Ініціатива «Першого грудня» скликає Національний круглий стіл

Ініціатива «Першого грудня» анонсує скликання Національного круглого столу. Організатори переконані, Національний круглий стіл має стати новим суспільним інститутом вираження суверенної волі громадянського суспільства.

1 березня на прес-конференції кардинал Любомир Гузар, Євген Сверстюк, Мирослав Попович, Іван Дзюба обговорять про тему, мету та завдання Національного круглого столу. Радіо Свобода здійснюватиме інтернет-трансляцію прес-конференції (трансляція відбуватиметься тут).

За словами організаторів, Національний круглий стіл – це один із перших кроків з формування нового порядку денного країни, що ініційовано групою «Першого грудня». Передбачається, що участь у ньому візьмуть знакові постаті з різних суспільних сфер, щоб спільно шукати відповіді на виклики сьогодення та формулювати практичні суспільні завдання.

До створеної в 20-ту річницю референдуму про Незалежність ініціативної групи «Першого грудня» ввійшли чільні представники національної інтелігенції: В'ячеслав Брюховецький, Богдан Гаврилишин, Володимир Горбулін, Семен Глузман, кардинал Любомир Гузар, Іван Дзюба, Мирослав Маринович, Мирослав Попович, Євген Сверстюк, Вадим Скуратівський, Ігор Юхновський.

29 лютого 2012, Київ 23:43

http://www.radiosvoboda.org/archive/news/20120229/630/630.html?id=24500447

Високі чиновники ховають свої статки від людей – Гриценко

Соромно за таку владу, яка підсунула Жашківській райраді звернення до Конституційного суду. Про це сьогодні на Херсонщині заявив лідер «Громадянської позиції» Анатолій Гриценко.

Коментуючи нещодавнє рішення Конституційного суду, який заборонив оприлюднювати інформацію про доходи членів сім'ї чиновників, Гриценко сказав, що «втручання у приватне життя» - не аргумент.

«Той, хто йде на державну службу або у політику, має бути готовий, що його будуть просвічувати рентгеном. Не хочеш такого – не йди, – зауважив Гриценко. – Є багато професій, які накладають обмеження. Наприклад, пожежники знають, що їм доведеться кидатися у вогонь і цілодобово чергувати. Військові знають, що не належатимуть самі собі, не будуть жити поруч з батьками, а служитимуть і житимуть там, де вкаже держава. Так само у політиці. У будь-якій демократичній країні про політиків говорять всі».

Тому в рішенні Конституційного суду Гриценко бачить лише спробу прикрити високих чиновників від контролю з боку людей. Сховати всі межигір’я, дорогі вертольоти, рахунки у закордонних банках, яхти, пароходи, нерухомість за кордоном.

Таку ж оцінку Гриценко дав поданню 50 «регіоналів» до Конституційного суду з приводу того ж антикорупційного закону.

 «Фракція Партії регіонів більше, ніж інші, складена з бізнесменів. Представники Партії регіонів у Кабміні – мільярдери. Тому антикорупційний закон навіть в такому обмеженому вигляді їм не подобається. Бо, приміром, Колесніков не може володіти «Конті», або Клюєв – заводом. Вони хочуть зняти з закону ці обмеження, щоб сидіти на всіх стільцях – і депутатами, і бізнесменами, – прокоментував Гриценко. – Це їхній Конституційний суд, і вони можуть це зробити. Але нова влада все поверне і скасує такі рішення».

Нагадаємо, 20 січня 2012 року Конституційній суд прийняв рішення щодо звернення депутатів Жашківської районної ради (Черкаська обл.), в якому депутати просили розтлумачили, яку інформацію треба вважати конфеденційною.

Конституційний суд постановив, що вимога до членів сімей чиновників декларувати свої доходи є втручанням в особисте життя.

Анатолій Гриценко           28 лютого 2012 о 16:07

http://grytsenko.com.ua/news/view-vysoki-chynovnyky-khovajut-svoji-statky-vid-ljudey-hrytsenko.html

Росія 

 Путин – оборзел*

В своей программе по проблемам национальной безопасности («Быть сильными: гарантии национальной безопасности для России” – «Российская газета», 20.02.2012г.) кандидат в президенты России В. Путин пишет:

“Нужно научиться «смотреть за горизонт», оценивать характер угроз на 30–50 лет вперед … Большое, если не решающее, значение в определении характера вооружённой борьбы будут иметь военные возможности стран в космическом пространстве,... создание оружия на новых физических принципах (лучевого, геофизического, волнового, генного, психофизического и др.). Всё это позволит наряду с ядерным оружием получить качественно новые инструменты достижения политических и стратегических целей. Подобные системы вооружений будут сопоставимы по результатам применения с ядерным оружием, но более «приемлемы» в политическом и военном плане… Выстраивая оборонную политику, модернизируя Вооружённые Силы, мы должны ориентироваться на самые современные тенденции в военном искусстве… Важнейшим приоритетом… останутся вопросы… прикладных исследовательских программ.”

Из вышеприведенного следует, по крайней мере, три вывода:

1. Путин считает оружие массового поражения приемлемым;

2. Путин готов (и предполагает) нарушить сложившийся за последнее несколько десятилетий миропорядок и приступить к подготовке к войне с использованием средств массового уничтожения (на что не решался до сих пор ни один из ответственных лидеров ни одной страны мира);

3. Воинственные намерения Путина ведут к нарушению по меньшей мере четырех статей Уголовного кодекса Российской Федерации.

Для справки по поводу «лучевого, геофизического и волнового» оружия, о разработке которых пишет В. Путин:

Из “Конвенции о запрещении военного или любого иного враждебного использования средств воздействия на природную среду” (подписана и ратифицирована СССР):

“Государства-участники настоящей Конвенции, руководствуясь интересами….избавления человечества от опасности использования новых средств ведения войны,….желая эффективно запретить военное или любое иное враждебное использование средств воздействия на природную среду с целью устранения опасностей для человечества от такого использования,… согласились о нижеследующем:

…Каждое государство-участник настоящей Конвенции обязуется не прибегать к военному или любому иному враждебному использованию средств воздействия на природную среду, которые имеют широкие, долгосрочные или серьезные последствия, в качестве способов разрушения, нанесения ущерба или причинения вреда любому другому государству-участнику (из ст.1).

…термин «средства воздействия на природную среду» относится к любым средствам для изменения – путем преднамеренного управления природными процессами – динамики, состава или структуры Земли, включая ее биоту, литосферу, гидросферу и атмосферу, или космического пространства (из ст. 2)”

Для справки по поводу «генного, психофизического» оружия, о разработке которых пишет В. Путин:

Из «Конвенции о запрещении разработки, производства и накопления запасов бактериологического (биологического) и токсинного оружия” (подписана и ратифицирована СССР):

 «Государства – участники настоящей Kонвенции, преисполненные решимости действовать в целях достижения эффективного прогресса на пути всеобщего и полного разоружения, включающего запрещение и ликвидацию всех видов оружия массового уничтожения, преисполненные решимости ради всего человечества полностью исключить возможность использования бактериологических (биологических) агентов или токсинов в качестве оружия, будучи убеждены, что такое использование противоречило бы совести человечества и что не следует жалеть никаких усилий для уменьшения этой опасности, согласились о нижеследующем:

Каждое государство – участник настоящей Конвенции обязуется никогда, ни при каких обстоятельствах не разрабатывать, не производить, не накапливать, не приобретать каким-либо иным образом и не сохранять: 1) микробиологические или другие биологические агенты или токсины, каково бы то ни было их происхождение или метод производства, таких видов и в таких количествах, которые не предназначены для профилактических, защитных или других мирных целей (из ст.1)».

