Итоги марта: два года «кровосися» Яныча и много обещающий Федорыч

Неудачный перевод слова «кровососы» в авторском исполнении Яновича как-то прижился в нашей лексике, и не только самого премьера журналисты называют «кровосисем», но и слепили глагол – «кровосисят».  

Если в прошлом месяце мы отмечали двухлетний президентский забег Януковича, то в марте исполнилось два года уникальному явлению – Азаровщине.

 «Период затягивания поясов закончился. Наконец-то создан фундамент для реального повышения качества жизни. Президент поставил перед правительством самую ответственную, самую масштабную задачу за время независимости Украины — реализовать новую стратегию в социальной политике», — сказал Н.Азаров, сообщает пресс-служба правительства. При этом он еще сказал, что «… главной целью новой социальной политики должно стать преодоление социального неравенства, которое возникло в Украине за 20 последних лет. Что надо сделать: необходимо создать эффективную и действенную систему социальной защиты, которая бы гарантировала предоставление помощи каждому гражданину Украины».

Значит, это Азаров «затягивал пояс»? Так много красивых слов, так мало за ними содержания и доказательности. «Которая бы гарантировала…» Это сослагательное наклонение, и к реальным действиям, а тем более, к реальным результатам не приведет. Кстати, где информация, ну хотя бы о каких-то результатах реформ, заявленных в 2010 году? Реформы власть начала как национальный проект. Была создана проектная структура, которая занимается реформами, потом комитет… потом центр по имплементации… Но уже на следующем шаге произошел сбой: рабочие группы возглавили представители министерств, которые должны реформироваться. А дальше… Все поручения по написанию законов, по их внедрению — все отдано чиновникам.

Возникает образ гоголевской вдовы, которая сама себя высекла. Может ли министерство, которое реформируется, возглавить реформаторский процесс? Это — заведомо тупиковый путь. Вы хотели провести реформы, г-н премьер и отдали их выполнение  нашим чиновникам-откатчикам. Чиновник всегда найдет способ извратить реформы так, чтобы его интересы не были задеты. Если у вас жесткое управление, он доложит, что все реформы проведены, но по форме своей они будут противоречить содержанию. Если управление менее жесткое, то реформы просто заволокитят. И вот на эту «заволокитчину» у Азарова и ушло два годика. Похоже на реальное положение дел? Да. Значит, никаких реформ образца 2010 года нам не видать, как собственных ушей.

Азаров также обещал новый бюджет, который хочет подать в Раду в начале апреля. Вот в этом месте давайте посчитаем. Сколько будут стоить мартовские социальные инициативы президента (см.ниже) и где Азаров возьмет денежки?

 «Реализация социальных инициатив президента Украины Виктора Януковича потребует около 25 млрд. грн. Если говорить о тех расходах, которые должен понести наш бюджет для того, чтобы выполнить все социальны инициативы президента , они разделятся на две части. Для того, чтобы выполнить ипотечную программу – приблизительно 10 млрд.. грн; для того, чтобы выполнить все социальные инициативы, нужно будет 16, где-то 15 млрд. грн… Вместе — 25 млрд. грн.», — сказал вице-премьер Сергей Тигипко.

Вице-премьер поведал, что Президент поручил Кабинету Министров увеличить в мае-декабре 2012 года на сотню гривен размер пенсий 8,8 миллионам пенсионеров, обеспечить в июне-декабре выплату 6 млн вкладчикам Сбербанка СССР компенсаций по обесцененным вкладам в размере до 1 тыс. гривен, провести с апреля текущего года перерасчет страховых выплат инвалидам… предпринять шаги по активизации программы доступного жилья и внедрить европейский подход к регулированию цен на лекарства, и прочая, и прочая…

Глава Минсоцполитики заверил нас, что одна часть суммы на финансирование запланированных расходов, оказывается, уже есть в казне государства, а другая поступит до конца года.

Помните, какие жесткие политические бои разворачивались в конце 2011 года в Раде и вокруг нее, когда правящая партия «продавливала» проект госбюджета на этот год, предусматривающий обвальное сокращение социальных расходов. Тогда Азаров, вкупе с остальными членами Кабмина, в том числе и с паном Тигипко, уверяли нардепов и все остальное население, что государство вынуждено идти на подобные меры: бушует мировой финансово-экономический кризис, и под его влиянием национальная экономика недостаточно быстро наращивает объемы производства. В то же время долговое наследство предыдущих правительств вынуждает в 2012 году выплатить зарубежным кредиторам почти пятнадцать миллиардов долларов.

Но в марте, как оказалось, в госбюджете вдруг появились средства для повышения социальных стандартов. Самое интригующее, что «лишние» миллиарды нашлись в условиях, когда, во-первых, промышленность и АПК не стали работать лучше и потому даже теоретически не могли наполнить своими уплаченными налогами казну в озвученных размерах. Во-вторых, никто не отменял необходимость расплачиваться за внешние долги и не выделял нашей стране новых крупных кредитов.

Что означает эта «новая экономическая политика»? Т.е. в прошлом году наши «урядники» брехали, когда говорили о нехватке средств, а сами заныкали некую сумму для вбрасывания ее в экономику в предвыборный период. Возможен и такой вариант: миллиарды для увеличения социальных расходов правительство надеется получить за счет адекватного уменьшения финансирования других статей госбюджета или ускорения работы печатного станка дензнаков. В последнем случае рост объема денежной массы на внутреннем рынке неизбежно приведет к всплеску инфляции и к обесцениванию полученных надбавок. При этом уровень жизни «разбогатевшего» населения может не повыситься, а понизиться , где-то даже и вовсе рухнуть.

Глава правительства обнадежил население, что нынешние выплаты приведут к положительным результатам, внезапно «разбогатевшие» граждане начнут покупать больше продуктов питания, промтоваров национального производства, и это будет стимулировать отечественных аграриев, промышленников к наращиванию объемов создаваемой продукции. Возникает вопрос, по каким учебникам изучал экономику премьер, кто-то вообще в правительстве корректирует его спичи? Он, что, не представляет себе, сколько времени понадобится для восстановления внутреннего рынка, который разрушили те же импортеры из Партии Регионов?

Конечно, эксперты предлагают ряд мер, позволяющих найти средства для модернизации национальной экономики и повышения социальных стандартов до общеевропейского уровня, в том числе и таких, которые не требуют принятия новых законов. Например, всем известно, что государство не только имеет право, но и обязано в полной мере собирать налоги. Последние двадцать лет у нас от 40 до 60 процентов национальной экономики уклонялось и продолжает уклоняться от налогообложения. Если госаппарат, в состав которого входят силовые структуры, выполнит, наконец, свою налоговую задачу, то размер госбюджета сразу увеличится в два раза. Вот так считают специалисты.

Какие еще «покращення» принес нам Кабмин Азарова? Вот несколько примеров «проффесиональной» двухлетней работы.

 «Переговоры Украины с Международным валютным фондом (МВФ) зашли в тупик», — вице-премьер-министр социальной политики Украины Сергей Тигипко.

В последний раз миссия МВФ работала в Украине с 25 октября по 3 ноября 2011 года, после чего взяла паузу для дополнительной отработки технических вопросов. По оценке Всемирного банка, в настоящее время существует риск расторжения действующего соглашения о кредитной программе stand-by Украины с МВФ.

Напоминаю, что выплаты Украины Международному валютному фонду в 2012 году должны  составть $3,719 млрд..

 «От Украины могут потребовать досрочного погашения внешних займов», такое мнение высказал член политсовета УСДП, экс-министр финансов Игорь Уманский. « Поездка министра финансов Украины Юрия Колобова в Вашингтон (США) для переговоров с МВФ о реструктуризации задолженности Украины даст право другим кредиторам потребовать от Украины досрочного погашения займов и, как следствие, привести к техническому дефолту».

Еесли Азаров действительно поручил министру финансов вести переговоры о реструктуризации – это даст право некоторым кредиторам воспользоваться данной ситуацией и потребовать досрочного погашения своих долгов. Причем это право возникнет не только у кредиторов государства, но и у кредиторов предприятий госсектора. Понимает ли правительство значимость данного факта? Потому что реструктуризация любого суверенного долга, по сути, является «случаем дефолта». Опять «проффесионалы» наработали?

Заглянем в нашу послеоктябрьскую жизнь, и зададим себе вопросик: а будет ли жизнь после выборов?

Одновременно с песней про светлое социальное будущее, Сергей Тигипко сказал следующее: «… после выборов услуги ЖКХ будут дорожать. До предстоящих парламентских выборов в Украине повышения стоимости жилищно-коммунальных услуг для населения не будет. Если цены на услуги ЖКХ для населения и будут повышаться, то в следующем году и поэтапно». Но, в принципе, все правильно, и если спектакль «Выбери меня», закончится в пользу ПР, все , страны не будет. Зачем вообще мы, население, на таких дорогих землях?

Эксперты же полагают, что нас ожидает жесткий ценовой шок: тарифы на газ резко вырастут после выборов. Вот мнение директора Института энергетических исследований Дмитрия Марунича: «Тарифы будут повышаться. Это не должно быть иллюзией. Если макроэкономическая ситуация будет стабильна до выборов, то это произойдет после выборов. Потребитель испытает жесткий ценовой шок».

Да и Всемирный банк прогнозирует, что в ближайшие 10 лет расходы населения на газ вырастут со 195 евро в год до 450, что станет тяжелым бременем как для отдельных семей, так и для бюджета страны, которой придется компенсировать до 70% стоимости голубого топлива. http://censor.net.ua/news/200796/tarify_na_teplo_stanut_nepodemnymi_dlya_mnogih_ukrainskih_semeyi_vsemirnyyi_bank

Еще два примера Азаровщины: «О любви к богатчеству»

Пример 1. Наши спесивые, малограмотные, но понтовитые чиновники поставили европейский рекорд по числу служебных автомобилей Украина в сотни раз опережает благополучные страны Европы. Кабмин и Азаров лично затеяли кампанию «по сокращению служебного автопарка », — и что? «Правительство два года осуществляет политику жесткой экономии на содержание аппарата госуправления», – Азаров. Надо сказать, что это самый аппарат на премьера облокотился и продолжает покупать себе дорогие автомобили. За деньги госбюджета.

Чиновничий класс, который подчинен главному чиновнику – Азарову — позволяют себе абсолютно неоправданные траты, когда речь идет о служебной машине, которая будет возить такую значимую госзадницу. А, например, в Великобритании на всех высших госслужащих приходится 191 служебный автомобиль, и ни один из них не закреплен за отдельным человеком. Трудно поверить, но в Кабмине «гордятся», что теперь число автомобилей, которые возят «урядников», сократилось до рекордно низкой по украинским меркам отметки — 6972 штук. ( в 36 раз больше гаража британцев и в 268 раз больше, чем в Дании.) По данным Кабмина, за два месяца с.г. им удалось сэкономить на транспорте $627 тысяч. Но за тот же период, по информации СМИ, основанным на данных «Вестника госзакупок», затраты казны на закупку, аренду и обслуживание служебных гаражей составили $2,5 млн.

Пример 2. Сына Азарова спешно отправили с поста в подполье: «засветился» его домишко в Австрии и вид на жительство. После чего сынок премьера оставил должность руководителя в австрийском фонде «Sustainable Ukraine». Об этом сообщило немецкое издание Zeit. http://www.zeit.de/index

Наблюдательный совет этого Фонда возглавляет интересная фигура бывшего канцлера Австрии Альфреда Гузенбауэра. Интересна потому, что сей муж исполняет обязанности сопрезидента российского Общественного форума – «Диалог цивилизаций». А основателем и вторым сопрезидентом этого форума является Владимир Якунин, бывший сотрудник КГБ, за которым стоит сам светлейший Владимир Владимирович Путин. http://minprom.ua/news/88220.html

Как поется в песенке из фильма про трех мушкетеров: «… шпионы там ,шпионы здесь, без них не встать, без них не сесть…»

Запросы отечественных СМИ с просьбой прокомментировать австрийскую недвижимость и Алексей, и Николай Азаровы проигнорировали.

