Розслідуючи діяльність нинішнього міністра аграрної політики
і продовольства Миколи Присяжнюка майбутній, а можливо, вже й нинішній слідчий
по-перше зрозуміє, що ні аграрної політики, ні продовольства при такому
керівнику в Україні не буде, а по-друге - запитає, чиє замовлення, яких
транснаціональних компаній або держав виконують Присяжнюк та його ОПГ,
методично, планово знищуючи основу української держави, її агропромисловий
комплекс? Може бути, це ті іноземні фірми, які масштабно знищують українську
землю, засіваючи її ріпаком? Або ті фірми, які через фірми Присяжнюка завозять
сюди отруєне, зіпсоване, але дешеве м'ясо, тим самим вбиваючи вітчизняного
виробника? Або ж це виробники компонентів штучного молока, знищили нашу молочну
промисловість? Сподіваємося, на ці питання відповість слідство. А поки
розповімо трохи про те, хто входить в «угруповання» Миколи Присяжнюка і про те,
що творить це угруповання на нашій землі.
«Справа
про відчуження сільгоспземель та «академіка» Безуглого»
В ОЗУ міністра
Присяжнюка є не тільки держчиновники і бізнесмени, але навіть свій «академік».
Такий собі Лисенко за часів товариша Сталіна. Отже,
знайомтеся. Безуглий Микола Дмитрович – на даний момент Президент НААН. Ведучий
зоотехнік. Спеціаліст по великій рогатій худобі і свинарству. Біотехнолог. Типа
вчений. Почав кар'єру в НДІ тваринництва Української академії аграрних наук.
Експериментував з ембріонами телят, клонував першу в Україну корову – слава
овечки Доллі не давала спокою. Харків'янин, народився і закінчив там
університет. Однак, з 2000 року займається не стільки наукою скільки громадською,
політичною та бізнес-діяльністю. З 2000 року Безуглий – заступник голови
Харківської обладміністрації з питань АПК. В 2008-м узяв під контроль Аграрну
партію – його обрали лідером АПУ. З 2010 року – заступник міністра АПК
Присяжнюка. Наклав лапу на інститут виноградарства і виноробства, відібрав у
іноземного інвестора продану раніше марку унікальних вин «Магарач» і повернув
її, але вже під контроль фірмам своїх подільників в Ялті і Бахчисараї. Там не
стільки цікавилися відродженням вина, скільки будівництвом об'єктів в
престижних місцях Криму.
15 березня 2011 Присяжнюк «прикупив» для свого подільника
Безуглого ще й Академію аграрних наук: дуже прибуткове місце плюс науковий
престиж.
В академії Безуглий дуже вдало підсидів колишнього міністра
АПК, професіонала М. Зубця. Перед голосуванням за кандидатуру Президента
Академії з вченими НААНУ була проведена роз'яснювальна робота. Особисто
Присяжнюк зібрав у своєму кабінеті членів Президії академії та пояснив як
потрібно голосувати 15 березня 2011 року. Потім почали тиснути і погрожувати М.
Зубцю – і після декількох вельми загрозливих розмов він зняв свою кандидатуру.
На новій посаді Присяжнюк поставив Безуглому серйозне
завдання: – підвести наукову базу під торгівлю с\г землями, що зараз і
реалізується при розробці закону про ринок землі. Справа в тому, що НААНУ має
інформацію про стан і кількість всіх орних земель в Україні: Безуглому
необхідно було її консолідувати і починати працювати по земельній темі на
користь групи Присяжнюка, який претендує на звання головного латифундиста. Крім
того, Присяжнюка цікавила нерухомість академії – будівля на вул. Суворова
(Печерськ). Крім цього за НААНУ числяться «царська стежка» в Криму (район
Гурзуфа-Ялти), унікальні виноградники і звичайно ж Нікітський ботсад. Крім цих
ласих шматків – 38 установ академії у всіх регіонах. Погодьтеся – шматочок дуже
ласий.
Також за Присяжнюка-Безуглого розпочато процес відчуження
близько 100 тис. гектарів найродючіших земель та передачі їх, до того ж
цілісним масивом, якоїсь комерційної структурі – на 49 років. Структурка, ясна
річ, є бізнес-партнером Присяжнюка.
