Птичку жалко

Эта птичка, по-латыни называемая Himantopus himantopus, обитает неподалеку от крокодиловой пасти, в которой и кормится, к обоюдному удовольствию.

Потому что, с одной стороны, в крокодиловых зубах застревает полно жратвы… – да, собственно, и с другой стороны застревает не меньше!

Жратвы там полно со всех сторон. И все это круглосуточно гниет и производит смрадный запах, а кругом люди, и крокодилу до зарезу нужен кто-нибудь эдакий… в гигиенических целях, для связей с общественностью.

Чтобы не так пахло на весь мир.

А в идеале, если повезет, – чтобы вообще закосить под человека. Потому что однажды могут и пустить на сандалии, прецеденты были.

На сандалии крокодилу идти не хочется, но изменить собственным привычкам он уже не может. Поздно пить боржоми: он очень немолодой крокодил классической закалки – холодная голова, цепкие лапы… ну вы помните. Короче, что выросло, то выросло, из пасти пахнет сильно, и с этим имиджем надо что-то делать.

А тут как раз птичка на подхвате, и не одна, а очень много птичек – мирных, прелестных, либерально ориентированных, иногда даже и всенародно любимых. Никакой любви к старой рептилии они не испытывают и промеж себя называют его не иначе как ящером и ошибкой эволюции, – но голод не тетка, а в зубах у ошибки эволюции по традиции застревают такие куски, что мама, не горюй.

А у птички дети.

И птичка, преодолевая когнитивный диссонанс, начинает рассуждать так: ну кому будет хуже, если я немного постолуюсь возле этой твари? Я же не виновата, что мир устроен именно так, а не иначе! Я не возьму, другие налетят, и будет еще хуже (потому что другие – это всегда хуже).

А я поем и от полноты сил спою, – а я хорошо пою, и отлично танцую, и зашибись дирижирую! А вы бы видели, как я руковожу учреждениями культуры и научными институтами! А сколько пользы, поблизости от этого крокодила, я принесу в общественном плане!

Да, решает птичка, холодея от гражданского мужества: я сяду ему на башку и чирикну прямо в ухо о необходимости коренной либерализации. Вдруг он, гадина, разрыдается и перестанет жрать нас всех живьем? Или существенно снизит норму. В крайнем случае, моя совесть чиста – я же чирикнула!

Не съест же он меня за это, я же системная птичка! И кто ему еще так почистит зубы перед саммитом?

Да, решает птичка, только эволюционный путь, никаких потрясений! Еще неизвестно, кто вынырнет из нашей мутной воды на смену этому. А с этим вроде и контакт наладился, такая удача…

Нет, надо проявить такт и героическое терпение, и растить исподтишка очередное свободное поколение, питаясь возле этого ископаемого, – а однажды, глядишь, и вымрет кормилец самостоятельно. Не вечный же он, в конце концов!

А нравы тем временем как-нибудь сами собой смягчатся, потомки еще спасибо скажут…

Так рассуждает психически изломанная юная птичка – а бывалая птичка по соседству, обслуживающая восемнадцатую рептилию, давно задолбила свои когнитивные диссонансы и просто хавает в очередной начальственной пасти, не приходя в сознание, и никуда не летает, и ничего не чирикает, и сама все больше напоминает крокодила.

А крокодил в свободное от дарвинизма время слушает все эти птичьи песни о либерализации – некоторые из которых сочинил сам, от скуки, в печальные часы несварения желудка. Слушает и думает: как же я вас всех сделал, мелочь пернатая, властители дум!

И в эти минуты улыбка невольно приоткрывает его крепкие зубы, которые уже не вычистишь никаким персоналом.

«The New Times» ООО «Новое время»  № 22 (250) от 25 июня 2012 года                  Шендерович Виктор

http://newtimes.ru/articles/detail/53775/

Перехід у недозволеному місці

Росія

Типологічно путінський режим є дуже близьким до авторитарно-олігархічних режимів, які існували в деяких країнах третього світу у другій половині XX століття. Таких, наприклад, як диктатура Маркоса на Філіппінах чи диктатура Сухарто в Індонезії на пізньому етапі їх розвитку. Той же периферійний, компрадорський, сировинний капіталізм, та ж корупція як системоутворюючий елемент, та ж імітація деяких окремих демократичних процедур, але у дуже скороченому обсязі.

Кінець путінського режиму також буде схожим. Він не зміниться в результаті виборів. Будь-які вибори, проведені цим режимом, будуть фальсифіковані. Він впаде лише в результаті масових вуличних протестів, і нові вибори буде організовувати тимчасовий перехідний уряд, що отримає вотум довіри на вулиці. Якій-небудь компроміс між кремлівською клікою і суспільством, що передбачає продовження її правління, виключений. Їй нічого запропонувати навіть самій поміркованій частині опозиції. Будь-які кроки у бік лібералізації приведуть до швидкої втрати як влади, так і власності правлячої силової олігархії, абсолютно неконкурентоспроможної ні на вільному ринку, ні в умовах чесного політичного суперництва.

Тому скільки б значні представники кремлівської "бригади" не заявляли про бажаність діалогу з опозицією, насправді режим буде нарощувати репресії і посилювати репресивне законодавство, постійно даючи нові приводи для протестів. І лише переконавшись, що збити хвилю масових вуличних протестів репресіями не вдається, "бригада" піде на справжні переговори з опозицією.

Але присутність сотень тисяч людей на вулицях не тільки змусить "кремлівських" піти на переговори з опозицією, але й не дозволить будь-якому можливому штабу протестних дій, навіть самому помірному, ухилитися від вимоги негайної відставки Путіна. Перший етап руху протесту, що завершився 12 червня, показав: люди не мають наміру забувати, що їх тупо обдурили на виборах, не мають наміру відмовлятися від вимоги повернення вкрадених голосів. Їх будуть мало цікавити міркування політологів на предмет того, чи можливий початок масштабної політичної реформи за оновленого та просвітленого Путіна. Вони будуть керуватися переконанням, що казна-звідки взялося в нашому прагматичному до цинізму суспільстві, що людина, яка у шахрайський спосіб привласнила собі чужі голоси, не повинна сидіти в Кремлі.

Так що переговори з Кремлем можуть бути тільки переговорами про його капітуляцію. Про її умови: скільки "кремлівським" дадуть на те, щоб "добігти до канадського кордону" – два місяці або 48 годин? Залежати це буде в першу чергу від ступеня жорстокості репресій, якими режим буде намагатися придушити рух до того. Якщо Кремль не встигне зробити "фатальної помилки", Путін цілком зможе виторгувати собі два місяці на призначення нового прем'єра, якому перейдуть функції "тимчасово виконуючого обов'язки". Якщо встигне, у нього залишиться лише варіант "чемодан–аеропорт–джунглі Південної Америки".

При найбільш "спокійному" (і поступовому) розвитку подій "бригаду" може дотиснути півроку щомісячних 200–300-тисячних "узгоджених" маніфестацій у Москві, підтриманих десятками тисяч маніфестантів в регіонах. Однак занадто покладатися на настільки "оксамитовий" варіант не слід. У проміжках між "великими" маніфестаціями будуть постійно відбуватися "малі" акції протесту, які влада буде систематично "пресувати": забороняти, припиняти, наприклад, "за невідповідність гасел заявленої теми", хапати учасників, засуджувати їх за "оновленим" законодавством. Це даватиме нові приводи для відповідних акцій, і немає жодних гарантій, що якась така "мала" акція не переросте спонтанно у "велику". З масовим побиттям людей і сотнями затриманих. Нарешті, немає жодних гарантій, що при підготовці чергової "великої" маніфестації влада в черговий раз не упреться через маршрут, не обдурить щодо умов проведення, не нападуть на старанно узгоджений хід через "неправильні" гасла. Тоді криза буде розвиватися швидкоплинно. Для того щоб режим "зламався", достатньо буде 100-двохсоттисячних спонтанних маніфестацій з двома-трьома тисячами затриманих кілька днів поспіль. На четвертий-п'ятий день поліція відмовиться їх розганяти просто тому, що їй стане нікуди дівати затриманих.