Познакомьтесь с анализом финансовой ситуации в Украине, который недавно опубликовал польський сайт «Оbserwatorfinansowy.pl». Это также результаты работы правительства Азарова. http://www.obserwatorfinansowy.pl/2012/03/04/finanse-ukrainskie-czy-bilans-sie-zgadza/?k=analizy

Ну, и напоследок: немного о гастрономических пристрастиях Яновича. Дело в том, что почти 100% отечественных колбасных изделий содержат синтетику и красители. Посему, по информации СМИ, премьер Николай Азаров «с сожалением» отказался от колбасы и сосисок и полностью перешел на натуральные продукты. При этом он подчеркнул, что анализ продаваемых в Украине товаров показал, что большинство товаров абсолютно не соответствует стандартам качества». Кроме «сожалений» есть какая-то реакция, действия? Кто отвечает за стандарты качества? Соответствующее министерство, входящее в Кабмин. Ну, а сколько стоят натуральные продукты, мы с вами знаем,и большинству они не по карману. А премьер их кушает. Жить хочет… http://news.mail.ru/inworld/ukraina/society/8313918/

 «Мартовские иды» президента

«Требуйте от меня все, чего ваша душа пожелает. Не такой я человек, чтобы на обещаниях экономить». В.Янукович. «Из невысказанного».

Чем занимался в марте первый политик страны? Пан Янукович занимался любимым делом: обещаниями.

Президент Украины Виктор Янукович признает, что в обществе усиливаются сомнения в правильности действий власти, но уверен в правильности избранного пути. «К большому сожалению, изменения (!!!) происходят слишком медленно, решения внедряются с большими трудностями», — заявил он на недавнем съезде Партии регионов в Киеве.

Да, изменения происходят: рост цен зашкаливает. Уверенность в «правильном пути», настораживает, значит, дальше будет еще хуже?

Далее, Янукович выродил четыре стратегических направления социальных реформ, и обозвал их «новыми социальными инициативами». (не перечисляю, поскольку все читали)

Бюджет сих «Мартовских ид» мы уже посчитали выше. Посмотрите, как гарант обосновывает новую многоходовую социалку: «Тема нашей встречи сегодня — новые социальные инициативы, новое качество государственной социальной политики. Кто-то спросит — почему подходим к этой теме лишь сейчас? Отвечу откровенно: два года мы были вынуждены преодолевать те завалы экономической и социальной политики, которые достались нам в наследие от наших предшественников». http://president.gov.ua/ru/news/23275.html

Это утверждение могло бы вселить в кого-то надежду, если бы не один важный момент: прошло всего три месяца со времени принятия бюджета, в котором ни о каких революционных повышениях социальных стандартов не шла речь и близко.  Возникает логический вопрос: «Что изменилось в экономике Украины? Какое произошло экономическое чудо, которое не заметили большинство украинцев? Возможен ли такой ожидаемый прорыв в увеличении качества уровня жизни?». 

Продолжая вселять «надежду» в каждого обывателя, гарант говорил о повышении соцтандартов. «Я помню каждое обязательство перед гражданами и буду последовательно, шаг за шагом их выполнять. Так, по сравнению с прошлым годом размер прожиточного минимума на одного человека в текущем году возрастет в среднем на 14%», — утверждает Президент.

При этом также замалчивается существенный фактор: при подсчете «прожиточного минимума» применяется конфигурация, которая не менялась с 2000 года. Мы уже писали, что суточная «пайка» рядового гражданина нашей страны сравнивается экспертами с такой же из блокадного Ленинграда (помните, каждому украинцу предлагают прожить в день на четверти килограмма картофеля, 100 граммов хлеба, 10 граммов макарон и 25 граммов колбасы?). Но вот здесь у меня есть стопроцентная уверенность, что эти цифры гаранту неизвестны.

Да, социальные инициативы пана Президента вызвали определенный резонанс. Но даже сторонники этой власти (например, известный социолог), высказывались очень обтекаемо и осторожно: « … приоритеты, которые выдвинул Янукович, в принципе представляют некий интерес в том случае, если это будет системная работа (!!!). Если власть хочет удержаться, она должна предлагать системную работу для того, чтобы граждане могли строить некую перспективу».

Президент: «… граждане не удовлетворены существующим положением. Ситуация с реальными доходами, сохранение огромного разрыва между бедными и богатыми, высокий уровень теневой экономики и коррупции вызывают обеспокоенность у большей части общества. Поэтому новые социальные инициативы, которые мы рассматриваем — это своевременный и четкий сигнал о том, что реформы и стабильность дают свой конкретный, практический результат». 

По сути это означает чистосердечное признание в соучастии. Ведь вся ответственность за отсутствие реформ за прошедшие два года лежит на Президенте, а социальный разрыв между богатым и бедными только увеличивается. Мало того, что в Кабмине много людей, которые владеют обширным бизнесом, тот же Валерий Хорошковский, состояние которого эксперты оценили в $1,6 млрд.., но и введение так называемого антикоррупционного законодательства стало очередной ширмой для прикрытия нелегальных доходов ВИП-чиновников. Напомню, что декларирование доходов стало основой антикоррупционного закона. Но при этом оно фактически вводится после 2012 года, отсутствует  возможности проверить достоверность декларации, достаточно отселить родственника из жилища чиновника, чтобы тот не фиксировал свои доходы. Да и эти призрачные нормы регионалы хотят отменить. И утверждение главы государства о введении «налога на богатство» выглядит просто очередным блефом.

Да, гарант еще что-то говорил о модернизации социального обеспечения, ведь «это не только сэкономило бы средства социальной направленности, но и улучшило бы атмосферу в обществе». Однако, не совсем понятно о какой экономии мизерных средств, «накапанных» на социальные направления идет речь,  с учетом рекордных сумм выделенных на Верховную Раду, АП, силовиков говорил Президент?

Чего на сегодняшний день у власти достаточно, так это абсолютное отсутствие информационного обеспечения своих действий (за что Ганька Герман получает зарплату?). Позитивный результат для любой власти важен только в том случае, если власть объясняет свои действия, население понимает, что хочет власть, демонстрируются возможности и риски, которые существуют у страны и у власти. Вывод: сегодня власть в Украине, в которой раз скатывается к банальному предвыборному популизму. Причем с каждый годом  эти стандартные, раздражающие призывы «к светлой жизни путем  реформирования» на фоне действий, прямо противоположных сказанному, все тяжелее прикрыть громкими и пустыми фразами.  Правда, лично у меня, один вопрос остался без ответа: если народ его не слышит и не слушает, то к кому все-таки обращался президент?

Весенние радости электората

Почуяв весну, наши чиновники и парламентуи встрепенулись, почистили перья, (конечно, гормон поет) и занялись новыми планами, новыми законами, да и вообще – чем-то новым. Чиновники были бы не чиновниками, если бы не придумали новый распил государственных денег. Блестящий план по дерибану бюджета был предложен Кабмином в марте, и называется он «Концепция общегосударственной целевой социальной программы патриотического воспитания населения на 2013-2017 годы», естественно, разработанный под чутким руководством премьера.

Коротко: за 40 миллионов гривен в год половина украинцев через пять лет будет считать себя «патриотами». Это не шутка. Вот патриотические планы Кабмина: начиная с 2013 года из госбюджета Украины ежегодно будет выделяться 40 млн.грн. на патриотическое воспитание населения ,т.е. на нас с вами. (Документ есть на сайте Кабмина).

Шедевром этой программы стал «Перечень оценочных показателей реализации программы патриотического воспитания». Судя по стилю, этот раздел сочинял если не сам Янович, то кто-то из старых пердунов-комсомольцев, вытащивших из широких штанин заплесневелый документ эпохи «застоя». Предусмотренные «Концепцией» мероприятия увеличат количество украинцев, безусловно считающих себя патриотами, с 31% в 2013 году до 48% в 2017. Далее, весь «патриотизьм» разбит по составляющим, которые тоже непременно будут возрастать. Сюда относится доля населения, «которое гордится своим языком», для «которого основным поводом гордиться своей страной является историческое прошлое», «которое гордится национальной культурой и искусством», «военным могуществом государства» (вот это сильный ход!) Да, проявлением патриотизма авторы еще считают «работу с полной отдаче по специальности». Не верите? А вот Азаров поверил.

Количество желающих эмигрировать из Украины с 2013 до 2017 года планируется уменьшить вдвое — с 40% до 20%. Это, простите, они каким образом собираются в два раза снизить число желающих послать это государство подальше? Закрыть границу? Перестать выдавать загранпаспорта?

Да, и как, скажите на милость, привить патриотизм и сформировать правовую культуру в стране, где первые лица позволяют себе абсолютно игнорировать законодательство?

 «Предложенная концепция настолько размыта и неопределенна, что возникает вопрос: а есть ли здесь вообще какая-то концепция? Представленное к рассмотрению, скорее, представляет собой запрос на финансирование без надлежащего обоснования, а не серьезный документ с определением принципов и основных направлений патриотического воспитания, на которые государство должно ежегодно тратить 40 млн грн» , — это мнение доктора политических наук Владислава Гриневича (Институт политических и этнонациональных исследований).

В Концепции есть и меры по развитию физкультурки: «Финансирования Общегосударственной целевой социальной программы развития физической культуры и спорта на 2012-2016 годы составит почти 32,2 млрд.. гривен и будет осуществляться за счет средств, предусмотренных в государственном и местных бюджетах, а также за счет других источников». Ну, вот все и стало на свои места.

http://kmu.gov.ua/kmu/control/ru/publish/article?art_id=244501440&cat_id=244313416

Чем еще нас «порадовали» государственные мужи в первый весенний месяц? Получите!

Радость № 1. Верховная рада 21 марта не поддержала проект постановления об увеличении прожиточного минимума и минимальной заработной платы в 2012 году. За документ, внесенный народным депутатом Вячеславом Кириленко (фракция НУ-НС), проголосовали всего 149 народных депутатов из 404 зарегистрированных в сессионном зале. Данный проект постановления предлагал признать, что прожиточный минимум и минимальная заработная плата, установленные законом «О государственном бюджете Украины на 2012 год», не обеспечивают социальные и культурные нужды человека.

Радость № 2. Украинцев лишили гарантий на возврат депозитов. Новый закон «О системе гарантирования вкладов физлиц» не предусматривает больше гарантированного возврата вкладчику депозита размером до 150 тыс грн. До принятия закона эту сумму выплачивал Фонд гарантирования вкладов физлиц. Теперь же Фонд сам будет решать, какую сумму он выплатит вкладчику. http://www.depo.ua/ru/vlast-i-socium/zakon-i-grazhdane/ukraincev-lishili-garantii-na-vozvrat-depozitov-_-ekspert.htm

Радость № 3. С 1 апреля в Украине вырастут тарифы на электроэнергию. Национальная комиссия, осуществляющая регулирование в сфере энергетики, утвердила розничные тарифы энергоснабжающих компаний на электроэнергию на апрель 2012 года. Об этом говорится в постановлении НКРЭ №292 от 23 марта 2012 года.

Радость № 4. Конституционный суд обнародовал решение по делу о конституционности нескольких положений закона «Об основах предупреждения и противодействия коррупции». Поводом для рассмотрения КС этого вопроса стало обращение 53 народных депутатов фракции Партии регионов. Они попросили суд разъяснить две нормы этого документа: запрет депутатам и госслужащим входить в состав каких-либо органов управления предприятий, а также обязанность народных депутатов и чиновников декларировать свои расходы и расходы своих семей, начиная с 1 июля 2011 года. Конституционный суд ,после недолгих колебаний, освободил народных депутатов и чиновников высшего ранга от обязанности обнародовать свои расходы за вторую половину 2011 года.

