Повінь на Кубані як свідчення безпорадності російської влади

За рік після аварії на теплоході «Булгарія» у Краснодарському краї Російської Федерації проти ночі на 7 липня сталася повінь, яка, навіть за попередніми даними, завдала збитків на 4 млрд рублів (1 млрд грн.) та внаслідок якої постраждали 35 тис. осіб

Фотогалерея: Ситуація в Кримську. Ліквідація наслідків повені (зображень: 6)

Повідомлення про природні й техногенні катастрофи у Росії стали вже майже нормою. У містах Новоросійську, Геленджику та Кримську повінь забрала життя 172 людей станом на 10 липня. Вона вкотре засвідчила повну неспроможність чинного російського керівництва організувати порятунок і життєзабезпечення своїх громадян в умовах хай навіть природної (а не техногенної) стихії.

Цунамі на Кубані

Кубанська повінь від самого початку стала обростати чутками. Найпоширенішою наразі є думка, що повінь виникла, тому що було спущено воду водосховищ, котрі є високо в горах. Висловлювалися версії, мовляв, місто Кримськ затопили, щоби врятувати від потопу Новоросійськ. Однак незалежні екологи уже заявили, що немає сенсу топити Кримськ для врятування Новоросійська, оскільки між цими містами гірський перевал. Так само не витримує критики і версія про спуск води з Неберджаєвського водосховища. Для такого спуску водосховище мусить мати систему шлюзів, яких там не було. Водосховище є відгородженим дамбою штучним озером, забезпеченим системою аварійного зливу води, яка працює за принципом верхнього отвору у звичайній домашній ванні. Місцеві незалежні екологи вже дісталися водосховища і підтвердили – його дамба не зазнавала руйнацій.

Причини катаклізму насправді цілком природні. Над горами, що розділяють Геленджик і Новоросійськ, з одного боку та Кримськ – з іншого, випала рекордна денна норма опадів, близько 300 мм, при річній нормі в 975 мм. Для порівняння, Закарпатську повінь 2010 року спричинило надмірне випадіння 60 мм опадів. При випадінні 300 мм води і її стіканні зі значних площ в одну точку утворюється цілкомдостатній обсяг води для створення справжнього цунамі.

Стікаючи схилами, вода дісталася Геленджика, Новоросійська та Кримська. У Новоросійську та Геленджику вода пройшла потоком через вулиці міст, а от у Кримську стікати було нікуди.Уся гірська вода там збирається струмками у три річки Богаго, Неберджай і Баканку, які зливаються в ріку Адагум, яка протікає через центр Кримська. За законами фізики, жодним іншим шляхом вода потекти не могла. Штатні скидання води на Неберджаєвському водосховищі у цьому процесі особливо не позначилися, адже води було вдосталь і без них.

Спустившись з гір на рівнинну ділянку місцевості, передня водауповільнила свій тік, що призвело до ефекту наштовхування задньої води на передню – саме за таким механізмом формуються на морі цунамі. Дощова вода перетворилася на 5–7-метрову хвилю, яка, власне, й накрила сплячий Кримськ. До цього слід додати, що повені в тих краях – явище поширене. Десять років тому Кримськ зазнавав значного затоплення, а в жовтні 2010-го понад 20 населених пунктів було затоплено по сусідству – у Туапсинському районі.

Рятування потопельників – справа рук самих потопельників

Сили природи спричинили повінь, однак масштаб руйнації та людських жертв став наслідком непрофесійності влади. Оповіщення та евакуація громадян – прямий обов'язок місцевої влади, якого вона не виконала. «Коли Путін запитав, о котрій годині був сигнал оповіщення про надзвичайну ситуацію, йому відповіли – о 22:30. Одразу після цього треба було евакуйовувати людей!... Давайте просто порахуємо: з 22:30 до двох годин ночі [коли вода з’явилася біля міста. – Ред.] минуло понад три години, в Америці або Німеччині за цей час евакуюють міста зі значно більшим населенням. Просто більшість населення була непопереджена», – зазначив директор російського Інституту безпеки гідротехнічних споруд Віктор Волосухін.

Жертви трагедії говорять те саме. «Вода хлинула хвилею, ніхто не попереджав! По телевізору мер сказав, що о 10-й годині були смс-ки, був рядок по ТБ, наче ходили вулицями з рупором і попереджали. Нічого цього не було!» – розповіла на сайті радіо «Эхо Москвы» мешканка Кримська Марія Хлопунова. Її слова підтвердив інший житель міста Євгеній Міхайлов: «У нашому районі ніякого оповіщення не було взагалі! Усі, з ким я говорив, прокинулися або випадково або від того, що вода вже була на ліжку і вилізли через шибки. А достатньо було пустити вулицями поліцейські машини з увімкненими сиренами, люди прокинулися і подивилися б у вікна, до того ж у ДПС машини обллаштовані гучномовцями».

Люди помиляються лише в одному – про катастрофу влада знала не за три години. Начальник Головного управління МНС по Краснодарському краю Алєксандр Козлікін підтвердив, місцева влада була поінформована про можливу повінь іще за два дні до лиха, що сталося. Місцеві чиновники висунули вже таку кількість версій подій, що почали самі плутатися у своїх поясненнях і, відповідно, ловити на брехні один одного. Голова МНС Владімір Пучков під час брифінгу повідомив, що система оповіщення були задіяна в повному обсязі, але люди не змогли врятуватися через швидке надходження води. А от губернатор Краснодарського краю Алєксандр Ткачьов під час зустрічі з постраждалими заявив, що оповіщення провести просто не встигли: «О 22 годині з перервою до першої ночі, що треба було кожного обійти? Це неможливо. Якими силами? Це по-перше. По-друге, і ви що піднялися б та й покинули домівки свої?»

Проте остаточно збурили мешканців Кримська слова президента Росії Владіміра Путіна. Кореспондент російської «Новой газеты» та відомий поет Дмітрій Биков повідомив, що після заяви керманича, що «не треба перебільшувати» масштаби трагедії, у місті на його адресу з боку мешканців лунають такі слова, яких не можна почути «на жодній Болотній».

