ОБКОМ-WEEKLY
В останній
тиждень перед відпусткою президент Янукович трошки втомився. Не фізично,
звісно, а морально. І це не дивно: не всяка мораль може винести стільки
покращення відразу ...
Звичайно ж, завжди знайдуться заздрісники, які скажуть, що Віктор Янукович і мораль – поняття
взаємовиключні, але віри цим людям в нашій країні давно вже немає. Ще,
здавалося б, зовсім недавно вони на повному серйозі казали, наприклад, про
несумісність таких речей, як Віктор Федорович і книги, або там, припустимо,
окуляри. Але життя швидко розставило все по своїх місцях. Скинувши маску
малоосвіченого Битюг, який в останній раз брав у руки книгу ще в школі, та й то
тільки для того, щоб хряснути нею по голові сусіда з передньої парти, очільник
держави вразив своїми літературними талантами навіть найзапекліших скептиків і
по праву сильного став цього року найбільш високооплачуваним письменником за
всю історію світового книговидавництва.
Ну а про окуляри, якими президент з часів інавгурації
регулярно прикрашає свій м'язистий ніс під час масових заходів, і говорити
нічого. Досить згадати той факт, що коли Віктор Федорович вперше надів їх на
полювання, то кабан, що проходив повз, кажуть, так здивувався, що застиг з
відвислою щелепою і стояв так до тих пір, поки зворушений Янукович не взяв його
під пахву і не відніс в клубний будиночок. Розповідають, що нещодавно той кабан
написав заяву про вступ до Партії регіонів ...
Багато ще говорили про несумісність Віктора Федоровича і
його дружини Людмили Олександрівни.
І що? Вже сьогодні ми бачимо, як президент Україні по дорозі в кримську
Мухалатку заїжджає до Донецька, безсумнівно, щоб забрати з собою на відпочинок
красуню-дружину. І зовсім не для того, щоб, як кажуть злі язики, відбуксирувати
її за буйки в Чорному морі на потиканому шилом матраці, – Людмила, кажуть,
плаває, як левіафан, так що там би довелося ще й веслом додавати. Але хто тоді
буде смажити Віктору Федоровичу спійману ним у відпустці рибу барабульку? ..
Вже у всякому разі не кухарка Надя – держслужбовець 4 розміру ... тобто,
пардон, рангу. Так що тут злі язики знову, як кажуть, схибили.
Так от, на цьому тижні з'ясувалося, що з мораллю у Януковича
теж все як слід. Що й казати, далеко не кожен на місці президента зумів би піти
на такий морально-етичний подвиг, як порятунок честі та гідності спікера
Верховної Ради Володимира Литвина,
якого голова держави в день прийняття делікатного законопроекту про мову
заманив на гуманітарну раду і утримував там до того часу, поки Чечетов не оцінив «красу гри».
Не може бути ніяких
сумнівів в тому, що Литвин б при необхідності впорався із завданням по
«розлученню кошенят» не менш успішно, ніж його добрий друг Адам Мартинюк, який раніше чесно ділив з ним хліб, сіль та інші
заробітки, а тепер взяв і нахабно з'їв все сам. Володимир Михайлович, звичайно,
великий майстер учиняти публічні істерики хоч з рушником, хоч з голими
руками, але ще перше читання мовного законопроекту наочно продемонструвало, що
в разі необхідності Литвин здатний підтертися своїм рушником так само природно,
як і промокнути їм власне заплакане обличчя – в будь-якій послідовності,
питання лише в ціні.
І, тим не менш, Віктор Федорович віддав перевагу позбавленню
Володимира Михайловича від тяжкого тягаря відповідальності (мабуть, Мартинюк
обійшовся дешевше), та й сам негайно зістрибнув з теми в
своєму улюбленому стилі: ну, мовляв, не знаю, що воно там за закон, як кажуть,
треба буде розібратися. А прем'єр-міністр Микола
Азаров так зрадів, що взагалі два дні ні про що, крім Євро, і говорити
не міг, тільки до вечора розколовся, і заявив, що «опозиція заперечує право половини населення
Україна розмовляти рідною мовою», маючи на увазі під означеною половиною,
очевидно, себе, тому що важко в нашій країні знайти людину, якій українська
мова принесла стільки складнощів та публічної ганьби, як Миколі Яновичу. Вже
близький момент, коли кайдани тяжкі впадуть з неповороткого язика голови уряду,
залишилося тільки вмовити Литвина, що вперся, підписати непевний проект
Ківалова-Колесніченко, а далі вже все відбудеться автоматично (зустріч з Путіним у Януковича вже, що
називається, на носі, а Віктор Федорович чомусь упевнений, що мовний закон
можна втюхати Володимиру Володимировичу в обмін на газову знижку ще більш
успішно, ніж закон про скасування літнього часу).