 «Это решение было принято под выборы. Партия регионов фактически уходит от публичности в заполнении деклараций в избирательный год, ведь совершенно очевидно, что перед выборами нужно скрыть все свои доходы и расходы, и не надо говорить, что данные о доходах и расходах чиновников будут указаны в налоговых декларациях. Конституционный суд и тут подсуетился, приняв решение о конфиденциальной информации. Все это сделано с одной целью: чтобы до конца этого года, пока не пройдут выборы, не допустить никакой гласности» , — первый заместитель главы фракции «БЮТ-Батькивщина» Сергей Соболев.

Правда, в Партии регионов такие заявления называют «инсинуациями» .

Институтом изучения рынка и общественного мнения IFAK по заказу украинской редакции DW представил в марте результаты репрезентативного социологического опроса. Как оказалось, каждый третий житель Украины готов выйти на митинг протеста, чтобы добиваться изменений в стране, а 31% процент украинцев стали бы участвовать в политических демонстрациях, если бы они проходили сейчас. Исходя их полученных цифр, социологи говорят о большой доле готовых к протесту граждан. Украинцы на востоке и на юге страны особенно недовольны действиями команды Януковича в экономической сфере. В этих регионах улучшения условий труда посредством участия в демонстрациях стали бы требовать 68% процентов респондентов.

http://korrespondent.net/ukraine/politics/1329559-dw-v-ukraine-usilivayutsya-protestnye-nastroeniya

Украинские правозащитники опубликовали ежегодный доклад и заявили об ухудшении ситуации с правами человека в Украине по итогам 2011 года. Участие в подготовке доклада приняли около 30 украинских правозащитных организаций. Авторы доклада называют «катастрофической» ситуацию с обеспечением социальных и экономических прав на Украине. «Бедными себя называет четверть населения Украины; 85% украинцев, чтобы выжить, вынуждены были экономить на своем питании, отдыхе, развлечениях и одежде» . Они также отмечают сокращение социальных выплат на Украине. «В ответ на протесты граждан государство фактически перешло к политическим преследованиям».

http://www.bbc.co.uk/russian/international/2012/03/120313_human_rights_ukraine.shtml

Приведенные выше примеры, как нельзя «лучше» коррелируют с мартовскими, много обещающими, тезисами власти.

В этом материале как-то не сложилось с экономикой. Премьер говорит, что у него растет ВВП. Ну, что же, бывает… Наша с вами «экономика выживания» не попадает под праздничные реляции власти. Помните, что в фильме «Кин-дза-дза» Уэф говорил пацаку — дяде Вове? «Я не могу связаться с правительством. Наше правительство живет на другой планете». Ну, пацаки, до апреля.

Саша Волк, «ОРД»

P.S. Цитата из Gazeta Wyborcza, «Premier Ukrainy. Gra zasadami» («Премьер Украины. Игра по правилам»), где Азаров дал интервью польскому журналисту Марчину Войчеховскому.

 «На украинской политической сцене никто не идеален. Каждого (включая, вероятно, и президента с его правительством) можно было бы в чем-то обвинить и за что-то приговорить. Единственный способ это изменить – подвести жирную черту и сделать большой шаг вперед. После оранжевой революции об этом прямо говорил бывший тогда главой европейской дипломатии Хавьер Солана: «Господа, пришло время играть по правилам, а не правилами». Но с того времени каждая очередная команда, которая приходит к власти над Днепром, продолжает играть правилами, а не по ним. И до той поры, пока это не изменится, Украина будет топтаться на месте. В независимости от того, что скажет премьер Азаров польским журналистам.»

 (Na ukraińskiej scenie politycznie nikt nie jest idealny. Każdemu można by coś zarzucić i za coś skazać, pewnie łącznie z obecnym prezydentem i rządem. Jedynym sposobem, by to zmienić jest postawienie grubej kreski i długi krok do przodu. Po Pomarańczowej Rewolucji powiedział to zresztą wprost ówczesny szef europejskiej dyplomacji Javier Solana: “Panowie, czas grać według zasad, a nie grać zasadami”. Ale od tamtego czasu każda kolejna ekipa, która przychodzi do władzy nad Dnieprem, gra zasadami a nie według zasad. I dopóki to się nie zmieni, Ukraina będzie ciągle stać w miejscu. Niezależnie od tego, co premier Azarowa powie polskim dziennikarzom.)

http://wyborcza.pl/1,75477,11394676,Premier_Ukrainy__Gra_zasadami.html  29.03.2012 23:47

http://www.ord-ua.com/2012/03/29/-itogi-marta-dva-goda-krovosisya-yanyicha-i-mnogo-obeschayuschij-fedoryich-/?lpage=1

ПР – ПАРТИЯ РАЗЛОЖЕНИЯ или Я ОБВИНЯЮ

Сегодня утром прекратились физические муки жертвы николаевских насильников, девушки, о которой страна много говорила в последнее время. Она умерла. Что-то и вправду прекратилось, но что-то, напротив, нет. И поэтому говорить о произошедшем, проецировать вопиющий случай на положение дел в целом, необходимо. Не хотела касаться темы Оксаны Макар, пока девушка не выздоровеет хоть более-менее (а такая надежда почему-то была у всей страны), либо пока Господь не прекратит земные испытания тела, которое исковеркано так, что «починить» может только чудо. Никто из нас не может испытывать ничего, кроме благодарности и уважения к журналистам, привлекшим внимание к произошедшему, и не дающим этому вниманию угаснуть. Но если нет возможности давать репортажные данные, то попытки аналитики считала неуместными. А сейчас – мертвые на небе, живые на Земле. Говорим ради живых, так, уважаемые читатели-собеседники?

Все же, хоть немного деталей скорбного (для тех, кому Оксана была родной и близкой, и тех, кому неожиданно стала такой в качестве жертвы, когда сердце рвется, пытаешься помочь хоть чем «чужому человеку») сегодняшнего утра. Констатировав летальный исход, признанный медицинский авторитет, доктор, которому многие обязаны спасением, руководитель ожогового центра Института неотложной и восстановительной хирургии Эмиль Фисталь сказал: «Очень пострадали легкие, там практически не было жизнеспособной ткани». Пока он и другие врачи делали для жертвы не только возможное, но, по мнению незаангажированных специалистов, больше возможного, к обществу прорывалась жуткая информация. О суставах, в том числе тазобедренных, обгоревших до угля; о «сварившихся почках». Легочная ткань, кроме прочего, была добита десятью часами на морозе, когда дышалось продуктами горения. Вредоносные продукты, кстати, поступали от горения собственного тела, и это длилось, длилось. Что, кой-кому я испортила аппетит? Ничего, старалась для тех, кто умудрился под оперативной сегодняшней информацией на ОРД о случившемся «постануть» что-то вроде: ребята склеили девку, после «порева» она начала возникать, ее кончили, ВСЕ БЫ ТАК ПОСТУПИЛИ.

А теперь, по возможности, без эмоций, идемте к попытке взглянуть на все произошедшее, абстрагируясь от конкретного случая, объемней.

Уголовщина, связанная с насилием над личностью (не обязательно сексуальным) на отведенном нам Высшими силами для житья «шарике», к сожалению, была, есть, и будет. Пожалуй, вне зависимости от устройства власти в той либо иной части «шарика». Среди прочей «мокрухи», мало ли женщин, невинных детей (даже старух и мужчин) подвергают половому насилию, и убивают, то ли чтоб жертва не донесла, то ли чтоб удовлетворить ненормальные наклонности – садизмом до смерти. Но если речь идет о действиях преступников, которых принято именовать «отморозками» или «маньяками», это узкий, если можно выразиться так, спецовский аспект. Четкое законодательство; неглупые, энергичные, неподкупные опера, следаки, судьи; работа психиатров и психоаналитиков (если речь о зародыше маниакальности), всех, призванных воспитывать институций (если о потенциальных «отморозках»). Это – единственно возможный ответ нормального общества неизбежному злу.

Но если в стране все пышней расцветает правило: кому-то нарушать общепринятые законы «низзя», а кому-то – совершенно «ззя», то данное положение дел очень чревато. Это раз. Ежели негласное, но реально существующее дозволение жить по «законам для белых» среди ничтожного племени аборигенов распространяется на тех, кто сам или через родителей-родственников связан с властными структурами, пусть даже на неавантажном местечковом уровне, подобное еще опаснее. Это два. Коль скоро власть отметает «буржуйские штучки» в виде разделения на самостоятельные ветви: полностью контролирует судебную систему; создает нелегитимный парламент, где ни присутствовать, ни самостоятельно законотворчествовать не обязательно, а вот абонировать там кресло в том числе для отпрыска или племянника в качестве презента к «деньрождению» можно – дело еще хуже, потому как безнаказанней и масшатбней. Это три. И никакие упомянутые выше рутинные действия общества с целью обезопасить мирных обывателей от маньяков и отморозков – при таком раскладе, увы, помочь не могут.

Я не передергиваю, говоря о том, что николаевские насильники-убийцы получили свое ощущение безнаказанности от наличия определенных связей с нынешней властью. Пусть вбрасывают в Инет инфу о простых токарях-«пекарях». Никуда не денутся видео- и фотопроиллюстрированные данные Сети, где один из троицы вначале правоосознанно (он же юрист, да еще и чуть ли не доверенное лицо прежнего николаевского мэра-регионала) выступает на серьезном мероприятии молодежного крыла ПР, будучи там при должностях, а потом он же шествует с руками за спину, арестованный после сожжения николаевской девчонки. Арестованный под беспрецедентным давлением общественности, ведь вначале двое из троих насильников-убийц были выпущены на подписку. За какие-такие пряники? Чьи пряники, от кого поступившие? Ах, мы с вами и впрямь недопоняли нынешней генеральной линии… За что, право, держать за решеткой до суда этих «мальчиков»? Они же не повинны в порче тротуарной плитки во время акции протеста мелких предпринимателей. Более того, деянием, которое инкриминируется, они куда как менее опасны для общества на свободе чем те же Тимошенко и Луценко.

Что? Даже в этих заметках я упомянула «эти» фамилии, и кое-кого перекосило? Вот и славно. Не исключено, что фамилии данных политиков буду упоминать редко. Когда они не будут более политзаключенными, подвергающимися издевательствам за надуманные нарушения.

Но к нашей сегодняшней теме. Взглянемте, как укладывается рядом с преступлением против Оксаны Макар многое подобное, пусть не так смердящее обгоревшей заживо плотью. Демишкан-младший, из-за шкурных разборок утопивший делового партнера с чугунной батареей на ногах, получивший два года условно за убийство «по неосторожности». Ландык-младший (время техногенное, и видеоаппаратура, установленная в ночном баре с более приземленной целью, дала возможность всему Инету полюбоваться), лупящий «в торец» и таскающий за волосы по полу упавшую хрупкую девицу. Он, «Ромочка-на-свободе», не только родак не абы кого, но и сам местный депутат-регионал. Если бы девушка упала менее удачно, виском об угол стола, да и если бы кавалер раздухарился поболее, было бы как в блатном шансоне «и в морге над столами свет включили». Еще целый ряд подобных развлекушек чад, связанных с партией власти. Эти примеры, с конкретными ссылками, где есть преступления и практически нет наказаний, читатели упоминали в постах тут же, на ОРД, когда ресурс впервые столкнулся с темой николаевского кошмара. Хотите – ищите. Есть что дополнить – стоит дополнять. Решитесь возразить, в том числе и по ушедшей сегодня Оксане, давайте, на то и островки свободы слова, но только извольте возражать на факты – фактами, если таковые найдутся.