Не надто змінилося ставлення службовців до трагедії і нині. За словами постраждалих, траплялися випадки, коли прибулі представники МНС відмовлялися знімати людей з дахів будинків або допомагати розбирати завали, посилаючись на те, що не мають пального. «Зараз у нижній частині Кримська відбувається розбір завалів. Причому силами самих мешканців. Як кажуть самі люди, від солдатів користі немає. Вони стоять поруч, а люди власноруч все розгрібають», – свідчить Дмітрій Биков.

Таке не пробачать

Покинуті зі стихією сам на сам люди, постраждалі від повені, живуть у постійному передчутті тривоги. Потік офіційної неправди з телеекранів наочно переконує в тому, що державі вони байдужі. В таких умовах люди залюбки підхоплюють будь-які чутки й плітки і стають здатними на будь-які непередбачувані вчинки. Нефахівцеві важко збагнути, що дощова вода може створити цунамі за багато кілометрів від моря, тому люди категорично не вірять у природну причину катастрофи. Вони переконані: «Нас потопили навмисно», позаяк рятували Новоросійськ.

Наслідком такої тотальної зневіри стають масові спалахи паніки. Увечері 9 липня у Кримську раптом поширилася чутка, що на місто іде друга хвиля і люди масово почали бігти в гори. Відчаю людям додають ще й дії чиновників. Почастішали випадки, коли загиблим від повені констатували смерть від серцевої недостатності, щоби не виплачувати родичам компенсацій. Розповідають, як в обмін на гуманітарну допомогу посадовці вимагають від людей заяви, що вони були попереджені про катастрофу. Зрозуміло, настрою постраждалим це не поліпшує. «По телевізору іде офіційна інформація… про те, що вся країна допомагає, цей оптимізм дуже не відповідає настрою розгубленості і паніки, якою охоплене місто. Причому паніка абсолютно чітко змінюється на злість», – каже Дмітрій Биков.

Перспектива бунту тисяч людей, яким немає вже чого втрачати, явно не на жарт лякає владу. До Кримська перекинуті додаткові сили міліції, які не допомагають розбирати завали, а лише патрулюють вулиці. Водночас поліція Кримська закликала громадян здати мисливську зброю «задля уникнення нещасних випадків».

Вертикаль безпорадності

Байдужість влади до горя тисяч людей напевно має кілька причин.Перша із них – повінь сталася саме у тому регіоні, де невдовзі Росія планує приймати Олімпіаду. Вочевидь, це потужний удар по іміджу РФ, тож влада намагалася приховати масштаби трагедії, щоби світ не дізнався про справжній рівень безпеки на чорноморському узбережжі країни, як і ефективності роботи оповіщувальних служб та проведення аварійно-рятувальної операції.

Друга причина байдужості влади – внутрішньо-корпоративна і пов’язана вона з особою губернатора Ткачова. Більшість експертів сходяться на думці, що для губернатора Краснодарського краю історія з Кримськом завершиться нічим – він так само обійматиме свою посаду й далі. Йому не вперше виправдовуватися за трупи. У 2007 році у станиці Камишеватській після ліквідації пожежної частини (з метою заощадження) згорів будинок пристарілих унаслідок чого загинули 63 особи. У 2010-му сталася трагедія станиці Кущьовської, де фактично панували бандити і де було жорстоко вбито сім’ю разом із неповнолітніми дітьми. Всі ці історії не мали для губернатора жодних наслідків.

Чому? Можливо, тому, що саме губернатор Краснодарського краю курирує будівництво олімпійських об’єктів у Сочі, а заразом і усі грошові потоки та відбирання приватних землеволодінь для будівництва готелів потрібних компаній. Саме на Краснодарщині біля Геленджика ведеться будівництво невідомого маєтку, який російські журналісти давно і вперто називають «дачею Путіна».

Історія Кримська вкотре засвідчила всю розхитаність, корупційність і безпорадність всієї путінської владної вертикалі, наслідком чого стають тисячі безвинно постраждалих від природних катастроф. Але українські шанувальники Путіна усього цього знову не помітять, позаяк отримують інформацію про Росію вони переважно із прокремлівських російських ЗМІ, яким у потонулому Кримську вже ніхто не вірить.

11 липня, 2012  ▪  Дмитро Калинчук

http://tyzhden.ua/World/55172

«ДІВЧИНА» дозріла

У столиці, на Європейській площі, біля Українського дому з вівторка кипить те, що деякі охрестили «мовним Майданом». Жарко. Набридли вірші, які тут кілька діб поспіль читають у мікрофон. Бувають іскри - це хороші вірші, перейнята болем за Україною справжня творчість. Але взагалі - щось на тему «Україна-калина-солов" їна ». Останнє - про нахабно заганяєму на кухню мову, природну мову автохтонного народу країни. Але от не хочеться, та й все, в сьогоднішній Україні, що без перебільшення гине, схлипувати локально, так би мовити, вузькопрофільно.

Піднімаюся по крутій Костьольній. У сквері напроти Михайлівського собору з пластикових судків поїдають щось «беркути», або ще якась «пташка» в задушливих берціках на ногах. Знаходжу вільну лавку, пишу в робочому блокноті. Ось що пишу: «не слід принижувати історичний термін« Майдан». Обриваю себе; так що, не слід усіма способами боротися за віднімаємі права українського - в Україні? Ні, я не про те. Просто нинішня епопея, що триває з вечірнього парламентського засідання вівторка, вибачте, нагадує договірний матч, де навмисно б'ють мимо воріт. Або якийсь ляльковий театр. А людям, думаючим про сьогоднішній, і, головне, завтрашній день Вітчизни, необхідно негайно дістатися до комірів справжніх ляльководів. Тоді не доведеться віршовано, в числі інших назрілих потреб, вимолювати природне право на повноцінне функціонування мови автохтонного народу, у якого немає іншої «законної» землі для самореалізації.

