Гриценко: Путін чекає, коли Янукович стане на коліна й сам внесе “конструктивні пропозиції"

Лідер політичної партії “Громадянська позиція”, голова Комітету ВРУ з питань національної безпеки і оборони Анатолій Гриценко відповів на запитання УНІАН.

В УКРАЇНІ ДЕФОЛТ НАСТАВ ДАВНО

Пане Анатолію, днями один «регіонал», посилаючись на міжнародних експертів, сказав, що вже цього року Україна зіткнеться з девальвацією, а наступного року – зі станом дефолту...

Дефолт – це неспроможність платити за зобов`язаннями. Тому дефолт, давайте говорити прямо, у нас настав давно. Держава не може виконати ті зобов`язання, які зафіксовані в законах, не може збалансувати бюджет, роками живе в борг, і обсяг цього боргу накопичується. Цього року тільки на обслуговування попередніх боргів треба з бюджету заплатити понад 96 мільярдів гривень! При цьому уряд далі йде на запозичення. Зовнішні партнери їх зараз не дають, тому влада бере їх усередині країни, тим самим знекровлюючи економіку, бо підприємці не мають можливості кредитуватися.

Чи продемонстрував уряд Януковича нову якість економічної політики? Ні. Так само як попередні, тупо нарощують борги.

Якщо ще врахувати новий соціальний пакет Януковича, то проблема загострюється.

Якихось ефективних рішень не пропонується.

СОЦІАЛЬНИЙ ПАКЕТ ЯНУКОВИЧА ЧІТКО ДОВОДИТЬ, ЩО ВСІ РЕФОРМИ ПРОВАЛЮЮТЬСЯ

Соціальний пакет – сама назва вже хороша...

Давайте скажемо правду... Українські громадяни в третьому тисячолітті в Європі не повинні жити в злиднях. Це принизливо коли люди отримують пенсію у 850 грн. чи коли зарплати не вистачає для того, щоб забезпечити мінімальні стандарти. Тому для бідних людей будь-яка добавка до пенсії чи зарплати вкрай необхідна.

Проте зверніть увагу на час, коли Янукович оголосив про цей соціальний пакет... 2,5 місяця тому було прийнято бюджет на 2012 рік. Тоді про соціальний пакет не було ні слова. Азаров доповів, що вони врахували кожну бюджетну копійку і те, що могли, те і внесли в Раду – більше нічого не можуть. Пройшло два з половиною місяця – і раптом Янукович оголошує помпезно свій соціальний пакет. Спочатку його вартість оцінювали у 8 мільярдів, потім – у 16, тепер – у 25 мільярдів. А далі буде більше і більше. Тому що солодких планів – море! На Банковій планують під вибори підняти також зарплати бюджетникам, військовим, міліції...

Виникає просте запитання – що трапилося в країні за 2,5 місяця і що спонукало Януковича виступити з такими масштабними соціальними ініціативами? У нас розпочався економічний бум? Ні. Уряду вдалося створити додатково кілька мільйонів робочих місць, що запрацювало на економіку? Ні. Ми отримали кілька десятків мільярдів кредиту МВФ? Ні, Співпраця з МВФ взагалі заморожена. Росія в кілька разів зменшила ціну на газ? Ні. Ні. Ні. Нічого не змінилося. Лише один фактор – вибори. Влада злякалася, що в жовтні вона владу втратить, звідси така несподівана і зворушлива увага до бідних.

До речі, отой соціальний пакет чітко доводить, що всі реформи Януковича провалюються. Подивіться, півроку тому вони прорапортували, що проведена пенсійна реформа і яка вона буде класна. А виявляється, що одразу ж треба в пожежному порядку додавати комусь 100 гривень, комусь 165, смикати то там, то там, аби виправити кричущі диспропорції в пенсіях, тож пенсійна реформа - провальна!

Далі, податкова реформа. У пакеті соціальних ініціатив прозвучало, що будуть внесені зміни до Податкового кодексу. Знову ж таки, ПК як книжку з помпою розрекламували і сказали, що це буде “надійна стійка база на багато років для роботи бізнесу”. За рік у нього внесли 500 змін. Зараз готуються нові. Це означає, що податкова реформа була неправдою.

Бюджетна реформа. Якщо 2,5 місяця тому прорахували кожну копійку, а тепер виявляється, ще десь знайшли не обрахованих 25 чи більше мільярдів, то значить, з бюджетним плануванням у нас біда! І тут реформа пішла у свисток!

Для мене відповідь очевидна – оті мільярди тихенько хотіли вкрасти. Але оскільки рейтинг такий низький, і він падає далі, на вибори йти страшно, тому вирішили: давайте з того, що планували вкрасти, частину віддамо бідним людям, аби вони за нас проголосували. А коли вони поведуться і за нас проголосують, ми знову сидітимемо в Раді, потім, з наступного року уже все "своє" з бюджету доберемо, докрадемо. Іншої мотивації немає.

З якої сфери вони можуть вкрасти?

Сім мільярдів вони хочуть додатково "залучити" через митницю – тобто це означає, що з тих хабарів, які збирали на кожному контейнері – по 20-30 тисяч, частину передадуть до бюджету. Гадаю, великих бізнесменів також добровільно-примусово змусять поділитися, під вибори.

Вони реалізують принцип “багаті поділяться з бідними”. Правильний принцип. Але робиться це з фальшивою метою – під вибори.

Ця фальш у мотивації, у джерелах і в обраному часі абсолютно очевидна для людини, яка спроможна мислити. Саме на українця, який перебуває за межею бідності, орієнтований цей “соціальний пакет”, який розносять по всій країні як дар “годувальника-Януковича” і його партії.

ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ В ДОЛІ ВІДКАТІВ НА МИТНИЦІ

Ви згадали про митницю. Зараз на кордоні стоять сотні машин, які підприємці не можуть розмитнити, кажуть, що митниця вимагає хабарі вже до 45%. Малий бізнес просто піде з України. Хто платитиме 45% відкату?

Я був нещодавно в Одесі. І наслухався десятки таких історій. На превеликий жаль, підприємці, які працюють у цій сфері й перетинають з вантажами кордон, нариваючись на всі ці вимоги-побори, бояться поставити свій підпис під зверненням, аби як депутат я міг реагувати відповідно до закону. Причину страху я розумію: підприємці знають і бачать, що правоохоронні органи не тільки в темі, але й у долі. Називають пошепки прізвища, структури: і прикордонників, і митників, і есбеушників, і всіляких санітарних контролів, кого тільки можна, бо навколо того кордону таке кубло! Тільки окремі з них, зокрема профспілки перевізників, надіслали мені матеріали, і я тут же направив свої звернення голові СБУ, головному митнику й генеральному прокурору. Отримав абсолютно прогнозовані відписки: мовляв, нічого не підтвердилося, на кордоні, у портах усе в порядку, ситуація під контролем...

Знаю, що вони в темі і в долі. Знав, які прийдуть відповіді. Але ці пусті відповіді, відписки, реєструю і складаю як речові докази – про злочинну службову бездіяльність, в особливо великих розмірах. Документи не горять – на старість комусь як знахідка буде, слідчий і суддя голосно зачитають! Аби потім не скиглили, що при зміні влади вчиняються акти політичної помсти чи зведення рахунків – наводьте порядок самі, зараз, і на митниці, і всюди, де хабарники душать підприємця. І не пишіть мені пустих відписок – дійте, у вас є шанс і можливість діяти за законом!

Ясно, що як депутат в опозиції, я не маю адміністративних чи інших важелів, аби навести там порядок. Але такі важелі має Віктор Янукович. Він особисто призначає керівників тих відомств і навіть їх заступників. Значить, його це все влаштовує. Значить він теж несе вагому частку відповідальності за все, що відбувається на кордоні, у портах...

Вони не розуміють, що більшість відмовиться від такого бізнесу і не платитиме 45% хабара. Яка в них логіка?

Я не можу і не хочу пояснювати логіку злодійства. Це суперечить моїм життєвим принципам і переконанням. Але знаю наслідки – Україна вже втрачає, як мінімум, свій транзитний потенціал. Тому що не тільки громадян України оббирають, затримують, принижують на кордоні, а й перевізників з інших держав. Тому Україну вони перетворюють на "чорну зону", яку краще об`їхати.

Серед військових з давніх часів є такий жарт-мудрість: "любая кривая короче прямой, проходящей мимо начальства".

Так от іноземцям краще й дешевше об`їхати таку Україну – нехай додаткових 1500 км., але не витрачати час і гроші на всі ці злодійкуваті ігрища і схеми.

Недавно Сухий розказував, що завдяки Податковій реформі, в Україну почало більше надходити податків...

Якщо дивитися на податкову систему лише крізь призму того, щоб збирати більше податків, то це – копати собі яму.

Податкова система повинна стимулювати, створювати робочі місця й підіймати економіку, бо лише на цій основі далі можна підвищувати соціальні стандарти і якість життя людей.

Будемо об`єктивними: На окремих напрямах зроблено деякі позитивні зміни. Приміром, у спрощенні реєстрації бізнесу, у зменшенні документообігу. Точкові зміни, несистемні, але вони є. Проте розмови з підприємцями все одно завершуються гіркими словами. Вони кажуть: так, зареєструвати бізнес зараз стало простіше і швидше. Але – для чого? Бо як тільки той бізнес, який швидше зареєстрований, так само швидше вийде на прибуток, одразу ж приходить "смотрящий" і каже – віддай половину.

Тож яка мотивація швидше бізнес починати, якщо за своєю суттю держава – злодій, рекетир, бандит? Точкові зміни не дають результату. Приміром, у Податковому кодексі передбачені досить привабливі й радикальні механізми мотивації для певних видів бізнесу, був розрахунок на потік інвестицій ззовні, під ці податкові ласощі. Але інвестиції не йдуть, чому? Тому що зменшені податки – це лише один, хоч і важливий, фактор. А коли на отриманні ліцензій чи дозволів на будівництво виникають проблеми, на перетині митниці, на поверненні ПДВ, на походах у суди, зі "смотрящими" виникають проблеми, то ніяке послаблення податків як мотивація, не дасть результату. То все несистемне, а отже суєта безтолкова.

За останній час Янукович поміняв керівників СБУ, Міноборони, МВС. Чи дало це позитивні зміни?

