Литвин: Українці радіють смерті депутата і бажають решті того ж

Погоджувальна рада представників фракцій Верховної Ради України почалася з вшанування пам'яті померлого 7 квітня народного депутата Ігоря Головченко. 

Про це повідомляє НБН.

«Обірвалося життя нашого колеги Ігоря Борисовича Головченко. Прошу вшанувати його пам'ять», – сказав спікер ВР Володимир Литвин.

Також Литвин попросив нардепів почитати коментарі українців щодо смерті Ігоря Головченко.

«Радості більше, ніж із цього приводу, я не бачив. Я радив би кожному з вас, всім депутатам почитати і зробити виводи. Яке ми суспільство і що ми з вами, шановані колеги, додали, щоб там писали на подібність того: «А коли ще останні здохнуть?», – порадив спікер.

Також він попросив подумати, як зробити так, щоб рішення, які вони приймають, були рішеннями ВР.

Нагадаємо, народний депутат України від Блоку Литвина Ігор Головченко раптово помер 7 квітня. Попередня причина смерті – серцевий напад. Новини України 9-04-2012, 13:20

Новини України 9-04-2012, 13:20

http://v-variant.lg.ua/society/41976-litvin-ukraincy-raduyutsya-smerti-deputata-i-zhelayut-ostalnym-togo-zhe.html

Хапай мішки, вокзал відходить! Історія про те, як «блакитні» вкрали в країни залізницю

Карт-бланш, даний нашими довірливими виборцями Партії регіонів на парламентських, а потім і президентських виборах, наочно продемонстрував справжнє «обличчя» цієї політичної сили: сарана. Налетіти – все зжерти – відлетіти на новий грабунок.

Президент України підписав закон «Про особливості створення державного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», і 22 березня закон № 4442-vi набрав чинності. Згідно із законом, підприємство передбачається створити у вигляді публічного акціонерного товариства з концентрацією 100% акцій у власності держави. Новий суб'єкт господарювання пропонується утворити шляхом злиття Державної адміністрації залізничного транспорту України («Укрзалізниці»), підприємств, установ і організацій залізничного транспорту загального користування. Крім того, до статутного капіталу будуть внесені акції, долі і паї, що належать державі в компаніях, створених за участю підприємств залізничного транспорту.

Офіційна версія властей – цей закон розмежує функції державного і господарського управління галуззю. Неофіційна – дерибан української залізниці, яка є стратегічним об'єктом країни, і повинна належати виключно державі, а не приватним власникам з донецько-єнакіївських кланів.

Парламентська більшість з легкістю, під помах руки відомого своєю регіональною недоумкуватістю Михайла Чечетова, відібрала у народу і країни «Укрзалізницю». Сьогодні там і так твориться бардак: скасований цілий ряд поїздів, ліквідовано багато зупинок в тих, що залишилися, підвищується вартість проїзду. Все що потрапляє до липких рук регіоналів, пропадає за умовчанням. Влада процес дерибану «Укрзалізниці» називає «реформуванням», на самій же справі це похорон. На сайті уряду повідомляється, що «реформування здійснюватиметься в три етапи. На першому етапі в 2011-2012 році планується створити єдиний господарюючий суб'єкт: публічне акціонерне товариство (АТ «Укрзалізниця»). Всі дороги, а також підприємства, установи і організації згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, увійдуть до складу єдиного господарюючого суб'єкта.

Акціонерне товариство, АТ – це один з різновидів господарських товариств. Акціонерним товариством визнається комерційна організація, статутний капітал якої розділений на певне число акцій, що засвідчують зобов'язальні права учасників товариства (акціонерів) по відношенню до цього суспільства. Учасники акціонерного товариства (акціонери) не відповідають по його зобов'язаннях і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, в межах вартості акцій, що належать їм. Тепер зрозуміло? І в ХХІ столітті, українцям доведеться повертатися в середньовіччя. Для того, щоб дістатися до роботи, лікарні або школи доведеться заводити коней або волів. Осли теж згодяться.

 «Реформування залізниці підготовлене з грубими порушеннями Конституції, ряду базових законів, Господарського кодексу. Законопроект Кабміну просто «пропхнули». Приватизація залізниці, яка перетворить поки що відносно доступний транспорт в транспорт для «еліти», просто висадить суспільство» – Це виводи юристів Головного юридичного управління і спеціального наукового експертного управління Верховної Ради.

«Укрзалізниця» стала публічним акціонерним товариством, 100% акцій якого належатимуть державі. Все шість українських залізниць втратили статус юридичної особи, а їх майно увійде до складу єдиного господарюючого суб'єкта. І через те, що компанія стала акціонерним товариством, в галузі будуть великі проблеми. Адже тепер практично відсутня можливість згенерувати в єдиний кулак все залізничне майно. Річ у тому, що до особливостей акціонерної компанії відноситься неможливість переміщення матеріальних цінностей, переміщати можна лише документальну частину. Тому, щоб зібрати воєдино величезний комплекс, який почне нормально функціонувати, необхідно докласти неймовірні зусилля і провести величезну роботу. Потрібно повністю розформовувати цілі підприємства, «викушувати» звідти майнові комплекси, провести їх через безліч процедур, у тому числі і тендерні. Річ у тому, що до особливостей акціонерної компанії відноситься неможливість переміщення матеріальних цінностей, переміщати можна лише документальну частину. Тому, щоб зібрати воєдино величезний комплекс, який почне нормально функціонувати, необхідно докласти неймовірні зусилля і провести величезну роботу. Потрібно повністю розформовувати цілі підприємства, «викушувати» звідти майнові комплекси, провести їх через безліч процедур, у тому числі і тендерні. Ставити питання «а хто це робитиме?» безглуздо, оскільки цілі у донецьких товаришів зовсім інші.

Якщо не буде сформовано орган по регулюванню ціноутворення пасажирських і вантажних перевезень в Україні, ціни на квитки та перевезення вантажів значно збільшаться. Опозиція подавала цю правку, але її категорично не прийняли.

До речі, в 2007 році під час поїздки до Східної України прем'єр-міністр Віктор Янукович суворо заперечував приватизацію «Укрзалізниці». Тепер, виявляється, до 2014 року необхідно її приватизувати. «Укрзалізниця» – чи не самий ліквідний актив України. Державі залишаться рейки, а все, що виробляє гроші, генерує прибуток, буде приватизовано. «Укрзалізниця» – це майже 400 тис. робочих місць, 6 залізниць, 27 дирекцій, 1684 станції, численні заводи.

Варто ще згадати, що ст.10 Закону про створення АТ «Укрзалізниця» передбачено: весь прибуток від господарської діяльності залишається у розпорядженні АТ. Тобто держава, що володіє 100% акцій, нічого не матиме від діяльності «Укрзалізниці». При цьому з нинішньої залізниці у власність держави переходять магістральні залізничні лінії і розміщені на них технологічні споруди, передаванні пристрої і так далі І хто витрачатиметься на їх вміст? Правильно, наша обкрадена держава. Отже залізничні вокзали, які сьогодні ще більш-менш, скоро зміняться убогими, смердючими сараями.

І щуку кинули в річку

Нинішній «господар» залозки, Володимир Козак, звичайно, депутат від Партії Регіонів, був колись керівником приватної фірми ТОВ «Лемтранс». Кілька років тому (під час прем'єрствування Януковича) він вправно «прихватизував» десять тисяч вагонів (це двісті п'ятдесят потягів по сорок вагонів), тобто передав вагончики в приватну власність. Було збуджено кримінальну справу, потім всіх, хто порушував кримінальну справу і займався розслідуванням в Генпрокуратурі усунули від цієї справи. Тепер пан Козак керує всією залізною дорогою країни. Нагадую, це шість залізниць, двадцять сім дирекцій залізничних перевезень, 1684 станції, ось що таке наша залізниця! І це все роздано шістьом власникам шести підприємств без жодного конкурсу. (Ну, які конкурси між своїми? Один общак на всіх!) http://www.ukrrudprom.ua/digest/OOO_Lemtrans_otritsaet_svoe_uchastie_v_korruptsionnih_shemah_Ukrzaliznitsi.html

Для чого створюється державне акціонерне товариство, якщо там сто відсотків власності держави? Чи чекає нас погіршення сервісу – при значному зростанні вартості залізничного проїзду? Як проходить приватизація? Ці, та інші неприємні питання, задавали журналісти Козаку. Але пан Козак зробив хитрощі вухами і сам надряпав статейку «Укрзалізниця» не приватизується», відразу опублікованою рядом ЗМІ. Не дивлячись на назву, основний акцент в цій статті зроблений на проблемі вантажних перевезень і ситуації з експлуатацією українських піввагонів Росією. Це класичний спосіб: коли тебе звинувачують в одному, нібито виправдовуючись, потрібно говорити зовсім про інше. Так, статус українських піввагонів дозволяв безконтрольно експлуатувати їх на залізницях країн СНД і Балтії. Але ці проблеми були озвучені до ухвалення закону про акціонування «Укрзалізниці» і ніяк з ним не пов'язані. Просто, пан Козак вирішив «зісковзнути». http://poslezavtra.com.ua/vladimir-kozak-ukrzaliznycya-ne-privatiziruetsya/

Якщо «Укрзалізниця» не приватизується», виникає питання: навіщо тоді було виводити 35 об'єктів, що відносяться до «Укрзалізниці», із списку об'єктів, що не підлягають приватизації (така норма міститься в перехідних положеннях Закону №9337)? Адже що не заборонене, то дозволено. У цьому контексті норма про те, що 100% акцій створюваного на базі «Укрзалізниці» акціонерного товариства закріплюється за державою, не виглядає вже настільки переконливою, адже цю норму можна змінити простою більшістю голосів народних депутатів. Але, навіть якщо цю норму не чіпати, є дуже простий спосіб приватизувати необхідне майно в обхід закону, випробуваний в новітній історії України багато разів. Створюються дочірні підприємства, потім вони акціонуються, потім їх акції розпродаються так, що держава з мажоритарного акціонера перетворюється на міноритарного. Формально «дочки» продовжують входити в материнську компанію, але насправді вони вже приватні. За такою схемою, до речі, був приватизований холдинг «Київміськбуд», хоча формально він ще належить київській общині.

Природно, кожного цікавить, а якою буде вартість проїзду в залізничному транспорті після акціонування «Укрзалізниці»; чи збережуться пільги для пенсіонерів, студентів, інвалідів, ветеранів і так далі. Володимир Козак в своїй статті заспокоює: «Процедура формування тарифів не зміниться і залишиться такою же, як зараз – повністю підконтрольною і підпорядкованою уряду та державі. Просто тема підвищення тарифів, так само як і тема нібито підготовки до масових звільнень залізничників, дуже зручні для політичних спекуляцій»

http://www.aif.ua/society/news/41895 – а тут він чомусь просить уряд підвищити тарифи…

Після цього можна побажати панові Козаку міцного здоров'я, згадувати його будуть «не злим тихим словом», коли по громадянах ударять астрономічні ціни на залізничні перевезення, оскільки все, що говорив Козак – брехня від першого, до останнього слова.

У програмі реформування залізничного транспорту чітко записано, що на третьому етапі реформування, в 2016–2019 рр., повинне припинитися субсидування пасажирських перевезень за рахунок вантажних. Тобто зараз пасажирські перевезення збиткові.