А так – в тревожный список входят и «приготовленные всмятку» дорогие авто, на которых ночами, начхавши на любые правила, в любом состоянии летят властные отпрыски, а то и сами получившие мандат «в подарок». После гибели так руливших, граждане иной раз с удивлением узнают, что это – молодой нардеп, потому что знать о нем по иному, по участию в законотворческом процессе, не приходилось. Родительское горе горем и есть, зубоскальства не предполагает, о ком бы речь не шла. Но, Господи, прости, приходится сказать: к лучшему, если такой финал постигает одного, того, кто плевал на правила, в том числе и дорожного движения, написанные «для черных». Но ведь в этих полетах над асфальтом на тот свет иной раз прихватывают далеких от вседозволенности прохожих. Иной раз – «девочек-ромашечек», навсегда остающимися для общества безымянными, севшими в авто к «крутым чувакам».

На фоне списка подобных разнообразнейших «празднЫчкОв» бледненько выглядят отловленные папарацци (так и следует в свободном обществе, где к публичным людям и их семьям внимание особое) случаи с детьми (кстати, в свою очередь, неомандаченными) так называемой оранжевой власти. Старший сын Ющенко был замечен в ресторане подшофе и с дорогим «Шампанским». Потом с недобрыми по отношению к себе намерениями прыгнул в воду, или нет, а светская хроника это для чтивности придумала. Если прыгнул – то ли из-за какой-то девушки, то ли потому, что папа резко высказал замечание. Зять Тимошенко был замечен в не то, что бескровной, а бессинячной перепалке с охраной стоянки на одесской базе отдыха, когда парковал свой байк.

Стоп. Не может быть, чтобы на условной «одной стороне» собрались мерзавцы, осознанно подталкивающие своих детей к нарушению законов и правил общежития, что рано или поздно приводит как к гибели других людей, так и возможно, самих драгоценных чад. А на «другой», тоже политической, воистину святые. А раз так не может быть, то и не так это. Давайте же, не претендуя на истину в последней инстанции, попробуем прикинуть, почему ситуация выглядит – как выглядит сегодня.

Первое, лежащее на поверхности. Ни одна власть, кроме тоталитарной, не может быть уверенна в свободе от любого соблюдения писаных законов. От нарушения Конституции, до попрания «не убивай, не насилуй, не избивай». Только у тоталитарной власти есть полная уверенность в подконтрольности ей, всесильной, следствия-прокуратуры-суда. Она может позволить себе не принимать во внимание и общественного мнения: она успешно давит гражданский протест. Она не боится медиа, поскольку планомерно «сдвигает» неподконтрольные, и все больше рупоров так называемой четвертой власти стоят в позе «чего изволите?». Все предшествующие властные команды независимой Украины не могли позволить себе подобной всеобъемлющей роскоши ненаказуемости. А последняя, предъянучарская, при которой свобода слова воистину присутствовала, любые гражданские акции были дозволены, и оппозиция (на свободе) только и ждала, на чем подловить – так особенно.

Второе, не столь заметное, если не вглядываться, но тоже важное. Более или менее «крутое» бесчеловечье по отношению к слабейшему; выгодная зачистка поля своей деятельности a-la демишкановские бизнес-разборки с батареей к ногам, это же не уголовщина. Точнее, не только уголовщина, а ожидаемые «ягодки» повседневного мировоззрения. В данную опасную для общества мозаику легко укладывается многое. Средней руки бандюки в «трениках» с лампасами, прижигающие утюгом упрямого крышуемого; люди, принимающие в качестве лидера политической силы чела, в свое время обвиняемого в том числе и в изнасиловании (документы уголовных дел он приказал уничтожить, следовательно, имеем право пользоваться крупицами слухов) – не могут измениться в одночасье. Да, в ПР, и шире, в нелегитимном большинстве, далеко не все вылезли из пресловутых «треников». Но возможность решать сложносплетенные политические вопросы современности простейшим, силовым, дикарским путем – развращает. Простотой при условии безнаказанности. Дважды, причем один раз явно промахнувшись, «стреляется» слишком много знавший Кравченко. И «едет на охоту» неудобный Кушнарев. За применение подобного метода к «своим» – никому и ничего. Тогда и к «чужим». В зале ВР происходит, нет, не вызванная жарким спором «штовханына», случающаяся во многих парламентах, а спланированное, с применением подручных и неподручных стредств, избиение оппозиционных нардепов с целью нанести серьезные травмы. Опять – никому и ничего. Разлюли-малина, да и только. К сожалению, только начало.

А дети властей и властишек формируются в атмосфере: «папам-мамам – можно, класс!». Они переносят простейшие, «людоедские», ненаказуемые методы на решение своих аполитичных проблем. И будут, покуда у бесконтрольной, ничем неуравновешенной власти останется сила, введшая насилие и попрание законов в повседневность. Какое бы название не носила такая камарилья. Но сегодня не нужно теоретизировать, она носит название «Партия регионов». И поэтому, а не из моды либо иных неуместных соображений, каждый гражданин может сказать: «Я обвиняю!».

В день ухода из жизни николаевской мученицы о ней в Сети будут говорить многие. Но, люди, стоило бы оставить тему, была ли Оксана «хорошей девочкой», обманутой, а то и химически опоенной негодяями, или особой легкомысленной, которую и мать, подавшись на заработки, не воспитывала, и вообще, она частенько пробавлялась сомнительным угощением в ночном баре, готовая за него на многое. Во-первых если некие типы натешившись, задушили и живьем подожгли проститутку, пошедшую «на заказ», то нормальное общество карает их ничуть не меньше, чем за монахиню. Во-вторых, если на хате у «наших шалунишек» оказалась бы «легкая» девица, чем-то вдруг недовольная, то куда проще ее выгнать, а у тех связей, которые отмазывали и отмазывают сейчас, слезно попросить не принимать у «шалавы» заявы про насилие.

И о наказании. Когда кошмар только что стал достоянием гласности, Инет трещал от призывов к самосуду, приправленных натуралистическими подробностями того, как следует учинить казнь гадов; фоном проскакивал призыв возобновить смертную казнь. Начнем с простейшего: смертная казнь «от государства», как демонстрируют другие страны, проблем не решает. Как не решает их ужесточение наказания за любое преступление, есть исторические свидетельства, когда в средневековье за воровство рубили руку, карманники взапуски действовали в толпе, собравшейся поглазеть на кару. Вспомним и о невинных, казненных «мимоходом», пока искали того же Чикатило. Более серьезный момент: о самосуде общество говорит тогда, когда обоснованно не верит в правосудие государства. У нас – именно так. Внятную борьбу с преступностью обеспечивает не беспрецедентная жестокость, а широкая (для всех виновных) неотвратимость наказания. Ну, а «четвертовать на площади», и что там куда засунуть, это, по свидетельствам психологов, чаще всего орут и строчат те, кто не то, что собственными руками не способен сделать что-то эдакое (и это хорошо), но и неспособен жестко отрешить от руля власть, плодящую беззаконие (и это плохо).

Те, кому по долгу службы предписано смягчить Интернет-разговоры о связи власти и вопиющего преступления, и те, кто задет в сокровенном: как-так – не четвертовать насильников, сейчас у клавиатур думают, что бы позабористей ответить. А тем временем… Да, при случившемся взрыве резонанса, не исключено, что именно эту тройку преступников отдадут для строгого суда, черт подери, может и «сам» возьмет «на контроль». Но – сосредоточтесь. Средь бела рабочего дня, мелодично матерясь, отталкивая охранников, безуспешно пытается найти свое парадное Витек Викторович, не только «царский сын», но и сам нардеп. Помните, когда «прикольное» видео попало в Сеть, некоторые высказались: а че, вы, что ль, никогда не пили? Да и мирный он, хи-хи, чего уж, мужик. Ну, а если в следующий раз алкоголь (результаты его немерянного приема прилюдны, чего бы не позволил себе даже крошечный начальник или сын начальника в нормальном обществе) вызовет агрессию? Или – не у этого, а у другого, тоже золотого, отпрыска питие всегда вызывает агрессию? Или агрессия присутствует без пития? Тихо… Слышите – заводится мотор. За руль садится маленький региональчик. Папа не соблюдает конституционных правил, а он – дорожных. Чья дочь-внучка поедет по переходу, да ему под колеса, возвращаясь хоть из школы, хоть с дискотеки? Не ваша ли, того, кто сейчас думает, как бы в Инете отмазать хозяев от николаевского дела?..

Виктория АНДРЕЕВА, «ОРД»       29.03.2012 13:37

http://www.ord-ua.com/2012/03/29/pr---partiya-razlozheniya-ili-ya-obvinyayu/

Напад на “Дорожній контроль”: бандити і міліція – одна коаліція

Жорстоке побиття керівника сайту «Дорожній контроль» Ростислава Шапошникова стало ще одним сумним штрихом в картині беззаконня, що прийняло по всій країні страхітливі масштаби. Щодня десятки, а то і сотні українців вбивають, спалюють, насилують, калічать просто в якійсь кривавій вакханалії, наростаючій з кожним днем. Те, що відбувається, має системні підстави. Два десятки років (реально більше, оскільки сьогоднішня еліта корінням виходить з світлого комсомольсько-КПСсного минулого) країною управляють люди з паразитичним складом розуму. Вони роблять це за допомогою перевернутої системи цінностей, де беззаконня є ключова складова.

Беззаконня – це відсутність правил, що дозволяє сильнішому диктувати свою волю слабким в умовах відсутності контролю збоку державних органів. Така система дозволяє легко міняти умови та змінні на користь сильнішого. Тому, СБУ легко порушує кримінальні справи за покупку брелока з відеокамерою за 11 гривень, але закриває очі на закупівлю державою підручників для першокласників за ціною 647 гривень. У такій системі взагалі немає жодних гарантій, що законослухняний громадянин не виявиться завтра під ударом прокуратури, СБУ, міліції, оскільки правила постійно підстроюються під конкретний інтерес. Пора зрозуміти, вся система цієї держави працює лише за таким принципом і вона захищатиме його до останнього моменту, як священну корову. Звідси витікає, що коли ви намагаєтеся довести, що закон на вашому боці, то ви кидаєте виклик всій державній системі і будете обов'язково роздавлені, якщо не протиставите їй рівноцінну або ефективнішу організацію. Ви будете обов'язково роздавлені, якщо увіходите в область, де обертаються мільйони. Гроші – ключова цінність цієї державної системи і кожен, хто робить замах на «розпил бабла» в очах її бенефіціаріїв є ворогом, який підлягає знищенню.

Цю здавалося б просту істину не розуміють дуже багато громадських діячів в Україні. Інцидент з биттям активіста «Дорожнього контролю» є знаковою подією, оскільки відображає перехід протистояння суспільства (що знаходиться у масі своїй в стані пасивного барана), і держави (що пожирає це суспільство у прямому розумінні на догоду декільком десяткам тисяч користе набувачів з олігархічних сімей) в якийсь новий стан, де конфлікт інтересів стикається лоб в лоб.

Розглянемо детально ситуацію з «Дорожнім контролем». За три роки існування «Дорожній контроль» перетворився на реальну силу, з якою ДАІ тепер вимушене рахуватися. При цьому мережа інформаторів та учасників проекту постійно збільшувалася, що є природною реакцією на беззаконня ДАІшників, що перетворилися на один з привілейованих станів в рамках нашої станової держави. Як писав Сімеон Кордонський, в такій державі «формується соціальна структура, де кожен отримує по чину, за виконання того, що належить, тобто служіння. Гроші виконують роль ресурсу, що розподіляється, замість натуральних ресурсів в соціалістичні часи». Основна і ключова функція ДАІ в цій державі – збір данини на дорогах з холопів, яка далі розподіляється усередині стану і в рамках його стосунків з іншими станами по всьому ієрархічному ланцюжку.