Задля цього в Академії аграрних наук створили навіть
закритий альянс, який курирує один із віце-президентів.
І це тільки перший етап діяльності тандему
Присяжнюка-Безуглого – вилучити паї і сформувати банки землі. Наступний етап – вихід
на вторинний ринок і продаж "земельних пакетів" багатим покупцям.
Крім того Безуглий – за дорученням Присяжнюка тримає під
контролем весь Аграрний фонд і регулює зберігання та продаж майже 2 млн. тонн
зерна. Також в його віданні проведення зернових тендерів, якими зараз особливо
цікавиться СБУ. Безуглий і Присяжнюк спробували у 2011 році видоїти з бюджету
«на рекордні врожаї» 70 млрд. гривень, за деякими відомостями отримали 25, під
програму «Зерно України», особисто складену Безуглим.
Безуглий тісно працює з сином міністра Романом Присяжнюком.
Синок є власником коростенського заводу МДФ, а також контролює рибні
господарства в області та за її межами – тим більше, що агентство рибного
господарства перебуває під АПК.
Найсмішніше, що зараз Безуглий підсиджує Присяжнюка і збирає
на нього компромат. Начебто Безуглому пообіцяли посаду міністра АПК, якої він
хотів все кар'єрне життя. Саме Безуглий злив інфу в СБУ про витівки Аграрного
фонду. На жаль, такі особливості «бандитської дружби», спиною до «товариша»
краще не повертатися.
Справа «Про фермерів»
У той час як «Хліб Інвестбуд» використовував свою домінуючу
позицію на українському ринку зерна і диктував ціни, українські фермери
опинилися в дуже незавидному становищі. Якщо врожай не йде на експорт, виходить,
більша частина його надлишків знаходиться в країні. В результаті ціни на
внутрішньому ринку повинні падати. Тоді чому ж зерно дорожчало, а з ним – корми
та хліб? Чому в деяких регіонах борошно взагалі зникло з магазинів? Самі селяни
говорили: через квотування зернових за них дають мінімальну ціну. А куди подіти
куплене зерно, якщо вивіз його лімітований? Адже зерносховища є тільки у
великих зернотрейдерів. Фермерам зерно зберігати ніде, тому продавали за
копійки, навіть своїх витрат не покрили, не кажучи вже про заробітки. Зернові
зберігаються до «години ікс», щоб піти з молотка на світовий ринок за світовими
ж цінами. На внутрішній ринок зернотрейдери свій «золотий запас» пускати не
поспішають. Тому і дорожчає у нас зерно з усіма відповідними наслідками.
Така ж проблема і з овочами. Фермери могли б їх вирощувати
більше, але на ринку з ними не вистоїш, а зберігати велику кількість ніде. Можна
було б домовитися з військовою частиною або дитячими садками, щоб оптом овочі
здавати, але це зараз робиться тільки через тендер. А туди хіба поткнешся без
зв'язків, хабарів та відкатів?
Особлива ситуація з цукровим буряком. Його сіяти просто
страшно, адже немає ніякої гарантії, що вдасться збути сировину на цукрові
заводи, їх залишилося мало: цукрозаводи або розкупили, або розвалили. До того ж
цукрозаводи в більшості випадків не розраховуються з постачальниками. Мабуть,
уряду простіше тростинний цукор ввозити, ніж свою галузь піднімати. А фермерам
що, на збиток собі годувати країну цукром? Посіви цукрових буряків в Україні в
2012 році через надлишок цукру на внутрішньому ринку можуть скоротитися на
8-17%, цукрові заводи виробили 2,3 млн. т бурякового цукру з урожаю минулого
року, це перевищує ємність внутрішнього ринку на 22%. Надлишок цукру на
внутрішньому ринку може призвести до скорочення на 18% посівів цукрового
буряка. Дрібні і середні сільгоспвиробники можуть піти з бізнесу, не витримавши
обвалу цін на цукор, що знизилися за останні півроку більш ніж на третину.
