КРИВАВИЙ ЗЛОЧИН У ДОНЕЦЬКУ – КРИМІНАЛЬНИЙ ПІДСУМОК РОКУ

Безпрецедентна розправа – холоднокровне вбивство п’яти невинних людей у відділенні “Приватбанку” в Донецьку – жорстокий кримінальний підсумок усього 2011 року.

Він минає під акомпанемент зухвалих бандитських пострілів. Кримінал у країні розперезався до того, що не боїться вже ні чорта, ні Бога. Ні тим паче міністра МВС Захарченка чи Президента Януковича.

”Правопорядок у країні визначається не кількістю злочинців, а вмінням влади їх знешкоджувати”, – якщо цю міліцейську максиму Глеба Жеглова взяти за аксіому, то доводиться констатувати – правопорядку в країні немає, бо в ній дедалі більше особливо небезпечних злочинців, яких влада не вміє знешкоджувати. Чи просто не хоче?

Згадайте, що сказав глава держави на представленні нового міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка, колишнього головного податківця країні, наближеного до старшого сина Президента бізнесмена Олександра Януковича: “Безумовно, це призначення дасть можливість МВС дещо більше приділяти уваги економічним злочинам… Наше завдання – робити так, щоб кожен злочинець, який грабує державу, знав: ці кошти треба буде повертати з великими штрафними санкціями”.

Зауважте, жодного слова про боротьбу із дедалі більш зухвалим вуличним бандитизмом. Жодного слова про розкриття сотень тяжких “глухарів”, на кшталт справи вбивць десяти харківських інкасаторів. Жодного слова про недопущення у майбутньому подій, подібних до одеської бійні – вбивства чеченськими “кілерами” двох міліціонерів та у відповідь маленької війни у центрі міста. Тільки – економіка, кошти, штрафи. У перекладі на людську мову – це ні що інше як “відкати”, “кришування”, “обнал”. Це, вважає Президент, головне завдання МВС. І кримінальний світ йому віддячує сповна. Бо чітко відчуває настрої влади. Якщо для влади головні злочинці – це Тимошенко, Луценко та їхні соратники, то чому бандити мають боятися грабувати комерційні банки і вбивати при цьому невинних людей? Якщо у Донецьку міліція розігнала мирні протести чорнобильців, затоптавши одного з них до смерті, а всі попередні зухвалі банківські пограбування у центрі міста – не розкриті, то хто завадить кримінальним відморозкам грабувати банки і далі, вбиваючи невинних людей?

Все це нагадує “Холодне літо 53-го”, коли громадян віддали на поталу амністованим бандитам, які владі були миліші ніж політичні в’язні.

Кримінальна за своєю суттю влада не може протистояти справжньому криміналу. Бо це такий самий абсурд, як, скажімо, “рок проти наркотиків” або “бджоли проти меду”. Мешканцям Донбасу, землякам Президента, які тепер здригаються від кримінального свавілля у своїх містах, варто згадати це, коли голосуватимуть на виборах у 2012 році.

Артем Шевченко Журналіст                              30.12.2011 11:19

http://www.ord-ua.com/2011/12/30/krivavij-zlochin-u-donetsku---kriminalnij-pidsumok-roku/

Декабрьские тезисы для граждан России

События последнего времени – похищение нынешним режимом миллионов голосов избирателей во время спецоперации 4 декабря 2011 г., игнорирование им обоснованных, законных и весьма умеренных требований российских граждан, сформулированных 10 и 24 декабря, жестокое подавление протестных действий по всей стране за частичным и, очевидно, временным исключением г. Москвы – позволяют сформулировать несколько тезисов.

О нелегитимности нынешнего режима

Нелегитимный характер «голосования» 4 декабря 2011 г. делает претензии его «победителей» на государственную власть в России лишенными каких-либо оснований, а все органы, сформированные и все назначения, осуществленные в их результате, – незаконными. Это означает, что сформированная незаконным образом «Государственная дума», все ее органы, а также все чиновники, назначенные, назначаемые и утверждаемые этой Государственной думой, являются нелегитимными. Поскольку и голосования во время предыдущих спецопераций 2 декабря 2007 г. и 2 марта 2008 г. были грубо сфальсифицированы, то все органы сегодняшней государственной власти России вот уже в течение как минимум четырех лет являются нелегитимными.

Главные претензии российских граждан к нынешнему режиму

Нынешний российский режим:

–        существенно ограничил базовые свободы российских граждан, практически ликвидировал их политические права, разрушил политическую конкуренцию, разделение властей, представительные органы, Конституционный суд, независимую судебную систему, конкурентный избирательный процесс, самостоятельные средства массовой информации;

–        вместо свободных выборов развязал кампанию шантажа, подкупа, запугивания, насилия и, сфальсифицировав результаты голосований на федеральном уровне 2 декабря 2007 г., 2 марта 2008 г., 4 декабря 2011 г., а также многочисленных голосований на региональном уровне, захватил государственную власть, принадлежащую российскому народу, и удерживает ее незаконно;

–        незаконно присвоив властные полномочия, сделал нелегитимными все нынешние органы российского государства – Государственную думу, Президента и, следовательно, все их решения и все их назначения;

–        ликвидировал возможность использования традиционных, общепризнанных, цивилизованных способов воздействия большинства граждан на государственную власть, предоставив беспрецедентные возможности для лоббирования ее решений со стороны немногих;

–        в огромных масштабах перераспределяет государственное имущество, бюджетные ресурсы, общенациональное достояние в частные руки с нарушением общепринятых процедур и без адекватной компенсации;

–        создав касту неподсудных чиновников, регулярно применяет насилие против большинства российских граждан, отнимая их собственность, здоровье, жизнь;

–        разрушает базовые институты российского государства и основы общественной морали;

–        несет ответственность за гибель тысяч российских граждан;

–        нарушив базовые принципы международного права, развязал кровавую агрессию против соседней Грузии и оккупировал часть ее территории.

Отсутствие легитимной государственной власти в России создает исключительные риски для граждан нашей страны, их безопасности, жизни, здоровья, собственности, провоцирует нынешний режим на еще более масштабное применение фальсификаций, подкупа, насилия против граждан России и соседних стран.

О гражданских действиях

Чтобы защитить индивидуальные права и свободы для себя, своих близких, своих сограждан, чтобы отстоять общенациональные интересы, добиться благополучия России, российские граждане в последние годы пытались использовать все цивилизованные средства воздействия на власть. Они принимали участие:

–        в экспертной деятельности и давали советы, рекомендации, предостережения, направлявшиеся в адрес органов власти и ее представителей;

–        в публичных дискуссиях по вопросам, представляющим общероссийскую значимость и общенациональный интерес;

–        в судебной защите индивидуальных, групповых и общероссийских интересов;

–        в публичной политической деятельности для обеспечения представительства сторонников различных взглядов, интересов, идеологий в органах государственной власти России;

–        в массовых публичных акциях для привлечения внимания органов государственной власти к вопросам общероссийской значимости, для недопущения принятия властью незаконных решений и совершения ею преступлений.

В результате последовательных действий нынешних властей эти общепризнанные каналы традиционного воздействия общества на власть обессмыслены и в основном закрыты.

