и то, что среди закадычных друзей Сергея Максимова преобладали люди с еврейской национальностью, что и неудивительно, поскольку украинский бизнесмен и финансист является также глубоко набожным человеком, посещает синагогу и регулярно читает Тору. Максимов– сопредседатель Еврейского конгресса Украины, который является не столько религиозно-культурной организацией, сколько закрытым «еврейским клубом». И его членский билет является хорошим пропуском в оффшоры и банковскую среду, в оружейный и фармацевтический бизнес. А Максимов, которого несколько лет назад журнал «Корреспондент» назвал одним из банкиров мирового уровня, оценив состояние Сергея Владимировича в $ 343 млн., этот пропуск получил еще в лихие 90-е.

Тогда, после окончания в 1983-м году Московского высшего технического училища им. Баумана, Сережа Максимов скромно трудился в одной из военных лабораторий Минобороны СССР. По его собственным словам, «занимался оборонной тематикой, делал противоракетные различные программы. США создавали Стратегическую оборонную инициативу (СОИ), а я делал советский аналог. Это принципиально новая противоракетная оборона, которая ломала баланс сил и противостояния на земном шаре». Вплоть до 1995 года Максимов работал на космос. А потом стал зарабатывать космические же деньги. Сначала – именно на оборонной промышленности.

Полагают, что его крестными отцами в оружейном бизнесе стали Вадим Рабинович и Семен Могилевич. Те самые, за которыми охотились российские и американские разведки: по их данным с 1996 года Украина через подставные фирмы направила в Афганистан свыше 200 танков, а также 200 БТР и 30 легкомоторных самолетов. “Этими поставками вооружения занимаются известные бизнесмены Вадим Рабинович и Семен Могилевич, которые сейчас проживают за рубежом. Они занесены в списки ФБР США как бизнесмены, занимающиеся грязным бизнесом”, – заявил с думской трибуны депутат РФ Илюхин, добавив, что эти бизнесмены находили поддержку и в государственных структурах Украины. Выяснить кто и за сколько помогал «оруженосцам» попытался глава группы «Антимафия», народный депутат Анатолий Ермак, на пути расследования которого возник очередной «Камаз». Что же касается подставных фирм, через которые Рабинович (а также семья Деркачей) работали на теневом оружейном рынке, то их как раз и репрезентовал Сергей Максимов. Однако, роль мелкого посредника быстро надоела выпускнику Бауманки. На вырученные от продажи танков и ракет средства он создает собственный банк – ВАБанк, понимая, что теневые дельцы на рынке вооружения отчаянно нуждаются именно в такой структуре, через которую можно проводить и крупные финансовые платежи не вызывая подозрений, и проворачивать сомнительные сделки в оффшорах. К тому времени у Максимова была серьезная «оффшорная база»: Davidson Distribution LLC; Denver Technologies Inc; United Overseas Sales Corporation; Cascade Ventures LTD. Через них и потекло украинское оружие по всему миру.

Разумеется, подобная наглость не могла пройти незамеченной со стороны спецслужб, и ФБР США направлялись информационные справки о деятельности Максимова в Украину. Однако, на них не спешили реагировать: «крышей» Максимова на тот момент был уже не Рабинович с его уголовным прошлым, не криминальный авторитет Сема Могилевич, а вполне солидные и уважаемые государственные чиновники: генерал СБУ Игорь Смешко, который в 1998–1999 годах возглавлял Комитет по вопросам разведки при Кучме, а также занимал пост начальника главного разведуправления Минобороны. Как говорится, «охраняешь аптеку – имеешь вату». Поэтому стараниями столь высокого «оборонного» покровителя запросы спецслужб по поводу Максимова из России и США оставались без внимания. Стоит ли после этого удивляться тому, что ВАБанк стал главной финансовой структурой, обслуживающей «Укрспецэкспорт» – основного государственного продавца украинского оружия?

Работать с ВАБанком «оружейникам» было удобно. Но не только потому, что Сергей Максимов неплохо разбирался в нюансах контрабандных поставок различного вооружения в «горячие точки», но и потому, что в его биографии было много сомнительных моментов, позволяющих управлять банкиром из Бауманки, как марионеткой. Что же это за пятна на репутации, спросите вы? И удивитесь, узнав, что их так же много, как следов горячего любовника на шелковых простынях опытной куртизанки.

С 1989 года Максимов начал интересоваться темой инноваций в медицину. Сферой приложения его интересов, безусловно, стала фармацевтика. Ничего удивительного, поскольку «бодяжить» лекарства не сложнее, чем продавать оружие «Талибану». Но не в пример безопаснее. Поэтому в 1995-м году некая группа россиян (привет Смоленску!), американцев и украинцев начала приглядываться к «таблеточному рынку». Экономические и социальные кризисы ударили по здоровью населения так, что число онкобольных в стране начало зашкаливать. Поэтому в поле зрения украино-росийско-американской группе мошенников попала такая компания, как «Сибиас Фарма», занимающаяся онкопрепаратами. Ее партнерами выступила фирма «Солюкс» (США), которая до этого работала с г-ном Иткиным и его фирмой «Балчуг» (контролируемая С. Могилевичем). Вообще, бизнес-империя Дмитрия Иткина и его жены Ирины напоминает прачечную по отмывке грязных денег. Любопытно, что еще в 1998 году ФБР сформировало солидное досье на этого «резидента Сан Диего», где утверждалось, что «Иткин и его партнер Найшуллер являются владельцами фирм «Финброк лтд» и «Балчуг инк», которые отмывают деньги для Евразийской организованной преступной группировки, имени Семена Могилевича». Как раз с той поры «птенцы гнезда Могилевича» Максимов и Иткин сводят знакомство, становятся партнерами. И когда Максимов пытается расширить свою сомнительную финансовую империю, именно Иткин дает ему рекомендации и выводит на фармацевтические рынки Германии и России – как своего очень близкого друга.

В Украине же в это время на свет появился проект «Биотех», специализирующийся на производстве сырья для медпроизводства. Фирма успешно развивалась, пока на ее горизонте не появился горе-банкир Максимов: безграничное доверие Иткина и данные им рекомендации позволили Сергею Владимировичу втереться в доверие к акционерам «Биотеха» и предложить свои услуги. Которые заключались в предложении инвестиций и гарантиях невмешательства в процесс работы. Кто ж устоит перед такими заманчивыми предложениями? Результатом неустойчивости в конце-концов стали уголовные дела, возбужденные Харьковской прокуратурой по статье 364 ч.2 УК Украины – в отношении компании Максимова – «Инвест-М», в результате которого незаконно списали около 25% акций фармацевтической компании «Биотех», в пользу – понятное дело – Максимова. Впрочем , что говорить о «кидалове» друзей и партнеров, если Максимов не гнушался обводить вокруг пальца и собственную супругу Людмилу. Она в порыве откровенности говорила близким друзьям (у которых он просил денег): «не связывайтесь с Максимовым – он кинет, как меня кинул – отобрал ресторан «Токио». Чуть позже выяснилось, что Людмила Максимова странным образом не является акционером VAB-банка, где всем заправлял ее муж и где у нее была часть пакета акций.

Но это совсем свежая информация, а вот еще пару лет назад Максимов успешно водил за нос серьезных игроков фармацевтического рынка. Сфера приложения его усилий была сосредоточена в восточной Украине – Харьков, Донецк. И это неспроста, поскольку покровительствовала его операциям и получала с них «долю» секретарь СНБО (врач по образованию, экс-глава Минздрава) Раиса Богатырева. Еще с той поры г-жа Богатырева свела знакомство с фармацевтическим «олигархом», выходцем из СССР Д. Иткиным – его компания «Солюкс» была известна препаратами для онкобольных, в том числе и на основе трамадола.

 «Региональные» корни и деловые связи г-жи Богатыревой с олигархами Востока Украины позволили проталкивать эту продукцию на украинский рынок, например, через донецкую компанию «Синбиас Фарма», являющейся одним из крупнейших в Украине производителей антибиотиков. О размахе судите сами: «Синбиас Фарма» была основана в Донецке в 1995 г. и на сегодняшний день является одним из крупнейших в Украине производителей противоопухолевых антибиотиков: доксорубицина и эпирубицина. Компания располагает исследовательскими лабораториями, а также производственным и аналитическим комплексами, эксплуатация которых позволила ей за 2008 г. получить 52,6 млн грн. выручки и 12,6 млн грн. убытков.

Посильное участие в деятельности компании на протяжении последних лет принимала уже упомянутая фирма Solux Corp. г-на Иткина. Еще в 2006 году она передала ООО «Синбиас Фарма» технологию производства готовых форм противоопухолевых препаратов – циностатиков, стоимость которой была определена в $1,9 млн. В этот проект очень удачно вписался сын Богатыревой, ее же стараниями у «Синбиас Фарма» в 2008-м году появился новый владелец: контрольная доля в ООО досталась структуре, близкой к президенту VAB Банка Сергею Максимову. В результате этой операции, владелец 96,52% уставного капитала предприятия – фирма Inmodal Company Limited (Сент-Винсент и Гренадины) – утратил свой актив, который достался компании с Британских Виргинских островов Crystal Promotion Ltd. Таким образом, донецкая фармкомпания, которую до этого было принято включать в сферу влияния фармацевтической фирмы Solux Corp. стала собственностью одного из самых состоятельных банкиров Украины – пресловутого С. Максимова.

Однако, это не последнее и не единственное «дружеское» приобретение Максимова. В сфере интересов его ВАБанка, «хапнувшего» в 2008-м у Нацбанка солидные средства под реструктуризацию догов оказались и такие стратегические предприятия, как ОАО «Точмаш», ОАО «Киевский речной порт», ЗАО «Броварской завод пластмасс», ЗАО «БОССЕМ», Директ Инвестмент», «Брайтон», «Пилон Инвест». Убедительный список, не правда ли? Пополнить его Максимов смог тоже не без помощи власть имущих. Если на фармацевтическом рынке ему «помогала» секретарь СНБО, то донецкий «Точмаш» или « Сумыхимпром» достались мошеннику благодаря связям в Фонде Госимущества – из новой оранжевой команды. Что–что, а распускать перья Максимов умел. Это его умение отлично подействовало на чиновников Секретариата президента Ющенко только что дорвавшихся до власти, а потому и особо не разбиравшихся ни в персоналиях, ни в реалиях. Какая разница – сириец Харес Юсеф или израильтянин Сергей Максимов, лишь бы откаты давали… Эта неразборчивость «ющеноидов» помогла Максимову установить не только прямые финансовые отношения с ГП «Укрспецэкспорт» (ВАБ стал главным эмитентом оружейного предприятия), но и зайти на Точмаш. Тогда было модно все отбирать у «донецких», вот Максимов и воспользовался современным веянием.

ОАО «Точмаш» (Донецк), некогда государственное предприятие оборонной промышленности, свыше 60% производственных мощностей которого приходилось на выпуск фугасов и снарядов от 100 до 150 мм, переживший лихие девяностые, и выживший за счет перепрофилирования на производство гидравлических приборов для угольной промышленности и переработки нефти-газа, существовал вполне безбедно. Заказов хватало, и при этом военно-промышленного потенциала завод, разумеется, не потерял.

Но случилось непоправимое – Фонд Госимущества «впустил» на Точмаш Сергея Максимова, через подконтрольную фирму «Боссем». С этого времени начинается закат предприятия: в декабре 2008 года ОАО входит в процедуру банкротства, которое предполагает отстранением от управления «Точмашем» не только ФГИ (через зампреда Вадима Васильева), но и россиян, которым принадлежало 30% акций ЗАО.