Наприклад, навесні 2012 аграрії Вінницької області завершили посів цукрового
буряка – повідомляє головне управління агропромислового розвитку Вінницької
облдержадміністрації. З прогнозованих під посів цукрового буряка 94 тис. га
засіяно лише 86 тис. га, також в управлінні відзначили, що в сезоні 2012 р. в
області, порівняно з 2011 р., кількість працюючих цукрових заводів скоротиться
на три. Вже призупинено роботу трьох цукрових заводів: Браїлівського,
Ободівського і Удічского. У Житомирській області в 2012 р. зменшено площі під
посів цукрових буряків на третину.
Вище говорилося, що члени Американської Торгівельної Палати
стверджували, що в сільському господарстві Україні відсутня чітко сформульована
стратегія. Приклади по цукровому буряку – блискуче тому підтвердження. У
міністра і його міністерства руки не доходять до фермерів. Вірніше, «доходять»,
але тільки щоб все забрати. Спасибі, рідне МінАПК!
Та й агробюджет-2012 має дуже чіткий «бізнес»-напрям:
підтримка за рахунок державних коштів декількох десятків комерційних структур.
А де ж селянин? Фермер? 14 тис. сільгосппідприємств, 43 тис. фермерських
господарств ... Вони є в аграрних витратах? При цьому МінАПК декларує: «... в
2012 – 2014 роках реалізуємо заходи по перетворенню сільського господарства в
ефективний і конкурентний на внутрішньому і зовнішньому ринках сектор
економіки, згідно з принципами програми президента України «Заможне
суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава»... Так, за пана
Присяжнюка сільському господарству гарантовані не тільки «покращення», а й
«перетворення». У що ж цей державний муж хоче перетворити, практично вже єдине
надбання країни?
«Уряд Азарова реалізує програму не розвитку, а розвалу
сільського господарства України. Створюються умови для тих, хто володіє 100
тис. га землі і більше. А що вирощують ці латифундисти? У першу чергу,
експортно орієнтовані культури: ріпак, сою, соняшник, пшеницю і кукурудзу. Ці
культури за кордоном можна продати значно дорожче, ніж в своїй рідній державі.
Крім того, доля села їх не хвилює, та й більшість з них вже давно в Україні не
живуть», – нардеп Василь Кравчук (БЮТ).
Справа «про цукор»
Життєве кредо міністра Присяжнюка полягає в тому, що
"вкрадена копієчка вкрадений долар" годує. Саме тому міністр не
гребує і "дрібними" аферами, на яких можна заробити якихось 70
мільйонів доларів. Але швидко. А потім, повторивши схему – заробити значно
більше. Саме Присяжнюк став автором афери в результаті якої сотні мільйонів
гривень з держбюджету попливли в підконтрольні йому офшори, а українські
виробники цукру збанкрутували. На початку листопада 2010 року державний
Аграрний фонд купив для Держрезерву у маловідомих фірм "Албента" і
Оіл-рівер "100 000 тонн цукру на суму в 770 мільйонів гривень. ("Вісник
державних закупівель"). Фірми ці через ряд "прокладок" належать
все тому ж Присяжнюку. Родзинка полягає в тому, що ціна тонни цукру в листопаді
складалася максимум 7000 гривень. А Аграрний фонд у маловідомих фірмочок
закупив його за вартістю 7700 гривень за тонну. Тобто, рівно на 10 відсотків
вище за ринкову ціну. Таким чином міністр Присяжнюк на одній лише
"листопадовій операції" наварив особисто для себе 70 мільйонів
гривень. Хоча виникає резонне запитання, чому Фонд купує цукор за ціною вище
ринкової, чому купує без тендеру у фірм з каламутною історією? І чому цього
факту не помітили ні Антимонопольний комітет, ні Держінспекція за цінами, ні
Генпрокуратура? Питання залишається відкритим. Афера ця, до речі, згодом
неодноразово повторювалася.
Справа «про озимину
та корупцію»
Природно, як і в будь-який інший держструктурі, в МінАПК
існує ряд корупційних схем по розкраданню грошей з бюджету. Основна схема
базується на дерибані державних дотацій тим сільгосппідприємствам, які в силу
об'єктивних причин понесли збитки (або, принаймні, заявляють про це).
Наприклад, публічно говорять, що в цьому році у нас в країні через погані
погодні умови майже не буде озимини.
