Відкрите суспільство

«...кому підпорядковується публічна влада, кому підпорядковується верховна влада в країні - бандитам або громадянам країни? До того часу, поки це питання не вирішене, ніякі інші питання не можуть бути вирішені.»

Андрій Іларіонов

«Янукович – людина старого кримінального складу, яка має свої ігри «за поняттями». У тому світі не ухвалюють закон в принципі. Така людина може говорити про закон, але кримінальний світ не любить закону... Карні злочинці в таборах говорили політичним: ви прийдете до влади і знову мене посадите, оскільки моя справа – обійти закон, а ви хочете привести суспільство до закону»

Євген Сверстюк, доктор філософії, політв'язень радянського режиму.

четвер, 27 вересня 2012 р.

Українські літератори: "Кожен із нас вирішив підтримати на виборах саме «Свободу»"


27 вересня 2012 року письменники-перекладачі звернулися до українських читачів із закликом підтримати на прийдешніх парламентських виборах Всеукраїнське об'єднання "Свобода". Лауреати літературної премії імені Максима Рильського акцентують на тому, що саме "Свобода" є єдиною політсилою, яка протистоятиме спробам у внутрішній політиці зробити українців заручниками олігархічних кланів, а у зовнішній – перетворити Україну на уламок виплеканого в хворобливій уяві новітніх кремлівських мрійників так званого "Русского міра".
Звернення до українських читачів підписали лауреати літературної премії імені Максима Рильського Сергій Борщевський, Олег Жупанський, Олекса Логвиненко та Юрій Попсуєнко. Письменники-перекладачі наголошують, що на відміну від багатьох партій і партійок, "Свобода" є не бізнес-проектом, а ідеологічною політсилою. "Ми не нав'язуємо нікому свого вибору, але звертаємося до своїх читачів: якщо ви вірите нам як письменникам, замисліться, будь ласка, що спонукало нас цей вибір зробити," – підкреслили літератори.
Наводимо текст звернення повністю:
"Ми, українські письменники-перекладачі, вирішили звернутися до наших читачів, щоби пояснити свою позицію напередодні виборів до Верховної Ради України. Можливо, вам навіть невідомі наші імена, адже люди не завжди звертають увагу на прізвище перекладача під твором, але якщо ви читали українською Х.Л.Борхеса та К.Воннегута, Г.Гарсію Маркеса та Г.Граса, А.Камю та А.Карпентьєра, Ф.Кафку та Я.Корчака, Ст. Лема та А.Мішо, Р.Музіля та Ж.Превера, і ще багатьох інших зарубіжних письменників, без яких неможливо уявити світовий культурний простір, то ви і є нашими читачами.
Останнім часом ми з вами зробилися свідками того брутального тиску, якому піддається Всеукраїнське об'єднання "Свобода". Маємо на увазі передусім "дивне" жеребкування ЦВК, внаслідок якого представники цієї політичної сили не потрапили до жодного з 225 окружкомів, і маніпулювання суспільною свідомістю, коли замовні опитування, які показують виборцям занижені рейтинги "Свободи", ніби "підказують", що віддані за неї голоси будуть втрачені.
За таких обставин кожен із нас вирішив підтримати на виборах саме "Свободу". При цьому однак ми керуємося не лише притаманним не тільки нам як письменникам, а й кожній нормальній людині почуттям справедливості.
Ми певні, що, на відміну від багатьох партій і партійок, "Свобода" є не бізнес-проектом, а ідеологічною політсилою, яка має чимало симпатиків у нашій країні, а отже ці люди мають право бути почутими.
Не належачи особисто до жодної з партій, навіть не завжди поділяючи точку зору "Свободи" з деяких питань, ми однак переконані, що "Свобода" обстоюватиме позиції української мови, а отже ваше право читати написані та перекладені нами твори.
Ми знаємо, що "Свобода" опиратиметься спробам у внутрішній політиці зробити нас із вами заручниками олігархічних кланів, а у зовнішній – перетворити Україну на уламок виплеканого в хворобливій уяві новітніх кремлівських мрійників так званого "Русского міра".
Ми віримо, що депутати-свободівці не зганьблять себе політичним "тушкуванням" і не переводитимуть національні багатства в офшори.
Ми так само віримо, що депутати-свободівці стануть рушійною силою, здатною спонукати український парламент переглянути "газові" та харківські угоди з Росією, а також ганебний "мовний" закон Ківалова-Колесніченка,
Відтак, підтримавши "Свободу", ми голосуємо за вашу і нашу свободу (уже без лапок).
Ми не нав'язуємо нікому свого вибору, але звертаємося до своїх читачів: якщо ви вірите нам як письменникам, замисліться, будь ласка, що спонукало нас цей вибір зробити".
Прес-служба ВО "Свобода"               27 вересня 2012

середу, 26 вересня 2012 р.

Цієї осені все закінчиться!


Буде боляче, але я змушений сказати вам правду ... цієї осені все закінчиться! Гасла про подолання руїни – брехня. Успішні показники економіки – брехня. «Стабільність і добробут» – це теж брехня.
Наша країна – в боргах. Страшних боргах. За останні два роки з України виїхало більше людей, ніж за десять років до цього. Наші суди стали способом розправи сильних над слабкими. Наші батьки і діди вмирають раніше за всіх в Європі. Наші тюрми переповнені невинними людьми. Жоден механізм в нашій країні вже не працює, якщо його не змазати хабаром. Хіба це не так?
Але все-може бути інакше! Я говорю це з повною впевненістю, і повторю ще не раз: все може бути інакше! Для цього нам потрібна свіжа кров, політики нової гарту, нового зразка. Люди, які ніколи не грабували країну, не були пов'язані з великим капіталом, з олігархами і чиновниками.
Ми повинні визнати, що Україну може врятувати тільки переливання крові! Звичайно, ви запитаєте, скільки поколінь для цього має змінитися? І я відповім: жодного.
У нас немає часу чекати. Україна більше не може чекати! Вже зараз в країні є люди, готові взяти на себе відповідальність – зробити перший за багато років крок вперед. Люди, що володіють необхідними знаннями і рішучістю. Не заплямовані злочинами, корупцією і порочними зв'язками. Люди, які готові змусити державу працювати. Які готові віддано та чесно нести службу суспільству.
Цієї осені в протистоянні зійшлися не різні політики, партії, або об'єднання. Ви стаєте свідками боротьби двох абсолютно різних світів.
Вони – це світ, де прірва між багатими і бідними нездоланна. Де злидні кружляють стерв'ятниками над бетонними будинками без води і світла. Де літні безпорадні, а молоді безправні. Де спортивні автомобілі збивають людей на тротуарах, і їдуть далі. Де не вистачає ліків, але мільярди витрачаються, щоб плодити спецназ, і сліди від джгутів скоро з'являться на зап'ястях кожного. А діти будуть вже народжуватися з цими мітками!
Ми – це світ можливостей. Світ свободи, усмішок і рукостискань. Світ, де кожен може користуватися всім, що дано нам одвічно, по праву народження, богом і долею! Де кожна людина має шанс знайти своє заслужене щастя!
Кожного разу, прокидаючись на світанку, стародавні воїни говорили собі, що цей день може стати їх останнім. Плекаючи кожну хвилину, вони намагалися провести його бездоганно. І кожен день їхнього життя був бездоганним.
Уявіть що ці вибори останні. Уявіть, що інших може і не бути. Просто уявіть.
А тепер подумайте, чи варто спробувати щось змінити? Я думаю, варто. Тому знаю і вірю, що ми і тільки ми вибираємо, в якому світі нам жити!
Тільки ми! Більше ніхто!
Костянтин Усов, «Главком» 25.09.2012 23:23