Дело о банкротстве завода «Точмаш» было возбуждено Хозяйственным судом Донецкой области по иску донецкой юридической группы «Легат», которой предприятие задолжало порядка 800 тыс. грн. Одновременно с мораторием на удовлетворение требований кредиторов суд ввел процедуру распоряжения имуществом. Судя по тому, что у завода, находящегося под оперативным контролем основного акционера VAB Банка Сергея Максимова, это событие не вызвало противодействия, процесс банкротства, скорее всего, был управляемым и вполне устраивал пройдоху-банкира. Но, безусловно, огорчал российского «совладельца» Михаила Евсеева. Впрочем, в то время было модно не только забирать бизнес у донецких, но и чмырить российский капитал, что Максимов и делал с удовольствием. Соблазн самостоятельно распоряжаться активами завода и выпускающего востребованную продукцию (от осколочно-фугасных снарядов, дисковых борон и гидроцилиндров до детских педальных автомобилей), оказался слишком велик, а связи в оранжевых верхах слишком крепки. Поэтому завод достался Максимову, но наладить производство и обеспечить заказами Точмаш в планы банкира разумеется не входило. Ведь зачем напрягаться, когда в руках – «золотая рыбка»: Точмашу принадлежит свыше 65 гектаров земли в городе Донецке, на складах хранятся сотни тысяч тонн цветного металла. Украсть это – мечта любого жулика, но сделать это надо аккуратно, чтобы комар носу не подточил! Чем и занялся Сергей Максимов. Под его неусыпным контролем, доверенные лица заморозили текущие поставки, в результате чего образовались сумасшедшие долги, прежде всего, по зарплате. Далее, когда финансовое положение предприятия пошатнулось – в ход пошла «тяжелая артиллерия» – надувание «мыльных пузырей», то бишь, создание фиктивной задолженности. На этом Максимов – преуспел, но и преткнулся.

Виной всему стала патологическая жадность Сергея Максимова. Он пытался нагреть руки на любой ситуации. Таким образом, и родился гениальный, во всех отношениях, план – получить за шкуру неубитого еще медведя звонкой монетой. Шкурой медведя – выступили те самые 65 гектаров земли, принадлежащие Точмашу. А монету под это дали израильские партнеры Максимова. И горько пожалели об этом, когда Максимов предъявил им решение Хозсуда о банкротстве, а потом стал рассказывать о том, что «вот пройдут выборы и тогда все вернется, все до последнего шекеля…» Прошли выборы, а воз и ныне там, поэтому израильтянам ничего не оставалось как сетовать на непорядочность Максона – такое прозвище дали банкиру его кредиторы… Впрочем, используя банк как ширму, кинул Максимов не одних евреев. Классический пример: попытка продать дважды элитный жилой комплекс Resort Hotel Respect Hall в Крыму: сначала 50% Немировскому, потом – 100% известной словенской фирме «Рико», уверяя, что является единоличным владельцем земли и застройки курортного местечка.

(продолжение следует)

Сергей Никонов, «ОРД»   09.12.2011 4:44

http://www.ord-ua.com/2011/12/09/sergej-maksimov-bankomat-kotoryij-lopnul/?lpage=1

Уголовщина: нефтевышки для Украины правительство покупает у пьяницы, по украденному паспорту и без тендера

Скандал: владелец фирмы-победителя тендера «Черноморнефтегаза» по покупке морских буровых установок Эрик Ванагельс является подставным лицом – пьяницей и бомжом. Кому достанутся $800 миллионов украинских налогоплательщиков?

Это установили сотрудники Балтийского центра журналистских расследований, а сама информация обнародована на латвийском телеканале TV 3.

Исследуя бизнес создания оффшорных фирм на подставных лиц, латвийские журналисты коснулись и победы на украинских тендере фирмы Highway investment processing llp, один из учредителей которой является 71-летний рижанин Эрик Ванагельс.

Журналисты выяснили, что прописка Ванагельса была аннулирована. Как сообщает Zn.ua, в квартире, где он ранее проживал, осталась племянница, которая наотрез отказалась общаться с репортерами. Тем, однако, удалось найти давнюю подругу Ванагельса, с которой он поддерживает связь – Эльвиру. В общении с журналистами женщина сообщила, что ранее Ванагельс был токарем высокого класса, однако сегодня это больной, старый человек. «Я бы так не жила, если бы он был олигархом… Потому что он пьет.

То он потерял кошелек, то он потерял паспорт. Когда мама его еще умирала, говорила: «Только не выходи за него замуж, и не прописывай». Он когда пьет, то может из дома вынести все. Поэтому официально я с ним не хотела. Так… как друг он приходит. А пользы из него – гвоздь забить не умеет. Там, где он декларировал, он тоже не живет. Мотается: там, и там.

В подвалах, где пьяный был, у него ноги погрызли крысы. Слепой, еле-еле на один глаз видит. Вот он приходил месяц назад – поменял джинсы и рубашку. Он стирать приходит, потому что ему негде. Когда он очень-очень пьян, так что сам идти не может, тогда мне кто звонит и говорит: «Забирайте его», – рассказала Эльвира.

Латвийские журналисты также выяснили, что фамилия Ванагельса была использована в и в прочих фирмах, созданных рижской компанией IOS, специализирующейся на создании оффшорных компаний и имеющей представительство, в том числе, и в Украине.

Напомним: ранее СМИ писали о том, что при покупке морской буровой установки «Черноморнефтегаз» провел тендер между двумя связанными между собой фирмами. Номинальным владельцем обеих фирм были рижанин Эрик Ванагельс и Стан Горин. Позднее Горин, работающий страховым агентом, открестился от фирмы Highway investment. Цена покупки была выше среднемировых на такого рода конструкции на 150 миллионов долларов (общая стоимость контракта – 400 миллионов долларов США.

Суммируя вышеизложенное: тендер на поставку в Украину морской нефтевышки по завышенной цене выиграла оффшорная компания, зарегистрированная на бомжа и пьяницу, то есть недееспособного человека, не отдающего отчета в своих действиях.

Хуже того: недееспособность гражданина Латвии, на которого зарегистрирована оффшорная компания, делает и победу Highway investment processing llp в тендере «Нафтогаза», и заключенный контракт на поставку в Украину двух нефтяных платформ ничтожными с юридической стороны. То есть сделка на сумму в $ 800 миллионов – фиктивна.

Еще хуже: высокие должностные лица Украины, заключая контракт фактически с фиктивной оффшорной компанией, зарегистрированной на «левый» (украденный?) паспорт гражданина чужого государства, перечислили на расчетный счет этой фирме предоплату в размере 800 (восемьсот) миллионов долларов США.

Вопрос к главе СБУ Валерию Хорошковскому: его ведомство сопровождало этот важнейший для экономики Украины государственный контракт, как это предписано нормативными документами?

Если да, то почему не проведена проверка фирмы-контрагента НАК «Нафтогаз» и не установлена ее фиктивность? Если нет, то в силу каких причин СБУ уклонилась (не была допущена) от сопровождения контракта (к сопровождению контракта)? В глаза смотреть!..

Скандал с нефтевышками и так стал достоянием международной общественности. Теперь скандал получит развитие: высшие чиновники Украины расхищают бюджетные средства без малого на миллиард долларов (кстати, нефтевышек в Украине пока нет), используя для этого ворованные паспорта, нелегитимные фирмы и фиктивные тендеры. У Рената Кузьмина, заместителя Генерального прокурора Украины, нет желания прокомментировать скандал с нефтевышками? Или объяснить, как при такой «прогрессивной» и «компетентной» прокуратуре в государстве возможны – и безнаказанны – такие аферы?

Результат? FATF может вернуть мониторинг в Украину. Министр В.Бойко еще ездит за границу? Он скоро может стать невыездным. Та же участь может постигнуть и лиц из ближайшего окружения Президента Украины, потворствующих такому бардаку в стране. Погрязшее в криминале руководство Украины может стать международным изгоем. Этих не жаль.

Жаль иного: череда коррупционных скандалов, в итоге, снова отбросит государство Украину в ее развитии и сделает европейские перспективы страны еще более призрачными.

Георгий Семенец, редактор, «Аргумент»                         23.11.2011 1:03

http://www.ord-ua.com/2011/11/23/ugolovschina-neftevyishki-dlya-ukrainyi-pravitelstvo-pokupaet-u-pyanitsyi-po-ukradennomu-pasportu-i-bez-tendera/?lpage=1

Ключевой свидетель финансовых махинаций в «Родовиде» выбросился из окна, так и не дав показаний

В деле «Родовид Банка» в конце прошлого месяца, 28 октября, произошло шокирующее событие: в Донецке выбросился из окна один из ключевых свидетелей по расследованию финансовых махинаций в банке — Геннадий Пискун, опытный 43-летний финансист, прошедший суровую школу донецкого бизнеса.

Так, источники ZN.UA, близкие к Главному следственному управлению СБУ, утверждают, что Г.Пискун покончил жизнь самоубийством. «Сам» или «не сам» вылетел из окна свидетель финансовой аферы — вопрос, но нет сомнений в том, что причиной стало дело «Родовида».

В частности, в проводимом целым отделом ГСУ СБУ расследовании аферы «Родовида» Г.Пискун рассматривался как один из основных свидетелей, который мог дать показания о личностях и схемах, благодаря которым «Родовид» превратился в символ поражающей своими масштабами государственной коррупции.

Согласно постановлению о привлечении Г.Пискуна в качестве обвиняемого (документ есть в распоряжении ZN.UA), он обвинялся «в предварительном сговоре с группой неустановленных лиц» по приобретению права на чужое имущество в особо крупных размерах, переданного в ипотеку «Родовид Банка» двумя лицами путем обмана и с целью невозврата должниками кредита, т.е. действуя в интересах третьих лиц.

Следователи СБУ вскрыли огромную и трудоемкую схему фальсификаций: «неустановленные лица» в июле—ноябре 2009 года подделали целый пакет документов. В частности, были подделаны земельные акты и оценочные документы на несуществующие земельные участки, которые были переданы в залог банка. Должностные лица «Родовид Банка» в разгар кризиса по непонятным мотивам списали с внебалансового счета финучреждения принятое в ипотеку имущество на сумму 62,816 млн. гр. и сняли запрет на его отчуждение. Взамен они получили несуществующий залог, наличие которого соответствующие службы банка не удосужились проверить. Это решение подписал заместитель председателя правления банка Юрий Дробноход.

Значение Г.Пискуна заключалось в том, что он мог дать показания, благодаря которым следствие могло зайти на самый верх. И тогда бы должностные лица (учредители банка, кредитный совет) могли бы быть привлечены к ответственности и рассказать, с кем, в свою очередь, делились они.

Расследуя аферу «Родовида», ZN.UA обратилось за комментарием к адвокатам. По их словам, обычно непосредственными исполнителями хищений и финансовых махинаций (при кредитовании это обычно директора, учредители и бухгалтеры заемщика) являются в большинстве случаев «инструментальные» лица, которым и был Г.Пискун.

Источник ZN.UA, близкий к следствию, сообщил, что СБУ, по сути, прижала Г.Пискуна к стенке неопровержимыми обвинениями. Следователи рассчитывали, что он даст показания и подтвердит их в суде. «Но то, что Пискун заговорит, стало понятно не только следователям… Нет сомнений, что на Пискуна давили с двух сторон — те, кто хотел получить признание, и те, кто хотел, чтобы Пискун не дал на них показаний», — рассказывает источник.

По словам адвоката Дениса Бадзюка, управляющего партнера адвокатского объединения «Бриарей», когда суммы хищений исчисляются десятками и сотнями миллионов, итог очевиден: «Как только до заказчика доходит, кто и как его может сдать, количество свидетелей начинает уменьшаться. Причем заинтересованными в уменьшении числа свидетелей могут быть и те, кто деньги выдавал, особенно если должностные лица, выдававшие кредиты, и реальные владельцы предприятий-кредиторов — одни и те же лица».

Дело против Г.Пискуна было «реальным», но теперь, после его самоубийства, многие «ниточки» оборваны, и следствию нужно находить новые эпизоды и кропотливо их распутывать. И прежде чем поспешно, спустя сутки, хоронить главного свидетеля, правоохранительным органам, вероятно, стоило бы тщательнее изучить обстоятельства его гибели.

Между тем, источники ZN.UA сообщают, что это уже не первый «несчастный» случай в истории с «Родовидом». После допроса в СБУ в 2010 году несчастье произошло и с начальником юридического департамента банка Александром Ивахненко. По официальной версии, он якобы поскользнулся в ванной и получил множественные травмы головы, после чего несколько месяцев лежал в больнице.