Не тому, що це моя дружина, а як журналіст-аналітик Юлія Мостова ще у 2010-му, між першим і другим турами президентських виборів, у “Дзеркалі тижня" дала найбільш точний, як виявилося з часом, прогноз, що робитиме Янукович і що очікує його команду. Прогноз такий: розпочнуть реформи – нічого не вийде; почнуть закручувати гайки – зірве різьбу; віддадуть наказ – і встигнути б на чартерах покинути країну. Три речення… Перше вже підтверджене. Розпочали 24 реформи, жодна не дала результату, частину реформ уже покинули, якісь відклали до виборів. Проте видно, що позитивного результату для країни від них не буде. І це втрачений час і втрачений шанс, для країни!

Друге речення – гайки зараз закручують по всій країні, душать бізнес, пресують опозицію, місцеве самоврядування, громадський сектор, журналістику... Різьбу вже починає зривати: трагедія у Миколаєві, де мажори знущалися над Оксаною Макар, і реакція на неї міліції, а потім громади – тому приклад, це жовта картка для влади.

Третє речення – про тих, хто віддасть наказ... Янукович призначив керівниками СБУ, МВС і Міноборони людей, які віддадуть будь-який наказ, за вказівкою президента. Але – куди тікати? Ось тут Янукович і Ко мають поставити величезний знак питання. Їх не чекають ні в Росії, ні в Європі, ні в Америці. Куди їм тікати – у Північну Корею, Венесуелу? Туди ще долетіти треба, а дальність польоту президентського вертольота Augusta малувата... Тому владі треба схаменутися. Принаймні через усвідомлення своєї власної вразливості, якщо вони не думають про країну.

ЯНУКОВИЧ ВТРАТИВ ШАНС ДЛЯ УКРАЇНИ У ВІДНОСИНАХ З ЄС

Янукович щойно був у Москві. Путін знову його затягує в Митний союз. Може це допоможе вийти з дефолту?

Януковичу випала козирна карта. Він не починав переговорів з ЄС, але за часом перебування на посаді йому випала карта, добра нагода увійти в історію, підписавши стратегічно важливу угоду з Євросоюзом про асоціацію і зону вільної торгівлі. Усі передумови для того були. Але Янукович за півтора роки такого натворив у внутрішній політиці, що ця угода була зірвана. Замість того, щоб увійти в історію – Янукович у неї вляпався. І вся країна від того втрачає.

Угода з ЄС була б ключовою відповіддю на всі дальші запрошення Путіна до Євразійського союзу, Митного союзу, рубльової зони... То була б уже точка неповернення, яка б чітко вказала і зафіксувала підписами двох президентів, ЄС і України, стратегічний шлях розвитку України в напрямі Європи. Янукович той шанс упустив. І тепер змушений шукати інші шляхи.

Гадаю, внутрішньо Янукович не хоче входження України до Євразійського союзу чи Митного союзу. Хоча б із своїх власних міркувань. Бо зараз він – цар, перша особа, а в тому союзі він – ніхто. Там він буде одним із багатьох керівників одного із суб`єктів РФ.

Коли ви почитаєте документи Євразійського економічного співтовариства чи Митного союзу – там немає рівності прав і голосу країн, немає жодного слова про демократичні цінності та їх захист. У той союз може вступити будь-яка держава, навіть якщо вона брутально порушує права людини.

Ось чому це принципово різні підходи і вектори. Це не питання географії – Схід чи Захід. І шанс зафіксувати документально європейський вектор України втратив саме Янукович. Це його особиста відповідальність. Він винний у тому, що 19 грудня Україна втратила свій шанс. А тепер Янукович на власній шкірі пожинає гіркі наслідки на переговорах у Москві.

ПУТІН НЕ ДОВІРЯЄ ЯНУКОВИЧУ, БО ВОНИ ВИХОВУВАЛИСЯ ПО РІЗНІ БОКИ КОЛЮЧОГО ДРОТУ

Західна преса пише, що Путін перестав довіряти Януковичу. Чому, на вашу думку?

Гадаю, він не перестав, він насправді ніколи йому не довіряв. Путін як посадова особа спілкується з посадовою особою іншої держави, але атмосфери довіри між ними не може бути в принципі. Подивіться біографію одного й іншого. Вони виховувалися по різні боки колючого дроту. Відносини між Путіним і Януковичем не склалися з самого початку, і немає жодних передумов для того, щоби вони стали довірливими і дружніми.

Думаю, відносини Путіна з Ющенком були м`якшими, ніж із Януковичем.

НІХТО НЕ ЗБИРАЄТЬСЯ ВПРОВАДЖУВАТИ ДРУГУ ДЕРЖАВНУ МОВУ

А чому не склалися? Тільки тому що вони по різні боки дроту виховувалися?

Це суб`єктивне. Є багато інших факторів, у тому числі пов`язаних з планами Росії відновити статус супердержави під прапором Євразійського союзу, задля посилення впливу Росії, нарощування м`язів. І тут Україна об`єктивно є важливим елементом, без якого реалізація плану Путіна не відбудеться.

Путін краще ніж інші розуміє: якби була підписана угода з Європою і Україна йшла в напрямі ЄС, його плани б зависли в повітрі. При всій повазі до інших колишніх республік Радянського Союзу, Киргизії чи Таджикистану, Росія не відновить свій вплив і статус без України.

Путін знає нинішній стан української економіки, знає запас її міцності і час, коли вона може рухнути. Тому Росія не поспішає, не зменшує ціну газу, тим більше коли не бачить у нас ефективної політики енергозбереження... Путін почуває себе впевнено й чекає, коли Янукович стане на коліна й сам внесе “конструктивні пропозиції": ось вам наша ГТС, ось вам інші стратегічні об`єкти на вибір – беріть що завгодно, тільки дайте нам гроші, дайте кредити, бо у нас вибори і ми на них пролітаємо!

А в України ще залишилися стратегічні об`єкти?

Залишилися. ГТС, земля, низка промислових об`єктів… Росія це знає.

Азаров досі чекає, що Росія “прозріє” і в нас буде адекватна ціна на газ. Це марні сподівання?

Росія відстоює свій інтерес, використовуючи слабкість українського керівництва.

Коли Янукович у жовтні 2010 року сконцентрував практично всю владу у своїх руках – після повернення до Конституції часів Кучми і внесення змін до 32 законів про систему владних повноважень, – я одразу сказав, що ця концентрація влади в одних руках створює велику загрозу в переговорах із зарубіжними партнерами. Тому що достатньо зламати одну людину, президента – і можна завдати шкоди всій країні.

Мудрішими були попередні президенти, які також проводили часом тяжкі переговори з РФ та з іншими державами, але в них був люфт, була можливість сказати: добре, я підписую угоду, а потім вносили в парламент – і парламент її відхиляв. Починаючи з часів Кравчука, коли він підписав документ про спільну систему ППО, але додав одну фразу – відповідно до вимог Конституції України. А по приїзду до Києва пішли заяви з парламенту, що ця угода не відповідає Конституції. І Леонід Макарович міг сказати Єльцину: я хотів, але не вийшло. У Януковича такого маневру нема, бо Путін бачить, як у ВР проштовхується будь-яке рішення, вигідне Януковичу.

Тобто він сам себе загнав у пастку. Концентрація влади в руках однієї людини, при тому що ця людина має дуже багато вразливих, больових точок і в минулому, і сьогодні, – це дуже небезпечно для країни.

Янукович повернувся до питання двомовності. Хід до виборів чи справді є підстави повертатися до цієї теми?

Тільки вийшли ці повідомлення у стрічках новин, одразу вибухнули всі форуми. Це дуже чутливе питання для багатьох людей, і цим користуються. Коли відбувався з`їзд ПР, на прес-конференції голові ПР Миколі Азарову ставили запитання, а звідки у вашого сина в Австрії маєток, а в якій країні ви житимете на пенсії... Коли Янукович проводить прес-конференції, йому теж ставлять неприємні питання, а звідки у вас мільйони на Межигір`я, а чому ваш син-стоматолог став мультимільйонером?.. На ці питання вони не хочуть відповідати. Їм було б набагато комфортніше, аби народ краще сперечався поміж собою про інше: мова-язык, НАТО – не НАТО, нехай конфесії між собою чубляться, і забув про те, як влада безбашенно краде кожного дня, порушує закон. Це все політтехнологічні трюки, які вони обрушили на країну вперше у 2004 році.

Така заява – це свідчення безвідповідальності Януковича, який зараз займає найвищу в Україні посаду. Він цією заявою, так само, як і соціальним пакетом, став активним учасником парламентських виборів. А він не мав би ним бути.

Узагалі-то ніхто не збирається впроваджувати другу державну мову. Це останній постріл Януковича, але він холостий, бо йому вже більше нема про що говорити. Економічних успіхів немає, уже нема НАТО, уже угоду з Європою зірвали, Крим для ЧФ Росії здали. Останнє залишилося – російська мова.

Журналіст Сергій Рахманін порахував, що Янукович шість разів змінював на протилежне своє ставлення до російської мови. А це вже – сьомий. Янукович – людина без жодних переконань і принципів. Це флюгер.

Янукович два роки має підконтрольний йому парламент. Помахом руки Чечетова протягують будь-яке рішення. То чому Янукович досі не прийняв закон, який би закріпив російській мові статус державної?

Ви можете сказати, що це потребує змін до Конституції, але ж вони приймали цілу купу законів усупереч Конституції, і їхній КС казав, що все в порядку. Тобто якби Янукович хотів, то він би це зробив. Чого раптом зараз? Бо вибори.

Таке безвідповідальне флюгерство неприпустиме для глави держави.

ЦЕ НЕ КС ПРИЙМАЄ РІШЕННЯ, А ПРЕЗИДЕНТ

Ви згадали про КС, який днями прийняв рішення, що політики тепер мають право не оприлюднювати свої витрати...

Давайте скажемо прямо: це не КС, це Янукович прийняв таке рішення. Ідеться про те, що держслужбовці, депутати, міністри мали б декларувати свої витрати й витрати членів сімей. А КС сказав: ні, не треба, давайте ще почекаємо півроку.