Для того щоб така кількість людей забула мантру "все одно мітингами нічого не домогтися" і сповнилася рішучості відкласти на час особисті справи і виходити на вулицю знову і знову, незважаючи на всі ризики, протестний рух має вийти на новий рівень як масовості, так і " розгніваності". Для цього в рух повинна бути залучена та частина невдоволених режимом, яка до цього часу практично не була задіяна у вуличних протестах. Я говорю в першу чергу про мільйони традиційних виборців КПРФ і "Справедливої ​​Росії".

Саме їх на останніх виборах обікрали в найбільшій мірі. Причому на думських виборах у них відібрали безсумнівну законну перемогу. Проте саме цей контингент найбільш важкий на підйом щодо вуличних протестів. Значною мірою тому, що він не довіряє буржуазному "середньому класу" та його лідерам. Дійсно, вимоги "білострічкового" ​​руху лише в мінімальній мірі зачіпали соціальні проблеми, найбільш значущі для цих шарів. "Середній клас" поки вміє говорити лише "про своє".

Проте, практично всі аналітики прогнозують на осінь зміну порядку денного протестного руху з чисто політичного на соціальний та залучення до нього тих верств, які в першу чергу відчують на собі результати чергової серії "непопулярних реформ", що з поспіхом запускаються правлячою клептократією. Природний процес розширення соціальної бази протестного руху могли б істотно полегшити та прискорити лідери ліберальної опозиції, якби час літньої перерви в масштабних акціях вони використовували для підготовки широкої політичної угоди з керівництвом думських опозиційних партій.

В цій угоді в першу чергу повинна бути чітко визначена альтернатива кремлівським "реформам" в сфері ЖКГ, освіти, охорони здоров'я. Альтернатива, яка влаштує комуністів, "справедливівців" та їхніх виборців. І ліберальна опозиція повинна взяти на себе публічне зобов'язання підтримати таку альтернативу.

Далі. Лідери лібералів повинні недвозначно заявити, що, так само, як після Лютневої революції, влада після відходу Путіна повинна перейти до партій думської опозиції. По праву їх фактичної перемоги на останніх виборах. І заради збереження конституційного правонаступництва, що особливо хвилює помірних лібералів. Входження в уряд представників лібералів може бути предметом переговорів, але в будь-якому випадку в першому післяпутінському кабінеті провідну роль мають відігравати КПРФ і "Справедлива Росія". А там –  подивимося на їх поведінку.

Наявність такої політичної угоди білострічковиків та думської опозиції, що включає і спільну програму на перехідний період, і в цілому узгоджений партійний і персональний склад перехідного уряду, сама по собі буде потужним стимулом зростання протестного руху. Його учасники позбудуться багатьох фобій і знайдуть чіткі орієнтири. І ось тоді суспільству треба буде дуже уважно стежити за руками кремлівських наперсточників. Коли питання про відставку Путіна постане практично, придворні угруповання "силовиків-опричників" і "лібералів-ринковиків", що змагаються за вплив на правителя, напевно спробують перехопити ініціативу, скинувши суперників на кілки народного гніву. І ті, і інші будуть виступати під абсолютно однаковими гаслами боротьби з олігархами, корупцією, беззаконням. Б'ючи себе в груди, вони будуть заявляти, що завжди були за найширшу демократію, просто говорити про це відкрито не могли. В першу чергу вони будуть намагатися провести свою людину на пост перехідного прем'єра, який повинен буде стати тимчасово виконуючим обов'язки президента. Але перемога одного угруповання призведе лише до посилення державного рекету, перемога іншого – лише до чергової порції "непопулярних реформ". І будь-яка тактична підтримка якоюсь частиною опозиції одного кремлівського угруповання проти іншого буде прямою зрадою справи визволення Росії.

Тому, люди, будьте пильні!

Олександр Скобов 28.06.2012 13:03

http://www.grani.ru/opinion/skobov/m.198695.html

Постояти за ціною

"Вітаємо Росію з перемогами!". Це не вигадане мною гасло. Цей транспарант, кілька років поспіль зустрічав москвичів і гостей щасливої столиці на під'їзді до одного з терміналів Шереметьєва. Універсальність гасла – Росія перемагає завжди і всюди, її існування складається тільки з одних безумовних перемог – дозволяла не змінювати його досить довго – поки не продірявився матеріал або не виникла нагальна необхідність повісити якийсь заклик віддати свої голоси за партію переможців.

Гасло – не жарт. Це пряме продовження ідеї "народа-богоносця", трансформувалася в ідею "народа-переможця". Це віра в те, що перемога завжди солодка – і домагатися її потрібно будь-що-будь, за всяку ціну. І цією вірою отруєні всі – і ті, хто приходить поплескати Путіну, і ті, хто виходить на Болотну. Я навіть якось не здивувався, коли один з моїх дуже демократичних колег розповів, як він розпізнає людей "однієї з ним крові": по реакції на пісню, виконувану в фільмі "Білоруський вокзал". Чудову пісню прекрасного поета Булата Окуджави, в якій є ті самі слова – "ми за ціною не постоїмо". Слова, які живі співають про мертвих.

Так от, ми з колегою різної крові – хоча обидва виросли в Радянському Союзі і обидва, здається, етнічні євреї, а не росіяни. Я абсолютно впевнений, що за ціною потрібно стояти. Що переможців судять, а переможеним співчувають. Мені ближче логіка ізраїльських матерів, які після виграної війни Судного дня на похоронах полеглих зустріли прем'єр-міністра Голду Меїр і міністра оборони Моше Даяна криками "вбивці!": Було дуже багато жертв і занадто мало серйозної підготовки до війни.

Я розумію, чому Меїр, великий політик і патріот, і Даян, який не раз рятував Ізраїль від агресорів, змушені були залишити політичну сцену своєї країни. І я впевнений, що самоповага ізраїльтян від цього критичного ставлення до через силу видобутої перемоги тільки підвищилася. Але я знаю й інше. Голда Меїр не була вбивцею. А Сталін був. І він не був ні великим політиком, ні патріотом Росії. Він був просто холоднокровним апаратником, що насолоджувався владою і стражданнями людей, свято вірив в догму і своє право розпоряджатися чужим життям. Саме тому сталося те 22 червня, яке сталося. Саме тому моя бабуся, притиснувши до грудей мого дворічного батька, мчала в якійсь вантажівці, що звідкись там дивом виникла, від тодішнього радянського кордону в глиб країни, щоб врятуватися від армії колишніх союзників, що марширувала, – а скільки було тих, хто не врятувався, не домчав.

Саме тому ми ніколи не стояли за ціною, навіть не замислюючись про те, що можна було воювати інакше, – і не бажаємо думати про це навіть сьогодні. Саме тому радянські євреї гинули в ровах і газових камерах – а потім тих, хто залишився ще й навчили дякувати людожера, що запанував, за порятунок. Саме тому російські села спорожніли, а тих, хто вижив на окупованій території, десятиліттями зневажали усією країною.

Саме тому найбільш правдиві книги про війну ледь проривалися до читача, а зараз малоцікаві тим, хто вірить, що патріотизм – це вивісити "георгіївські стрічки" на куплених на не зароблені гроші автомобілях. Саме тому ті в Росії, кому просто необхідно бути охоронцями пам'яті, виявляються охоронниками безпам'ятства і брехні. Саме тому вертухай у нас завжди все знає краще за солдата.