О возможностях эволюции режима

Надежды некоторых российских граждан на то, что режим можно изменить путем воспитания, образования, убеждения оказались необоснованными. Все попытки изменения режима путем сотрудничества с ним провалились, все надежды на его способность к эволюции в сторону демократизации и либерализации рухнули. Прирученными оказались не чекистские силовики – они не усваивают принципы гражданского общества. Наоборот, представители гражданской бюрократии овладевают обычаями и привычками силовиков. Нынешний российский режим пока не демонстрирует способностей к позитивной эволюции. Но разумная часть представителей власти должна понимать, что судьба В. Ярузельского, Л. Кучмы, Э. Шеварднадзе все же лучше, чем судьба Х. Мубарака и С. Милошевича, а судьба последних все же лучше, чем судьба Н. Чаушеску и М. Каддафи.

О политическом кризисе

Общественное возмущение циничным и оскорбительным для российских граждан решением о ротации высших государственных чиновников 24 сентября, подкрепленное массовыми протестами по всей стране против грубейших фальсификаций во время голосования 4 декабря знаменует собой переход ситуации в стране в состояние острого политического кризиса. Неприятие циничной и наглой лжи со стороны ЦИК и лиц, занимающих временно посты президента и премьер-министра, объединяет миллионы граждан, практически все политические организации и движения, существующие в стране, включая даже некоторых членов партии власти. Общенациональным стал протест против нечестных выборов, против издевательской избирательной системы, против лиц, персонально символизирующих нынешний авторитарный коррумпированный режим в России. В то время как нынешний режим стал главным правонарушителем, многие российские граждане становятся правоохранителями и правозащитниками, защитниками основ правопорядка в нашей стране.

Об ответе режима на требования российских граждан

Нынешний режим цинично проигнорировал все законные требования российских граждан:

–        политические заключенные не освобождены,

–        фальсифицированные выборы не отменены,

–        руководители ЦИК остались на своих местах,

–        расследование всех фактов избирательных фальсификаций не проведено,

–        новые – открытые и честные – выборы в Государственную думу не назначены.

Судя по его действиям, нынешний режим не собирается выполнять эти требования и в дальнейшем. Более того, под прикрытием дымовой завесы малосодержательных обещаний он ужесточает репрессии против активистов оппозиционного движения, на наших глазах осуществляет демонстрационное убийство Сергея Удальцова, готовится к очередной спецоперации, назначенной на 4 марта 2012 года.

О способах и методах изменения нынешнего режима

Нынешний режим завел себя в исторический тупик. Политическая либерализация и демократизация нынешнего режима невозможна. В демократических обществах смена одного политического режима другим происходит в результате выборов – парламентских или президентских. Этот путь для сегодняшней России закрыт. В авторитарных системах смена политического режима если и происходит, то в результате революции, переворота, внешней оккупации. В условиях монополии режима на силовые средства режим заинтересован в провоцировании спирали насилия, с помощью которого, как надеются его лидеры, можно будет разгромить мирное оппозиционное движение. В случае ужесточения режим способен создать лишь временную передышку, после которой его крушение неизбежно станет намного более быстрым и полным. В качестве поводов для ужесточения режима могут быть использованы несчастные случаи, террористические акты, военные действия. Изменить нынешний режим могут только граждане России.

О моральном гражданстве

Гражданами России в моральном смысле являются российские граждане, небезразличные к судьбе страны, сознающие свою личную связь с Россией и ее народом, имеющие свое представление об общероссийских интересах, готовые отстаивать и на деле отстаивающие общероссийское дело. В то время как принадлежность к юридическому гражданству определяется государственными органами, принадлежность к моральному гражданству определяется личным выбором самого человека и его действиями. Факт обладания российским паспортом сам по себе еще не гарантирует принадлежность к российскому моральному гражданству.

Об объединении граждан и платформе объединения

Попытки сопротивления нелегитимному режиму со стороны отдельных граждан, партий, организаций, групп в нынешних условиях достойны самого высокого уважения, но неспособны привести к успеху. Те победы граждан над режимом, которые были одержаны в последние годы, стали возможными лишь тогда, когда люди смогли объединиться вокруг защиты общих целей. Без объединения граждан даже ограниченная защита их прав и свобод невозможна. Объединение большинства граждан России невозможно ни на идеологической, ни на политической основе. Граждане России являются сторонниками различных взглядов, мировоззрений, идеологических и политических течений. В то время как массовую политическую партию можно создать либо с помощью тоталитарной идеологии и армейской дисциплины, либо на основе бюрократической лояльности, массовое объединение граждан может быть сформировано лишь на базе моральных принципов, отличающих демократическую оппозицию от авторитарного режима. Объединение граждан создается не только для оппонирования режиму, у него есть своя позитивная цель.

Об участниках и принципах Общегражданского движения

Граждане России, не согласные с действиями нынешнего режима, уничтожившего политическую демократию, народное представительство, узурпировавшего государственную власть в стране, составляют Общегражданское движение. Его участниками являются российские граждане:

–        неравнодушные к тому, что происходит в России (принцип морального российского гражданства);

–        признающие неприкосновенность личности и юридическое равенство всех граждан России независимо от их положения, статуса, политических взглядов, национальности, вероисповедования, пола; терпимо относящиеся к взглядам других граждан, не противоречащим Всеобщей декларации прав человека; не допускающие ограничения свободы слова (принципы правового порядка и гражданского либерализма);

–        придерживающиеся демократических принципов в организации совместной работы и честной политической конкуренции в отношении формирования органов государственной власти России (принцип демократии).

Сторонники либеральных, консервативных, патриотических, левых, правозащитных, экологических взглядов в рамках Общегражданского движения сотрудничают друг с другом в деле создания правовой и свободной России.

О принципах отношений между гражданами и режимом

Сотрудничество с нынешним режимом порядочных людей, гражданских профессионалов не ослабляет, а укрепляет режим. Попытки воздействовать на представителей режима знаниями, аргументами, логикой лишь интеллектуально вооружают действующий режим и дополнительно усиливают его в борьбе против российских граждан, в уничтожении общественных права, морали, государственных институтов. Во взаимоотношении граждан с режимом ведущими остаются правила, выработанные зэками ГУЛАГа: «Не верь (режиму). Не бойся (режима). Не проси (у режима)». К ним следует добавить и четвертый принцип – «Не сотрудничай с режимом и не участвуй в его делах».

О целях Общегражданского движения

Важнейшими целями Общегражданского движения являются восстановление и защита гражданских свобод, политических прав, самостоятельного суда, независимых средств массовой информации, верховенства закона, сохранение в российском обществе основ общечеловеческой морали, создание политической системы свободного общества. Отстаивание иных программных целей участников общегражданской коалиции возможно в той степени, в какой они не противоречат базовым гражданским свободам, правопорядку, демократическим принципам организации общества и государства.

О программе-минимум Общегражданского движения

Ключевые требования программы-минимум ОГД:

1.      Немедленное освобождение всех политических заключенных.

2.      Немедленное прекращение политических репрессий.

3.      Немедленная ликвидация ограничений на деятельность средств массовой информации.

4.      Ликвидация ограничений и запретов на политическую деятельность.

5.      Восстановление базовых гражданских свобод – неприкосновенности личности, свободы слова, свободы передвижения, свободы объединений и ассоциаций.

6.      Введение уголовного запрета на вмешательство исполнительной власти в решения судов.