Насправді не сьогодні, а ще два роки тому Янукович дозволив чиновникам красти й не звітувати. Бо закон, який вимагав від кожного чиновника, від сільського голови до президента, декларувати не тільки свої доходи, а й свої витрати, плюс витрати своїх сімей, був прийнятий 11 червня 2009 року. Він мав вступити в дію 1 січня 2010 року. Коли прийшов Янукович, то для цього закону знайшлося таке красиве слово “відтермінувати”. Спершу – на рік. Тобто дозволили красти ще рік. Потім за ініціативи Януковича цей закон скасували, він вніс інший, куціший, згідно з яким уже не треба декларувати витрати всіх членів сім`ї, а тільки тих дітей, які живуть з батьками. Тобто якщо діти Януковича, Азарова вже дорослі й не живуть з ними, то можна не декларувати. А КС додав ще більше – мовляв, це втручання в персональне життя людини й не треба її чіпати.

Шановні, але якщо ви боїтеся прозорості статків, не хочете йти під рентген громадськості, то сидіть дома: не йдіть ні в президенти, ні в міністри, ні депутати. Це добровільна справа.

Тому це цинічне рішення, але рішення не Конституційного суду, а Януковича, яке було підтверджено ним ще у 2010 році.

У самого Януковича в декларації написано, що він навіть автомобіля не має. Аж плакати хочеться, яка “бідна” він людина. При цьому в нього є Межигір`я, а там – гараж на 70 машин.

Те, що КС став абсолютно слухняним, судді втратили будь-яку моральну, професійну гідність, у цьому нема жодних підстав. Ці люди не мають права носити суддівську мантію.

Юлія Тимошенко написала з колонії, що опозиція програє вибори, якщо не об`єднається так, як це відбулося в Обухові. Чи є в опозиції якісь шанси на об`єднання опозиції?

Я не спілкуюся з Юлею Тимошенко, але дав оцінку тим виборам практично такими ж самими словами.

Ми вимагаємо від влади прозорості, відповідальності – і того самого треба вимагати й від опозиції, яка стане наступною владою.

І коли ми бачимо, що вожді опозиції ведуть себе неадекватно, безвідповідально, про це треба відверто говорити. Так само, як і про безвідповідальність влади. Бо 22 січня з розголосом на всю країну було підписано угоду про об`єднання опозиції. Там десять підписів лідерів опозиційних партій. Ключова позиція була – один кандидат у бюлетені. Після того проходять вибори на Житомирщині, на Полтавщині, тепер – на Київщині, і замість єднання між собою змагаються по 3-4 кандидати від партій, які підписали угоду про об`єднання, це – нещиро, безвідповідально.

Добре, що до парламентських виборів ще є час. Вважаю, що його треба кожному з нас використати для переосмислення своєї міри відповідальності, аби не допустити таких провалів восени.

Розмовляла Оксана Климончук

Джерело публікації: УНІАН           23 березня 2012 о 10:17

http://grytsenko.com.ua/news/view-hrytsenko-putin-chekaje-koly-janukovych-stane-na-kolina-y-sam-vnese-konstruktyvni-propozytsiji.html

Громадяни міста Суми, небайдужі до власної долі!

Комітет представників міських громадських організацій запрошує Вас у п'ятницю, 23 березня 2012 року, на треті загальноміські Збори громадян міста Суми – споживачів житлово-комунальних послуг (перші відбулися 14 квітня 2011 року, другі – 4 серпня 2011 року), присвячені обговоренню ситуації, яка склалася у сфері надання, споживання житлово-комунальних послуг та порядку встановлення міськрадою м. Суми тарифів на житлово-комунальні послуги.

Збори відбудуться о 18 годині в конференц-залі Зарічної районної держадміністрації (2-й поверх) по вул. Харківська 35. 

Ви зможете поставити запитання, які Вас турбують, отримати кваліфіковані відповіді та дізнатись багато нової корисної інформації щодо стану функціонування житлово-комунального господарства міста.

За підсумками конференції буде прийнята резолюція міської громади, яка буде доведена до органів місцевого самоврядування.

Оргкомітет

« КОНФЕТКИ – БАРАНОЧКИ, РАЗЛОМАНЫ САНОЧКИ…»

І знову анекдот. Тому що про те, що відбувається, інакше розповідати не можна. Двоє розмовляють на Дерібасівській: «И теперь скажи мне, на фига Янукович ездил в Россию? – А шо, тебе жалко? Ты лучше скажи мне, на фига он вернулся?!»

Картина і справді виглядає, як в загальновідомому старому шансоні. Оскільки, і Москва золотоголова, і цар-гармата державна, не виключений і аромат пирогів, за яким тягнуться носи нинішнього офіційного Києва. Ось тільки принюхуватися доводиться, сидячи посеред всього світу на бездарно розламаних санчатах, які не здатні поїхати ні вправо, ні вліво. Щодо приводу «чутний свист ямщика» – його дійсно чути. Той, з-за якого, по народній прикметі, в будинку не водиться ні грошей, ні порядку. І ще, на сленгу поняття «свистіти», означає – брехати, нести нісенітницю. Режим, що на жаль, поки залишається «ямщиком» України, без втоми свистить. Всім – Євросоюзу, Росії, власним громадянам.

Тим часом, пАкрАщення торкнулося всіх без виключення сфер. А раз так, то і торгівельних, взагалі геополітичних стосунків України з РФ. Цебто того, що янучари анонсували як свій безперечний пріоритет, всупереч шкідливим пАпередникам, які-де зруйнували дружбу з Білокам'яною.

Пише «Незалежна газета»: «На початку майбутнього тижня делегація Роспотребнадзору планує почати перевірку українських підприємств, що поставляють м'ясо-молочну продукцію в країни Митного союзу»; «у Києві чекають нових обмежень, пов'язаних не стільки з якістю продукції, скільки з політичним тиском Росії, якій важливо інтегрувати Україну в Митний союз». До речі, за результатами попередніх перевірок «українська сторона запитала, але так і не отримала результати експертиз, на підставі яких був обмежений імпорт сирів. І «Роспотребнадзор на прохання білоруських товаришів інспектуватиме виробництво не лише молочної, але і м'ясної продукції в Україні. На черзі цукрова війна. Можливо, свої претензії до якого-небудь виду української продукції заявить також Казахстан: у Роспотребнадзорі повідомили, що чекають таких звернень».

Подивишся на цей спланований наступ бр-р-ратерських країн, що посилюється, на міжнародні торгівельні наміри України, і народжується справді крамольне питання. Чому подібна ескалація кремлівської торгівельної війни з Києвом не спостерігалася при попередній владі? Про це, звичайно, хай скажуть професійні геополітичні і економічні експерти. Але з точки зору звичайної логіки можна передбачити і ось яку відповідь. Так, Україна подіями 2004-го і подальшою своєю позицією розсердити та налякала Москву. Ви подумайте, «хохли» посміли збунтуватися і не дозволити машині влади вкрасти свої голоси на виборах, тим самим показавши небезпечний приклад громадянам інших напівтоталітарних держав! Україні аплодує Європа, а завершивши оплески, серйозно протягує доброзичливу руку (саме тоді починається робота над Угодою про асоціацію з ЄС). Більш того, в державі над Дніпром не розмахують ні червоними прапорами, ні георгіївськими стрічками, не лише не ставлять пам'ятники Сталіну, а садять калину в пам'ять жертв Голодомору (задля справедливості слід зауважити, що на жаль для нас повернення до неспотвореної історії України на державному рівні обмежилося цими садово-парковими діями).

Але «викликати досаду» – це відчуття для внутрішнього вживання. Он, як досадує Кремль відносно країн Балтії, і нічого, вони живуть. Наголос слід зробити на «налякала». Це відчуття, в розумних, звичайно, розмірах – вельми і вельми корисне в жорсткій справі під назвою геополітика, що не припускає сентиментів. З Україною було не так вигідно вести торгівельні війни з політичним підтекстом, бо була противага у вигляді зближення її з Євросоюзом. Ну, і розраховувати на те, що через подібний тиск Київ невідкладно принесе Кремлю на блюдечку серйозні поступки, «шматки» свого суверенітету взагалі, і економічного зокрема, не доводилося. А наше нинішнє, під'янучарське, положення стосунків з об'єднаною Європою – загальновідомо. З «свіжака» хіба що слід додати, буквально вчора іменитий євродепутат Марек Сивец, посилаючись на свою бесіду з президентом Єврокомісії Баррозу, сказав про вектор ЄС-Україна наступне: «Сторони зберігають дистанцію, Юлія Тимошенко все ще у в'язниці, і Євросоюз обмежив до мінімуму контакт зі своїм східним сусідом». Природно, йдеться далеко не про одну особу, лідера опозиції, екс-прем'єра. А про те, що ЄС не має можливості і не збирається відступати від недвозначно висловленого на адресу Києва. Того, що країна, яка «успішно» практикує політичні репресії проти опонентів влади, звужує цивільні права громадян, зневажає демократію і свободу слова, при цьому не бере до уваги вимог, що пред'являються об'єднаною Європою до будь-якої держави, що претендує на асоціацію, співпрацю, перспективу членства – не може ні на що розраховувати. Так, до речі, якщо хто збирається сказати, що в «цього Євросоюзу» в самого такі проблеми, що, мовляв, робити там нічого, не напружуйтесь перекручувати факти. Тут ще Греція, що врятувалася від дефолту, вже отримала перший транш ЕС-івської фінансової допомоги. Якщо не забули, на думку авторитетних рейтингових агентств, нинішня Україна – друга в невеселій черзі за дефолтом після Греції. Тільки нам ніхто не допоможе. Через доки наявний нелегітимний режим при владі. І взагалі, знову згадаємо анекдот (вже вибачте, шановні читачі-співбесідники). «ЦК КПРС заявив, що капіталістичні країни стоять на краю прірви. Це правда? – Звичайно! Так їм зручніше спостерігати, як країни соцтабору борсаються на дні».

Що ж, в черговий раз повернувшись зі зарубіжного вояжу ні з чим, наші «ямщики» можуть спробувати змінити чумарку на ваті, (або дрантя жебрака, адже по світу вони вештаються саме в цьому «прикиді») на натуральні лати захисників національних інтересів, споживши це бойове вбрання виключно, щоб швендяти усередині країни. Більш того, в черговий раз приміряти щось подібне вони почали напередодні візиту. Мало не в день відльоту Янукович підписав закон з довгою і строгою назвою «Про внесення змін до деяких законів України відносно захисту вітчизняних товаровиробників у відповідь на дискримінаційні і (або) недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угрупувань». Здавалося б, цей факт можна виключно вітати. Однак ні. Більш того, дізнавшись про свіже тлумачення свіжого Хорошковським, що теж брав участь в московському візиті, розумієш, що стикаєшся з чимось безпрецедентним по примітивному нахабству, брехливості та безглуздю. «Известия в Украине» пишуть: «Перший віце-прем'єр Валерій Хорошковський відзначив, що Україна не має наміру використовувати нове законодавство у відповідь на будь-які обмеження з боку Євразійського співтовариства або його ключових членів».