Саме тому цей текст – спробу згадати про тих, хто загинув просто тому, що в цій країні ніколи не рахують людей, – негайно назвуть "антиросійським" саме ті люди, хто не вважає за потрібне підраховувати втрати, зате завжди акуратно веде рахунок орденам і грошам.

Віталій Портніков 22.06.2012 12:44

http://www.grani.ru/opinion/portnikov/m.198563.html

Юрко Єнакіївський ховається від правосуддя

Окружний адміністративний суд міста Києва та автор цих рядків люб’язно запрошують народного депутата України Юрія Іванющенка відвідати судове засідання (особисто або через представника) у справі №2а-4557/12/2670, яке призначено на 8 год. 50хв. 26 червня 2012 року. Відповідачами по справі є сам Юрій Володимирович, а також Апарат Верховної Ради. Провадження відкрито ще 4 квітня 2012 року, але досі не розпочато по суті через те, що шановні суб’єкти владних повноважень ховаються від правосуддя. Очевидно, пан Іванющенко, якому так сподобалось судитись з журналістами, не уявляв ситуації, коли журналісти почнуть судитись із ним.

Щоби довго не оповідати суть наших претензій до народного обранця і, як з’ясувалось, молодого та перспективного дипломата (http://ord-ua.com/2012/06/14/cej-zagadkovij-yurko-yenakiyivskij/), подаємо текст позовної заяви.

Окружний адміністративний суд м.Києва

вул. Командарма Каменева, 8, корп.1, м.Київ, 01601

Позивач:

БОЙКО Володимир

Відповідач 1:

Апарат Верховної Ради України,

вул. Грушевського, 5, м.Київ, 01008

засоби зв’язку: email soloed@rada.gov.ua;

тел. 044 255 20 24

Відповідач 2:

народний депутат України

ІВАНЮЩЕНКО Юрій Володимирович,

вул. Грушевського, 5, м.Київ, 01008

засоби зв’язку:email Ivaniuschenko.Yurii@rada.gov.ua ;

тел. 044 255 26 52

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про визнання неправомірним ненадання публічної інформації та зобов’язання вчинити дії

18 листопада 2011 року я звернувся до керівника Апарату Верховної Ради України з письмовим запитом на інформацію, оформленим у вигляді листа, в якому попрохав відповідно до ч.6 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», зокрема, ознайомити мене з декларацією про доходи народного депутата України Іванющенка Ю.В.

Листом від 29.11.2011 №20-61/4100 Відповідач 1 повідомив, що він є розпорядником запитуваної інформації, а також повідомив, що декларації про доходи народних депутатів України та членів їх сімей не належать до інформації з обмеженим доступом. Одначе запитуваної інформації Відповідач 1 не надав, натомість переслав мій запит до Відповідача 2, мотивуючи це тим, що «вважаємо, що така інформація має оприлюднюватись безпосередньо народним депутатом України».

Більше жодної відповіді на свій запит ані від Відповідача 1, ані від Відповідача 2 я не одержав.

Окрім того, 18.11.2011 я звернувся до народного депутата України Іванющенка Ю.В. з письмовим запитом на інформацію, оформленим у вигляді листа, в якому, відповідно до ч.6 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», попрохав ознайомити мене з деклараціями про доходи, що подавались при балотуванні ним на посаду народного депутата України та впродовж перебування на посаді народного депутата України 6-го скликання.

Відповіді на цей запит я не одержав.

Вважаю ненадання відповідачами запитуваною мною інформації щодо декларації про доходи народного депутата України Іванющенка Ю.В. неправомірним з наступних підстав:

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (надалі за текстом – Закону), публічна інформація — це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідач 1 є суб’єктом владних повноважень, який діє на підставі Положення про Апарат Верховної Ради України, затвердженого розпорядженням Голови Верховної Ради України від 31.05.2000 №459.

Відповідач 2 є представником державної влади відповідно до ч.5 ст. 17 Закону України «Про статус народного депутата України».

Відповідно до п.1 ч.6 ст.6 Закону не належать до інформації з обмеженим доступом декларації про доходи осіб та членів їхніх сімей, які претендують на зайняття чи займають виборну посаду в органах влади.

Відповідно до ч.3 ст. 22 Закону розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов’язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.

За таких обставин Відповідач 1, який не заперечує, що є розпорядником запитуваної мною інформації щодо змісту декларації про доходи народного депутата України Іванющенка Ю.В., не мав законних підстав для пересилання мого запиту Відповідачеві 2. Відповідач 1 зобов’язаний був надати відповідь по суті мого запиту й ознайомити мене з декларацією про доходи народного депутата України Іванющенка Ю.В. у строк, встановлений Законом.

Відповідач 2, будучи суб’єктом владних повноважень, не мав законних підстав ігнорувати мій запит на інформацію і зобов’язаний був надати відповідь по суті мого запиту в строк, встановлений ст. 20 Закону.

Згідно з п.3 ч.2 ст. 23 Закону, запитувач має право оскаржити ненадання відповіді на запит на інформацію. Згідно з ч.3 ст. 23 Закону, оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Також повідомляю, що в проваджені судів України або іншого органу, який у межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору.

Виходячи з наведеного, на підставі ч.3 ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та керуючись ст.ст. 17, 105 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п р о ш у :

1. Визнати неправомірним ненадання Апаратом Верховної Ради України публічної інформації щодо декларації про доходи народного депутата України Іванющенка Ю.В. на мій запит на інформацію від 18.11.2011.

2. Визнати неправомірним ненадання народним депутатом України Іванющенком Ю.В. відповіді на мій запит на інформацію від 18.11.2011.

3. Зобов’язати Апарат Верховної Ради України ознайомити мене з наявними деклараціями про доходи народного депутата України Іванющенка Ю.В.

4. Відшкодувати мені за рахунок Державного бюджету судовий збір за розгляд цієї позовної заяви.

Додатки:

1. Квитанція про сплату судового збору;

2. Копія цього адміністративного позову – в 2 прим.;

3. Копія запиту на інформацію від 18.11.2011 на ім’я керівника Апарату Верховної Ради України;

4. Копія відповіді Апарату Верховної Ради України від 29.11.2011 №20-61/4100;

5. Копія запиту на інформацію від 18.11.2011 на ім’я народного депутата України Іванющенка Ю.В. разом з поштовою квитанцією про відправлення запиту рекомендованим листом.

БОЙКО В.М.

30 березня 2012 року

Очевидно, Тетяна Гавриш, донька відомого Стьопи-барабана і, за сумісництвом, адвокат Юрія Іванющенка, не попередила свого клієнта, що член парламенту є публічною особою, а тому громадський інтерес до його способу життя й джерел доходів цілком природній.

Втім, хочемо заспокоїти і Юрія Володимировича, і його невгамовну адвокатесу: позовну заяву ми подали, щоби «чісто поржать». Оскільки й без виконавчого листа знаємо, що записано в декларації про доходи скандально відомого бізнесмена: що ніяким бізнесом він не займається, а живе виключно на доходи дружини, зарплатню народного депутата та матеріальну допомогу коштом платників податків. І ми в цю декларацію віримо, як у Святе Писання. Бо у випадку, якщо б Іванющенко мав якісь доходи від бізнесу, співробітники СБУ повинні були б скласти на нього протокол за корупційне правопорушення, а голова Верховної Ради Володимир Литвин – звернутись до суду з адміністративним позовом про позбавлення Юрка Єнакіївського депутатського мандату.

Тим не менш, не бачимо причин, з яких пан Іванющенко може ігнорувати судові засідання. Тож будемо раді побачити його в храмі Феміди 26 червня, бажано – з копією декларації про доходи.

Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»             19.06.2012 1:38

http://ord-ua.info/2012/06/19/yurko-yenakiyivskij-hovayetsya-vid-pravosuddya/

«Справа «Сільського міністра» або чи стане Микола Присяжнюк винуватцем нового «голодомору»- 2

Розслідуючи діяльність нинішнього міністра аграрної політики і продовольства Миколи Присяжнюка майбутній, а можливо, вже й нинішній слідчий по-перше зрозуміє, що ні аграрної політики, ні продовольства при такому керівнику в Україні не буде, а по-друге - запитає, чиє замовлення, яких транснаціональних компаній або держав виконують Присяжнюк та його ОПГ, методично, планово знищуючи основу української держави, її агропромисловий комплекс? Може бути, це ті іноземні фірми, які масштабно знищують українську землю, засіваючи її ріпаком? Або ті фірми, які через фірми Присяжнюка завозять сюди отруєне, зіпсоване, але дешеве м'ясо, тим самим вбиваючи вітчизняного виробника? Або ж це виробники компонентів штучного молока, знищили нашу молочну промисловість? Сподіваємося, на ці питання відповість слідство. А поки розповімо трохи про те, хто входить в «угруповання» Миколи Присяжнюка і про те, що творить це угруповання на нашій землі.

«Справа про відчуження сільгоспземель та «академіка» Безуглого»

В ОЗУ міністра Присяжнюка є не тільки держчиновники і бізнесмени, але навіть свій «академік». Такий собі Лисенко за часів товариша Сталіна. Отже, знайомтеся. Безуглий Микола Дмитрович – на даний момент Президент НААН. Ведучий зоотехнік. Спеціаліст по великій рогатій худобі і свинарству. Біотехнолог. Типа вчений. Почав кар'єру в НДІ тваринництва Української академії аграрних наук. Експериментував з ембріонами телят, клонував першу в Україну корову – слава овечки Доллі не давала спокою. Харків'янин, народився і закінчив там університет. Однак, з 2000 року займається не стільки наукою скільки громадською, політичною та бізнес-діяльністю. З 2000 року Безуглий – заступник голови Харківської обладміністрації з питань АПК. В 2008-м узяв під контроль Аграрну партію – його обрали лідером АПУ. З 2010 року – заступник міністра АПК Присяжнюка. Наклав лапу на інститут виноградарства і виноробства, відібрав у іноземного інвестора продану раніше марку унікальних вин «Магарач» і повернув її, але вже під контроль фірмам своїх подільників в Ялті і Бахчисараї. Там не стільки цікавилися відродженням вина, скільки будівництвом об'єктів в престижних місцях Криму.

15 березня 2011 Присяжнюк «прикупив» для свого подільника Безуглого ще й Академію аграрних наук: дуже прибуткове місце плюс науковий престиж.

В академії Безуглий дуже вдало підсидів колишнього міністра АПК, професіонала М. Зубця. Перед голосуванням за кандидатуру Президента Академії з вченими НААНУ була проведена роз'яснювальна робота. Особисто Присяжнюк зібрав у своєму кабінеті членів Президії академії та пояснив як потрібно голосувати 15 березня 2011 року. Потім почали тиснути і погрожувати М. Зубцю – і після декількох вельми загрозливих розмов він зняв свою кандидатуру.

На новій посаді Присяжнюк поставив Безуглому серйозне завдання: – підвести наукову базу під торгівлю с\г землями, що зараз і реалізується при розробці закону про ринок землі. Справа в тому, що НААНУ має інформацію про стан і кількість всіх орних земель в Україні: Безуглому необхідно було її консолідувати і починати працювати по земельній темі на користь групи Присяжнюка, який претендує на звання головного латифундиста. Крім того, Присяжнюка цікавила нерухомість академії – будівля на вул. Суворова (Печерськ). Крім цього за НААНУ числяться «царська стежка» в Криму (район Гурзуфа-Ялти), унікальні виноградники і звичайно ж Нікітський ботсад. Крім цих ласих шматків – 38 установ академії у всіх регіонах. Погодьтеся – шматочок дуже ласий.

Також за Присяжнюка-Безуглого розпочато процес відчуження близько 100 тис. гектарів найродючіших земель та передачі їх, ​​до того ж цілісним масивом, якоїсь комерційної структурі – на 49 років. Структурка, ясна річ, є бізнес-партнером Присяжнюка.

Задля цього в Академії аграрних наук створили навіть закритий альянс, який курирує один із віце-президентів.

І це тільки перший етап діяльності тандему Присяжнюка-Безуглого – вилучити паї і сформувати банки землі. Наступний етап – вихід на вторинний ринок і продаж "земельних пакетів" багатим покупцям.

Крім того Безуглий – за дорученням Присяжнюка тримає під контролем весь Аграрний фонд і регулює зберігання та продаж майже 2 млн. тонн зерна. Також в його віданні проведення зернових тендерів, якими зараз особливо цікавиться СБУ. Безуглий і Присяжнюк спробували у 2011 році видоїти з бюджету «на рекордні врожаї» 70 млрд. гривень, за деякими відомостями отримали 25, під програму «Зерно України», особисто складену Безуглим.

Безуглий тісно працює з сином міністра Романом Присяжнюком. Синок є власником коростенського заводу МДФ, а також контролює рибні господарства в області та за її межами – тим більше, що агентство рибного господарства перебуває під АПК.

Найсмішніше, що зараз Безуглий підсиджує Присяжнюка і збирає на нього компромат. Начебто Безуглому пообіцяли посаду міністра АПК, якої він хотів все кар'єрне життя. Саме Безуглий злив інфу в СБУ про витівки Аграрного фонду. На жаль, такі особливості «бандитської дружби», спиною до «товариша» краще не повертатися.

Справа «Про фермерів»

У той час як «Хліб Інвестбуд» використовував свою домінуючу позицію на українському ринку зерна і диктував ціни, українські фермери опинилися в дуже незавидному становищі. Якщо врожай не йде на експорт, виходить, більша частина його надлишків знаходиться в країні. В результаті ціни на внутрішньому ринку повинні падати. Тоді чому ж зерно дорожчало, а з ним – корми та хліб? Чому в деяких регіонах борошно взагалі зникло з магазинів? Самі селяни говорили: через квотування зернових за них дають мінімальну ціну. А куди подіти куплене зерно, якщо вивіз його лімітований? Адже зерносховища є тільки у великих зернотрейдерів. Фермерам зерно зберігати ніде, тому продавали за копійки, навіть своїх витрат не покрили, не кажучи вже про заробітки. Зернові зберігаються до «години ікс», щоб піти з молотка на світовий ринок за світовими ж цінами. На внутрішній ринок зернотрейдери свій «золотий запас» пускати не поспішають. Тому і дорожчає у нас зерно з усіма відповідними наслідками.

Така ж проблема і з овочами. Фермери могли б їх вирощувати більше, але на ринку з ними не вистоїш, а зберігати велику кількість ніде. Можна було б домовитися з військовою частиною або дитячими садками, щоб оптом овочі здавати, але це зараз робиться тільки через тендер. А туди хіба поткнешся без зв'язків, хабарів та відкатів?