Під «дівчиною» вельми і вельми поганого поводження, згаданої в заголовку сьогоднішніх нотаток - маю на увазі нині існуючу Верховну Раду. Дозріла вона для самих різких щодо себе дій, до речі, не у вівторок. Набагато раніше. Коли говориться, що закони і постанови для країни приймає нелегітимний парламент, визначення «нелегітимний» ні в якому разі не є лайкою чи вираженням емоцій. На форумах ОРД недавно сперечалися про поняття легітимності влади, і, підкріплюючи цитатами, говорили про те, що правителі будь-який з гілок стають нелегітимними, якщо так їх сприймає більшість громадян.

Але у нас все набагато простіше. Дане скликання парламенту нелегітимне тому, що його більшість сформована всупереч законодавчим положенням. Оскільки ми з вами голосували не за особистість Іваненко-Петренко, а віддавали своє «так» певній партії або блоку, то обрані таким чином не мали законного права в парламенті переходити у фракції, що в результаті сформували більшість, поставили свій Кабінет міністрів і т.п . Це раз.

Для будь-якого хоч трохи знайомого з положеннями нині діючого вітчизняного законодавства та з найпростішими постулатами політології це аксіоматично. Але оскільки кожного разу можна почути питання, що задається на блакитному оці: а чому це влада у нас нелегітимна, є підстави припустити, що подібне питання задають не тільки провокатори, а й громадяни, волею історичної долі не розпещені цивілізованими традиціями парламентаризму. І от саме їм непогано приміряти на себе реальний приклад. Ви проголосували за Партію регіонів, тому що хочете бачити у вищому законодавчому органі її представників. Ваш голос чесно порахували, регіонали сформували фракцію. А потім десяток, два десятка, та хоч один з тих, хто скористався вашим голосом, спокійно перейшли у фракцію «Батьківщини», за яку ви не голосували б і в страшному сні. Ця, «ворожа», фракція чисельно зросла, стала більшістю, формує уряд, і взагалі, диктує умови. У задачці запитується, навіщо ви голосували взагалі, якщо ваше волевиявлення не має ніякого значення для реальної структури вищого законодавчого органу? І, що головне, чи може подібний орган вважатися обраним, а значить, репрезентувати суспільство, жодним законом не позбавлене права голосування?

Одного цього цілком достатньо щоб вважати діючу Раду нелегітимною - незаконною.

Але є й інше. Після останніх парламентських виборів була інформація про те, що на десятках, сотнях дільниць були застосовані ті чи інші фальсифікації. Те, що справа не була доведена до кінця в судовому порядку - вина, в тому числі, опозиції. Але, мабуть, дана вина компенсується об'єктивною обставиною: очевидно, що тодішні, розшарпані протистоянням органів влади, суди скоріше за все, винесли б (і локально виносили) сумнівні вердикти. А ось наступний момент - не підлягає виправданню. Суспільству не була доведена думка, легко згадуємий римейк світлого пориву-2004: якщо у тебе вкрали голос, зумій відстояти його. Нехай навіть мова йшла б про локальні протести. Так чи інакше, «це два» на користь впевненості: Верховна Рада нелегітимна.

Ну, і «це три» - дане скликання проголосувало за цілий ряд законів, що прямо порушують незмінену поки Конституцію. У тому числі - продовживши термін своєї каденції на рік. Типу проголосувало. Тому що сленгове «типу» в даному випадку - як раз «це чотири». Незважаючи на всі акторські потуги спікера Литвина, Верховна Рада не соромиться неприховано констатувати: так, багато нардепів взагалі не з'являються в її стінах, а їх «за» присутні. У нас це констатують відкрито, як якусь об'єктивну, але невелику проблему. А в більшості цивілізованих країн - це тягне на кримінальну статтю, щось на зразок шахрайства. Тому що, строго кажучи, шахрайством і є.

Словом, хоч так, хоч сяк, але нині існуюча Верховна Рада цілком дозріла для ганебного розпуску. Для розгону. Але прийшов вівторок тижня, що завершується. І якщо всі інші діяння Ради можна було порівняти з непристойною, але все ж еротикою, приспущеними штанцями - то тут суспільству було продемонстровано жорстке порно, від якого може знудити.

Думаєте, я виключно про те, як приймався украінофобний мовний закон? Ні. В цей пленарний день зійшлося багато. Почнемо з того, що раптом виявилося, що день для парламентаріїв не простий, це день, в який глава держави звертається з Щорічним посланням до вищого законодавчого органу. Подібна подія завжди була знаковою для політичного життя, і, відповідно, відбувалася не «раптом», а анонсувалася. На цей раз без анонса обійшлися не дарма. Тому що послання Януковича перетворилося на жанр «Листи здалеку». Його представник у ВР Юрій Мірошниченко попросту повідомив, що текст відправлений в офіси нардепів. А якщо є якісь питання, то він, Мірошниченко, проведе брифінг, і, треба розуміти, зіграє роль глави держави.

Так, за законом Щорічне послання може бути як промовлено, так і представлено в письмовому вигляді. Але в нашому випадку обрання формату свідчить багато про що. Ще раз - про параноїдальний страх Януковича перед появою на публіці. І про те, що навіть читання з листа тексту, де «багато букофф» - праця для нього непосильна, що загрожує ганебними помилками, що поповнюють разючу колекцію вербальних перлів. Але якщо ми з вами сьогодні говоримо про парламент - то ігнорування можливості виступити в його стінах красномовно свідчить: ніякого парламенту, здатного приймати непідконтрольні, якщо хочете, несподівані для Банкової рішення в Україні просто вже немає. Та й те, справді, якщо, всупереч брехливим цифрам на табло, що повинні переконувати в наявності кворуму, на пленарних засіданнях присутні виключно «чергові кнопкодави», навіщо Януковичу приходити в зал зі скляним куполом?

Вівторок продовжував дивувати. Як відомо, у пленарного засідання є перерва з 14-и до 16-ї години. Так от, на цей раз в даний час на місці спікера якимось чином опинився аж ніяк не заявлений в порядку денному Азаров. Поруч з ним сів головний радівський регіонал Єфремов. І Азаров почав проводити те, що він назвав «нарадою з соціально-економічним проблемам». З депутатами більшості.