Пасажирські перевезення, і в першу чергу найзбитковіші – приміські – дотуються «Укрзалізницею» із засобів, що отримуються від вантажних перевезень. Якщо не відмінити субсидування, «вантажний бізнес «Укрзалізниці» буде поставлений в менш вигідне положення, ніж вантажний бізнес приватних операторів», оскільки частина прибутку вирушатиме на дотації. Але якби не проводилося реформування «Укрзалізниці» під гаслом «прибуток вище за все», то питання про підвищення тарифів для населення і не стояло би.

Коли вантажоперевезення відокремлять від пасажирських, потрібно буде якось покривати їх збитковість. Крім того, потрібно буде покривати витрати на Євро-2012, пов'язані із залізницею. А для цього доведеться підняти тарифи на пасажироперевезення в 3-5 разів. І якщо зараз купе у фірмовому поїзді №79 «Дніпропетровськ-Київ» коштує приблизно 150 гривень, то після дроблення і приватизації «Укрзалізниці» з'їздити в столицю – при вельми сумнівному сервісі! – обійдеться вам в 450-600 гривень.

Що стосується питання соціальних перевезень, тобто перевезення пільговиків, Козак відзначив, що «якщо залізниця перевозить когось в збиток собі, а це перевезення замовляє або державна влада, або місцеві органи влади, то ці перевезення повинні чітко компенсуватися». Як наша влада виконує свої зобов'язання по пільгах, вся країна побачила в кінці минулого року, коли в Бюджеті-2012 партією влади було чітко прописано, що пільги надаються лише за наявності коштів в бюджеті. А немає коштів – немає і пільг. Ви, я сподіваюся, розумієте, що наша держава не дотуватиме пасажирські перевезення з бюджету? Тому підвищення ціни квитків в поїздах, в т.ч. і для пільгових категорій пасажирів, справа часу.

Розділяй і пануй

Давайте ледь відвернемося, і поглянемо, як відбувалося акціонування РЗ в Росії. Це тим більше цікаво, що один з головних розробників законопроекту, координатор реформи транспортної галузі координаційного центру по впровадженню економічних реформ при президентові України Олександр Кава, відповідаючи на питання видання «Дзеркало тижня», підкреслив, що за зразок узятий російський досвід. А що сталося в Росії?

Зміна філософії вантажних перевезень з «вагони подаються незалежно від рентабельності перевезення» на «вагони подаються лише, якщо це дуже вигідно» поставила воднораз вантажні перевезення Росії на грань колапсу. Масу вантажів із-за малої рентабельності перевезення просто ніхто не хотів перевозити. «…це означає, що наш транспортний комплекс і служба диспетчеризації вагонів, на жаль, не узгоджуються з потребами економіки так, як треба. Ми провели реформи в цій сфері. але вони доки Ми провели реформи в цій сфері. але вони доки приводять до зворотного результату. Ми повинні набратися мужності і визнати, що зараз ця система працює погано», – це сказав російський президент Дмитро Медведєв. Але ж подібну систему створює зараз «Укрзалізниця»!

 «Укрзалізниця» – це колосальний плацдарм для розкрадання. А то, що всі реформи «біло-блакитних» це лише розкрадання, сумнівів вже немає ні у кого. І зараз партія розкрадачів не утримається від того, щоб «мати» залізницю по повній. Бо вже те, що зараз відбувається на «Укрзалізниці», свідчить про перерозподіл власності і передачу управління певним бізнес-кругам. Наприклад, у сфері вантажних перевезень, за інформацією «Української правди», ринок узурпований рядом посередників – операторів вантажних перевезень, яких пов'язують з бізнесом-імперією Ріната Ахметова. І отримати від «Укрзалізниці» заповітні піввагони в обхід цих операторів неможливо.

На початку січня ц.р. із заявою про використання «Укрзалізниці» на користь конкретної фірми виступив президент «Української зернової асоціації» Володимир Клименко. Зокрема, він відзначив, що «Укрзалізниця» видала наказ, згідно з яким вагони для зерна в першу чергу повинні надаватися компанії «Хліб Інвестбуд», 51% акцій якої належить «донецьким братанам». Через це останні компанії – експортери зерна – в 3-му кварталі 2011 р. отримали лише до 46% від заявлених вагонів і… колосальні збитки.

Експедиторський бізнес завжди був в центрі пильної уваги тих, хто виявлявся близько до ухвалення рішень в залізничній галузі. Сьогодні всім рулює глава «Укрзалізниці» пан Козак, екс-директор компанії «Лемтранс», яка входить в орбіту бізнесу Ріната Ахметова, соратником якого і є нинішній керівник «залозки». Відповідно, генеральному експедиторові Донецької залізниці, компанії «Лемтранс», вдалося розвернути бізнес за рахунок фактично безкоштовного здобуття від «Укрзалізниці» майже 4 тис піввагонів.

За великим рахунком, «Укрзалізниця» вже приватизована, адже те, що там відбувається зараз, працює не на державу, а на тих людей, які керують цією структурою. Наприклад, в Донецьку «Укрзалізниця» продає мазут. «Укрзалізничпостач», за результатами тендеру в квітні 2011 року, уклав угоду з «Нафтопостач» на 16,5 млн. грн. Вартість мазуту була вказана 5,5 тис. грн., хоча, за відкритими джерелами, мазут подібної марки можна придбати за ціну трохи більше 3 тис. грн. Якщо ж його імпортувати з Росії, буде ще дешевше. Хто на цьому заробляє? Той, хто керує державними закупівлями. А потім все відбивається на балансі підприємств. Це ще один приклад тупого «регіонального» управління державною власністю з точки зору інтересів українського суспільства.

Як позначиться процес реформування «Укрзалізниці» на людях, залізничниках, ми побачимо дуже скоро. Адже АТ створюється шляхом ліквідації вхідних в неї структур, це відкриває можливості для масового звільнення працівників. І хоча ухваленими законами передбачено, що дозвіл на скорочення може дати лише Міністерство інфраструктури, якщо це буде вигідно, я думаю, рука міністра Борі Колесникова не затремтить.

На думку більшості експертів, залізниця – це частина національної безпеки країни. У жодному випадку не можна віддавати таку стратегічно важливу інфраструктуру в приватні руки. Вона повинна цілком контролюватися державою. А приватизація залізниці ставить під удар безпеку кожного громадянина країни і національну безпеку України в цілому: «На відміну від авіа- та автобусних сполучень, в яких є багато конкуруючих компаній, залізниця одна, і рейки одні. У людей немає вибору, якою «залозкою» добиратися до місця призначення. Тому в цій сфері якість і безпека мають бути пріоритетами. А щоб ці пріоритети витримувалися, за ними потрібний строгий державний контроль. Ось чому українська залізниця може і повинна знаходитися лише в державній власності. Український олігарх – дуже безвідповідальний господар для того, щоб довіряти йому таку важливу галузь. То хіба ви хочете довірити свою особисту безпеку людині, яка скорочує робочі місця, не виплачує зарплати, уникає податків та ігнорує дотримання безпеки на виробництві? – думка експертів.

«Кондуктор» Борька, натискуй на гальма…

Якщо ви подумали, що грабунком колишнього держмайна все закінчиться, ви помилялися. Не такі вони люди – регіонали, щоб забути про електорат, тобто про грабунок населення. І не забули. Недавно два «біло-блакитних» братана – віце-прем'єр-міністр Борис Колесников і гендиректор «Укрзалізниці» Вова Козак – породили три «суперідеї», в результаті впровадження яких багато з нас, пересічних громадян, можуть назавжди забути про такий вид транспорту, як залізничний.

Спочатку Боря висловив свою VIP- думку, що майбутнє залізниці належить поїздам-експресам. Їх вводитимуть повсюдно, а щоб люди почали користуватися цією «екзотикою» активніше, їм треба запропонувати гнучку систему продажу квитків. За його словами, «ціна квитків варіюватиметься залежно від термінів і кількості квитків, що купують. Наприклад, квиток від Києва до Львова на експресі коштує 250 гривень… якщо ви його купите за 45 або 60 днів, то дешевше. Якщо в обидва кінці, то ще дешевше. Якщо в день відправлення поїзда, то дорожче. Може, і 280 гривень».

Пардон, ціна названа дійсно «для прикладу» або вже затверджена? Якщо для прикладу, то чому не 100 гривень, не 50? А якщо це справжня вартість проїзду, то можете уявити, в скільки обійдеться поїздка з того ж Львова, скажімо, до Донецька, Херсона або Сімферополя! А тепер, після акціонування «Укрзалізниці», ціноутворення може проводитися, як заманеться новим господарям, а його контроль буде практично недоступним громадськості.

Та і який би швидкий не був експрес, але дорога від Києва до Львова займе близько п'яти годин. Значить, від того ж Львова до, скажімо, Севастополя, якщо зробити проїзд безпересадочним, потрібно буде їхати більше 10-12 годин, які скрутно висидіти навіть молодій здоровій людині. А що ж говорити про дітей та пенсіонерів? До речі, нам постійно впарюють, що це звичайна світова практика, типа, так в Бельгії, в Швейцарії. Лише «забувають», що територія Швейцарії менше території України. І що прийнятно в маленьких країнах Європи, то для нашої країни не годиться ніяк. До того ж «оплетеніє» України мережею експресів – це справа навіть не близького, а вельми віддаленого майбутнього.

Але авторські шедеври Бориська про майбутні експреси вже сьогодні приводять до непомірного навантаження для гаманці тих громадян, які хочеш не хочеш вимушені бути постійними пасажирами. А буде ще гірше, оскільки, на думку Колесникова, купейні і плацкартні вагони – це архаїзм. І тому (тому!!!) ціна на квиток в купейному вагоні буде… збільшена на 12%. Я жодної логіки в цьому не бачу, але, мабуть, у vip-регіоналів своя логіка: для досягнення своїх цілей їм всі засоби годяться, навіть якщо вони і будуть врозріз із законами.

Аргументація приголомшлива! Плацкарт дорожчати не буде, оскільки це «соціальний» клас перевезення. Спальні вагони дорожчати не будуть, і так дуже дорогі. А ось вартість місця в купейних вагонах має бути вище, тому як люди, що їздять в купе, можуть собі дозволити платити більше, та і збитки залізниці потрібно покривати. Скажуть вам, що в касі немає плацкарти, а є лише купе, і хочеш – не хочеш, а доведеться купувати, якщо дуже квапишся. Я, наприклад, їжджу по можливості в купейному вагоні. Але якщо місця там подорожчають на 12%, то я собі вже не зможу цього дозволити і буду вимушений користуватися плацкартою. І таких як я – сотні тисяч.

У що ж, врешті-решт, виллється реформаторський «креатіфф» Колесникова? Купейні і спальні вагони їздитимуть порожні, плацкартні – переповнені. Купити квиток стане значно складніше, знову розквіте корупція поміж середньої і нижчої ланки працівників залізничних кас, знову розплодяться перекупники і спекулянти. Можливо, міністрові Колесникову це ніхто не пояснив? Йому ж ніколи входити в ці «непонятки», він зайнятий перерахунком бабла до Євро і піаром на ТБ.