Особлива ситуація з цукровим буряком. Його сіяти просто страшно, адже немає ніякої гарантії, що вдасться збути сировину на цукрові заводи, їх залишилося мало: цукрозаводи або розкупили, або розвалили. До того ж цукрозаводи в більшості випадків не розраховуються з постачальниками. Мабуть, уряду простіше тростинний цукор ввозити, ніж свою галузь піднімати. А фермерам що, на збиток собі годувати країну цукром? Посіви цукрових буряків в Україні в 2012 році через надлишок цукру на внутрішньому ринку можуть скоротитися на 8-17%, цукрові заводи виробили 2,3 млн. т бурякового цукру з урожаю минулого року, це перевищує ємність внутрішнього ринку на 22%. Надлишок цукру на внутрішньому ринку може призвести до скорочення на 18% посівів цукрового буряка. Дрібні і середні сільгоспвиробники можуть піти з бізнесу, не витримавши обвалу цін на цукор, що знизилися за останні півроку більш ніж на третину. Наприклад, навесні 2012 аграрії Вінницької області завершили посів цукрового буряка – повідомляє головне управління агропромислового розвитку Вінницької облдержадміністрації. З прогнозованих під посів цукрового буряка 94 тис. га засіяно лише 86 тис. га, також в управлінні відзначили, що в сезоні 2012 р. в області, порівняно з 2011 р., кількість працюючих цукрових заводів скоротиться на три. Вже призупинено роботу трьох цукрових заводів: Браїлівського, Ободівського і Удічского. У Житомирській області в 2012 р. зменшено площі під посів цукрових буряків на третину.

Вище говорилося, що члени Американської Торгівельної Палати стверджували, що в сільському господарстві Україні відсутня чітко сформульована стратегія. Приклади по цукровому буряку – блискуче тому підтвердження. У міністра і його міністерства руки не доходять до фермерів. Вірніше, «доходять», але тільки щоб все забрати. Спасибі, рідне МінАПК!

Та й агробюджет-2012 має дуже чіткий «бізнес»-напрям: підтримка за рахунок державних коштів декількох десятків комерційних структур. А де ж селянин? Фермер? 14 тис. сільгосппідприємств, 43 тис. фермерських господарств ... Вони є в аграрних витратах? При цьому МінАПК декларує: «... в 2012 – 2014 роках реалізуємо заходи по перетворенню сільського господарства в ефективний і конкурентний на внутрішньому і зовнішньому ринках сектор економіки, згідно з принципами програми президента України «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава»... Так, за пана Присяжнюка сільському господарству гарантовані не тільки «покращення», а й «перетворення». У що ж цей державний муж хоче перетворити, практично вже єдине надбання країни?

«Уряд Азарова реалізує програму не розвитку, а розвалу сільського господарства України. Створюються умови для тих, хто володіє 100 тис. га землі і більше. А що вирощують ці латифундисти? У першу чергу, експортно орієнтовані культури: ріпак, сою, соняшник, пшеницю і кукурудзу. Ці культури за кордоном можна продати значно дорожче, ніж в своїй рідній державі. Крім того, доля села їх не хвилює, та й більшість з них вже давно в Україні не живуть», – нардеп Василь Кравчук (БЮТ).

Справа «про цукор»

Життєве кредо міністра Присяжнюка полягає в тому, що "вкрадена копієчка вкрадений долар" годує. Саме тому міністр не гребує і "дрібними" аферами, на яких можна заробити якихось 70 мільйонів доларів. Але швидко. А потім, повторивши схему – заробити значно більше. Саме Присяжнюк став автором афери в результаті якої сотні мільйонів гривень з держбюджету попливли в підконтрольні йому офшори, а українські виробники цукру збанкрутували. На початку листопада 2010 року державний Аграрний фонд купив для Держрезерву у маловідомих фірм "Албента" і Оіл-рівер "100 000 тонн цукру на суму в 770 мільйонів гривень. ("Вісник державних закупівель"). Фірми ці через ряд "прокладок" належать все тому ж Присяжнюку. Родзинка полягає в тому, що ціна тонни цукру в листопаді складалася максимум 7000 гривень. А Аграрний фонд у маловідомих фірмочок закупив його за вартістю 7700 гривень за тонну. Тобто, рівно на 10 відсотків вище за ринкову ціну. Таким чином міністр Присяжнюк на одній лише "листопадовій операції" наварив особисто для себе 70 мільйонів гривень. Хоча виникає резонне запитання, чому Фонд купує цукор за ціною вище ринкової, чому купує без тендеру у фірм з каламутною історією? І чому цього факту не помітили ні Антимонопольний комітет, ні Держінспекція за цінами, ні Генпрокуратура? Питання залишається відкритим. Афера ця, до речі, згодом неодноразово повторювалася.

Справа «про озимину та корупцію»

Природно, як і в будь-який інший держструктурі, в МінАПК існує ряд корупційних схем по розкраданню грошей з бюджету. Основна схема базується на дерибані державних дотацій тим сільгосппідприємствам, які в силу об'єктивних причин понесли збитки (або, принаймні, заявляють про це). Наприклад, публічно говорять, що в цьому році у нас в країні через погані погодні умови майже не буде озимини.

Так про це взимку просто кричали пан Азаров і пан міністр Присяжнюк! Україні необхідно пересіяти 2,5 млн. га площ загиблої озимини. Про це заявив прем'єр-міністр Микола Азаров: «Внаслідок складних погодних умов восени 2011 року і особливостей зими 2011-2012 років в Україні загинула значна частина озимих зернових. З настанням весни аграрії квапляться почати весняно-польові роботи. Однак природа знову вносить свої корективи в їхні плани. У поточному році початок посівної в країні затягується порівняно з традиційними термінами», – кінець цитати.

Агрофірми, які не зможуть зібрати нормальний урожай, потребують «невідкладної» допомоги уряду. Оскільки мова йде про компенсацію за кожен гектар зниклого зерна, в цілому, сума набігає чималенька. Насправді озимі можуть бути живі-здорові, і урожай буде добрим. У нас традиційно кожну зиму гине частина посівів. Навіть якщо 10 – 12% озимих в такому стані, що їх треба переорати і посадити нові весняні культури, це не критично (думки експертів). Десь вимерзне, десь вимокне, десь задихнеться під льодовою коринкою. Тому всі аграрії заздалегідь готові до того, що не зберуть 100% посіяного зерна.

Механізм залучення бюджетних коштів такий. Спочатку чиновники з Києва (хто на паю), просять начальників облсільгоспуправлінь надіслати звіти про «катастрофічну» ситуацію, що склалася у них в регіоні. А потім починають лобіювати питання дотацій у профільному міністерстві і Кабміні. Природно, отримавши дотаційні кошти, державні мужі залишають частину з них собі. А те, що залишилося, передають колегам в регіони. Після чого якась частина мізерна частина коштів все-таки потрапляє в агрофірми. Якщо господар підприємства не є своєю людиною для місцевої влади (бувають і такі випадки), він повинен віддати чиновникам від 20 до 30% відкату.

 «Пріоритетним завданням Міністерства аграрної політики і продовольства Україні є своєчасне виділення аграрному сектору 300 000 000 гривень компенсацій господарствам, яким необхідно пересівати озимину. Виділення коштів буде здійснюватися після надання документів до кінця квітня». Про це повідомив Міністр аграрної політики і продовольства України Микола Присяжнюк. http://www.kmu.gov.ua/control/ru/publish/article?art_id=245052999&cat_id=244845045

Ось і дісталися до суті питання. Аграрний союз України наприкінці квітня заявив про збільшення адміністративного та фіскального тиску на сільгоспвиробників у зв'язку з наміром уряду виділити їм компенсації за загиблу озимину.

«Ситуація виглядає парадоксально – сільськогосподарські підприємства ще не отримали компенсацію з державного бюджету, розмір якої становить близько 100 грн. на гектар, при втратах близько 2 тис. грн., а контролюючі органи вже починають перевірку використання цих коштів», – йдеться в листі союзу. У зв'язку з цим, як стверджується в документі, багато господарств змушені відмовитися від допомоги держави, побоюючись тиску з боку фіскальних органів. Крім того, Аграрний союз просив Азарова вжити заходів щодо виділення Аграрному фонду коштів для подальшого розрахунку з аграріями за поставлене за форвардними контрактами зерно. «Уряд своїх зобов'язань не виконує, кошти в Аграрний фонд не надходять, проплата форвардних угод не проводиться, селяни не мають можливості дотримуватися технології в проведенні робіт, своєчасно внести добрива, засоби захисту, що гарантувало б отримання високого врожаю на збережених посівах», – кінець цитати. А сільгоспвиробники уклали з Аграрним фондом форвардні контракти на загальну суму 1,2 млрд. грн. Ну, 300 млн. відкату це не Бог вість, яка сума для пана міністра, але все-таки щось покласти в кишеню можна.