Думается, что следствие должно как можно быстрее взять под охрану других свидетелей и организаторов схем по выдаче фиктивных кредитов и изменению предметов ипотеки в 2004—2010 годах. Спасти свидетелей и наказать настоящих преступников поможет только публичная огласка.

Дело «Родовида» стало предметом расследования ZN.UA. Подробнее о схемах, лицах и обстоятельствах финансовых махинаций в банке читайте в статье Юрия Бутусова «Кто ответит за ‘Родовид’?».

Об этом пишет Юрий Бутусов в статье для ZN.UA.

http://news.zn.ua/ECONOMICS/klyuchevoy_svidetel_v_rassledovanii_finansovyh_mahinatsiy_v_rodovide_vybrosilsya_iz_okna,_tak_i_ne_u-91810.html

Все в Семью

В связи с последними назначениями редакция ОРД испытывает смешанные чувства. Удовлетворение от того, что наша информация как правило подтверждается. Даже если опубликована она два месяца назад. И отчаяние из-за того что информация эта все таки подтвердилась. Поскольку назначение Захарченко и Клименко на министерские должности – это последний привет товарищам, которые все еще хотят договориться с властью по-хорошему. Теперь понятно – не выйдет. Но по порядку.

К 2002-му году основная стадия передела собственности в Украине и Донецке была позади. Проигравшие нашли отдых в глубинах многочисленных терриконов. Победители поделили между собой заводы, фабрики, пароходы. Тридцатипятилетние миллиардеры с холодными глазами с интересом поглядывали в сторону Монако, искали в словарях толкование термина IPO и приценивались к грядущим выборам в Верховную раду. Молодым людям 20-25 лет оставалось тоскливо поглядывать на новоявленных хозяев жизни и глотать слюну. Они тоже очень хотели в Монако. Но стартовые условия были уже не те. С одной стороны в ситуации был свой позитив: в Донецке уже не стреляли (ну почти не стреляли). А значит у многих из этих мальчиков с взрослыми аппетитами появился шанс дожить до старости. С другой стороны в Монако, как было сказано выше, все же хотелось. И мальчики активно начинали поиски своего въездного билета в эту дивную страну. Ловить в реальном секторе экономики было особо нечего, так как реальный сектор был поделен между крупными игроками. Однако вместе с цивилизацией правил ведения бизнеса и появлением в этом бизнесе реальных денег появлялась и нужда в системе обслуживания: банки, конверты, цепочки фиктивного возврата НДС, таможенные махинации. В то время, напомним, на территории Донецкой области функционировали целых две зоны свободной торговли. Так что серый финансовый сектор начал расти как на дрожжах. Именно на этих операциях зарабатывали свой первый миллион вице-короли жизни, нынешние 35-летние пока еще не олигархи, но бизнесмены.

Братья Антон и Александр Клименко, так же как и молодой банкир Сергей Арбузов не были исключениями из этих правил. Где начинали свой трудовой путь братья Клименко пока что до конца не ясно (ОРД обязательно это уточнит). А вот с Сергеем Арбузовым все более понятно. Его мама была хорошим финансистом и в конце 2000-х возглавляла Донецкое областное представительство Приватбанка. В Приват мама привела и своего оболтуса-сына. Который дорос там до начальника валютного отдела. Донецкие старожилы утверждают, что талантливый банкир нанес Привату такие убытки на неудачных валютных операциях, что от увольнения маме пришлось спрятать будущего главу Нацбанка в одном из отделений Константиновки. Кстати, благодаря эффективному руководству молодого финансового гения это отделение в итоге вообще пришлось закрыть. Однако такое недоразумение не повредило карьере молодого банкира. Так как примерно к 2001-2002 году его мама стала главой целого банка «Донеччина». Куда и поспешила забрать молодое дарование. Банк к слову был абсолютно отмывочным. Мыл и конвертировал кэш для компаний связанных с губернатором Донецкой области Виктором Януковичем. Попутно руководство банка не забывало и о своем интересе, так сказать.

Понятное дело, что ни о каком вхождении Валентины Арбузовой или самого Сергея Арбузова в круг Януковича и речи быть не могло. Губернатор уже прицеливался в премьерское кресло, и вокруг этого ракетоносителя уютно расположилась молодежь первого призыва – Эдуард Прутник, Валерий Коновалюк, братья Клюевы. И так бы и сидеть Сергею Арбузову в черном теле, если бы не этот прыжок Януковича. Улетая на Киев Федорович решил, что пора вводить в курс дела своего старшенького сына Сашу. Понятное дело, что за основными угольно-промышленными финансовыми потоками будущего премьера зорко смотрели Пригодский, Ахметов и тот же Прутник. Саше же были отданы ключи от вспомогательной сетки компаний занимающейся нычкованием праведно заработанных миллионов. В качестве тренировочного задания, так сказать, под присмотром старших товарищей. В том числе был вручен и ключик от банка, в котором трудился молодой Арбузов.

Каким образом и где состоялось их первое знакомство тоже до сих пор не ясно. Чем-то видать приглянулся Александру Викторовичу Сергей Геннадиевич. Однако факт остается фактом – именно после отлета Януковича на столичную орбиту начинается возвышение молодого банкира. В 2003 году Арбузов становится во главе нового «УкрБизнесБанка». Продолжая заниматься по сути тем же – конвертацией и отмыванием бабла. Примерно в этот же период, как принято считать, Арбузов впервые знакомится с молодыми предпринимателями братьями Клименко. Скорее всего, они обналичивают через его банк деньги. И Арбузов предлагает молодым предпринимателям попробовать себя в очень прибыльном бизнесе – стать одним из звеньев отмывочной цепи. Дальше история более-менее известна. В 2004 году Арбузов спешно эвакуируется под крыло к Антону Клименко в «Нашу Украину». И благодаря назначению Александра Клименко в донецкую налоговую бизнес Януковича-Арбузова успешно переживает кратковременную опалу.

Со временем «УкрБизнесБанк» превращается в кулуарный банк донецкой средней руки. Примерно на период 2006-2010 годов припадает очень интересная страница истории «УкрБизнесБанка»: Арбузов начинает активно кредитовать своих друзей. Причем зачастую безнадежными кредитами. Такие кредиты у Арбузова берут сами Клименки. Глава Донецкого отделения Единого центра Андрей Амбросенок (из последнего этот долг пришлось выбивать в 2010 году при помощи СБУ). Причем эти кредиты зачастую не отдаются. Дефицит бабла покрывается за счет теневой деятельности банка – благо при поддержке Александра Клименко банк становится одним из ключевых центров донецкой конвертации. Весь этот праздник жизни длится до победы Виктора Федоровича Януковича на выборах.

После чего все руководство донецкой налоговой и Укрбизнесбанка улетает на ответственные должности в Киев. Там к ним присоединяется доверенный человек семьи Виталий Захарченко, который в бытность руководителем донецкого БЭПа прикрывал все вышеописанные схемы. На донецких хлебах остается один Александр Клименко. О стиле его руководства донецкой налоговой на ОРД написано много. Добавлю только то, что Клименко совершает блестящую операцию: при помощи Александра Януковича переподчиняет донецкой налоговой крупных плательщиков Луганской области, оставляя соседей фактически без налоговой базы. Кроме прочего Клименко занимается внедрением в области уже упомянутого на ОРД разработанного Захарченко плана «Площадка», подразумевающего централизованный контроль над всеми украинскими конвертами. Потом Клименко уходит на Киев, замом Захарченко в Налоговую.

Последние полгода в Налоговой, кстати, существовал серьезный конфликт между двумя ее руководителями. Ценность Захарченко всегда состояла в его аналитических способностях. И де-факто полномочия в ГНАУ между Клименко и Захарченко распределились по принципу старой сказки: к протеже Саши Януковича Клименко ушли вкусные вершки, а корешки остались главе ГНАУ. Пока Захарченко рисовал схемы оптимизации налоговой базы и думал, как выбить из бизнеса лишнюю гривну для бюджета, Александру Клименко по личному распоряжению Януковича-среднего был отдан самый важный сектор – сектор наездов. Фактически Клименко возглавил ударную бригаду по отжиманию чужого бизнеса и лично курировал наезды на ряд крупных бизнесменов – Косюка, жену Тигипко, Жванию, Жеваго. Последние полгода Клименко всем рассказывал о том, что вскоре займет кресло Захарченко. И оказался прав.

Что все это означает для бизнеса и общества? Не только то, что во главе МВД стал обязанный и полностью лояльный Семье человек. Но и то, что теперь в распоряжении Александра Януковича через Клименко, Захарченко и семью Виктора и Артема Пшонок оказалась система отъема бизнеса замкнутого цикла. Для полного счастья не хватает еще и карманного главы СБУ. Монополизация силовых структур – МВД с его БЭПом, Налоговой и прокуратуры, занимающейся делами, связанными с хищениями, позволяет поставить отжим чужого бизнеса на автоматизированный поток. Старая система, при которой в случае чего защиту от налоговой можно было искать в милиции, а от милиции в прокуратуре окончательно сломана. Теперь все эти ведомства – часть централизованной рейдерской системы. С замкнутым кругооборотом материалов и ОРД. С возможностью возбудить дело по любым проверкам в любом ведомстве без шансов хоть с кем-то договориться. Описать грядущий кошмар словами вряд ли удастся. Все это – огромный привет Ахметову, Коломойскому, Пинчуку. Они огромные волки. Но стая крыс обглодает за полчаса даже самого свирепого хищника. 

Сергей Никонов, «ОРД»                   10.11.2011 2:28

От редакции: Сейчас в МВД работа фактически остановилась. Захарченок, сразу же после своего представления вызвал к себе своих заместителей и все они написали заявления об увольнении. Известно о том, что стопроцентно лишатся свои постов замминистра Попков, Черных и начальник ДВБ Мечетной. На место Попкова прочат нынешнего начальника Киевского Главка Крикуна, на место руководителя ДВБ – начальника ВБ Налоговой – Тулаева. Ротация, похоже, будет массовой и стремительной. У Захарченко было время подготовиться к новой должности и «нарисовать шахматку». Интересно, какой процент новоназначенных руководителей МВД будет выходцами из Донецкой области? Там, кажется, уже не только менты закончились, но даже уборщицы из УВД.

http://www.ord-ua.com/2011/11/10/kievstar-gsm---na-nezakonnyih-pobegushkah-u-militsii/?lpage=1

Четверо в тендерной лодке. Или как фармолигархи извлекают сверхприбыли из медицины и борются против улучшения системы госзакупок

В Украине развертывается очередной виток борьбы за переустройство фармрынка. Конфликтующие силы – государство, пытающееся внедрить новые правила игры на поле госзакупок в медицине, и фармацевтические олигархи, контролирующие процесс закупок. Наиболее влиятельные из них – Петр Багрий (ПАТ «Ганза», ТОВ «Фармацевтические препараты регионов»), Борис Литовский (ООО «Нортон Украина» и множество других), Николай Кузьма (ТОВ “Укрмед”) и Елена Миронова (ТОВ «Людмила-Фарм»). Последние два года минимум 50-60% бюджетных средств на медицинские препараты и оборудование проходит через их руки. Половина суммы – это чистый навар фармолигархов благодаря взвинченным «до облаков» ценам. Боясь потерять баснословные прибыли в ходе реформирования системы закупок, они готовы на все, чтобы эти изменения не осуществились.

Началом противостояния стал проект государственного бюджета на 2012 год. В нем по инициативе правительства предусмотрена передача преимущественного права проводить тендерные закупки в сфере медицины на областном уровне. Согласно проекту, теперь министерство здравоохранения будет распределять всего 108,1 млн. грн. тендерных денег. Остальные средства – а это практически 3 млрд. грн. - будут освоены областными государственными администрациями. По задумке авторов децентрализации госзакупок в медицине, посредством ее в большей мере удастся учесть специфику региона и более эффективно удовлетворить нужды в лекарствах и оборудовании на местах.

Новая модель госзакупок – это попытка государства переформатировать сами основы действующей ныне процедуры покупки лекарств и оборудования за бюджетные деньги. В основе этой попытки – стремление разрушить монополизм ряда посреднических структур, которые паразитируют на госзакупках практически с момента возникновения современных тендерных схем. Для них введение новой системы, скорее всего, будет означать конец процветающему бизнесу. Чтобы не допустить этого, фармолигархи включили все лоббистские рычаги, в том числе инициировали широкую информационную кампанию в защиту существующей схемы «распила» бюджета.