Для справки из Уголовного кодекса РФ по типам оружия предлагаемых к разработке В. Путиным:

“...Разработка,…биологического, токсинного, а также другого вида оружия массового поражения, запрещенного международным договором Российской Федерации, наказываются лишением свободы на срок от пяти до десяти лет (ст. 355)

...Применение оружия массового поражения, запрещенного международным договором Российской Федерации, наказывается лишением свободы на срок от десяти до двадцати лет (ст. 356).

...Действия, направленные на полное или частичное уничтожение национальной, этнической, расовой ... группы как таковой...наказываются лишением свободы на срок от двенадцати до двадцати лет…, либо пожизненным лишением свободы, либо смертной казнью (из ст. 357)

...Массовое уничтожение растительного или животного мира, отравление атмосферы или водных ресурсов, а также совершение иных действий, способных вызвать экологическую катастрофу, наказываются лишением свободы на срок от двенадцати до двадцати лет (из ст. 358)”.

Человеконенавистнические взгляды Путина безальтернативно ведут его в компанию изгоев мировой политики. Остается надеяться, что сказанное этим кандидатом в президенты России – не более чем безответственная риторика.

* Из Cловаря синонимов: “Оборзеть” см. обнаглеть, зазнаться, распоясать, охаметь, зарваться

Алексей Яблоков, эколог, член политкомитета "Яблока"    27 февраля 2012, 19:03

http://www.echo.msk.ru/blog/yablokov/863135-echo/

Операция «Амангельды»

Украина как-то удивительно быстро совершила некое географическое перемещение. Из Европы в Азию. При том, что на словах заявляется прямо противоположное. И это заметно во всем. В совершенно бесстыдной и даже наивной коррупции, в странном принципе отбора, когда к власти приходят все более и более тупые экземпляры.

Судите сами, еще при СССР в восточных республиках, типа Азербайджана, Туркмении или Узбекистана продажа, к примеру, милицейских должностей была в порядке вещей. Мы пришли к этому лет за 10 независимости. Зато сейчас продаются уже все должности. Для меня было дикостью узнать, что, к примеру, в Ашхабадский мединститут можно было не только поступить за взятку, но и благополучно отучиться за взятки и даже получить диплом хирурга. Правда, потом, сами же туркмены старались к местным врачам не обращаться. Сейчас уже и у нас это стало нормой.

Или другая восточная традиция. В той же Туркмении в советское время назначали руководителем любого серьезного учреждения какого-нибудь Амангельды. Тупого, но принадлежащего к «правильному» тейпу титульной национальности. А заместителем у него ставили славянина, который собственно учреждением и командовал. Потому как Амангельды этого просто не мог и не умел. Чисто как у нас. Назначают Председателем СБУ некоего Калинина, близкого к «телу», а его первым замом ставят Петра Шатковского. Без обид, но ведь величины действительно несоизмеримые. Я так понимаю, что в «лесу» Шатковский до этого также работал «славянским негром» при «титульном» муже Елены Лукаш. А что ж теперь? Кого теперь на «лес» назначат? Пока нынешняя «элита» в погоне за золотом и «камушками» окончательно не угробила оставшихся нелегалов?

Или вот смотришь «праздничные» интервью нашего, так сказать «гаранта», посвященные двухлетию его «царствования». Золото кругом в кабинете. Три вельможных журналиста… «Гарант» с лицом одновременно спесивым и кагбэ задумчивым. Очень медленная речь, заставляющая задуматься о том, что это? Галоперидол с аминазином или просто IQ так и не выросло с первого класса школы? Или Брежнев воскрес? Общая обстановочка напоминает, опять-таки, туркменское ТВ. Только в углу не хватает местного музыканта – бахши с дутаром. – А что ж с Тимошенко будет? – спрашивают журналисты. – Ай, слюшай, сам не знаю, пусть прошение о помиловании подаст, Мы рассмотрим, даа? – отвечает гарант. Ну не Амангельды? Неужели не понял до сих пор, что кого-то можно сломать, а кого-то нельзя?

А потом, на сеансе зализывания задницы Виталием Коротичем тот же наш Амангельды искренне удивляется – Ара, сам не ожидал, веришь? Что они там на западе такой шахсей-вахсей устроят.

Ну разве это не диагноз? То что человек совершенно не может предусмотреть самых ближайших последствий своих поступков? Ведь ему не то что страну, зажигалку нельзя доверить, потому что он не видит последствий поднесения горящей зажигалки, например, к шторе.

Ну и под конец уик-енда еще два сюрприза. Участие команды «Партии регионов» в «Что?Где? Когда?». Надо полагать, на интеллектуальную игру «регионалы» отобрали свой интеллектуальный цвет, «сок мозга». Как оказалось, «сок мозга» – это Добкин, Луцкий, Бережная и тому подобное. Своебразное понимание интеллекта как способности умело воровать из бюджета. Естественно, продули.

Следующая новость еще забавнее. «На території резиденції президента Віктора Януковича в Нових Петрівцях облаштовано офісне приміщення для офіційних зустрічей.

Про це повідомляє в неділю ввечері прес-служба президента.

Зазначається, що рішення про облаштування офісного приміщення безпосередньо біля місця проживання президента прийнято у зв’язку з його потребою оперативно працювати будь-коли, в тому числі у робочий, позаробочий час, вихідні та святкові дні тощо.

“Йдеться також про уникнення складностей, які виникають на дорогах Києва через рух кортежу, особливо в “час пік”, – додає прес-служба.

Ці офісні приміщення для роботи президента були обладнані нещодавно. Досі Янукович користувався для цих цілей кабінетом та вітальнею у своєму будинку, “що, на жаль, не відповідали належному рівню організації роботи та вимогам протоколу”.

Для оренди цих офісних приміщень Управління адміністративними будинками ДУСу уклало договір згідно з вимогами законодавства, строком до 2020 року з можливістю щорічної пролонгації.

Згідно з договором, орендатор надає повністю облаштовані для роботи офісні кімнати. ДУС зі свого боку забезпечив орендовані приміщення спецзв’язком та канцелярськими товарами.

Орендна угода передбачає, що президент використовує для своїх робочих зустрічей та нарад три кімнати загальною площею 128,8 квадратних метрів: кабінет, приймальню з робочим місцем для помічника та кімнату для зустрічей.»