7.      Отмена официальных результатов спецоперации 4 декабря 2011 г.

8.      Расследование всех фактов фальсификаций.

9.      Отставка с государственных постов и наказание всех виновных в преступлениях, совершенных 4 декабря 2011 г.

О среднесрочной программе Общегражданского движения

Обеспечение правопорядка и создание свободной демократической политической системы в России являются важнейшими стратегическими целями Общегражданского движения. Достижения стратегических целей Общегражданского движения невозможно добиться без ликвидации нынешнего политического режима. Режиму политической и уголовной шпаны не должно быть места на российской земле. Важнейшими задачами Общегражданского движения являются отставки В. Путина и Д. Медведева.

О спецоперации 4 марта 2012 года и сроках изменения режима

Спецоперация 4 марта 2012 г. должна быть использована для демонстрации нелегитимного характера действующего режима. В то же самое время не следует ограничивать горизонт деятельности ОГД только событиями 4 марта.

Об организации Общегражданского движения

Участие в общероссийском гражданском движении не требует формального членства в каких-либо партиях, организациях, движениях. Члены и сторонники политических партий, общественных организаций и движений, разделяющие цели и задачи Общегражданского движения и придерживающиеся его принципов в практической деятельности, являются его участниками. Российские граждане, не являющиеся членами и сторонниками каких-либо политических партий и общественных организаций, но разделяющие цели и задачи Общегражданского движения и следующие его принципам в практической деятельности, являются его участниками. В целях выявления волеизъявления участников Общегражданского движения, обсуждения и решения всех вопросов, относящихся к ОГД, организации голосований участники Общегражданского движения могут зарегистрироваться на одном из защищенных ресурсов в сети, например, на платформе «Демократия-2».

О лидере и лидерах Общегражданского движения

У Общегражданского движения не должно быть единого лидера. Во-первых, потому что такого общенационального лидера, пользующегося необходимым моральным авторитетом, в стране в настоящее время нет. Во-вторых, потому что для различных групп современного российского общества, придерживающихся различных взглядов, позиций, мировоззрений, нахождение одной консенсусной фигуры затруднено, если не невозможно. В-третьих, этого не следует делать из соображений безопасности, поскольку судьба многих политических, государственных, военных лидеров, задумывавшихся о государственной власти, на территории России и в соседних странах оказалась трагической (Г. Старовойтова, С. Юшенков, Л. Рохлин, А. Лебедь, Г. Трошев, Д. Дудаев, А. Масхадов, З. Яндарбиев, В. Черновол; В. Ющенко был чудом спасен от отравления). В-четвертых, потому что имеющийся российский опыт концентрации власти в руках одного лидера как во власти, так и в оппозиции оказался в целом неудачным. Каким бы замечательным ни был или ни казался тот или иной лидер на пути к государственной власти, при ее получении он, не слишком ограниченный в условиях нашей страны системой сдержек и противовесов, часто использует эту государственную власть для ее дальнейшей монополизации, нарушения прав и свобод российских граждан. Очевидно, что по получении государственной власти систему политических сдержек и противовесов создавать уже поздно. Для повышения шансов выживания такой системы сдержек и противовесов во власти ее вначале нужно создавать, развивать и укреплять еще в оппозиции.

Общегражданскому движению лучше иметь не одного лидера, а группу лидеров, как представляющих различные части российского политического и идеологического спектра, так и включающих уважаемых граждан, разделяющих главные стратегические цели ОГД (обеспечение гражданских свобод и политических прав, восстановление правопорядка, создание свободной политической системы), способных соблюдать и защищать демократические принципы организации общественной жизни и договариваться в интересах российских граждан друг с другом.

О Круглом столе Общегражданского движения

Участники Общегражданского движения, зарегистрированные в соответствии с согласованной процедурой, избирают путем сетевого голосования членов Круглого стола, например, численностью в 450-500 человек. Круглый стол ОГД состоит из участников ОГД, представляющих интересы, взгляды и позиции разных частей российского общества.

Члены Круглого стола – участники Общегражданского движения, признающие его цели и задачи, принимают на себя обязательства по соблюдению демократических принципов совместной работы и подписывают соответствующую Хартию. Члены Круглого стола ОГД могут иметь несовпадающие взгляды на российское прошлое, могут придерживаться различных позиций по многим вопросам и целям развития страны. Однако члены Круглого стола должны следовать важнейшим принципам взаимоотношений друг с другом и с гражданами России:

–        неприкосновенность личности$

–        неприменение насилия, шантажа, подкупа, мошенничества;

–        отсутствие дискриминации по признакам пола, национальности, вероисповедания, места жительства, работы, размеров доходов, общественного положения;

–        юридическое равенство;

–        отсутствие ограничений на обсуждение любых вопросов и предложений;

–        добровольность в контактах, контрактах, сотрудничестве;

–        стремление к достижению согласия;

–        демократическая организация совместной работы.

О целях и задачах Круглого стола Общегражданского движения

Круглый стол не является ни политической партией, ни общественной организацией, ни идеологическим движением. Круглый стол представляет собой форум для обсуждения и принятия российскими гражданами согласованных решений по вопросам организации свободной общественной и политической жизни в России, выполняющий также функции экспертизы, взаимодействия с политическими партиями, организациями гражданского общества, подготовки и организации свободных выборов.

Первоочередными задачами Круглого стола ОГД являются:

–        создание механизма, позволяющего формулировать и публично обсуждать существующие в российском обществе мнения, позиции и интересы, готовить предложения по организации свободной общественной и политической жизни в стране;

–        взаимодействие с политическими партиями, общественными организациями, массовыми движениями, индивидуальными гражданами в деле защиты индивидуальных свобод, политических прав, физической безопасности и имущества российских граждан;

–        подготовка наблюдателей на всех уровнях действующей избирательной системы;

–        подготовка нового демократического избирательного законодательства и новой избирательной системы;

–        организация всероссийских свободных выборов делегатов (депутатов) в высший орган законодательный орган России – Учредительное собрание.

Об Учредительном собрании

Учредительное собрание России, сформированное на честных, свободных, конкурентных выборах, рассмотрит предложения и примет решения об изменениях в конституционном устройстве страны, избирательной системе, судебной системе, снижающих вероятность реставрации тоталитарного или авторитарного режима в России. Исторический опыт показывает, что наилучшей (хотя и не полностью гарантирующей от рецидивов) формой государственного устройства выступает парламентская республика.

В данных тезисах описан мирный процесс восстановления правопорядка и политической свободы в нашей стране. Рано или поздно мы придем к свободному обществу. Лучше, чтобы мы пришли к этому раньше, чем позже. Лучше, чтобы на этом пути у нас было меньше потерь. Еще лучше – чтобы их не было совсем. Но иного пути, кроме как к праву и свободе, у нас нет.

free (Андрей Илларионов) December 27, 2011 17:03

http://www.grani.ru/blogs/free/entries/194518.html

Борулько – на вихід, Арбузову - приготуватись

Навіть на тлі тих неприємностей, які спіткали колишнього голову правління банку «Київ» Миколу Марченка (затриманий 16 грудня 2011 року співробітниками Управління СБУ в м.Києві) та президента «VAB Банку» Сергія Максимова (за неофіційною інформацією, затриманий 22 грудня 2011 року), оголошення в міжнародний розшук та затримання тиждень тому на території Білорусі банкіра Павла Борулька – факт приголомшливий. Бо, по-перше, афери Павла Вікторовича за своїм масштабом не йдуть ні в яке порівняння з витівками Марченка чи Максимова. А, по-друге, успішність і безкарність цих афер впродовж десятиліття забезпечував Борульку рівень його покровителів і партнерів – колишнього Генпрокурора Олександра Медведька, нинішнього голови Нацбанку Сергія Арбузова, народного депутата України Едуарда Прутника та десятків інших посадовців найвищого рангу.