Наиболее яростное сопротивление оказывает четверка олигархов от фармации – Петр Багрий (ПАТ «Ганза», ТОВ «Фармацевтические препараты регионов»), Борис Литовский (ООО «Нортон Украина») Николай Кузьма (ТОВ “Укрмед”), Елена Миронова (ТОВ Людмила-Фарм). Перечисленные юридические лица последние два года чаще всего побеждают в медицинских тендерах, снимая на них самый большой куш. Это далеко не все конторы, отношение к которым имеют упомянутые особы. Их намного больше. Множественность фирм создает видимость соревнований в тендерах и иллюзию конкуренции в сфере госзакупок, обеспечивая победу одних и тех же бизнес-интересов.

Основной тезис информационной кампании, тиражируемый олигархами от фармации, состоит в следующем: при централизованных закупках только и возможны скидки. Децентрализованная же форма неизбежно обернется большими издержками. Этот тезис не только не выдерживает критики, но и полностью опровергается закупочной практикой, в том числе и в исполнении вышеупомянутых дельцов. На деле оказывается, что закупаемые лекарства не только не дешевле, но и намного дороже цен производителей.

Свежи скандалы вокруг «Тамифлю», поставки которой осуществляла группа Петра Багрия через «Ганзу». В нынешнем году скандал дополнили поставки ООО «Фармацевтические препараты регионов» для Департамента исполнения наказаний. Цены на лекарства победившего в тендере оптового поставщика оказались в два раза выше розничных цен в аптеке. ТОВ «Укрмед» Николая Кузьмы успешно поставлял в 2009 году скандально известные «скорые помощи» в рамках пиар-акции «Сельская медицина». Разгорается скандал и вокруг самого «засекреченного» олигарха рынка Бориса Литовского. Его предприятия обвиняют в подделках лекарств дорогих брендов, под видом которых потребителю предлагаются дешевые аналоги.

Данные эпизоды проливают свет на особенности закупочной политики фармолигархов у государства, прибыль от которой, по подсчетам экспертов, составляет от 100%. На основании данных «Вестника тендерных закупок» мы подсчитали часть бюджетных денег, которые пришли на счета фирм четверки олигархов-оппортунистов в последние два года. С результатом наших приблизительных подсчетов на основе данных из открытых источников можно ознакомиться здесь:

Подчеркнем, что это лишь официальные открытые данные по фирмам, где упомянутые выше бизнесмены являются официальными учредителями. Объективно, по оценкам наших источников в правоохранительных органах, каждый из них имеет отношение практически к каждой процедуре торгов Минздрава. Таким образом, сумма доходов, приведенных выше, смело может быть умножена на два и превышает 2 (!) миллиарда гривен.

Понятно, что здесь есть за что и против чего бороться. Большая часть этих денег инвестируется в существующую систему распределения тендеров в виде откатов и взяток. Именно так обеспечивается сохранность и воспроизводство нынешней процедуры госзакупок. Благодаря этим «инвестициям» фармолигархам также удается благополучно пребывать в обойме распорядителей медицинских денег десятилетиями, несмотря на неоднократные смены режимов власти. 

Олигархические группировки, выступившие против реформы, по сути, являются настоящими отцами-основателями современной системы организации медицинских тендеров, основанной на откатах. Именно благодаря им государственные тендеры выродились в откаты и взятки за препараты и оборудование по завышенным ценам, качество которых во многих случаях оставляет желать лучшего. Убедиться в сказанном помогает краткий экскурс в историю становления упомянутых персоналий на отечественном фармрынке.

Группа Бориса Литовского

Мы не случайно начали с Бориса Литовского. Небольшие госзаказы этого деятеля не должны вводить в заблуждение. Его реальное теневое влияние на фармрынок сложно переоценить. Гражданин Канады и Израиля, Борис Литовский появился на отечественном фармрынке в 1995 году как соучредитель фирмы «Випекс». Это предприятие считалось одним из бизнес-подразделений могущественной Солнцевской ОПГ. Как известно, в то время непосредственным куратором венгерского «филиала» транснациональной банды являлся сам Семен Могилевич. Благодаря своим связям он вывел Бориса Литовского не только на рынок Украины, но и ряда стран СНГ. Некоторые по сей день считают его управделами авторитетных солнцевских бизнесменов в Украине. О том, что солнцевский след – не пустая выдумка, свидетельствует лоббизм интересов московского бизнесмена Игоря Сало (ТОВ «Фармекс Груп», ТОВ «НВЦ «Бионика») в последних тендерных конкурсах.

Связи Бориса Литовского в медицинских, политических и правоохранительных кругах трудно переоценить. На протяжении всех лет деятельности Бориса Литовского в Украине он пользовался покровительством высших чинов СБУ. Ему также удалось установить влияние на тогдашнего президента Виктора Ющенко через его дочь Виталину. Политико-административный капитал бизнесмен незамедлительно инвестировал в прибыль на рынке фармпрепаратов. Одним из способов ее извлечения стало получение эксклюзивных сертификатов на поставки на рынок ретровирусных и онко- препаратов.

Этих препаратов мало, но все они жизненно необходимы для больных. До сегодняшнего дня желающие попасть на фармрынок Украины с этими препаратами обязаны отнести дань Борису Наумовичу. Еще одним источником извлечения сверхприбылей бизнесменом называют расфасовку дешевых дженериков под видом дорогих лекарств. Под назначение Ильи Емца на пост министра здравоохранения Борис Литовский предпринял попытку осуществить масштабный передел и госзакупок, потеснив на этом поле Петра Багрия. Попытка провалилась, во многом благодаря нежеланию министра играть в игры своего лоббиста, однако Борис Литовский не оставляет попыток увеличить долю в госзаказах.

Группа Николая Кузьмы

Николай Кузьма появился на рынке в начале 2000. Его восхождение в высшую лигу фармбизнеса обязано назначению министром здравоохранения Андрея Пидаева. В 2004 году благодаря протекции этого чиновника фирмы Кузьмы (а это порядка двух десятков структур) получили от государства заказы на общую сумму 120 млн. грн., что составило порядка 60 процентов всех денег, выделяемых на тендерные закупки в медицине. С 2004 по 2007 год Николай Кузьма в связи со сменой власти не только не исчез с олигархического Олимпа медицины, но и умудрился поставить в Украину медоборудования на сумму, равную 1 млрд. грн. Оборудование закупалось по завышенным ценам и по принципу «нужно только Кузьме», а не больным. Как результат, значительная часть этого оборудования простаивала не один год, ввиду отсутствия то помещения, то необходимых специалистов для его использования.

В 2009 году Николай Кузьма «засветился» в скандальных покупках неработающих передвижных лабораторий для диагностики «калифорнийского» гриппа по завышенным ценам через фирму ЧП «МБК». А также автомобилей скорой помощи, которыми оказались малоприспособленные легковушки фирмы «Опель». Как известно, по результатам махинаций со «скорыми» против директора его компании ТОВ «Укрмед» возбуждено уголовное дело в связи с нанесением ущерба государству. Несмотря на очередную смену власти, до сих пор Николай Кузьма пользуется славой человека, через которого можно решить любой вопрос в Минздраве. Об этом свидетельствует и наличие его имени в топ-листе бизнесменов, получающих тендерные деньги за медоборудование.

Группа Петра Багрия

Деятельность Петра Багрия является прекрасной иллюстрацией тезиса о том, что совсем необязательно заходить в рынок госзакупок медпрепаратов, будучи маститым фармтрейдером. ПАТ «Ганза», основной получатель бюджетных денег олигархической группы, перед регулярными победами в тендерах Министерства здравоохранения на поставку медикаментов и оборудования, начиная с 2003 года занималась… строительством. Борьба на Олимпе украинской власти, кажется, только укрепляет позиции «Ганзы» и ее тендерных двойников. Очень быстро бизнесмен нашел «заход» к президенту Виктору Ющенко, участвуя в работе БФ «Украина-3000», а также — к замминистра охраны здоровья, а позже первому бело-голубому министру Зиновию Мытнику и нынешнему премьер-министру Николаю Азарову. Начиная с 2007 года на структуры фармолигарха обрушился настоящий рог изобилия из медицинских тендеров, который не иссяк по сей день. Состоянием на сегодняшний день он является абсолютным лидером по доступу к бюджетным деньгам. Несмотря на то, что основной покровитель группы Багрия Зиновий Мытник уже давно не у власти, ей по сей день удается удерживать пальму первенства в госзакупках. За время новой власти каждая 10 гривна, выделенная на госзакупки, прошла через структуры Багрия. Естественно, не обошлось и без громких коррупционных скандалов. Последние возникли в связи с программами “Онкология”, “Туберкулез”, “СПИД”, “Рассеянный склероз” и другие, на которые Багриевским структурам в 2007 году было выделено более 500 миллионов гривен. Цены, по которым продавались препараты, порой превышали реальную стоимость практически в десятки раз. Данная афера стала предметом расследования специальной следственной комиссии Верховной Рады под руководством нардепа-регионала Валерия Коновалюка.

Елена Миронова

Елена Миронова появилась на фармрынке во многом благодаря протекции Бориса Литовского. В разное время протекцию «Люмиле-фарм» и прочим фирмам бизнесмена оказывал бывший министр охраны здоровья Юрий Поляченко, президент Академии медицинских наук Возианова А.Ф. Авторству Елены Мироновой принадлежит противоправная схема проведения тендеров, которую она успешно внедрила в процедуру тендерных закупок в Академии медицинских наук. Суть ее сводилась к внесению в ТЭО показателей, которые соответствуют препаратам только ее фирм. Благодаря этой схеме фирмы Мироновой прочно установили контроль над закупками Академии, а другие фирмы даже и не пытаются участвовать в «тендерах» госучереждения. Сегодня Елена Миронова считается новым фаворитом по тендерам Минздрава, о чем свидетельствует высокая динамика побед ее структур в последних тендерах осенью 2011 года.

Вместо послесловия

Олигархическая прослойка настолько прочно укоренилась в системе госзакупок, что стала ее кровью и плотью. Принцип, проповедуемый олигархами фармторговли, знаком любому бизнесмену, это — максимизация прибыли. Учитывая, что в качестве рынка для олигархов выступает государство, этот принцип легким движением денег в чиновничий карман превращается в способ изъятия у государства его средств посредством взвинчивания цены на закупки и создания антиконкурентной среды. При этом бороться с олигархами «воспитательными мерами» оказалось бесполезно – как известно, отказ Минздрава покупать у них лекарства в первой половине 2011 вылился в дефицит жизненноважных лекарств.

Пока не действуют и попытки силового влияния путем инициированных уголовных дел за вред государству. Кстати, во всех случаях, когда дело касается уголовного расследования за растрату бюджетных средств в ходе тендерных закупок, страдают только чиновники и формальные руководители карманных структур фармолигархов или нижнее звено чиновников Минздрава. Сами же кукловоды от фармации остаются вне досягаемости уголовного права благодаря ссылкам на отсутствие влияния на своих «зиц-председателей». Показателен пример Петра Багрия, который недавно публично отмежевался от деятельности ПАТ «Ганза», переложив всю ответственность за принятые решения на своих менеджеров. И получается, что единственным способом, дающим хоть какую-то надежду на удаление олигархической гидры из системы госзакупок, остается смена правил игры через увеличение конкурентной среды и разрушение устоявшихся десятилетиями коррупционных связей в центре.

Получится или нет – вопрос философский. В следующем году на государственные закупки собираются потратить 1,2 миллиарда гривен. Сторонние наблюдатели уже гадают, кто из названной четверки крупнейших фармацевтических баронов станет хозяином вместительной бюджетной корзины Минздрава. В одном можно не сомневаться: сверхприбыли снова осядут в нужных карманах, и в нужный момент часть из них наверняка потратят, что бы сохранить прогнившую систему на долгие годы.