Заслуга «Дорожнього контролю» полягала в тому, що він постійно піддавав легітимність такої практики сумніву, виявляючи все нові і нові приклади корупції та непрофесіоналізму серед ДАІ. Дії суспільних активістів постійно підсилювали ненависть суспільства до ДАІ, що у свою чергу викликало наростаючу протидію ДАІшників. Ця ситуація повинна була перерости в конфлікт, оскільки ми бачимо протистояння двох світоглядів, які мають абсолютно різні інтереси. Останньою краплею став конфлікт в Запоріжжі, коли активісти «ДК» розкрили систему фальсифікації протоколів. Як відомо, той конфлікт закінчився грандіозною колотнечею і скандалом. «Дорожній контроль» по-суті поставив під загрозу мільйонний «бізнес», а отже всю станову структуру ДАІ.

Биття Ростислава Шапошникова позначило переведення протистояння в силове русло, тому що настільки волаючі факти корупції і беззаконня вже не можна ігнорувати навіть в такій феодальній державі, як Україна. Тому по праву сильнішого система відповіла інструментом, якого немає в протилежної сторони, – насильством.

Не розбиратимемо детально сам факт биття керівника «Дорожнього контролю», цьому найближчими днями буде присвячено багато матеріалів. Обмежимося тим, що Ростиславу ще повезло, що він залишився живий. Проте, можна однозначно сказати, що насильство відносно активістів «Дорожнього контролю» надалі лише розширюватиметься через ті причини, що були позначені вище.

Це ставить активістів «Дорожнього контролю» перед питанням – що робити далі?

30 березня в 10-00 активісти ДК пропонують провести акцію протесту біля будівлі МВС на вул. Богомольця 10. Дія правильна, її, безперечно, треба підтримати, але вона заздалегідь передбачена, що означає, малоефективна.

Яку мету в даному випадку переслідують активісти? Видно, показати згуртованість і готовність підтримати свого лідера. Тоді це потрібно робити інструментами, що дозволяють зробити це максимально ефектно і ефективно. Це означає, що автомобілісти повинні блокувати Київ, а не тусуватися біля МВС. По-перше, це буде наочною демонстрацією сили, яку буде важко проігнорувати. По-друге, це легко організувати, як показали акції «Дістали» і акції автомобілістів 5 лютого 2009 року.

Проте, сама по собі акція протесту в такому форматі вже не відповідає на питання – що робити з насильством, здійснюваним потужною, добре структурованою організацією в особі держави. Якщо ви бібікаєте або бігаєте з транспарантами на Богомольця, а вас б'ють або, не дай Бог, вбивають, то в наявності неадекватність виклику і відповіді.

Що ж тоді робити? Промальовування відповіді я почала в тексті «Україна у вогні: що робити? Від революції свідомості до революційних дій». Далі спробую розвинути тези, початі там, в контексті справи Ростислава Шапошникова.

Очевидно, що в зіткненні одинака і організації остання завжди виграє. У зіткненні двох організацій виграє сильніша. У зіткненні двох сильних організацій виграє та, в якої більше ресурсів і талановите керівництво.

СИЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ – ОСЬ ЧОГО НЕ ВИСТАЧАЄ АВТОМОБІЛІСТАМ В БОРОТЬБІ З БЕЗЗАКОННЯМ ДАІ.

 «Дорожній контроль» показав ефективність мережевої структури в плані викриття корупції на дорозі. Її слабкістю є відсутність силового прикриття, здатного забезпечити захист активістам і недолік фінансів, які можна і потрібно направити на посилення технічної бази, кількості активістів, що полюють за ДАІшниками і мажором, що порушують правила.

По суті, ситуація така, що сьогодні на порядку денному стоїть питання про створення мережевої організації, що частково виконує функції ДАІ на дорозі, виходячи зі світогляду активістів «Дорожнього контролю» та всіх, що симпатизують цій організації.

Утопія? Давайте підрахуємо. В Україні, грубо кажучи, близько 4 млн. автомобілістів. Якщо кожен десятий з них пожертвує на таку організацію 10 гривень, то ми отримаємо місячний бюджет в 4 млн. гривень або 48 млн. гривень в рік. Як ви думаєте, чи буде для організації з таким бюджетом проблемою утримувати мережу штабів всіх регіонів, здатних швидко організувати автомобілістів для протидії ДАІ, мажору або взагалі для допомоги на дорогах? Я думаю, що ні. Така організація навіть може собі дозволити найняти професіоналів для захисту учасників руху в разі форс-мажору.

Втім, тут ми виходимо на наступний рівень проблематики. Якщо допустити, що така організація раптом з'являється, то, що робитиме існуюча держава? Правильно, вона буде всіма силами пригнічувати подібні ініціативи, оскільки їх успішна реалізація поставить під питання існування такого феодального вилупка в принципі. Це означає, що як би не хотіли активісти «Дорожнього контролю» і, взагалі, автомобілісти, але їх діяльність вже носить політичний характер.

ЗРОЗУМІЙТЕ, НЕ МОЖНА ВИРІШИТИ ЛОКАЛЬНУ ПРОБЛЕМУ БЕЗПЕЧНОГО ТА КОМФОРТНОГО ПЕРЕСУВАННЯ ПО ДОРОГАХ, НЕ ВИРІШИВШИ ПРОБЛЕМУ СУДІВ, ПРОКУРАТУРИ, ОЛІГАРХІВ, БАНДИТІВ! НЕ МОЖНА ВЗАГАЛІ ОСТАТОЧНО ДОБИТИСЯ УСПІХУ НЕ ПРИБРАВШИ З ЦІЄЇ ДОРОГИ ДЕРЖАВУ ЗІ ВСІМА ЇЇ СТАНОВО-ФЕОДАЛЬНИМИ ФОРМАМИ.

Пора визнати, що ми маємо справу з окупаційним режимом, що пригнічує будь-яку альтернативу, оскільки вона швидко поставить під сумнів необхідність присутності на даній території окупантів.

З цієї точки зору, потрібно добре розуміти, до чого можуть привести спроби організувати опір окупації – розстрілами, тортурами, в'язницями. Тут мені здається заслуговує на увагу досвід, описаний Нобелівським лауреатом по літературі поляком Чеславом Мілошем в книзі «Родинна Європа». Він розповідав, як під час окупації Польщі фашистами Армія Крайова розвернула цілу підпільну державу, що мала свої університети, поліцію, систему зайнятості, фінансову систему і так далі. Ця підпільна держава змогла підпільна держава змогла організувати життя мільйонів поляків, не дивлячись на протидію окупантів. АК спиралася на підтримку Лондона, в наших умовах можна обпертися на підтримку середнього бізнесу, що роздягається поборами.

Сьогодні зі всією виразністю стало очевидним, що мільйони українців повинні організуватися, щоб елементарно вижити і не втратити людську гідність. Принципи такої організації зароджуються на прикладі діяльності «Дорожнього контролю» та десятків інших громадських ініціатив, що знаходять в собі сили і мужність йти проти перебігу безвілля, смутку і розкладання, що панують сьогодні в суспільстві. Коли багато хто задається питанням, чому в Україні відсутні герої, то випускають з уваги, що вони, насправді, як Ростислав Шапошников, вже тут, йдуть вперед через весь цей станово-феодальний гній, що затопив нашу країну, не дивлячись на крики і соплі, що розмазуються по «замурзаних особах» віртуальних патріотів.

У наступній серії читайте програму дій контрсистемної політичної сили на базі «Платформи 36,6»

28.03.2012 15:28

http://www.ord-ua.com/2012/03/28/napadenie-na-dorozhnyij-kontrol-bandityi-i-militsiya-odna-koalitsiya/?lpage=1

Замах на Дядечка: спроба вбити правду про крадіжку 35 мільярдів

Замах на Сергія Дядечка, заступника голови банку «Союз» і засновника «Родовід Банку», вчинений під Києвом 19 березня, не став сенсацією всеукраїнського масштабу. Дядечко не постраждав, тяжко поранено випадкового свідка. А тим часом обставини замаху настільки підозрілі, що виникає запитання: а чи був метою кілерів сам п.Дядечко? Чи вбити хотіли правду про найбільшу фінансову аферу Східної Європи, внаслідок якої держава втратила 35 млрд. грн., які, по суті, було викрадено з держбюджету, з кишені громадян, під виглядом порятунку фіктивної піраміди «Родоводу», заздалегідь приреченої на банкрутство?

Ми вирішили провести власне розслідування замаху на Дядечка.

DT.UA у своєму розслідуванні діяльності названого банку п’ять місяців тому попереджало: замахи на учасників та організаторів афери будуть обов’язково. Бо за два роки розслідування Служба безпеки під керівництвом Валерія Хорошковського так і не змогла встановити, хто ж відповідає за розграбування банку й тих багатомільярдних сум, які виділяв Національний банк нібито для його порятунку. Парадокс – Державна фінансова інспекція ще в березні 2010-го підготувала детальний звіт про фінансові махінації, констатувала порушень на 22,6 мільярда, виявила весь ланцюжок посадових осіб у керівництві банку, з вини яких ці порушення відбулися, але СБУ не поспішає притягати фігурантів до відповідальності!

Посадили стрілочника – тимчасового адміністратора Сергія Щербину, котрий прийшов у «Родовід» уже після краху, і він сидить за розтрату 340 млн. грн. Навіть якщо ці обвинувачення обгрунтовані, то чому ніхто не сидить за порушення на 22 мільярди, за загальні втрати банку в 35 мільярдів? За нашими даними, за цей час слідчі СБУ жодного разу (!) не викликали хоча б на допит власників «Родоводу», в руках яких були всі важелі фінансового управління. Колишній президент банку Сергій Бубка спокійно працює в Національному олімпійському комітеті, представляє країну на міжнародній арені. Денис Горбуненко – колишній голова правління банку – в Лондоні. Третій основний засновник – Сергій Дядечко – спокійно працював у Києві. Ці люди керували банком, який, попри багатомільярдні кредити Нацбанку, розвалився, і його активів не вистачило, щоб погасити борги перед вкладниками. Державі порятунок збиткового банку-«пустушки» обійшовся, станом на 2011 рік, в 35 млрд. грн., але жоден керівник банку за це не відповідає! При цьому пан Хорошковський заявляв про те, що розслідування справи «Родоводу» бере під свій особистий контроль. Результати «контролю» такі: головний свідок фінансових махінацій фінансист Геннадій Піскун 28 жовтня 2011 року, за офіційною версією міліції, випав з вікна. На думку УВС Донецької області, мультимільйонер вирішив вилізти без страховки з вікна квартири на сьомому поверсі, щоб… полагодити кондиціонер! Піскуну стало жарко саме після допиту в СБУ, де він, за даними DT.UA, дав показання на керівників «Родоводу», причетних до випадків розкрадань грошей банку. Справа Піскуна однозначно доводила причетність керівництва банку до розкрадання грошей: слідство встановило факт необґрунтованого виведення з-під застави та списання з позабалансового рахунка банку майна на 67 млн. грн. В обмін на реальні застави банкіри прийняли підроблені документи на неіснуючі земельні ділянки. Попри пропозицію DT.UA правоохоронним органам провести перевірку обставин загибелі Піскуна, перевірка не проводилася. Вочевидь, якісь дуже впливові люди в цьому не зацікавлені. Це дає підстави стверджувати, що ключового свідка розграбування банка було вбито.