Друга ідея по своїй «креатіффності» не відрізняється від першої. У проекті наказу «Про затвердження тарифів на перевезення пасажирів, багажу та вантажного багажу залізничним транспортом внутрішнього сполучення» Колісників пропонує ввести різні ціни на проїзд в поїздах залежно від календарних періодів і днів тижня. Передбачено введення 13 календарних періодів, в кожному з яких вартість квитка розраховуватиметься з врахуванням базової вартості та коефіцієнта від 0,7 до 1,07. Найдешевші квитки будуть 31 грудня і 8 березня, оскільки в ці святкові дні, мовляв, ніхто їздити не хоче. А найдорожчі квитки будуть влітку – з 1 червня по 31 серпня, тобто в період літніх відпусток. Тобто Бориська вводить «залізничний податок» на відпочинок. Він, як і всі «справжні» регіонали пропонує вибір: або сидіть літом вдома, або платіть «зверху» від реальної вартості квитка. До речі, це порушує і статтю Конституції про загальну рівність громадян України, адже Колісників пропонує «літнім» пасажирам платити більше, ніж «зимовим».

І ще одна дискримінаційна пропозиція: міняти ціну квитка залежно від дня тижня. У вівторок і середу квитки будуть щось на 10% дешевше, в п'ятницю і неділю – щось на 10% дорожче. Значить, після робочого тижня, в п'ятницю, люди їдуть до родичів, або на дачні ділянки, а в неділю повертаються додому за скажені суми! У будні ж дні їдуть лише відрядні та пенсіонери. Отже новина ця направлена проти всіх тих, хто працює, маючи час на зустрічі з друзями і родичами лише у вихідні дні.

Ну, а третя ідея народжена в запаленому мозку ген директора «Укрзалізниці», регіонала Козака. Цей «потужний інтелект» пішов ще далі за свого подільника. Посилаючись знову на «світовий досвід», він запропонував підвищити в два рази ціну на квитки в нічних поїздах. І дав сповна «логічне» пояснення: «Одні хочуть швидко доїхати, в дорозі користуватися Інтернетом, відпочити після дороги в готелі, підготуватися до ділової зустрічі, інші хочуть їздити «по-старизні». Але якщо поїзд – це готель на колесах, так треба і платити як за готель». Але якщо нічний поїзд – це «готель» (?!), то треба надати готельний сервіс: душ з гарячою водою, туалет, що не закривається на зупинках, широкі дивани, вечеря в «нумера», телефон… А де цей павіан бачив двох- або чотиримісні готельні кімнати розміром 2´2 метри? Потуги нашої регіональної влади пояснити свою тупість і непомірну зажерливість «світовою практикою» виглядають жахливо безглуздо і дебільно. Пам'ятаєте фільм «Ми з джазу?». Там є класна фраза: «Як говорив граф Толстой, все наше життя – суцільна залізниця». Загалом, «приємних» нам всім відпусток!

Сашко Вовк, «ОРД»          05.04.2012 1:56

http://www.ord-ua.com/2012/04/05/hvataj-meshki-vokzal-othodit-istoriya-o-tom-kak-golubye-ukrali-u-strany-zheleznuyu-dorogu/

Сучасна діяльність СБУ. Чи потрібна вона державі або народу України?

Мабуть вже не залишилось людей в цій країні, які не знають про те, що сучасні правоохоронні органи працюють не для захисту громадян та інтересів держави, а для забезпечення інтересів бізнес еліт нашого суспільства та «заробітку» великих грошей шляхом відмивання та здирництва. Лише невеликій обсяг роботи направлений на боротьбу з суспільно небезпечними явищами, все інше – показуха та імітація бурної діяльності. У цій статті ми не будемо зупинятися на гучних економічних та політичних справах, аби у читача не виникало сумніву про чергову заказану статтю окремої опозиційної партії чи бізнес структури. Також ми не будемо розглядати діяльність міліції та прокуратури, хоча в цих структурах теж не все добре. А зупинимось і проаналізуємо діяльність СБУ, яка стосується звичайних громадян України.

В даній статті ми не хочемо образити діяльність окремих працівників чи навіть підрозділів СБУ, які намагаються робити хоча би якусь суспільно корисну роботу, а лише бажаємо надати реальну картину загальної роботи одного з найкорумпованіших, не ким не контрольованого та не потрібного в такому вигляді для держави та народу органу безпеки. Отже про діяльність СБУ можна судити, переглянувши судові рішення по кримінальним справам, які підслідні цьому органу. Ми вибрали самі розповсюджені з них. Почнемо з судових вироків за статтею 361 Кримінального кодексу України:

Стаття 361. Несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку

1. Несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку, що призвело до витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації або до порушення встановленого порядку її маршрутизації, – карається штрафом від шестисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого та з конфіскацією програмних та технічних засобів, за допомогою яких було вчинено несанкціоноване втручання, які є власністю винної особи.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони заподіяли значну шкоду, – караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією програмних та технічних засобів, за допомогою яких було вчинено несанкціоноване втручання, які є власністю винної особи.

Прочитавши зміст цієї дійсно актуальної статті КК, розумієш, що вона направлена на попередження діяльності хакерів, які за допомогою інформаційних систем крадуть грошові кошти та добувають державну секретну інформацію або ж інформацію, що становить комерційну таємницю.

Але давайте глянемо, кого ж дійсно ловить наша СБУ за обвинуваченням по цій статті.

Звичайно, на наші запити ми не мали надії отримати таку інформацію, але нам допоміг чудовий сервіс http://reyestr.court.gov.ua – реєстр судових рішень України. Вибірка була судових вироків від 2009 року за наявністю в них 361 статті КК та співробітників СБУ.

І нашим очам відкривається цікава картина! Із всіх знайдених результатів по обвинуваченню по 361 статті КК був лише один вирок справжнім хакерам –  http://reyestr.court.gov.ua/Review/8632921! І навіть тут треба звернути увагу, що постраждалий по цій справі є громадянином Росії і, як стає зрозуміло з вироку, більша частина розслідування проведена його власними it-спеціалістами.

Але інші вироки по цій статті були відносно осіб, яких язик не повертається назвати хакерами. Цих вироків багато, але їх умовно можна розділити на чотири категорії.

Перша категорія, це, як не дивно, IP-телефонія. Здавалося, яким боком IP-телефонія відноситься до несанкціонованого втручання? Злочинці з цієї категорії зазвичай купляли GSM шлюзи (це прилад, куди вставляється картка мобільного оператора і він дозволяє прийнятий виклик підключати до іншого обладнання) домовлялися з Інтернет сервісами, які надають послуги IP-телефонії значно дешевше, ніж вітчизняні оператори зв’язку надають міжнародні розмови, та надавали такі послуги іншим. Це такі вироки, як наприклад http://reyestr.court.gov.ua/Review/5359206 , http://reyestr.court.gov.ua/Review/7533413 , http://reyestr.court.gov.ua/Review/15697928 . Цікаво, що за це поплатився навіть власник кіровоградського комп’ютерного клубу, який навіть не купляв GSM шлюз, а просто встановив у себе в клубі телефонний апарат, по якому було можливо дзвонити за кордон за окрему плату – http://reyestr.court.gov.ua/Review/2788381 . Отже напрошується висновок, що ми з вами, давши можливість іншій людині скористатися скайпом для дзвінка за кордон і в подяку за це отримавши пляшку пива, стаємо злочинцями, оскільки Укртелеком або Київстар недоотримав прибуток. І якщо ця людина проговорила годину, то цей недоотриманий прибуток буде становити сотні або ж навіть тисячі гривень. І ловити вас будуть не якісь там міліціонери, а наша доблесна служба безпеки. І чиї інтереси захищає в таких випадках СБУ – держави та пересічного громадянина, або корпорацій – монополістів послуг зв’язку.

До другої категорії відносяться випадки з використанням супутникового телебачення. Тут вже стає смішно, як по статті для хакерів СБУ ловить підприємців, що встановлюють супутникові тарілки та тюнери до них. Ось мешканець дніпропетровської області – http://reyestr.court.gov.ua/Review/17534164 – встановив клієнту тюнер, прошитий так, щоб він приймав пакет НТВ-Плюс, за що був успішно спійманий співробітниками СБУ. А от директор Млинівського ТзОВ “Радіосервіс” Рівненської області просто продав тюнери, де були введені коди для українських телеканалів “ТЕТ”, “ТРК”, “Київ” http://reyestr.court.gov.ua/Review/10150677 . Мало того, що ці коди викладені в мережі Інтернет та доступні для завантаження любому споживачу, який здатен уважно прочитати інструкцію на тюнер, так ці ж канали безкоштовно показують на ефірну антену. Але СБУ зреагувало та затримало злісного хакера. Можливо звичайно довго вести дискусію про авторське право на телепередачі, але одне зрозуміло для звичайного громадянина однозначно – це не робота для СБУ ловити продавців тюнерів.

Далі – ще смішніше. Третя категорія – радіоаматорство. Злісний хакер вийшов в ефір на інших частотах, ніж радіоаматорські, за допомогою саморобного радіоелектронного пристрою «Волна – З» (яка точна специфікація для саморобного пристрою!!!) і з використанням незареєстрованого позивного «Баритон» здійснював несанкціоноване  втручання в мережу електрозв’язку повітряної рухомої служби – http://reyestr.court.gov.ua/Review/9845199 . Від довгих рук СБУ його не спасло навіть те, що при виході в ефір він неодноразово звертався  чи не заважає кому-небудь у роботі. Навіщо було створювати Український державний центр радіочастот, коли СБУ всіх радіохуліганів затримає як хакерів. І правильно – так для радіохуліганів лише адміністративна відповідальність, а тут – отримай 2 роки обмеження волі.

Не впадіть з крісла! Четверта категорія – роздача Інтернету. В м. Приморськ Запорізької області,  злочинці вирішили роздати Інтернет, отриманий від Укртелекому, для своїх сусідів, беручи з них за це оплату – http://reyestr.court.gov.ua/Review/16228399 . Ви що, це ж порушення маршрутизації інформації. Працівники Бердянського МВ УСБУ в Запорізькій області зреагували на таке злісне порушення – злочинці отримали відповідно 4 та 3 роки позбавлення волі. Задля справедливості потрібно звернути увагу на те, що там була ще й наша друга категорія – супутникове телебачення, але роздача Інтернету була складовою злочину по статті 361 КК.

Проаналізувавши ці випадки можна зробити декілька висновків:

1. Нестача кваліфікованих працівників з питань інформаційної безпеки не дає можливості СБУ боротися з реальною кіберзлочинністю.

2. Компенсуючи нестачу кваліфікації, для звітності по боротьбі з кіберзлочинністю створюються показники за рахунок незначних діянь, які не є суспільно небезпечні, далекі від реальної кіберзлочинності, що можливо якимось чином кваліфікувати під статтю для хакерів.

3. Суміщаючи корисне з приємним, при створенні ілюзії боротьби з кіберзлочинністю співробітники СБУ захищають бізнес-інтереси великих корпорацій, таких як оператори зв’язку та супутникового телебачення.