Власне, дивовижним є не те, що Павло Вікторович Борулько, 1975 року народження, уродженець м. Костянтинівка Донецької області, з фальшивим паспортом потрапив до білоруської в’язниці, де тепер очікує екстрадиції на батьківщину, а те, що він стільки років безпідставно перебував на волі. Якщо той же Максимов чи Марченко все ж таки займались бізнесом, хоча в правоохоронних органів і виникають запитання щодо законності окремих епізодів їх ділового життя, то для Борулька належні йому банківські установи були лише легальним «дахом» для прикриття справжніх джерел доходу.

Постать Павла Борулька в ділових і журналістських колах України давно оповита легендами – ще з тих часів, коли в Донецьку 14 січня 2003 був вбитий голова правління «Автокразбанку» Сергій Кириченко. Очолюваний Кириченком «Автокразбанк», як і очолюваний на той момент Борульком банк «Донеччина», являли собою звичайнісінькі конвертаційні центри, з яких мали копійку спритні хлопці з оточення старшого сина Донецького губернатора Януковича: Прутник та його друзі Борулько, Кириченко і Льовочкін.

У листопаді 2002 року Віктор Федорович перебрався до Києва, а невдовзі по тому Борулько та Кириченко отримали пропозицію продати свої частки в статутному капіталі банку «Донеччина» й «Автокразбанку» відповідно. Борулько погодився й переїхав до Києва, а його кабінет зайняв Сергій Арбузов. У жовтні 2003 року банк «Донеччина» був перейменований в «Український Бізнес Банк». Що ж стосується Кириченка, то він на пропозицію не пристав…

Останніми роками Борулько представлявся як племінник або як чоловік племінниці попереднього Генерального прокурора України Олександра Медведька. Втім, наші джерела кажуть, що жодного зв’язку між родиною Медведька та Борульком немає, а єдине, що пов’язує цих високих достойників – гроші, які Павло Вікторович заробляв (якщо тільки тут буде доречним це слово) під високим і, вочевидь, небезкорисним покровительством Олександра Івановича.

Найбільш відомою завдяки публікації в «Українські правді» стала афера Борулька з розкраданням коштів Національного банку України за участю тодішнього першого заступника Голови НБУ Шаповалова. У цій афері були задіяні два з трьох належних Борульку банків – «Європейський» та «Національний стандарт». Третій банк – «Володимирський» — був призначений для продажу й в схемах розкрадання активно не використовувався.

Власне, та схема була простою, як господарське мило. Зусиллями Шаповалова Акціонерному комерційному банку «Європейський» 2008-2009 роках за карі очі була виділені на рефінансування 430млн. грн. Ці кошти банк мав вкласти в прибуткові операції, отримати доход, розрахуватись з Нацбанком і, в такий спосіб, поступово відновити свою діяльність. Проте, кошти були миттєво виведені – шляхом створення штучних зобов’язань на суму понад 500 млн. грн. та видачу кредитів на підставних осіб, начебто забезпечених неіснуючими майновими правами на земельні ділянки в Обухівському районі Київської області.

Фабула справи, по якій Борулька настільки хочуть бачити в слідчому управлінні СБУ, що навіть оголосили в міжнародний розшук, пов’язана з останніми днями роботи в 2009 році двох банків – «Національний стандарт» і «Європейський». Як і передбачалось первинним замислом, після успішного розкрадання коштів, виділених на рекапіталізацію, обидва банки підлягали ліквідації. Але в останній момент Борулько вирішив ще й урвати дещицю з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який поповнюється за рахунок відрахувань з усіх банків України. Тим громадянам, що позбулись своїх заощаджень внаслідок банкрутства банківської установи, цей Фонд виплачує компенсацію в розмірі до 150 тис. грн. Цим і надумав скористатись «племінник Генерального прокурора».

20 серпня 2009 року, за день до відкликання ліцензії, у банках «Національний стандарт» і «Європейський» раптом було відкрито 1339 нових рахунків, переважно на ім’я мешканців Черкаської та Донецької областей. На рахунки були негайно переказані гроші, як згодом з’ясувалось – з рахунків фірм, підконтрольних Борульку та його спільникам. Ці гроші банки-банкрути зразу ж направили на покриття своєї фіктивної заборгованості перед третіми особами, тобто, фактично повернули їх назад. Але внаслідок цієї невибагливої операції «вкладники» отримали право вимагати з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 444,2 млн.грн. І цим правом вони успішно скористались. Годі й казати, що реальними вкладниками насправді були Борулько та кілька його довірених осіб і компаньйонів – голова наглядової ради банку «Європейський» Микола Новохатько, голова правління банку «Європейський» Владислав Астапенко, голова наглядової ради банку «Національний стандарт» Костянтин Кривенко та тодішній голова правління «Укрбізнесбанку» Сергій Арбузов. Так, той самий Арбузов – нинішній Голова Національного банку України.

Повіривши в недоторканність «племінника Медведька», «концесіонери» навіть не дуже переймались конспірацією. Так званих «вкладників» підвозили під банк автобусами, кожному видавали за труди від 40 до 100грн., відбирали підпис під заявою на відкриття рахунка та ксерокопію паспорта. У наступному, коли банк остаточно сконав, Борулько й Ко найняли якихось молдавських гастарбайтерів, вручили їм ксерокопії паспортів людей, на ім’я яких були відкриті рахунки, і відвезли молдаван у Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, де ті написали заяви на одержання150 тис. грн. компенсації кожний.

Але найбільшу легковажність проявив Сергій Арбузов. Оскільки на той час він трудився в Донецьку й не міг приділити увагу пошуку достатньої кількості надійних молдаван (серед надійних він знав лише Тигіпка), Сергій Геннадійович відправив у Фонд з довіреностями від імені «вкладників» підлеглих співробітників «Укрбізнесбанку». Ну, і хто назве його після цього розумною людиною?

Більш того, на початку літа 2011 року Голова Національного банку України отримав від СБУ пропозицію, від якої розумна людина б не відмовилась – викупити довіреності, оформлені від імені фіктивних «вкладників» на співробітників «Укрбізнесбанку», за 30% суми. Сергій Геннадійович гордо відмовився. А тепер, після затримання Борулька, п’є заспокійливі таблетки. Зрозуміло, що до кримінальної відповідальності його ніхто не притягне – статус особистого банкіра родини Януковича виключає таке фантастичне припущення в принципі. Але запитання з боку Наслідного Принца Олександра Вікторовича можуть бути дуже неприємними. Позаяк ці гроші Сергій Геннадійович «закрисив» і не поділився зі своїм благодійником. А за такі речі в Донецьку раніше відправляли рахувати раків у Кальміусі.