Олег Тягнибок: "У планах подальших "покращень" біло-блакитно-червоної коаліції – репресії та продовження лінгвоциду"


"Дії біло-блакитно-червоних прокремлівських коаліціантів щодо знищення української мови та наступу на все українське стають усе більш цинічними і нахабними. Нещодавно в ефірі «Шустер live» партнер Партії регіонів комуніст Царьков уголос заявив те, що у планах Партії регіонів – відродження політики сталінізму та фізичне усунення політичних опонентів. Про те, що "регіонали" повністю солідарні з молодшими партнерами з КПУ, свідчить і новий мовний законопроект, внесений депутатом-«регіоналом» Черноморовим" – заявив 24 вересня 2012 року лідер Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Олег Тягнибок під час зустрічі з українцями Білої Церкви, що на Київщині.
Також лідер "Свободи" зазначив:
"Законопроект №11243 "Про внесення змін до Закону України "Про засади державної мовної політики" передбачає, що у місцях компактного проживання громадян, для яких російська мова є рідною, вона має функціонувати нарівні з державною". В одіозному законопроекті депутата-українофоба йдеться про "створення в державі умов для надбання російською мовою, рідною для значного числа громадян України, правового положення, рівного із тим, яким користується українська мова". Знову розігруючи «мовну» карту, «регіонал» ратує за "подальше надання російській статусу державної мови нарівні із українською мовою". Насправді ж це означає – "замість української мови".
Усім зрозуміло: запровадження російської в якості другої державної призведе до тотальної русифікації та знищення тих решток українського інформаційного простору, які ще залишилися. В разі ухвалення українофобського законопроекту Черноморова у нашій державі остаточно запанує «русскій мір».
Свій цілковитий провал в економічній та соціальній сферах «регіонали» прагнуть закрити черговою спекуляцією на «мовному питанні», яке насправді цікавить російськомовних громадян (за права яких нібито так переживає Партія регіонів) набагато менше, ніж зарплати, пенсії, податки. До того ж, «регіонали» прагнуть вислужитися перед своїми кремлівськими господарями. Припинити нищення кримінально-олігархічним кланом, який засів на Печерських пагорбах, української мови треба зараз, бо потім маховик русифікації вже не можна буде зупинити.
Кожен голос за опозиційні сили на виборах 28 жовтня – це цвях у домовину «русскава міра» в Україні. Ті українці, які вагаються, чи йти на вибори, за кого голосувати, мають пам'ятати: доля української мови залежить зараз саме від них!"
Прес-служба ВО "Свобода" 25 вересня 2012

понеділок, 24 вересня 2012 р.