Становище може спасти лише:

·         залучення справжніх фахівців у лави СБУ, для чого необхідне достойне грошове забезпечення;

·         проведення атестації співробітників, які зараз займають місце у підрозділах боротьби з кіберзлочинністю та звільнення непрофесіоналів;

·         громадський контроль за діяльністю спецслужби, яка ловить таких «хакерів».

Далі оглянемо без детального аналізу ще пару статей.

Наступна стаття, на якій ми хочемо зупинитися, це ст.368КК Одержання хабара. Проаналізувавши всіх хабарників України приходимо до висновку, що хабарі вище 10000 грн. в нашій державі, це рідкість. Цікаво, куди діваються справжні хабарники, які отримують хабарі у великих розмірах? Невже в наших спецслужбах вміють ловити тільки маленьких чиновників, при цьому, щоб задокументувати хабар в 400 грн. використовують цілий підрозділ Альфа та декілька груп зовнішнього спостереження та ще багато сил і засобів, які коштують державі не одну тисячу гривень. Ми не захищаємо маленьких хабарників, але відомо що риба гниє з голови і якщо вже витрачати кошти то для боротьби з хабарництвом у вищих ешелонах влади, тоді менше буде маленьких злодюжок на місцях. Але мабуть лише на це і вистачає професійності та мужності у керівників нашої спецслужби. Крім того відома велика кількість провокацій цих злочинів, за що слід притягувати до відповідальності співробітників СБУ на рівні хабарників. Але керівники СБУ заохочують провокації і підстави, що організовують їх підлеглі. Суди і прокуратура не вивчають причини та умови цих злочинів і, не бажаючи конфлікту с СБУ, ідуть по накатаній схемі.

Ще одна стаття, про яку слід згадати, це 359КК. Проблематика її застосування вже не раз підіймалась юристами, журналістами та звичайними громадянами, які не погоджуються з абсурдністю цієї норми. Так у нижче наведених статтях дуже професійно описани проблеми її застосування http://ord-ua.com/2012/03/16/359-stattya-kriminalnogo-kodeksu-ukrayini–tse-nastup-na-glasnist-i-svobodu-slova-sproba-pokraschiti-pokazniki-roboti-sbu-chi-kontrol-rinku-video-ta-audio-tehniki-pravoohorontsyami_1/ , також див. http://lb.ua/news/2012/03/14/141002_ohota_vedm_vremya_ukraina.html.

Справа в тому, що СБУ замість того, щоб займатися питаннями захисту держави від реальних шпигунів, притягує до кримінальної відповідальності звичайних громадян за покупку китайських чи саморобних аудіо чи відео приладів, які експерти СБУ визнають спеціальним шпіонськими засобами. Проблема в тому, що особа може і знає що придбання та продаж так званих СТЗ заборонена законом, але ніяк не може здогадатися, що таким може стати звичайна китайська іграшка-диктофон. Методика експертизи не оприлюднена. В Україні, за такі показові «злочини» вже засуджено більше 100 осіб, які не відомо з яких підстав визнані шпигунами. Невже події 1937 року повертаються?

Перелік статей з аналізом роботи СБУ ще не вичерпаний. Можливо у наступних статтях ми продовжимо аналіз діяльності нашої спецслужби. Прикро, що в гонитві за грошима та неякісними показниками СБУ не займається основними завданнями по захисту держави та громадян, а лише приймає участь у переслідуванні свого народу через прогалини законодавства. Є гучні скандали з витоку інформації, що становить державну таємницю та про спецоперації іноземних підрозділів на території України, які стали можливі у зв’язку з бездіяльністю СБУ. Але куди нам до зовнішньої діяльності, нам би внутрішній порядок навести.

Отже, проаналізувавши діяльність за судовими рішеннями по кримінальним справам можемо зробити наступні висновки. Ніхто із керівництва цього органу, в погоні за кількістю показників не слідкує за їх якістю, в наслідок чого за кримінальними справам притягуються особи за малозначні діяння, або за такі діяння за які достатньо було би адміністративної відповідальності. Велика кількість прогалин у законодавстві та процесуальні порушення стали можливі в результаті не контрольованості СБУ. Прокуратура, суди та інші органи, які б мали захищати інтереси держави та громадян, не бажають займатися наглядом і йти на конфлікт з системою СБУ та виправляти помилки судочинства. Тому що завтра, у результаті конфлікту, високо посадовці СБУ можуть не закрити очі на діяльність цих правоохоронців. Виходить замкнене коло, внаслідок якого страждають звичайні громадяни, а реальні злочинці уникають відповідальності дякуючи непрофесійному підходу до проблем боротьби зі злочинністю. Владі і правлячій бізнес-еліті байдужі проблеми у роботі цієї служби, тому що для них основними завданням СБУ є захист їх власних інтересів, а не інтересів держави та народу України.

“Спец” для “ОРД”            03.04.2012 14:24               

http://www.ord-ua.com/2012/04/03/suchasna-diyalnist-sbu-chi-potribna-vona-derzhavi-abo-narodu-ukrayini/

Інструкція, як посадити Азарова в Лук’янівське СІЗО

                                                У кого в чем счастье, а у свиньи в корыте

                                                        (російське народне прислів’я)

"Тут, розумієте, сталася доволі прикра подія. Пану Януковичу не сподобався договір про вільну торгівлю в СНД, підписаний Азаровим. Отже, Азаров двічі програв. З початку, коли в 2003 році він намагався провести ратифікацію ЄЕП через Парламент, але йому тоді показали дулю. Вдруге, коли його намагання вступити до російську ЗВТ та тим самим принизити економіку України, теж не знайшли підтримки.

Біс його знає, чому зараз Януковичу не сподобалися рішення Азарова. Обидва однаково жадібні і дурні. Пардон, може Азаров менш дурний. Або менш жадібний. Або навпаки. В принципі, яка різниця.   

Так от, я тільки-но звернувся до Генпрокурора з проханням юридично оцінити дії Азарова (копія мого листа додається). 

Дивіться, Тимошенко посадили за ґрати за те, що вона нібито перевищила свої повноваження як прем’єр-міністра. Грошей від цього не заробила (бо не хотіла), але в кінці історії їй впаяли 7 років буцегарні. Нагадую, що Юлю звинуватили в "умисному вчиненні дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб".

Хохма в тому, що коли в суду питали, а де ж той постраждалий від шкоди, то жодного не знайшлося. Мабуть за лаштунками сидів пан на букву Ф. з Росукеренерго, потираючи жирні спітнілі ручки.

За такою логікою Прокуратури, Азарова треба теж негайно закрити у в’язницю, бо він спочатку підписав договір про вільну торгівлю в рамках СНД з порушенням директив, наданих Януковичем (умисно вчинив дії, які явно виходять за межі наданих прав чи повноважень), тим самим зробивши замах на вчинення злочину, передбаченого статтею 111 "Державна зрада", а поспіль порушив "сталінські" статті 344 та 345 Кримінального кодексу України, за якими засуджено Тимошенко і Луценко.

Пане Президенте, якщо вам з особистої боязні не хочеться випускати Тимошенко з-за ґрат, але хочеться закрити проблему вибіркового правосуддя, бо кожного разу на зустрічі із світовими лідерами ви відчуваєте себе хлопчиком для побиття, то посадіть Азарова в Лук’янівське СІЗО за абсолютно подібну провину. Мені цікаво, чи буде ходити народ з квітами під камеру Азарова в день його народження, як це було з Юлією Тимошенко?

Але, пане Президенте, якщо ви мужик, то не треба боятись цієї тендітної жінки. Все рівно, вона Вас переможе. Головне для Вас – ким Ви пройдете історією України: чорною стрічкою, яку згодом вимарюють з підручників для дітей, або справедливим і мудрим правителем".

Я перечитав свій опус і попросту стало смішно. Пам’ятаєте прислів’я про бісер? Так він зараз дорогий – інфляція. Свині теж не дешеві.

Резюме. Почитайте моє звернення доГенпрокуратури. Там багато чого цікавого.

Сергій Терьохін, депутат від БЮТ _ П'ятниця, 06 квітня 2012, 19:31

http://www.pravda.com.ua/columns/2012/04/6/6962273/

Інвестиції у владу

Не роздавайте громадянам рибу – дайте вудки

Президент Янукович оприлюднив пакет соціальних ініціатив: житлова іпотека під 2-3% річних – десяти тисячам, виплати по 1000 гривень – шести мільйонам вкладників, підвищення зарплат, пенсій і допомоги – теж мільйонам. Причина ясна. Вибори.

Ціна питання? В уряді жонглюють цифрами: вісім мільярдів гривень, 16 мільярдів, 25 мільярдів…

Аргументи Януковича такі: за два роки його команда вивела країну із кризи, економіка стійко росте, гривня стабільна, і це створило базу для нових соціальних ініціатив.

Тоді чому в грудні, коли затверджувався бюджет-2012, про ці ініціативи не було сказано ні слова? Що сталося за два місяці? У країні трапилося економічне диво? Раптово надійшли мільярди доларів інвестицій? Росія різко зменшила ціну на газ? МВФ перерахував усі транші відразу? Знайшли золото Полуботка?

Нагадаю, саме Янукович, прем'єр-міністр і кандидат у президенти-2004, першим почав розкручувати спіраль популізму, роздаючи соціальні пряники. До нього таких масштабних безвідповідальних рішень, відірваних від можливостей економіки, не ухвалював ніхто. Після нього спіраль популізму розкручували інші: Ющенко і Тимошенко, разом і окремо. Особливо демонстративно і безвідповідально напередодні виборів-2010, коли економіка за рік обвалилася на 15%.

Чергові вибори – і знову популізм. Тимошенко запроторили до в'язниці, але спосіб спокушання виборців використали в кращих традиціях плагіату: «Юліна/Вітіна тисяча», «Юліна/Вітіна надбавка до пенсії», «Юліна/Вітіна іпотека».

Поглянемо на пакет Януковича з іншого боку. Якщо терміново виправляють кричущі диспропорції в пенсіях, додаючи 100 гривень одним, 165 – іншим, то це визнання недолугості пенсійної реформи! Якщо до Податкового кодексу за один рік внесли 500 поправок, а під соціальний пакет знову готують новації, це означає, що і податкову реформу провалено! Якщо одразу після ухвалення бюджету раптом «знайшлися» 25 неврахованих мільярдів, тоді й бюджетна реформа – блеф!

Насправді соціальний пакет Януковича вказує на масштаби розкрадання країни. 25 млрд. гривень – це лише частина річного «доходу» влади, якою напередодні виборів вирішено поділитися з виборцями. Не по добрій волі – вимушено. Це інвестиції влади – у зміцнення влади!

Людям, що живуть за межею бідності, надбавки – навіть мізерні – вкрай потрібні. Очевидно, частина незаможних на виборах знову підтримає владу. Тоді витрати влади будуть виправдані, а після виборів вона добере «свої» 25 млрд. з надлишком, за рахунок тих же громадян.

Але ж громадяни – не пінгвіни в зоопарку, щоби влада їх напихала рибою. Створіть умови, дайте людям вудки – вони самі, без влади, зароблять. І собі, і слабким, хто не може працювати й потребує державної підтримки.