Так про це взимку просто кричали пан Азаров і пан міністр
Присяжнюк! Україні необхідно пересіяти 2,5 млн. га площ загиблої озимини. Про
це заявив прем'єр-міністр Микола Азаров: «Внаслідок
складних погодних умов восени 2011 року і особливостей зими 2011-2012 років в
Україні загинула значна частина озимих зернових. З настанням весни аграрії квапляться
почати весняно-польові роботи. Однак природа знову вносить свої корективи в
їхні плани. У поточному році початок посівної в країні затягується порівняно з
традиційними термінами», – кінець цитати.
Агрофірми, які не зможуть зібрати нормальний урожай,
потребують «невідкладної» допомоги уряду. Оскільки мова йде про компенсацію за
кожен гектар зниклого зерна, в цілому, сума набігає чималенька. Насправді озимі
можуть бути живі-здорові, і урожай буде добрим. У нас традиційно кожну зиму
гине частина посівів. Навіть якщо 10 – 12% озимих в такому стані, що їх треба
переорати і посадити нові весняні культури, це не критично (думки експертів).
Десь вимерзне, десь вимокне, десь задихнеться під льодовою коринкою. Тому всі
аграрії заздалегідь готові до того, що не зберуть 100% посіяного зерна.
Механізм залучення бюджетних коштів такий. Спочатку
чиновники з Києва (хто на паю), просять начальників облсільгоспуправлінь
надіслати звіти про «катастрофічну» ситуацію, що склалася у них в регіоні. А
потім починають лобіювати питання дотацій у профільному міністерстві і Кабміні.
Природно, отримавши дотаційні кошти, державні мужі залишають частину з них собі.
А те, що залишилося, передають колегам в регіони. Після чого якась частина
мізерна частина коштів все-таки потрапляє в агрофірми. Якщо господар
підприємства не є своєю людиною для місцевої влади (бувають і такі випадки),
він повинен віддати чиновникам від 20 до 30% відкату.
«Пріоритетним завданням Міністерства аграрної політики і продовольства
Україні є своєчасне виділення аграрному сектору 300 000 000 гривень компенсацій
господарствам, яким необхідно пересівати озимину. Виділення коштів буде
здійснюватися після надання документів до кінця квітня». Про це повідомив
Міністр аграрної політики і продовольства України Микола Присяжнюк. http://www.kmu.gov.ua/control/ru/publish/article?art_id=245052999&cat_id=244845045
Ось і дісталися до суті питання. Аграрний союз України
наприкінці квітня заявив про збільшення адміністративного та фіскального тиску
на сільгоспвиробників у зв'язку з наміром уряду виділити їм компенсації за
загиблу озимину.
«Ситуація виглядає
парадоксально – сільськогосподарські підприємства ще не отримали компенсацію з
державного бюджету, розмір якої становить близько 100 грн. на гектар, при
втратах близько 2 тис. грн., а контролюючі органи вже починають перевірку
використання цих коштів», – йдеться в листі союзу. У зв'язку з цим, як
стверджується в документі, багато господарств змушені відмовитися від допомоги
держави, побоюючись тиску з боку фіскальних органів. Крім того, Аграрний союз
просив Азарова вжити заходів щодо виділення Аграрному фонду коштів для
подальшого розрахунку з аграріями за поставлене за форвардними контрактами
зерно. «Уряд своїх зобов'язань не
виконує, кошти в Аграрний фонд не надходять, проплата форвардних угод не
проводиться, селяни не мають можливості дотримуватися технології в проведенні
робіт, своєчасно внести добрива, засоби захисту, що гарантувало б отримання
високого врожаю на збережених посівах», – кінець цитати. А
сільгоспвиробники уклали з Аграрним фондом форвардні контракти на загальну суму
1,2 млрд. грн. Ну, 300 млн. відкату це не Бог вість, яка сума для пана
міністра, але все-таки щось покласти в кишеню можна.
Ще одна схема полягає в різному «баченні» процедури
закупівлі зерна для Держрезерву. У документах чиновники вказують, що купили
зерно вищого класу, а насправді набувають низькоякісний фураж. А заощаджений
бюджетне бабло кладуть собі в кишеню. Схема проста, зате ефективна! Є ще одна
класна схема, вона зможе дозволити наживатися на грошах з т.зв. «Спецфондів».