Список чиновників, яким можуть заборонити в'їзд до США



Після прийняття Сенатом США Резолюції щодо ситуації в Україні, владна верхівка як ніколи реально відчула загрозу санкцій. Резолюція «Заклик звільнити колишнього прем'єр-міністра України Юлію Тимошенко» містить дуже жорсткі формулювання, а укладає її рекомендація Державному департаменту застосувати візові санкції проти українських чиновників, причетних до переслідування Юлії Тимошенко та ще дюжини опозиціонерів.
Український МЗС може скільки завгодно робити хорошу міну при поганій грі, називаючи Резолюцію нікому не потрібним документом, не зобов'язуючим Держдеп ні до яких дій. Так, дійсно, формально Резолюція по Україні нікого нічому не зобов'язала, вона носить рекомендаційний характер. Але досвід доводить протилежне.
Варто згадати відому історію так званого «списку Магнітського». Російський юрист Сергій Магнітський писав про корупційні схеми в російській владі, був заарештований, а пізніше помер у слідчому ізоляторі в Москві. Після чого і в Європі, і в США піднялася хвиля критики російського керівництва через порушення прав людини.
Сенатор Бенджамін Кардін у вересні 2010 року вніс спеціальний законопроект, у якому пропонував застосувати санкції проти 60 російських чиновників, фігурантів «списку Магнітського». Конкретні прізвища йому передали колеги Магнітського з фонду Hermitage Capital Management. Але документ так і залишився у статусі законопроекту, його досі не ухвалили.
Незважаючи на це, і що в нашій історії дуже важливо, Держдеп США в липні 2011 року своїм рішенням заборонив в'їзд на територію США цілій низці причетних до смерті Магнітського російських чиновників. Виявилося, у коментарі Адміністрації президента США Барака Обами до сенатському законопроекту було зазначено, що держсекретар Гілларі Клінтон вже «здійснила кроки по забороні поїздок до США осіб, причетних до протиправної загибелі Сергія Магнітського». Формальне ж рішення Сенату в США досі дебатується на найвищому рівні.
Не особливо церемонилися в США і з білоруськими чиновниками, застосувавши разом з ЄС проти них жорсткі візові та економічні санкції через порушення прав людини. Дійшло до того, що нинішній глава МЗС Білорусі - невиїзний. До речі кажучи, на тлі останніх подій не виключено, що така ж доля може очікувати і главу нашого МЗС Костянтина Грищенка.
Адже українська опозиція ще в кінці травня заявила, що передала американцям український аналог «списку Магнітського» - перелік 54 українських чиновників, до яких пропонується застосувати санкції через причетність до переслідування опозиціонерів в Україні.
Партія регіонів тоді назвала передачу цього списку фарсом, нагадавши, що в американській в'язниці 14 років сидить близький соратник Тимошенко Павло Лазаренко. Але коли в минулу п'ятницю ЗМІ написали, що до проекту резолюції Сенату США додається саме цей список 54 українських чиновників, думається, Партії регіонів було вже не до жартів. Адже в цьому переліку вказана вся владна верхівка України - починаючи від Віктора і Олександра Януковичів, закінчуючи рядовими суддями Печерського суду.
У випадку з Магнітським Сенат взагалі не приймав жодних документів, але в один прекрасний день фігуранти цього списку стали нев'їзними на територію США. І наскільки рекомендаційною не була б Резолюція Сенату по Україні, де гарантія, що в один прекрасний день не виявиться, що частина фігурантів «списку 54» вже є нев'їзними?
Хоча, навіть у разі заборони на в'їзд Янукович зможе і далі літати в США, але тільки на засідання Генасамблеї ООН в Нью-Йорку. Сюди і тільки сюди на території Сполучених Штатів під егідою ООН можуть прилітати глави всіх членів Організації Об'єднаних Націй. Але навіть з потилицею президента США у Януковича сфотографуватися більше не вийде.
«Главком» має в своєму розпорядженні список 54 нев'їзними українських чиновників, що був направлений у високі кабінети США і ЄС, який «Головком» отримав з власних дипломатичних джерел. Цей список в осяжному майбутньому може перетворитися з пропозиції української опозиції на реальний перелік осіб, яким США заборонять в'їзд на свою територію.
Перша група осіб у Списку чиновників, причетних до згортання демократії в Україні, політичному переслідуванню опозиції та інших протизаконних дійполітичні фігури.
1. Віктор Янукович, Президент України. Опозиція звинувачує його в тому, що він - натхненник всіх політичних репресій в Україні, які він проводить за допомогою тотального контролю над судовою системою та правоохоронними органами.
2. Олександр Янукович, старший син Президента. Його звинувачують у тому, що він відповідає за фінансову підтримку клану. Контролює весь сімейний бізнес. За перший рік президентства батька заробив близько 130 мільйонів доларів, купив 2 українських банки і загальнонаціональний телеканал.
3. Дмитро Фірташ, засновник компанії «Росукренерго».
4. Юрій Бойко, Міністр енергетики та вугільної промисловості України.
5. Сергій Льовочкін, голова Адміністрації Президента - опозиціонери вказують, що номери 4-6 списку є членами так званої групи «Росукренерго», яка організувала корупційну схему поставок російського газу в Україну. Схема працювала до 2010 року і була зруйнована Юлією Тимошенко. Тимошенко повернула державі 12 мільярдів кубометрів газу, незаконно забраного групою. Це був головний мотив, чому група використовувала весь доступний вплив на Януковича, суди і силові органи, переслідуючи не лише Тимошенко, але й Ігоря Діденка, колишнього главу державної компанії НАК «Нафтогаз», а також Анатолія Макаренка, колишнього голову Митної служби, який захищав державні інтереси при поверненні зазначеного газу державі. Крім того, Дмитро Фірташ є головним спонсором президентської кампанії Януковича, а Сергій Льовочкін, як голова Адміністрації Президента, передає незаконні вказівки Януковича судам і правоохоронним органам і контролює їх виконання.
6. Валерій Хорошковський, Голова Служби безпеки України - за версією опозиції, при ньому СБУ стала головним інструментом переслідування опозиції та дисидентів в стилі КДБ. Під його керівництвом СБУ стало ключовим елементом в організації політичних репресій в Україні, порушення політично-вмотивованих справ, тиск на ЗМІ, правозахисників і громадських активістів. Довгий час, незважаючи на конфлікт інтересів, Хорошковський був членом Вищої ради юстиції, караючого органу над судовою системою. Це дозволило йому чинити прямий тиск на суди в своїх особистих корпоративних і політичних інтересах. Яскравий приклад - позбавлення ліцензій на загальнонаціональне мовлення «5 каналу» і ТВі за позовом групи каналів «Інтер», володіє якою голова СБУ. Саме служба Хорошковського почала політичне переслідування Юлії Тимошенко за газові контракти 2009 року.
7. Микола Азаров, Прем'єр-міністр України - не будучи причетним до підписання газових контрактів 2009 року і не будучи проінформованим про умови і деталі їх підписання, не будучи реальним свідком, дав неправдиві свідчення під присягою проти Юлії Тимошенко в суді. Вони лягли в основу подальшого обвинувального вироку Юлії Тимошенко. Під час судового процесу Юлія Тимошенко звинуватила Азарова у зв'язках з одіозною компанією «Росукренерго», за що Азаров віддав секретний наказ судді заарештувати колишнього прем'єр-міністра.
8. Костянтин Грищенко, Міністр закордонних справ України - він персонально, і все міністерство взагалі, зіграло ключову роль в організації кампанії по дезінформації навколо справи Тимошенко.
9. Андрій Портнов - начальник Головного управління Адміністрації Президента з питань судоустрою - він безпосередній автор так званої судової реформи, яка була ініційована в 2010 році Януковичем, в результаті якої українські суди стали тотально залежні від влади. Андрій Портнов, разом із Сергієм Льовочкіним, є комунікатором, що передає незаконні вказівки судам.
10. Анатолій Могильов, Міністр внутрішніх справ України - згідно з даними опозиції, він особисто керує і відповідає за масове використання правоохоронних органів у політичних інтересах режиму. Міліція під його керівництвом використовується для позбавлення громадян України їх конституційно-гарантованого права на мирні зібрання. Також на ньому лежить вина за розгін мирної демонстрації на День Незалежності в Києві 24 серпня 2011 року, а також 11 жовтня 2011 після зачитування вироку Тимошенко.
11. Сергій Ківалов, народний депутат від Партії регіонів, глава комітету з питань правосуддя, член Вищої ради юстиції. Про нього зазначено, що він є тіньовим «смотрящим» режиму над судовою системою. Як голова парламентського комітету з питань правосуддя він персонально контролює добір і призначення суддів в парламенті, і, в той же час як член Вищої ради юстиції, має всі інструменти карати нелояльних суддів.