Сильні, заповзятливі, ініціативні люди – середній клас, основа економіки і демократії – ось кого держава має підтримувати в першу чергу. Влада ж середній клас знищує, вбачаючи в ньому загрозу. І роздає подачки слабким, мізерні від того, що сильних з економіки виштовхує.

Піднімати зарплати і пенсії необхідно. Але не кон'юнктурно під вибори, а системно, на іншій економічній базі і з іншою цільовою установкою.

Мета – зміцнити внутрішній ринок, збільшити платоспроможність громадян. Сьогодні половина економіки працює на експорт, а світова криза доступ на чужі ринки обмежить. Треба вивести зарплату з тіні, що підніме й пенсії. Зняти непомірні нарахування на фонд зарплати, збільшити її частку в структурі витрат підприємств.

Економічна база? У підручниках давно написано, як стимулювати підприємництво і створення робочих місць; як ефективно витрачати бюджет і контролювати митний кордон; як прозоро проводити тендери і приватизаційні аукціони, відсікаючи від участі в них каламутні офшори; як визначити справедливі рентні платежі на видобуток корисних копалин; як боротися з монополією і стимулювати конкуренцію; як зробити доступними кредити і справедливими податки...

Правда, у підручниках немає «смотрящіх» і «відкатів», «майданчиків» і «конвертів», «прокладок» і «метеликів», «Сім'ї» і «сейфових угод» – усього того, на чому будується економіка влади. То чому б у неї не інвестувати 25 мільярдів?

журнал FORBЕS, квітень 2012                      3 квітня 2012

http://grytsenko.com.ua/blog/view-investytsiji-u-vladu.html

Режисер «Шахти №8»: «Героїв мого фільму регулярно викликали на допити…»

Ситуація навколо документального фільму «Шахта №8» вийшла далеко за межі фестивального скандалу. Як відомо, цю стрічку про дитячу працю на нелегальних шахтах селища Сніжне Донецької області невмотивовано зняли з конкурсної програми. І ажіотаж, що виник потому, привернув увагу до цього кіно навіть тих, хто міг би стрічку не помітити.

В ексклюзивному інтерв’ю DT.UA режисер картини Мар’яна Каат розповіла про зйомки проекту та наслідки у зв’язку з ним.

Нагадаю, що роботу естонського режисера високо оцінено на трьох десятках різних кінофестивалів. А в основі документальної оповіді – доля юного Юрія Сіканова, батько якого наклав на себе руки, мати спилася й живе з коханцем. Щоб утримувати двох сестер, хлопчик іде на ризик надзвичайно небезпечної роботи – в нелегальну шахту.

Робота над проектом тривала кілька років. Як зізнався сам герой картини, знімальна група приїздила до них разів десять. Тим часом студія «Інтерфільм», яку представляє Олена Фетисова, звинуватила естонську режисерку в тому, що фільм «побудований на вигаданих подіях».

* * *

«Скажіть кілька слів про своє собаче життя» – сіль цього жарту доступна навіть дитячій свідомості. Брат і дві сестри з селища Сніжне в Донецькій області пояснюють заїжджому режисеру з Естонії, що якщо так кажеш, то виходить, і життя в тебе таке – «собаче».

Бекграунд їхньої історії – мати-алкоголічка. Реальність – забуте Богом Сніжне. Це шахтарське селище, де виробництво давно зупинилося, а вугілля-годувальник – залишилося.

У тих краях, нарівні з городом, у кожному дворі є своя шахта. По-місцевому – «дірка». Кустарним способом у них видобувають наше чорне золото. Без знижок на вік – вісім годин під загрозою постійних обвалів.

Для 15-річного Юри це єдиний спосіб утримати сім’ю, заробити на себе та двох сестер.

І все-таки це не історія «нелегального бізнесу», як маркує тепер фільм Мар’яни Каат «Шахта № 8» українська преса. «Дірки» – лише антураж місцевого життя. Навіть не метафора, яку легко припаяти картині, в якій підлітки хочуть вирватися на світло, до нормального життя. Це проблема дитячої праці, жахлива сама собою. І вдвічі – від того, що пов’язана з шахтами.

Здається, ці хрестоматійні образи індустріальної Англії давно мали б осісти в підручниках із історії… Але перед нами – середовище для природного добору. Рідне. Українське. І діти, які живуть самі по собі, незламні у своєму прагненні залишитися і сім’єю, і людьми.

Мар’яна Каат, за великим рахунком, конструює документальну «сільську драму», наїжджаючи сезонно в Сніжне і спостерігаючи впродовж року за життям однієї дивної сім’ї… В якій є маленький чоловік, мала брехуха Юля та старша сестра Уляна, яка помалу «вичерпує» свою долю зі спільного казана. А ще є конфлікти, гіркі спогади про матір, День Перемоги, хороші (у міру нинішніх реалій) сусіди, лікарі, подільники Юри (дорослі шахтарі та друг-ровесник Діма) і мрія відкрити кафе в Донецьку. «Там уже зовсім інше життя в людей», – каже Юра у фіналі ламким підлітковим голосом.

Естонський режисер зазирає в це середовище не тільки як людина з кіноапаратом, а як представник цивілізованого світу. У якийсь момент у Юри проривається «це у вас там порядок…», а вслід за тим вистраждане про шахту №8 – «це не моє, я не житиму так!».

Скандал, який спалахнув навколо фільму в рамках кінофестивалю з прав людини Docudays UA, навіть соромно вкотре озвучувати. Але в нього є й нехороші «маяки» цензури, що йде слід у слід. А якщо точніше – самоцензури, яка, швидше за все, і приключилася з продюсером з українського боку Оленою Фетисовою. Буквально перед початком офіційного показу надійшов лист загрозливого змісту й відвертого хамства у бік режисера, чий фільм було названо «постановочним» і «аж ніяк не причетним до захисту прав людини».

Напевно, більшу образу документалістові важко уявити.

Мар’яна Каат, усупереч усьому, вирішила показати фільм глядачам. А всі скороспілі новини Інтернету відсилали зацікавлених на Youtube. Там, хай і в поганій якості, «Шахта №8» давно затребувана. І всі висновки зроблені. Цитую лише один принципово важливий відгук глядачів: «вірю кожному кадру!».

* * *

– Мар’яно, як ви знайшли своїх героїв?

– Я чула про цю ситуацію і про це життя в містечках Донбасу, полишених напризволяще. Рік народження проекту – 2007-й. Ми поїхали в розвідку. І наш перший герой, через якого ми мали намір показати цей світ, був шахтар-пенсіонер: такий собі борець за правду, місцевий Дон Кіхот.

У нього теж була власна копанка, яку показово закрила влада. Хоча на той час теоретично можна було законно легалізувати це виробництво.

Коли ж у нас з’явилися перші гроші на фільм, ми дізналися, що цей чоловік помер… Але все одно туди поїхали.

У пошуках героя я розмовляла з різними людьми і дізналася про 15-річного хлопчика, внука колишнього директора заводу «Хіммаш».

Спочатку ми не застали його вдома й пішли вулицею знімати, як люди видобувають вугілля у своїх дворах.

Специфіка цього регіону в тому, що вугілля залягає близько до поверхні, і його видобуток не потребує спеціальної потужної техніки. Початок такого видобутку пов’язаний із тим, що людям просто нічим було опалювати домівки. Потім це стало на рейки й перейшло в нелегальний бізнес.

– До Києва фільм об’їздив 30 фестивалів, отримав багато призів і був тепло зустрінутий. Як же сталося, що в країні, яка заявлена в копродюсерах, на шляху до показу фільму почали з’являтися перешкоди? Це абсурд якщо не з політичної точки зору, то абсолютно точно – з кіновиробничої. Копродюсер сам і заявляє – мовляв, мій фільм дурість і фікція!

– Ця ситуація не останнього дня. Та все одно вона була для мене абсолютною несподіванкою. Згідно з договором, український продюсер володіє ексклюзивними правами на комерційний показ.

Але в неї немає прав на некомерційний показ. Закидаючи фестиваль попереджувальними листами, вона елементарно вводила всіх в оману. Дорогою до Києва в літаку я ще раз уважно перечитала наш договір – питання некомерційних показів вирішую тільки я.

Пояснивши це фестивалю, в якого вже були листи від Фетисової і, природно, організатори не хотіли ризикувати, я вирішила ще раз написати своєму копродюсеру, процитувавши наш договір. Чекала, що вона надішле відповідь і дасть цей дозвіл. Натомість на адресу фестивалю надійшов лист із образами на мою адресу. Розумію, що він написаний, так би мовити, спеціально для «відмазки» журналістам: адже багато хто його читає й повторює характеристики «фікція» та «постановочні кадри»…

– Як документаліст взагалі може довести, що його фільм не «фікція»?

– У даному разі я показала фільм. І все стало на свої місця. Довелося вивести показ фільму за рамки кінофестивалю. А перед переглядом я зачитала публіці цей образливий лист, попросивши заодно захисту в ЗМІ. Реакція людей – найкраще свідчення моєї правоти. Я отримала стільки запитів та хороших побажань, стільки свідчень очевидців, людей, котрі знають про проблему або жили в тих місцях!.. До того ж у Києві зі мною були і два герої мого фільму.

– Це ваша ініціатива – викласти кіно в Youtube?

– Після обурливого інциденту на фестивалі за один день на Youtube у фільму було 20 тис. переглядів. Але, звісно, він лежить там незаконно, без англійських субтитрів. І зробила це, певна річ, не я.

У хорошій якості «Шахта №8» розміщена на onlinefilm.org. Але це платний сайт. Взагалі, це документальна драма. І, за великим рахунком, стрічку зроблено для кінотеатрів. Якщо грамотно організувати прокат – фільм міг би добре заробити. Жаль, що продюсер нічого не зробив для його розкручення.

– Що зараз із вашими героями?

– Маленька дівчинка в дитбудинку. Але в неї все гаразд. Я спілкуюся з нею по телефону. Діма працює в ресторані: смажить шашлики. Юра закінчив технікум. Отримав свідоцтво про освіту, професія – слюсар.

У «тих» місцях взагалі швидко дорослішають. Чоловіками стають у 15—16 років, заміж виходять рано. Я все-таки рада, що завдяки увазі правозахисних організацій, які співпрацюють із Docudays UA, у дітей тепер широкий захист – усі їх знають.

Раніше я почувалася в безвиході – дітей у зв’язку з фільмом постійно викликали на допити, а я перебувала в іншій країні.

Правда, Юра після одного з походів у міліцію сказав, що там фільм дивилися і їм… навіть сподобалося.

Ольга Клінгенберг «Дзеркало тижня. Україна» №12, 30 березня 2012, 19:55

http://dt.ua/CULTURE/rezhiser_shahti_8_geroyiv_mogo_filmu_regulyarno_viklikali_na_dopiti-99685.html

Ірину Акимову зловили на контрабанді в 100 тис. євро?

В суботу, 31 березня  2012 року, у Віденському міжнародному аеропорту при проходженні митного кордону була затримана перший заступник голови адміністрації президента України Ірина Акимова при спробі незаконно ввезти не задекларовані 100 тис. євро, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Чиновниця-контрабандистка не змогла задовільно пояснити, чому не задекларувала таку велику суму. В результаті 100 тис. євро в Акимової вилучили. Зараз австрійська митниця намагається з'ясувати, чи задекларувала Акимова ці кошти на українському боці кордону.

