Правда, займає він її в уряді Сінгапуру. За 50 років цей диктатор перетворив свій острів з пустиря в найбагатшу країну. П'ять років тому один з видних путінців написав передмову до російського перекладу книги Лі. «Лі Куан Ю допускає, що його методи управління, можливо, недостатньо демократичні, однак він вважає, що на перехідному етапі розвитку суспільства об'єктивно доводиться вибирати – або демократія, або економічний прогрес». Так і бачиш як тане від задоволення обличчя ординця, що виводить ці слова.
Минулої осені Лі Куан Ю був в Україні, читав лекцію, зустрічався з В. Януковичем. Тепер книгу ментора («Сінгапурська історія: з третього світу в перший») можна помітити на столах двох-трьох українських старшин – з тих, що вміють читати. Його ім'я можна розчути в ситому гулі VIP-тусовок. Дублена душа конкретних пацанів зі смаком вбирає бальзам його різких відгуків про демократію. Біля них крутиться, кажуть, один писар, який нічого більше не вміє робити, як шпарить з Лі напам'ять, тому йому і дозволяють триматися за хвіст казенного козла.
«У питаннях демократії важливо пам'ятати, – наслідує він тонкому голосу китайця, – що для створення відкритої політичної конкуренції та вільних ЗМІ потрібно, щоб 40-50% населення належали до середнього класу, тобто мали дохід вище $ 5000 на місяць і були добре освічені. Це мінімальний рівень. Взяти, наприклад, Філіппіни. Там не було середнього класу. Освічені люди з нормальним доходом становили близько 15% населення, може бути, 20%. Вільна преса? Так! Повний безлад і скандали. Кого вони обирають? Шахраїв. Акторів. Герої кіноекрана стають президентами. І поводяться так, ніби все ще перебувають на екрані. Повна катастрофа!».
На жодній з VIP-тусовок ви не почуєте про другу частину повчань ментора: «Найголовніше – мати чисту центральну владу. Якщо люди нагорі не є зразком і прикладом моральних стандартів, які вони поступово впроваджують на більш низькі рівні влади, зробити що-небудь дуже важко… Ви повинні шукати свіжих людей, які не мають абсолютно ніяких зв'язків з минулим і з нинішньою системою, чесних, здібних, добре оплачуваних… В один день я зібрав своїх міністрів, своїх найближчих друзів і сказав: усе, хлопці, з цього дня ми починаємо нещадну боротьбу з корупцією. Вони, схоже, не повірили. Але коли прокурор прийшов до мене і сказав, що мій друг, міністр охорони здоров'я, крупно краде, я віддав наказ посадити його до в'язниці».
У всьому, що вселяє Лі, є одне протиріччя. Коли він пояснює, чому в його країні узаконені тілесні покарання і заборонені супутникові тарілки, він говорить про менталітет населення, який треба враховувати, якщо не хочеш хаосу. Але коли він згадує, як випалив корупцію, то говорить, що вона споконвіку була в крові цього самого населення. Виходить, що одні традиції треба враховувати, тому що подолати їх неможливо, а інші жорстоко викорінювати, не думаючи, вийде чи не вийде.
Може бути, в роздумах над такими протиріччями і мужніє майбутній Перетворювач Україні? Хоча навряд чи. Великі діячі якщо і філософствують, то не до початку свого терену, а в самому кінці (хто, як залізний Лі, встигає). В інший час вони діють, підкоряючись найбільше інстинктам творчості і влади.
АНАТОЛІЙ СТРІЛЯНИЙ 01.04.2011
Немає коментарів:
Дописати коментар