Поки виборці їли подаровану депутатами
гречку, поки журналісти лихословили з приводу бездарної політреклами, а решта
населення шарілось в соцмережах – наші провладні пахани не дрімали. Вибори вони
вдало використовували як димову завісу: адже вся увага віддана політикам. А
тому, «без шуму і пилу» прийнятий – не одіозний закон «Про ринок землі», ні, – якийсь
простенький закончік, (вже у другому читанні) № 10043 «Про внесення змін до
деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та
комунальної власності ». При цьому, одна з норм цього документа передбачає
створення госзембанка. Димова завіса спрацювала. Прийнятий закон насправді – грандіозна
афера, порівнянна хіба що з масштабами приватизації в 90-ті роки. (Http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=42536)
Отже, у вересні Верховна Рада затвердила створення
Земельного банку, який на 100% знаходиться в держвласності і не підлягає
приватизації. Причому, вранці 6 вересня більшовики несподівано «почули» вимоги
опозиції і скасували вже прийнятий законопроект № 10043. Але це був просто
«фінт вухами»: ввечері депутати знову поставили його на голосування. Сценарій,
природно, писався десь в кулуарах Банкової або Грушевського, але ніяк не під
куполом ВР, у нардепів немає ні мізків, ні силоньок. На табло – 242 «за»: 191
голос від фракції Партії регіонів, 2 – від фракції НУ-НС, 19 – від Народної
партії, 16 – від групи «Реформи заради майбутнього» та 14 – від позафракційних
депутатів. З початком функціонування Зембанку всі землі сільгосппризначення,
якими володіє держава, переходять у ведення єдиного держоргану – Державного
земельного агентства, а закон набуде чинності з 1 січня 2013 року. Тому, що на
цій сесії парламентарії відмовились продовжити мораторій на продаж земель
сільськогосподарського призначення до 1 січня 2014 року.
Голосування показало, що реалізація задуманого партією
влади дерибану країни йде повним ходом, системно і послідовно. До цих пір
земельні питання вирішувалися в стінах місцевих рад. І ось за допомогою цього
закону місцеві ради тупо відсуваються від сільгоспземлі. В ході розгляду
поправок була прийнята норма, яка різко змінює всю земельну систему в Україні. Узаконені грубі
порушення Конституції, зокрема – в частині повноважень місцевих органів влади.
Сільські, селищні та міські ради, районні та обласні держадміністрації, а також
АР Крим будуть позбавлені права розпоряджатися землею сільськогосподарського
призначення, що перебуває на їх території. Ці повноваження отримає
Держагентство земельних ресурсів.
Місцеві ради в нас і так безправні, а зараз взагалі
залишаться без засобів до існування, адже ніяких грошей за землю їм ніхто не
дасть. Ця стаття їх доходів попросту ліквідується. Ви можете запитати, а як же
«нова» регіональна політика, заявлена два роки тому? Як же Конституція, в
кінці кінців, яка в статті 142 називає землю одним з основних ресурсів
місцевого самоврядування? Ну, ці питання, насправді, треба було задавати
раніше. І перш за все – собі.
Депутат Сергій Соболєв (БЮТ) заявляв, що відсутність
госзембанка було одним із запобіжників, який робив неможливою продаж земель сільгосппризначення
навіть при скасуванні мораторію. «У
випадку, якщо не продовжується мораторій, автоматично набувають чинності всі
статті цього закону. Це значить – відкриваються шлюзи з продажу земель
сільгосппризначення », – кінець цитати.
Тому, цей закон, проголосований одним з останніх,
стане одним з перших у низці інших, які приводять у дію найбільш катастрофічний
для України сценарій. Саме за цим сценарієм ми рушимо не в бік Європи, а будемо
копіювати гірші латиноамериканські зразки ...
Треба визнати, що президент Янукович і Партія регіонів
успішно здійснюють план, за яким українське село буде поставлено на межу
фізичного виживання, а свої і закордонні олігархи отримають законну можливість
«кинути» селян, викупивши за безцінь родючі землі. В Україні вже сформовано
потужний клас так званих стратегічних власників, очолюваний декількома
олігархічними родинами. В їх руках, завдяки приватизації, виявилося більш 80%
промислового потенціалу України. Тепер на черзі останній ресурс – земля.