Амангельды решил смилостивиться над киевлянами, которых задрали пробки от его кортежей? Или ему просто влом на работу ездить? Или очередное обострение паранойи заставило его жить в бункере из-за страха покушения? Интересно, а что это за аренда? Кто у кого арендует? ДУСя у Януковича? И аж до 2020 года? Это значит, что следующий президент должен будет отстегивать Януковичу даже если не будет жить в этом офисе-бункере? Забавный гешефт. Лучше бы, конечно, уже сейчас Виктору Федоровичу обустроить удобный офис где-нибудь в Сокирянах, в ИТК-67, но, может на такой случай аренда и пригодится, будет на что «грев» засылать.

Не менее туркменской стала и украинская милиция. Помимо привычной работы по разгону демонстраций и отъему презервативов с образом «солнцеликого», украинская милиция решила вооружиться «трансформерами», не иначе, как насмотревшись одноименных фильмов. 

 «В экстремальных ситуациях работников МВД могут заменить трансформеры.

Об их разработке договорились работники научно-исследовательского экспертно-криминалистического центра при ГУ МВД в Киевской области и сотрудники Института кибернетики им. Виктора Глушкова, сообщает пресс-служба ГУ МВД в Киевской области.

“Договорились о будущем сотрудничестве… Вместе разработать и создать трансформеров, которые могли бы полностью заменить людей в любой экстремальной ситуации”, – сказано в сообщении.

24 февраля ученые института побывали в экспертно-криминалистическом центре при ГУ МВД в Киевской области и ознакомились с разработками милицейских экспертов в области робототехники.

В частности, ученым были продемонстрированы роботы, которые могут распознавать взрывные устройства, проникать в маленькие помещения с функцией видеонаблюдения, заменить взрывотехников и саперов при необходимости создания взрыва на определенном расстоянии.

При этом, как отмечается в сообщении, каждая из показанных моделей требует доработки, на что пока не хватает финансирования.

Однако, по мнению милиции, эти разработки робототехники могут стать полезными и крайне необходимыми для обеспечения охраны общественного порядка и безопасности во время чемпионата Европы по футболу, который пройдет летом в Украине.

Украинские новости

А вот и фото такого «трансформера». Подобную хрень использовали еще при ликвидации последствий Чернобыльской аварии. И данная тележка «с рукой» безнадежно устарела еще до ее создания. Но идея «трансформеров» доставляет. Украинские «оборотни в погонах» давно уже по сути своей «трансформеры». По виду – правоохранители, а по сути – бандиты. Что, кстати, свойственно также постсоветским «глубокоазиатским» республикам.

Единственное, что в этой «азиатской» ситуации утешает, так это то, что даже забитый Египет рано или поздно взрывается. И та «азиатчина», которая пошла в бурный рост именно при Януковиче – его же и прикончит.

Сергей Никонов, «ОРД»   27.02.2012 3:14

http://www.ord-ua.com/2012/02/27/operaciya-amangeldy/?lpage=1

Золота лампа “золотого” Януковича

10 тисяч доларів за настільну лампу – це багато чи мало?

Напевно, багато, тому що більшість громадян цієї країни мають роками збирати цю суму – або роками віддавати кредит в такому розмірі – щоб, наприклад, придбати автомобіль ”Ланос”.

З іншого боку, якщо твій будинок коштує 100 мільйонів доларів, то 10 тисяч за настільну лампу – це копійки.

Зате відомо точно, коли в тебе зарплатня складає декілька тисяч доларів на місяць, навряд чи ти купуватимеш собі настільну лампу за ”десятку”.

Якщо, звісно, ти не маєш тіньових доходів, що дозволяють тобі жити як близькосхідному тирану. Не економити на лампі можна ще в одному випадку – якщо робиш це за гроші бюджету.

Десять тисяч доларів за настільну лампу – це правдива квінтесенція образу “Межигір’я” – цього символу непристойної корупції, який возвеличується над злиденною країною.

Минулої суботи сайт президента повідомив про зустріч Віктора Януковича з першим заступником глави Служби безпеки України Петром Шатковським.

Як зазначалося в новині, вона відбулася в резиденції Януковича ”Межигір’я”.

Слідом прес-служба розіслала фотографії цієї зустрічі. В око впадав інтер’єр кабінету Януковича в його резиденції. Цей стиль складно назвати вишуканим – позолота, зелена шкіра, дерев’яні панелі. Донецький кітч…

Фото прес-служби президента

З предметів у резиденції Януковича, які потрапили до кадру, детально можна було розгледіти настільну лампу президента. Знайти аналогічну у відкритих джерелах, здавалося, нереально.

Але за допомогою соціальних мереж навіть надскладні питання розв’язуються швидше.

Отже, на персональній сторінці у “Фейсбук” автор цих рядків розмістив прохання допомогти ідентифікувати президентську лампу.

Один з френдів, зареєстрований під іменем Тарас Нечай, дав правильну вказівку  – оголошення про продаж лампи, абсолютно ідентичної до тієї, що стоїть на столі в Януковича, було розміщено на сайті www.vippresent.ru.

Ми зв’язалися з цим магазином і з’ясували, що таку лампу вони продали декілька років тому.

Як виявилося, ця лампа виготовляється в одному екземплярі з нефриту, золота та срібла. Тоді її ціна склала 300 тисяч рублів. Тобто трохи більше 10 тисяч доларів.

Очевидно, в цілях реклами оголошення про лампу не прибрали з веб-сторінки, хоча і вказали, що цей виріб “временно отсутствует“.

Чи покупцем був сам Янукович, чи її купили йому на замовлення – сьогодні встановити складно. Але цікаво, що після нашого дзвінка до цієї фірми оголошення про лампу зникло з сайту. Однак в розпорядженні редакції є аудіозапис розмови.

“Зараз вартість такої лампи 500 тисяч рублів, якщо не більше, бо я вам називаю старі ціни. Виготовити її – це понад два місяці роботи. Робота дуже складна. Верх лампи – з цільного каменя, і пластини на абажурі – теж з каменя”, – сказали “Українській правді” у магазині.

Зрозуміло, що настільна лампа ціною 10 тисяч доларів не може прикрашати дешевий інтер’єр. І справді, зображені на фотографіях предмети в кабінеті президента коштують десятки тисяч доларів. Відповідно, після побаченого не виглядають аж такими нереальними легенди і про золотий санвузол ”Межигір’я”.

За звичкою, утримання цієї розкоші Віктор Янукович поклав на державний бюджет України.

Але історія з лампою – це лише дрібний нюанс на фоні значно масштабнішого самовикриття з боку президента Януковича.

Він власноруч зруйнував міф, який так ретельно вибудовував роками. Зробив це несвідомо, хоча у вигадану ним легенду і так мало хто вірив.

Отже, як відомо, навколо історії з прихватизацією урядової резиденції “Межигір’я” Янукович обрав тактику “я не я і хата не моя ”.

На всі претензії щодо нечесного роздержавлення об’єкту президент казав – він в “Межигір’ї” володіє лише невеликим будинком і земельною ділянкою площею 1,76 гектари, яку в 2010 році він перевів у приватну власність. А все решта – не його.