Їх вирішили створити, щоб компенсувати агровиробникам сплачений ними ПДВ.
Справа в тому, що раніше вони цей податок не платили, і це дозволяло
господарствам динамічно розвиватися (виробництво молока збільшилося на 10%, а
поголів'я худоби – на 11%). Але зі вступом України до СОТ податок довелося
платити. Повернути виробникам гроші вирішили через спецфонди. Однак керувати
цими структурами будуть аграрні чиновники, які, звичайно, не упустять трохи
«заробити». Але на сьогоднішній день створення спецфондів на законодавчому
рівні проштовхнути не вдалося. Тому схема поки «не зрослася».
Навесні цього року масштаби крадіжок Присяжнюком стали
настільки явні, що Генпрокуратура порушила кримінальну справу за фактом
нанесення багатомільйонних збитків державі чиновниками Аграрного фонду. http://www.apk-inform.com/ru/news/1003518
Ця структура безпосередньо підпорядкована аграрному
міністру. Збитки від «діяльності» чиновників склали 340 млн. гривень. Та ще
незаконне повернення ПДВ собі намалювали – 280 млн. гривень. Також фонд
звинувачують в тому, що закуповував зерно за завищеними цінами. А закупівлею
для АФ, у тому числі і за державні гроші, займалася компанія «Хліб Інвестбуд»
(див. вище).
Справа «Про корови і
молоко» та радника під слідством
Досліджуючи злочинну діяльність Присяжнюка дивуєшся його
«багатоверстатності». Тут тобі і продаж державної землі і злодійство на квотах,
і незаконне повернення ПДВ, і молоко, і м'ясо. До речі, про м'ясо. Цікавість до
м'яса у Присяжнюка була давно. Він починав з м'ясного цеху по виробництву
ковбас в Єнакієвому. Це був його перший бізнес. Пізніше йому належав
Житомирський м'ясокомбінат, і він навіть очолив асоціацію «Укрм'ясо». Однак,
покинувши Житомир, продав м'ясокомбінат, а м'ясний бізнес переклав на свого
житомирського партнера Володимира Пехова.
Пехов, який офіційно є радником Присяжнюка, розгорнув в
Одеській області комплекс по відгодівлі свиней (24 тис. голів) під егідою
компанії ТОВ "Агропрайм Холдинг". Секрет цієї витівки – в державних
дотаціях.
Згідно з урядовими програмами, з Державного бюджету
виділяються кошти для виплати дотацій за вирощений молодняк великої рогатої
худоби, свиней, курей-бройлерів, каченят, гусенят, індичат. Як показує практика,
знайти фермера, який зумів пройти всі кола бюрократичного пекла і отримав
дотації, – практично неможливо. А ось у Пехова з цим все було добре. За свої 24
тис. голів свиней (цікаво, де вони там вміщалися в такій кількості?) Він
отримав чималі суми.
І при цьому не втримався від криміналу. Зараз радник
Присяжнюка проходить по кримінальній справі про розтрату банківських кредитів і
присвоєння майна акціонерів.
Як повідомляють житомирські ЗМІ, «депутат Житомирської
обласної ради Володимир Пехов (який за підтримки Присяжнюка поспішає набути
депутатської недоторканності) зі сторінок агітаційних буклетів розповідає про те,
що він є головою наглядових рад холдингів «Агрікор» та «Агропрайм», але
замовчує про те, що ці підприємства проходять процедуру банкрутства, а у
зв'язку з розтратою майна компаній – йде слідство.
Нещодавно в квартирі одного з відомих українських
бізнесменів Павла Овчаренка був проведений обшук. За повідомленнями ЗМІ, обшук
проводився за санкцією суду в рамках розслідування справи про розтрату майна
компаній, що є заставним майном одного з українських банків. Керівником
«Агрікор» і «Агропрайм» є Володимир Пехов, а поручителем по кредитах – Павло
Овчаренко» (кінець цитати).