Природно, прем'єр може (і навіть повинен) час від часу виступати в Раді. Але подібне в цих стінах ніяк не може мати статус «наради», на якої він головує. Тому минулий вівторок наочно продемонстрував цілковите, якщо можна так висловитися, протицівілізоване змішання гілок влади.

До речі, під час фантастичної «наради» журналістів в ложу преси, на їхні робочі місця, не пустили. Хоча будь-яке парламентське дійство (за винятком рідкісних закритих засідань, коли мотивуючи рішення наявністю державної таємниці, депутатський корпус голосує за такий статус) в цьому залі відбувається з присутністю акредитованих у вищому законодавчому органі працівників ЗМІ.

Ну, і нарешті, прийняття (неприйняття?) мовного законопроекту в другому, остаточному читанні, стало такою собі вишенькою на торті нехтування парламентаризму. Колосальною, треба визнати, вишнею. Давайте по пунктах, шановні читачі-співрозмовники. Напередодні, на погоджувальній раді, даний документ не був внесений до порядку денного. Якщо депутат Єфремов і запропонував раптом поставити його на голосування, то перш за все, депутати повинні були б своїми «за» погодитися з таким додатком порядку. А тут, в плутанині бійки що виникла біля трибуни (до речі, головуючий, заступник спікера Мартинюк не запропонував хоча б для пристойності заспокоїтися, ніж тягати один одного за краватки, виступити пофракційно нехай навіть з самими різкими аргументами) раптом виявилося, що закон успішно проголосований ... Так, ще один пункт негаданій події: дуже спірний, скандальний закон, оброслий з часу першого читання купою поправок, був проголосований без обговорення.

Навмисно не торкаюся суті безумовно шкідливого документа. Це тема іншої розмови. Важливим у даний момент видається, якщо б подібним чином був проголосований будь-який законопроект, скажімо, про захист популяції білих тигрів, це свідчило б не про любов добрих депутатів до природи, а про те, що цивілізованому парламентаризму в країні - кирдик. М'якше не скажеш.

Розумію, що всі ми, не зі своєї вини, вийшли з «шинелі» тоталітаризму. Суспільній свідомості не було де навчитися непорушним постулатам функціонування інститутів управління цивілізованого суспільства. І зараз неважко уявити собі: хтось, читаючи ці рядки, вважає все, наведене вище, «буквоїдством», незрозумілою причіпкою до дрібниць. Мовляв, судити слід: «хороший закон» - «поганий закон», «прийняли» - «не прийняли». Але це не так. Практично будь-яка колективна дія людей підпорядковується непорушним правилам. Окрім, хіба що, потворного п'яного гульбища. Ну, давайте, звернемося до паралелі. Кому з любителів футболу був би цікавий матч, що відбувається наступним чином. Не оголосивши заздалегідь про зміну правил, гравці безкарно застосовують передачу м'яча з рук в руки; суддя видаляє з поля воротаря однієї з команд; в якості переможного гола зараховується попадання м'ячика в філейну частину судді.

Що? «Такий футбол нам не потрібен»? Щира правда. І такий парламент - нам не потрібен тим більше. А він, до речі, «працював». Уже після сумного виходу опозиційних фракцій на сходинки Українського дому, в залі зі скляним куполом прийняті поправки в закон «Про здійснення тендерних закупівель». Державні (що знаходяться в ручному управлінні Кабміну, по суті належать Родині) підприємства тепер можуть без жодного конкурентного тендеру щось замовляти або віддавати в оренду. У кого треба, кому треба, з «відкатами». І збереться дана Рада після канікул - ще не такого наприймає. На нашу з вами голову.

А все, що відбувалося і відбувається після «прийняття-неприйняття» мовного закону - аж надто скидається на договірну гру. Литвин подає у відставку, і публічно ламає руки, що його «розвели», виманивши зі вівторкового засідання. А чи не відбувається все це для того, щоб хоч у когось збунтувався помилковий відгомін: Литвин боровся за права української мови, Литвин боровся проти порушення регламенту, і ... «Литвин потрібен Україні»? Більше того. Ось візьме Янукович і не підпише закон, прийнятий з кричущими порушеннями. Чи не для того, щоб спробувати кинути хоч пунктирну риску в брехливий образ глави держави, який прислухається до вимог акцій протесту? Здається, ніхто не повірить, що «Беркут» не розігнав би тисячу пікетників біля Українського дому, якби отримав подібний наказ ...

Так що, проти локального злочину, в даному випадку, безпрецедентного наступу на українську мову, не слід боротися? Слід. І ще як. Але дуже тривожною виглядала весь цей час фраза парламентських опозиціонерів: будемо пікетувати (голодувати, не відвідувати засідання в Раді) до тих пір, поки протиукраінскій закон не буде відкликано. Добре. А потім що?! Потім - скажемо, що здобули перемогу за всіма статтями, а то ще й подякуємо режиму, що «пішов на поступку»?

Дуже хочеться сподіватися, що існує штаб, де зараз обговорюються не локальні атаки на ворожий країні режим, не ілюзорність перемоги на виборах - під контролем режиму. А методи негайного усунення нелегітимного режиму від владного керма.

А якщо подібного центру в дійсності немає - його слід негайно ж створювати. Таке соціальне замовлення суспільства, ось вже зовсім не іронічно дозрілого. Дозрілого до того, щоб гнати яничар мітлою.

І «спусковим гачком» виступу народної опозиції може стати все, що завгодно. Закон,що «разукраїнюючий» Україну. Попрання норм парламентаризму. Вечір п'ятниці. Арсеній Яценюк від імені об'єднаної опозиції політичної оголошує не про закінчення акції проти одіозного законопроекту (а таке припущення носилося в повітрі, мовляв, Литвин закон не підписав, всі майже в порядку), а про початок безстрокової акції «України без Януковича». Що ж. Значить, на даному етапі - наше місце там, на Європейській площі столиці. До зустрічі.

Вікторія АНДРЄЄВА, «ОРД»                       07.07.2012 13:01

http://ord-ua.info/2012/07/07/devushka-sozrela/?lpage=1

Рушникова революція

ОБКОМ-WEEKLY

В останній тиждень перед відпусткою президент Янукович трошки втомився. Не фізично, звісно, ​​а морально. І це не дивно: не всяка мораль може винести стільки покращення відразу ...