Після зустрічі Януковича з Шатковським ми можемо оцінити тільки кабінет Януковича в ”Межигір’ї”.

Але свіжий антураж межигірського кабінету Януковича повністю відрізняється від того, що він показував журналістам півроку тому, коли запросив їх начебто на екскурсію до свого дому в “Межигір’ї” (в якому він насправді давно не мешкає).

Ось той кабінет на фото:

У неділю “Українська правда” звернулася до адміністрації президента із запитом, де ж знаходиться цей новийкабінет Януковича, в якому він тепер приймає гостей.

Замість відповіді “Українській правді”, Банкова розіслала всім своїм передплатникам прес-реліз, який вразив цинізмом і зухвалістю.

“Рішення про облаштування офісного приміщення безпосередньо біля місця проживання Глави держави прийняте у зв’язку з потребою Президента оперативно працювати будь-коли, в тому числі у робочий, позаробочий час, вихідні та святкові дні тощо. Йдеться також про уникнення складностей, які виникають на дорогах Києва через рух кортежу, особливо в “час пік”.    

Ці офісні приміщення для роботи Президента були обладнані нещодавно. Досі Президент користувався для цих цілей кабінетом та вітальнею у своєму будинку, що, на жаль, не відповідали належному рівню організації роботи та вимогам протоколу. 

Для оренди цих офісних приміщень Управління адміністративними будинками ДУСу уклало договір згідно з вимогами законодавства, строком до 2020 року з можливістю щорічної пролонгації. Згідно з договором, орендатор надає повністю облаштовані для роботи офісні кімнати. ДУС зі свого боку забезпечив орендовані приміщення спецзв’язком та канцелярськими товарами.  

Орендна угода передбачає, що Президент використовує для своїх робочих зустрічей та нарад три кімнати загальною площею 128,8 квадратних метрів: кабінет, приймальню з робочим місцем для помічника та кімнату для зустрічей”.

Адміністрація також поширила додаткові фото нового кабінету Януковича.

Що обурює в цій історії?

Перше. Янукович, якого держава забезпечила робочим місцем в адміністрації президента, на утримання якої бюджетом передбачено понад мільярд гривень (!), зажадав створення ще одного офісу – тепер у ”Межигір’ї”.

Друге. За начебто “оренду” цього офісу платиться з державної казни, в якій хронічно не вистачає грошей інвалідам, афганцям і чорнобильцям.

Третє. Це робиться начебто з метою, щоб проїзд Януковича до адміністрації президента не створював затори на вулицях. Насправді домогтися того, що вулиці не будуть перекриватися, можна лише якщо Янукович взагалі не буде виїжджати на Банкову з ”Межигір’я”.

Про те, що для європейських лідерів – наприклад, канцлера Німеччини – рух не перекривають, Янукович, напевно, не чув. Як і не чув про те, що вона не орендує собі окремий офіс біля дому – Їх достатньо Федерального відомства канцлера.

При чому ця аргументація – “щоб не створювати незручностей” – спливає не перший раз.

Спочатку, “щоб не створювати незручностей”, Янукович руками ДУС взяв у своєї фірми в оренду вертоліт. Ціна договору, яким він повісив на бюджет його утримання, склала 7 мільйонів гривень на рік. Потім за гроші бюджету почали будівництво вертолітних майданчиків у місцях президентського маршруту. Потім, “щоб не створювати незручностей”, взяли у своєї ж фірми в оренду ще й літак. Тепер у своєї фірми взяли в оренду частину ”Межигір’я”.

Далі Державне управління справами має взяти в Януковича в оренду набір ключок для гольфу і страусів – для забезпечення президентського дозвілля.

Четверте. Створивши філіал адміністрації президента у Нових Петрівцях, Янукович збільшує бюджетні видатки не лише на оренді, але і в тому сенсі, що кожна поїздка підлеглих президента за викликом до “Межигір’я” означає додаткові витрати на пальне та амортизацію автотранспорту

Взагалі в цій історії з новим президентським кабінетом читається бажання адміністрації президента тримати свого керівника в теплій ванні межигірських розваг. На які, за нещодавнім зізнанням Януковича, йому так бракувало часу. Таким чином, число людей, з яким він спілкується, стане ще меншим, а відірваність від життя – ще більша.

П’яте. Незрозуміло, на підставі чого Державне управління справами уклало угоду про оренду цього приміщення до 2020 року, якщо президентські повноваження добігають кінця в 2015-му, а його сьогоднішній рейтинг при чесних виборах не залишає шансів на переобрання.

Шосте. Ще більш незрозуміло, чому угода про оренду будинку передбачає пролонгацію після 2020 року, якщо Конституція України забороняє балотуватися більше ніж на два терміни.

Сьоме. На жаль, адміністрація президента у своїй відповіді не повідомила, в кого саме вони “орендували” ці приміщення для Януковича.

Але ми поділимося тим, що вдалося встановити в ході невеликого розслідування.

Отже, кабінет, в якому Янукович приймав Шатковського, розташований на другому поверсі у будівлі, яку нещодавно звели праворуч від центрального в’їзду в ”Межигір’я”.

Ось ця споруда:

Згідно з офіційними документами – зокрема, “Схемою наміру забудови земельної ділянки”, ця споруда називається “Адміністративний будинок”. Його зводили протягом 2010-2011 років, а належить він фірмі “Танталіт”, причетність до якої Янукович так активно відкидав.

Саме ця фірма “Танталіт” володіє рештою об’єктів у “Межигір’ї” – легендарним п’ятиповерховим маєтком “Хонка”, гольф-клубом, яхт-клубом, кінним манежем, підземним тиром, спа-центром, боулінг-клубом, відкритим і закритим тенісними кортами.

Тобто “Танталіт” у “Межигір’ї” володіє всім, окрім того будинку, який Янукович показував журналістам як свій.

Нагадаємо, що реальний власник фірми “Танталіт” губиться в офшорних сейфах. Директором цієї компанії та акціонером на 0,03% виступає такий собі Павло Литовченко – сірий кардинал родини Януковича.

Литовченко – депутат Київської обласної ради від Партії регіонів, він же має довіреність від молодшого сина Януковича (його підпис стоїть під офіційною податковою декларацією Януковича), він же останні роки працював юристом на фірмах старшого сина Януковича.

Другий засновник “Танталіт” на 99% – це австрійська фірма, яку, в свою чергу, створили австрійська брокерська компанія (директор якої зараз під слідством у Відні) та британська фірма, кінці якої сховані в Ліхтенштейні.

У минулих розслідуваннях “Українська правда” детально писала, що компанія “Танталіт” через низку підставних осіб і структур належить самому Януковичу.

Тобто свій кабінет у “Межигір’ї” Янукович орендував у своєї фірми, а честь платити за це задоволення поклав на порожній бюджет України.

Але віднині Януковичу буде ще складніше спростовувати очевидний висновок – що саме він є справжнім господарем “Межигір’я”, який заховався за фірмою ”Танталіт”.

