« КОНФЕТКИ – БАРАНОЧКИ, РАЗЛОМАНЫ САНОЧКИ…»

І знову анекдот. Тому що про те, що відбувається, інакше розповідати не можна. Двоє розмовляють на Дерібасівській: «И теперь скажи мне, на фига Янукович ездил в Россию? – А шо, тебе жалко? Ты лучше скажи мне, на фига он вернулся?!»

Картина і справді виглядає, як в загальновідомому старому шансоні. Оскільки, і Москва золотоголова, і цар-гармата державна, не виключений і аромат пирогів, за яким тягнуться носи нинішнього офіційного Києва. Ось тільки принюхуватися доводиться, сидячи посеред всього світу на бездарно розламаних санчатах, які не здатні поїхати ні вправо, ні вліво. Щодо приводу «чутний свист ямщика» – його дійсно чути. Той, з-за якого, по народній прикметі, в будинку не водиться ні грошей, ні порядку. І ще, на сленгу поняття «свистіти», означає – брехати, нести нісенітницю. Режим, що на жаль, поки залишається «ямщиком» України, без втоми свистить. Всім – Євросоюзу, Росії, власним громадянам.

Тим часом, пАкрАщення торкнулося всіх без виключення сфер. А раз так, то і торгівельних, взагалі геополітичних стосунків України з РФ. Цебто того, що янучари анонсували як свій безперечний пріоритет, всупереч шкідливим пАпередникам, які-де зруйнували дружбу з Білокам'яною.

Пише «Незалежна газета»: «На початку майбутнього тижня делегація Роспотребнадзору планує почати перевірку українських підприємств, що поставляють м'ясо-молочну продукцію в країни Митного союзу»; «у Києві чекають нових обмежень, пов'язаних не стільки з якістю продукції, скільки з політичним тиском Росії, якій важливо інтегрувати Україну в Митний союз». До речі, за результатами попередніх перевірок «українська сторона запитала, але так і не отримала результати експертиз, на підставі яких був обмежений імпорт сирів. І «Роспотребнадзор на прохання білоруських товаришів інспектуватиме виробництво не лише молочної, але і м'ясної продукції в Україні. На черзі цукрова війна. Можливо, свої претензії до якого-небудь виду української продукції заявить також Казахстан: у Роспотребнадзорі повідомили, що чекають таких звернень».

Подивишся на цей спланований наступ бр-р-ратерських країн, що посилюється, на міжнародні торгівельні наміри України, і народжується справді крамольне питання. Чому подібна ескалація кремлівської торгівельної війни з Києвом не спостерігалася при попередній владі? Про це, звичайно, хай скажуть професійні геополітичні і економічні експерти. Але з точки зору звичайної логіки можна передбачити і ось яку відповідь. Так, Україна подіями 2004-го і подальшою своєю позицією розсердити та налякала Москву. Ви подумайте, «хохли» посміли збунтуватися і не дозволити машині влади вкрасти свої голоси на виборах, тим самим показавши небезпечний приклад громадянам інших напівтоталітарних держав! Україні аплодує Європа, а завершивши оплески, серйозно протягує доброзичливу руку (саме тоді починається робота над Угодою про асоціацію з ЄС). Більш того, в державі над Дніпром не розмахують ні червоними прапорами, ні георгіївськими стрічками, не лише не ставлять пам'ятники Сталіну, а садять калину в пам'ять жертв Голодомору (задля справедливості слід зауважити, що на жаль для нас повернення до неспотвореної історії України на державному рівні обмежилося цими садово-парковими діями).