12. Геннадій Кернес, мер Харкова, Партія регіонів. Про нього зазначено так - на незаконно придбані активи заснував ряд торгових компаній в Україні та Європі для отримання урядових контрактів. Незаконно отримані кошти інвестовані в Європі (Німеччина, Австрія, Кіпр і Швейцарія). Проводить і підтримує політичні переслідування опозиційних політиків.
Друга група чиновників - слідчі Генеральної прокуратури України
13. Олександр Нечвоглод, головний слідчий відділу особливо важливих справ ГПУ. Слідчий ініціював кримінальну справу без адекватних підстав і причин, чого вимагає 94 стаття КПК України. Під час досудового слідства серйозно порушив право Юлії Тимошенко на захист, гарантованео Міжнародною конвенцією по цивільним і політичним правам, а також Конвенцією про захист прав людини, як і національним законодавством - Конституцією та Кримінально-процесуальним кодексом.
14. Олег Пушкар, перший заступник голови управління з розслідування особливо важливих справ. Він незаконно утримував представника захисту Сергія Власенка 8 годин в офісі Генеральної прокуратури і не дозволив йому потрапити до Тимошенко до першого допиту. Він грубо порушив право Тимошенко на захист, гарантоване українськими законами і міжнародними конвенціями. Також він порушив право Власенко як захисника, а також як народного депутата відповідно до закону про статус народного депутата і Конституції України.
15. Андрій Курісь, начальник Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури.
16. Сергій Точилін, глава департаменту нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими ГПУ у сфері службової діяльності Головного управління з розслідування особливо важливих справ. Він підтримав незаконну позицію слідчих органів у Печерському суді Києва під час розгляду апеляції Юлії Тимошенко проти рішення слідчих порушити кримінальну справу і затримати Тимошенко, щоб привести її у Київський Печерський районний суд для вибору запобіжного заходу.
Третя група - керівництво Генеральної прокуратури
17. Віктор Пшонка - Генеральний прокурор України, державний радник юстиції.
18. Ренат Кузьмін, перший заступник Генерального прокурора, Державний радник юстиції першого класу.
19. Євген Блажівський, заступник Генерального прокурора, Державний радник юстиції першого класу.
Про них в переліку вказано тільки «в загальному» - Керівництво Генеральної прокуратури проігнорувало скарги Юлії Тимошенко та її захисника Власенка з приводу незаконних дій слідчих Генпрокуратури, або ж ці скарги були розглянуті з порушенням строків, визначених законодавством.
Четверта група - представники обвинувачення
20. Михайло Шорін, начальник головного управління ГПУ щодо підтримки державного обвинувачення в судах.
21. Андрій Байрачний, заступник голови відділу з догляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими Генеральної прокуратури у сфері економіки Головного управління з розслідування особливо важливих справ.
22. Лілія Фролова, заступник начальника відділу підтримки державного обвинувачення в судах.
23. Олександр Микитенко, перший заступник начальника Головного управління з підтримки державного обвинувачення в судах.
«Представники державного обвинувачення в суді, незважаючи на очевидну необґрунтованість звинувачень проти Юлії Тимошенко, відсутність складу злочину в її діях, без взяття до уваги доказової бази, яка повністю доводить невинність Юлії Тимошенко, підтримали незаконні вимоги, і в порушення пункту 3, статті 264 КПК України, не відхилили, а навпаки, підтримали висунуті звинувачення. Не озвучуючи підстав і причин, прокурори запропонували змінити запобіжний захід для Тимошенко з підписки про невиїзд на арешт», - йдеться в документі.
П'ята група в списку - економічні експерти
24. Юрій Маслак, головний судово-економічний експерт сектору лабораторних обстежень Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, судовий експерт першого класу.
25. Катерина Липська, старший науковий співробітник Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, судовий експерт другого класу.
26. Аліна Піркл, молодший науковий співробітник Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, судовий експерт п'ятого класу.
27. Раїса Ребдева, старший науковий співробітник Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, судовий експерт першого класу.
28. Галина Ільчук, молодший науковий співробітник Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, судовий експерт 3 класу.
Зазначені персони провели експертизу на основі проміжних і загальних даних. У зв'язку з цим, висновки судово-економічної експертизи було складено та лягли в основу доказової бази у справі проти Юлії Тимошенко. Висновки експертів спотворені, сумнівні і зроблені на основі інформації, вибірково взятої з бухгалтерської документації цивільного позивача.
Шоста група - експерти.
29. Наталя Драпей, старший науковий співробітник лабораторії досліджень почерків Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
30. Катерина Куріпко, завідувач лабораторією досліджень почерків Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
31. Галина Лутоніна, дійсний старший науковий співробітник лабораторії судових трасологічних, балістичних, вибухово-технічних та технічних досліджень документів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, експерт першого класу
32. Олена Приймак, дійсний старший науковий співробітник лабораторії судових трасологічних, балістичних, вибухово-технічних та технічних досліджень документів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Зазначені експерти провели експертизу з численними порушеннями законодавства про кримінальне судочинство. В результаті їх експертизи було складено неправдивий висновок, бо експерти не змогли відрізнити факсиміле від ручного підпису.
Сьома група - члени інспекційної комісії НАК «Нафтогаз» України
33. Олег Пенджін, директор департаменту розвитку секторів економіки, Міністерство економічного розвитку України.
34. Іван Климович, заступник начальника департаменту методології формування цін, Міністерство економіки України.
35. Костянтин Бородін, заступник директора департаменту нафтової, газової, нафтопереробної промисловості та альтернативних джерел енергії, Міністерство енергетики та вугільної промисловості.
36. Олена Бородкіна, головний спеціаліст управління зовнішнього фінансового контролю департаменту промислової і економічної безпеки, охорони праці та цивільної оборони, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.
37. Лариса Невінчана, начальник департаменту податку на додану вартість Міністерства фінансів України.
38. Ярослав Диковицький, директор департаменту економіки, планування та цінової політики НАК «Нафтогаз України».
39. Валерій Винокуров, директор юридичного департаменту НАК «Нафтогаз України».
40. Володимир Вільчинський, начальник другого управління департаменту контррозвідувального захисту державної економіки СБУ.
41. Аліна Михальська, заступник начальника департаменту, начальник управління інспекції державних підприємств Контрольно-ревізійного управління.
42. Олександр Жук, заступник начальника департаменту з фінансових питань паливодобувні промисловості та енергоефективності управління промислових фінансів державного департаменту сфери промислових фінансів Міністерства фінансів України.
43. Володимир Раченков, заступник начальника юридичного департаменту НАК «Нафтогаз України».
Члени комісії склали матеріали з окремих питань фінансової та економічної діяльності НАК «Нафтогаз України» в період з 01.01.2008 по 31.12.2010. Зазначені персони провели інспекцію з порушенням чинного законодавства. Висновки спотворені, сумнівні і складені на руку звинуваченням, тому що були зроблені на основі документів, вибірково взятих з усього масиву документів.
Восьма група - судді
У список нев'їзних потрапили всі причетні до справи Тимошенко судді Печерського районного суду Києва, які, на думку опозиції, своїми діями порушили закони та Конституцію України.
44. Галина Супрун, суддя Печерського районного суду Києва.
45. Віта Бортницька, суддя Печерського районного суду Києва.
46. Вікторія Гаркава, суддя Печерського районного суду Києва
47. Родіон Кірєєв, суддя Печерського суду Києва, головуючий суддя у справі Юлії Тимошенко.
48. Інна Отрош, голова Печерського суду Києва.
Також судді Київського апеляційного і районного Шевченківського судів.
49. Олена Ситайло, суддя Київського апеляційного суду.
50. Ольга Єфімова, суддя Київського апеляційного суду.
51. Тетяна Фрич, суддя Київського апеляційного суду.
52. Ольга Юрдига, суддя Київського апеляційного суду
53. Андрій Трубніков, заступник голови Шевченківського районного суду Києва.
54. Надія Волокітіна, суддя Шевченківського районного суду Києва.
Стаття по темі