Отже, наразі троє фігурантів справи перебувають під підпискою про невиїзд, Борулько очікує екстрадиції в білоруській буцегарні, Арбузов – у передінфарктному стані, а арештована 7 жовтня 2011 року колишня радниця голови правління банку «Національний стандарт» активно співробітничає зі слідством. І то вірно: а що їй ще залишається робити?

Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»                               25.12.2011 23:24

http://www.ord-ua.com/2011/12/25/borulko---na-vihid-arbuzovu-prigotuvatis/?lpage=1

Илларионов: Путин готовит убийства и теракты

Российские власти готовятся к резкому развороту и реваншу, который может быть осуществлен в самой жесткой форме. Не исключены убийства оппозиционных лидеров, теракты, военный конфликт и введение чрезвычайного положения в стране.

Как сообщает "Новый регион", такое мнение высказал в эфире радиостанции Finam FM бывший советник Владимира Путина по экономическим вопросам, президент Института экономического анализа, старший научный сотрудник Института Катона Андрей Илларионов (см. видео).

По его словам, нынешний политический кризис окончательно расколол "настоящий тандем" — силовиков и "системных либералов". В качестве примера Илларионов привел бывшего министра финансов Алексея Кудрина, который попытался дистанцироваться от Путина, что было воспринято как предательство.

Илларионов считает, что в ходе прямой линии Путин, назвав Кудрина своим другом, дал ему понять, что "соскочить не удастся". Между тем, как считает Илларионов, Путин убедился, что не может рассчитывать на лояльность "системных либералов". Комментируя акции протеста против фальсификации выборов, Илларионов выразил уверенность, что Кремль не собирается выполнять требования митингующих, никто не собирается уходить в отставку. "Власть не изменилась, изменилось общество", – констатировал он. "Власть занимается провокациями и дискредитацией, в том числе тех, кто организует эти митинги, но самое главное – власть готовится к реваншу.

Всласть серьезно готовится к осуществлению крутого виража, когда от так называемой либерализации и демократизации она развернется в совершенно другом направлении. Это произойдет очень скоро", – сказал Илларионов. По его мнению, уже в январе "мы станем свидетелями совершенно других решений и совершенно других действий",- считает Илларионов.

При нынешнем уровне поддержки Владимира Путина он вряд ли победит на президентских выборах в первом туре. "Это означает, что даже масштабные фальсификации уровня 4 декабря могут не позволить Путину победить в первом туре в том голосовании, которое назначено на 4 марта. А второй тур для него является абсолютно невозможным, потому что второй тур становится непредсказуемым, потому что масштабы протестного голосования могут оказаться таковыми, что практически все оппозиционные силы могут объединиться вокруг того – второго кандидата, кто окажется выходящим во второй тур", – сказал Илларионов. "Это означает, что ему нужна победа в первом туре.

Это означает, что ему и тем людям, которые вместе с ним разрабатывают эту программу, и которые не хотят покинуть власть, а значит собственность, средства, безопасность, свободу и может быть даже и жизнь, они не могут себе этого позволить. Это означает, что они должны предпринять нечто такое, что сделает все остальные вопросы совершенно мелкими по сравнению с тем, что произойдет", – сказал Илларионов. 24 декабря Алексей Кудрин заявил, что готов содействовать "предметному диалогу между обществом и властью" с целью "ненасильственной трансформации нашей политической системы и всего государства". "Надеюсь оказаться полезным", — написал Кудрин в статье, опубликованной в "Коммерсанте". Кудрин уверен в возможности мирной смены политического режима — "динамичной, но не революционной".

"Подтверждением этому могут и должны стать будущие президентские выборы, результат которых будет принят обществом. Судя по инициативе Владимира Путина относительно установки камер на избирательных участках (как бы технически сложно это ни было), он к этому готов", — пишет Кудрин. По его мнению, "внутренняя готовность" власти к открытой дискуссии "постоянно растет". Однако ее еще "предстоит разговорить", пишет Кудрин. Инициативы президента Дмитрия Медведева по реформе избирательной системы он считает неадекватным ответом на запрос протестующих граждан.

2011-12-26 09:11:27

http://www.trust.ua/news/55199-illirionov-putin-gotovit-ubijstva-i-terakty-video.html

НОВИЙ РІК: МАННА НЕБЕСНА ЧИ СВІЙ ХЛІБ?

Якщо ви, шановні читачі-співбесідники не відчуваєте щоденної турботи з боку керівництва країни, і не впевнені, що Україна сьогодні знаходиться в надійних руках – нам з вами є про що говорити, причому, невідкладно. Парламент, радісно трепечучи крильцями, розлетівся на канікули, встигнувши дечого наприймати на нашу голову. Обличчя, країни, що вважаються «рульовими», подякували Господа (або в кого вони там вірять) за свій успіх, і теж – до відпочинку. А ми з вами – ось вони. Попереду маячить пара-трійка вихідних, у кого – з тазком картопляного салату, чомусь іменованого «олів'є», у кого – з червоною ікрою, відірваною від інших витратних статей внутрішньо сімейного бюджету, у кого – навіть з хорошою книгою. Не в цьому суть і різниця. Наші нагальні проблеми не те, що нікуди не діваються, а стають все гострішими.

Замітки на подібну тему слід було б писати ближче до 31 грудня. Але я (так-так, не дивуйтеся) вирішила йти по стопах «лідерів країни» (не допустити б друкарську помилку в першій букві першого слова цього визначення) Януковича, Азарова, Литвина, Пшонки. А вони – вже оперативно провели подячний молебень на честь 2011-го, що пішов, в Києві на Володимирській горі. Воно, звичайно, дещо ризиковано: раптом за тих 9 днів, що залишилися (не дай, звичайно, Господи) гуркне яка-небудь атомна АЕС, або ще щось в країні накриється, а то і з кимось з них що-небудь станеться. Але ця братія мабуть думає, що і «Бога за бороду узяла»….

Найкоротші дні, щонайдовші ночі року. Туман, характерний для нинішнього на диво теплого грудня, як мовиться, «зими для бідних» (або для тих, кому просто пора на площі і вулиці, щоб рік наступний був більш до вподоби країні). Але поки що в цьому тумані святий Володимир з висоти поглядає на те, що відбувається біля його підніжжя. Чого (і кого тільки) він не бачив за нелегку історію України біля своїх вічних східців. Зараз тут витійствує одіозний (я не сварюся, а просто нагадую про озвучену цим ієрархом Московського патріархату українофобську позицію) митрополит Одеський і Ізмаїльський Агатангел. «Ви, високошановний Віктор Федорович як верховний Головнокомандуючий вносите величезний вклад до будівництва Озброєних Сил України, сприяєте цілісності і неподільності української держави». І ще: «В Україні як в демократичній країні робиться все, щоб народ відчував себе вільним, щоб народ відчував турботу з боку керівництва нашої країни. Ми можемо сказати з упевненістю, що Україна знаходиться в надійних руках». Ну, і ще про те, що сьогодні Україна має високий авторитет на міжнародній арені.

Погодитеся, коментувати подібні пасажі безглуздо. Ми (більшість громадян України) бачимо все з точністю до навпаки сказаному. Все розуміємо. Але – що при цьому робимо, яку проблему вирішуємо, кожен – наодинці зі своєю совістю і розумом?