Ще одна схема полягає в різному «баченні» процедури закупівлі зерна для Держрезерву. У документах чиновники вказують, що купили зерно вищого класу, а насправді набувають низькоякісний фураж. А заощаджений бюджетне бабло кладуть собі в кишеню. Схема проста, зате ефективна! Є ще одна класна схема, вона зможе дозволити наживатися на грошах з т.зв. «Спецфондів». Їх вирішили створити, щоб компенсувати агровиробникам сплачений ними ПДВ. Справа в тому, що раніше вони цей податок не платили, і це дозволяло господарствам динамічно розвиватися (виробництво молока збільшилося на 10%, а поголів'я худоби – на 11%). Але зі вступом України до СОТ податок довелося платити. Повернути виробникам гроші вирішили через спецфонди. Однак керувати цими структурами будуть аграрні чиновники, які, звичайно, не упустять трохи «заробити». Але на сьогоднішній день створення спецфондів на законодавчому рівні проштовхнути не вдалося. Тому схема поки «не зрослася».

Навесні цього року масштаби крадіжок Присяжнюком стали настільки явні, що Генпрокуратура порушила кримінальну справу за фактом нанесення багатомільйонних збитків державі чиновниками Аграрного фонду. http://www.apk-inform.com/ru/news/1003518

Ця структура безпосередньо підпорядкована аграрному міністру. Збитки від «діяльності» чиновників склали 340 млн. гривень. Та ще незаконне повернення ПДВ собі намалювали – 280 млн. гривень. Також фонд звинувачують в тому, що закуповував зерно за завищеними цінами. А закупівлею для АФ, у тому числі і за державні гроші, займалася компанія «Хліб Інвестбуд» (див. вище).

Справа «Про корови і молоко» та радника під слідством

Досліджуючи злочинну діяльність Присяжнюка дивуєшся його «багатоверстатності». Тут тобі і продаж державної землі і злодійство на квотах, і незаконне повернення ПДВ, і молоко, і м'ясо. До речі, про м'ясо. Цікавість до м'яса у Присяжнюка була давно. Він починав з м'ясного цеху по виробництву ковбас в Єнакієвому. Це був його перший бізнес. Пізніше йому належав Житомирський м'ясокомбінат, і він навіть очолив асоціацію «Укрм'ясо». Однак, покинувши Житомир, продав м'ясокомбінат, а м'ясний бізнес переклав на свого житомирського партнера Володимира Пехова.

Пехов, який офіційно є радником Присяжнюка, розгорнув в Одеській області комплекс по відгодівлі свиней (24 тис. голів) під егідою компанії ТОВ "Агропрайм Холдинг". Секрет цієї витівки – в державних дотаціях.

Згідно з урядовими програмами, з Державного бюджету виділяються кошти для виплати дотацій за вирощений молодняк великої рогатої худоби, свиней, курей-бройлерів, каченят, гусенят, індичат. Як показує практика, знайти фермера, який зумів пройти всі кола бюрократичного пекла і отримав дотації, – практично неможливо. А ось у Пехова з цим все було добре. За свої 24 тис. голів свиней (цікаво, де вони там вміщалися в такій кількості?) Він отримав чималі суми.

І при цьому не втримався від криміналу. Зараз радник Присяжнюка проходить по кримінальній справі про розтрату банківських кредитів і присвоєння майна акціонерів.

Як повідомляють житомирські ЗМІ, «депутат Житомирської обласної ради Володимир Пехов (який за підтримки Присяжнюка поспішає набути депутатської недоторканності) зі сторінок агітаційних буклетів розповідає про те, що він є головою наглядових рад холдингів «Агрікор» та «Агропрайм», але замовчує про те, що ці підприємства проходять процедуру банкрутства, а у зв'язку з розтратою майна компаній – йде слідство.

Нещодавно в квартирі одного з відомих українських бізнесменів Павла Овчаренка був проведений обшук. За повідомленнями ЗМІ, обшук проводився за санкцією суду в рамках розслідування справи про розтрату майна компаній, що є заставним майном одного з українських банків. Керівником «Агрікор» і «Агропрайм» є Володимир Пехов, а поручителем по кредитах – Павло Овчаренко» (кінець цитати).

Взагалі, на початку свого правління наш «сільський» міністр запевняв, що молочне скотарство – це взагалі пріоритет з пріоритетів, і він не дасть галузь в образу. Сьогодні найбільш критична ситуація – в молочному секторі, де панує повний хаос і галузь, фактично, вмирає! Щорічно поголів'я скорочується приблизно на 8%, на стільки ж – виробництво молока. Середньорічний удій на корову в Україні в два рази нижче світового. Основне виробництво молока – 80% – в даний час зосереджено в приватному секторі з примітивними умовами утримання худоби, відсутністю санітарно-гігієнічних умов і, як наслідок, низькою якістю сировини. Де відсутній єдиний контроль, як за харчуванням корів, так і за виробництвом, якістю і транспортуванням молока. Крім цього, немає ніяких даних, і їх ніхто не вимагає, про стан здоров'я корів.

Звичайно, Присяжнюк хоче ввести держрегулювання цін на молоко (є вже законопроекти у ВР). Але, на думку фахівців, це і зовсім може угробити ринок: існує сезонність виробництва молока, в літні місяці його практично в два рази більше, ніж у зимовий період. Якщо зафіксувати ціни на молоко, особливо в літній період, коли воно переробляється в сухе молоко, вершкове масло і сир, то його просто не будуть купувати.

При цьому, Присяжнюк з Азаровим, роблячи «розумні» обличчя, стверджують, що хочуть вивести галузь на середньоєвропейський рівень виробництва і якості молочних продуктів! Ці «специ» просто не в курсі, що для цього їм потрібно мати стратегію розвитку галузі (її немає), щорічно інвестувати в молоко виробництва не менше 5 млрд. грн. (їх немає) і ... 10 – 12 років системної роботи (ха-ха-ха). А що маємо? За час «роботи» Кабміну з МінАПК «вдалося» скоротити молочне стадо корів майже на 10% від загальної чисельності. Тільки за перші чотири місяці цього року воно скоротилося на 1,2%, до 2,62 млн. голів порівняно з аналогічним періодом минулого року (дані Держстату).

Скорочення молочної череди і як наслідок – удою молока відбулося, в основному, через скасування бюджетних дотацій сільськогосподарським виробникам, у той час як у всьому світі ця галузь отримує держпідтримку. За даними Держкомстату в 2010 році бюджетні дотації скоротилися на 82% і склали 2,7 млн. грн., в 2011 році бюджетні дотації Кабміном взагалі були скасовані.

Молочна череда країни стрімко скорочується: якщо господар хороший, то, щоб не мучити худібку через нестачу коштів і кормів віддає її на бойню. Є сільгосппідприємства, де корови просто вмирають від голоду і холоду, прив'язаними у своєму стійлі. А взимку і навесні корову і зовсім годувати нічим. Від пролежнів і хвороб корова або згниває живцем, або в напівживій безпорадній істоті встромлюють металевий гак і трактором тягнуть на бойню. Це те, що реально відбувається в господарствах, це «Концтабір для тварин ім. Присяжнюка». Зі слів же міністра – це просто «скрутне фінансове становище».