Виталий Червоненко, «Главком»    24.09.2012 14:51

Олександр Кірш, ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ

Президенту США пану Бараку Обамі
Президенту Китайської Народної Республіки пану Ху Цзіньтао
Голові Європарламенту пану Мартіну Шульцу
Президенту Російської Федерації пану Володимиру Путіну
Президентові Французької Республіки панові Франсуа Олланд
Федеральному канцлеру Німеччини пані Ангелі Меркель
Прем'єр-міністру Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії пану Девіду Кемерону
Прем'єр-міністру Італійської Республіки пану Маріо Монті
Представнику Європейського Союзу в Україні пану Яну Томбінскому
Керівникам, а також Надзвичайним і Повноважним Послам в Україні всіх цивілізованих країн
Міжнародній гельсінській федерації з прав людини
Громадським організаціям із захисту прав людини
Міжнародному Олімпійському Комітету
Спостерігачам за ходом виборів в Україні
Я, Олександр Кірш, заслужений економіст України, член-кореспондент Академії економічних наук України, Ph. D., кандидат в народні депутати України по 169-му виборчому округу від опозиційної політичної партії Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», звертаюся до вас за підтримкою в боротьбі з фашистським режимом в Україні, яку в нерівних умовах веде українська опозиція.
Поряд з позбавленням волі за політичними мотивами лідерів української опозиції, оскаженілою кампанією наклепів на опозицію і масовими підкупами громадян (виборці мого округу скаржаться, що пакети з їжею і прізвищем потрібного кандидата вже просто закидаються в приватному секторі через паркан – як собакам), поряд з відлученням опозиції від засобів масової інформації та іншими постійними порушеннями виборчого законодавства (фальшиві газети «від імені опозиції», безкоштовна реклама кандидатів від влади і т. і.), поряд із штучним створенням псевдо опозиційних політичних сил і їх просуванням – правляча в Україні фашистська громадянська хунта освоїла новий цинічне засіб боротьби з інакомисленням і опозицією – відкриту підтримку хуліганських нападів на представників опозиції, індульгенцію, роздавали вищими посадовими особами, у відношенні злочинців, що є фактичним підбурюванням до їх новим хуліганським протиправним витівок щодо опозиції.
Тільки в м. Харкові тільки протягом поточної передвиборчої кампанії було скоєно чотири напади на опозиціонерів з обливанням їх очей спиртовим розчином брильянтового зеленого.
За твердженнями медичних працівників, мені загрожувала повна втрата зору на одне око у випадку, якщо б отриманий мною опік рогівки правого ока поширився на мікрон в сторону.
Всі чотири рази злочинна влада не тільки не карала порушників (обливали народного депутата України Сергія Власенка, який є адвокатом Юлії Тимошенко, були відпущені; обливають особисто мене навіть не спіймані, хоча їх особи зафіксовані фотоапаратами і розміщені в Інтернеті), але й відкрито їх покривала, заявляючи, що діячі опозиції самі замовляють такі злочини і що тим, хто їх здійснює, нічого не загрожує.
Такі заяви, зокрема, робили Прем'єр-міністр України громадянин Азаров («їй [підозрюваній] нічого не загрожує, ніхто не посміє зачепити»), губернатор Харківської області громадянин Добкін (на сесії облради!), нецензурно лаявся мер Харкова громадянин Кернес (на сайті міського голови).
Ці кроки представників влади – без суду, слідства і яких би то не було доказів – є не тільки нахабним і цинічним наклепом, але і прямим підбурюванням, у зв'язку з чим я готую судові позови проти згаданих громадян, а після неминучих в Україні судових поразок – до Європейського Суду.
Злочинці знахабніли до такого ступеня, що навіть не бояться ні фотозйомки, ні величезної кількості свідків: злочин проти мене було здійснено поряд з дитячим майданчиком прямо під час зустрічі з виборцями в оточенні кількох багатоповерхових будинків. Я заявляю, що вони нічого не бояться тільки тому, що впевнені у своїй безкарності у зв'язку з гарантіями від вищезгаданих громадян, бездоказово звинувачують жертви злочинів у їх вчиненні (на тлі того, що навіть спіймані особи, які обливали г-на Власенко, були відпущені – незважаючи на їх власні визнання).
Переконаний, що фашистський режим, вільно діючий в центрі Європи, несе в собі небезпеку для всього світового співтовариства і людської цивілізації в цілому, оскільки може з'явитися прикладом для наслідування.
Звертаюся з наполегливим проханням захистити залишки української демократії, ввести санкції проти фашистського режиму, правлячого в Україні, збільшити масштаби спостереження за імітацією демократичних виборів, що походить і кількість незалежних екзіт-полів, а в разі фальсифікації цих виборів – посилити політичні санкції та/або відкликати своїх послів з України.
Готується фактичний державний переворот з метою узаконити продовження влади наявного злочинного режиму банди Януковича-Азарова та їх підручних «від імені народу» під виглядом «демократичних виборів».
Ціна очікуваних фальсифікацій внаслідок застосування «адмінресурсу» – за період після проведення мерських виборів у Харкові – зросла з 6-7% до як мінімум 10-20%.
Прикладом адмінресурсу є і те, що ні від кого з своїх суперників по округу, в тому числі і від тих, які нібито представляють опозицію, я до цього часу не дочекався ні осуду скоєного проти мене терористичного акту, ні співчуття, ні протесту проти настільки своєрідної реакції влади.
Я змушений займатися політикою в країні, де це реально загрожує втратою зору при заохоченні злочинців владою. Нас відкрито залякують і цього навіть не приховують. Тільки заляканість народу і рятує сьогодні країну від неминучих – у випадку протестів – масових кровопролить.
Прошу світову громадськість втрутитися і допомогти Україні у важкому протистоянні з організуючою вибори фашистською цивільною хунтою, на яку сьогодні перетворилася влада в нашій державі.
Олександр Кірш, 23 вересня 2012 р., Харків