Якщо без «стьобу», то пишу дані нотатки не тому звичайно, що Янукович і Ко «озонували» біля підніжжя святому Володимиру. А тому, що події кінця 2011-го в ці дні буквально наїжджають на нас. І, що ще важливіше, реалії загнаною в кут режимом країни у багатьох викликають або справжню депресію і занурення в безнадію, або «нирок» у безплідні мрійливо-гадані міркування.

Ну, ось, вчора (важко писати про дуже особисте, але якщо це характерно і для інших, якщо комусь допоможе розібратися, то що ж, варто і про особисте) дуже близька людина, для піднесення настрою увечері слухала повстанські пісні. А потім, з очима, що зволожилися, до речі, мовила про те, як героїчно воювала жменька молодих українських патріотів, коли Росія двійко років тому напала на Грузію. Як (з вуст свідків чув), наш хлопець у вишиванці, йдучи під вогнем в повний зріст, викрикуючи слова «Червоної калини», піднімав в атаку навіть тих, що розгубилися. Ми швидко «залишили за кадром» аспект: особисто я не в захваті, коли українці воюють на чужій землі, навіть не за гроші, а за ідею. Не обійшли увагою історичні приклади: як «мисливцями» (так тоді називали добровольців) йшли воювати кращі люди до Гарібальді або звільняти Сербію від загарбників. Зійшлися на тому, що це зараз не найактуальніша тема. Бо я запитала, а що, мовляв, робитимемо сьогодні і тут?

Співбесідник (недурна і схильна до аналітики, освічена і доросла людина) проте, говорив щось подібне до: якщо щось нарешті почнеться, то в перших рядах. Підвела його до вікна, за яким виднівся вечірній променад мамусь з колясками і людей похилого віку під ручку. І до монітора, на екрані якого – фотографія одного з убитих протестуючих в Казахстані. Запитала, чи хоче, щоб тут, в звичайному столичному «спальнику» і ще тисячах таких самих районів країни, неодмінно стріляли? Ні, звичайно, якщо режим поїхавши мозком, посміє застосувати силу проти назрілих, сьогоднішньо-завтрашніх протестів, хай знайдуться люди, які не пошкодують свого життя. Але зараз чи не справедливіше (хоч ах, як «немодно»)  змусити себе визнати очевидне: під час безпрецедентного масового народного протесту-2004 Україна нічого не програла, а перемогла, і подібний досвід в суспільства є? І взагалі, як це чекати, коли «нарешті почнеться», мається на увазі, збування злочинного і нелегітимного режиму від влади все одно яким шляхом? ХТО, хай йому біс, почне? А чи здатна людина, в якої зволожуються очі від спогадів про історичний героїзм українців, знайти своє місце тут і сьогодні, «ходити в атаку» щодня, без задоволення «на людях і померти не страшно»?

Спостерігається і в якійсь мірі протилежна позиція. Слов'янська інтелігенція на «клубних» сайтах в Мережі відзначає: народ, мовляв, боязкий, тупий і ласий на крихітні подачки (ніхто, відмітьте, не опускається до того, щоб зарахувати себе до цього ж народу), і доки інший народ звідкись не візьметься, нічого не поробиш, огидні ПРдуни непереможні, жодні перевибори не допоможуть, залишається відсторонитися, і чекати ілюзорного майбутнього. Синдром Васисуалія Лоханкіна, який, коли його сікли, розмірковував: «може у цьому і полягає сєрмяжна правда»…

Зустрічається на Інетівських форумах третій варіант підходу до того, що відбувається: мовляв, працелюбна і розумна людина заробить і захистить свою сім'ю при будь-якій владі. Тут варто відзначити, що найняті робітники, які чи мають «верхню» освіту, чи ні і яким при янучарах стали безсоромно боргувати зарплатню, розділяють таку думку все менше. А так висловлюються деякі «ділові». Що ж, якщо вони – не бандити і не наближені до режиму люди, то ну-ну, подивимось.

Давайте приведемо декілька фактів і цитат. Під канікулярну завісу, в четвер, Верховна Рада прийняла бюджет-2012. Канули в Лєту часи, коли обговорення подібного річного фінансового документа були бурхливими, в залі збивалися пристрасті тих, хто хай і з чистими намірами, але лобіював інтереси певної галузі або регіону. Картки легко проголосували по відмашці. Та що там, багато нардепів просто не встигли ознайомитися з документом, винесеним Кабміном для остаточного затвердження пізно увечері в середу. Депутатів (!) в ці важкі для країни, як не втомлюються нам повторювати, часи позбавили пільг. Не вірте. Частина пільг дуже високооплачуваним людям, наприклад, виплату подвійного окладу на оздоровлення (35 тисяч гривень і більше) просто тимчасово «припинили». Говорять, подібне призупинення принесе не так вже багато. А вже якщо взяти до уваги, що при цьому на 4 мільйони гривень додано на «висвітлення роботи Верховної Ради», збільшені витрати на адміністрацію президента, на «утримання глави держави», навіть – на фінансово-господарський департамент секретаріату Кабміну і на ДУСю – Держуправління справами, а на утримання Генпрокуратури – додано 300 мільйонів, на МВС – 576, то зрозуміло, не виграно нічого.

Незаангажовані економісти говорять, що проте – закладено зменшення загального фонду оплати праці на 15,6 мільйона. І що через галопуюче підвищення цін офіційний прожитковий мінімум не відповідає рівню, що передбачає можливість вижити. Так, до речі пільгові виплати тим же 16 незахищеним категоріям громадян в бюджеті залишені в ручному управлінні Кабміну, якщо гроші в бюджеті будуть (а їх немає і не передбачається). Значить, таким чином положення законопроекту, який не прийнятий, тому що заради нього протестуючі ламали паркан біля Ради і голодували, все ж продавлені. А ми і не відмітили? Експертна фірма «Трійка Діалог Україна» додає, що є всі підстави прогнозувати, що річний дефіцит бюджету зросте до 22 млрд. грн. Міжнародне рейтингове агентство Moodys Inveturs Servise переносить оцінку прогнозу рейтингу боргових зобов'язань України з «стабільного» на «негативний». «Європейська бізнес-асоціація» вже протягом трьох кварталів фіксує стрімке погіршення бізнес-клімату в Україні. І говорить про проблему інвестицій: «інвесторам важливо розуміти, куди ж у підсумку йде Україна. Їм також важливо знати, чи їх бізнес буде захищеним, а зараз в Україні на це не можна сподіватися».

Все це до того, що при подібному стані справ і відвертому прагненні режиму спустошити бюджет, владі нічого не залишиться, як в черговий раз спробувати непомірними і неправедними податками вищипнути вовни жмут у бізнесюка, який не зарахований до жменьки олігархів. Додайте до цього ще і безконтрольну можливість в наближених до влади просто відібрати будь-який ласий бізнес. Краще зрозуміти, що при цьому режимі неможливо захистити себе і свою сім'ю при всій працьовитості і кмітливості. Зрозуміти, поки не пізно.