Отримана земля, на додачу до промислового і накопиченого фінансового капіталу,
гарантує цьому класу абсолютну соціальну могутність і необмежену диктатуру над
державою і суспільством.
Земельна афера
століття
Сьогодні по всьому світу кардинально змінюються
підходи до продажу землі: уряди різних країн намагаються закріпити родючі
ґрунти у власності держави. Весь світ йде шляхом розвитку орендних відносин.
Але держава Україна збирається розгорнути широкомасштабну торгівлю своїми
чорноземами, тим більше, що влада завчасно й ґрунтовно готувала ринок землі до
«реалізації».
Виявляється, ще в минулому році по інстанціях був
розісланий «папірець» з Держкомзему про те, що ринок землі буде введений вже з
1 січня 2012 року, і, орієнтовна ціна українських чорноземів складе ... 300-500
доларів за гектар (!). Тепер зрозуміло, що для Земельного банку надрукують
грошенят, щоб скупити мільйони гектарів для «себе коханого». А адже державна
земля у нас це – заповідники, заказники, курортні узбережжя, землі Міноборони,
землі наукових установ. Звичайно, якісь особи візьмуть у цьому банку недорогий
кредит, внесуть певну суму в банк, і візьмуть собі не просто ділянку землі, а
хороший шматок української території! За 300-500 доларів за гектар за
рекомендованою ціною Держкомзему ... А землі Польщі, які і в підметки не
годяться українським чорноземам, продають по 6 тисяч євро за гектар. Землі
французькі, німецькі, англійські – коштують до 20 тисяч доларів за гектар.
У селян точно немає грошей для купівлі земель
сільськогосподарського призначення. Зате в Україні і в світі накопичено багато
спекулятивного капіталу. Все в цьому житті буде дешевшати, хоча б через
постійну монетизацію. Один з небагатьох ресурсів, який буде дорожчати – це
земля: 10 років тому в світі налічувалося близько 3 млрд. гектарів
сільськогосподарських угідь, зараз – 1,5 млрд. За десять років площі
скоротилися в два рази! Через п'ять років залишиться 1 мільярд, тобто
катастрофічно падає кількість землі, придатної для сільськогосподарської
діяльності. У цій ситуації нормальні уряду не розбазарюють землю, а вчаться
торгувати тим, що земля виробляє – хлібом! Україна має 0,03% території суші
земної кулі і в нас сконцентровано близько 30% найцінніших земель на планеті. У
всьому світі сьогодні в рік продається або бере участь в торговому обороті
всього 1 відсоток земель, а 70% – в оренді.
Вже кілька років представники великих агрофірм, в тому
числі підставних, створених іноземним капіталом, готують схеми вирішення
земельного питання на свою користь. Однією з них, і найпростішою, до речі, є
схема по масовій скупці землі за безцінь, але за «живі гроші» у збіднілих
селян. При цьому є випадки і шахрайства, і примусу до продажу. Напевно і є, і
буде багато випадків, коли землю у селян будуть відбирати, не сплачуючи за неї
гроші. Помилки в оформленні документів, правова неграмотність селян відкриють
дорогу і для таких схем. Все це, перш за все, вдарить по дрібним фермерам – для
нормальної роботи їм потрібен цілісний земельний масив. Скупка землі розірве її
на клаптикову ковдру. І фермер буде вимушений, у свою чергу, «добровільно»
відмовитися від окремих наділів землі.
Кандидат в народні депутати від «Батьківщини»
Олександра Кужель: «Я отримала
підтвердження того, що до прийняття закону про Земельний банк давно готувалися.
Людей змушують закладати землю – роблять «пропозицію», від якого людина не може
відмовитися. І, повірте, за його паї дадуть умовну ціну. У Донецьку вже
змушують продавати ділянки по 7 гектарів за 20 тис. грн. При цьому, нікого
навіть не питають, а кажуть, що будинок знесуть, якщо не продасте. А середня
ціна семи гектарів – 520 тис. грн. Що таке Земельний банк? Це найбільша
авантюра, подібна приватизації держпідприємств. Всі державні землі
сільськогосподарського призначення будуть внесені в статутний капітал цього
банку, але розпоряджатися цим буде не держава, а сім'я Януковича», – кінець
цитати.