In Charkiw hat der Kandidat der Opposition eine offene Erklärung zur Weltspitze angesprochen
23. September 2012 16.00 Uhr
Parlamentarische Kandidaten ukrainischen Charkow Bezirk 169 der Oppositionspartei All-Ukrainischen Union “Vaterland”, Verdienter Economist der Ukraine, Mitglied der Akademie für Wirtschaftswissenschaften der Ukraine, appellierte an Weltführer für die Unterstützung “im Kampf
gegen das faschistische Regime in der Ukraine, die eine unebene Spielfeld ist ukrainischen Opposition ist. ” Wortlaut der Erklärung auf die persönliche Seite von Alexander Kirsch auf Facebook veröffentlicht.
Wie in der Beschwerde erwähnt, hat die herrschende Macht in der Ukraine alle möglichen Normen des zivilisierten Verhaltens und politischen Kampf geführt. Insbesondere erwähnt Kirsch Haft aus politischen Gründen, die ukrainische Oppositionsführerin, einem rasenden Verleumdungskampagne gegen die Opposition, die letztere aus der Exkommunikation der Medien und Massen Bestechung der Bürger.
“Die Wähler in meinem Bezirk klagen darüber, dass Pakete mit Lebensmitteln und die richtige Kandidat den Namen einfach in der Privatwirtschaft über den Zaun geworfen – wie Hunde”, – schreibt parlamentarischen Kandidat.
Alexander Kirsch fest, dass “Ukraine herrschende faschistische Junta zivilen zynischen Master neue Wege, um Dissens und Opposition zu bekämpfen – die offene Unterstützung der Hooligan Angriffe auf die Opposition, Genuss, ausgehändigt von hohen Beamten, um Kriminelle, das ist die eigentliche Anstiftung zu ihrem neuen Hooligan illegale Mätzchen der Opposition.
Kandidat für Volksvertreter daran erinnert, dass nur in Charkow nur während der aktuellen Wahlkampf hatte vier Angriffe auf die Opposition mit ihren Gießen grüne Farbe verpflichtet.
“Nach dem medizinischen Personal, ich bin mit Verlust des Sehvermögens auf einem Auge drohte, wenn ich eine Verbrennung der Hornhaut des rechten Auges auf die Verbreitung von Mikron erhalten hätte entfernt haben”, – sagt Kirsch, am 19. September dieses Jahres, wurde angegriffen Kumpels.
“Kriminelle haben sich arrogant zu dem Punkt, dass nicht einmal Angst vor dem Schießen, oder eine große Anzahl von Zeugen eines Verbrechens gegen mich in der Nähe des Spielplatzes hatte Recht, bei einem Treffen mit den Wählern in einer Umgebung aus mehreren Hochhäusern gemacht”, – betont Alexander Kirsch.
Parlamentarische Kandidat der Opposition ist überzeugt, dass “das faschistische Regime frei handeln in der Mitte Europas, eine Gefahr für die gesamte Weltgemeinschaft und die menschliche Zivilisation als Ganzes ist, weil es ein Beispiel zu folgen kann.”
Basierend auf dieser Kirsch plädiert aus dem “Schutz der Reste der ukrainischen Demokratie, die Sanktionen gegen das faschistische Regime, das Urteil in der Ukraine, um die Beobachtung der Realität Simulation von demokratischen Wahlen und der Anzahl unabhängiger Exit Polls zu skalieren, und im Fall der Fälschung der Wahlen zu verhängen – Sanktionen und politische ziehen / oder ziehen ihre Botschafter aus der Ukraine. “
Nach Parlamentskandidat in der Ukraine “Vorbereitung einer tatsächlichen Staatsstreich, um die Erweiterung der gegenwärtigen Regierung verbrecherische Regime Gangs Janukowitsch-Asarow und ihre Handlanger zu legitimieren” der Menschen “unter dem Deckmantel der” demokratischen Wahlen. ” Preis aus der Nutzung des Betrugs, der “administrativen Ressourcen” erwartet – seit der Bürgermeisterwahl in Charkow – stieg von 7,6% auf mindestens 10-20% ”.
24.09.2012 0:35

неділю, 23 вересня 2012 р.

У МЗС обкурилися незрозуміло чим і грубіянять США – Гриценко

Заява МЗС України щодо прийнятої Сенатом США резолюції є хамством. Про це лідер партії «Громадянська позиція» Анатолій Гриценко написав у своєму блозі в соціальній мережі Facebook.
«Навіть не знаю, чим міністру Грищенко та його «дипломатам» треба було обкуритися, щоб видавати такі хамські заяви від імені держави Україна», – сказав пан Гриценко.
«Грищенко, який зараз вчить когось демократичним процедурам, нагадаю, дуже радо вітав ратифікацію Радою зрадницького Харківського пакту – в диму, з яйцями на обличчі спікера, без кворуму в залі, з порушенням законів і Конституції», – додав лідер «Громадянської позиції ».
Анатолій Гриценко зазначив, що резолюція Сенату США не є документом прямої дії, вона носить рекомендаційний характер.
«Але – навіть це так налякало Януковича, Азарова і Грищенка, що позбавило розуму, паралізувало здатність думати», – вважає він.
Як повідомляв НБН, 22 вересня адвокат Тимошенко Сергій Власенко повідомив, що Сенат США одноголосно підтримав резолюцію щодо України, в якій засуджуються дії адміністрації Президента Віктора Януковича, «спрямовані на політично мотивоване ув'язнення колишнього прем'єр-міністра Юлії Тимошенко».
У МЗС України заявили, що вважають недоцільним коментувати резолюцію і поставили під сумнів процедуру, за якою вона була прийнята.
Слідкуйте за свіжими новинами НБН на Facebook.
Новый спецпроект НБН «Выборы-2012». Голосование за мажоритарных кандидатов и рейтинг партий. Найди свой округ и посмотри, кто побеждает.          13:56 | 23.09.2012

суботу, 22 вересня 2012 р.