Ну, а ці, з синдромом Лоханкина, яким вистачає Кафки і кавки (тобто кави, нехай навіть паршивої)? Чи знаєте, і вони, мабуть, не амброзією харчуються. Коли в НДІ або ще якому високорозумному закладі будуть регулярно боргувати зарплатню, та ще і батькам (дай їм Бог довгих років життя) заборгують пенсію, і нема на що буде ні перекусити, ні сплатити за Інет, це теж, так би мовити, зачепить. А якщо вже про виключно «неїстівне», то за Інет і платити буде ні до чого. Оскільки починаючи з подібного нинішньому наступу на цивільні права і свободи, режими неодмінно приступають до знищення можливості непідконтрольного базікання в Мережі і тому подібного. А потім – перебування в піднесеній «внутрішній еміграції» закінчується, коли за тобою «приходять», оскільки є донос, що навіть на кухні ти читав не ту книгу або розповів не той анекдот.

Тим часом, частина інтелігенції, що відноситься до «розкрученої», обговорює лист Юлії Тимошенко з-за грат, в якому вона закликає опозицію йти на парламентські вибори загальним списком, і можливо, щоб очолив такий список дійсний моральний авторитет, такий як Ліна Костенко. Ось, заперечує письменник Андрій Курков: «це взагалі може привести до того, що Україна залишиться без моральних авторитетів», забрудняться вони об політику, і його ж не раз кликали в партійні списки, але відмовлявся, і слава богу. Та помилуйте, панове Курків і Андруховіч (що теж розмірковує на цю тему), йдеться не про письменників, твори яких успішно продаються. І не про спортсменів-чемпіонів або естрадних дівах, що інший раз потрібні партіям для більшої «краси» списку. Говориться про моральні авторитети країни, чи буде це Ліна Костенко, гідний священик або вчений що заслужив на пошану, у тому числі, і цивільною позицією. На цю ж тему висловився політолог Олександр Палій, якого навряд чи кличуть у списки, і в якого голова не крутиться від власної значущості. «У Польщі в 1944 році було Варшавське повстання проти фашистів. Є кладовище цього повстання – там поети, письменники, музиканти. Приходить такий момент, коли люди, які в країні щось означають, мають певний авторитет, повинні його застосувати». І далі: «зараз у нас така ситуація в країні, коли бути рядовим солдатом, а не претендувати на якісь перші ролі, набагато більш чесно і почесно». Мені – нічого заперечити. Ні по першому, ні по другому посиланню пана Палія. А вам?

Знайти своє місце в сьогоднішній ситуації, коли на кон поставлено існування Батьківщини і гідне життя народу. Ви офіцер? Самі знаєте, про що слід невідкладно думати, шукати однодумців. Офіцер, але цих самих «Беркутів» – «Барсів»? І думати над наказами, що межують із злочинними, і – чесно говорити з підначальними. Закладуть? Ну, а якщо навіть, то хіба своя совість і майбутнє дітей не дорожчі? Ви, маючи будь-яку іншу професію, володієте можливістю виходу в Інет? Так перестаньте хвалитись тим, що не дивитеся цього «брехливого ТБ», і взагалі, прагнете бути «зовні». Мільйонам ваших співгромадян щодня промивають мозок, позбавляють їх правдивої інформації. Спробуйте розібратися і хоч трохи протистояти цьому на своєму місці. І взагалі, незалежно від професії, озирніться довкола. У Харкові продовжують тягати на допити чорнобильців-учасників протесту. І чи стоїть ще на головній площі Хмельницького намет дрібних підприємців, безуспішно протестуючих проти беззаконня режиму? Судячи по прийнятому бюджету, кількість протестних акцій зростатиме. Кожна з них, справедливо направлена проти режиму, має бути підтримана кожним з нас, незалежно від соціальної групи. А романтична втеча від дійсності в безпечні мрії про «атаку у вишиванках», так само як і філософічну відсунутість теоретизування – залишимо ж до кращих часів.

Які, ось вже без всякої іронії, настануть. Народ прокинувся. І найбільш непроглядні ночі року вичерпуються, все в природі готово переломитися до сонця. І – так-так, ми переможемо. Якщо попрацюємо над цим.

Вікторія АНДРЄЄВА, «ОРД»                         23.12.2011 22:22

http://www.ord-ua.com/2011/12/23/novyij-god-manna-nebesnaya-ili-svoj-hleb/

«Ментовські» війни або кому в Україні жити добре?

Дивна історія, що трапилася 15 грудня цього року біля Дніпровського РОВД, дещо прояснилася. Але не порадувала. Градус взаємної ненависті в суспільстві нестримно зростає. «Менти» ненавидять «конторських», «конторські – «ментів». І ті, та інші ненавидять «прокурорських». І це взаємно. А неозброєні громадяни із задоволенням би передушили громадян озброєних. І ті, та інші і треті, якось не можуть зрозуміти, що душити взагалі ж потрібно тих, хто узяв на себе функції голови цієї гнилої риби, під назвою «Уркаїна», своїх начальників і панів з територій, прилеглих до вулиці Банкової.

Коріння історії галасливого затримання «Альфою» заступника начальника Дніпровського РОВД Леоніда Куряти і чотирьох його підлеглих знаходиться в прокуратурі міста Києва. Проблеми в Куряти почалися після того, як він і його підлеглі затримали на місці злочину співробітників нелегального центру конвертації, що діяв на території їхнього району. Здавалося б, Курята за цю справу мав би бути заохочений. Але виявилось, що «конверт» був прокурорський. Точніше, працював «під дахом» прокуратури міста Києва. Прокурорські намагалися свій «конверт» врятувати, але не удалося. І – затаїли злість. Саме після цього раптом якісь «барсеточники», яких ще в листопаді 2010 року затримував Курята і які чинили опір при затриманні, раптом пригадали, що співробітники міліції нещадно їх били, катували і ледве взагалі не вбили. У березні 2011 року за заявою цих раніше судимих громадян була збуджена кримінальна справа про перевищення службових повноважень.

До речі, схема «прокурорської помсти» співробітникам міліції зараз однотипна. У редакції в роботі знаходиться справа по звинуваченню в тортурах двох співробітників Соломенського РОВД Києва, до речі, теж розшукувачів – Василя Трикози і Володимира Зубченко. Справа була ініційована прокурором Соломенського району Шуляковою на прізвисько «Шахиня». Розшукувачі стали «ворогами» після того, як затримали групу квартирних злодіїв і розбійників, до складу якої входив родич прокурорши – такий собі Музиченко. Слід зауважити, що банда на останньому розбої «прославилася» тим, що її керівник приставив пістолет до голови немовляти, сина хазяйки квартири, і таким чином змусив матір вказати місця зберігання цінностей. Розшукувачі «прийняли» розбійника цього ж дня. «Прийняли» можливо жорстко. А замість винагороди 13 грудня цього року отримали вирок Голосіївського райсуду у вигляді позбавлення волі на 4 роки і позбавлення звань. Ось і думай після цього, чи варто шукати бандита, якщо раптом виявиться, що у нього в прокуратурі родич або «дах»?