Звичайно ж, завжди знайдуться заздрісники, які скажуть, що Віктор Янукович і мораль – поняття взаємовиключні, але віри цим людям в нашій країні давно вже немає. Ще, здавалося б, зовсім недавно вони на повному серйозі казали, наприклад, про несумісність таких речей, як Віктор Федорович і книги, або там, припустимо, окуляри. Але життя швидко розставило все по своїх місцях. Скинувши маску малоосвіченого Битюг, який в останній раз брав у руки книгу ще в школі, та й то тільки для того, щоб хряснути нею по голові сусіда з передньої парти, очільник держави вразив своїми літературними талантами навіть найзапекліших скептиків і по праву сильного став цього року найбільш високооплачуваним письменником за всю історію світового книговидавництва.

Ну а про окуляри, якими президент з часів інавгурації регулярно прикрашає свій м'язистий ніс під час масових заходів, і говорити нічого. Досить згадати той факт, що коли Віктор Федорович вперше надів їх на полювання, то кабан, що проходив повз, кажуть, так здивувався, що застиг з відвислою щелепою і стояв так до тих пір, поки зворушений Янукович не взяв його під пахву і не відніс в клубний будиночок. Розповідають, що нещодавно той кабан написав заяву про вступ до Партії регіонів ...

Багато ще говорили про несумісність Віктора Федоровича і його дружини Людмили Олександрівни. І що? Вже сьогодні ми бачимо, як президент Україні по дорозі в кримську Мухалатку заїжджає до Донецька, безсумнівно, щоб забрати з собою на відпочинок красуню-дружину. І зовсім не для того, щоб, як кажуть злі язики, відбуксирувати її за буйки в Чорному морі на потиканому шилом матраці, – Людмила, кажуть, плаває, як левіафан, так що там би довелося ще й веслом додавати. Але хто тоді буде смажити Віктору Федоровичу спійману ним у відпустці рибу барабульку? .. Вже у всякому разі не кухарка Надя – держслужбовець 4 розміру ... тобто, пардон, рангу. Так що тут злі язики знову, як кажуть, схибили.

Так от, на цьому тижні з'ясувалося, що з мораллю у Януковича теж все як слід. Що й казати, далеко не кожен на місці президента зумів би піти на такий морально-етичний подвиг, як порятунок честі та гідності спікера Верховної Ради Володимира Литвина, якого голова держави в день прийняття делікатного законопроекту про мову заманив на гуманітарну раду і утримував там до того часу, поки Чечетов не оцінив «красу гри».

Не може бути ніяких сумнівів в тому, що Литвин б при необхідності впорався із завданням по «розлученню кошенят» не менш успішно, ніж його добрий друг Адам Мартинюк, який раніше чесно ділив з ним хліб, сіль та інші заробітки, а тепер взяв і нахабно з'їв все сам. Володимир Михайлович, звичайно, великий майстер учиняти публічні істерики хоч з рушником, хоч з голими руками, але ще перше читання мовного законопроекту наочно продемонструвало, що в разі необхідності Литвин здатний підтертися своїм рушником так само природно, як і промокнути їм власне заплакане обличчя – в будь-якій послідовності, питання лише в ціні.

І, тим не менш, Віктор Федорович віддав перевагу позбавленню Володимира Михайловича від тяжкого тягаря відповідальності (мабуть, Мартинюк обійшовся дешевше), та й сам негайно зістрибнув з теми в своєму улюбленому стилі: ну, мовляв, не знаю, що воно там за закон, як кажуть, треба буде розібратися. А прем'єр-міністр Микола Азаров так зрадів, що взагалі два дні ні про що, крім Євро, і говорити не міг, тільки до вечора розколовся, і заявив, що «опозиція заперечує право половини населення Україна розмовляти рідною мовою», маючи на увазі під означеною половиною, очевидно, себе, тому що важко в нашій країні знайти людину, якій українська мова принесла стільки складнощів та публічної ганьби, як Миколі Яновичу. Вже близький момент, коли кайдани тяжкі впадуть з неповороткого язика голови уряду, залишилося тільки вмовити Литвина, що вперся, підписати непевний проект Ківалова-Колесніченко, а далі вже все відбудеться автоматично (зустріч з Путіним у Януковича вже, що називається, на носі, а Віктор Федорович чомусь упевнений, що мовний закон можна втюхати Володимиру Володимировичу в обмін на газову знижку ще більш успішно, ніж закон про скасування літнього часу).

І ось тут Янукович знову проявив незрозумілу моральність по відношенню до Литвина. З моменту резонансної пред'яви, яку той кинув майстрам «розлучення кошенят», пройшло достатньо часу для того, щоб заспокоїти емоції, що опанували спікером, за допомогою праски, паяльника або, на лихий кінець, целофанового пакета, натягнутого на голову. Зрештою, можна було вивезти спікера в «Межигір'я» в багажнику самого маленького автомобіля кортежу і змусити його попрацювати пару днів бурлакою на дебаркадері, – вже це точно привело б Володимира Михайловича до тонусу.

Однак Віктор Федорович чомусь посоромився (можливо, уявив, як будуть виглядати опіки від недопалків на животі спікера в іноземній пресі), пустив справу на самоплив і догрався: підбадьорений сьогоднішнім провалом голосування про відставку, Литвин розвів Януковича, як кошеня, публічно заявивши, що мовного закону він не підпише, більше того, почав нахабно повчати президента і навіть радити йому заспокоїтися, щоб не втратити обличчя! І нехай ще Віктор Федорович скаже Володимиру Михайловичу велике спасибі за те, що той не вийшов на Майдан і не затіяв там «рушникову революцію» ...

