У стосунках України з Росією стратегічного партнерства немає. Є стратегічна залежність, об’єктивно успадкована у 1991-му та суб’єктивно збережена до цього дня.
Москва веде війну проти Києва з використанням енергетичних, дипломатичних, інформаційних й економічних засобів.
Чи можливий мир з Росією? Можливий. Але шлях до нього повинні пройти обидві сторони.
Відносини будуть стабільними при дотриманні трьох умов: рівноправ’я, взаємна вигода, прозорість. Доведемо від супротивного.
Україну зобов’язали викуповувати непотрібний їй об’єм газу: «бери або плати». Росії дозволений транзит будь-яких об’ємів газу, навіть такого, що не забезпечує рентабельність нашої ГТС, але дзеркальна вимога «качай або плати» - відсутня.
Україні загрожує штраф за недобір газу – 250% взимку і 400% в інші сезони. Для Росії штраф не передбачений. Плюс захмарна базова ціна і невигідний нам набір енергоносіїв у формулі ціни. Що тут братського?
Російський флот буде в Криму до 2042 року. Україні дали «знижку» на газ 30% або $100 за тисячу кубів. Але «знижка» діє лише по відношенню до кабальної ціни, чим визнається легітимність контракту-2009. До того ж вона накопичується у вигляді боргу України перед РФ. Якщо вирішимо розірвати угоду, доведеться повернути мільярди! А ось Росія не заплатить нам за оренду баз ЧФ – по $800-1000 мільйонів щорічно! Справедливо?
Правителі обох країн перетворили ненароджені міждержавні відносини на міжкланові. Саме тому основні капітали в Україні були нажиті і наживаються на непрозорих відносинах з Росією: нафта, газ, глинозем, контрабанда…
Росія може і далі тиснути на Україну, намагаючись не пустити до Європи. Але тиск має межу. І Росія до неї підійшла. Угода про асоціацію і зону вільної торгівлі з ЄС – це рука підтримки європейців у важку для України хвилину, а не ліцензія Януковичу на авторитаризм. У арсеналі Москви «вентиль», ігрища з квотами і митами. Може виникнути спокуса використовувати ЧФ для дестабілізації ситуації в Криму.
Не варто перевіряти нас на міцність – це не на користь РФ, як для двосторонньої перспективи, так і через призму сприйняття Росії Європою і світом.
Україна теж має важелі впливу (захисту), як дзеркальні, так і асиметричні. І у енергетиці (труба, підземні сховища, потенційно величезні запаси сланцевого газу), і в оборонній сфері (ОПК, бази флоту Росії, багато що інше), і в торгівлі.
Є альтернатива Росії і в стратегічних поставках, включаючи ядерне паливо.
Домінуючи в інформаційному просторі України, Росія ліпить образ ворога. Ворожість буде припинена, аж до позбавлення каналів права мовлення.
Росія проникла в стратегічні галузі України: банківську систему, енергетику, авіацію і космос, АПК і ОПК. Але ці підприємства, хоч і з російським капіталом, - українські і дотримуватимуться наших законів.
Ескалація конфлікту буде болючою. Для України більш болючою, ніж для Росії, але не критичною для здоров’я країни. За високої температури увімкнуться захисні механізми – Україна мобілізується і вистоїть. Як вистояли країни, набагато менші за своїм потенціалом. Для Росії тактичний «успіх» обернеться стратегічними втратами.
Формулу миру бачу такою.
Перше. Україна – не Росія. У Росії владу вибрали більше 20 років тому, і з тих пір вона не змінюється. В Україні влада змінюється. Кремль в Україні повинен слухати голос народу і опозиції (ратифікація в диму і бійках харківського пакту тому приклад). В цьому випадку нова влада не оскаржуватиме угоди, підписані попередньою.
Друге. Україна – окрема держава, а не суб’єкт РФ. Вона має право на свою політику. Кремль повинен визнати Україну де-факто, і багато проблем зникнуть відразу. Росії від нас потрібні чітка позиція та здатність домовлятися. І Україна повинна це забезпечити, а не діяти і далі за схемою «обіцяємо все – не робимо нічого».
Третє. Україна йде до Європи. Вперше співпали інтереси країни та її вождів. Росії безглуздо протидіяти – результат буде зворотнім. Пригадаємо безплідні спроби зупинити Польщу і країни Балтії. Перш ніж спалювати мости, може, варто спалити граблі?
Четверте. Потрібно повернутися до відкритих міжурядових угод. Ніяких «посередників», що обкрадають обидві країни на користь керівництва. Енергоносії перетворити із зброї в товар. Дешевого газу і торгових преференцій для нас не буде. Займатимемося енергозбереженням, розвиватимемо технології, підвищуватимемо продуктивність і якість. Станемо цікавими для всіх, зокрема для Росії.
Анатолій Гриценко журнал FORBЕS, жовтень 2011 р.
http://grytsenko.com.ua/blog/view-formula-myru.htm
Немає коментарів:
Дописати коментар