Втім, втрата 100 тис. євро навряд чи стане дуже відчутною для особистого бюджету Акимової. Ймовірно, чиновниці доведеться лише відмовитись від чергового шопінгу у віденських бутіках і бути схожою ще деякий час зі своєю славнозвісною сумкою з шкіри ягняти «Lady Dior» за $3,4 тис. Користування банальною кредитною карткою могло б уберегти Акимову від неприємностей на кордоні, але дріб'язкове бажання заощадити декілька тисяч євро на комісії банку привело до повної втрати заначки на витончені плоди високої моди.

Як відомо, Ірина Акимова дуже любить Відень: «Я дуже люблю Відень, де завжди дуже велика кількість цікавих виставок. Останній раз я була на виставці Магрітта (бельгійський художник-сюрреаліст Рене Магрітт. – ред.), і була приголомшена, тому що ця виставка зібрала його шедеври зі всього світу», якось журналістам хвалилася чиновниця.

З 1 вересня 2001 року КК України не передбачає кримінальної відповідальності за контрабанду валюти. Замість того, як майже у всіх країнах Європи, контрабанда конфіскується на користь держбюджету.

02.04.2012 18:18

http://www.ord-ua.com/2012/04/02/irinu-akimovu-pojmali-na-kontrabande-v-100-tyis-evro/

Покази в справі Завадського вибивають “ім’ям Індило” (+документи)

«Це вже певна «фішка» в Шевченківському райуправлінні міліції на Герцена», – говорять адвокати на підставі заяв затриманих.

Ти знаєш, що було з Індило? – кричали правоОХОРОНЦІ і п’ятеро продовжували бити по голові черевиками Ігоря Завадського, коли вже він втратив свідомість після падіння на підлогу. Чи буде він бачити, бо швидше за все пошкоджена сітківка ока, можуть встановити лише лікарі, якщо протягом 5-7 днів зробити обстеження та операцію.

Мабуть саме про такі «пояснення затриманих» говорила прес-офіцер Шеченковського райуправлення міліції Наталія Калиновська. Адже ні Ігор Завадський, ні його концертний адміністратор не підписали жодних документів у відсутності адвокатів, а допустили правозахисників лише на 5-ий день, коли синці та криваві садна трохи зійшли, а поламані ребра на око не побачити.

Незабаром ми оприлюднимо скани заяви Завадського про тортури.

Заяви потерпілих збирають іншими методами. Але теж без адвокатів, а часом й у відсутність батьків.

На запитання журналістів, на підставі чого порушили справу, згідно заяві дітей чи батьків або внаслідок оперативних розробок, начальник Головного слідчого управління МВС Василій Фаринник відповів : «Но, чтобы вы знали, уже есть и заявления…» Про це більше тут http://fakty.ua/147413-neizvestnye-potrebovali-chtoby-my-s-muzhem-skazali-milicii-chto-zavadskij-razvracshaet-nashego-rebenka

Оригінали заяви потерпілого. Для тих, кому нецікаво читати рукопис, ось розшифровка тільки одного речення.

‎”…в начале второго ночи сняли с меня наручники и захотели снять отпечатки пальцев. Я отказался и на меня с большой силой начало оказываться моральное давление (оно и не прекращалось с момента задержания): запугивания, оскорбления, звонок в ИВС с просбой определить меня на 3 дня в камеру где меня опустят и будут издеваться. Когда это на меня не подействовало, сотрудник Ростислав заломил мне левую руку и начал поднимать её выше вверх, потом подбежало ещё 4-е сотрудника и начали меня избивать. Я кричал на весь голос, сбежало много других сотрудников, потом один из избивавших схватил меня за яички и начал с силой их сжимать до бешеной боли – я орал, потом меня сбили с ног и я упал лицом вниз, ударившись головой об пол, потеряв при этом на время сознание, очнулся я от ударов ногами…”

01.04.2012 3:52

http://www.ord-ua.com/2012/04/01/pokazi-v-spravi-zavadskogo-vibivayut-imyam-indilo-dokumenti/

ЧП районного масштабу

Активісти "Громадянської позиції" у Київській області щойно повідомили, що по трасі Київ-Димер в напрямі села Нові Петрівці пройшла колона із 24-х пожежних машин. Сирени ревіли на повну потужність. Траса перекрита ДАІ, автотранспорт зупинено.

Один із даішників, на умовах анонімності повідомив, що в ніч на 1 квітня між 1:00 та 1:40 над Межигір'ям лунали гучні феєрверки. Потім на всю округу почав поширюватися густий дим. 

Тривогу підняв дільничний міліціонер, на якого з лісу напало величезне кенгуру у страусячих туфлях. Міліціонер був трохи напідпитку і спочатку признав кенгуру за свого кума, чим і поплатився - тварина викусила шматок вуха і пошкрябала кігтями обличчя стража порядку. 

Зусиллями мешканців кенгуру вдалося зв'язати. В сумці кенгуру виявлено записку - на квитанції британського аукціону Sotheby's великими літерами було написано: "Рятуйтє, гарім!" з президентським факсиміле.

Хто має додаткову інформацію, прошу повідомити невідкладно!

1 квітня 2012

http://grytsenko.com.ua/blog/view-chp-rayonnoho-masshtaba.html

Итоги марта: два года «кровосися» Яныча и много обещающий Федорыч

Неудачный перевод слова «кровососы» в авторском исполнении Яновича как-то прижился в нашей лексике, и не только самого премьера журналисты называют «кровосисем», но и слепили глагол – «кровосисят».  

Если в прошлом месяце мы отмечали двухлетний президентский забег Януковича, то в марте исполнилось два года уникальному явлению – Азаровщине.

 «Период затягивания поясов закончился. Наконец-то создан фундамент для реального повышения качества жизни. Президент поставил перед правительством самую ответственную, самую масштабную задачу за время независимости Украины — реализовать новую стратегию в социальной политике», — сказал Н.Азаров, сообщает пресс-служба правительства. При этом он еще сказал, что «… главной целью новой социальной политики должно стать преодоление социального неравенства, которое возникло в Украине за 20 последних лет. Что надо сделать: необходимо создать эффективную и действенную систему социальной защиты, которая бы гарантировала предоставление помощи каждому гражданину Украины».

Значит, это Азаров «затягивал пояс»? Так много красивых слов, так мало за ними содержания и доказательности. «Которая бы гарантировала…» Это сослагательное наклонение, и к реальным действиям, а тем более, к реальным результатам не приведет. Кстати, где информация, ну хотя бы о каких-то результатах реформ, заявленных в 2010 году? Реформы власть начала как национальный проект. Была создана проектная структура, которая занимается реформами, потом комитет… потом центр по имплементации… Но уже на следующем шаге произошел сбой: рабочие группы возглавили представители министерств, которые должны реформироваться. А дальше… Все поручения по написанию законов, по их внедрению — все отдано чиновникам.

Возникает образ гоголевской вдовы, которая сама себя высекла. Может ли министерство, которое реформируется, возглавить реформаторский процесс? Это — заведомо тупиковый путь. Вы хотели провести реформы, г-н премьер и отдали их выполнение  нашим чиновникам-откатчикам. Чиновник всегда найдет способ извратить реформы так, чтобы его интересы не были задеты. Если у вас жесткое управление, он доложит, что все реформы проведены, но по форме своей они будут противоречить содержанию. Если управление менее жесткое, то реформы просто заволокитят. И вот на эту «заволокитчину» у Азарова и ушло два годика. Похоже на реальное положение дел? Да. Значит, никаких реформ образца 2010 года нам не видать, как собственных ушей.

Азаров также обещал новый бюджет, который хочет подать в Раду в начале апреля. Вот в этом месте давайте посчитаем. Сколько будут стоить мартовские социальные инициативы президента (см.ниже) и где Азаров возьмет денежки?

 «Реализация социальных инициатив президента Украины Виктора Януковича потребует около 25 млрд. грн. Если говорить о тех расходах, которые должен понести наш бюджет для того, чтобы выполнить все социальны инициативы президента , они разделятся на две части. Для того, чтобы выполнить ипотечную программу – приблизительно 10 млрд.. грн; для того, чтобы выполнить все социальные инициативы, нужно будет 16, где-то 15 млрд. грн… Вместе — 25 млрд. грн.», — сказал вице-премьер Сергей Тигипко.

Вице-премьер поведал, что Президент поручил Кабинету Министров увеличить в мае-декабре 2012 года на сотню гривен размер пенсий 8,8 миллионам пенсионеров, обеспечить в июне-декабре выплату 6 млн вкладчикам Сбербанка СССР компенсаций по обесцененным вкладам в размере до 1 тыс. гривен, провести с апреля текущего года перерасчет страховых выплат инвалидам… предпринять шаги по активизации программы доступного жилья и внедрить европейский подход к регулированию цен на лекарства, и прочая, и прочая…

Глава Минсоцполитики заверил нас, что одна часть суммы на финансирование запланированных расходов, оказывается, уже есть в казне государства, а другая поступит до конца года.

Помните, какие жесткие политические бои разворачивались в конце 2011 года в Раде и вокруг нее, когда правящая партия «продавливала» проект госбюджета на этот год, предусматривающий обвальное сокращение социальных расходов. Тогда Азаров, вкупе с остальными членами Кабмина, в том числе и с паном Тигипко, уверяли нардепов и все остальное население, что государство вынуждено идти на подобные меры: бушует мировой финансово-экономический кризис, и под его влиянием национальная экономика недостаточно быстро наращивает объемы производства. В то же время долговое наследство предыдущих правительств вынуждает в 2012 году выплатить зарубежным кредиторам почти пятнадцать миллиардов долларов.

Но в марте, как оказалось, в госбюджете вдруг появились средства для повышения социальных стандартов. Самое интригующее, что «лишние» миллиарды нашлись в условиях, когда, во-первых, промышленность и АПК не стали работать лучше и потому даже теоретически не могли наполнить своими уплаченными налогами казну в озвученных размерах. Во-вторых, никто не отменял необходимость расплачиваться за внешние долги и не выделял нашей стране новых крупных кредитов.

Что означает эта «новая экономическая политика»? Т.е. в прошлом году наши «урядники» брехали, когда говорили о нехватке средств, а сами заныкали некую сумму для вбрасывания ее в экономику в предвыборный период. Возможен и такой вариант: миллиарды для увеличения социальных расходов правительство надеется получить за счет адекватного уменьшения финансирования других статей госбюджета или ускорения работы печатного станка дензнаков. В последнем случае рост объема денежной массы на внутреннем рынке неизбежно приведет к всплеску инфляции и к обесцениванию полученных надбавок. При этом уровень жизни «разбогатевшего» населения может не повыситься, а понизиться , где-то даже и вовсе рухнуть.

Глава правительства обнадежил население, что нынешние выплаты приведут к положительным результатам, внезапно «разбогатевшие» граждане начнут покупать больше продуктов питания, промтоваров национального производства, и это будет стимулировать отечественных аграриев, промышленников к наращиванию объемов создаваемой продукции. Возникает вопрос, по каким учебникам изучал экономику премьер, кто-то вообще в правительстве корректирует его спичи? Он, что, не представляет себе, сколько времени понадобится для восстановления внутреннего рынка, который разрушили те же импортеры из Партии Регионов?

