Відкрите суспільство - Открытое общество - Оffene Gesellschaft - Społeczeństwo otwarte - Ouvrir Société - Abra la sociedad
Відкрите суспільство
«...кому підпорядковується публічна влада, кому підпорядковується верховна влада в країні - бандитам або громадянам країни? До того часу, поки це питання не вирішене, ніякі інші питання не можуть бути вирішені.»
Андрій Іларіонов
«Янукович – людина старого кримінального складу, яка має свої ігри «за поняттями». У тому світі не ухвалюють закон в принципі. Така людина може говорити про закон, але кримінальний світ не любить закону... Карні злочинці в таборах говорили політичним: ви прийдете до влади і знову мене посадите, оскільки моя справа – обійти закон, а ви хочете привести суспільство до закону»
Євген Сверстюк, доктор філософії, політв'язень радянського режиму.
суботу, 27 серпня 2011 р.
Подорож Олександра Чекменьова на край ночі
середу, 24 серпня 2011 р.
Комітет опору диктатурі висунув владі шість вимог
суботу, 20 серпня 2011 р.
Від керівників держави вимагають припинити деукраїнізацію
пʼятницю, 19 серпня 2011 р.
Опозиція закликає українців взяти участь у Народному марші
неділю, 14 серпня 2011 р.
Більше 10 обласних політичних та громадських організацій Сумщини об'єднались в Комітет опору диктатурі
суботу, 13 серпня 2011 р.
В Донецьку створили Комітет опору диктатурі
неділю, 7 серпня 2011 р.
Кличко змінює об'єкт удару
суботу, 6 серпня 2011 р.
Дмитро Павличко, Богдан Горинь та Валерій Шевчук закликають до санкцій проти Януковича та його людей
"Свобода": Тільки спільна стратегія боротьби з режимом Януковича зупинить диктатуру
пʼятницю, 5 серпня 2011 р.
Это наша страна!
Шовіністичні ілюзії Дмитра Медведєва
Президент Дмитро Медведев, міркуючи про відновлення миру з Грузією і про російсько-грузинську війну 2008 року, в інтерв`ю двом телеканалам і радіостанції «Эхо Москвы» заявив, що особисто йому Саакашвілі «має бути вдячним, тому, що я зупинив війська. Якби вони ввійшли до Тбілісі, то, швидше за все, зараз в Грузії був би інший президент».
Дивно, що юний російський президент з такою легкістю і цинізмом перетворився на прихильника ідей і рішень, з якими трохи раніше так само палко боровся. Утім, боротьба за мир є «війна холодна», а завзятість в гонитві за нереальним завжди ставала головною причиною катастроф у Росії.
Ось деякі «свіжі» історичні паралелі. Коли під час російсько-чеченських воєн всі адекватні політичні лідери світу намагалися напоумити великодержавну Москву, Кремль наполегливо проводив політику війни, розв`язав війну громадянську – для затвердження московського суверенітету над всією територією країни.
І що цікаво, в боротьбі за суверенітет Білокам`яну не дуже турбували бойові втрати своїх громадян, солдатів і офіцерів. Але найцинічніше – це були «точкові удари» по містах і селах в Чечні, в яких гинули мирні люди.
Аналізуючи кілька джерел і дані чотирьох інститутів, що займаються історією двох російсько-чеченських воєн, можна назвати цифри вбитих в боротьбі за «збереження цілісності Росії».
Втрати «федеральних військ» – так у Москві називають особовий склад російської армії – тільки в першій війні: загиблих 5042, зниклих безвісти – 510, поранених, контужених, травмованих – 16098. Втрати чеченських бійців – 17391. Втрати мирного населення – 40 тисяч жителів міст і сіл. Ось, власне, ціна суверенітету «по-російськи».
Але не слід забувати, що потім була і друга «чеченська війна». Загальні втрати, за словами генерала Олександра Лебедя – 80 тисяч, поранені – 120 тис., а Аслан Масхадов називав цифру убитих тільки серед мирного населення – 200 тисяч. Виявляється, можна укласти в могили 300000 власних громадян замість того, щоб зрозуміти очевидну істину в політиці – можливість домовлятися.
Питається, чому Росії можна боротися за суверенітет власної країни, зокрема танками і бойовою авіацією, а Грузії ні? І тоді чому Дмитро Медведєв і Володимир Путін входять до кола «цивілізованих політиків» або, як сам Медведев називає «рукопожимаемых», а президент Саакашвілі – злочинець, вбивця, а руку йому подавати не слід? Хіба грузинський президент живив (фінансово і ідеологічно) сепаратизм у Південній Осетії і Абхазії, озброював місцеві еліти проти Тбілісі?
У своєму інтерв`ю президент Медведєв знов назвав війну проти суверенної держави «примусом до миру». Тут, не міркуючи, доречно пригадати відомий анекдот про те, що: «Примус до щедрості – пограбування. Примус до відпустки – звільнення. Примус до поліпшення здоров`я – побиття. Примус до зміни обстановки – арешт. Примус до весілля – зґвалтування. Примус до дружби – газ по $500 за кубометр».
Ну і найголовніше. Медведєв зупинив війська і «врятував Саакашвілі». «Хай спасибі скаже, що я не дозволив армії ввійти до столиці!» – мужньо декларує Дмитро Анатолійович. Справді, дякувати (!) Медведеву, що не спустив з ланцюга чудовиська, не дав із стародавнього Тбілісі зробити руїну, попелище, зруйнувати мільйонне місто, вбити сотні тисяч людей. Це міркування пацієнта з «Палати №6» чи політика, за яким вдень і вночі два морські офіцери носять ядерну валізку?
Страшно!
Російський державний шовінізм – це (повторимо за французьким філософом) серйозна недуга, тонка суміш гордині з жахливою пихатістю, яка породжує злобу та насильство. Гіпотетично, враховуючи стратегію Кремля – «можливість першою завдати ядерного удару» – цілком можна припустити, що російські політики готові і Київ зробити заручником ідей розділення світу на сфери впливу.
Я не здивуюся, якщо в Україні пролунають гасла і крики: Росія сказилася! Тому треба зруйнувати, розрубати все, що пов`язує Україну з Москвою, інакше нас покусають, заразять сказом шовінізму і теорією «зон життєво важливих просторів».
Віктор Тимошенко, Москва 05.08.2011 17:00
http://www.unian.net/ukr/news/news-449795.html