Але «викликати досаду» – це відчуття для внутрішнього вживання. Он, як досадує Кремль відносно країн Балтії, і нічого, вони живуть. Наголос слід зробити на «налякала». Це відчуття, в розумних, звичайно, розмірах – вельми і вельми корисне в жорсткій справі під назвою геополітика, що не припускає сентиментів. З Україною було не так вигідно вести торгівельні війни з політичним підтекстом, бо була противага у вигляді зближення її з Євросоюзом. Ну, і розраховувати на те, що через подібний тиск Київ невідкладно принесе Кремлю на блюдечку серйозні поступки, «шматки» свого суверенітету взагалі, і економічного зокрема, не доводилося. А наше нинішнє, під'янучарське, положення стосунків з об'єднаною Європою – загальновідомо. З «свіжака» хіба що слід додати, буквально вчора іменитий євродепутат Марек Сивец, посилаючись на свою бесіду з президентом Єврокомісії Баррозу, сказав про вектор ЄС-Україна наступне: «Сторони зберігають дистанцію, Юлія Тимошенко все ще у в'язниці, і Євросоюз обмежив до мінімуму контакт зі своїм східним сусідом». Природно, йдеться далеко не про одну особу, лідера опозиції, екс-прем'єра. А про те, що ЄС не має можливості і не збирається відступати від недвозначно висловленого на адресу Києва. Того, що країна, яка «успішно» практикує політичні репресії проти опонентів влади, звужує цивільні права громадян, зневажає демократію і свободу слова, при цьому не бере до уваги вимог, що пред'являються об'єднаною Європою до будь-якої держави, що претендує на асоціацію, співпрацю, перспективу членства – не може ні на що розраховувати. Так, до речі, якщо хто збирається сказати, що в «цього Євросоюзу» в самого такі проблеми, що, мовляв, робити там нічого, не напружуйтесь перекручувати факти. Тут ще Греція, що врятувалася від дефолту, вже отримала перший транш ЕС-івської фінансової допомоги. Якщо не забули, на думку авторитетних рейтингових агентств, нинішня Україна – друга в невеселій черзі за дефолтом після Греції. Тільки нам ніхто не допоможе. Через доки наявний нелегітимний режим при владі. І взагалі, знову згадаємо анекдот (вже вибачте, шановні читачі-співбесідники). «ЦК КПРС заявив, що капіталістичні країни стоять на краю прірви. Це правда? – Звичайно! Так їм зручніше спостерігати, як країни соцтабору борсаються на дні».

Що ж, в черговий раз повернувшись зі зарубіжного вояжу ні з чим, наші «ямщики» можуть спробувати змінити чумарку на ваті, (або дрантя жебрака, адже по світу вони вештаються саме в цьому «прикиді») на натуральні лати захисників національних інтересів, споживши це бойове вбрання виключно, щоб швендяти усередині країни. Більш того, в черговий раз приміряти щось подібне вони почали напередодні візиту. Мало не в день відльоту Янукович підписав закон з довгою і строгою назвою «Про внесення змін до деяких законів України відносно захисту вітчизняних товаровиробників у відповідь на дискримінаційні і (або) недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угрупувань». Здавалося б, цей факт можна виключно вітати. Однак ні. Більш того, дізнавшись про свіже тлумачення свіжого Хорошковським, що теж брав участь в московському візиті, розумієш, що стикаєшся з чимось безпрецедентним по примітивному нахабству, брехливості та безглуздю. «Известия в Украине» пишуть: «Перший віце-прем'єр Валерій Хорошковський відзначив, що Україна не має наміру використовувати нове законодавство у відповідь на будь-які обмеження з боку Євразійського співтовариства або його ключових членів».

Ви можете зрозуміти даний пасаж? Я – ні. Якщо держава з тих або інших причин не збирається на законодавчому рівні захищати вітчизняного товаровиробника, то подібний закон куди як простіше не розробляти, не приймати, не підписувати. Але якщо закон ухвалений – як можна застосовувати його положення по відношенню, скажімо, до Зімбабве, якщо у нас є торгівельні зв'язки з цією країною, і не застосовувати до країн когось Євразійського співтовариства, навіть у випадках «дискримінаційних і недружніх дій» з їх боку? Та що там, навіть дрібниця, як накажете тлумачити ділення країн цього співтовариства на ключових і не дуже? Виходить, відверто сказано, до Білорусі – застосувати можемо, а до РФ – не треба турбуватися? І кому брешуть нинішні київські державні мужі, однією рукою візуючи закон, а іншою – розсипаючи подібне тлумачення? Зовнішньому світу, власним громадянам? Найшвидше, і тим, і тим.

Є, звичайно, варіант. «Известия в Украине» (видання з відповідним душком, і подібними вчинками, що вже траплялися) невірно подало коментар нашого послідовного і продержавно налагодженого Хорошковського. Але на жаль. Варіант не котить, оскільки не надійшло жодних спростувань з боку «віцика» нелегітимного Кабміну. Давайте запам'ятаємо цей момент, оскільки трохи нижче розглянемо вже взагалі скандальний випадок, як ЗМІ мовляв «невірно зрозуміли» Януковича.

А поки що – про питання, яке не може не виникнути. Може, справді, вступити до Митного союзу, чи б то в якийсь союз покрутіше під егідою Кремля, «і буде нам щастя»? Навряд чи. Лукашенківська Білорусь «обсоюзилась» донезмоги, і віддала на догоду Росії багато що, від мови до газотранспортної системи, але все одно раз у раз попискує від успішних (для Кремля) торгівельних воєн. Ну, а тим часом, кому не ліньки, поцікавтеся, у скільки разів виросли ціни на продукти в Білорусі за останній рік. Виросли вони так, що навіть нам, що переживають сьогоднішнє пАкращення стає страшнувато.