Зате йому більше зовсім не потрібно приховувати, що він тримає власних виборців за ідіотів.

Ми про це і так здогадувалися – а тепер про це просто знаємо. З другою річницею президентства Януковича, терпеливі громадяни України!

Сергій Лещенко, УП _ Понеділок, 27 лютого 2012, 02:04 

27.02.2012 3:14

http://www.ord-ua.com/2012/02/27/operaciya-amangeldy/?lpage=1

Партія Регіонів готується до революції

Кінець тижня позначився двома новинами. Перша – Янукович помилує Тимошенко, якщо вона попросить, друга – Партія Регіонів усвідомила, що в країні революційна ситуація.

Перша новина здивувала не дуже. Те, що Янукович мріє, щоб Тимошенко впала йому в ніжки – давно не є секретом. Як і те, що Тимошенко його пасаж не оцінить, а відправить гаранта до еротичного відрядження, оскільки просити їй вибачення, по суті, нема за що. Адже в разі поводження ПР з Тимошенко чітко просліджуються методи Геббельса: ми вас зґвалтували, а тепер – вилизуйте за це ноги. Янукович вірить в те, що Тимошенко піде на таке приниження? Хоча, якщо він судить по собі і згадує свою молодість та свою біографію, то в те, що людина може принизитися ради чогось заповітного, він вірить. Але втіха в тому, що не всі в країні знівечені червоточиною і гнилизною, а людина з гідністю на приниження не піде.

Хоча, з іншого боку, тепер на питання представників ЄС Янукович зможе сміливо відповідати, що, мов, «Я запропонував їй варіант, як отримати свободу, вона – не скористалася. Значить, сидітиме, поки не впаде мені в ніжки».

При цьому він не прийняв до уваги той факт, що весь світ визнав справу Тимошенко – політичним замовленням, а його – тираном, що намагається, за принципом середньовіччя, узурпувати владу. А тому, скільки б він не хотів робити хорошу міну при поганій грі, Захід в його слова більше не вірить. І сидіти гарантові або осібно – в особняку Межигір’я, без грошей, дотацій і поїздок до Давосу, або здати все Росії в Митний союз, отримати тимчасові преференції, а потім, знову ж таки, сидіти безвиїзно і чекати манни з піднебесся. І в першому і в другому випадку – Янукович і його оточення стануть безвиїзними, не потрібними і другосортними. Хоча, звичайно, з цієї ситуації є вихід – звільнити політв'язнів і допустити їх до виборів. Але на це Янукович піде лише тоді, коли його вже зовсім припруть до стінки. Хоча, судячи по тому, що відбувається в країні і світі, до цієї стінки йому залишилося півкроку.

Друга новина дійсно стала несподіванкою. По-перше, тому, що до Партії Регіонів нарешті дійшло, що в Україні революційна ситуація прямо по Леніну: верхи не можуть упоратися з обстановкою, а низи більше не хочуть її терпіти. А по-друге – про це заговорили балакливі голови ПР, а також дідусь Дапашліви.

Але що цікаво: може й усвідомили, але, як погані школярі, уроку не засвоїли, а тому, за принципом Каддафі, почали випромінювати агресивні посилання і – відкриті погрози. Перша – загроза від Дапашліви, який заявив, якщо афганці і чорнобильці лякатимуть гарматами – будуть відповідати за всією суворістю закону. Цікаво, чи Дапашліви планує сам відповідати по суворості закону за зубожіння і обкрадання народу? Здається, афганці і чорнобильці вже вибрали, який закон застосувати до знаменитого не грузина…

Друга – заява Єфремова про те, що якісь сили готують революцію. Тобто, якщо називати речі своїми іменами, Єфремов визнав, що дехто вже готовий скидати цю владу. Щоправда, не зрозуміло, хто ці «коє» і «хто», але той факт, що нелегітимну владу, яка в кризу збагатила олігархів і довела народ до злиднів, вже можуть посунути – регіонали озвучують. Значить, здогадуються, що довели до останнього народ та до білого розжарення Захід і Росію.

І як вони збираються на цю загрозу реагувати? Наприклад, влада Кувейту під час Арабської весни відреагувала на передреволюційну ситуацію дуже оригінально – роздала людям величезну кількість грошей, поліпшила соціальні умови в сто разів, запропонувала на декілька років безкоштовну їжу кожному, зробила безкоштовним Інтернет і ТБ, а також деякий зв'язок. Тою ж дорогою пішов і король Абдулла ібн Абдель Азіз, віддавши власних 11 мільярдів доларів на дотації до фонду житлового кредитування і мільярди доларів на допомогу громадянам в оплаті рахунків за комунальні послуги, ремонт житла та освіту.

Що ж в передреволюційній ситуації пропонує Партія Регіонів? Вона озброює силовиків, нацьковує на людей міліцію, прокуратуру і суди, а також залякує громадян всілякими ОМОНами, Грифонами, та іншими «онами», готовими стріляти в людей. Урізує соціальні програми і не гарантує захисту від шахраїв у владі (скільки людей постраждало від житлових афер з продажем житла, за якими стоять, до речі, депутати та їх посіпаки). Підвищує вартість комунальних послуг (абсолютно не гарантуючи їх якість), не виплачує зарплат на мільярд гривень, але при цьому вводить пеню за несплату ЖКХ для населення і дарує борги підприємствам, що належать олігархам. Відкрито вимиває гроші з бюджету для своїх, піднімає витрати на утримання ВР та Януковича.

Відчуваєте різницю між двома прикладами? А ось у Партії Регіонів цього не усвідомлюють. А тому упевнені, що зможуть утримати владу силовим методом, як Лукашенко. Але іспанська приказка, яку народна мудрість вклала у вуста Наполеона, свідчить, що на багнетах можна прийти до влади, але на них неможливо всидіти.

От і світова практика довела: як тільки влада починає застосовувати зброю проти народу, вона втрачає навіть уявну легітимність що в очах громадян цієї країни, що в очах світової громадськості. А, тому, рано чи пізно потрапляє або під Гаагський трибунал, або закінчує, як Каддафі.

Так, може, панові Єфремову зайнятися не пошуком тих, хто хоче цю владу повалити, а заручитися імунітетом трохи краще депутатського посвідчення, тобто – щирою любов’ю громадян? Хоча, судячи з усього, такий план в ПР ніхто не розглядає. Це ж потрібно не красти, гроші не відмивати, соціальні стосунки зробити справедливими, визволити для праці малий бізнес та обкласти податками олігархів, шляхом урізання їх преференцій. Та хто ж на це піде?

А тому, до процесу пошуку винних в організації всіляких переворотів, хочеться нагадати панові Єфремову народну мудрість, що банальна, але дуже красномовна: «дарма на дзеркало нарікати, якщо пика крива».