Олег Петровский, специально для «ОРД»                  02.11.2011 0:28

http://www.ord-ua.com/2011/11/02/chetvero-v-tendernoj-lodke-ili-kak-farmoligarhi-izvlekayut-sverhpribyili-iz-meditsinyi-i-boryutsya-protiv-uluchsheniya-sistemyi-goszakupok/?lpage=1

Віктор Пинзеник: Щоб не чути про дефолт, не живіть в борг

Влада відверто нишпорить по чужих кишенях і обкрадає громадян. Коли справа заходить за гроші, українські політики не стидаються нічого: демонстративно хизуються найдорожчим у світі Президентом, зовсім не тремтячою рукою виписують ще більше грошей – на утримання, на медицину, на охорону, на розробки. Бюджет 2012 року, так само як і минулорічний, був створений тільки «для своїх». Про народ в ньому подумали лише у якості головного спонсора.

За останній місяць з золотовалютних резервів НБУ «зникло» більше трьох мільярдів доларів. А з огляду на введення Нацбанком паспортів при обміні валюті, на затримку місії МВФ та на нестабільність світової економіки, можна припустити, що Україна вже не тільки однією ногою стоїть у кризі, а й має повне право очікувати на фінансову паніку.

Екс-міністр фінансів, заступник голови наглядової ради АТ «УкрСиббанк» Віктор Пинзеник вбачає певні проблеми у постійному бажанні українського уряду жити в борг та політиці, яку останнім часом запроваджує Нацбанк. Для влади є абсолютно логічним «ощасливити» напередодні виборів народ, а після на його ж плечі і покласти відшкодування всіх витрат – і тих, що на державу пішли, і ти, що на чужих рахунках зникли.

– Вікторе Михайловичу, бюджет 2011 року був написаний урядом практично під диктовку МВФ. За яким принципом складався бюджет 2012 року?

– Судячи з повідомлень, балансові цифри узгоджувалися з МВФ, але на структуру Фонд не впливає, хіба в тій частині, що має відношення до балансу.

– Доходи бюджету 2011 року були заплановані майже у 281,5 мільярдів гривень, що на 32 мільярди більше, ніж у 2010 році, видатки – 322 мільярди (збільшені на 17 мільярдів). Наскільки дійсними є ці цифри сьогодні?

– Ну закон ніхто не міняв. Закон все-таки має бути святою річчю. Це зафіксовані законом цифри. Чи реальні вони? Так, реальні. Не будемо чіпати специфічну частину – спеціальний фонд. Бо вона не порушує балансу, не створює проблем. Якщо там доходи менші, то і видатки менші. Головну тривогу, як правило, викликає загальний фонд державного бюджету. За дев’ять місяців до нього надійшло 190 мільярдів, минулого року – 144. Приріст 32 відсотки. Пройшло дев’ять місяців, тобто три чверті року, що дає підстави стверджувати, що бюджет за доходами буде перевиконано.

– А щодо дефіциту бюджету. Яким він є зараз?

– На сьогодні дефіцит бюджету становить 15 мільярдів. Для порівняння, у 2009 році цифра дефіциту складала 104 мільярди, минулого року – 91 мільярд. За моїми оцінками, до кінця року дефіцит становитиме менше чотирьох відсотків. Це не дуже добра, завелика цифра. Але якщо порівняти з попередніми роками, прогрес є і непоганий.

– І як ці чотири відсотки будуть перекривати? За чий рахунок?

– Їх уже частково перекрито. Одинадцять мільярдів перекрито приватизацією – був проданий Телеком, і не тільки. Очевидно, що решта буде покрита позиками. Не думаю, що приватизація може дати до кінця року ресурси, достатні для покриття всього розміру дефіциту бюджету.

Але, на жаль, приріст боргу буде більшим, ніж дефіцит бюджету. Бо уряд продовжив започатковану попереднім Кабміном дуже погану практику в роздачі державних гарантій. Юридично вони не є дефіцитом бюджету, але стануть ним, коли доведеться виконувати ці гарантовані зобов’язання, тільки-но вони вступити в силу.

– Дефіцит бюджету 2012 року яким, на ваш погляд, буде? Таким, як і прописано в законопроекті, 24 мільярди?

– Балансові цифри на наступний рік, які у першу чергу мають хвилювати, є реальними.

– Екс-заступник голови секретаріату Президента Олександр Шлапак для преси сказав, що за методикою МВФ виходить, що дефіцит бюджету не 24 мільярди гривень, як записано в проекті, а 72. А це вже п’ять відсотків ВВП.

– Якщо взяти цифру 24, то у вас вийде дефіцит 1,6 відсотка. Хоча уряд називає два з половиною. Чому так? Бо є ще НАК «Нафтогаз України», плюс додаткові наміри взяти борги під аграрний фонд, Укргідроенерго, Укренерго. Це в бюджеті передбачено. Тому уряд озвучив цифру 2,5%. Це досяжна цифра. Хоча з приводу того, чи ростиме ВВП й на скільки відсотків, можна сперечатись. Припускаю, що деякі «планові» цифри занижені, наприклад, щодо дефіциту Пенсійного фонду не все враховано. Реальна проблема, на мій погляд, є більшою. Але враховуючи досить консервативну оцінку доходів, наступного року можна вкластися в дефіцит у рамках 2,5%. Хоча, я вважаю, Україна мала б переходити до профіциту бюджету, для того, щоб почати зменшувати абсолютну суму боргу. Не треба забувати і те, що четвертий рік підряд в Україні не діє тарифна сітка в бюджетних секторах. Це вічно не може тривати. А це додаткові великі видатки. Тому проблема скорочення видатків бюджету не знята.

– Які проблеми взагалі для економіки країни викликає дефіцит бюджету?

– Простою мовою, з кишені кожної людини беруть гроші, «спалюють». Бо живучи в борг, треба платити відсотки. Відсотки – то викидання грошей на вітер. Тобто замість того, щоб чесно говорити людям про проблеми і жити по засобах, влада бере з кишені громадян гроші і платить за небажання бути чесними з людьми. Наскільки це велика цифра? Понад вісім відсотків доходів загального фонду іде на сплату відсотків. Але дефіцит несе ризики і для курсу, інфляції, інвестиційного клімату.

– А скільки на вітер кожен українець має викинути наступного року?

– Наступного року тільки на сплату відсотків кожен українець віддасть зі своєї кишені 650 гривень. Це тільки на сплату відсотків, а борг уже перевищує десять тисяч гривень на кожну людину.

– Влада взагалі на себе виділяє грошей більше, ніж спрямовує на захист інвалідів, афганців, чорнобильців, дітей війни, ветеранів, безробітних...

– Думаю, немало питань подібного характеру можна поставити до проекту бюджету, але я не хотів би, щоб вони ставилися у площині більше чи менше. Важливо і для чого, для яких цілей?

Чому на афганців треба гроші виділяти? Якщо афганець – інвалід, розумію, йому треба допомогти, і напевно, більше, ніж зараз допомагають. Але сам статус – ні про що не говорить. Хтось може бізнесом займається. Ми говоримо про необхідність реформування системи соціального захисту, в центрі якої мають бути вразливі верстви населення.

– Бюджет 2012 року прогнозує інфляцію на 7,9 відсотків. Ви як її прогнозуєте?

– Поки немає ще одного документу, яким є основи грошово-кредитної політики Національного Банку, важко оцінювати цей показник. Цифра може бути реальністю. При адекватних діях.

– Бюджет 2012 року є більш або менш кризовим для України?

– З балансової точки зору він несе значно менше ризиків, ніж минулий бюджет.

– Інвестиції у загальний капітал яке значення мають для створення профіциту бюджету?

– Профіцит чи дефіцит бюджету залежить не від самих інвестицій, а від динаміки економічного росту, яка визначається залежно від інвестицій. Але найбільший вплив має політика доходів і видатків.

– А чи є ріст інвестицій у загальний капітал у порівнянні з минулим роком чи з періодом 2006-2008? І чи реальна ця сума чи якась частина з неї пішла на відновлення капіталу іноземних банків?

– Зростання є: 15,9 відсотка за перше півріччя. Я не маю підстав не довіряти цій цифрі статистики.

– Якщо припустити, що, наприклад, через кілька років на нас очікує профіцит бюджету, українці все одно його не відчують?

– Я б не хотів, щоб проблема зводилася лише до профіциту. Треба зрозуміти, для чого це потрібно, як і будь-які інші дії стосовно бюджету. В кінцевому рахунку це повинно призвести до стабільного економічного зростання. Бо тільки зростаюча економіка дає нам право жити краще.

Є речі, які люди можуть не відчувати сьогодні, але які несуть в собі загрозу. Влада не має права нехтувати цим. У 2008 році це відчули всі, навіть ті, хто не мав доларів. Падіння гривні або ріст долара на 60 відсотків. А причини цього закладалися не у 2008-му, а в попередні роки.

– Але на рівень до кризових зарплат ми не вийдемо?

– Ми не вийшли на до кризовий рівень економіки, і не вийдемо ще наступного року. Можливо, вже в 2013 році вийдемо і перевищимо рівень. Це не дає нам підстав очікувати більшого споживання. Не можна споживати те, що не вироблено. Інший варіант – жити в борг. Але ми бачимо ситуацію в Греції. Споживання в борг у кінцевому рахунку завжди призведе до випробувань. Якщо вчасно не зупинитись.

– А дефолт в Україні можливий?

– Коли ви гривню позичили, ви одразу стали учасником процесу, який може закінчитись дефолтом. Будь-який борг – це загроза, що ви колись можете його не повернути. Щоб ви ніколи цього слова не чули, не живіть в борг. Дефолт завжди пов'язаний з боргами, але не завжди борг закінчується дефолтом. Коли країна нарощує борг і нарощує дуже швидко, ймовірність дефолту різко зростає.

Сьогодні ймовірність дефолту набагато більша, ніж була, наприклад, у 2006 чи 2007 роках. Хоча, якщо оцінювати останній рік, то ризики не зросли. Але є причини, які мусять турбувати, є ризики, що не зникнуть самі по собі. У тій частині проблем, яка пов’язана з кредитами МВФ, вони певним чином вирішуються. Але паралельно наростає інша частина проблем, які, на жаль, не є предметом опіки МВФ. Але вони мають пряме відношення до економічного зростання.

– А чи зможе Україна прожити без грошей МВФ. До чого призведе розірвання стосунків з МВФ? Адже зараз вже є затримка по виплатах валютного фонду, і якась ця затримка невизначена…

– Скажу про ризики. Є у нас резерви – 35 мільярдів. Протягом року ми повинні заплатити по зовнішніх зобов’язаннях 53,5 мільярди. Поточний баланс, який дозволив би резерви збільшити, не дуже радує. Так уже склалося у світовому сприйнятті: якщо є Валютний фонд, є можливість рефінансувати борги. Якщо нема – виникає страх у тих, хто міг би позичити гроші. А як тоді погасити борг? 35, наскільки я знаю, менше ніж 53. Якщо виникає така ситуація, що робити з обмінним курсом? Україна мусить домовлятись з Валютним фондом.

– А прагнути відмовитися від зовнішніх запозичень, в тому числі від підтримки МВФ, потрібно? Можливо?

– Звичайно, відмовитися можливо. Більш того, я вважаю, що країна має того прагнути, бо це ненормальна річ, коли Україна мусить з торбою ходити по світу і просити. Але це залежить не від валютного фонду, а від влади України. Які в нас причини позичати гроші, зокрема й у Валютного Фонду. Одна з причин проста: Прагнення витратити більше, ніж є. Це нам нав’язує США чи Росія, чи Валютний фонд? Є проста істина: витрачайте стільки, скільки треба, і ви не будете мати причин позичати.

Друга причина технічно називається дефіцит платіжного балансу – нестача твердої валюти для здійснення зовнішніх операцій. І от МВФ якраз для цих цілей створений – для надання підтримки країнам, де є проблема дефіциту платіжного балансу. Був час, коли країна не потребувала таких кредитів. І ми маємо повернутися до тих часів.

– Від чого залежить наявність проблеми дефіциту платіжного балансу?