Ось якою чорною невдячністю відповів Литвин на доброту і щедрість президента Януковича. Ось до чого призводить прекраснодушність і моральне потурання. Чемоданний настрій перед відпусткою, що наближається, зіграв злий жарт з главою держави. І адже спочатку далеко не всі спромоглися правильно оцінити дивний пофігізм, який охопив Віктора Федоровича в перші ж дні тижня, що минає. Демонстративна і нічим не мотивована відмова президента йти до Верховної Ради для оголошення «щорічного послання» був витлумачений суспільством в цілому адекватно: нарешті наш парламент «щорічно послали» так, як він того заслуговує (в адміністрації президента навіть подейкують, що в чернетці текст «послання» парламенту главою держави називався «ПНХ», але підтвердити або спростувати цей факт «Обкому» не вдалося).

Однак справжня причина небажання Віктора Федоровича розпинатися перед кнопкодавами, як швидко з'ясувалося, крилася зовсім в іншому. «Враховуючи, що даний документ містить велику кількість сторінок, його оголосити навіть технічно буде дуже складно, – заявив представник президента в парламенті Юрій Мірошниченко. – Янукович в цьому посланні спирався на роботу експертів, на роботу представників громадянського суспільства, і даний документ вийшов вельми і вельми об'ємним».

Назвемо речі своїми іменами: у документі вийшло так багато букв, що Віктор Федорович їх просто не осилив. Можна було, звичайно, попросити когось дещо скоротити талмуд до відповідного для Януковича обсягу трьох сторінок з картинками, але його ж все одно довелося б читати, причому вголос. А попереду ще і «підсумкова прес-конференція» в Українському домі, там теж треба вступне слово читати, а воно теж немаленьке. І діаграми там ще якісь незрозумілі ...

От і вийшло внаслідок, що поклав Віктор Федорович з приладом і на Раду, і на народ, що припав до телевізорів в надії послухати про покращення. Хоча, в принципі, той факт, що Віктор Федорович давно на всіх класти хотів, вже ні для кого новиною не є. Інше питання, що вже й на нього самого класти почали ...

Взагалі, саме час їхати у відпустку і ловити барабульку. Поки ще є така можливість.

Василь Рибніков 6 липня 2012 15:12

http://obkom.net.ua/articles/2012-07/06.1512.shtml

Оксана Макар-2?

«16 червня 2012 року на березі річки Сіверський Донець, неподалік від селища Синецкий, молода людина заздалегідь побивши, облила бензином і підпалила свою 23-річну знайому дівчину та її 41-річну матір, після чого спробувала сховатися, але була затримана співробітниками міліції. Постраждала дівчина та її мати, у важкому стані, з опіками 2 і 3 ступеня, були в терміновому порядку доставлені в реанімаційне відділення міста Лисичанська. На сьогоднішній день, лікарі оцінюють їх стан як украй важкий.

В ході слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, співробітниками правоохоронних органів було з'ясовано, що дана трагедія сталася на тлі конфлікту між молодими людьми та виниклої неприязні один до одного. В результаті чого, молодий чоловік і вирішив розправитися зі своєю колишньою знайомою.

На даний момент злочинець затриманий. За фактом злочину порушено кримінальну справу, яка ведеться Сєвєродонецьким міським відділенням міліції ».

За сухими рядками інформаційного повідомлення – страшна реальність, в якій живуть в тривозі і приниженні жителі лисичанського регіону.

Особа, яка здійснила це бузувірство  – ВІТАЛІЙ КРИВОРУЧКО, який раніше спалював машини приватним підприємцям. Тепер він вирішив, що може спалювати живцем людей.

Хочу прояснити всім жителям міста Лисичанська, та всім засобам масової інформації України, які до цього часу не розуміють всієї серйозності ситуації, що склалася в місті!

На початку 90-х років, раніш судимий за вбивство, ГЕННАДІЙ КУЧЕРЕНКО на прізвисько (Чунчу) організовує злочинне угрупування, в даний момент і в наш час до його складу входять: раніше судимий за вбивство (забив людину бейсбольною битою до смерті) ЄВГЕН ПОПОВ по прізвисько (КОВБОЙ) контролюючий весь незаконний оборот наркотиків на території міст Лисичанська, Новодружеська, Привілля. Брати МАТВЄЄВИ СЕРГІЙ і АНДРІЙ на прізвисько (Матвій) – права та ліва рука вищевказаного організатора. ДМИТРО ПОЛЯНСЬКИЙ, РОМАН РАДЮШІН, СЕРГІЙ Денищенко і ще сорок чоловік злочинної організації, що займаються здирництвом та розбійними нападами! Всі ці люди є друзями і соратниками ВІТАЛІЯ КРИВОРУЧКО, який 16 червня 2012 переламав бейсбольною битою кінцівки 23-х річній Ганні ВИНОКУРОВІЙ та її 41-річній матері КРІВОХАТСКОЙ ІРИНІ, після чого, замітаючи сліди, облив їх бензином і намагався спалити живцем! На цих людей в міліції Лисичанська лежать папки кримінальних справ, не збуджених за відсутністю складу злочинів! Постраждала АНЯ неодноразово зверталася до міліції міста з приводу загроз її життю з боку ВІТАЛІЯ КРИВОРУЧКО, чому міліція не вжила жодних заходів? Та тому, що перший заступник начальника міліції РЕШЕТНЯК отримує подарунки від вище зазначеного злочинного угруповання у вигляді автомобіля іноземного виробництва вартістю 40 000 у.о. (Toyota Camry чорного кольору 2012 випуску).

Хто допоможе жителям Лисичанська виростити дітей, і не переживати за своїх родичів, якщо тут продають наркотики, б'ють людей до смерті і спалюють живцем?

Хочеться запитати у начальника Лисичанського МВВС Валерія Можнякова: коли ж Ви будете офіцером, і честь буде для Вас понад усе, і Ви не будете «кришувати» цю мерзоту?

... Сьогодні Аню рятують від смерті лікарі Оксани Макар ...

Житель Лисичанська      04.07.2012 14:29

http://ord-ua.info/2012/07/04/oksana-makar-2/?lpage=1

Як пацани Януковичу подарунок піднесли

УРОК МОВИ

Феєричним обманом протягнувши мовний законопроект Колесніченко-Ківалова, Партія регіонів нарешті отримала повне право називатися «партією шахраїв і злодіїв». Всі інші автоматично стають «терпилами».