Але повернемося до подій біля Дніпровського РОВД. Прокурорські встали на захист прав «барсеточників» і порушили кримінальну справу. Паралельно віддали цю справу в оперативний супровід СБУ. Там завели ОРД і почали «ходити» і «слухати» в надії знайти свіжий «катувальний» випадок або іншу компру. Але, як завжди, економили бензин і на маршрут випускали не три-чотири екіпажі, а два, а то і один. Внаслідок чого Курята за тиждень до свого затримання «наружку» і відмітив. І зі своїми співробітниками «узяв в полон». Адже на ній не написано, що вона «конторська»? «Топтунів» затримали, напевно теж не м'яко і відправили до райвіддільського «мавпятника». Там і з'ясувалося, що «топтуни» – «конторські». І тут Курята напустував. Замість того, щоб відпустити «сусідів» додому, він продовжував їх утримувати в «мавпятнику» і, з чуток, навіть над ними словесно глумився. Врешті-решт в райвідділ завітало начальство «топтунів», і їх відпустили. Але, Валерія Хорошковського цей випадок уразив в саме серце. Він розцінив цей випадок як те, що саме його вже ні в хрін не ставлять не лише президент з прем'єром, але навіть начальник Дніпровського РОВД. І дана була команда помститися безрозсудним хазарам Дніпровського РОВД. Чому і затримували голосно, пафосно, з вибухами і стріляниною. І, що примітно, до дій «Альфи» менти, в принципі, претензій не мають. Ну так, затримували жорстко, але кісток не ламали і не знущалися. А ось підлота почалася трохи пізніше. Коли Курята вже лежав мордою в асфальт, несподівано до нього підскочив заступник начальника ДОТЗ СБУ Петрулевича, хтось Жироїд (я не приколююся, це дійсно прізвище таке). І ось цей самий Жироїд почав лупити ногами лежачого Куряту. Курята у минулому борець і лише кректав, поки били по тілу. Але напослідку Жироїд ударив його ногою по голові і зламав щелепу. Мабуть, таким чином Жироїд мстив за зганьблену честь співробітників «контори». Але якось мало честі в тому, щоб давати прочуханки ногами закутій в наручники людині, яка лежить на асфальті. Мало честі, але напевно багато неприємностей в майбутньому. Загалом кажучи, попсував Жироїд собі карму.

Оперів затримали, а незабаром і випустили, тому як суду здалася ця справа не те що слабкою, а взагалі ніякою. Зараз за дніпровськими операми їздить вже не один екіпаж «наружки», а відразу декілька, «слухають» все що можуть, і перекопують всі справи Куряти і його підлеглих, щоб знайти якомога більше компри. Тому як потрібно прикрити дупи не лише «конторським», але і «прокурорським». Чутки ходять, що найближчим часом в Куряти повинні знайти наркотики. Чи то удома, чи то в гаражі. А може в «багнета» – наркомана, який раптом вирішить розповісти, що Курята – його «дах». А ось був би Курята не розшукувачем, а, наприклад, «бехом» – і ніколи б з ним нічого подібного не сталося.

Повчальна історія. В черговий раз доводить, що в наш час у кримінальний розшук йти може лише самовбивця. Тому що влада наша не бачить міліцію як орган, що захищає громадян від злочинних посягань. А розглядає МВС винятково як власну охорону і як інструмент «заробляння» грошей. В принципі, в МВС це вже давно ні для кого не секрет. Ні для розшукувача з його жебрацькою зарплатою, ні для тих, що стоять живим щитом на шляху проїзду вельможних кортежів рядових і не рядових співробітників. У обговоренні цієї теми на форумі з’явилося показове повідомлення:

«Да, щас не в кайф работать, но не все такие. Можно и уйти. Не проблема. Но кто прийдёт? Если я знаю, что, возможно, смогу помочь человеку, то ещё поработаю.

Кайф работы был 20-30 лет назад. В кайф было просчитать уличного грабителя. В кайф было догнать угонщика. В кайф было до пяти утра в шинельке и сапогах в мороз в подъездах у батареи погреться. В кайф было вора поколоть на пачке чистой бумаги. В кайф было по гражданке зайти в любое заведение на районе, и с тобой здоровались даже блатные. В кайф было при всём личном составе получить “Отличника милиции” Потому что уважали за работу, и знали – это мент, не беспредельщик. Вот от этого был кайф.

Сейчас проблема в другом. Молодого научить некому. Пришёл пацан после института, молодой, шустрый. Хочет и может работать. Но ему ставят задачу – найди бумагу, найди себе стул и стол для работы, найди бензин для машины, отдай 100 гривен из зарплаты в 1500 на подписку журнала “именем Закона” (причём, с руководства с зарплатами в 4-5-6-7 тысяч, эту сотку не высчитывают). Суббота, воскресенье – рабочий день. Никаких двойных оплат за выходные и праздники, никаких ночных. Бнон, бэп, паспортный – ездят на жирных машинах, обедают в ресторанах. Что делает молодой? Он думает что так и нужно. Дали пистолет – зарабатывай. Не гламурно раскрывать преступления. Гламурно людей разводить. И, чем больше ты развёл, тем ты круче. А шо, никого не садють. На крайняк увольняют задним числом. В самом лучшем случае – откупиться можно.

26 лет поработал, и за речкой был, и в Чернобыле. И о выборе профессии не жалею. И ни за один день работы моей мне не стыдно. И ни один человек не скажет обо мне что я гандон (акромя самих гандонов). Несмотря на творящийся беспредел, ещё поработаю – и стараюсь, чтобы это было в кайф, как когда-то. Очень жаль, до слёз обидно, но надо признать – система сгнила и нормальных ментов осталось очень мало.»

Або таке: «Страшно тебе на улицу выходить? Так приходи ко мне в дежурную часть , я тебе покажу расстановку сил и средств в районе на сутки, сколько людей идет на охрану общественного порядка в районе ,и сколько в центр под кабмин, верховную раду, администрацию, сколько бензина выдают на служебный автомобиль , в 2-3 ночи уже заканчивается, и заправляется только 20% от имеющегося транспорта, сколько поступает сообщений о преступлениях и правонарушениях… Нам тоже страшно, потому ,что знаем больше ,и знаем систему изнутри… Тогда ты не будешь хаять ппс или участкового. Рыба гниет из головы: зам министра мвд ворона проводит тендер на бензин, и покупает его по 12 грн литр, когда на заправках он по 10 грн , бывший министр белоконь покупает фолцвагены китайской сборки , а по документам немецкой , разницу в 50 лямов уе ложит в карман, могилев в прошлом году будучи в отпуске 27 раз на самолете мвд летал в крым…. Вот пока такие руководители в системе мвд, никаких изменений не будет…»

Важко з цим не погодитися. Але адже справа не лише в керівниках системи МВС, вони «шестірки» і не більш. Прогнила вся влада, без виключення. І зачистка має бути тотальною. І не потрібно запитувати, а чим буде краще нова? Нова – ще може бути краще, якщо ми її триматимемо в узді. А ось нинішня ставатиме лише гірше. Від страху і від вседозволеності, яку ми їй подарували. І саме цій владі вигідно сіяти взаємну ненависть між служивими всіх мастей і між неозброєними громадянами. Для карних злочинців це самий цимес, спостерігати, як «менти» друг дружку рвуть і на «лохах» відриваються.

Зрозуміло, що ні сьогодні, ні завтра «силовикі» не попруть проти влади. Але, важливе те, що для всіх нас стає очевидним злочинний характер цієї влади. Це – перший крок до лікування і звільнення.

Станіслав Речинський, «ОРД»                      22.12.2011 2:34

http://www.ord-ua.com/2011/12/22/mentovskie-vojnyi-ili-komu-v-ukraine-zhit-horosho/