– Від багатьох чинників… Інвестиції. Перш за все вони прямо впливають на баланс. Вони здатні вплинути на експорт та імпортозаміщення. Сьогодні, наприклад, аграрний сектор є унікальним з точки зору вирішення проблеми платіжного балансу. Інвестиції в цей сектор відкривають дорогу для його стрімкого підйому, а він має величезні можливості виходу на зовнішні ринки і це стратегічний вихід. Їсти хочуть завжди. І цей сектор не єдиний.

Ще одна проблема. Де найбільші видатки на імпорт сьогодні? Енергоресурси! Проблема енергозбереження ніколи не буде вирішена до того часу, поки у нас будуть умовні ціни на газ. Не ціна має вирішувати соціальні питання. Так, обов’язково треба реагувати на тих, хто не здатний платити. Але для цього є інструмент прямої адресної підтримки, не всіх, а тих, хто цього потребує. А реальна ціна швидко призведе до енергозбереження.

– Україна економічно залежна, в першу чергу, від російського газу. Чи можна зменшити залежність? І що для нас є вигіднішим: Митний Союз, до якого нас хоче залучити Росія, чи єдиний економічний простір з ЄС?

– От скажіть, що краще Жигулі чи Опель? Прагнення до кращого – це здорове прагнення людей. Тут вам і відповідь на те, куди треба пориватися. Туди, де краще. Де оборот торгівлі більший в Європі чи на Сході? В Європі, звичайно. Європа – це економіка, яка за масштабами, напевно, перевищує США. Якщо взяти 5 відсотків європейського ринку, і 5 в Росії, ці 5 відсотків безумовно більші в Європі. Зона вільної торгівлі з Європою – це унікальний шанс для України продавати на порядок більше, ніж ми зараз продаємо. Треба зрозуміти, для прикладу, цього року країна розвивається тільки завдяки експорту. Якби цього не було, ми б не мали росту економіки. Ми маємо 5 відсотків, а у другому кварталі 3,8 відсотка росту тільки завдяки експорту. Тобто відкритість для нас ринку, на якому можна продавати значно більше, є унікальною можливістю.

Це не означає, що ми повинні відмовитися від російського ринку. Питання не ставиться в площині або те, або те.

– Щодо того, що за місяць золотовалютні резерви НБУ знизилися більше ніж на три мільярди доларів. Які причини такому падінню?

– Так, попереднього місяця сталося падіння золотовалютних резервів. Це пояснюють тим, що йде переоцінка резервів, та тільки одна вона не могла дати такого зниження.

Національний Банк вимушений був здійснити немалі інтервенції. Це підтверджує ту інформацію, про яку я говорив, що в нас є проблема ризиків, пов’язаних із попитом на валюту. І їх треба розв’язувати.

– А ідею паспортів при обміні валюти як ви оцінюєте? Чи не очікувати нам ще фінансову паніку через таке нововведення?

– Негативно. Ця ідея ніякого впливу на зменшення попиту не має. Навпаки. Якщо людина знає, що в будь-який час може вільно купити валюту, вона не купуватиме її про запас і навпаки. Якщо ми відчуваємо якісь обмеження, починається ажіотаж. Виникає елемент недовіри – посилюється явище, яке називають девальваційні очікування. Навпаки, зняття різного роду обмежень, а не посилення контролю, зміцнює довіру.

– Нацбанк хотів, щоб люди валюту менше купували…

– Та хіба проблема в нас продати долар без паспорта? Вийдіть до будь-якого обмінника. Біля них стоять люди, котрі поміняють вам валюту без паспорта.

– Я кілька днів тому купила валюту в обміннику без паспорта.

– І вам не дали довідку! Що це означає? Що послугу тіньового обороту надали прямо в обміннику. Раз не дали документ, то це означає, що цей оборот пройшов нелегально. Можна тішитись – в обліку цифра оборотів стає хорошою. Якщо ще заставити писати людей пояснювальну записку, для чого купують і продають долари, можна буде звітувати: все, оборот зник!

– А чим викликані постійні сутички між Арбузовим та Азаровим? Відмінність економічних підходів чи вже політика?

– Я їх не бачу. Де ви їх бачите?

– Голова НБУ Сергій Арбузов адресував листа прем’єр-міністру Миколі Азарову, де проінформував його про те, що НБУ «занепокоєний погрозою посилення інфляції», а також на Азарова поклали вину за зрив співробітництва з МВФ…

– Був один лист, по ньому пошуміли три дні. Пошуміли і затихли. Я більше нічого не бачу. Можливо є не публічні речі, але я про них не знаю.

– Чи дає Нацбанк заробити нерезидентам?

Ніхто не забороняє їм працювати на ринку ОВДП. Але вони самі цього не хочуть, бо бояться – забагато ризиків. Наскільки я знаю, участь резидентів на цьому ринку за рік зменшилася у 2 рази. Це при тому, що в нас по облігаціях платять 10 відсотків. При фіксованому курсу, це значно більше, ніж у Європі. Питання, чому тікають резиденти? Бо ситуація нестабільна.

– Азаров говорить про плюси, які вже дав країні новий Податковий Кодекс, незважаючи на те, що представники малого і середнього бізнесу страйкували проти нього. Ви кого підтримуєте?

– Я хочу знайти в Україні людину, яка дасть мені відповідь на питання: «Для чого приймали Податковий Кодекс?» Я не можу зрозуміти, для чого його приймали, не бачу ніякої логіки у його прийнятті. Що це змінило? Нічого!

– Наступного року у нас два лиха – вибори і Євро 2012… З одного боку, до Євро будують дороги, готелі, з іншого – а на які гроші? Як покриваються ці витрати? Підготовка йде не за рахунок інвестиційних грошей, а боргових бюджетних? Тобто платять платники податків…

– Я б не оцінював в одній площині ці лиха. Більшість витрат на Євро вже здійснені. Вони ж не робляться за місяць до події. Це зроблено в 2009, 2010, 2011 роках, і частина взагалі має відношення не тільки до Євро.

А якби Євро не було, люди мали б їздити на поганих дорогах? Що не треба будувати дороги чи будемо тільки літати? Дороги все одно треба будувати і мости, і поліклініки, і спортивні комплекси. Звичайно, тут є повно елементів марнотратства і тих речей, які пов’язані з тендерами. Але не Євро це створює, не Платіні винен, що в нас є відкати. І не МВФ.

Багато речей щодо Євро-2012 міг би зробити приватний сектор. Наприклад, стадіон будується. Важко очікувати, що об’єкт буде окуплений. Але, крім стадіону, там будуть тренувальні зали, кафе, ресторани. Хіба не можна продавати ці місця? Зроби свій внесок – і отримай можливість потім заробити. Чи от будується нова частина дороги. А чому відразу не виставити десять місць на аукціон – продається місце під заправку. Можна було багато що здешевити, але для цього потрібна воля.

– Від бюджету 2012 року всі очікували, що він буде бюджетом реформ…

– В Уряді я чув не раз слова, що мене дратували. «Дай мені більше грошей». У цьому вбачали суть реформ у певних секторах. А як ви думаєте, чи зміниться щось в медицині, якщо дати більше грошей? От уявіть, що я лікар. Який сенс мені думати про ваше здоров’я, чому мене має це турбувати? Тому що це моя робота? Ну і що? Мене має цікавити не тільки моя робота. Окрім задоволення від роботи, у мене ще є потреби, які я мушу задовольнити. Я хочу їсти, і не тільки я, а й мої діти. А який зв'язок в мене з тим, як я буду вас лікувати?

– Я принесу вам конверт?

– А можете і не принести. Моя робота лікувати вас, і за це на мене чекає гарантований оклад – півтори чи дві тисячі. А що зміниться, якщо буде п’ять тисяч. Тут система хвора. Призначення медицини – лікувати вас, тут я не заперечую, але система не створює стимулу для цього. У лікаря має бути прямий зв'язок рівня зарплати з тим, як він лікує. Є лікар, який має заробляти мільйон гривень, бо так, як він зможе зробити операцію, нікому не вдасться. Інший працює абияк. У обох оклад – 2 тисячі гривень. Чи 5, що не міняє суті

А вчитель? Який інтерес у нього думати про ваших дітей? У кінці місяця він гарантовано отримає фіксовану зарплату. Чи може бюджет дати відповідь на це питання? Ні. Треба реформу робити в медицині, в освіті, реформу пенсійного забезпечення.

Бюджет є лише дзеркалом системи стосунків.

– З огляду на бюджет 2012 року, яким вам вбачається майбутнє України? Чи Україна зможе стати економічно незалежною?

– Нелегко дивитися на проблеми, які постійно переживає країна. Але переконаний, що вони у кінцевому рахунку будуть вирішені. Шкода тільки часу.

Джерело               12.10.2011

http://prodan.net.ua/uk/Articles/1690.html

Рік утримування Януковича – це 365 нових квартир у Кієві

Два роки знаходження Віктора Януковича при владі обійдуться Україні в суму, еквівалентну півтора бюджетам області з населенням 1,3 млн осіб.

Про це пише в свіжому випуску видання Кореспондент.

Як пише видання, приблизно $ 170 тисяч – тобто вартість трикімнатної квартири в новому будинку в спальному районі столиці Пізняки – стільки коштує бюджету кожен день Віктора Януковича на посаді Президента України.

Більше половини цієї суми, $ 91 500 на день, йде на те, щоб забезпечити главі держави комфорт, якого не було у його попередників, – оренду вертольота і літака вищого класу, ремонт держрезиденцій, будівництво спецшляху до Межигір'я, де він живе, і т. д. Тільки на це, за підрахунками «Кореспондента», країна за півтора року віддала $ 50 млн.

Крім цих додаткових коштів, держава щороку виділяє на потреби Януковича та Адміністрації Президента (АП) значні суми. У 2010-му на це скарбниця направила на рахунки Держуправсправами $ 30,5 млн, в 2011-му – майже у півтора рази більше: $ 44 млн.

Тобто, пише видання, за підсумками двох років перебування Януковича при владі з урахуванням основних і додаткових витрат перша особа держави і його апарат обійдуться Україна як мінімум в $ 124 500 000 – це півтора річних бюджети Хмельницької області з населенням 1,3 млн осіб.

"ОБКОМ"                                                             29 липня 2011 11:43

http://obkom.net.ua/news/2011-07-29/1143.shtml

За тиждень у держшахти "закопали" півмільярда

Державні вугледобувні підприємства з 10 по 20 червня за результатами тендерів уклали угоди на придбання товарів та послуг на суму 577,91 млн грн. Про це повідомляється в «Віснику державних закупівель».

Фірма «Лантан Компані» зі сфери впливу Юри Єнакієвського на тендерах ДП «Антрацит» виграла підряди на ремонт машин і устаткування на 62,62 млн грн. (докладніше нижче).

Як повідомлялось раніше, фірми «регіонала» Олександра Єфремова виграли підряди ДП «Донбасантрацит» вартістю 57,99 млн грн., збільшивши здобутки фірм Єфремова на тендерах вугледобувних підприємств Донбасу до 1 357,44 млн грн.

ДП «Ровенькиантрацит» за 185,23 млн грн. придбало устаткування, приводні паси гумові, шини нові у ТОВ «Енергооптторг», ТОВ «НВК «Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу», ТОВ «Востокгидромаш», ТОВ «НПП Постача», ТОВ «ТД «Гірмаш Інтер», ТОВ «ТД «Курскрезинотехніка-Україна», ПП «Гумотехнології», ТОВ «ТПК «Укрторгімпорт», ТОВ «ВКФ «Електронтехсервіс ЛТД», ТОВ «Омега-Авто».

ДП «Дзержинськвугілля» за 151,37 млн грн. придбало капітальний ремонт і наладка ГШО, молоко, продукти харчові, анемометри типу АПР-2, капітальний ремонт гірничошахтного обладнання, устаткування, речовини вибухові у двох десятків підприємств.

ДП «Свердловантрацит» за 71,26 млн грн. придбало машини для оброблення мінеральних матеріалів, роботи з капітального ремонту автомобіля КРАЗ6510, устаткування, роботи з капітального ремонту тепловоза ТЕМ-2У, ремонт димової труби котельної ВП “Шахта “Довжанська -Капітальна”, цемент ШПЦ-400, батарея акумуляторна тягова, зарядний пристрій, перевезення вантажів з можливістю транспортної обробки вантажів у різних підприємств.