Конечно, эксперты предлагают ряд мер, позволяющих найти средства для модернизации национальной экономики и повышения социальных стандартов до общеевропейского уровня, в том числе и таких, которые не требуют принятия новых законов. Например, всем известно, что государство не только имеет право, но и обязано в полной мере собирать налоги. Последние двадцать лет у нас от 40 до 60 процентов национальной экономики уклонялось и продолжает уклоняться от налогообложения. Если госаппарат, в состав которого входят силовые структуры, выполнит, наконец, свою налоговую задачу, то размер госбюджета сразу увеличится в два раза. Вот так считают специалисты.

Какие еще «покращення» принес нам Кабмин Азарова? Вот несколько примеров «проффесиональной» двухлетней работы.

 «Переговоры Украины с Международным валютным фондом (МВФ) зашли в тупик», — вице-премьер-министр социальной политики Украины Сергей Тигипко.

В последний раз миссия МВФ работала в Украине с 25 октября по 3 ноября 2011 года, после чего взяла паузу для дополнительной отработки технических вопросов. По оценке Всемирного банка, в настоящее время существует риск расторжения действующего соглашения о кредитной программе stand-by Украины с МВФ.

Напоминаю, что выплаты Украины Международному валютному фонду в 2012 году должны  составть $3,719 млрд..

 «От Украины могут потребовать досрочного погашения внешних займов», такое мнение высказал член политсовета УСДП, экс-министр финансов Игорь Уманский. « Поездка министра финансов Украины Юрия Колобова в Вашингтон (США) для переговоров с МВФ о реструктуризации задолженности Украины даст право другим кредиторам потребовать от Украины досрочного погашения займов и, как следствие, привести к техническому дефолту».

Еесли Азаров действительно поручил министру финансов вести переговоры о реструктуризации – это даст право некоторым кредиторам воспользоваться данной ситуацией и потребовать досрочного погашения своих долгов. Причем это право возникнет не только у кредиторов государства, но и у кредиторов предприятий госсектора. Понимает ли правительство значимость данного факта? Потому что реструктуризация любого суверенного долга, по сути, является «случаем дефолта». Опять «проффесионалы» наработали?

Заглянем в нашу послеоктябрьскую жизнь, и зададим себе вопросик: а будет ли жизнь после выборов?

Одновременно с песней про светлое социальное будущее, Сергей Тигипко сказал следующее: «… после выборов услуги ЖКХ будут дорожать. До предстоящих парламентских выборов в Украине повышения стоимости жилищно-коммунальных услуг для населения не будет. Если цены на услуги ЖКХ для населения и будут повышаться, то в следующем году и поэтапно». Но, в принципе, все правильно, и если спектакль «Выбери меня», закончится в пользу ПР, все , страны не будет. Зачем вообще мы, население, на таких дорогих землях?

Эксперты же полагают, что нас ожидает жесткий ценовой шок: тарифы на газ резко вырастут после выборов. Вот мнение директора Института энергетических исследований Дмитрия Марунича: «Тарифы будут повышаться. Это не должно быть иллюзией. Если макроэкономическая ситуация будет стабильна до выборов, то это произойдет после выборов. Потребитель испытает жесткий ценовой шок».

Да и Всемирный банк прогнозирует, что в ближайшие 10 лет расходы населения на газ вырастут со 195 евро в год до 450, что станет тяжелым бременем как для отдельных семей, так и для бюджета страны, которой придется компенсировать до 70% стоимости голубого топлива. http://censor.net.ua/news/200796/tarify_na_teplo_stanut_nepodemnymi_dlya_mnogih_ukrainskih_semeyi_vsemirnyyi_bank

Еще два примера Азаровщины: «О любви к богатчеству»

Пример 1. Наши спесивые, малограмотные, но понтовитые чиновники поставили европейский рекорд по числу служебных автомобилей Украина в сотни раз опережает благополучные страны Европы. Кабмин и Азаров лично затеяли кампанию «по сокращению служебного автопарка », — и что? «Правительство два года осуществляет политику жесткой экономии на содержание аппарата госуправления», – Азаров. Надо сказать, что это самый аппарат на премьера облокотился и продолжает покупать себе дорогие автомобили. За деньги госбюджета.

Чиновничий класс, который подчинен главному чиновнику – Азарову — позволяют себе абсолютно неоправданные траты, когда речь идет о служебной машине, которая будет возить такую значимую госзадницу. А, например, в Великобритании на всех высших госслужащих приходится 191 служебный автомобиль, и ни один из них не закреплен за отдельным человеком. Трудно поверить, но в Кабмине «гордятся», что теперь число автомобилей, которые возят «урядников», сократилось до рекордно низкой по украинским меркам отметки — 6972 штук. ( в 36 раз больше гаража британцев и в 268 раз больше, чем в Дании.) По данным Кабмина, за два месяца с.г. им удалось сэкономить на транспорте $627 тысяч. Но за тот же период, по информации СМИ, основанным на данных «Вестника госзакупок», затраты казны на закупку, аренду и обслуживание служебных гаражей составили $2,5 млн.

Пример 2. Сына Азарова спешно отправили с поста в подполье: «засветился» его домишко в Австрии и вид на жительство. После чего сынок премьера оставил должность руководителя в австрийском фонде «Sustainable Ukraine». Об этом сообщило немецкое издание Zeit. http://www.zeit.de/index

Наблюдательный совет этого Фонда возглавляет интересная фигура бывшего канцлера Австрии Альфреда Гузенбауэра. Интересна потому, что сей муж исполняет обязанности сопрезидента российского Общественного форума – «Диалог цивилизаций». А основателем и вторым сопрезидентом этого форума является Владимир Якунин, бывший сотрудник КГБ, за которым стоит сам светлейший Владимир Владимирович Путин. http://minprom.ua/news/88220.html

Как поется в песенке из фильма про трех мушкетеров: «… шпионы там ,шпионы здесь, без них не встать, без них не сесть…»

Запросы отечественных СМИ с просьбой прокомментировать австрийскую недвижимость и Алексей, и Николай Азаровы проигнорировали.

Познакомьтесь с анализом финансовой ситуации в Украине, который недавно опубликовал польський сайт «Оbserwatorfinansowy.pl». Это также результаты работы правительства Азарова. http://www.obserwatorfinansowy.pl/2012/03/04/finanse-ukrainskie-czy-bilans-sie-zgadza/?k=analizy

Ну, и напоследок: немного о гастрономических пристрастиях Яновича. Дело в том, что почти 100% отечественных колбасных изделий содержат синтетику и красители. Посему, по информации СМИ, премьер Николай Азаров «с сожалением» отказался от колбасы и сосисок и полностью перешел на натуральные продукты. При этом он подчеркнул, что анализ продаваемых в Украине товаров показал, что большинство товаров абсолютно не соответствует стандартам качества». Кроме «сожалений» есть какая-то реакция, действия? Кто отвечает за стандарты качества? Соответствующее министерство, входящее в Кабмин. Ну, а сколько стоят натуральные продукты, мы с вами знаем,и большинству они не по карману. А премьер их кушает. Жить хочет… http://news.mail.ru/inworld/ukraina/society/8313918/

 «Мартовские иды» президента

«Требуйте от меня все, чего ваша душа пожелает. Не такой я человек, чтобы на обещаниях экономить». В.Янукович. «Из невысказанного».

Чем занимался в марте первый политик страны? Пан Янукович занимался любимым делом: обещаниями.

Президент Украины Виктор Янукович признает, что в обществе усиливаются сомнения в правильности действий власти, но уверен в правильности избранного пути. «К большому сожалению, изменения (!!!) происходят слишком медленно, решения внедряются с большими трудностями», — заявил он на недавнем съезде Партии регионов в Киеве.

Да, изменения происходят: рост цен зашкаливает. Уверенность в «правильном пути», настораживает, значит, дальше будет еще хуже?

Далее, Янукович выродил четыре стратегических направления социальных реформ, и обозвал их «новыми социальными инициативами». (не перечисляю, поскольку все читали)

Бюджет сих «Мартовских ид» мы уже посчитали выше. Посмотрите, как гарант обосновывает новую многоходовую социалку: «Тема нашей встречи сегодня — новые социальные инициативы, новое качество государственной социальной политики. Кто-то спросит — почему подходим к этой теме лишь сейчас? Отвечу откровенно: два года мы были вынуждены преодолевать те завалы экономической и социальной политики, которые достались нам в наследие от наших предшественников». http://president.gov.ua/ru/news/23275.html

Это утверждение могло бы вселить в кого-то надежду, если бы не один важный момент: прошло всего три месяца со времени принятия бюджета, в котором ни о каких революционных повышениях социальных стандартов не шла речь и близко.  Возникает логический вопрос: «Что изменилось в экономике Украины? Какое произошло экономическое чудо, которое не заметили большинство украинцев? Возможен ли такой ожидаемый прорыв в увеличении качества уровня жизни?». 

Продолжая вселять «надежду» в каждого обывателя, гарант говорил о повышении соцтандартов. «Я помню каждое обязательство перед гражданами и буду последовательно, шаг за шагом их выполнять. Так, по сравнению с прошлым годом размер прожиточного минимума на одного человека в текущем году возрастет в среднем на 14%», — утверждает Президент.

При этом также замалчивается существенный фактор: при подсчете «прожиточного минимума» применяется конфигурация, которая не менялась с 2000 года. Мы уже писали, что суточная «пайка» рядового гражданина нашей страны сравнивается экспертами с такой же из блокадного Ленинграда (помните, каждому украинцу предлагают прожить в день на четверти килограмма картофеля, 100 граммов хлеба, 10 граммов макарон и 25 граммов колбасы?). Но вот здесь у меня есть стопроцентная уверенность, что эти цифры гаранту неизвестны.

Да, социальные инициативы пана Президента вызвали определенный резонанс. Но даже сторонники этой власти (например, известный социолог), высказывались очень обтекаемо и осторожно: « … приоритеты, которые выдвинул Янукович, в принципе представляют некий интерес в том случае, если это будет системная работа (!!!). Если власть хочет удержаться, она должна предлагать системную работу для того, чтобы граждане могли строить некую перспективу».

Президент: «… граждане не удовлетворены существующим положением. Ситуация с реальными доходами, сохранение огромного разрыва между бедными и богатыми, высокий уровень теневой экономики и коррупции вызывают обеспокоенность у большей части общества. Поэтому новые социальные инициативы, которые мы рассматриваем — это своевременный и четкий сигнал о том, что реформы и стабильность дают свой конкретный, практический результат». 

По сути это означает чистосердечное признание в соучастии. Ведь вся ответственность за отсутствие реформ за прошедшие два года лежит на Президенте, а социальный разрыв между богатым и бедными только увеличивается. Мало того, что в Кабмине много людей, которые владеют обширным бизнесом, тот же Валерий Хорошковский, состояние которого эксперты оценили в $1,6 млрд.., но и введение так называемого антикоррупционного законодательства стало очередной ширмой для прикрытия нелегальных доходов ВИП-чиновников. Напомню, что декларирование доходов стало основой антикоррупционного закона. Но при этом оно фактически вводится после 2012 года, отсутствует  возможности проверить достоверность декларации, достаточно отселить родственника из жилища чиновника, чтобы тот не фиксировал свои доходы. Да и эти призрачные нормы регионалы хотят отменить. И утверждение главы государства о введении «налога на богатство» выглядит просто очередным блефом.