Молока в Україні з кожним, місяцем стає все менше. У молочників така приказка з'явилася: «у нас все, що «біле» – це вже молоко». Вибирати переробникам молока сировину ні з чого. На сировинному ж ринку молока йдуть справжнісінькі війни, і цей бізнес стає все більш небезпечним для життя. Населення ж країни нехай п'є те, що ще «біле» і радіє цьому, оскільки з таким державним підходом і цього «білого» скоро не буде. Ну, а щоб корови давали більше молока, Присяжнюк з «товаришами по цеху» будуть їх ще менше годувати, але ще більше «доїти».

Але мізки у Присяжнюка працюють в повну силу, і ось він знайшов новий «пріоритет»: свинарство. Принцип державного партнерства буде виглядати так: селяни отримають у лізинг необхідне обладнання, закуплять корми (за свій рахунок?), А держава кожній сільській родині підкине по 20 поросят. Вигодував їх (?), Сім'я, нібито, зможе заробити за рік 50 – 113 тис. грн. І свиней в країні буде завались, і соціалку на селі з такими «заробітками» покращимо, чи не так, пане міністр?

 (далі буде)

Микола Ярівський, «Сенсації» 17.06.2012 23:55

http://ord-ua.info/2012/06/17/delo-selskogo-ministra-ili-stanet-li-nikolaj-prisyazhnyuk-vinovnikom-novogo-golodomora---2/?lpage=1

Для Януковича создают собственную армию.

Лейбштандарт SS и ВЧК в одном

Народные депутаты Василий Грицак и Валерий Коновалюк, как и многие другие «регионалы» не могут не ощущать всего негативного отношения украинцев к правлению президента Януковича и Партии регионов. Для обеспечения и своей личной безопасности и сохранения режима они и предложили создать «Государственную службу правопорядка», зарегистрировав соответствующий законопроект в парламенте. Ведь уже не раз проявлялись случаи линчевания и прямого противостояния граждан с органами «правопорядка», выполнявшими приказы сверху. Каждый день новостные ленты сообщают о б акциях протеста, которые всё чаще носят жёсткий характер.

Окружением Виктора Януковича и Партией регионов осуществляются попытки перевести противостояние в плоскость народного раскола. К подобным попыткам можно отнести принятие закона Кивалова-Колесниченко, направленного на разъединение по языковому признаку.

Однако это не позволяет быть уверенными в том, что проявление народного недовольство не выльется в активные действия, целями которых как-раз и станут не только окружение Януковича но и многие, занимающие не наивысшие посты в этой вертикали.

Армия спасения режима

Согласно законопроекту «Государственная служба правопорядка» заменяет собой внутренние войска, наследуя их личный состав, материально-техническую базу, вооружение. Однако за ширмой подобной реорганизации прячется:

наделение «новосозданного» (фактически) рода войск неограниченными полномочиями.

Передача его под полный контроль президента Януковича.

Статья 10:

Главнокомандующий Государственной службы правопорядка в соответствии с Конституцией Украины назначается на должность и освобождается от должности Президентом Украины. Первого заместителя Главнокомандующего - руководителя Главного управления Государственной службы правопорядка и других заместителей Главнокомандующего Государственной службы правопорядка назначает на должность и освобождает в установленном порядке от должности Президент Украины по представлению Главнокомандующего Государственной службы правопорядка.

Фактически руководство службой полностью лежит в руках президента, при  этом происходит двойной контроль, при котором первый заместитель, назначенный так-же президентом, контролирует самого главнокомандующего.

В таком случае Янукович получает в свои руки дополнительную армию, которая должна быть надёжной опорой в случае если на МВД, Вооружённые силы Украины и даже СБУ опереться уже будет нельзя.

Опричнина 21 века

Эта самая «Государственная служба правопорядка» наделяется ещё и странными полномочиями, превращаясь в помесь армии, спецслужбы и полиции, а скорее симбиоз ВЧК и гитлеровского Лейбштандарта СС. Некоторые из них в законопроекте прописан настолько туманно, что трактовать их можно как угодно.

Статья 20:

В соответствии со своей компетенцией временно ограничивать или запрещать доступ граждан на отдельные участки местности или объекты с целью обеспечения общественного порядка, общественной безопасности, охраны жизни и здоровья людей.

То есть фактически службе будет разрешено то, что ранее не позволяло милиции откровенно разгонять санкционированные митинги, шествия, собрания и т.п. Фактически даже в случае разрешения местной властью проведения массового мероприятия, военнослужащие «Государственной службы правопорядка» могут не допустить людей на место проведения с «целью обеспечения общественного порядка, общественной безопасности».

Но это косвенное или прямое нарушение Конституции фактически теряется в сравнении со следующим.

Статья 20:

Военнослужащие «Государственной службы правопорядка» с целью выполнения возложенных на «Государственную службу правопорядка» задач имеют право входить в жилье и другое владение лица, помещения учреждений, предприятий, организаций, всех форм собственности (за исключением дипломатических представительств и консульских учреждений иностранных государств в Украине) и проводить их осмотр... О всех случаях проникновения в жилые помещения против воли физических лиц, проживающих в них, командование воинской части (подразделения) Государственной службы правопорядка уведомляет прокурора в течение 24 часов с момента проникновения.

Согласно  статье 177 Уголовно-процессуального кодекса Украина обыск, осмотр и связанные с этим проникновения в жилища граждан (в том числе и против их воли) являются следственными действиями. Не понятно, на каких основаниях следствие будет вести эта служба.

Поо украинскому законодательству проведение досудебного следствия в системе МВД Украины возлагается на Департамент досудебного следствия МВД Украины и осуществляют  его следователи. Кроме того функции эти возложены на Прокуратуру и СБУ. На каких основаниях это относится к «Государственной службе правопорядка», которая, кроме того, на прямую подчинена президенту. Точно также «законодатель» (Грицак и Коновалюк) могли бы возложить на придуманную ими структуру и функции осуществления правосудия, как на «тройки» и ревтрибуналы.

Статья 20:

Военнослужащие «Государственной службы правопорядка» с целью выполнения возложенных на «Государственную службу правопорядка» задач имеют право получать, изучать и анализировать информацию о проявлениях террористической и организованной преступной деятельности.

Военнослужащие «Государственной службы правопорядка» во время исполнения служебных обязанностей временно, в пределах законодательства Украины, ограничивают права и свободы физических лиц в соответствии с процедурой, установленной законом, если это обусловлено необходимостью обеспечения безопасности Украины, охраны общественного порядка, жизни, здоровья, защиты прав и законных интересов физических лиц, прав и интересов юридических лиц.

Согласно этой статье на деле служба сможет прослушивать телефонные разговоры, читать переписку, следить за гражданами и т. д., а также получать подобную информацию от СБУ и МВД. Как видим из практики применения полномочий  «правоохранительных» органов, то за террористическую и антигосударственную деятельность можно выдавать любую оппозиционную деятельность или проявления инакомыслия.

Тоже самое касается и ограничением прав, при этом, что именно под подразумевается и до какой степени — непонятно.

При этом военнослужащие «Государственной службы правопорядка» остаются практически неприкасаемыми, так как вся информация о них и их семьях будет засекречена. Кроме того они не могут быть арестованы, кроме как по решению суда. Например сотрудник милиции   не может пресечь неправомерные действия сотрудника «службы».

Статья 28:

Военнослужащему Государственной службы правопорядка гарантируется неприкосновенность личности.

Он не может быть арестован иначе как на основании судебного решения.

В интересах личной безопасности военнослужащих Государственной службы правопорядка и членов его семьи не допускается распространение в публичных выступлениях, средствах массовой информации сведений о личном составе, который принимал участие в обезвреживании вооруженных преступников, оперативно-розыскной деятельности, прекращении деятельности не предусмотренных законом военизированных или вооруженных формирований (групп), диверсий или террористических актов и сведений о членах их семей.