ДП «Антрацит» за 63,65 млн грн. придбало бензин AI-95 по 11,80 грн./л, послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту машин, прокат сортовий гарячекатаний у ТОВ «ТПГ «Восток», ПП «Лантан Компані», ТОВ Компанія « Александр», ТОВ «ДЕТ- ЮА». З цієї суми 62,65 млн грн. отримає ПП «Лантан Компані», яка через ланцюжок засновників контролюється ВАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Нові технології», однією з ключових компаній в вугільній групі народного депутата від Партії регіонів Юрія Іванющенко. «Лантан Компані» отримає 31,08 млн грн. за капремонт 271 секції 1 КД-90. Ще 16,08 млн грн. фірма отримає за капремонт 135 секцій 2 КД-90. Капремонт трьох маслостанцій СНД-200-32 коштуватиме 1,26 млн грн. Капремонт двох комбайнів 1К101У Р96 коштуватиме 5,97 млн грн., капремонт чотирьох СУВ-350 АВ – 587 тис грн., капремонт трьох машин 2ПНБ-2Б – 5,88 млн грн., капремонт машини МПК-1600 – 1,80 млн грн.

ДП «Донбасантрацит» за 57,99 млн грн. придбало приводні паси, засоби кріпильні, споруди та каркаси металеві у ПП «Портекс» і ТОВ «ДС-8». Ці фрми контролюються сім’єю голови парламентської фракції Партії регіонів Олександра Єфремова.

ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» за 21,43 млн грн. придбало рукав протипожежний, роликоопора, дві насосні станції СНД-300/40.00.000 з ЗІП, речовини вибухові у ТОВ «Мік», ТОВ «ВП «Трансвугілля», ТОВ «Енергооптторг», КП «Шосткінський казенний завод «Імпульс».

ДП «Торезантрацит» за 12,11 млн грн. придбало підшипники і рудникове довгоття у ПП «Підшипникзбут», ТОВ «Техно-Контракт».

ДП «Орджонікідзевугілля» за 6,86 млн грн. придбало електродвигуни та генератори змінного струму, машини, устаткування для сушіння у ТОВ « ТД «Електромашсервіс», ТОВ «Управління промислової безпеки та охорони праці», ПАТ Макіївський завод «Факел».

ДП «Луганськвугілля» за 4,71 млн грн. придбало послуги з ремонту локомотивів у ВАТ «Металургтрансремонт».

ДП «Макіїввугілля» за 2,55 млн грн. придбало харчові продукти сталеві канати у ФО-підприємець Борса І.М., ТОВ «НВК «Промсервіс», ПАТ «ВО «Стальканат-Сілур».

ДП «Артемвугілля» за 713 тис грн. придбало харчі і лебідку ЛВ – 25 з електродвигуном у ФО-підприємець Костін О.О., ТОВ «Запорізький Енергомашзавод».

"Наші гроші"

http://ua-energy.org/post/8689

Янукович-2011. Тому що "послідовний антикорупційний"

"Тому що послідовний". Цей слоган використовувався в президентській кампанії Віктора Януковича в 2004-му. У 2011-му вже президент Віктор Янукович намагається знову переконати: він є послідовним.

Тепер – у боротьбі з корупцією.

Так, на останньому засіданні Національного антикорупційного комітету він запевняв присутніх: "Останні 15 місяців ми напружено працювали над викоріненням цього ганебного явища. Результатом цієї роботи стало, врешті-решт, ухвалення антикорупційного законодавства".

Після таких слів жоден із присутніх не насмілився нагадати Януковичу: уже більше 5 місяців Україна живе взагалі без головного антикорупційного закону. 4 січня 2011-го "головний борець із корупцією" скасував так званий антикорупційний пакет законів.

Причому зробив це з ознаками особистої зацікавленості.

Вихідні дані

На момент входження Януковича в головний кабінет на Банковій, в Україні діяв закон про боротьбу з корупцією №356/95-ВР від 5 жовтня 1995 року. Але невдовзі цей документ мав втратити свою чинність через вступ у дію так званого антикорупційного пакету законів.

Цей пакет парламент ухвалив ще влітку 2009-го. Зокрема, у ньому був і закон про засади запобігання та протидії корупції. Спочатку пакет мав вступити в дію з 1 січня 2010-го. Але напередодні, 23 грудня, депутати вирішили перенести дату набуття чинності пакету на 1 квітня 2010-го.

Тут варто звернути увагу, що Віктор Ющенко дуже оперативно підписав це рішення парламенту – 29 грудня 2009 року.

На День сміху-2010 пакет так і не набув чинності. Верховна Рада призначила нову дату – 1 січня 2011-го.

І ось із наближенням цього дня влада провела цинічну за суттю операцію.

Раз на рік і Лук'янов стріляє

21 грудня 2010-го в сесійній залі розгорнулася дискусія: що робити з таким "поганим" антикорупційним пакетом від попередньої влади й "гарним" антикорупційним законопроектом від Януковича?

Головуючий на засіданні Адам Мартинюк запропонував: давайте ухвалимо закон, яким постановимо, що антикорупційний пакет втрачає свою чинність. Таку пропозицію комуніста підтримали 263 депутата більшості: у повному складі комуністи та литвинівці із самим Литвином, 171 із 180 регіоналів – без Єфремова, 22 з 71 нунсівця з Мартиненком, Каськівим, Князевичем, єдиноцентристами Балоги та групою "Право вибору" Жванії.

Цей "законопроект" закінчується стандартним реченням, яке вистрелить згодом: "Закон набирає чинності із дня його опублікування".

Чому цей "законопроект" у лапках?

Бо на момент голосування цього документу не існувало в природі.

У базі даних законопроектів він має реєстраційний номер 7495 від 21 грудня 2010 року. Тобто автор, регіонал Владислав Лук'янов – зареєстрував його в день голосування.

Але! Законопроект голосувався протягом хвилини, з 12:11 до 12:12. Якщо ж подивитися електрону версію документу, то у властивостях вордівського файлу можна побачити, що документ створили 21 грудня 2010 о 16.14. Тобто на 4 години пізніше його ухвалення!

Про те, що "документ Лук'янова" не був зареєстрований на час голосування, свідчить і оперативна інформація про результати розгляду питань на пленарних засіданнях. Це питання йде другим у порядку денному. Але, на відміну від інших, немає реєстраційного номера проекту закону.

І ще одна "дрібничка": "документ Лук'янова" не проходив через антикорупційний комітет та науково-експертне управління Верховної Ради...

Того ж дня депутати включили до порядку денного антикорупційний закон від Януковича. Він мав гриф "невідкладний". Мартинюк прогнозував: "Я думаю, десь у січні-місяці будемо мати, будемо мати закон".

Помилився на кілька місяців. І це при умові, що депутати "за гарною традицією" не відкладуть дату набуття чинності нового закону з 1 липня 2011-го на пізніший термін.

Новорічний подарунок

Після порушення процедурних норм у парламенті, "документ Лук'янова" направили в АП. Такий собі "новорічний подарунок" Януковичу. Нагадаю, цей документ скасовував антикорупційний пакет, який мав вступити в дію 1 січня 2011 року.

І ось настав перший день 2011-го року.

На "документі Лук'янова" автограф Януковича ще не з'явився. А отже, антикорупційний пакет набув чинності! Одночасно втратив свою чинність закон про боротьбу з корупцією, №356/95-ВР, бо це передбачалося прикінцевими положеннями закону про засади запобігання та протидії.

Офіційно "документ Лук'янова" Янукович підписав 4 січня. Лише після цього його опублікували, і він набув сили закону. Відповідно, втратив свою чинність антикорупційний пакет. Антикорупційний закон 1995-го року вже не можна було повернути.

І Україна залишилася без антикорупційного закону. Взагалі.

Чи могло бути інакше? Та звісно. Янукович, як "послідовний борець з корупцією", міг скористатися своїм правом вето на "документ Лук'янова". І пояснення було б красиве: не можна залишати Україну без антикорупційного закону.

Антикорупційний пакет поганий? У гаранта Конституції знайшлася б відповідь депутатам: швидше ухвалюйте мій антикорупційний законопроект! Ні, на Банковій оприлюднили лише невеличке повідомлення: підписав...

Може хтось виступить на захист Януковича?

Він цього не прагнув, хотів як краще, це все чиновники з необмеженими повноваженнями? Тоді де відповідальність підлеглих президента за те, що взагалі залишили країну без антикорупційного закону? Може, ми пропустили якусь гучну відставку "захисника корупції"? Нібито ні. Усі продовжували працювати, отримувати зарплати та премії...

А тепер пропоную проаналізувати: а чи не встиг Янукович у перші дні 2011-го порушити чинний на той час антикорупційний закон, №1506-VI від 11 червня 2009 року?

Антикорупційна експертиза. Епізод 1

Візьмемо призначення Дмитра Саламатіна гендиректором Державного концерну "Укроборонпром". Цей концерн уряд створив 30 грудня 2010 року, а вже 4 січня президент призначив керівника.

Дивимося закон про засади запобігання та протидії корупції – чинний на момент проходження проекту указу про призначення Саламатіна кабінетами Банкової.

Стаття 9-та вимагала спеціальної перевірки щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави. Перевірка мала проходити за 4-ма пунктами, зокрема, щодо притягнення особи до кримінальної відповідальності, наявності в особи корпоративних прав, стан здоров'я, тощо.

Хтось вірить, що Саламатін пройшов відповідну спеціальну перевірку під час новорічних свят?

А ще є 10-та стаття закону: фінансовий контроль. Вона вимагала перед призначенням подати відомості про майно, доходи, зобов'язання фінансового характеру.

Чи подав Саламатін такі відомості? Якщо ні – то відповідно до закону він не міг бути призначений...

Епізод 2

Стаття 13-та: антикорупційна експертиза проектів нормативно-правових актів. Їй, зокрема, підлягали законопроекти. На той час "документ Лук'янова" ще не став законом України, тож мав би пройти антикорупційну експертизу.

А тепер просто замисліться: чи може отримати позитивний висновок антикорупційної експертизи документ, який скасовує чинний закон про засади запобігання та протидії корупції?

Як на мене, то відповідь однозначна – ні!

Епізод 3

Тим самим законом визначався такий термін, як конфлікт інтересів. Це "реальні або такі, що видаються реальними, протиріччя між приватними інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність яких може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень…"

А чи не мав Янукович конфлікту інтересів, підписуючи "документ Лук'янова"?

Для цього треба дати відповідь на інше запитання: яку вигоду особисто Янукович міг би отримати від підписання "документа Лук'янова" і, відповідно, від скасування антикорупційного пакету?

А от, наприклад, таку.

5-ю статтею закону вводилися обмеження щодо одержання подарунків. Зокрема, президенту заборонялося приймати особисті подарунки, вартість яких перевищувала б "розміру однієї податкової соціальної пільги" – це менше 1000 гривень.

Якби ця норма залишилася чинною, то Янукович не зміг би прийняти в подарунок двох племінних гуцульських коней Рогач і Лагуна під час державного візиту до Польщі. Це було б порушенням антикорупційного закону!

А так "документ Лук'янова" Янукович підписав, і все – отримуй будь які подарунки! Тобто, президент сам собі дозволив отримувати коштовні подарунки. Чим не особиста зацікавленість і не конфлікт інтересів?!

До речі, за чинним у перші чотири дні 2011 року антикорупційним законом президент був "зобов'язаний вжити заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів". Тобто не допустити виникнення конфлікту інтересів у себе самого при підписанні "документу Лук'янова".

Але на такі дрібниці "послідовний антикорупційний" Янукович уваги не звертає.

Натомість звернули увагу експерти GRECO у своєму звіті щодо України.

Ось, що про цей документ писало "Дзеркало тижня": "Цілий ряд надзвичайно важливих антикорупційних рішень, які вже були розроблені й затверджені, за останні півтора року виявилися заблокованими й навіть дезавуйованими".

Це є справжній вирок послідовності Януковича в боротьбі з корупцією.