Ви можете зрозуміти даний пасаж? Я – ні. Якщо держава з тих або інших причин не збирається на законодавчому рівні захищати вітчизняного товаровиробника, то подібний закон куди як простіше не розробляти, не приймати, не підписувати. Але якщо закон ухвалений – як можна застосовувати його положення по відношенню, скажімо, до Зімбабве, якщо у нас є торгівельні зв'язки з цією країною, і не застосовувати до країн когось Євразійського співтовариства, навіть у випадках «дискримінаційних і недружніх дій» з їх боку? Та що там, навіть дрібниця, як накажете тлумачити ділення країн цього співтовариства на ключових і не дуже? Виходить, відверто сказано, до Білорусі – застосувати можемо, а до РФ – не треба турбуватися? І кому брешуть нинішні київські державні мужі, однією рукою візуючи закон, а іншою – розсипаючи подібне тлумачення? Зовнішньому світу, власним громадянам? Найшвидше, і тим, і тим.

Є, звичайно, варіант. «Известия в Украине» (видання з відповідним душком, і подібними вчинками, що вже траплялися) невірно подало коментар нашого послідовного і продержавно налагодженого Хорошковського. Але на жаль. Варіант не котить, оскільки не надійшло жодних спростувань з боку «віцика» нелегітимного Кабміну. Давайте запам'ятаємо цей момент, оскільки трохи нижче розглянемо вже взагалі скандальний випадок, як ЗМІ мовляв «невірно зрозуміли» Януковича.

А поки що – про питання, яке не може не виникнути. Може, справді, вступити до Митного союзу, чи б то в якийсь союз покрутіше під егідою Кремля, «і буде нам щастя»? Навряд чи. Лукашенківська Білорусь «обсоюзилась» донезмоги, і віддала на догоду Росії багато що, від мови до газотранспортної системи, але все одно раз у раз попискує від успішних (для Кремля) торгівельних воєн. Ну, а тим часом, кому не ліньки, поцікавтеся, у скільки разів виросли ціни на продукти в Білорусі за останній рік. Виросли вони так, що навіть нам, що переживають сьогоднішнє пАкращення стає страшнувато.

Ну, а справді, що робив Янукович у Москві цього разу? Постежив за далеко неповоротним, нічого не просунувшим в будівництві нео-Азіопи засіданням Міждержавної ради ЕврАзЕс. Після чого удостоївся тет-а-тета з Путіним в резиденції Ново-Огарьово. Що виніс звідти? Ні, звичайно, комплектність чайних ложок і збереження головних уборів Владім Владімича обслуга перевірить. Але якщо без стьобу, то зовсім нічого. Чергове випрошування газової знижки? Та годі-бо, цього разу про розмову на дану наболілу тему не згадують навіть в офіційних повідомленнях. А багато експертів твердять, що Кремль в цьому питанні зайняв виправдану для себе вичікувальну позицію. Можна передбачити, що наш режим готовий здати і українську ГТС, і ще абиякі ласі шматки на користь РФ, та ось РФ не квапиться приймати. Поки. Конкретніше – до найближчих українських виборів. Бо якщо режим не втримається біля керма, Україна (насилу, але це можливо), відіграватиме дерибан назад.

Невже «наш правитель» виглядав настільки жалюгідно, і нічого цікавого не продемонстрував старшОму? Та що ви, навпаки. Він показав самому Путіну язика. Лише давайте не заглиблюватимемося в дискусію з приводу того, зло або благо потенційне надання в Україні російській мові статусу державної. Не будемо з ряду причин. Спроби «радетелей за общепонятный» на вищому рівні прикритися європейською Хартією про мови, це перекручування. Оскільки в документі йдеться перш за все про підтримку мов, яким загрожує зникнення, а не про удержавлення мови чужої країни в збиток автохтонній мові. Ті, що бажають отримувати інформацію або задовольняти свої культурні потреби на російському в Україні не ображені (на жаль, цього не скажеш про тих, хто має подібні потреби відносно українського). І передвиборна мовна карта бита заздалегідь. Оскільки в країні немає реального протистояння з мовного питання. Більш того, судячи по багатьом прикладам і думкам, громадянин, що в побуті віддає перевагу російському, охоче приймає і прийме український як єдиний державний, якщо державу Україна забезпечить громадянинові прийнятні умови життя і дасть можливість гордитися, та що там, хоч не соромитися своєї країни.

Ми – про інше. Передвізитне інтерв'ю Януковича російському інформагентству ІТАР-ТАРС, де було заявлено, Україна-де найближчим часом ухвалить закон про додання російській мові статусу державної нарівні з українською, викликало певний шум в країні. І тут виявилось, що, можливо, Януковича невірно зрозуміли. Стоп. Як ще можна зрозуміти пряму мову: «Цей закон зареєстрований, він буде розглянутий і прийнятий. У цьому зацікавлена Україна, її населення»? Проте, в Мережі ресурс Ліга.Новини, міркує. «Не можна виключати варіанту, що після виходу анонсової новини, що передувала повнотекстовому інтерв'ю, українська сторона не попросила російське інформагентство відкоригувати текст інтерв'ю, прибравши з нього обіцянку про державний статус російської мови»; «з третього боку, дана публікація могла бути і спланованою провокацією проти Януковича». Уф. Як можна уявити собі ситуацію: голова держави дає інтерв'ю зарубіжному медіа, але коли матеріал готовий до публікації, деякі сили цієї держави, з посмішкою «ви ж його знаєте, не відає, що ляпає», просять вимазати те, що сказав голова? А якщо мова про безпрецедентну провокацію з боку медіа, то це – суперскандал. І той, що інтерв'юється повинен виступити з негайним різким спростуванням. Оскільки цього немає, але присутні каламутні чутки «може, не так зрозуміли», то йдеться про чергову примітивну безсоромність. Спробувати підкуповувати Путіна гуманітарним «пиріжком». Спробувати сподобатися виборцям, які хочуть «загальнозрозумілого» від і до. Подальшими напівпідозріннями в «нетакпонятстве» стримати злість виборця, який не хоче вбивства української мови на державному рівні. І всі три інгредієнти – в одній склянці.

…Знаєте, здається, що чим щоразу «прибирати» сказане Януковичем, краще прибрати Януковича і тих, хто з ним. Маю на увазі, прибрати від влади, а ви що подумали? Це питання як і раніше залишається єдиним на порядку денному. Ось потім можна буде і вигідні для країни геополітичні проекти обговорювати.

Вікторія АНДРЄЄВА, ”ОРД”                         22.03.2012 0:11

http://www.ord-ua.com/2012/03/22/-konfetki---baranochki-razlomanyi-sanochki/

Кримінальні переслідування, що порушують свободу вираження поглядів

29 лютого пізно ввечері міліція затримала в Херсоні двох п’ятикурсників Херсонського національного технічного університету (ХНТУ) Андрія Пушного та Артема Бардачева, які розклеювали листівки із зображенням Президента Віктора Януковича і таким текстом без жодних знаків пунктуації: «Широка страна моя родная //Много в ней лесов полей и рек //Я другой такой страны не знаю //Президент которой бывший зек». Вони встигли наклеїти тільки одну листівку, як міліцейський патруль, прочитавши її, затримав студентів. У хлопців вилучили мобільні телефони. Їх допитували у Дніпровському районному відділенні міліції до четвертої ранку шість людей, які назвалися працівниками СБУ. Хлопців питали, на кого вони працюють, і скільки їм заплатили.

Але студенти скачали листівку з сайту «Фронту змін» та роздрукували декілька примірників на власному принтері. Міліція порушила кримінальну справу за ч. 2 статті 296 КК України (групове хуліганство, санкція – до 4 років позбавлення волі), запобіжний захід – підписка про невиїзд. Ректор ХНТУ сказав, що хлопці нормально вчаться і взагалі характеризуються позитивно, але якщо вони будуть засуджені навіть умовно – їх відрахують, бо «нам інженери із судимістю не потрібні». Внаслідок бурхливої суспільної реакції справу закрили, але така реакція правоохоронців є симптоматичною.

Нещодавно було порушено декілька кримінальних справ у різних регіонах країни за тією ж статтею КК за облиття фарбою білбордів із зображенням Президента.

У 2011 році було ще декілька кримінальних справ з обвинуваченням у хуліганстві. В Запоріжжі був засуджений до двох років із відстрочкою вироку місцевий свободівець Юрій Гудименко, який пофарбував пам’ятник Феліксу Дзержинському. Дев’ятьох членів «Тризубу» обвинуватили в хуліганстві за відпилення голови бюсту Йосифа Сталіна 28 грудня 2010 року біля офісу Запорізького обкому компартії України. Гудименко і тризубівці провели декілька місяців у Запорізькому СІЗО. При передачі справи до суду прокуратура перекваліфікувала обвинувачення на умисне знищення майна, що належало комуністам.

29 березня 2011 року в Києві була заарештована 20-річна студентка Ганна Сінькова. Їй пред’явили обвинувачення за статтею 297 КК («наруга над могилою») за те, що вона разом з іншими дівчатами засмажила яєчню на Вічному вогні у Парку слави. Дівчина таким чином бажала висловити протест проти безглуздого, на її думку, спалення газу на підтримання тоталітарної радянської символіки замість того, щоб витрачати ці кошти на ще живих ветеранів. Печерський районний суд відправив Ганну на час слідства у СІЗО, де вона була декілька місяців. На знак її підтримки троє хлопців розіграли підсмаження яєчні на Вічному вогні.

Легко уявити собі людей, які сприймуть цей вчинок як особисту образу, оскільки пам’ять про загиблих в Другу світову війну є для них святою. Як мінімум, молоді люди страждають на поганий смак. Але чи є адекватною і пропорційною реакція держави – кримінальне переслідування і позбавлення волі – у відповідь на такий шокуючий спосіб вираження своїх поглядів? Наскільки коректно вважати Вічний вогонь могилою? Скільки ми знаємо випадків, коли будують дороги на кістках, не звертаючи уваги на те, що вони йдуть через кладовища, хіба це не наруга над могилою? Знову вибіркове кримінальне переслідування…

Дії обвинувачених у всіх цих справах були ні чим іншим, як вираженням своїх поглядів. Цікаво провести паралель цих форм вираження поглядів із значно більш зухвалою формою – спаленням державного прапора на знак протесту проти політики держави. Відповідно до статті 65 Конституції України шанування її державних символів є обов’язком громадян України, а стаття 338 КК карає за публічну наругу над державними символами України або іноземної держави. Інша ситуація в США, де стандарти свободи вираження поглядів значно вищі.