Ядерная полиция

2 марта 2012 года Виктор Янукович подписал закон № 4384-VI, принятый Верховной Радой ещё 9 февраля «Об обращении с отработавшим ядерным топливом по размещению, проектированию и строительству централизованного хранилища отработанного ядерного топлива реакторов типа ВВЭР отечественных атомных электростанций».

За предложенный законопроект проголосовала вся Фракция Партии регионов в полном составе.

Согласно подписанному закону в 30-километровой зоне отчуждения вокруг Чернобыльской ЧАЭС между селами Старая Красница, Буряковка, Чистогаловка и Стечанка Киевской области планируется разместить хранилище отработанного ядерного топлива (ХОЯТ).

Фактически строительство объекта уже завершено. Однако начало его эксплуатации изначально связывали с наличием акций протеста, что не удивительно в связи с размещением   в 90 километрах от столицы.

С созданием «Государственной службы правопорядка» проблема протестов и возможных активных действий будет решена, ведь на неё возложены задачи:

Статья 2:

Охраны и обороны важных объектов права государственной собственности, ядерных установок, ядерных материалов, радиоактивных отходов, других источников ионизирующего излучения, перечень которых утверждается Кабинетом Министров Украины, охрана специальных грузов, в том числе ядерных материалов при их перевозке.

Солдаты на экспорт

Не секрет, что украинское руководство в угоду политических торгов склоняется к участию Украины в Организация Договора о коллективной безопасности (ОДКБ). Не секрет, что эта организация, созданная в РФ, как модель возрождения Советского Союза путём военной взаимопомощи (и незаметной интеграции) авторитарных режимов.

Ярким примером подобного сотрудничества можно назвать «дружественный жест» со стороны президента Белоруссии Александра Лукашенко, который в январе 2012 года отправил в Казахстан отряд белорусского ОМОНА, для подавления протестов в восставшем городе нефтяников Жанаозене.

Государственная служба правопорядка изначально в предложенном законе унифицированна и под такие нужды.

Статья 2:

Личный состав соответствующих подразделений Государственной службы правопорядка может привлекаться в порядке и на основаниях, определенных законами Украины, для участия в международном сотрудничестве.

Это при том, что формироваться она будет из обычных призывников, как внутренние войска ранее.

Статья 5:

Комплектование Государственной службы правопорядка военнослужащими и прохождение ими военной службы осуществляется в порядке, определенном Законом Украины «О воинской обязанности и военной службе».

Полный контроль

Однако служба созданная для подавления антиправительственных выступлений и просто противодействию произволу народом и сама может нести некоторую опасность создателям. Ведь, как и армия и милиция формируется она тоже из граждан Украины, которые вполне могут быть не довольны сложившимся в стране положением дел. Однако для ограничения подобных размышлений и превращения сотрудников в идеологически подготовленные инструмент в руках режима также прописана статья в законе.

Статья 8:

Военнослужащие и работники Государственной службы правопорядка могут быть ограничены в праве на сбор, использование и распространение информации в соответствии с законом. Организация военнослужащими Государственной службы правопорядка забастовок и участие в их проведении не допускаются.

Никакой самостоятельности и самодеятельности, никаких протестов и недовольств. А натравливая солдат на протестующих, как и сейчас можно убеждать их в том, что люди вышедшие на улицы городов, куплены.

Понятно, что создание подобной службы вызвано не чем иным кроме страхом теперешней власти быть смещённой и понести ответственность за свои действия. Страх этот приобрёл явные и опасные формы, как «террористические», «незаконные вооружённые» формирования, нарушения порядка и прочее. Плачевно то, что с возможным созданием подобной структуры у Януковича, его окружения, Партии регионов и прочих появится ещё одна возможность натравливать одних граждан Украины, управляемых приказами, на других. А делаться это будет в интересах именно тех, кто будет прикрывается «Государственной службой правопорядка».

ПРОЕКТ ЗАКОНА ПОЛНОСТЬЮ СМОТРИТЕ ЗДЕСЬ

ЯНУКОВИЧ ВИКТОР ФЕДОРОВИЧ. ДОСЬЕ

Олександр ДЕМЧЕНКО sash_demchenko  Дата: 13.06.2012, 18:37

http://uainfo.censor.net.ua/news/16503-dlya-yanukovicha-sozdayut-sobstvennuyu-armiyu-leybshtandart-ss-i-vch-v-odnom.html

Доки люди не змінять владу, вони житимуть у стані "зґвалтованої жертви" – "афганці"

Ветерани Афганістану, що входять до громадської організації "Ніхто, крім нас", будуть намагатися збирати акції протесту проти відміни гарантованих законом соціальних виплат і пільг.

Про це в коментарі Gazeta.ua заявив активіст і юрист організації Петро Рябенко.

"Афганець" не вірить у слова депутатів про те, що прийнятий Верховною Радою закон "Про гарантування виконання рішень судів", проти якого організація протестувала біля парламенту, не містить норм про скасування соціальних гарантій.

За словами активіста, тепер виплати усім пільговикам будуть установлюватись у "ручному режимі".

"Афганці" кажуть, що час змінювати владу.

Фото: postchernobyl.kiev.ua

"У прикінцевих положеннях, у пункті другому, чітко зазначено, що всі соціальні видатки будуть погоджені із можливостями державного бюджету і будуть розподілятися Кабінетом міністрів. Тому у звязку із таким пунктом не може бути ніяких державних гарантій. Вже немає жодних гарантій, і це для всіх категорій, в тому числі і дітей-сиріт. На сьогоднішній день, так як ці категорії громадян свої права не можуть відстоювати, то в державний бюджет не будуть закладати гроші, бо в нас дефіцит. А Кабмін, виходячи з цього, не буде надавати ці кошти. Видадуть сто гривень, а Кабінет міністрів їх ще перерозподілить між тими, між ким йому захочеться", – зазначив ветеран.

"Афганець" обурюється, що влада не скорочує видатки на власне утримання, в той час, як соціально незахищені верстви населення позбавляють останньої копійки.

"Але ж до цих соціальних гарантій належать і вони теж, зокрема кошти на їх медичне забезпечення. Немає в бюджеті, немає і видатків, але ж перепрошую, зобов'язання платити податки не скасовано. Тоді чому це гарантовано законом? Це біда, але люди цього ще навіть не розуміють", – додав він.

"Усі гарантії скасовані, – продовжує розмову юрист, – вони будуть регулюватися у ручному порядку. Хто краще на колінах приповзе і красивіше попросить, буде бити чолом об землю перед хазяїном держави, тому вони нададуть пільги, а ті, хто будуть мовчати – їм нічого не буде. Собі ж з них ніхто не зменшує зарплатню до 150 доларів. У Тігіпка за рік 460 тисяч зарплата, у прем'єра – 560 тисяч, і це при тому, що вони мають ще статки, книжки продають по 100 доларів, як наш президент".

"Афганці" беззаперечно намагатимуться збирати акції протесту, каже Петро Рябенко, проте відтепер все у руках людей.

"Змінювати владу на виборах повинен народ, бо до доти він буде жити у стані "згвалтованої жертви". Це коли жертва мовчить, бо їй соромно про це сказати. Якщо люди будуть мовчати і не змінять цю владу, то завтра-післязавтра цей хрест на Голгофу будуть нести їхні діти, внуки і це все буде продовжуватись", – підсумував ветеран.

Інна ІВЕРШЕНЬ07.06.2012 09:34

Джерело: Gazeta.ua

http://gazeta.ua/articles/politics/_doki-lyudi-ne-zminyat-vladu-voni-zhitimut-u-stani-z-valtovanoji-zhertvi-afganci/439530