Олексій Братущак, спеціально для УП       Четвер, 16 червня 2011, 15:16

http://www.pravda.com.ua/articles/2011/06/16/6302002/

ЗМІ: Дачі й машини для влади обходяться бюджету як усі бібліотеки України

На утримання будинку відпочинку "Конча-Заспа", комплексу відпочинку "Пуща-Водиця" та автобазу ДУС цього року з бюджету виділено 107 мільйонів гривень.

Про це йдеться матеріалі, опублікованому "Українською правдою" в понеділок.

На запит видання адміністрація президента відповіла, що відповідно до закону про держбюджет на 2011 рік передбачені видатки споживання на утримання "Конча-Заспи" в обсязі 29 мільйонів 309 тисяч 800 гривень, "Пущі-Водиці" – 16 мільйонів 23 тисячі 100 гривень.

Крім цих 45 мільйонів, на ремонт будинку комендатури "Конча-Заспи", яким користується охорона, виділено 14 мільйонів гривень.

Адміністрація президента також повідомила, що кошторис автобази Державного управління справами цього року складає 48 мільйонів 229 тисяч гривень.

Станом на 25 травня 2011 року в автобазі ДУС обліковувалося 455 одиниць автотранспортних засобів.

З них 349 легкових автомобілів, 36 вантажних, 47 мікроавтобусів та автобусів, а також 23 одиниці спеціальної техніки (зварювальні агрегати, навантажувачі, причіпи та інше).

"З цього переліку близько 100 автомобілів потребують капітального ремонту, морально та фізично застарілі", – сказано у відповіді Головного управління забезпечення доступу до публічної інформації.

Таким чином, на "Конча Заспу" з будинком комендатури, "Пущу-Водицю" та автобазу ДУС цього року передбачено 107 мільйонів гривень.

Для порівняння відзначається, що на санаторно-курортне оздоровлення інвалідів цього року виділено 97 мільйонів, на фінансування всіх українських бібліотек – 108 мільйонів гривень.

http://www.unian.net/ukr/news/news-440716.html

Віктор Пинзеник: "Приватизація землі не є самоціллю"

09.05.2011                              "Левый берег", Андрей Яницкий

Виступ Віктора Михайловича Пинзеника, екс-віце-прем’єр міністра України та екс-міністра фінансів України, під час дебатів «Вільний ринок землі – загроза українському селу».

Треба керуватись здоровою логікою. Я радий, що сьогодні така дискусія йде, бо це показує, що тему треба обговорювати. У нас дуже багато помилкових вражень. Приватизація землі не є самоціллю. Але українському селу бракує для оновлення маленької дрібнички. Це інвестиції. Виробництво в аграрному секторі нерозривно пов’язано з землею. Ми очікуємо притоку інвестицій не на своїй землі?

Ви пропонуєте мені будувати чи взяти в оренду землю, звідки в будь-який момент мене можуть турнути або збудований завод забрати собі? Проблема реєстрації ще складніша. Не те, що реєстру нема. В українському законодавстві поняття нерухомості – це об’єкт, підвішений в повітрі. А тому реєстр землі ведеться в Держкомземлі, а реєстр нерухомості – в Мінюсті,і навіть не державні органи ведуть цей реєстр, а комерційні інститути... Проблема власності вирішена, треба виходити з того, що у нас земля приватизована, я не повертаюсь до теми, як вона приватизована, але вона розпайована.

По-друге, хіба земля сьогодні не продається? Навіть аграрна земля. Всупереч мораторію. Коли продається з під прилавка – це спосіб обманути людей. Вибачте за примітивний приклад, чому сьогодні не можна обдурити людину коли він продає долар? Чому не можна купити його у нього за гривню? А тому що вільний ринок. Людина бачить що вона може продати його за вісім гривень. Те, що під сукном робиться, це і є спосіб, за яким за безцінь скуповують землю.

Єдине, на чому я хотів би наголосити , чи це достатня це умова? Ні! Це необхідна умова, але цієї умови недостатньо. У нас своєрідне поняття приватної власності, і не тільки приватної власності. У нас пропонують виростити врожай, а продавати буду я, тобто є квоти на експорт зерна. Що це таке? Одні вирощують, а другі забирають врожай і привласнюють результат праці. Ви можете скільки завгодно мати приватну власність, але ви не отримаєте результату, якщо у вас продукт не буде мати права вільного продажу.

Але ця ідея сподобалась. З’явився новий проект закону, який пропонує ввести спеціально уповноважений інститут, який буде продавати всю аграрну продукцію на експорт. Вперед інвестори, вкладайте гроші в українську економіку, в український аграрний сектор, навіть при наявності приватної власності.

Там є дуже багато інших проблем. Наприклад, аграрний сектор має проблеми неправильного режиму оподаткування ПДВ, так званий режим звільнення при другому продажу продукції. Абсолютно правильна проблема оптового ринку, не базару у нашому розумінні, а оптового ринку. Я з жахом подивився на проект закону, що повис на сайті Держкомзему. Нічого спільного з цим, про що ми тут говоримо, там нема. Цей проект закону передбачає набуття права власності виключно фізичними особами. Я пропоную тут в цьому залі, скласти список майбутніх українських латифундистів. Оце якраз спосіб обманути людей! Закрити ринок. Для інвестицій він нічого не дає. Чому? Інвестор як був залежний, так і буде далі. Тільки він сьогодні залежний від ста чоловік які йому здають, а завтра буде залежний від ста сімей. І найголовніше, той хто купив за безцінь землю, повертати гроші буде не від вкладень, а за рахунок спекуляцій від перепродажу. Бо якщо ви купили землю за реальну ціну, ви не можете заробити на перепродажу, ви можете заробити тільки вкладаючи в аграрний сектор.

На завершення, унікальний шанс для українського села,правда, у нас інколи роблять біду з цього. Росія радіє, коли ростуть ціни на газ, Україна ж робить трагедію з того, що ціна на зерно в світі росте. Це унікальний шанс для країни, який вона зобов’язана використати. З’явились нові потужні ринки, які купують аграрну продукцію. Селу потрібно мало: не заважайте працювати і, побійтесь Бога, як державний чиновник буде вирішувати вашу долю. Бо не ви отримаєте землю, а той хто принесе гарний конверт.

http://www.pynzenyk.com.ua/Articles/detail.php?ID=1518

Сынок Януковича всего за год папиного президентства стал миллиардером

Старший сын Президента Украины Александр Янукович вошел в сотню самых богатых людей Украины.

Как сообщил сегодня на пресс-конференции главный редактор журнала «Кореспондент» Виталий Сыч, таковы результаты ежегодного рейтинга ста самых богатых людей Украины «Золотая сотня», который публикует это издание.

По информации Сыча, на сегодня состояние Януковича оценивается в 130 млн. долл. (а это, отметим, чуть более миллиарда гривень - Обком). В соответствии с обнародованной на пресс-конференции информацией, старшему сыну Януковича принадлежит корпорация «Мако», которая ведет строительный бизнес на востоке и юге страны. Речь идет о 17-этажном бизнес-центре «Столичный» в центре Донецка и гостиничном комплексе в Балаклавской бухте.

Также, как отметил Сыч, в начале мая Янукович официально оформил на себя 100% акций Всеукраинского банка Развития (ВБР). С начала года финучреждение дважды увеличивало уставный капитал, в итоге всего за четыре месяца он возрос со 100 млн. грн. до 310 млн. грн. В «Корреспонденте» также считают, что бизнес старшего сына Президента Украины имеет все предпосылки к своему дальнейшему расширению в будущем.

УНИАН                                                                 09 Июня 2011 13:10

http://obkom.net.ua/news/2011-06-09/1310.shtml

Стремительность обдирания Фирташем Украины побила все мировые рекорды

Стоимость активов украинского бизнесмена Дмитрия Фирташа за год выросла на 540 % - с 354 млн. долл. до 2,25 млрд. долл.

Как сообщил сегодня на пресс-конференции главный редактор журнала «Кореспондент» Виталий Сыч, таковы результаты ежегодного рейтинга ста самых богатых людей Украины «Золотая сотня», который публикует это издание.

Как отметил Сыч, одной из причин такого роста активов стало приобретение Фирташ (7-я позиция в рейтинге) ряда химических активов, в частности северодонецкого и черкасского «Азотов», а также «Стирола». Главред «Корреспондента» также напомнил, что в соответствии с решением суда компании RosUkrEnergo было возвращено 12,1 млрд. кубометров газа.

В целом, по словам Сыча, годовой рост активов Фирташа на 540% является мировым рекордом. К примеру, стоимость активов одной из наиболее стремительно развивающихся в мире компаний Facebook выросла за год на 247%.

УНИАН                 09 Июня 2011 14:25

http://obkom.net.ua/news/2011-06-09/1425.shtml

2 июня, четверг, 2011 11:43

Янукович списал многомиллиардные долги за газ

Президент Виктор Янукович подписал закон о списании с ТЭК более 24 миллиардов гривен задолженности за газ в 1997-2010 годах. Об этом сообщает пресс-служба президента. Подписав закон, Янукович списал долги за природный газ теплоснабжающих предприятий, газоснабжающих предприятий (облгазов), предприятий Национальной акционерной компании «Нефтегаз Украина» и ее дочерних предприятий.

Также списываются долги компании «Газ Украины» перед «Нафтогазом» в пределах сумм, списанных теплоснабжающим предприятиям и облгазам, а также задолженности предприятий ТЭК по пеням и штрафам, начисленным им на долги за газ, потребленный ими с 1 января 1997 по 1 января 2011 года.

Также президент внес изменения в Налоговой кодекс и списал долги предприятий ТЭК перед госбюджетом, включая налоговую задолженность. В частности, списан налоговый долг «Нафтогаза» и ее дочерних предприятий по состоянию на 1 января 2011, а также отдельные долги облгазов перед бюджетом и денежные обязательства, которые возникнут в связи с применением механизма списания.

Списанию также подлежат штрафные санкции и пени по НДС при растаможивании газа, налоговый долг облэнерго перед бюджетом, определенный по состоянию на 1 января 2011, и ряд других задолженностей. Согласно пояснительной записке к принятому Верховной Радой закону, объем таких долгов предприятий ТЭК перед госбюджетом оценивается в более 24 миллиарда гривен.

Мартынюк неплохо устроился – снимает особняк в Конча-Заспе по 10 гривень за квадратный метр

Первый вице-спикер Адам Мартынюк арендует государственную дачу за 3 тысячи гривен.

Об этом «Украинской правде» сообщил сам Мартынюк.

 «Плачу 3 тысячи гривен аренды», – сказал Мартынюк на вопрос о своем проживании в комплексе отдыха Государственного управления делами «Конча-Заспа».

Вместе с тем в декларации о доходах Мартынюка за 2010 год не указано, что он платит по договорам найма какие-то деньги.

Как известно, Мартынюк проживает в «Конча-Заспе» в особняке площадью около 300 квадратных метров.

3 тысячи гривен – 375 долларов – стоит арендовать в Киеве однокомнатную квартиру.

"ОБКОМ"                                                                                             30 Мая 2011 15:07

http://obkom.net.ua/news/2011-05-30/1507.shtml

18.05.2011 11:49 

Луценко: "регионалы" прячут от налогов 500 млрд грн

Экс-министр внутренних дел Юрий Луценко считает Партию регионов бизнес-проектом богатых людей с общими интересами.

Об этом он сообщил в своем интервью "Українському тижню".

"Партия регионов – бизнес-проект богатых людей в Украине. У них простая и понятная цель – не допустить обязательной уплаты налогов в Украине путем ограничения вывода сверхдоходов в оффшорные зоны", – сказал Луценко.

"Цена вопроса – около 500 млрд. гр. в год, что больше расходной части госбюджета. Отсюда – другие методы организации партии и дисциплины ее членов. Спектр обеспечения единства там широк – от часов с бриллиантами до пули на охоте", – добавил он.

Напомним, лидером прямых инвестиций в экономику Украины является Кипр, а закон, который это позволяет, депутаты все никак не могут отменить.

http://lb.ua/news/2011/05/18/96851_Lutsenko_regionali_pryachut_ot_n.html