МИ – МІНУС СТРАХ


Безневинна синоптична інформація: 21 вересня в Миколаєві відмінна погода, сонячно, вже з ранку – понад 20 градусів тепла. Що буде, якщо хтось із городян, які проживають на певній вулиці, вважатиме за необхідне відкрити в своїй квартирі вікно? Відповідь, що диктуються побутовою логікою простий: людина «впустить» в житло сонце і свіжість, та й взагалі, це його особиста справа. А ось і ні. Повітря і вересневі промені скасовуються цілком офіційним розпорядженням. Треба розуміти, слідом за розчиненою віконною стулкою відкриються двері в квартиру, що «провинилися». Відкриються – під ударами спеціального міліцейського наряду. 21 вересня Миколаїв відвідує Янукович.
І ось, напередодні, міліція обійшла житла, розташовані по шляху проходження ясновельможного кортежу. Люди були попереджені про необхідність закрити вікна, а краще, і опустити штори. Коли громадяни, обурені таким розпорядженням, повідомили про нього в соціальних мережах, журналісти звернулися з питанням до компетентних органів. І начальник центру громадських зв'язків УМВС України в області Ольга Передеренко підтвердила розпорядження, сказавши, що це «на виконання вимог служби охорони президента». Тільки знаєте, що здається мені, шановні читачі-співрозмовники? Якби всі без винятку мешканці квартир, розташованих на «зачищають» вулицях – навпаки, з принципу, або просто за власним, далеким від політики, бажанням, розкрили свої вікна – нічого б з ними не сталося. Міліція «забуцкається» вриватися в кожну оселю любителів свіжого повітря.
Страх. Почуття, примушує безмовно виконувати ідіотські, протизаконні розпорядження. Або – принижено брехати, заздалегідь прогинатися, щоб не «взяли на олівець, та – в чорний список». Брехати – проти своїх переконань, поки словами. А потім і діями, що суперечать власним переконанням. Брехати словами – це відповідати провідним соцопитування: «звичайно-звичайно, я голосую за Партію регіонів». Діями – і справді поставлю «пташку» у номера проклятих ригів, он, кажуть, ділянки обладнають відеокамерами, я боюся, що і в кабінці перебуваю під недремним оком «старшого брата», потім, дізнавшись, що саме я був проти них, вони мені таке зроблять ...
Весь останній тиждень підконтрольні ЗМІ рясніють заголовками: «Партія регіонів користується найбільшою підтримкою українців», «ПР лідирує серед інших політичних сил в електоральних перевагах». Ще і ще раз підкреслюються цифри останніх соцопитувань. За результатами «Социса» за «партію влади» готові голосувати 21,2%, тоді як за Об'єднану опозицію – 17,2. За опитуванням «Рейтингу» – регіонали (тобто не просто якась окрема партія, яка комусь щиро подобається, а всеосяжна влада, під якою стогне країна), набирають 26,3%, опозиція – 22,6. Причому, «Рейтинг» відзначає стрімке, несподіване зростання бажаючих віддати голоси режиму: соціологи цієї групи рапортують – якщо в серпні розрив між ПР і Об'єднаною опозицією становив +2 на користь опозиції, то у вересні цей розрив прямо-таки кардинально розвернувся, і тепер він +3 на користь ПР.
А давайте спробуємо замислитися, що могло б викликати вибух симпатій до режиму протягом останнього часу? Те, що люди падали зо сміху, почувши, як головний «режимщик» не може вимовити слова «тоталітаризм»? А ті громадяни, які дивляться ширше подібних приколів, відчувають сором за країну, з главою якої Кондоліза Райс не побажала бути відображеною навіть на загальній фотографії; США недвозначно говорять про санкції, які будуть застосовані; Євросоюз – про заморожування будь-якої співпраці? Може бути, симпатії викликав ривок внутрішнього процвітання? Навряд чи. Новоспечений закон, що дозволяє зазіхнути на всенародне багатство – землю, навпаки, стривожив громадян. Падіння гривні теж не вселяє оптимізму. Промисловість переживає погані часи, навіть за офіційними даними Держкомстату промислове виробництво в країні з серпня 2011-го по нинішній серпень впало на 4,7 відсотка. Є, втім, і інші, позитивні відсотки, що виражаються в чотиризначних числах. Всеукраїнський банк розвитку, що належить Олександру Януковичу народився в 2010 році зі скромною цифрою активів в 191,2 мільйона гривень. Так ось, за два з половиною роки цей заклад збільшило свої активи на 1240%. Вражає ... Тільки складно повірити, що даний прорив може сприяти зростанню симпатій громадянина до режиму, уособлює у виборчому бюлетені словосполученням «Партія регіонів».
І взагалі, якщо розглядати абриси передвиборного рейтингу регіоналів, виникає більш глобальне питання. Ми ж в основному звертаємо увагу на їх цифри передвиборних переваг, що підносять нам, втягуємося в якусь гру типу спортивного тоталізатора. Але ж є результати інших соцопитувань, безпосередньо не пов'язані з виборами, що широко не рекламують. Київський міжнародний інститут соціології повідомляє, що якщо в січні 2010-го владу підтримували 38% громадян, то зараз – 13%. Той же КМІС провів опитування, в результаті якого виявилося, що в країні не залишилося регіонів, де б довіряли Януковичу (а адже саме він є і почесним головою, і персоніфікованою особою «партії влади», яка розраховує на симпатії виборця). В тих краях, які можна було б віднести до умовно базових, цифри недовіри – 57,4% (Схід), 56% (Південь). Та й інші громадяни, якщо відмінусувати ці показники від ста, не відносяться до однозначно довіряючих, тут присутні відповіді «швидше, не довіряю», «скоріше, довіряю». Ще одне опитування КМІСу: 62,8% відповіли – «країна рухається в невірному напрямі», ще 7 відсотків вважають, що «не рухається взагалі». А ось – результати соціологічного дослідження, проведеного «Українським демократичним колом» на замовлення Інституту політики: 66,8% громадян, опитаних у всіх регіонах країни, відповіли, що вони відчули погіршення власного життя за останні 12 місяців. І погодьтеся, Партія регіонів, що централізувала все управління країною в своїх руках – це, в очах виборців, і уряд, і парламент. Так от, за результатами соціологічного дослідження Центру Разумкова спільно з Фондом «Демократичні ініціативи», діяльність уряду підтримують 7%, Верховної Ради – 4%.
Ось і виходить, що абсолютно незрозуміло, звідки можуть при такому стані справ взятися ці від 20 до 30 відсотків, радісно і впевнено готових на виборах сказати «так» режиму. Результати відповідей на питання, за кого будете голосувати на найближчих виборах, і відповідей про довіру інституціям існуючої влади, оцінки становища в країні і свого добробуту – зовсім не збігаються. Це, якщо привести побутову паралель, виглядає сценкою з театру абсурду. Нареченого запитують: ви вважаєте, що ваша наречена красива і розумна? – Ні, вона огидна, і рідкісна дурепа. Так, може, вона дбайлива господиня, яка поведе будинок до надійного процвітання? – Та що ви, вона не просто марнотратка, але ще й злодійкувата, вже зараз я переконався, що вона чистить мої кишені, зв'язавшись з нею, я став набагато біднішим. Тоді, напевно, вона хоч у чомусь надійна, ви довіряєте їй? – Ні в якому разі, з часу знайомства моя довіра до даної особи прагне до нуля. Але на 28 жовтня призначена реєстрація вашого шлюбу, напевно, в РАГСі ви скажете ... – Звичайно, радісно скажу: «я згодний взяти її в дружини».