Свобода слова без будь-яких обмежень

Практика спалення державного прапора отримала поширення в США в період масових протестів проти війни у В’єтнамі в кінці 60-х років XX століття. У 1968 році в США був ухвалений федеральний закон про повагу до прапора США. Аналогічні закони були ухвалені в більшості штатів. Ці закони кваліфікували публічне спалення державного прапора або наругу над ним як кримінальний злочин. Після застосування цих законів справа дійшла до Верховного суду США. У 1989 році Верховний суд США у своєму рішенні у справі «Техас проти Джонсона» ухвалив, що спалювання прапора як форма вираження протесту гарантовано Першою поправкою до Конституції США, і отже, всі закони, що забороняють подібні дії, – неконституційні. Президент США Джордж Буш, який відстоював протилежний погляд, поставив перед конгресом питання про ухвалення спеціального федерального закону, який встановлює кримінальну відповідальність за наругу над прапором. Закон був ухвалений. Проте Верховний суд США одразу визнав його антиконституційним, оскільки закон порушував право американців виражати свої погляди.

Ми також можемо скористатися європейськими механізмами захисту прав людини: свободу вираження поглядів захищає стаття 10 Європейської конвенції. Дії обвинувачених у хуліганстві та нарузі над могилою підпадають під захист цієї статті. А дії агентів держави у відповідь є втручанням у здійснення права на свободу вираження поглядів і, у відповідності зі статтею 10, це втручання має бути пропорційним, заснованим на законі і необхідним у демократичному суспільстві.

У перелічених справах пропорційність втручання та необхідність у демократичному суспільстві є вочевидь недотриманими, а законність втручання держави є сумнівною.

Коли Йосифа Бродського спитали про його уявлення про ідеальну державу, він відповів: насамперед має бути абсолютна, без будь-яких обмежень, свобода слова. По-друге, зображення перших осіб держави – не більше, ніж на грошах.

Солідаризуючись з великим поетом, додамо, що, якщо керівники держави погоджуються на те, що їх обличчя вміщують усюди крупним планом, то вони мають бути готові до таких ексцесів з боку тих, хто незадоволений їхніми діями (а люди, незадоволені діями влади, будуть завжди). І це значно краще, коли люди висловлюють своє невдоволення в такий, а не якийсь інший спосіб.

Євген Захаров – голова харківської правозахисної групи     16.03.2012

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

http://www.radiosvoboda.org/content/article/24518220.html

Акт насильства над Оксаною Макар стався на квартирі активіста молодіжки Партії регіонів: докази

Акт насильства над Оксаною Макар стався на квартирі активіста молодіжки Партії регіонів: докази

“Хвилі” стало відомо, що одним з насильників Оксани Макар був ключовим активістом місцевого осередку Союзу молоді Партії регіонів – Максим Присяжнюк. Докази цього можна було знайти на сайті Миколаївського осередку Партії регіонів. Після того, як стало відомо, що жахливий акт насильства стався на квартирі Максима Прісяжнюка інформація була видалена з сайту ПРУ.

Проте, в кеші гуглу вся інформація збереглася і кожен може в цьому переконатися. Як витікає з матеріалу, Присяжнюк не просто був активістом молодіжки регіоналів, але і просувався по партійній лінії, оскільки представляв Миколаївську область на загальнонаціональних заходах. Його повинен добре знати народний депутат Андрій Пінчук.

Ми представляємо повний матеріал заходу  Партії регіонів в якому брав участь Максим Присяжнюк

“18 грудня 2009 року в Києві зібралися представники студентської самоврядності зі всієї України на форум лідерів студентської самоврядності, який проходив під патронатом СМРУ () і є індикатором проблем студентської молоді..

Початком проведення форуму став виступ Голови СМРУ Андрія Пінчука, який активно виступає за підтримку студентської молоді України, за втілення прийнятих соціально-економічних програм для поліпшення життя молоді, виносить на розгляд депутатів Верховної Ради питання захисту студентських прав.

Учасники форуму висловили свою стурбованість з приводу не виконання органами державної влади вимог законодавства в частині соціально-економічного стану студентів, недосконалості нормативної і правової бази, що негативно позначається на житті студентської молоді. У виступах лідерів органів студентської самоврядності вищих учбових закладів України були розглянуті основні студентські проблеми, внесені пропозиції по удосконаленню і доопрацюванню законів, які захищають студентські та молодіжні права в цілому.

Миколаївську область представляли два учасники форуму: Присяжнюк Максим і Михайлов Сергій. У своєму виступі Присяжнюк Максим торкнувся теми політичного тиску найвищих органів влади на студентів і висловив пропозиції, як студентська самоврядність може від тиску захиститись.

Завершенням форуму було прийняття резолюції, в якій вирішено звернутися до Верховної Ради, Кабінету Міністрів України з проханням про прийняття змін до Закону України «про вищу освіту», про виділення засобів на фінансування індексації стипендій, студентських програм, сприяння молодіжному будівництву, та на розробку єдиної методики визначення вартості навчання у вищих учбових закладах України, надання державних кредитів для отримання вищої освіти.

Проведення таких форумів дуже важливе для студентства в цілому, оскільки вони дозволяють виявити і вирішити багато їх проблем, завдяки депутатам Верховною Ради-членам СМРУ, які пам'ятають про студентів і захищають їх інтереси.

Присяжнюк Максим, член СМРУ, учасник форуму

Михайлов Сергій, член СМРУ, учасник форуму.”

А ось фотографії Присяжнюка після затримання

Цікаво, чи не так? На це фоні особливо блюзнірські звучить заява голови обласної ради Ігоря Дятлова, який також є першим заступником голови Миколаївської обласної організації Партії регіонів, Він озвучив офіційну заяву з приводу вчорашнього мітингу на підтримку Оксани Макар. Цитуємо:

“У Миколаєві сталася трагедія, яка жахнула весь світ, але яка змусила всіх миколаївців і навіть жителів України об'єднатися. Мітинги на підтримку Оксани Макар відбулися в багатьох регіонах. Активісти Партії регіонів, представники «Молодих регіонів» одними з перших відгукнулися та активізували громадськість здати кров для потерпілої. Наші депутати забезпечили лікарню тими медичними препаратами, що терміново були потрібні для лікування дівчини. Наша молодь разом з багатьма городянами вийшла в четвер на площу, щоб підтримати Оксану Макар та ОлександруПопову і висловити своє обурення на адресу затриманих.

Але окремі політичні сили вирішили, що на емоціях миколаївців можуть вдало зіграти і використовувати ситуацію в свою користь перед майбутніми виборами. Чомусь вирішили, що цю трагедію всього українського народу вони можуть очолити.

Я обурений спробами цих людей розділити суспільство так само, як вони намагалися розділити сцену або мітинг. Як можна говорити про те, що є одні організатори мітингу, а є другі? Організатор мітингу один – це люди, які об'єдналися і вирішили вийти на площу. Серед цих людей були представники різних політичних сил, були і безпартійні. Але яке відношення партійна приналежність має до бажання підтримати постраждалих дівчат? Я вважаю, що це блюзнірство. І саме блюзнірством називаю заяви окремих політиканів, що піаряться на загальному горі, і їх спроби перетворитися мітинг проти трьох недолюдків в мітинг проти Партії регіонів. Я закликаю громадськість і засоби масової інформації не піддаватися на подібні провокації. І вірити не заявам аморальних політиків, а конкретним справам. Також хочу подякувати кожному, хто не залишився байдужим до двох трагедій, які майже одночасно сталися в Миколаєві, кожного, хто підтримав обидві матері. Я запевняю, що всю необхідну допомогу для Оксани Макар і Олександри Попової ми надаємо і надаватимемо. А злочинці будуть покарані по всій суворості закону”.

Загалом, як не крути, а виходить, що гідну зміну виростили регіонали.

“Хвиля”                16.03.2012 22:40

http://www.ord-ua.com/2012/03/16/akt-nasiliya-nad-oksanoj-makar-proizoshel-na-kvartire-aktivista-molodezhki-partii-regionov-dokazatelstva-/

359 стаття Кримінального кодексу України – це наступ на гласність і свободу слова, спроба покращити показники роботи СБУ чи контроль ринку відео та аудіо техніки правоохоронцями?

Позавчора побачив у вечірніх новинах сюжет, в якому прес служба СБУ нагадувала про заборону придбання так званих СТЗ. http://www.youtube.com/watch?feature=playe…d&v=hovkia4Ljyohttp://www.youtube.com/watch?feature=playe...d&v=hovkia4Ljyo. Також в сюжеті журналістам було прямо сказано: “Якщо ви будете використовувати у своїй роботі приховані камери, які ми визнаємо СТЗ ви будете притягнуті до відповідальності по ст. 359 КК, а як що це СТЗ визнано не буде, то Вас притягнуть по ст. 182 КК”. Сьогодні складно уявити хоча б один день, який пройде без сюжету, де журналісти за допомогою прихованих камер проводять своє розслідування. Багато злочинів розкривається громадянами за допомогою відео/аудіо апаратури. Такі пристрої використовують в усіх цивілізованих країнах світу.

Як пояснити іноземцю, який приїде на ЄВРО 2012, що така річ в Україні заборонена та ще й суспільно небезпечна? До речі, стосовно суспільної небезпеки, то до 2010 року її не було. Відповідальність наступала за незаконне використання таких речей, і не зрозуміло, чому вирішили криміналізувати  купівлю та продаж таких предметів? Особисто мені не зрозуміла суспільна небезпека таких приладів. Наприклад серед заборонених предметів: холодна зброя, нехай буде кастет, людина носить з метою завдання тілесних ушкоджень – це суспільно небезпечно, наркотики – теж зрозуміло з суспільною небезпекою, а прилади, які показані в сюжеті – чим вони небезпечні для суспільства? У вище згаданому інтерв’ю експерт прокоментував, що суспільна небезпека таких приладів у можливості прихованого запису особи, але вибачте – тоді суспільно небезпечно щось почути або побачити і запам’ятати. Невже необхідно закрити вуха і очі, щоб не бути суспільно небезпечним?