Ну, а справді, що робив Янукович у Москві цього разу? Постежив за далеко неповоротним, нічого не просунувшим в будівництві нео-Азіопи засіданням Міждержавної ради ЕврАзЕс. Після чого удостоївся тет-а-тета з Путіним в резиденції Ново-Огарьово. Що виніс звідти? Ні, звичайно, комплектність чайних ложок і збереження головних уборів Владім Владімича обслуга перевірить. Але якщо без стьобу, то зовсім нічого. Чергове випрошування газової знижки? Та годі-бо, цього разу про розмову на дану наболілу тему не згадують навіть в офіційних повідомленнях. А багато експертів твердять, що Кремль в цьому питанні зайняв виправдану для себе вичікувальну позицію. Можна передбачити, що наш режим готовий здати і українську ГТС, і ще абиякі ласі шматки на користь РФ, та ось РФ не квапиться приймати. Поки. Конкретніше – до найближчих українських виборів. Бо якщо режим не втримається біля керма, Україна (насилу, але це можливо), відіграватиме дерибан назад.

Невже «наш правитель» виглядав настільки жалюгідно, і нічого цікавого не продемонстрував старшОму? Та що ви, навпаки. Він показав самому Путіну язика. Лише давайте не заглиблюватимемося в дискусію з приводу того, зло або благо потенційне надання в Україні російській мові статусу державної. Не будемо з ряду причин. Спроби «радетелей за общепонятный» на вищому рівні прикритися європейською Хартією про мови, це перекручування. Оскільки в документі йдеться перш за все про підтримку мов, яким загрожує зникнення, а не про удержавлення мови чужої країни в збиток автохтонній мові. Ті, що бажають отримувати інформацію або задовольняти свої культурні потреби на російському в Україні не ображені (на жаль, цього не скажеш про тих, хто має подібні потреби відносно українського). І передвиборна мовна карта бита заздалегідь. Оскільки в країні немає реального протистояння з мовного питання. Більш того, судячи по багатьом прикладам і думкам, громадянин, що в побуті віддає перевагу російському, охоче приймає і прийме український як єдиний державний, якщо державу Україна забезпечить громадянинові прийнятні умови життя і дасть можливість гордитися, та що там, хоч не соромитися своєї країни.

Ми – про інше. Передвізитне інтерв'ю Януковича російському інформагентству ІТАР-ТАРС, де було заявлено, Україна-де найближчим часом ухвалить закон про додання російській мові статусу державної нарівні з українською, викликало певний шум в країні. І тут виявилось, що, можливо, Януковича невірно зрозуміли. Стоп. Як ще можна зрозуміти пряму мову: «Цей закон зареєстрований, він буде розглянутий і прийнятий. У цьому зацікавлена Україна, її населення»? Проте, в Мережі ресурс Ліга.Новини, міркує. «Не можна виключати варіанту, що після виходу анонсової новини, що передувала повнотекстовому інтерв'ю, українська сторона не попросила російське інформагентство відкоригувати текст інтерв'ю, прибравши з нього обіцянку про державний статус російської мови»; «з третього боку, дана публікація могла бути і спланованою провокацією проти Януковича». Уф. Як можна уявити собі ситуацію: голова держави дає інтерв'ю зарубіжному медіа, але коли матеріал готовий до публікації, деякі сили цієї держави, з посмішкою «ви ж його знаєте, не відає, що ляпає», просять вимазати те, що сказав голова? А якщо мова про безпрецедентну провокацію з боку медіа, то це – суперскандал. І той, що інтерв'юється повинен виступити з негайним різким спростуванням. Оскільки цього немає, але присутні каламутні чутки «може, не так зрозуміли», то йдеться про чергову примітивну безсоромність. Спробувати підкуповувати Путіна гуманітарним «пиріжком». Спробувати сподобатися виборцям, які хочуть «загальнозрозумілого» від і до. Подальшими напівпідозріннями в «нетакпонятстве» стримати злість виборця, який не хоче вбивства української мови на державному рівні. І всі три інгредієнти – в одній склянці.

…Знаєте, здається, що чим щоразу «прибирати» сказане Януковичем, краще прибрати Януковича і тих, хто з ним. Маю на увазі, прибрати від влади, а ви що подумали? Це питання як і раніше залишається єдиним на порядку денному. Ось потім можна буде і вигідні для країни геополітичні проекти обговорювати.

Вікторія АНДРЄЄВА, ”ОРД”                         22.03.2012 0:11

http://www.ord-ua.com/2012/03/22/-konfetki---baranochki-razlomanyi-sanochki/