... Легко бути розумним «заднім числом», але вже повірте на слово: з самого ранку «Обком» підозрював щось недобре. І приставав до всіх нардепів з одним і тим же питанням: чи не думаєте ви, що «регіонали», всупереч обіцянкам спікера Литвина зсунути «мовне питання» на осінь, «включать динамо» і проштовхнуть законопроект Колесніченко ще на цьому тижні?

Від кореспондента ввічливо відмахувалися, поблажливо посміхаючись і неуважно мружачись: так не бійся, дурненький! І профільний комітет не розглянув, і 2100 поправок нікуди не дінеш, і Литвин обіцяв, і не підуть вони на таку антизаконну «жесть»! Прем'єр тіньового уряду Сергій Соболєв сказав:

– Ні, з мовою вже нічого не буде. Взагалі, зверніть увагу, провалилися всі три їх ініціативи, за рахунок яких вони збиралися показати результат на виборах: податок на розкіш, нібито зняття депутатської недоторканності та мовний законопроект Колесніченка. Спочатку був Євро, під час якого проштовхувати питання з мовою було не з руки, а тепер вони просто не встигають. І хто тільки порадив їм цю ідею з мовою? - Соболєв скептично знизав плечима ...

В залі і кулуарах також була повна благодушність. Серед депутатів фракції «Регіонів» йшов збір прізвищ тих депутатів, які 9 липня чартером полетять до Криму – вітати дорогого Віктора Федоровича з днем ​​народження. Фракція БЮТ блукала по Раді, причому лідера фракції Андрія Кожем'якіна в залі не було зовсім. Арсеній Яценюк також був відсутній. І це при тому, що БЮТівські депутати днем раніше запевняли: «У Кожем'якіна все під контролем, але режим секретності – найсуворіший. Якщо ПР стане проштовхувати законопроект, план дій нам повідомлять за 10 хвилин до «наступу».

Проте ні про який наступ не було й мови – суцільний привал. В курилці Тарас Чорновіл показував на iPad за допомогою програми «Google Earth» приморські види, зі знанням справи забезпечуючи їх італійськими назвами. Його з інтересом слухав відомий депутат від опозиції. Загалом, нардепи вже приміряли свої ніжні тушки до шезлонгів зарубіжних курортів. Або до марш-кидків в мажоритарні округи, догоджати електорату візуальною рекламою і матеріальними благами.

До обіду цій атмосфері загальної благодушності піддався і кореспондент «Обкому». Неясні передчуття заворушилися у нього в той момент, коли з'ясувалося, що в перерві між ранковим і вечірнім засіданнями в Раді сесійний зал зайняли під дивовижний захід під назвою «зустріч прем'єр-міністра України з народними депутатами коаліційної більшості».

З напівпорожнього балкона преси (журналістів всередину спочатку не пускали, але потім типу зглянулися, як тепер стало зрозуміло – щоб не збуджувати зайвого шуму і підозр) видовище це виглядало якимось натягнутим: Микола Янович в кріслі Литвина, «більшовики» по своїх місцях, питання і відповіді жартома (за винятком плачу Юхима Звягільського про слабку підтримку державою шахт Донбасу). І нескінченні «Спасибі, Микола Янович, що виділили для нас час ...».

Але було і головна обставина, що не давала спокою: що робить у ложі уряду штурмова бригада Партії регіонів: нардепи Тедеєв, Шенцев, Цюрко, Царьов і пр.? Обороняють Азарова?

До 16.00 Микола Янович вже покинув зал, але ця «зондеркоманда» не поспішала йти. До зали вже, весело посміхаючись, заходили опозиційні депутати (серед яких, знову ж таки, сяяли своєю відсутністю Арсеній Яценюк та Андрій Кожем'якін), метушливо вбігали члени правлячої коаліції, що запізнились. У якийсь момент кореспондент «Обкому» чітко усвідомив, що «регіоналів» – як для вечірнього засідання – стало занадто багато. Рука набрала телефон одного з опозиційних депутатів, які стояли в залі.

– Як думаєте, що в кабмінівській ложі роблять Ельбрус і бойова група? Може, вони зібралися пробивати законопроект Колесніченко? Або Віктор Федорович таки надумав особисто прочитати своє послання до парламенту?

У трубці пролунав веселий регіт.

– Так це їм просто подобається там сидіти. Уявляти себе міністрами ...

... Що було далі – бачили всі. І те, як Адам Мартинюк скоромовкою поставив на голосування питання про включення до порядку денного з/п Колесніченко, а коли той 219-ю голосами провалився – миттєво повернувся до розгляду питання про включення документа до порядку денного і, провівши замість ланцюжка трьох необхідних процедурою голосувань – два, протягнув «мовну тему у другому читанні». І те, як рвонувся до президії Андрій Парубій – але був без праці зупинено когортою «биків» Януковича. І як у Мартинюка вирвали його мікрофон, а він успішно перебрався в крісло Литвина і там тремтячим голосом продовжив свою ганебну місію. І як потім в кулуарах тремтіли губи у багатьох опозиціонерів, а радісний Чечетов кричав у телефонну трубку, що «комбінація пройшла відмінно», і що опозиціонери – «слабаки» ...

... Журналісти – теж люди, і всі свої вигуки вони проговорили там, на балконі. Залишилося, однак, кілька неприємних думок і пара болісних питань.

Спочатку питання – до опозиції. Один футбольний тренер, будучи незадоволений млявою грою своїх підопічних, назвав їх «академіками з ціпками». «Об'єднана опозиція» в українському парламенті поводиться схожим чином, тільки до академіків їм далеко – так, молодші наукові співробітники. Але виникає питання. Панове, вас спеціально «здають» ваші ж ватажки, суворий Кожем'якін і відважний Арсеній? І якщо ні, то чому ви такі недотепи? Адже, здається, тільки лінивий в БЮТ і «НУ-НС» не назвав ПР злодіями і бандитами – так чому ви тепер надуваєте щоки, дивуєтеся, що професійні наперсточники розвели вас як останніх лохів? І чи будете ви так само здивовані наслідками прийдешніх виборів?