Власник земельного паю не зможе продати свою землю за
реальною ціною. Її купить посередник, який отримає від 1000% і більше відсотків
прибутку від продажу землі. Прозорих механізмів продажу землі ніколи не буде,
це буде найбільша афера століття або навіть тисячоліття, так вважають експерти.
Більш важкого питання, ніж земельний, не тільки з
економічної, але і з політичної точки зору, протягом всієї історії української
незалежної держави немає, не було і не буде. І боротьба за землю є найгострішою
і найнебезпечнішою для нашого суспільства ...
Земельний банк
«по-українськи»
Концепція Земельного банку складається з двох частин:
перша – управління та консолідація земель. (Зараз в Україні 27000000 паїв).
Друга функція – видача кредитів під заставу наділів для середнього та малого
агробізнесу. Озвучений владою «двоголовий концепт»: управління землею і роздача
кредитів – просто чергова локшина на вуха. Управляти адже доведеться складнішим
активом, на всій території країни. Але сьогодні немає навіть повноцінної
кадастрової системи: потрібен не просто електронний паспорт, потрібен хімічний
склад ґрунту, зволоженість та інші характеристики. Саме кадастр є основним
каменем спотикання на шляху зняття мораторію і запровадження ринку землі. Щоб
система земельного кадастру почала працювати, потрібно від двох років і більше.
Для складання загального каталогу карт необхідно провести аерофотозйомку 58 млн.
га території України і розробити сучасну комп'ютеризовану систему пошуку
інформації.
А як буде відбуватися оцінка землі, переданої в банк
«шляхом викупу, міни чи добровільної угоди з господарями»? Зараз діє так звана
нормативна оцінка. Методика для її формування була створена ще в першій
половині 1990-х років, Грубо кажучи, вона базується на тому, скільки тоді
знімали зерна з гектара і скільки зерно коштує сьогодні. Природно, такий підхід
експерти критикують. Але ринкових цін на землю сільськогосподарського
призначення немає. Навіть якщо з наступного року ріллі та пасовища підуть у
вільний продаж, на формування зважених і об'єктивних цін піде не один рік.
До речі, зовсім не виключено, що фермеру – в порядку
міни – можуть запропонувати віддати своє чорноземне поле, а замість нього всучити
глинистий яр. Банк-то державний! Значить, може використовувати всю міць держави
для «переконання» дрібного хлібороба. У хід підуть погрози, шантаж, і,
звичайно, сила.
Президент Українського аналітичного центру Олександр
Охрименко: «Створювати галузеві банки, в
умовах кланово-олігархічних корпорацій, де влада розкрадає державний бюджет, де
величезний рівень корупції – цього просто не можна робити! Буде та ж історія,
що і з кредитуванням НАК «Нафтогазу» через «Ощадбанк» і «Укрексімбанк», які
вже, по суті, банкрути. Крім того, це ще один канал відмивання грошей для
правлячого режиму і родини Януковича. Але Верховної Ради у нас немає – це шайка
бандитів, які обслуговують сім'ю. Це всі незаконні рішення, які потім доведеться
скасовувати, а цих людей саджати у в'язницю, де зараз Тимошенко», – кінець
цитати.
Пам'ятаєте, у нас вже був банк «Україна», по суті – аграрний
земельний банк, який розікрали і знищили! Був і «Промінвестбанк», який успішно
поховали, з чого, власне, і почалася девальвація гривні і криза 2008 року.
Банкіри вже впевнені, що Земельний банк стане
монополістом на ринку кредитування агросектору. Ніхто з комерційних банків не
зможе запропонувати такі низькі процентні ставки, а у нової фінансової
організації з'явиться можливість залучати ресурси на неринкових умовах, за
рахунок держави.
Рада виділила 120 млн. грн. на створення Земельного
банку. Але якщо подивитися на приклади аналогічних структур за кордоном, стає
ясно, що затверджені Кабміном 120 млн. гривень статутного фонду для
українського банку явно недостатні. У всіх країнах світу Земельний банк – це
банк з величезним капіталом, який видає тільки довгострокові кредити – на
термін понад 10 років. Для того, щоб Земельний банк міг реально впливати на
ринок земельних ресурсів, щоб він міг видавати багатомільйонні кредити під
заставу землі, щоб землевласники могли отримати від нього допомогу в розвитку
ринку, потрібно, щоб його капітал був хоча б 10 млрд. гривень, а краще – 50
млрд., так вважають фахівці. Знову обдурювання, помножене на некомпетентність?