Залишимо суспільну небезпеку і перейдемо до аналізу засобів масової інформації про діяльність СБУ у цьому питанні. ЗМІ переповнюють повідомлення про затримання осіб з китайськими шпигунськими іграшками для дітей чи «кулібінами з радіо ринків», які зібрали радіо мікрофон чи сховали камеру домофона в обшивку дверей. Навіщо застосовувати позбавлення волі для звичайних громадян, які хоч і вирішали погратися в Джеймс Бонда, але своїми діями не спричинили нікому ніякої шкоди і не використовували ці засоби для отримання конфіденційної чи секретної інформації. Невже перед співробітниками СБУ як і в 1937 році ставлять завдання притягнути до кримінальної відповідальності по можливості більше пересічних громадян? Чи немає дійсно гострих питань, на вирішення яких необхідно задіяти всі сили оперативних та слідчих підрозділів СБУ? А може на боротьбу з реальним криміналом не вистачає професійності? Навіщо вигадувати складні комбінації, як що є проста схема. Спочатку особу оперативний співробітник за державні гроші, яких і так не вистачає на боротьбу з реальною злочинністю, просить пересічного громадянина замовити в Китаї чи на радіо ринку шпіонську іграшку, ці дії громадянина документуються і як наслідок – слідство і суд. Таким чином рядовим співробітникам спецслужби можна весь звітний період байдикувати, а на кінець періоду зробити декілька таких показників і звітувати про роботу. Далі керівник середньої ланки прозвітує по ланцюгу на гору, і ніхто з вищих керівників, задовільнившись кількістю показників, не задумається над їх якістю. Невже вони всі так професійно деградували, що їм не хочеться робити суспільно корисну роботу, за яку держава і народ скаже “дякую”? Який сенс від такої роботи? Зламані долі людей, зіпсовані нерви їх батьків і близьких?

Прикладом підставної, сфабрикованої кримінальної справи є стаття на сайті ОРД де автор описує, як співробітники СБУ спровокували на злочин юну мешканку Львова http://ord-ua.com/2012/02/02/shpigunski-pristrasti-spetsoperatsiya-chi-provokatsiya-sbu/?page=3&lpage=1http://ord-ua.com/2012/02/02/shpigunski-pristrasti-spetsoperatsiya-chi-provokatsiya-sbu/?page=3&lpage=1.

Можливо, хтось мені заперечить, що закон один для всіх і як що особа зробила діяння, яке підпадає під кримінальну відповідальність, повинна сісти у тюрму, не дивлячись на те, що вона не знала вимог законодавства і так далі. Вибачте, але ви забуваєте про малозначність діяння, яка теж передбачена кримінальним кодексом України. Не дивлячись на це, суди за дрібні китайські вироби та саморобні радіо мікрофони для караоке призначають покарання з реальними строками. На мою думку судити треба правоохоронців, які займаються провокацією та фабрикуванням таких злочинів.

Повернемося до законодавства в цій галузі. Діяння криміналізували , а поняття і перелік СТЗ чітко не визначили, залишивши право за експертами СБУ вирішувати належність пристроїв до СТЗ. І при цьому діюча методика не опублікована і статус експертів СБУ  не зовсім відповідає закону України «Про судову експертизу». Як може особа, купуючи аудіо чи відео техніку, дізнатися про те, що він купує не СТЗ? За коментарями які були у вище згаданому інтерв’ю, СТЗ може бути любий відео реєстратор чи диктофон який поклали у кишеню, тим самим сховали його, незважаючи на те що це засоби, які мають господарсько-побутове призначення. Також фахівець СБУ зазначив, що прилад не є СТЗ, як що при запису горить світловий індикатор. Вибачте але не в усіх телефонах і відео камерах він є, і навіть при наявності такого індикатору його можна демонтувати чи заклеїти. Практика показує, що методика не має чітких стандартів і ознаками можна крутити, як заманеться експерту. Як що виявленням та розслідуванням злочинів за ст. 359 КК займається виключно підрозділи СБУ , то який, на вашу думку буде висновок експерта цього ж підрозділу, де всі в цілому зацікавлені в піднятті розкриття злочинів та рапортуванню першим особам держави про те, що шпигунство в нашій країні поборено?

На мою думку і думку багатьох опитаних мною співробітників оперативних підрозділів, СТЗ – це прилад який спеціально розробили і виготовили заводським способом, для оперативно розшукової діяльності підрозділів, які згідно закону України «Про оперативно розшукову діяльність» мають право їх застосовувати. Не кустарним, не саморобним способом. У тому ж і суспільна небезпека цього діяння, що особа використовує засоби, які були виготовлені і призначені лише для оперативних потреб, а не для любительської зйомки.

Багато фахівців цієї галузі підіймали ці проблеми перед суспільством і владою, але все так і залишається без змін. Відкритий лист до керівництва СБУ, де автор піднімає багато проблемних питань пов’язаних з СТЗ http://ord-ua.org/2010/02/23/mnenie-sbu-ne-sleduet-zabyivat-o-zakone-i-otvetstvennosti/http://ord-ua.org/2010/02/23/mnenie-sbu-ne-sleduet-zabyivat-o-zakone-i-otvetstvennosti/ . Мабуть такий стан речей влаштовує правоохоронців і чиновників всіх рангів. Чому контролюючи органи такі, як прокуратура і інші правозахісні інстанції не захищають свободи громодян? Або свіжо «придання», що хоча та сама прокуратура і була номінально контролюючим органом, але фактично була підконтрольна КДБ.

До речі, як зазначають на форумах, до багатьох підприємців які торгують аудіо та відео технікою та системами охорони звертались люди, які представлялись представниками співробітників СБУ і пропонували налагодити збут конфіскованих СТЗ. Не знаю, чи це масова провокація СБУ чи деякі правоохоронці дійсно стали бізнес-структурою при владі і монополізували ринок – таке собі товариство з обмеженою відповідальністю і антимонопольний комітет в одній структурі! Можливо і такі випадки існують, співробітники по боротьбі з незаконним обігом наркотиків інколи приторговують вилученим, чим чекісти їх краще? Хоча, може я і не правий, бо не чув щоб ВБ СБУ затримала жодного такого співробітника. А може рука руку моє чи погано працюють?

Ще погано, що влада, яка нібито турбується про права громадян, забороняє китайські іграшки з метою захисту прав на недоторканість особистого життя. Нібито ці речі можуть використовувати ревнивці, шпигуни, шантажисти, хоча для цих цілей можна використати предмети, які поки що дозволені у побуті. Ст. 359 КК у діючий редакції не вирішує питань захисту громадян від таких посягань, захист від них можуть забезпечити ст.182 КК України та 359 стаття КК старої редакції . На справді, діюча 359 стаття КК звужує права людини та громадянина на свободу слова, гласність і захист від неправомірних дій посадових осіб хабарників і бюрократів, не кажучи вже про осіб які стали жертвами провокацій. 

В жодному випадку суспільству треба визнати існування багатьох проблем у даній галузі, а владі ці питання треба вирішити. Або визнати факт, що проблеми суспільства, свободи слова та нещастя незахищених пересічних громадян від свавілля законодавчої, виконавчої та судової влади, вже давно нікого не цікавлять.

”Спец” для ”ОРД”            16.03.2012 15:41

http://www.ord-ua.com/2012/03/16/359-stattya-kriminalnogo-kodeksu-ukrayini---tse-nastup-na-glasnist-i-svobodu-slova-sproba-pokraschiti-pokazniki-roboti-sbu-chi-kontrol-rinku-video-ta-audio-tehniki-pravoohorontsyami_1/

Живи, Оксано!

На відомі миколаївські події (Україна) з відмиванням правоохоронними органами мажорів, які намагалися живцем спалити зґвалтовану ними 18-річну Оксану Макар, про що розповіло " ЭХО Москви", не могли не відгукнутися дівчата з відомого жіночого руху FEMEN.

Сьогодні вони атакували центральний офіс Генеральної прокуратури України, тим самим бажаючи нагадати слідчим і прокурорам, що всі люди в країні рівні перед законом. "А якщо хтось розуміє, що для мажорів – батькових і маминих синочків є в законодавстві лазівки, то на вбивць, що утікають від відповідальності, насильників та інших недолюдків чекає невідворотний народний самосуд, – говорить прес-секретар руху Олександра Шевченко. – Якщо влада не може, не бажає карати злочинців, їх каратиме народ.»

Поки частина дівчат з FEMEN захоплювали центральний вхід в ГПУ, привертаючи до себе більше уваги охорони і співробітників прокуратури, інші активістки зуміли пробратися на висотні конструкції будівлі на вулиці Різницькою в Києві. Манірні генерали з полковниками були шоковані, соромливо підглядаючи за тим, що відбувається, з-поза штор та фіранок, а вулиця схвально дудніла клаксонами.

Підійнявшись на парапет над центральним входом в ГПУ, активістки FEMEN стали скандувати: "Живи, Оксано!", "Смерть мажору!". Розвернули свої саморобні плакати із закликами стратити злочинців.

Олександр Горобець, журналіст, Київ       15 березня 2012, 18:47

http://www.echo.msk.ru/blog/jura777/868905-echo/

Налог на роскошь: шизофрения, как и было сказано

«Мажу маслом бутерброд – сразу мысль, а как народ? И икра не лезет в горло, и коньяк не льется в рот!» Этими словами из «Сказки про Федота-стрельца», или похожими на них, начинается каждое утро вице-премьер Сержа Тигипко. Все, конечно, знают, что в очередной раз отчебучил наш сервильный Серега: член Кабмина всерьез обеспокоился социальной сферой, и очень захотел, чтобы Рада приняла закон о налоге на роскошь. С.Тигипко: «Введение налога на роскошь будет иметь моральное значение. Настало время, когда богатым надо поделиться с бедными». (Конечно, время настало, скоро выборы)

Тигипко, действительно, очень любит народ, совсем недавно мы умилялись его PR-акции «Поешь кашки с бомжами». Вице-премьер-министр почему-то надеялся, что законопроект о налогообложении предметов роскоши и элитного имущества, разработанный Министерством социальной политики, будет принят до конца 2011 года. По его (?!) предварительным подсчетам, реализация законопроекта приведет к дополнительному поступлению в государственный бюджет Украины более 800 млн.грн. ежегодно, которые будут направлены на выплату пенсий ( честно говоря, это капля в море по сравнению с дефицитом государственного бюджета и Пенсионного фонда.) Но вероломные нардепы Закон в прошлом году не приняли, и как-то все с любовью к бедным поутихло. 

