УРОК
МОВИ
Феєричним обманом протягнувши мовний законопроект
Колесніченко-Ківалова, Партія регіонів нарешті отримала повне право називатися
«партією шахраїв і злодіїв». Всі інші автоматично стають «терпилами».
... Легко бути
розумним «заднім числом», але вже повірте на слово: з самого ранку «Обком»
підозрював щось недобре. І приставав до всіх нардепів з одним і тим же
питанням: чи не думаєте ви, що «регіонали», всупереч обіцянкам спікера Литвина зсунути
«мовне питання» на осінь, «включать динамо» і проштовхнуть законопроект
Колесніченко ще на цьому тижні?
Від кореспондента ввічливо відмахувалися, поблажливо
посміхаючись і неуважно мружачись: так не бійся, дурненький! І профільний
комітет не розглянув, і 2100 поправок нікуди не дінеш, і Литвин обіцяв, і не
підуть вони на таку антизаконну «жесть»! Прем'єр тіньового уряду Сергій Соболєв
сказав:
– Ні, з мовою вже
нічого не буде. Взагалі, зверніть увагу, провалилися всі три їх ініціативи, за
рахунок яких вони збиралися показати результат на виборах: податок на розкіш,
нібито зняття депутатської недоторканності та мовний законопроект Колесніченка.
Спочатку був Євро, під час якого проштовхувати питання з мовою було не з руки,
а тепер вони просто не встигають. І хто тільки порадив їм цю ідею з мовою?
- Соболєв скептично знизав плечима ...
В залі і кулуарах також була повна благодушність. Серед
депутатів фракції «Регіонів» йшов збір прізвищ тих депутатів, які 9 липня
чартером полетять до Криму – вітати дорогого Віктора Федоровича з днем
народження. Фракція БЮТ блукала по Раді, причому лідера фракції Андрія
Кожем'якіна в залі не було зовсім. Арсеній Яценюк також був відсутній. І це при
тому, що БЮТівські депутати днем раніше запевняли: «У Кожем'якіна все під
контролем, але режим секретності – найсуворіший. Якщо ПР стане проштовхувати
законопроект, план дій нам повідомлять за 10 хвилин до «наступу».
Проте ні про який наступ не було й мови – суцільний привал.
В курилці Тарас Чорновіл показував на iPad за допомогою програми «Google Earth» приморські види, зі
знанням справи забезпечуючи їх італійськими назвами. Його з інтересом слухав
відомий депутат від опозиції. Загалом, нардепи вже приміряли свої ніжні тушки
до шезлонгів зарубіжних курортів. Або до марш-кидків в мажоритарні округи,
догоджати електорату візуальною рекламою і матеріальними благами.
До обіду цій атмосфері загальної благодушності піддався і
кореспондент «Обкому». Неясні передчуття заворушилися у нього в той момент,
коли з'ясувалося, що в перерві між ранковим і вечірнім засіданнями в Раді
сесійний зал зайняли під дивовижний захід під назвою «зустріч прем'єр-міністра
України з народними депутатами коаліційної більшості».
З напівпорожнього балкона преси (журналістів всередину
спочатку не пускали, але потім типу зглянулися, як тепер стало зрозуміло – щоб
не збуджувати зайвого шуму і підозр) видовище це виглядало якимось натягнутим:
Микола Янович в кріслі Литвина, «більшовики» по своїх місцях, питання і
відповіді жартома (за винятком плачу Юхима Звягільського про слабку підтримку
державою шахт Донбасу). І нескінченні «Спасибі,
Микола Янович, що виділили для нас час ...».
Але було і головна обставина, що не давала спокою: що робить
у ложі уряду штурмова бригада Партії регіонів: нардепи Тедеєв, Шенцев, Цюрко,
Царьов і пр.? Обороняють Азарова?
До 16.00 Микола Янович вже покинув зал, але ця
«зондеркоманда» не поспішала йти. До зали вже, весело посміхаючись, заходили
опозиційні депутати (серед яких, знову ж таки, сяяли своєю відсутністю Арсеній
Яценюк та Андрій Кожем'якін), метушливо вбігали члени правлячої коаліції, що запізнились.
У якийсь момент кореспондент «Обкому» чітко усвідомив, що «регіоналів» – як для
вечірнього засідання – стало занадто багато. Рука набрала телефон одного з опозиційних
депутатів, які стояли в залі.
– Як думаєте, що в кабмінівській ложі роблять Ельбрус і
бойова група? Може, вони зібралися пробивати законопроект Колесніченко? Або
Віктор Федорович таки надумав особисто прочитати своє послання до парламенту?
У трубці пролунав веселий регіт.
– Так це їм просто подобається там сидіти. Уявляти себе
міністрами ...
... Що було далі – бачили всі. І те, як Адам Мартинюк
скоромовкою поставив на голосування питання про включення до порядку денного з/п
Колесніченко, а коли той 219-ю голосами провалився – миттєво повернувся до
розгляду питання про включення документа до порядку денного і, провівши замість
ланцюжка трьох необхідних процедурою голосувань – два, протягнув «мовну тему у
другому читанні». І те, як рвонувся до президії Андрій Парубій – але був
без праці зупинено когортою «биків» Януковича. І як у Мартинюка вирвали його
мікрофон, а він успішно перебрався в крісло Литвина і там тремтячим голосом
продовжив свою ганебну місію. І як потім в кулуарах тремтіли губи у багатьох
опозиціонерів, а радісний Чечетов кричав у телефонну трубку, що «комбінація пройшла відмінно», і що
опозиціонери – «слабаки» ...
... Журналісти – теж люди, і всі свої вигуки вони
проговорили там, на балконі. Залишилося, однак, кілька неприємних думок і пара
болісних питань.
Спочатку питання – до опозиції. Один футбольний тренер,
будучи незадоволений млявою грою своїх підопічних, назвав їх «академіками з ціпками». «Об'єднана опозиція» в українському
парламенті поводиться схожим чином, тільки до академіків їм далеко – так, молодші
наукові співробітники. Але виникає питання. Панове, вас спеціально «здають» ваші ж ватажки, суворий
Кожем'якін і відважний Арсеній? І якщо ні, то чому ви такі недотепи? Адже,
здається, тільки лінивий в БЮТ і «НУ-НС» не назвав ПР злодіями і бандитами – так
чому ви тепер надуваєте
щоки, дивуєтеся, що професійні наперсточники розвели вас як останніх лохів?
І чи будете ви так само здивовані наслідками прийдешніх виборів?
Безліч не цілком теплих побажань накопичилося до Володимира
Литвина, чия фракція в повному складі проголосувала за мовну саморобку
Колесніченко. І не виключено, що вкрай остогидлий своєю неймовірною гнучкістю
спікер-моралізатор спочатку демонстративно відмовиться підписувати прийнятий з
мільйоном регламентних порушень новий закон і навіть сплакне перед камерами –
але пару тижнів по тому, переконаний залізними аргументами Віктора Федоровича,
піде назад. Все-таки хочеться і на волі залишитися, і, бажано, в наступну Раду
потрапити.
І тільки до Партії регіонів і її верхівки – жодних питань. З
точки зору блатного урки все було спрацьовано «чікі-піки»: лоха кинути – свята
справа. Вийшло яскраво і, на їхню думку, «красиво». Настільки
яскраво, що саме ця дата повинна увійти в історію України як день народження
нової партії, стрімко мімікрує під російського побратима: Партія шахраїв і
злодіїв (Український варіант).
ОБКОМ Евгений КУЗЬМЕНКО 3
липня 2012 р. 2012 22:38
Немає коментарів:
Дописати коментар