Безліч не цілком теплих побажань накопичилося до Володимира Литвина, чия фракція в повному складі проголосувала за мовну саморобку Колесніченко. І не виключено, що вкрай остогидлий своєю неймовірною гнучкістю спікер-моралізатор спочатку демонстративно відмовиться підписувати прийнятий з мільйоном регламентних порушень новий закон і навіть сплакне перед камерами – але пару тижнів по тому, переконаний залізними аргументами Віктора Федоровича, піде назад. Все-таки хочеться і на волі залишитися, і, бажано, в наступну Раду потрапити.

І тільки до Партії регіонів і її верхівки – жодних питань. З точки зору блатного урки все було спрацьовано «чікі-піки»: лоха кинути – свята справа. Вийшло яскраво і, на їхню думку, «красиво». Настільки яскраво, що саме ця дата повинна увійти в історію України як день народження нової партії, стрімко мімікрує під російського побратима: Партія шахраїв і злодіїв (Український варіант).

ОБКОМ                Евгений КУЗЬМЕНКО                        3 липня 2012 р. 2012 22:38

http://obkom.net.ua/articles/2012-07/03.2238.shtml

Бродський відмовився відповідати за свою антидержавну діяльність

Брехливий «дерегулятор» реагує на офіційні запити примітивними відписками

Небажання деяких корумпованих «господарників» нести відповідальність за багатомільйонні збитки та шкоду, завдану усьому народові Україні, вражає. Лідером впевненості у власній безкарності, як і раніше залишається брехливий «дерегулятор» Михайло Бродський. Але цього разу навіть він переплюнув сам себе, прямим текстом відмовившись відповідати за скоєне. У розпорядженні редакції опинився документ – формальна відписка на депутатський запит, що стосується ситуації з акцизними марками.

Нагадаємо: раніше ми писали про те, що один з народних депутатів звернувся до Бродського – голови Держслужби з питань регуляторної політики та підприємництва – з проханням розібратися з ціноутворенням у відношенні марок акцизного податку та рентабельності виробництва ДП «Поліграфкомбінат« Україна ». У своєму запиті парламентар описав ситуацію, якій «Багнет» присвятив масштабне журналістське розслідування. Копію звернення депутата до буйного «дерегулятора» можна побачити тут.

Нагадаємо коротенько. Раніше ми писали, що директор ДП «Поліграфкомбінат« Україна »Максим Степанов і заступник міністра фінансів Юрій Шевченко почали друк акцизних марок без ефективних елементів захисту – голограм. Дія «акцизних аферистів» абсолютно незаконне, адже Кабмін не міняв зразки марок акцизного податку з голограмами. До теперішнього часу існує лише проект постанови КМУ про нові зразки, в якому йдеться про те, що продаж марок нинішнього зразка (з голограмою) може бути припинений не раніше 1 жовтня 2012 року! При цьому Степанов продає марки без голограм за старою ціною, піднявши, тим самим, рентабельність виробництва тільки марок на тютюн до фантастичних 1556%. Що в грошовому еквіваленті складе до 250 млн. на рік! Ці кошти, як ми припускали раніше, можуть осісти на спеціально відкритому розрахунковому рахунку в комерційному банку «ТК Кредит», який пов'язують з ім'ям відомого Івана Аврамова.

Але Бродський, незважаючи на постійні гучні заяви про власну корисність і непримиренну боротьбу з економічною несправедливістю, боягузливо підібгав хвоста і не відповів на гострі питання парламентаря. «Дерегулятор», стурбований рейдерством і корупцією, скористався примітивним бюрократичним прийомом. Мовляв, лист направлено на адресу Держкомпідприємництва, ліквідованого ще в минулому році, тому отримуйте вашу епістолу назад. (Див. фото документа).

Бродський просто скористався тим, що його призначили у відомство з дещо іншою назвою – Держслужбу з питань регуляторної політики та розвитку та підприємництва. Втім, іншої реакції хронічного брехуна на незручні запитання чекати не варто було.

Між тим, експерти захищеного друку б'ють тривогу. Адже ініціативи малоосвіченого Бродського,який  так і залишився на рівні шпалоукладальника, ставлять під загрозу національну безпеку і саме існування української державності. Як розповів виданню «Багнет» експерт захищеного друку з 20-річним досвідом, дурні ініціативи Бродського знищують те, що було створено українськими інженерами і вченими протягом 20 років. Крім того, продовжувачі небезпечних ідей Бродського, «акцизні аферисти» Степанов і Шевченко, роблять все для того, щоб знищити цю галузь в Україні, віддавши її на відкуп іноземним фірмам. Зрозуміло, за матеріальне «вспоможеніє» у вигляді відкатів ...

Дійсно, як ми писали раніше, ці двоє хочуть купити у французів папір для виробництва бюлетенів, незважаючи на те, що в країні є ряд підприємств, які виробляють висококласну сировину. Та ж історія і з акцизними марками – Степанов і Шевченко «обслинюють» тему застосування для захисту акцизок технологію інтагліо-друку, що належить англійцям (при тому, що в Україну розвинена галузь виробництва захисних елементів, створена за участю Національної академії наук). Технологія інтагліо, за словами експерта-поліграфіста, застаріла і дуже дорога. І, найстрашніше, – її підробка вже давно освоєна аферистами.

Прогнози експертів невтішні. Якщо НЕГАЙНО не відсторонити від цієї сфери шпалоукладальника Бродського, хірурга Степанова і майстра шкіряних виробів Шевченко, наслідки будуть невідновними. Повний хаос, в дусі лихих 90-х – на ринку підакцизних товарів. Уже почалося – буквально вчора стало відомо про те, що в Скадовському порту затримали фуру з 5,5 млн. підроблених акцизних марок ...

Читайте також:

Прикордонники конфіскували близько 4 тис. молдавських сигарет

Наслідки діяльності Шевченко і Степанова: прикордонники вилучили 5,5 млн. (!) фальшивих акцизок

Багнет  09:01 / 05.07.2012

http://www.bagnet.org/news/investigations/187215