Ні в якому разі не можна звинувачувати будь-які організації, які проводять соцопитування в підтасовуванні, поки підтасовка не доведена, ніхто не спійманий за руку. Але можна припустити, що нав'язливе підкреслення: саме зараз, ближче до виборів, ПР нарощує рейтинг – сталося не без деякої натяжки «за вказівкою». Розрахунок тут простий: середній людині важко йти проти течії. Отже, його потрібно безупинно переконувати в напрямку течії, щоб десь у підсвідомості народилося: більшість моїх співгромадян підтримують нинішню «партію влади», значить, і я, напевно, маю влитися в їхній лад. Втім, і про те, що автори деяких соцопитувань прямо не спіймані за руку на підтасовуваннях, говорити не варто. Ось що розповіла директор Фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна в коментарі Тижню. ua. Телеканали Інтер та Перший національний, деякі Інтернет-сайти оприлюднили результати опитування, проведеного Інститутом дослідження соціального розвитку України. Перше місце електоральних переваг – за ПР, друге – за УДАРом, який упевнено обігнав Об'єднану опозицію. Бекешкіна каже: «Цей інститут дійсно існує. Однак дуже сумнівно, що він проводив якісь опитування, остання інформація на сайті цієї установи датується осінню 2009 року ». Феноменальний «прорив» партії Кличка відомий соціолог трактує так: «суспільству вкидається думка, що треба голосувати за нові сили». І додає «пахучий» факт – у згаданому інституті трудиться якийсь Іван Надєїн, що знаходиться в списку УДАРу.
Але в сьогоднішніх нотатках хотілося б акцентувати увагу не на цілком можливому штучному «натягуванні» рейтингу ненависного країною режиму, і не на дивовижних «результатах опитувань», яких просто не було. А про те, що цифри «буду голосувати за ПР» багато в чому складаються з реально виголошених подібних відповідей. Виголошених – тремтячим від страху голосом. Соціологи вже протягом декількох місяців звертають увагу на тенденцію: цифра електоральних переваг режиму куди вище при поквартирному соцопитуванні, ніж при опитуванні вуличному, що гарантує більшу анонімність. Людина боїться, що опитувач не просто виконує свою соціологічну роботу, а «бере на замітку неблагонадійних», і доносить на них, зі всіма витікаючими звідси наслідками.
Нас, громадян, намагаються залякати, і, чим ближче до виборів, тим крутіше. Приймаючи в першому читанні закон, за яким за наклеп (а що воно таке – «наклеп», може, просто безстороннє висловлювання про кандидата від режиму?) Світить «небо в клітинку». Підкреслюючи, що у ВР зареєстрований проект, покликаний так «упорядкувати» будь-які мирні мітинги, що вони стануть просто поза законом. Залякати розпорядженням Кабміну від 12 вересня, де під виглядом боротьби з тероризмом силові структури від СБУ до МНС покликані боротися з діями «що загрожують громадському порядку» (може бути, віконце, відкрите в нинішній четвер в Миколаєві, якраз загрожує, «Новому порядку», окупаційному порядку). Лякають – повторюючи, скільки водометів закуплено перед виборами для міліції. Залякують – на прикладах бандитської розправи з окремими опозиціонерами. Днями до кривавого не в переносному, а буквальному сенсі списку жертв передвиборної гонки додався Максим Шкуро, керівник виборчого штабу кандидата від об'єднаної опозиції Дмитра Андрієвського. Одвічно «невідомі» зламали йому кілька ребер, розбили обличчя. Плюс – важкий струс мозку, велика втрата крові внаслідок ножової рани стегна.
І ось, хоча б дві свіжі картинки, які демонструють, що ми дозволяємо собі лякатися. Журналісти Gazeta.ua один раз супроводили в поквартирному обході (а ця людина, кандидат від об'єднаної опозиції, не має коштів, щоб випустити листівки або плакати, і просто стукає в двері своїх виборців) Володимира Деркача, який балотується в Донецьку в окрузі № 41. Ця людина тут відома, і в самому гарному змісті. Шахтар, реальний чорнобильський ліквідатор. Учасник і організатор пам'ятної, гіркої, відчайдушної голодовки чорнобильців. Той, що незважаючи на матеріальні труднощі, не прийняв подачки, коли місцевій влади було наказано «одноразовим грошом» заткнути найбільш активних протестувальників. Кандидата, який не обклеює мікрорайон своїми дорогими глянцевими фотками і не підгодовує простроченими проднаборами, а йде ось так, від дверей до дверей, виборці зустрічають добре. Але ... Журналісти фіксують фразу, що прозвучала в одній з квартир: «Ми, звичайно, за тебе проголосуємо, Володя, ми тебе поважаємо. Але тільки регіоналів тут ніхто не посуне». Друга картинка – з Єнакієвого. Кандидата від «Свободи» в окрузі № 53 Ігоря Славгородського виборці на зустрічі слухають із симпатією. Підтримують висловлену ним ідею – на ділянку потрібно направити якомога більше незалежних спостерігачів. І – знову-таки, «але». Люди кажуть, що бояться і місцевої влади, і місцевих бандитів, хто ходять під нею: «було б краще, якби приїхали абсолютно незалежні від місцевих «розкладів» люди з інших областей. Запросіть їх, будь ласка ...».
Та чорт забери, дорогі співгромадяни, невже незрозуміло, що якщо ми не зуміємо забезпечити всі ділянки спостерігачами, яких не зможуть викинути, і не відстоїмо результати голосування від фальсифікації – режим, що укріпиться буде розправлятися з тими ж спостерігачами, з якої би області вони не були. І навпаки. Якщо зуміємо перемогти, аж до відміни сфальсифікованих результатів, і проведення нових демократичних виборів, то боятися слід аж ніяк не нам. І відповідь справжньому народному кандидату Деркачу, який користується справедливою повагою, теж мав би закінчитися іншим висновком. Раз «Володя, ми проголосуємо за тебе», то «саме ми разом з тобою «посунемо» регіоналів. Допоможемо тобі в твоїй непідробно-непідкупній виборчій кампанії. А потім – візьмемо виборчком в щільне кільце, і не дамо «скасувати» наш вибір». Та й відповідь в соцопитуваннях, «я не проголосую за ПР», якщо буде вона масовою, призведе ніяк не до складання уявних «чорних списків», а до всенародного, світлого списку, тому що неможливо розправитися з мільйонами, якщо вони сміливо висловлюють подібну думку .
Страх як явище – предмет психологічних досліджень. Біологічний страх – наш помічник: нормальна людина не гуляє по карнизах і не кладе руку в вогонь. Ситуація, коли в темному провулку стикаєшся з недоброзичливим «дай закурити», теж викликає біологічний страх. Але тут, вчені говорять, важливо, у що «конвертується» відчуття страху. Якщо у своєрідний параліч – що ж, кролик стає безвольною здобиччю удава. А якщо в енергійні роздуми – чи не можна покликати на допомогу, або вдарити першим, то жертва може жертвою і не стати. А ось про так званий соціальний страху імениті психологи кажуть: він «ґрунтується на відсутності адекватної, правильно структурованої інформації».
У нашій нинішній ситуації ми повинні інформацію структурувати. Зрозуміти хоча б те, що країні не загрожує жах громадянської війни, тому що напередодні виборів немає «двох Україн», і режим не приймають ні в одній з частин держави. І те, що за великим рахунком, служиві силовики, це частина народу, і навряд чи вони погодяться топити цей народ в крові. Це Янукович і невелика жменька його обслуги відчуває параноїдальний страх, наказуючи закривати вікна, повз яких промчить його кортеж. А значить – нам жеж як раз нічого боятися, наважуючись «відкрити вікно» у всіх сенсах.
Виктория АНДРЕЕВА, «ОРД»       22.09.2012 12:41