Взагалі, на початку свого правління наш «сільський» міністр
запевняв, що молочне скотарство – це взагалі пріоритет з пріоритетів, і він не
дасть галузь в образу. Сьогодні найбільш критична ситуація – в молочному
секторі, де панує повний хаос і галузь, фактично, вмирає! Щорічно поголів'я
скорочується приблизно на 8%, на стільки ж – виробництво молока. Середньорічний
удій на корову в Україні в два рази нижче світового. Основне виробництво молока
– 80% – в даний час зосереджено в приватному секторі з примітивними умовами
утримання худоби, відсутністю санітарно-гігієнічних умов і, як наслідок,
низькою якістю сировини. Де відсутній єдиний контроль, як за харчуванням корів,
так і за виробництвом, якістю і транспортуванням молока. Крім цього, немає
ніяких даних, і їх ніхто не вимагає, про стан здоров'я корів.
Звичайно, Присяжнюк хоче ввести держрегулювання цін на
молоко (є вже законопроекти у ВР). Але, на думку фахівців, це і зовсім може
угробити ринок: існує сезонність виробництва молока, в літні місяці його
практично в два рази більше, ніж у зимовий період. Якщо зафіксувати ціни на
молоко, особливо в літній період, коли воно переробляється в сухе молоко,
вершкове масло і сир, то його просто не будуть купувати.
При цьому, Присяжнюк з Азаровим, роблячи «розумні» обличчя,
стверджують, що хочуть вивести галузь на середньоєвропейський рівень
виробництва і якості молочних продуктів! Ці «специ» просто не в курсі, що для
цього їм потрібно мати стратегію розвитку галузі (її немає), щорічно
інвестувати в молоко виробництва не менше 5 млрд. грн. (їх немає) і ... 10 – 12
років системної роботи (ха-ха-ха). А що маємо? За час «роботи» Кабміну з МінАПК
«вдалося» скоротити молочне стадо корів майже на 10% від загальної чисельності.
Тільки за перші чотири місяці цього року воно скоротилося на 1,2%, до 2,62 млн.
голів порівняно з аналогічним періодом минулого року (дані Держстату).
Скорочення молочної череди і як наслідок – удою молока
відбулося, в основному, через скасування бюджетних дотацій
сільськогосподарським виробникам, у той час як у всьому світі ця галузь отримує
держпідтримку. За даними Держкомстату в 2010 році бюджетні дотації скоротилися
на 82% і склали 2,7 млн. грн., в 2011 році бюджетні дотації Кабміном взагалі
були скасовані.
Молочна череда країни стрімко скорочується: якщо господар
хороший, то, щоб не мучити худібку через нестачу коштів і кормів віддає її на
бойню. Є сільгосппідприємства, де корови просто вмирають від голоду і холоду,
прив'язаними у своєму стійлі. А взимку і навесні корову і зовсім годувати
нічим. Від пролежнів і хвороб корова або згниває живцем, або в напівживій
безпорадній істоті встромлюють металевий гак і трактором тягнуть на бойню. Це
те, що реально відбувається в господарствах, це «Концтабір для тварин ім. Присяжнюка». Зі слів же
міністра – це просто «скрутне фінансове становище».
Молока в Україні з кожним, місяцем стає все менше. У
молочників така приказка з'явилася: «у нас все, що «біле» – це вже молоко».
Вибирати переробникам молока сировину ні з чого. На сировинному ж ринку молока
йдуть справжнісінькі війни, і цей бізнес стає все більш небезпечним для життя.
Населення ж країни нехай п'є те, що ще «біле» і радіє цьому, оскільки з таким
державним підходом і цього «білого» скоро не буде. Ну, а щоб корови давали
більше молока, Присяжнюк з «товаришами по цеху» будуть їх ще менше годувати,
але ще більше «доїти».
Але мізки у Присяжнюка працюють в повну силу, і ось він
знайшов новий «пріоритет»: свинарство. Принцип державного партнерства буде
виглядати так: селяни отримають у лізинг необхідне обладнання, закуплять корми
(за свій рахунок?), А держава кожній сільській родині підкине по 20 поросят.
Вигодував їх (?), Сім'я, нібито, зможе заробити за рік 50 – 113 тис. грн. І
свиней в країні буде завались, і соціалку на селі з такими «заробітками»
покращимо, чи не так, пане міністр?
(далі буде)
Микола Ярівський, «Сенсації»
17.06.2012 23:55
Немає коментарів:
Дописати коментар