Передбачається, що Земельний банк буде видавати
пільгові кредити. Звичайно, доступ до таких кредитів буде мати дуже вузьке коло
людей, або видача їх буде пов'язана з корупцією. У нас будь-які пільги для
бізнесу пов'язані з корупцією, оскільки пільга – це спосіб обікрасти країну.
Зараз державними сільгоспземлями управляють районні адміністрації. Але якщо це
буде одна структура, один кабінет і одна людина над мільйонами гектар, та ще й
з необмеженими правами на ринку землі, то влада в руках такої людини буде
величезною, а спокуса брати хабарі – нездоланною. Нарощування адмінресурсу у
вигляді Земельного банку може призвести до жахливої концентрації власності і
влади в руках кількох людей. Чи зможуть ці кілька людей «попрацювати» для всієї
країни? Щоб не ламати голову над цим питанням Європа і обмежила монополізм. Як
поступимо ми?
Третє закріпачення
селян
Земельна реформа неминуче приведе до виникнення
латифундій. Формування вищого шару надбагатих власників буде завершено.
Українська земля перейде у власність кількох сімей або олігархічних угруповань,
і цьому сприятиме хаос на земельному ринку, який почнеться відразу ж після
зняття мораторію.
Олігархату невигідно становлення вільного, грамотного,
технічно оснащеного фермерського класу. Вільне фермерство в Україні навряд чи
стане можливим – в силу того, що чорноземи країни, незважаючи на їх виснаження,
продовжують бути привабливим активом. Якщо 200-300 тисяч фермерських
господарств здатні завалити Україну продуктами, то, що тоді робити
посередникам? На селі фермерському класу не дадуть вирости спочатку: поміщику
потрібні раби, а не вільні фермери. І це цілком вписується в стратегію партії
влади, яка нищить середній клас як конкурентний і потенційно незалежний шар.
Земля – це останній актив, який залишився в країні.
Можна віддавати землю, але тільки в довгострокову оренду з жорсткими
інвестиційними зобов'язаннями. Розпродаж землі – це загроза продовольчій
безпеці країни: ми вже їмо картоплю з Єгипту, гречку з Китаю, овочі з Іспанії,
фрукти з Туреччини. Досвід Аргентини показав, як дикий земельний ринок поставив
на межу голоду країну, що годувала півсвіту. Виявилося, продавати дешево
яловичину в Аргентині невигідно, якщо в три рази дорожче це м'ясо купує Європа.
Нещодавно Світовий банк озвучував дві небезпеки, які
чекають людство в найближче двадцять років: відсутність води та їжі. Маючи такі
землі, як у нас, влада буде віддавати те, завдяки чому розвиватися могла б вся
країна, а не п'ять чоловік, які отримають у володіння українську землю. Всі
інші скоро будуть стояти в черзі за щіпкою гречки. Або рису.
Шановні виборці, ви ще просто не усвідомлюєте, що
відбувається, але це торкнеться кожного, коли раптово виникне питання: «Скільки
завтра буде коштувати буханець хліба?»
А післязавтра земля під атомною станцією може
опинитися в приватних руках. Ваш спальний район продадуть хорошому хлопцю з
Бразилії. Він захоче (має право!) Побудувати аквапарк. І ніякі ваші смішні
протести вже значення не матимуть. Продано!
Українське село помре остаточно і безповоротно. Чим
селянин займатиметься, не маючи землі? Деградувати, спиватися, виїжджати на
заробітки. Третина селян, тих хто ще спився і фізично міцніше, наймуть
наймитувати і охороняти угіддя. Решту нужда зжене з землі. Куди підуть кілька
мільйонів «зайвих» людей? Бомжувати в міста. Україну чекає страшна соціальна
катастрофа, а наслідки цієї афери будуть пожинати наші нащадки, які (в
поколіннях!) Будуть кріпаками у феодалів. Задоволені?
Саша Вовк, «ОРД»
P.S. Зовсім скоро, питання царя Івана
Васильовича: «Ти чиїх будеш, холоп?», Вже нікому не здасться жартом. А ось країну,
схоже, ми профукали ...
Немає коментарів:
Дописати коментар