Однако, системную любовь Сергея Робингудовича к народу внезапно разделил Президент. В понедельник, 12 марта, СМИ поведали, что сказал Виктор Янукович: «Верховная Рада примет закон о налоге на роскошь. Работа идет. Обязательно этот законопроект будет внесен, рассмотрен и принят. Такие бизнесмены, как Ринат Ахметов, Виктор Пинчук, Константин Жеваго поддерживают этот законопроект».

http://for-ua.com/politics/2012/03/12/080453.html  

Есть еще один любитель народа – спикер ВР Владимир Литвин, он тоже поддерживает идею введения налога на роскошь. (Об этом он заявил в интервью телеканалу «Рада») «При нынешних условиях поляризации нужно ввести «драконовские» налоги на роскошь – на яхты, на дорогие автомобили, меха, бриллианты, золото и все такое».

Спикер также ВР заметил, что это нужно не для того, чтобы в стране не было зажиточных людей, а для того, чтобы как можно меньше было бедных. (Как увидим – спикер сильно ошибся.)

http://genshtab.censor.net.ua/wiki/%D0%9B%D0%B8%D1%82%D0%B2%D0%B8%D0%BD_-_%D0%B8%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F  – а здесь чрезвычайно интересная информация о хатыночках «бедного» спикера, за владение которыми он с «удовольствием» будет платить налоги.

Какое-то противоестественное единомыслие! Ведь украинские олигархи, чиновники и топ-бизнесмены привыкли купаться в роскоши. Они не представляют своей жизни без люксовых авто, огромных особняков, отдыхе на островах, и всех тех атрибутов красивой жизни, именуемых модным словом luxury.

На первый взгляд у богатых украинцев есть причины опасаться нового налога. Достаточно посмотреть на их доходы, которые они задекларировали за прошлый год. Вице-премьера Борю Колесникова (чиновник) за владение участком земли в пять гектаров и тремя авто налог обяжет платить более 100 тыс. гривен в год. И это не считая атрибутов роскоши, ведь только часы Колесникова стоят около 1,3 млн гривен. Если бы он купил их после введения нового налога, ему пришлось бы отдать в госбюджет 130 тыс. гривен. Т.е. все, что нажито непосильным трудом, обложить налогами? Тут что-то не то.

У Николая Злочевского, министра экологии и природных ресурсов, есть автомобиль Rolls-Royce Phantom, а также дом площадью в 922 кв. метра и квартира площадью почти в 300 квадратов. Содержание этого имущества, возможно, обойдется государственному (!) чиновнику в более чем 32 тыс. гривен ежегодно.

Даже сам инициатор введения «роскошного» налога – Сергей Тигипко, судя по задекларированному им имуществу, будет каждый год платить за свою недвижимость около 30 тыс. гривен.

Но все возможные налоговые проблемы отечественных миллионеров разбиваются об одну маленькую, но очень важную детальку. Плательщиком налога может быть исключительно… физическое лицо. Чтобы избежать обложения налогом на роскошь, будет достаточно оформить имущество на фирму. Если предметы роскоши приобретает юридическое лицо, то они новым налогом не облагаются, о чем, конечно, «случайно» забыли при подготовке этого законопроекта. Около 80 процентов яхт и самолетов зарегистрировано не в Украине, и многие из них имеют либо немецкую, либо австрийскую юрисдикцию, а у нас в стране находятся на временном ввозе, т.е. никакие налоги с них уплачены не будут.

Правда, есть яхта Bandido 90, которая часто швартуется в Балаклаве – местные жители ее именуют не иначе как «яхта Януковича» – имеет мощность двигателя около 450 кВт. По новому налогу ее содержание обойдется владельцам в около 90 тыс. гривен ежегодно. Или, вертолет AgustaWestland-139 президента, он имеет взлетную массу около шести тысяч килограммов. Значит, за него в госбюджет должно поступать более 11 тыс. гривен в год. Загвоздка только в том, что все транспортные расходы президента финансируются из госбюджета, который мы с вами, дурачье, старательно наполняем.

Есть еще одна новация, она касается пресловутых оффшоров и призвана ввести сбор с операций на территориях льготного налогообложения. Если верить документу, 12-ти процентный сбор будет распространяться на физлиц и компании, проводящие операции в пользу нерезидентов. Правительство рассчитывает получить от этого сбора от одного до четырех миллиардов гривен, которые также будут направлены в Пенсионный фонд. Но и здесь снова есть лазейка! Оффшоры Кипра и Люксембурга законодательные пароксизмы Кабмина не затронут: эти государства входят в состав Европейского союза.

«Роскошные» галлюцинации Сергея Робингудовича

Текст проекта Закона можно посмотреть тут. http://www.mlsp.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=135319&cat_id=107177  

Но нам, конечно, важен не сам текст закона , он еще будет дорабатываться, как обещал Президент, сколько мнения экспертов по этому интереснейшему документу.

Не совсем ясно, что заставило нашего миллионера заделаться заступником всех социально обездоленных украинцев, и начать внедрять нехитрую идею: богатеи, давайте поделимся с неимущими. В перечне психических заболеваний есть такие интересные болезни, например, пароксизмы, галлюцинации, идиотия, кретинизм. Правда, это, скорее, подходит к общей оценке работы фирмы «Азаров и Ко». А, может, у Сереги шизоидное расстройство? Нет, скорее он решил засветиться с очередным популистским проектом. Таким образом, он смог бы убить двух зайцев: и бюджет пополнить, и свою подмоченную «пенсионной реформой» репутацию подправить, используя тезис о богатых, которые платят за бедных. Надо сказать, Сергей Робингудович, способ старый и неоригинальный.

Потому, что, по мнениям экспертов, самое поверхностное ознакомление с «документом» доказывает, что качество его норм рассчитано на что угодно, но не на то, что Закон когда-либо будет принят. И вряд ли авторы законопроекта (наверняка из «Реформаторского клуба», есть у Тигипона такая экспертная игрушка) действительно рассчитывали на него, как на механизм поступления денег в бюджет.

Новаторству экспертов просто нет предела: чтобы помочь бедным они зашли настолько далеко, что даже предусмотрели взимание налога с налога, т.е налог на роскошь начисляется на НДС, уплачиваемый при ввозе товаров на таможенную территорию Украины.

Трепещите богатеи, как же вы будете с Серегиными инновациями выезжать за границу? Вы не должны надевать дорогих вещей, часов, не брать с собой мобильные телефоны, ведь «… согласно п.346.6 законопроекта при возвращении обратно с вышеперечисленными товарами , необходимо заплатить налог на них не зависимо от того вывозили ли они эти товары ранее за границу. И при этом платить каждый раз при въезде (ввозе) на таможенную территорию Украины независимо от количества таких ввозов.»

А что они понаписывали по перечню плательщиков налога, без ста грамм не разобраться: «… собственников имущества, которых достаточно легко установить по регистрационным документам на недвижимость, земельные участки и транспорт, постоянных пользователей имущества».

Что надо понимать под «постоянными пользователями имущества» известно только самому Сергею Робингудовичу, который до сих пор не колется. Бедные специалисты в области налогообложения впадают в транс, бьются в истерике, но не могут дать ответа на вопрос: сколько времени надо пользоваться имуществом, чтоб стать его постоянным пользователем? Как пользоваться: постоянно или с перерывами? Как пользование должно быть зафиксировано? Достаточно ли просто проживать в доме, чтобы быть обязанным платить за него налог? Более того, должны ли платить налог все постоянные пользователи имущества, которое можно использовать одновременно? Почему объектом налогообложения выступает только жилое имущество? Т.е. граждане, проживающие в помещениях, которые являются нежилыми, уже не «роскошные» граждане? Ай, да Серега! Ай, да сукин сын!

Живейший интерес экспертов вызвали такой объект налогообложения, как предметы коллекционирования. Что конкретно хочет обложить налогом член Кабинета Министров? Вряд ли существуют такие предметы, которые нельзя коллекционировать, ведь человеческая фантазия безгранична. Но интересно другое, как автор налога на роскошь собирается определить цель, с которой приобретается предмет: осматривать коллекцию, проводить расследование, вызывать коллекционера на допрос?

Качество налога, во многом предопределяется простотой администрирования налога, т.е. сумма собранного налога, должна существенно превышать объем временных, финансовых, организационных затрат на его сбор. Налогообложение должно быть простым, доступным и понятным, а возможности для уклонения от налогообложения легальными способами минимальными. (Это не из учебника, так налоги работают во многих странах).

Предложенный паном Тигипко законопроект, напрочь отметает все вышеперечисленные правила. Если я получаю дорогой подарок, я не плачу налог, если покупаю – плачу. Почему? Что уж говорить о абсолютно непродуманном механизме контроля за уплатой налога субъектами хозяйствования – реализаторами так называемых предметов роскоши? Как можно проконтролировать движение товаров, зачастую даже не индивидуализированных? Ведь это не транспорт и недвижимость, подлежащие обязательной регистрации! Ну и, конечно же, обойти налог не составит труда для «роскошных» украинцев через механизм юридических лиц, которые глава Минсоцполитики не видит в составе плательщиков.

Планируется ввести налог и на недвижимость. Правовое поле налога на роскошь имеет и свои нюансы. Главный правовой вопрос для участников рынка и потенциальных налогоплательщиков – что юридически считать «роскошной» недвижимостью. Нужен классификатор, необходимо юридически определить, что такое роскошь. Возможно, это первые 10% самой дорогой недвижимости в регионе, возможно, что-то другое. Сейчас даже не определены механизмы, какая именно недвижимость попадет под понятие «роскошь», а определение рыночной цены может быть очень спорным.

Первое, в чем расходятся обсуждающие концепцию специалисты, – приоритеты параметров. Что должно быть главным критерием для налога: большая стоимость квартиры (например, в престижном районе) или большая площадь?