Ліна ТИХА            26.02.2012 1:16

http://www.ord-ua.com/2012/02/26/partiya-regionov-gotovitsya-k-revolyutsii/

Совок проти совка: чому Янукович переміг Ющенка

Прихід до влади Януковича і Ко став наслідком того, що лідери Майдану не спромоглися провести дерадянізацію суспільства

Історія часом робить несподівані кульбіти, які лише під час прискіпливого розгляду після кількох років здаються логічними і єдино можливими. Якби 2005-го хтось висловив припущення, що через сім років країна відзначатиме два роки президентства Януковича, рейтинг Ющенка вимірюватиметься десятими відсотка (великою мірою через демонстративну гру на користь нинішнього гаранта), а Тимошенко буде у в’язниці, його у кращому разі вважали би фантастом.

Одна з найпопулярніших ілюстрацій для помаранчевого періоду і його закінчення два роки тому – мазепине «самі себе звоювали». І питання навіть не у не раз згадуваному «взаємному поборенні лідерів Майдану»: псевдопатріотизм і совок керували діями багатьох представників колишньої влади не меншою мірою, ніж їхніми біло-синіми опонентами.

ГОРЕ ПЕРЕМОЖЦЯМ

Попри розрекламовані «програмні розробки», переможці 2004 року не мали чіткого бачення, що за чим треба робити в країні, як проводити в життя зміни.

Почасти це можна пояснити браком уявлення про реальний стан речей, у якому влада Кучми – Медведчука – Януковича залишила країну. На це люблять посилатися в інтерв’ю колишні посадовці високого рангу помаранчевих часів. Справді, структурні перекоси в економіці, інфляційний тиск після передвиборчих витрат попереднього керівництва (знизити які було політично неможливо), сплата підприємствами податків наперед створювали базу для серйозної кризи, що частково знайшла вираження у сповільненні зростання ВВП. Дійсно, кілька криз на конкретних ринках, зокрема бензиновому чи цукровому, видаються інспірованими свідомо. Зрештою, через маніпуляції статистикою владі часів Кучми вдавалося приховувати чимало проблем, які постали вже перед новими очільниками.

Але більшість із цих проблем були прогнозованими, натомість системні рішення не продумувалися, і хаотичні рухи «реформаторів» в оточенні Ющенка і Тимошенко часто не так виправляли, як загострювали ситуацію. Звісно, на перші кілька місяців 2005-го припадає низка популярних кроків (як-от запровадження виплат при народженні дитини чи відновлення дії єдиної тарифної сітки, яка дала змогу планово підвищувати зарплати та інші соціальні виплати). Але вже підготовка бюджету на 2006 рік наштовхнулася на серйозні різночитання в команді, яка була покликана змінювати ситуацію в країні (чи радше «командах», що стало окремою проблемою).

Зрештою, замість відокремлення влади від бізнесу і спрямування всіх зусиль на розвиток потенціалу країни було зроблено спробу «відняти і поділити» між своїми. Що є поведінкою, яка цілком укладається в радянські стереотипи.

І НЕХАЙ УСІ ЗАЧЕКАЮТЬ

У зв’язку з цим слід відзначити важливу совкову рису, яка домінувала в істеблішменті помаранчевого періоду не меншою мірою, ніж за часів Кучми чи регіоналів. Ідеться про «барство» представників нової номенклатури, сприйняття себе як обраної касти, заздалегідь непробивної для впливу з боку звичайних смертних. Гламурні тусовки і досі залишаються місцем для дозвілля та демонстрації статусу багатьох нинішніх опозиціонерів. Тоді ж демонстрація номенклатурності стала частиною хвороби, що роз’їла нову владу.

Із цією хворобою великою мірою пов’язане різке відділення істеблішменту від тих, хто, власне, привів їх до влади: вільних громадян, які прагнули змін у країні й були готові працювати заради них. Але бажали зберегти контакт із очільниками держави, щоб співпраця була повноцінною. Понад те, вимагаючи свого часу можливості контролювати владу, помаранчеві не створили можливостей для діалогу і впливу на себе з боку громадськості.

Пишні форуми, якими особливо переймалося керівництво Секретаріату Ющенка (зокрема, велику увагу приділяв цьому Іван Васюник), не могли підмінити собою щоденну працю. Знову звучали правильні гасла, але за ними не було дій. «Не на часі» – це, певно, стандартна відмовка від пропозицій щодо співробітництва з боку громадських організацій, активістів, малого та середнього бізнесу.

Суспільство мало б, в уявленні багатьох можновладців, чекати, доки до проблем країни дійдуть руки в «небожителів». Але без тиску ззовні, навіть дружнього, спрямованого на співпрацю, бюрократи безвідносно до кольорів перетворюються на істот, які тонуть у рутині. У процесі замість результату.

Усе це не могло не позначитися на ставленні людей до влади, від якої очікували так багато – і так багато нового. Отримали ж лише інше видання совка. А коли почала поширюватися інформація про оборудки нових керманичів, їхні справи з великим бізнесом, готовність одержувати подачки від олігархів замість ставити їх у жорсткі рамки (приміром, «РосУкрЕнерго» укорінилося в Україні, а Дмитра Фірташа стали називати олігархом саме за Ющенка), швидкість втрати громадянської підтримки лише зросла.

Щоправда, перетікання голосів невдоволених відбулося не до тодішньої опозиції (хоча вона робила все можливе для підігрівання невдоволення), а всередині колишньої коаліції «Сила народу». Уособленням надій, які колись покладали на Ющенка, стала Тимошенко. Про те, чому і вона не змогла скористатися своїм шансом, сказано чимало. Однак важливо те, яким чином було допущено розвиток конфлікту в стані помаранчевих. А тут з огляду як посади, так і величезного кредиту довіри претензії треба висловлювати до тодішнього президента.

ВІКТОР, ВІКТОР І ЮЛЯ

Вікторові Ющенку справді було дано безпрецедентний шанс. Порівняно з підтримкою понад 50% міркування на кшталт «не було своєї більшості в парламенті», «Конституція віддавала економіку в руки прем’єра», «бюрократи не бажали виконувати накази» та інші обґрунтування поразки є лише формулюванням проблем, які годилося вирішувати. Однак саме за це взятися не дуже поспішали.

З усіх причин, які нині наводять на пояснення того, чому за Ющенка перетворення країни, якого чекали, було втоплене в порожніх розмовах і нарадах,  по-людськи можна зрозуміти необхідність боротьби з наслідками отруєння. Президент мав проходити складні операції, після яких повертався до роботи. Проте якраз у час, відведений для праці, коефіцієнт ефективності міг і повинен був стати набагато вищим. Зрештою, пік боротьби з отруєнням, за свідченнями і самого Ющенка, і його оточення, припав на 2005-й. Після того було чотири роки, щоб вирішити проблеми, з якими він обіцяв упоратися на Майдані. Однак натомість країна бачила бажання президента перекласти вирішення справ на інших: на васюників, балог, ульянченків. Ті й старалися, не забуваючи численної родини (брат Васюника встиг попрацювати в Нафтогазі, родичі Балоги отримували впливові посади на Закарпатті, чоловік Ульянченко змінив кілька посад, займаючись «інноваційною діяльністю», щоправда, без особливих слідів інновацій).