Суду над керівниками «Родоводу» досі немає. Показання Піскуна не стали підставою для притягнення до відповідальності його босів. Правоохоронні органи не дали офіційної оцінки показанням Піскуна та незаперечним фактам розкрадання грошей у банку. Усуваються свідки афери та замітаються сліди. Безумовно, поки не буде відкритого судового процесу, поки свого слова не скаже закон, справи «Родоводу» вирішуватимуться за поняттями.

Сергій Дядечко терміново виїхав з України, і навіть, за чутками, збирається просити політичного притулку в одній з європейських країн. Кажуть, на цей час він перебуває у Франції, у Ніцці. Чи має право Дядечко розраховувати на статус біженця? На політичний притулок має підстави розраховувати людина, яка може постраждати за свої переконання, яку можуть піддати необґрунтованим переслідуванням через політичну позицію. Але в Дядечка жодних політичних проблем немає. Він цілком лояльний, зберігає з владою чудові стосунки, і ця лояльність неабияк допомагає йому просувати бізнес.

Судячи з версій, які можуть розглядатися у зв’язку із замахом, політпритулок для банкіра в Європі виключений.

Версія 1. Дядечка та загиблого Піскуна пов’язували ділові стосунки. І ймовірно, що в показаннях Піскуна прізвище Дядечка звучала неодноразово. Можливо, що ті самі, хто сприяв лагодженню кондиціонера, намагалися усунути й основного «схемника». Враховуючи, що діяльність «Родоводу» може бути пов’язана з кримінальними структурами, у цьому немає нічого дивного. Загальновідомо, що прямий стосунок до банку мають «Юра Єнакіївський» та «Іван Іванич», які облаштували свій «офіс» у будинку, який орендує «Родовід» у провулку Рильського, 4.

Версія 2. У Дядечка могли бути конфліктні стосунки з іншим засновником «Родоводу» – Денисом Горбуненком. Річ у тім, що це дві людини в банку, які знали все. Чи майже все. І кожен з них може бути джерелом витоку дуже пекучої інформації. У Горбуненка зв’язки, мабуть, сильніші.

Версія 3. Останнім часом у Києві подейкували про можливі претензії до Дядечка з боку кримінального авторитета Бориса П. Цей пан провів 26 років у місцях позбавлення волі.

Версія 4. Дядечко є заступником голови банку «Союз», який називають одним з найбільших центрів «оготівковування» та «конвертації». Серед клієнтів цього специфічного бізнесу цілком можуть бути люди, котрі знайдуть привід організувати неприємності. Кого й що там тільки не «обробляли»! Ці кінці теж можуть обрубати…

Версія 5. В умовах кризи за один 2011 рік банк «Союз» збільшив активи до 1,22 млрд. гривень! І космічна швидкість збільшення активів «Союзу» схожа з такою ж космічною швидкістю розкрутки свого часу «Родоводу». Нагадаємо, що, за даними слідства, в «Родоводі» активи зростали шляхом операцій із заставами сумнівної ліквідності чи навіть із повністю фіктивними заставами. Фінансова піраміда, як вважають банкіри, могла штучно надувати активи і в міру її збільшення та рекламної кампанії брати нові й нові кредити. Хазяї піраміди заробляють не на маржі, а на виведенні живих грошей з обігу. Банк брав кредити з живих грошей, і сам у себе їх крав. Як показує справа Піскуна, банк переказував їх на підставні фірми, які натомість надавали застави, які нічого не були варті. Проблема фінансової піраміди одна – її легко обрушити. Хтось може подумати, що такий скоростиглий банк може луснути будь-якої секунди – наприклад, коли його засновники вимушені швидко залишити країну і вже не можуть знайти дешевих кредитів для погашення старих боргів.

Версія 6. А чи не був напад кривавим інсценуванням? Є вагомі підстави вважати, що ця версія досить імовірна. Розгляньмо обставини. Як кажуть, заступник голови правління банку Дядечко завжди їздив з охороною. Того вечора поруч не було ні машини супроводу, ні охоронця в «мерседесі» самого банкіра. Авто зупинилося перед купою каміння. Тут через паркан вискочили два кілери й відкрили вогонь. Якщо подивитися на місце події, стає зрозуміло, що кілери стріляли по нерухомій машині з чотирьох-п’яти метрів. З автоматів АК-74 було випущено близько 25—30 патронів. Однак при стрільбі впритул усі постріли було зроблено не у водія і не в пасажира, а чомусь у двигун і в порожнє переднє сидіння. Не бачити цього кілери не могли. А стріляти вони вміли й ситуацію контролювали: щойно в тридцяти метрах з’явився випадковий свідок – охоронець декоративного салону – кілери, не зупиняючись, зробили в нього кілька точних пострілів. Випадковий свідок дістав тяжкі поранення, його життя в небезпеці. Однак у машині легке дотичне поранення дістав тільки водій.

Кому ж вигідне інсценування? Тому, хто не хоче, щоб Сергій Дядечко потрапив на допит у Генпрокуратуру і був змушений там відповідати на цілу низку незручних запитань стосовно афер «Родоводу» та загибелі Піскуна.

Цікава послідовність. 28 лютого «Родовід Банк» звернувся до суду з позовом про спростування фактів, викладених у статті DT.UA «Хто відповість за „Родовід“?». 19 березня вчиняється «замах» на Дядечка.

Який висновок можна зробити? Після «відставки нагору» Валерія Хорошковського, «контролювати» справу щодо «Родоводу», мабуть, вирішили якісь інші, ще «принциповіші» люди. Можливо, з ГПУ. І очевидно, що «відмазатися» тут буде досить і досить, скажемо так, накладно. ДУЖЕ накладно. До кого першого прийдуть? Дядечко в разі активізації слідства у справі «Родоводу» – клієнт номер один. Хтось знає, припустимо, що справи буде порушено. І отакий може бути логічний ланцюжок: як захисний захід – опротестовується стаття, яка стала підставою для порушення справи та для передачі матеріалів слідства з СБУ до Генпрокуратури. Хтось не хоче, щоб прокуратура почала працювати з показаннями Піскуна. Бо тоді виклик Дядечка на Різницьку неминучий, а наслідки такого візиту непередбачувані. І от крок номер два – розігрується спектакль зі стріляниною, із кривавим фіналом. Однак з’являється привід для втечі за межі батьківщини, яка стала небезпечною. Дядечко виїхав, і тепер слідчим буде дуже нелегко до нього добратися. Чи потрібно казати, що повернути обох фінансових «схемників» з Лондона та Ніцци у примусовому порядку Генпрокуратура тепер зможе не інакше як шляхом екстрадиції. Тобто, мабуть, доведеться порушувати справу проти керівництва, вести відкритий і гучний процес. Чи ймовірно це, якщо в «схемників» досить круті зв’язки й «дахи» і один з фігурантів – недоторканний Сергій Бубка?

Організатори фінансових афер – найбільш невразливі для правосуддя люди в Україні. Точніше, вони на другому місці після організаторів політичних афер. Ніхто не відповідає за крах банків. Викидають з вікна стрілочників, які залишають сліди, призначають винними зіц-адміністраторів. У чорній дірі фінансової системи закон уже нічого не значить. Ціна питання – єдина надійна індульгенція. 

Юрій Бутусов «Дзеркало тижня. Україна» №11, 23 березня 2012, 21:55

http://dt.ua/POLITICS/zamah_na_dyadechka_sproba_vbiti_pravdu_pro_kradizhku_35_milyardiv_-99299.html

На фестивалі документального кіно раптово знятий з показу фільм про дитячу працю в нелегальних шахтах Донбасу

Документальний фільм про підлітка з неблагополучної сім'ї, вимушеного йти в шахту, щоб прогодувати сестри, зняли з показу на фестивалі всього за декілька годинників до презентації.

Фільм «Шахта № 8» про дитячу працю в нелегальних шахтах Донбасу не показали на фестивалі документального кіно в Києві. Стрічку естонського режисера Мар'ян Каат зняли з показу на фестивалі всього за декілька годин до презентації. Ініціатором заборони стала український сопродюсер фільму Олена Фетісова. 

Шахта №8

Фільм був знятий в 2008-2010 роках в місті Снігове Донецької області. Головний герой кінострічки – підліток з неблагополучної сім'ї, вимушений йти в шахту, щоб прогодувати своїх сестер.

По словах Каат, Олена Фетісова раптово назвала своє ж кіно «постановочним і невідповідним жанру». Такий хід, на думку естонської сторони, виглядає вельми дивним, оскільки ні раніше чого подібного Фетисова не заявляла, і навпроти, будучи продюсером, мала намір поширювати фільм в Україні. Каат була шокована таким, що стався. Дії Фетисової вона вважає політичним замовленням.

«Фільм, через політичну ситуацію в Україні, складно поширювати. Моя мета – показ зараз, індивідуальний показ поза фестивалем, щоб люди винесли самі свої ухвали, що цей фільм є, тому що ті звинувачення, які я отримала сьогодні, несподівані для мене, вони просто образливі», – сказала Каат.

ZN.UA    По матеріалах: Острів   Понеділок, 26 березня 2012 р.        12:50

http://news.zn.ua/CULTURE/na_festivale_dokumentalnyh_filmov_vnezapno_snyat_s_pokaza_film_o_detskom_trude_v_nelegalnyh_shahtah_-99382.html

Держзакупівлі: досвід грабування «по-донецьки»

Якнайповніше визначення, яке можна дати мафії: мафія – співтовариство злочинців, яке ставить перед собою за мету незаконне збагачення своїх членів, і яке ґрунтується на посередницькому паразитуванні, що нав'язується силоміць, між власністю і працею, між виробництвом і вжитком, між громадянином і державою. Історія мафії – це історія співучасті держави в утворенні та встановленні непродуктивного, паразитуючого класу.

Міжнародна мафіозна організація «Partito delle Regioni» діє в Україні вже досить давно. Ще в 2004 році у головного боса famiglia – Дона Вітторе був бізнес-план по захвату України. Але втрутилися якісь сторонні сили, свої халтурно спрацювали – тоді не вийшло. Часи міняються, і ось вже два роки famiglia «вдало» керує країною, видаляючи всіх суперників, використовуючи, природно, всі напрацювання і правила Cosa Nostra: грабіж, підкуп, шантаж, виготовлення «авторських» законів тощо.

І вся ця важка, брудна, а інколи «мокра» робота – тільки задля головного «корита» країни – державного бюджету. А держбюджет пропонує дуже смачне і улюбленіше блюдо вітчизняних чиновників – держзакупівлю. Тому найголовніше заняття членів «Partito delle Regioni» (Партії Крадіїв) – дерибанити цей самий бюджет, шляхом постійного «реформування» системи держзакупівель. Для цього і пишеться «спеціальне», виключно для членів ПР, законодавство про держзакупівлі.

Треба сказати, що і виконавча, і законодавча влада регулярно намагається «поліпшити» тендерне законодавство. Останнє «поліпшення» сталося якраз в червні минулого року, тоді гарант підмахнув новий «реформований» документ незадовго до літніх канікул у Верховній Раді, а 8 липня Верховна Рада прийняла в цілому урядовий проект закону з поправками Президента «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань державних закупівель».

 «За» проголосували 263 нардепи.

Звичайно, депутати розраховували на поспіх, який зазвичай супроводжує всі заходи, що проводяться перед канікулами. І не прорахувалися. Ніхто не звернув уваги на те, що в оновленому документі, який подали на підпис президентові, було змінено трактування норми про держпідприємства.  Зокрема, там йдеться, що державні і комунальні підприємства і підприємства з державною часткою більше 50% можуть проводити закупівлі без тендерів,   лише за власні  кошти. Проте є нюанс: це стосується лише тих підприємств, які не користуються податковими пільгами, не мають боргів перед бюджетом і взагалі не користуються прямою або опосередкованою бюджетною допомогою.