Да, гарант еще что-то говорил о модернизации социального обеспечения, ведь «это не только сэкономило бы средства социальной направленности, но и улучшило бы атмосферу в обществе». Однако, не совсем понятно о какой экономии мизерных средств, «накапанных» на социальные направления идет речь,  с учетом рекордных сумм выделенных на Верховную Раду, АП, силовиков говорил Президент?

Чего на сегодняшний день у власти достаточно, так это абсолютное отсутствие информационного обеспечения своих действий (за что Ганька Герман получает зарплату?). Позитивный результат для любой власти важен только в том случае, если власть объясняет свои действия, население понимает, что хочет власть, демонстрируются возможности и риски, которые существуют у страны и у власти. Вывод: сегодня власть в Украине, в которой раз скатывается к банальному предвыборному популизму. Причем с каждый годом  эти стандартные, раздражающие призывы «к светлой жизни путем  реформирования» на фоне действий, прямо противоположных сказанному, все тяжелее прикрыть громкими и пустыми фразами.  Правда, лично у меня, один вопрос остался без ответа: если народ его не слышит и не слушает, то к кому все-таки обращался президент?

Весенние радости электората

Почуяв весну, наши чиновники и парламентуи встрепенулись, почистили перья, (конечно, гормон поет) и занялись новыми планами, новыми законами, да и вообще – чем-то новым. Чиновники были бы не чиновниками, если бы не придумали новый распил государственных денег. Блестящий план по дерибану бюджета был предложен Кабмином в марте, и называется он «Концепция общегосударственной целевой социальной программы патриотического воспитания населения на 2013-2017 годы», естественно, разработанный под чутким руководством премьера.

Коротко: за 40 миллионов гривен в год половина украинцев через пять лет будет считать себя «патриотами». Это не шутка. Вот патриотические планы Кабмина: начиная с 2013 года из госбюджета Украины ежегодно будет выделяться 40 млн.грн. на патриотическое воспитание населения ,т.е. на нас с вами. (Документ есть на сайте Кабмина).

Шедевром этой программы стал «Перечень оценочных показателей реализации программы патриотического воспитания». Судя по стилю, этот раздел сочинял если не сам Янович, то кто-то из старых пердунов-комсомольцев, вытащивших из широких штанин заплесневелый документ эпохи «застоя». Предусмотренные «Концепцией» мероприятия увеличат количество украинцев, безусловно считающих себя патриотами, с 31% в 2013 году до 48% в 2017. Далее, весь «патриотизьм» разбит по составляющим, которые тоже непременно будут возрастать. Сюда относится доля населения, «которое гордится своим языком», для «которого основным поводом гордиться своей страной является историческое прошлое», «которое гордится национальной культурой и искусством», «военным могуществом государства» (вот это сильный ход!) Да, проявлением патриотизма авторы еще считают «работу с полной отдаче по специальности». Не верите? А вот Азаров поверил.

Количество желающих эмигрировать из Украины с 2013 до 2017 года планируется уменьшить вдвое — с 40% до 20%. Это, простите, они каким образом собираются в два раза снизить число желающих послать это государство подальше? Закрыть границу? Перестать выдавать загранпаспорта?

Да, и как, скажите на милость, привить патриотизм и сформировать правовую культуру в стране, где первые лица позволяют себе абсолютно игнорировать законодательство?

 «Предложенная концепция настолько размыта и неопределенна, что возникает вопрос: а есть ли здесь вообще какая-то концепция? Представленное к рассмотрению, скорее, представляет собой запрос на финансирование без надлежащего обоснования, а не серьезный документ с определением принципов и основных направлений патриотического воспитания, на которые государство должно ежегодно тратить 40 млн грн» , — это мнение доктора политических наук Владислава Гриневича (Институт политических и этнонациональных исследований).

В Концепции есть и меры по развитию физкультурки: «Финансирования Общегосударственной целевой социальной программы развития физической культуры и спорта на 2012-2016 годы составит почти 32,2 млрд.. гривен и будет осуществляться за счет средств, предусмотренных в государственном и местных бюджетах, а также за счет других источников». Ну, вот все и стало на свои места.

http://kmu.gov.ua/kmu/control/ru/publish/article?art_id=244501440&cat_id=244313416

Чем еще нас «порадовали» государственные мужи в первый весенний месяц? Получите!

Радость № 1. Верховная рада 21 марта не поддержала проект постановления об увеличении прожиточного минимума и минимальной заработной платы в 2012 году. За документ, внесенный народным депутатом Вячеславом Кириленко (фракция НУ-НС), проголосовали всего 149 народных депутатов из 404 зарегистрированных в сессионном зале. Данный проект постановления предлагал признать, что прожиточный минимум и минимальная заработная плата, установленные законом «О государственном бюджете Украины на 2012 год», не обеспечивают социальные и культурные нужды человека.

Радость № 2. Украинцев лишили гарантий на возврат депозитов. Новый закон «О системе гарантирования вкладов физлиц» не предусматривает больше гарантированного возврата вкладчику депозита размером до 150 тыс грн. До принятия закона эту сумму выплачивал Фонд гарантирования вкладов физлиц. Теперь же Фонд сам будет решать, какую сумму он выплатит вкладчику. http://www.depo.ua/ru/vlast-i-socium/zakon-i-grazhdane/ukraincev-lishili-garantii-na-vozvrat-depozitov-_-ekspert.htm

Радость № 3. С 1 апреля в Украине вырастут тарифы на электроэнергию. Национальная комиссия, осуществляющая регулирование в сфере энергетики, утвердила розничные тарифы энергоснабжающих компаний на электроэнергию на апрель 2012 года. Об этом говорится в постановлении НКРЭ №292 от 23 марта 2012 года.

Радость № 4. Конституционный суд обнародовал решение по делу о конституционности нескольких положений закона «Об основах предупреждения и противодействия коррупции». Поводом для рассмотрения КС этого вопроса стало обращение 53 народных депутатов фракции Партии регионов. Они попросили суд разъяснить две нормы этого документа: запрет депутатам и госслужащим входить в состав каких-либо органов управления предприятий, а также обязанность народных депутатов и чиновников декларировать свои расходы и расходы своих семей, начиная с 1 июля 2011 года. Конституционный суд ,после недолгих колебаний, освободил народных депутатов и чиновников высшего ранга от обязанности обнародовать свои расходы за вторую половину 2011 года.

 «Это решение было принято под выборы. Партия регионов фактически уходит от публичности в заполнении деклараций в избирательный год, ведь совершенно очевидно, что перед выборами нужно скрыть все свои доходы и расходы, и не надо говорить, что данные о доходах и расходах чиновников будут указаны в налоговых декларациях. Конституционный суд и тут подсуетился, приняв решение о конфиденциальной информации. Все это сделано с одной целью: чтобы до конца этого года, пока не пройдут выборы, не допустить никакой гласности» , — первый заместитель главы фракции «БЮТ-Батькивщина» Сергей Соболев.

Правда, в Партии регионов такие заявления называют «инсинуациями» .

Институтом изучения рынка и общественного мнения IFAK по заказу украинской редакции DW представил в марте результаты репрезентативного социологического опроса. Как оказалось, каждый третий житель Украины готов выйти на митинг протеста, чтобы добиваться изменений в стране, а 31% процент украинцев стали бы участвовать в политических демонстрациях, если бы они проходили сейчас. Исходя их полученных цифр, социологи говорят о большой доле готовых к протесту граждан. Украинцы на востоке и на юге страны особенно недовольны действиями команды Януковича в экономической сфере. В этих регионах улучшения условий труда посредством участия в демонстрациях стали бы требовать 68% процентов респондентов.

http://korrespondent.net/ukraine/politics/1329559-dw-v-ukraine-usilivayutsya-protestnye-nastroeniya

Украинские правозащитники опубликовали ежегодный доклад и заявили об ухудшении ситуации с правами человека в Украине по итогам 2011 года. Участие в подготовке доклада приняли около 30 украинских правозащитных организаций. Авторы доклада называют «катастрофической» ситуацию с обеспечением социальных и экономических прав на Украине. «Бедными себя называет четверть населения Украины; 85% украинцев, чтобы выжить, вынуждены были экономить на своем питании, отдыхе, развлечениях и одежде» . Они также отмечают сокращение социальных выплат на Украине. «В ответ на протесты граждан государство фактически перешло к политическим преследованиям».

http://www.bbc.co.uk/russian/international/2012/03/120313_human_rights_ukraine.shtml

Приведенные выше примеры, как нельзя «лучше» коррелируют с мартовскими, много обещающими, тезисами власти.

В этом материале как-то не сложилось с экономикой. Премьер говорит, что у него растет ВВП. Ну, что же, бывает… Наша с вами «экономика выживания» не попадает под праздничные реляции власти. Помните, что в фильме «Кин-дза-дза» Уэф говорил пацаку — дяде Вове? «Я не могу связаться с правительством. Наше правительство живет на другой планете». Ну, пацаки, до апреля.

Саша Волк, «ОРД»

P.S. Цитата из Gazeta Wyborcza, «Premier Ukrainy. Gra zasadami» («Премьер Украины. Игра по правилам»), где Азаров дал интервью польскому журналисту Марчину Войчеховскому.

 «На украинской политической сцене никто не идеален. Каждого (включая, вероятно, и президента с его правительством) можно было бы в чем-то обвинить и за что-то приговорить. Единственный способ это изменить – подвести жирную черту и сделать большой шаг вперед. После оранжевой революции об этом прямо говорил бывший тогда главой европейской дипломатии Хавьер Солана: «Господа, пришло время играть по правилам, а не правилами». Но с того времени каждая очередная команда, которая приходит к власти над Днепром, продолжает играть правилами, а не по ним. И до той поры, пока это не изменится, Украина будет топтаться на месте. В независимости от того, что скажет премьер Азаров польским журналистам.»

 (Na ukraińskiej scenie politycznie nikt nie jest idealny. Każdemu można by coś zarzucić i za coś skazać, pewnie łącznie z obecnym prezydentem i rządem. Jedynym sposobem, by to zmienić jest postawienie grubej kreski i długi krok do przodu. Po Pomarańczowej Rewolucji powiedział to zresztą wprost ówczesny szef europejskiej dyplomacji Javier Solana: “Panowie, czas grać według zasad, a nie grać zasadami”. Ale od tamtego czasu każda kolejna ekipa, która przychodzi do władzy nad Dnieprem, gra zasadami a nie według zasad. I dopóki to się nie zmieni, Ukraina będzie ciągle stać w miejscu. Niezależnie od tego, co premier Azarowa powie polskim dziennikarzom.)

http://wyborcza.pl/1,75477,11394676,Premier_Ukrainy__Gra_zasadami.html  29.03.2012 23:47

http://www.ord-ua.com/2012/03/29/-itogi-marta-dva-goda-krovosisya-yanyicha-i-mnogo-obeschayuschij-fedoryich-/?lpage=1