Натомість складається враження, що для Віктора Ющенка проблеми України були відсунуті на другий план «проблемою Юлі». І для її вирішення не шкодували засобів. Напруженість між урядом та президентом почала наростати вже від весни 2005 року, а влітку президент фактично став на бік тих політугруповань у парламенті, що фактично почали гальмувати урядові перетворення під приводом «захисту парламентаризму». Та початок процесу переформатування політичного ландшафту, що виник після Помаранчевої революції, було покладено у вересні 2005 року: після відставки Тимошенко в обмін на підтримку Єханурова як її наступника кількома десятками депутатів від Партії регіонів і К°, Ющенко уклав із ПР «меморандум між владою та опозицією», яким фактично визнавав Януковича значущою стороною політичного процесу. Замість «сидіти в тюрмах» чимало організаторів фальсифікацій отримали індульгенцію, адже «меморандум» передбачав «відмову від політичних репресій».

Звісно, вважати цей акт «реінкарнацією Януковича» було б перебільшенням: Партія регіонів і без того мала ядерний електорат приблизно у 20%. Значення «меморандуму» інше: задля поточної політичної мети було зруйновано важливий символ. Янукович, який був уособленням порушень на виборах 2004 року, мав лишатися «недоторканним» у давньоіндійському сенсі цього слова, тобто бути «тим, кому не подають руки». Ющенко її простягнув.

Ймовірно, продовження перебування в такому статусі могло б спричинити кадрові зміни в Партії регіонів: її, відповідно до психологічних особливостей цього сегменту суспільства, не може очолювати слабкий і «недоторканний» лідер. Однак Ющенко, підписавши «меморандум», в очах однопартійців і прихильників Януковича зробив важливий жест: визнав його гідним партнером для влади.

Далі – більше. 2006-го, аби не йти на дострокові вибори, Ющенко підтримав ідею «Універсалу національної єдності», який був порушений Януковичем практично відразу після підписання та обійняття посади прем’єра. Таке порушення було демонстративним: перерозподіл бюджету на користь відомого регіону, тиск на судову владу, кадрові чистки і, врешті, офіційна відмова від курсу до НАТО у вересні 2006-го (внаслідок чого було змарновано рік, що фактично перешкодило Україні приєднатися до Плану дій щодо членства в Альянсі, а також дало російській стороні час і аргументи, аби до 2008 року довести країнам Заходу «небажання» Києва туди входити). І тільки навесні 2007-го, коли Янукович і К° почали масово переманювати на свій бік депутатів, погрожуючи створити конституційну більшість і розправитися з Ющенком «уже сьогодні», той відправив країну на дострокові вибори, щоб позбутися наслідків домовленостей з Януковичем, укладених у серпні 2006-го.

Фінальним акордом у співпраці Вікторів на ґрунті боротьби зі спільним ворогом стали перегони-2010. Звісно, в тій кампанії не було янголів. Однак «тотальна війна» проти Тимошенко, яка була найрейтинговішим кандидатом від помаранчевих, розгорнута Ющенком, справила на багатьох виборців деморалізуючий ефект. Знищила вона і його власну підтримку (перед виборами почав був зростати рейтинг тодішнього президента, але він використав рештки довіри до себе навіть не на свою користь, а для боротьби проти Тимошенко).

Як наслідок, країну очолив Янукович, котрий за лічені місяці розвернув на 180° політику в тих сферах, якими так «переймався» Віктор Андрійович: підписав Харківські угоди, продовживши перебування Чорноморського флоту РФ в нашій державі до середини століття, й публічно зрікся сприймання Голодомору як геноциду українського народу.

ЇХ ПРИКЛАД – ІНШИМ ЗА НАУКУ

Совкові риси – уявлення номенклатури про свою «винятковість», її безвідповідальність, прагнення «дармової» наживи, інтриги й підступи – призвели до поразки помаранчевих. Прихід до влади Януковича і К° став демонстративною «реставрацією» гірших рис, притаманних як радянській, так і ранній пострадянській Україні. Така влада втратила підтримку людей навіть швидше, ніж її, як каже Азаров, «папєрєднікі».

Втім, щоб чергова зміна керівництва не призвела до нових розчарувань, уроки 2005–2010 років мають бути ретельно вивчені. І соціумом загалом, і опозицією, яка прагне замінити нинішню владу.

По-перше, це питання наявності спільної політичної та ідеологічної платформи: однакового розуміння всіма союзниками принципових понять, пріоритетів реформ і першочергових кроків. Із тим, щоб енергія не йшла на формування «списків» і просиджування на «погоджувальних нарадах».

По-друге, має бути розроблено чітку спільну програму дій нової влади, котру реалізовували б, незважаючи на те, які конкретно посади обійматимуть представники якої конкретно опозиційної сили. Серед пріоритетів: дерадянізація, реформування судової та правоохоронної системи, демонополізація економічної сфери, формування сприятливого інвестиційного клімату й надійної соціальної основи дальших перетворень – середнього класу, усвідомлення українським суспільством своєї національної ідентичності та готовності відстоювати власні політичні й соціально-економічні здобутки перед зовнішнім деструктивним впливом.

По-третє, надважливим питанням є якість людей, котрі йтимуть у нове керівництво. Якість як професійна, так і моральна. Після здобуття влади часу на виявлення у своїх лавах псевдо патріотів і пристосуванців не буде. Їх слід позбавити шансу прийти до керма взагалі.

І по-четверте, має працювати дієвий зв’язок між політиками, громадськими активістами та людьми, здатними мислити й діяти по-новому. Тоді майбутня влада зможе уникнути помилок старої.

Читайте також:

Без еліти: нові обличчя у владі – чергова порція «реформаторського» піару

Вони дограються

Поразка Тимошенко стала наслідком хибного вибору

Революція, Розчарування та Репресії

Голодомор як частина української колективної ідентичності

Україна на шляху до ізоляції

Іван Галайченко   24 лютого, 2012

http://tyzhden.ua/Politics/43087

“Прєз” та Партія кондомів

ВГО «Коаліція Учасників Помаранчевої Революції» спільно з «Чорним Комітетом» проводила акцію з роздачі презервативів у символічній біло-блакитній упаковці. Присвячена вона була другій річниці (чи, як каже Сергій Мельниченко, другим роковинам) «покращення життя вже сьогодні». 

«Два роки правління біло-блакитних – це два роки катастрофічних втрат, – стверджує Мельниченко, – По жодному напрямку діяльності держави обіцяних покращень немає. Все провалено, хоча декларацій було озвучено безліч. Професіоналізм, яким так вихвалялися регіонали перед виборами, проявився лише в одному: якщо «Нашій Україні» знадобилося більше десяти років, щоб втратити рейтинг з 56% на момент утворення в серпні 2001 р. до 1,2% тепер, то знані «профффесіонали» з аналогічною задачею хвацько впоралися за два роки. Сьогодні Україна – це країна найвищого політичного та економічного ризику для інвесторів. Влада розірвала відносини з міжнародними фінансовими інституціями, провалила євроінтеграцію, в країні! процвітає небачена корупція.