 «Таке положення закону, вважають юристи, – зручна лазівка для корупції, оскільки можна буде впливати на вирішення органу, контролюючого фінансовий стан держпідприємств. Іншими словами, корупція може виникнути на рівні замовника і перевіряльника. Також в цьому законі змінена схема вживання процедури закупівлі у одного учасника. Зокрема, згідно з документом, закупівля у одного учасника не вимагає отримувати підтвердження профільного міністерства, а закупівлі державних підприємств регулюватимуться не законом, а майбутніми рішеннями Кабінету міністрів.»

Ухваленим законом відміняється обов'язкове узгодження здійснення державних закупівель у одного учасника в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі. Рада також врахувала «пропозиції» Президента і визначила, що під дію закону про держзакупівлі підпадатимуть не всі підприємства, що контролюються державою, а лише ті, які або користуються податковою пільгою, або звільнені від бюджетних зобов'язань, або отримують пряму чи опосередковану бюджетну підтримку.

Але настав 2012 рік, і Кабінет міністрів зареєстрував в парламенті законопроект N9634 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань держзакупівель». Невже недостатньо свавілля в розкраданні бюджету? Значить, недокра.., даруйте, «недореформували»?

 «Уряд під керівництвом н. Азарова продовжує переводити в ручний режим держзакупівлі зі зменшенням обізнаності громадськості.» Про це заявив заступник голови Верховної Ради М. Томенко. Власті планують провести корупційні норми в законі про тендерні закупівлі http://economics.unian.net/rus/detail/118911

За словами М. Томенко, даний законопроект пропонує звільнити від проведення тендерів і перевести в режим закупівлі у одного учасника, серед іншого, придбання і оренду землі, будівель, іншого нерухомого майна. Віце-спікер назвав вказану ініціативу абсолютно необґрунтованою і сприяючою корупції.

Він відзначив, що на сьогоднішній день обнародування інформації про тендерні закупівлі, зокрема в «Віснику державних закупівель», є дуже важливим чинником в розумінні того, як влада здійснюють управління у сфері державного бюджету. В той же час, перечитування «Вісника державних закупівель» нагадує швидше перечитування кримінальної справи про корупційні дії, оскільки цілком очевидно, що велика кількість закупівель у одного учасника є схемою, по якій лобіюється «братська» структура з явним завищенням суми, необхідної для закупівлі. Але, очевидно, урядовці вирішили на цьому не зупинятися і далі змінювати законодавство так, щоб було більше можливостей безконтрольного використання бюджетних коштів і закритості цього процесу».

Також, переконаний М.Томенко, заміна діючої редакції пункту 1 статті 10 закону «є небезпечною, оскільки не передбачає обов'язкового обнародування всієї інформації про здійснення закупівлі, як того вимагає норма, що діє».

Фахівці вважають, що вказаний законопроект посилює існування недосконалих процедур закупівель державних і комунальних підприємств, створюючи комфортні умови для можливого привласнення суспільних засобів за рахунок їх корупційного використання.

(Тут читаємо коментарі фахівців стосовно оцінки запропонованого законопроекту №9634 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань державних закупівель». http://www.arte-law.com/index.php?id=284&lang=0  и

http://www.potencial.org.ua/ru/view/news/zayava-gromadskogo-partnerstva-za-dobrochesni-dergavni-zakupivli-shchodo-zakonoproektu-pro-vnesennya-zmin-do-deyakih-zakonodavchih-aktiv-ukraini-z-pitan-dergavnih-zakupivel.html )

Але на підступні зауваження Миколи Томенко, ПР відповідає припасеним в рукаві тузом: пан Янукович в жовтні 2011 року підписав Указ № 1001/2011 « Про Національну антикорупційну стратегію на 2011-2015 роки». Як вказано в нормативному акті, завданнями Національної антикорупційної стратегії є «… визначення круга причин і умов, що породжують корупцію, визначення доріг мінімізації що детермінують її виникнення і негативні наслідки; визначення основних напрямів державної політики у сфері запобігання і протидії корупції; підвищення міри довіри до органів державної влади…»

Так, текст Указу вражаючий, особливо бадьорять вирази на кшталт: « дороги мінімізації корупції» та «довіра до органів». Напевно, саме з цієї причини і виникла потреба в новому законі про держзакупівлі? Дійсно треба мінімізувати дороги, а то така тяганина. Пан Томенко, президент бореться з корупцією, а ви, що ж, проти гаранта прете? Правда, я особисто, протиріч в діях famiglia не бачу.

 «Друзям – все, ворогам – закон» (Б.Муссоліні)

Вісник державних тендерів України – це найбільш інформативне і повне видання в сфері закупівель в Україні, публікує офіційну інформацію про державні закупівлі України. У надрах цього сайту – Вісника – чимало інформації про сумнівні операції, в яких за громіздкими та не легкотравними цифрами частенько криється неприємна правда. Чи бояться цього розподільники наших податків? Я сумніваюся. Швидше за все, ресурс державних закупівель – вершина айсберга. Її зараз підправлять, підфарбують і буде красиво. Про результати більшої частини тендерів ми, швидше за все, ніколи і не дізнаємось. Адже з якої статі в країні півтіней, де нелегальне і легальне існує неподільно, мов сіамські близнята, а один закон суперечить іншому, відкриватимуть двері в світ бюджетних коштів?  http://www.ukrtender.com/

На здійснення державних закупівель товарів, робіт та послуг за 2011 р. використано 135 млрд. 885,3 млн. грн. Про це повідомляє Державна служба статистики (Держстат).

Ця сума коштів на 75,5% перевищує суму, витрачену на держзакупівлі за 2010 р., яка складала 77 млрд. 396,1 млн. гр. Зокрема, через відкриті торги в січні-вересні в 2011 р. куплено товарів робіт і послуг на 79 млрд. 151,6 млн. грн., що на 64,3% перевищує відповідний показник 2010 р. р. При цьому, експерти Рахункової палати відзначали, що держзакупівлі в 2010 р. і в I половині 2011 р. здійснювалися неефективно.

У мене питання по ходу п'єси: а кому взагалі потрібна Рахункова палата сьогодні? Абсолютно неефективний, мертвий орган, так само, як і Антимонопольний комітет. Вже від назв хочеться сміятися.

З державних коштів, що були направлені на держзакупівлі торік, близько 40 млрд. грн., через корупційні схеми у формі відкотів, потрапили до кишень чиновників. Найбільші відкоти (до 70%) відбувалися при використанні державних коштів у сфері будівництва, реконструкції, закупівель медичного устаткування, об'єктів нерухомості, розробці програмного забезпечення. Бувають випадки, коли товари, роботи і послуги зовсім не поставляються або поставляються в невеликих об'ємах, і тоді сума відкоту наближається до стовідсоткової відмітки. При проведенні процедур держзакупівель завжди присутнє: значне (більше 10–150%) завищення ціни закупівлі в порівнянні з середньо ринковою, участь в торгах зв'язаних між собою осіб (2–3 фірми = 1 власник), лобіювання чиновниками «своїх фірм», заховання інформації про проходження торгів. Сфери впливу представників «свого» бізнесу розподілені сьогодні на рівні уряду та Адміністрації президента, а розмір «пирога», що вбачається, прямо пропорційний фінансовому вкладу до виборів 2010 року та міри близькості до тушки №1.

Природно, такі «діри» в законі залишені не випадково. Державні замовлення  – дуже ласий шматок, щоб віддати його стороннім. З приходом пана Януковича на пост президента головну роль почало відігравати «земляцтво» – чиновники-регіонали вважають за краще працювати з компаніями, в яких є донецьке коріння. Їх принцип: «Ми працюємо лише зі своїми», і в результаті, в останні два роки списки розтягувачів бюджету істотно оновилися за рахунок фірм з донецького родоводу та довколишніх регіонів.

Тушка №1 «Partito delle Regioni»

«Янукович – людина старого кримінального складу, яка має свої ігри «за поняттями». У тому світі не ухвалюють закон в принципі. Така людина може говорити про закон, але кримінальний світ не любить закону. Це дуже серйозна психологічна і моральна проблема, яку не вилікувати. Карні злочинці в таборах чесно говорили політичним: ви прийдете до влади і знову мене посадите, оскільки моя справа – обійти закон, а ви хочете привести суспільство до закону», – Євген Сверстюк, доктор філософії, політв'язень радянського режиму. Докторський ступінь все ж не даремно дають.

Тема цього матеріалу – розтаскування бюджетних грошей через держзакупівлі, тому тут не розглядається вартість активів президентської сім'ї в цілому. Але якщо «міркувати» ширше, в цю бізнес-імперію насправді входить будь-яке підприємство (державної, приватної або змішаної форми власності), в якому можна простежити інтереси сім'ї президента або близьких до нього осіб.

Але повернемося до держзакупівель, «… через корупційні схеми на державних підприємствах Україна втратила контракт з Іраком на 2 млрд. дол.» Про це під час брифінгу заявив голова Держфінінспекції Петро Андрєєв. Він відзначив, що не можна перетворювати державні підприємства на родинний бізнес, як це роблять деякі керівники. Це сталося через те, що державні гроші, які були виділені на доопрацювання українських БТРів, були перераховані на депозит в один з банків. «В результаті, роботи не були виконані, контракт зірваний, а керівник підприємства отримує дивіденди з цього банку», – сказав він. Кажучи про «родинну» складову, П.Андрєєв натякає на причетність найближчого оточення Президента до втрати контракту, яке, як відомо, повністю контролює виробництво і експорт українських озброєнь. http://www.unn.com.ua/ua/news/613452-ukrayina-vtratila-kontrakt-z-irakom-na-2-mlrd-dol./

Не зовсім в тему, але не можу не навести яскравий приклад «управління по-донецьки». Під час візиту президента минулого літа до Севастополя з'ясувалося, що лише один з 20 винищувачів, що базуються під Севастополем, може піднятися в повітря. Адже ж на їх обслуговування з бюджету щороку виділялися і виділяються чималі гроші. І на що, цікаво, їх витратили? Контролери відповіді не знайшли (само собою). «Обурений» цим беззаконням, президент створив комітет з реформування і розвитку Озброєних сил і оборонно-промислового комплексу і очолив його. (Молодець!) Про це йдеться в указі №202 від 16 березня ц.р. Тепер в число сфер, з яких, теоретично, може отримувати «профіт» президент, можна віднести діяльність і «Укроборонпрома», і «Укрспецекспорту», а також торгівлю земельними ресурсами Міноборони. Всі зрозуміли, як треба рулювати, троцкисти-утопісти? Коротше, бабло за постачання танків в Конго вам не світить.

У пана Януковича є ще Асоціація ФПТП «Донбасівський розрахунково-фінансовий центр», представник президентської сім'ї на вугільному і металургійному ринку. Через нього торік пройшло мінімум 2,5 млрд. грн. державних коштів.

Поглянемо, як працює по тендерах син Папи. Торік Всеукраїнський Банк Розвитку, власником якого є Олександр Янукович, виграв тендер на надання кредитної лінії Південно-західній залізниці у розмірі 40 млн. грн. строком на два роки. Банк надасть кошти під 15,2% річних. Єдиним конкурентом ВБР був державний Укрексімбанк, що пропонував кредит під 18,1%.

Цей конкурс став першим, в якому банк Олександра Януковича отримав перемогу над державним банком і другою його перемогою на державному тендері взагалі. (Поздоровляємо, синочку!) У жовтні ВБР виграв право надати кредит КП «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства»:  відкрита поновлювана кредитна лінія на загальну суму 4 млн. грн. Вартість річного обслуговування склала 652 тис. грн., що відповідає 16,3% річних. У синочка є ще  ТОВ «Центравіа», через неї проводилася процедура оренди літака і  гвинтокрила Татка.