Критерием попадания жилья под повышенную ставку налогообложения необходимо делать количественный параметр, а не качественный, ведь стоимость недвижимости параметр непостоянный. Есть опасения, что под «карающий меч» законодательства попадут «невинные». Эксперт: «Введение налога на роскошь в большей степени ударит по среднему и низшему классам населения, к примеру, по пенсионерам, имеющим квартиры, например, на Крещатике. Не исключено, что налог станет основным фактором «выживания» многих людей из квартир, которые из поколения в поколение передавались по наследству».

При сделке купли-продажи «роскошной» квартиры официально будут заключаться договоры на меньшую сумму, чем та, которая подходит под налог, а в чемоданчике ,мимо кассы, будет передаваться остальная сумма. «Способов уйти от налога на роскошь – миллион. Основной способ ухода от уплаты налога на дорогую недвижимость – занижение официальной стоимости приобретаемого объекта», – считают эксперты.

Вот еще несколько замечаний и вопросов от экспертов, которые Сережа-реформатор себе не задавал.

Как вы заставите заплатить налог на роскошь государственного чиновника, у которого большая яхта и частный самолет? Все имущество оформлено на подставных лиц и подставные фирмы. Кто будет платить, если у них, якобы, «ничего нет»? Они не являются «собственниками». Он добровольно не заплатит никогда, потому что таким образом сознается в коррупции. А доказать, что они являются постоянными пользователями дорогого имущества будет непросто, сам термин не прописан в Налоговом кодексе. (Например, постоянный пользователь вертолета это, скорее, пилот, нежели тот, кто сидит в кабине.)

Далее. Налог на роскошь не так-то просто собрать. Это же налог для богатых и влиятельных людей. Они могут себе позволить дорогих адвокатов, юристы придумают для них схемы ухода от оплаты, они могут дать большую взятку за экспертизу.

Такие «роскошные» инициативы неизбежно натолкнутся на жесткое сопротивление бюрократического аппарата. Если мы говорим о сокращении расходов и повышении налоговой нагрузки на богатых, то, прежде всего, надо начинать с наших  чиновников-откатчитков, не секрет, что за одну подпись они нередко кладут себе в карман сумму равную годовому бюджету небольшого города.

Введение налога на роскошь в Украине не станет весомым источником пополнения бюджета. Об этом заявил нардеп Сергей Терехин. « Введение налога на роскошь в том виде, в котором он прописан сейчас, не принесет значительных доходов в бюджет. В оппозиции этот налог называют «экономическим мусором». Обложению этим налогом подлежат яхты и частные самолеты, но не подлежат дорогие автомобили, такие как «Майбах». А «Майбахов» в Украине больше, чем самолетов у наших депутатов. В законопроекте «очень оригинально» выбраны предметы роскоши. Например, автомобили. Вначале предлагалось облагать налогом на роскошь автомобили с объемом двигателя 4 литра. Теперь 3,4 литра. А это уже четверть всего автопарка Украины».

http://news.liga.net/news/economics/503744-terekhin-somnevaetsya-v-effektivnosti-naloga-na-roskosh.htm

 «Роскошный» налог: средний класс заплатит за все

Кого ударит налог на роскошь? Нас, дорогие и не совсем дорогие соотечественники. Давайте обратимся к Конституции Украины:

 «Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.»

Из этой нормы следуют два вывода.

Первый: установление каких-либо привилегий, ограничений по имущественному признаку так же неприемлемо, как по национальному, религиозному и т.д.

Второй: в Конституции нигде не сказано, что эта норма относится только к установлению привилегий для богатых и ограничений для бедных. Но и наоборот – тоже! Устанавливать привилегии для человека только на основании его бедности, и, наоборот, в чем-то ущемлять только на основании того, что человек богат (или кому-то так показалось), так же недопустимо. 

Представьте себе владельца небольшого бизнеса, который строит планы развития этого бизнеса, в том числе и для того, чтобы сменить жилье на большее, автомобиль – на лучший, и так далее. Если вдруг объявлено, что отныне предметы, которые он собирается приобрести, облагаются «налогом на богатство», какой будет его реакция?

Очень вероятно, что он откажется от их приобретения, и дело не столько даже в тех суммах, которые ему придется потратить, а в демонстрации отношения государства к таким, как он. Сегодня облагают налогом только по признаку «богатства», а завтра? По цвету глаз? По росту? Или как в средневековой Англии: если хвост твоей собаки длиннее, чем установлено – плати налог!

Этот предприниматель обязательно задумается, а не стоит ли вообще отказаться от бизнеса при таком подходе власти к «богатым», не пойдут ли в стране процессы, сходные с послереволюционными, а, может, вообще уехать на постоянное жительство за границу.

Очень вероятно, что он откажется от развития бизнеса как такового, что приведет к уменьшению количества как рабочих мест, так и производимых им товаров и услуг. Но даже если этого не произойдет, если он «всего лишь» откажется от покупки нового автомобиля или строительства нового дома, то и в этом случае потеряют свой доход продавец автомобилей и строители. И далее – по цепочке. А ведь такой отказавшийся будет не один, далеко не один…

То же самое касается и земельных участков, с учетом еще и того, что даже в советские времена давались иногда довольно значительные участки в селах для ведения приусадебного хозяйства. Даже прикупивший (или получивший в наследство), тяжко трудящийся на земле человек будет теперь плательщиком «налога на богатство».

По мнению директора Института демографии и социальных исследований НАН Украины академика Эллы Либановой, «… преодоление разрыва между богатыми и бедными невозможно без введения прогрессивной ставки налогообложения. И правительство якобы последовало моему совету и ввело разные налоговые ставки для людей с разным достатком. Ставку налога предлагается установить на уровне 17% для лиц с ежемесячным доходом свыше десяти минимальных зарплат, а для остальных украинцев – 15%. Но на деле выходит, что под действие повышенного налога попадают люди с небольшим, по европейским меркам, легальным доходом в 10 – 15 тыс. грн. Это, конечно, не бедные люди, но и к богатым их не отнесешь».

Выводы. Налог, во-первых, является дискриминационным по отношению к части населения, причем – лучшей части, от которой в наибольшей степени зависит поступательное развитие общества и государства в целом. Во-вторых, он не выполняет продекларированной авторами задачи, поскольку бьет не столько по тем, кого можно назвать богатыми, сколько по среднему классу, а также наемным работникам (в случае предпочтения ими определенных характеристик автомобиля или мотоцикла. См.текст Закона).

Причем, налог хотят ввести в дополнение к уже действующим, например, включенным в стоимость топлива, что задевает намного более широкие слои населения, например, тех же крестьян. Это может привести к последствиям, которых бы наверняка хотелось избежать как большинству населения, так и власти…. Вам не кажется, что наши чиновники начали преодолевать бедность методами, которые были апробированы в 1917 году?

Сергей Робингудович, если ты сказал «А», не будь «Б».

Несколько советов от экспертов для вице-премьера.

Введение налогообложения роскоши возможно только в тех странах, где жестко декларируются не только доходы, но и расходы населения. Там, где несложно узнать, кому принадлежит та или иная яхта или загородная усадьба. В противном случае бизнес по продаже роскошных вещей попросту уйдет в тень, причем крышевать его будут те же чиновники, которые являются потенциальными плательщиками luxury-налога.

Введение 20-процентной ставки на доходы, превышающие 15 минимальных зарплат, не приведет к увеличению бремени на богатых. Достаточно посмотреть на налоговые декларации большинства людей, которые носят роскошные часы и шубы, увешаны золотом, ездят на дорогих машинах. Поэтому закон, скорее всего, затронет не богатых, а фактически платить будут больше те, кто работает открыто и не прячется в тень.

В Украине ваш налог на роскошь, пан Тигипко и прочие эксперты Кабмина, не сработает. Он не сможет служить наполнением государственного бюджета или Пенсионного фонда, поскольку остальное законодательство позволяет прибегать к мерам уклонения от налогообложения. Что интересно: почему-то эта инициатива появилась незадолго до выборов, а занялось ею ведомство, которое больше тратит, а не зарабатывает. К тому же цифра в 800 миллионов гривен явно взята с потолка, потому что Министерство финансов, которое должно было провести эти расчеты, их не предоставило.

Что же помешало вице-премьеру и прочим авторам закона (напоминаю, Президент его поддержал!) используя собственный опыт работы в бизнесе, да еще экспертные наработки, предложить просто-напросто доработать существующее налоговое законодательство в части ставок и объектов налогообложения сбора в Пенсионный фонд? Или ввести дифференцированные ставки НДС к разным категориям облагаемых НДС операций? В частности, в Европе применяют ставку повышенного НДС. Учитывая то, что технология НДС уже настроена, не будет никаких проблем внедрить нововведение. На товары социального значения там делают скидку, а на товары роскоши – вводят 25 процентную ставку. Такая практика не нуждается в значительных ресурсах для внедрения и есть организационно простой. Вообще, кто-то из авторов закона изучил опыт европейских стран, например, той же Швеции, или Норвегии с Данией? Там подобные законы работают давно, наполняют бюджет страны, а главное, не грабят население. Тем более, что наш «реформатор» хорошо это знает:

Тигипко: «Украину интересует механизм защиты шведских пенсионеров. Пенсионная система Швеции смогла сохранить стабильность даже в период кризиса. Именно поэтому для Украины механизм защиты интересов шведских пенсионеров достаточно интересен.» Об этом заявил Сергей Тигипко, вице-премьер-министр Украины, министр социальной политики во время встречи с У. Кристерссоном, Министром социального обеспечения Швеции.

http://an.ua/en/newsshow/1044/Tigipko%3A+Ukrainu+interesuet+mehanizm+zashchiti+shvedskih+pensionerov++++.html

Но, ведь это скучная, трудоемкая, незаметная и, самое главное, неблагодарная работа, а авторам законопроекта нужен быстрый результат. И наш доморощенный Робин Гуд не очень-то пытается скрыть, что его закон – популистская «косточка» для нас, банальная игра на неприязни массы бедных избирателей к горстке богатых. Сейчас налогом займутся горе-реформаторы от имени Виктора Федоровича Порожняк-Негоняйло (скоро же выборы!). Президент дал обещание, которое нетрудно будет и выполнить. И роскошь будет обложена налогом. Кто выиграл? Те лица, которые упомянул президент. Кто проиграл – тоже понятно. Вот только времени осталось мало. У вас, господа «реформаторы».

Саша Волк, «ОРД»            15.03.2012 1:35

http://www.ord-ua.com/2012/03/15/nalog-na-roskosh-shizofreniya-kak-i-byilo-skazano-/?lpage=1