Правоохоронні органи та суди використовуються виключно для усунення політичної та економічної конкуренції, відкритого заволодіння майном інших осіб та збагачення перших осіб держави та їх сімей. За гарними обіцянками не було жодних дій, а з більшості питань ситуація погіршилася. Все це супроводжується бездарною кадровою політикою, включаючи останні призначення. На всенародну ненависть Партія Регіонів відповідає заявами, що «виграє вибори, як однодумці в Росії» – тобто, відверто обіцяє шалені фальсифікації заради утримання біля влади. Владу біло-блакитних народ порівнює з поширенням СНІДу.

Тому ми вирішили поширити засоби масової гігієни, які б символізували захист суспільства від страшної хвороби, якою для держави є Партія Регіонів і її лідер. Виготовили партію кондомів, придатних тільки для надування – так само, як Партія Регіонів придатна тільки для надування народу». Сергія Мельниченка після акції схопили на Майдані і вкинули до ав! тозаку. Сергій повідомив телефоном підсумки акції: "До роздачі було призначено півтори тисячі коробочок презервативів. Половину відібрали опера на підході до поштамту. Близько половини вдалося роздати. 

Затримали Голову Правління «Коаліції Учасників Помаранчевої Революції» (КУПР) Сергія Мельниченка, активістів Ярославу Пугачову, Олега Покляцького, голову “ЧорКому” Богдана Тицького. Семеро активістів КУПРу, які несли коробки з презервативами, не дійшли до місця проведення акції. Можливо, їх затримали на підході – зараз їхня доля невідома, телефони вимкнені. Я хотів прибрати залишки коробок після акції, щоб не залишати сміття в центрі Києва – в цей момент схопили і мене. Автоінспекція перекрила під’їзди до поштамту, жодної машини не пропускали, підозрілі авто зупиняли і обшукували. Міліція люто виловлювала не тільки тих, хто видався операм потенційним учасником акції з роздачі біло-блакитних презервативів, а й громадян, яким вдалося стати володарем колекційного виробу. Перевіряли сумки, пакети в руках перехожих, зупиняли автомобілі і обшукували багажники».

Затриманих відвезли до райвідділу міліції на вул. Прорізній. Акція проводилася у повній відповідності до вимог законодавства, повідомлення про неї було подане і в ГУ МВС в м. Києві, і в КМДА своєчасно, заборони на її проведення не було. Проте міліція повелася як під час бойових дій. Багатьох учасників акції схопили до її початку і тепер звинувачують у порушенні порядку проведення мирних зібрань (ст.185-1 КУАПП). Сергія Мельниченка як організатора звинувачують за ст.185-1 КУАПП ч.2. Щоб хоч якось пояснити і виправдати свої протиправні дії, працівники міліції дають в суді неправдиві свідчення, нібито про проведення акції не було повідомлено, хоча копія повідомлення з позначкою інспектора чергової частини у С.Мельниченка є на руках.

ОРД        24.02.2012 16:49

http://www.ord-ua.com/2012/02/24/pryez-ta-partiya-kondomiv/?lpage=1

Янукович став презервативом

ВО «Коаліція учасників помаранчевої революції» спільно з ГИ «Чорний Комітет» на добродійних засадах влаштує роздачу презервативів з біло-блакитної «Партії кондомів» 

Як повідомили в прес-службах організацій, акція відбудеться 24 лютого 2012 року в 11:00 на Майдані Незалежності біля Головпоштамту.

«Колекційні контрацептиви виготовлені спеціально до другої річниці поліпшення життя вже сьогодні», – відзначили активісти.

Для всіх, що бажають буде проведена безкоштовна фото сесія з великим презервативом. 

«Сподіваємося, що міліція не розцінить соціальний захід як прояв екстремізму і не буде перешкоджати та не вилучатиме партію ювілейних виробів», – заявляють організатори.

23.02.2012 14:28

http://www.ord-ua.com/2012/02/23/yanukovich-stal-prezervativom-foto/?lpage=1

Почали пресувати лідера афганців, що обернулися до Януковича задом

Лідерові Всеукраїнської громадської організації ветеранів війни в Афганістані «Ніхто крім нас» (НКН) Олександру Ковальову, який організував вересневі виступи афганців біля парламенту, а недавно під час покладання Президентом України Віктором Януковічем квітів, члени НКН обернулися до нього спиною, співробітники правоохоронних структур запропонували виїхати з країни.

Про це в коментарі УНИАН повідомив сам А.Ковальов. 

«Через день після покладання квітів і нашого вчинку НКН в компанію, співзасновником якої я був до недавнього часу, прийшла податкова. Там провели п'ять обшуків. Мене попередили, що з самого верху дана команда закрити всі господарюючі структури, якщо її засновники пов'язані з НКН і можуть підтримувати НКН», — повідомив він.

За словами А.Ковальова, ще двох підприємців, у тому числі і з Донецької області, які співчувають організації, викликали в МВС і «жорстко профілактували, фактично погрожували». 

«Крім того, мені сказали, що МВС дана команда шукати будь-яку компрометуючу мене інформацію. А сьогодні мені прямо сказали старі знайомі співробітники МВС, що мені краще виїхати з країни. Сказали, що на мене дана команда «фас», — відзначив А.Ковальов.

Також лідер громадської організації повідомив, що за ним постійно їздить чиясь машина, всіх, хто заходить в офіс НКН в Києві, фотографують, телефони прослухуються.

На думку А.Ковальова, мета подібного натиску — «розчавити» рух ветеранів-афганців в Україні.

Як повідомлялося, 15 лютого члени ВОО «Ніхто крім нас» обернулися спиною до В.Януковича, коли він покладав квіти до пам'ятника воїнам-інтернаціоналістам в Києві з нагоди чергової річниці виведення радянських військ з Афганістану.

У той же день заступник голови правління ВОО «Ніхто крім нас» Володимир Сердюк заявив, що представники НКН обернулися спиною до влади, яка вже давно обернулася спиною до воїнів-афганців.

За його словами, з року в рік вони приходять покласти квіти до пам'ятника загиблим на війні. Проте цього разу міліція не підпустила афганців до постаменту, повідомивши, що їх "немає в списку".

"Влада в черговій показала, що є "правильні" афганці на чолі з Сергієм Червонопіським, а є інші, "незрозуміло хто", - обурився афганець, додавши, що чекати своєї черги їм довелося більше півтора годин.

"Є така черга. Спочатку йдуть чиновники, які позбавляють нас компенсацій і пільг. Стояти, чекати, поки тебе підпустять до пам'ятника покласти квіти - це якось не дуже здорово", - відзначив Сердюк.

Як повідомив представник організації, всього в акції взяли участь близько 200 чоловік за формою, а також учасники бойових дій, які прийшли в штатському.

21.02.2012 15:14

http://www.ord-ua.com/2012/02/21/nachali-pressovat-lidera-afgancev-povernuvshihsya-k-yanukovichu-zadom/