З чого ще складаються активи Сашка? Це будівельна корпорація МАКО,  із статутним фондом в 55 млн. грн. Відома будівництвом бізнес-центру «Столичний» в Донецьку і реконструкцією ряду будівель на набережній Балаклави в Севастополі. Також веде будівництво на місці готелю «Дружба» в Донецьку, що на початковому етапі (літом 2011 року) викликало бійку з місцевими жителями і активістами. Правда, мер Донецька Олександр Лукьянченко ще тоді заявив, що будівельна корпорація «МАКО», президентом якої є син президента, діє законно. http://gazeta.ua/ru/articles/scandals-newspaper/386572

ТОВ «Українсько-інвестиційний союз» – теж власність сім'ї Гаранта. Фірма реконструювала балаклавську власність сім'ї президента, яхт-клуб і оздоровчий комплекс (все за рахунок держбюджету). При цьому, співробітники фірми не посоромилися тупо сперти дві старовинні гармати часів Кримської війни 1854-1856 років з причалу в Артилерійській бухті Севастополя. Гарматки матеріалізувалися на території бази відпочинку «Мис Айя», приватизованою за тією ж схемою, що і резиденція президента «Межигір’я»… В рамках цього матеріалу, природно, неможливо перерахувати всі активи famiglia, але поведінка останніх членів Прайда свідчить про те, що «прихватизована» вже вся держава.

Команда Cosa Nostra: основний склад

Рінат Ахметов. У 2011 році членами групи «Partito delle Regioni» освоєно 325,1 млрд. грн. держкоштів. Значну частину цієї суми в 2011 році фактично тримав в руках власник СКМ, знаменитий «український» олігарх – Рінат Ахметов. Через 18 його компаній пройшло мінімум 36,8 млрд. грн. (11,3% об'єму укладених контрактів). Головний «Гаманець» регіоналів, Рахмет Лукумович лідирує за дерибаном державних коштів: за об'ємами укладених торік контрактів з державою дочірні структури корпорації «ДТЕК» (входить в бізнес-імперію олігарха) отримали мільярдні замовлення на постачання вугілля для «Дніпроенерго».

При попередньому уряді постачання вугілля державним енергогенеруючим компаніям були монополізовані державним оператором «Вугілля України», що працював під наглядом народних депутатів від БЮТ. Об цей «камінчик» постійно спотикався бізнес Ахметова. Але змінилося керівництво Мінвуглепрому, монополію державного оператора ліквідовували, а дочірні структури корпорації «ДТЕК» отримали мільярдні замовлення на постачання вугілля для «Дніпроенерго». Те, що продукція «Гаманця» обійшлася на 25% дорожче, ніж могло би запропонувати «Вугілля України», нікого не збентежило.

Контрольні пакети акцій, придбаних компанією Енергетичний холдинг ДТЕК минулої зими коштували:

–        «Західенерго» – 1,93 млрд. грн.

–        «Дніпроенерго» – 1,17 млрд.грн.

–        «Київенерго» – 0,45 млрд.грн.

–        «Донецькобленерго» – 0,47 млрд.грн.

 «Причому, найбільшу енергетичну компанію «Західенерго» наш олігарх придбав практично без конкурсу. Її теплові електростанції цікаві тим, що знаходяться близько біля кордону, і контроль над ними дає можливість гнучкіше управляти експортом електроенергії. Також, разом з повним контролем над «Західенерго» Ахметов отримав і контроль Бурштинського енергоострова, через який йде експорт електроенергії на захід», – журнал «Власть денег»

Вже звично імітуючи конкурс, Ахметов «переміг» в конкурсі з продажу 25% «Київенерго», і отримав контроль над 71,82% його акцій.

http://argumentua.com/novosti/v-dekabre-budut-vystavleny-na-prodazhu-eshche-pyat-energokompanii  

Разом, загальна ціна контролю над майже всією тепловою електрогенерацією України склала 4,02 млрд. грн. Ось так, разом з сім'єю гаранта, Ахмет Ахметич скупив Україну. Недорого і практично без конкурсу. 

Треба сказати, що самого Ахметича ще кілька років тому характеризували так: «По трупах пройде». Сьогодні вже, звичайно, ніхто не візьметься стверджувати, ніби то він власноручно закопував конкурентів в земну кулю, проте перешкоди на дорозі Ахметова зникали якось самі собою. Або їх хтось «зникав».

Всі джерела в один голос стверджують, що Рахмет Лукумович – мусульманин. Але в правовірних ще суворіша мораль, суворіші правила, ніж у православних. Я ризикну припустити, що Ахметов все ж читав Коран. А в цій мудрій книзі стверджується: за крадіжку слід відсікати кисть, за вбивство – страчувати. «Злодієві і злодійці відсікайте руки в нагороду за те, що вони придбали, як залякування від Аллаха» http://islamcivil.ru/article.php?aid=435. «Щоб задовольнити ображених тобою, треба повернути все те, що відібрано у них незаконно, їх гроші, майно, борги і так далі. А також необхідно обов'язково вибачитися у них за скоєне тобою у відношенні до них», – так свідчить Коран. http://www.ansar.ru/rightway/2011/07/01/17712

Яким чином прихильність до такої строгої релігії може поєднуватися з головним хобі Рахат Лукумича: привласнювати чужий бізнес, і цупити гроші з бюджету? Аллах акбар, Ахметич!

Нарощує об'єми постачань державі і близький друг президента – Едуард Прутник. У 2010 році його Асоціація торговельно-промислових підприємств «Донбасівський розрахунково-фінансовий центр» не уклала жодного контракту з держструктурами. Зате в 2011 вже «перемогла» в двох тендерах по збагаченню вугілля.

http://www.ukrrudprom.com/news/YUra_Enakievskiy_viigral_ocherednoy_ugolniy_tender.html

Борис Колесников. Чергова, звичайно «своя», фінансово-промислова група «Альтком», як мовиться, «без шуму і пилу» стала генпідрядником практично всіх будівельних об'єктів до Євро-2012 – львівського стадіону, злітно-посадочних смуг донецького та львівського аеропортів, ключових автомобільних трас. «Генеральним підрядчиком будівництва нової злітно-посадочної смуги в Міжнародному аеропорту «Львів» призначена фінансово-промислова група «Альтком» (Донецьк). Компанія «Альтком» також займається будівництвом злітно-посадочної смуги в аеропорту Донецька)». Про це повідомляє прес-служба ФПГ.

ФПГ заснована донецькими бізнесменами Олександром Тисленко і Сергієм Павличевим. Останнім часом компанія дуже часто фігурує в прив'язці до Колесникова. Компанія лідирувала по кількості отриманих дорожніх підрядів і при перебуванні Віктора Януковича прем'єр-міністром, а після президентських виборів раптово дістала доступ до рекордних фінансових потоків. Зараз загальний портфель «чемпіонських» замовлень, довірених державою компанії «Альтком», перевищує один мільярд доларів.

Олександр Ярославський. Теж член «Організації». Він позиціює себе головним меценатом Євро-2012 в Харкові. Безперечно, Ярославський реально вкладає свої засоби в підготовку міста до Євро-2012. Було б нечесно це заперечувати. Але давайте порахуємо, куди і скільки.

Почнемо зі стадіону «Металіст». Яка частина інвестицій припадає на частку Ярославського? На сайті фінансово-промислової групи «Development Construction Holding», – DCH. http://www.dch.com.ua/, що належить Ярославському  є деякі цифри, що чомусь перечать одна одній. Але у всіх ЗМІ повідомляється про таке співвідношення: дві третини грошей виділила держава, обласний і міський бюджети, а одну третину – А. Ярославський. http://www.sq.com.ua/rus/news/vlast/15.03.2011/stadion_metallist_budet_peredan_v_upravlenie_a_yaroslavskomu_m_dobkin/  – тут знаковий коментар голови ХОГА М. Добкіна: «Стадіон «Металіст» після реконструкції буде переданий в управління футбольному клубу «Металіст», або близькій до нього структурі. Про це 15 березня заявив журналістам голова Харківської облдержадміністрації (ХОГА) Михайло Добкін, коментуючи інформацію про порушення, виявлені Рахунковою палатою при перевірці робіт з реконструкції стадіону». Тобто Ярославський виділив лише третину суми на реконструкцію, а стадіон в управління чомусь одержав…

 «За інформацією Рахункової палати, в ході реконструкції стадіону “Металіст” з порушенням законодавства використані кошти на суму 60,5 млн. грн., вартість реконструкції завищена на 230 млн. грн. Крім того, в ході реконструкції за вирішенням Харківської облради відчужено низку окремих будівель та об'єктів незавершеного будівництва спорткомплексу, які знаходилися в комунальній власності. За результатами перевірки колегія Рахункової палати зробила висновок, що Кабмін і обласне керівництво… “не забезпечили системного підходу до організації реконструкції стадіону”». Цитата з того ж сайту.

Нагадаємо також, що при знесенні гаражів на території, прилеглій до «Металіста», їх власникам міська влада виділала земельні ділянки, а також компенсувала фінансові втрати. Загалом на ці цілі виключно з міського бюджету було витрачено 3.033 млн. грн. Гроші інвесторів не притягувалися. Де ж був добродійник? 

Тепер – міжнародний аеропорт в Харкові. Компанія Ярославського «виграла» конкурс на оренду цілісного майнового комплексу харківського аеропорту, на сайті DCH вказаний об'єм інвестицій групи в реконструкцію аеропорту – 205 млн. доларів.

А ось що вказано на сайті аеропорту. « Фінансування проекту здійснюється за рахунок засобів приватного інвестора – компанії «Нью Системс АМ» (група DCH) і засобів Державного бюджету України. Доля DCH – 508,8 млн. грн. (будівництво нового пасажирського терміналу, реставрація існуючого терміналу, будівництво тимчасового реверсного терміналу) . Доля держави – 727 млн. грн.»

По-перше – кому вірити? По-друге, виходить, що гроші Ярославського йдуть на будівництво терміналів. А сучасний термінал – це, перш за все, торгівельний центр з крамницями, кав'ярнями, ресторанами та іншими об'єктами торгівлі. І гроші за це отримуватиме не хто інший як Ярославський, оскільки майновий комплекс аеропорту Харків (за винятком злітно-посадочної смуги) узятий ним в оренду на 49 років. І узятий на таких пільгових умовах, про які можна лише мріяти: він звільнений від податку на землю, від перерахувань на соціально-економічні потреби міста, надані пільгова ставка оренди приміщень аеропорту.

А хто ж зробить все інше? Тобто побудує злітно-посадочну смугу, перон, місця стоянок літаків, нову аварійно-рятівну станцію і авіадиспетчерську вежу, здійснить заміну светосигнальной системи і системи засобів посадки літаків і всю-всю останню і дуже дорогу інфраструктуру аеродрому. Той, хто зробить можливим прибуття до Харкова великої кількості авіапасажирів на той, що належить Ярославському термінал. А це зробить держава. За гроші з держбюджету.

З одного боку, інвестиції, приватні та державні, вкладені в одну велику Справу. З іншого боку, саме держава несе витрати з розвитку спортивної і транспортної інфраструктури. Друг президента вкладає в розвиток власного бізнесу, для якого створені супер пільгові умови.

І, судячи з усього, з врахуванням нового, видозміненого законодавства, і бюджет цього року, як і бюджет наступного, буде верстано з врахуванням інтересів «Сім'ї». Відповідно, пакет держзамовлень виросте, а разом з ним виросте і кількість мільярдних контрактів, які дістануться нашій національній збірній з дерибану бюджету, – команді Cosa Nostra.

Сашко Вовк, «ОРД»          23.03.2012 0:13

http://www.ord-ua.com/2012/03/23/goszakupki-opyit-grabezha-po-donetski-/?lpage=1