І ось тут Янукович знову проявив незрозумілу моральність по
відношенню до Литвина. З моменту резонансної пред'яви, яку той кинув майстрам «розлучення
кошенят», пройшло достатньо часу для того, щоб заспокоїти емоції, що опанували
спікером, за допомогою праски, паяльника або, на лихий кінець, целофанового
пакета, натягнутого на голову. Зрештою, можна було вивезти спікера в
«Межигір'я» в багажнику самого маленького автомобіля кортежу і змусити його
попрацювати пару днів бурлакою на дебаркадері, – вже це точно привело б
Володимира Михайловича до тонусу.
Однак Віктор Федорович чомусь посоромився (можливо,
уявив, як будуть виглядати опіки від недопалків на животі спікера в іноземній
пресі), пустив справу на самоплив і догрався: підбадьорений сьогоднішнім
провалом голосування про відставку, Литвин розвів Януковича, як кошеня, публічно заявивши, що
мовного закону він не підпише, більше того, почав нахабно повчати президента і
навіть радити йому заспокоїтися, щоб не втратити обличчя! І нехай ще Віктор
Федорович скаже Володимиру Михайловичу велике спасибі за те, що той не вийшов
на Майдан і не затіяв там «рушникову революцію» ...
Ось якою чорною невдячністю відповів Литвин на доброту і
щедрість президента Януковича. Ось до чого призводить прекраснодушність і
моральне потурання. Чемоданний настрій перед відпусткою, що наближається, зіграв
злий жарт з главою держави. І адже спочатку далеко не всі спромоглися правильно
оцінити дивний пофігізм, який охопив Віктора Федоровича в перші ж дні тижня, що
минає. Демонстративна і нічим не мотивована відмова президента
йти до Верховної Ради для оголошення «щорічного послання» був витлумачений
суспільством в цілому адекватно: нарешті наш парламент «щорічно послали» так,
як він того заслуговує (в адміністрації президента навіть подейкують, що в
чернетці текст «послання» парламенту главою держави називався «ПНХ», але
підтвердити або спростувати цей факт «Обкому» не вдалося).
Однак справжня причина небажання Віктора Федоровича
розпинатися перед кнопкодавами, як швидко з'ясувалося, крилася зовсім в іншому.
«Враховуючи, що даний документ містить
велику кількість сторінок, його оголосити навіть технічно буде дуже складно,
– заявив представник
президента в парламенті Юрій
Мірошниченко. – Янукович в цьому
посланні спирався на роботу експертів, на роботу представників громадянського
суспільства, і даний документ вийшов вельми і вельми об'ємним».
Назвемо речі своїми іменами: у документі вийшло так багато
букв, що Віктор Федорович їх просто не осилив. Можна було, звичайно, попросити
когось дещо скоротити талмуд до відповідного для Януковича обсягу трьох
сторінок з картинками, але його ж все одно довелося б читати, причому вголос. А
попереду ще і «підсумкова
прес-конференція» в Українському домі, там теж треба вступне слово читати,
а воно теж немаленьке. І діаграми там ще якісь незрозумілі ...
От і вийшло внаслідок, що поклав Віктор Федорович з приладом
і на Раду, і на народ, що припав до телевізорів в надії послухати про
покращення. Хоча, в принципі, той факт, що Віктор Федорович давно на всіх
класти хотів, вже ні для кого новиною не є. Інше питання, що вже й на нього
самого класти почали ...
Взагалі, саме час їхати у відпустку і ловити барабульку.
Поки ще є така можливість.
Василь Рибніков 6 липня 2012 15:12
Немає коментарів:
Дописати коментар