Недавно я зрозумів, чому
нинішні лідери країни так страхаються за своє
життя. Чому проїзд кортежу Януковича нагадує рух радянської колони окупованим
Афганістаном, чому будь-яка поява Януковича, та і Азарова в суспільних місцях
супроводжується абсолютно параноідальними заходами безпеки. Чому міліціонери
вже просто живуть на Бориспільському шосе, на Дніпровській набережній. Живуть,
просто тому, що там проїжджає «Папа». Розумію, чому Януковичу болісно страшно
пересідати на вертоліт. Чому взагалі йому страшно жити в нашій країні. Це – не
наслідок «бойового нлп» щодо усюдисущих терористів Валерія Хорошковського, що
залякує «гаранта» і не наслідок інтриг російського начальника «лічки»
українського президента Заневського. І навіть не наслідок страху перед якимись
«пророкуваннями», якими Януковича хтось злякав ще в дитинстві. Насправді, це
абсолютно адекватна реакція людини, яка виразно уявляє, що являє собою його
«команда». Виявися би я в положенні Януковича – мені теж стало б страшно.
Мабуть, першим кроком до прозріння для мене
була дрібна деталь відносно будівництва Межигірського князівства Януковича.
Здавалося б, «святая святих», місце, обгороджене численними периметрами видимої
і невидимої охорони, заборами, ровами і іншою фортифікацією. І на тобі.
Будівельник цього надсекретного об'єкту дає інтерв'ю. У якому розповідає про
те, що і при будівництві цього «мавзолею для живого» наші люди крадуть точнісінько
так як і скрізь. Кошториси подвоюються, якщо не почетверяються. І, що більш за все
мене уразило, навіть тут, в «святому» місці, незважаючи на широко пропагований
страх перед «залізним господарем» – наші люди примудряються поставити цілком звичайний
вітчизняний унітаз замість дорогоцінного імпортного. І «зняти» із замовника вартість
саме імпортного унітазу. І вони абсолютно не бояться того самого Януковича,
який з чуток, що методично розпускаються оточенням, відбив яйця покійному Кирпі,
заїхав у вухо Льовочкину, дав у око Ганні Герман і взагалі купу людей побив у
себе в кабінеті. Дивно це якось. А як не боїться цього «залізного господаря»
винахідниця цього терміну Ганна Герман, пускаючи в світ від імені Януковича
книгу, повністю складену з крадених матеріалів? Де ж той страх? А чому не
боїться Ренат Кузьмін, якому цілком виразно А чому не боїться Ренат Кузьмін,
якому цілком виразно було велено влаштувати показову прочуханку Черновецкому і
його «молодій команді», а він, абсолютно ігнорує цей наказ і зовсім не боїться
гніву всемогутнього «папи». Щось тут явно не так.
Остаточне прозріння настало після того, як
мені довелося почути справжню історію падіння крану «Захарія». Історію,
одночасно смішну і страшну. Смішну, тому що смішні персонажі цієї історії. А
страшну, тому що кран «Захарія» і його сумна історія більш всього нагадують
сучасну історію України.
Ось що писала преса про цей кран: «Плавучий
кран “Захарія” заввишки 93 метри і вагою більше 3 тисяч тон до цих пір лежить у
Дніпрі після того, як сьогодні, 18 листопада, він завалився у воду. Кран
належить компанії “Планета-міст”, засновник якої – Валерій Захарович Мошенський
– назвав кран на честь свого батька “Захарія”, повідомляють Подробиці.
Планувалося, що після Подільського моста в Києві, плавкран будуватиме мости в
Запоріжжі і Миколаєві. Але аварія перешкодила цим планам.»
На жаль, але за
версією мого співрозмовника, саме в цих планах «Захарії» і крилася причина
трагедії, і аварія була зовсім не випадковою.
Віктору Федоровичеві Януковичу напевно, дійсно
дуже страшно жити. Тому що оточенню, яке він собі підібрав за великим рахунком,
не можна довірити не лише країну, не лише вищу посадову особу цієї країни, але
навіть гаманець з п'ятьма гривнами. Як відомо, однією з найбільш наближених до
Януковича осіб є Володимир Федорович Демішкан. Він відомий не лише тим, що є
головним виконробом на будівництві Межигір’я (агоов, історія з унітазами і
подвоєними кошторисами), і навіть не тим, що зміг відмазати від покарання за
звіряче вбивство свого недолугого сина. (Нагадаємо, що Сергій Демішкан 19
листопада 2008 року викрав свого ділового партнера Василя Кривозуба, катував
його, а потім разом з товаришами прив'язавши до його спини сім секцій батарей
парового опалювання – втопив у озері.) Зараз Демішкан-молодший зовсім не
відбуває довічне ув'язнення, а знаходиться на волі, завдяки тому самому
«виборчому правосуддю», яке нині замінило у нас правосуддя справжнє. Але я не
про це. Цей гідний муж, в сенсі Володимир Демішкан, більш відомий як керівник
Державного агентства автомобільних шляхів України. Він будує всі дороги в
Україні, що зараз, напередодні Євро-2012 і парламентських виборів на яких
потрібні гроші – вельми актуально. (Враховуючи, що підлеглі Демішкана масштабно
крадуть навіть на будівництві Межигір’я, можна уявити, скільки крадеться на
будівництві доріг.)
У неформальному підпорядкуванні в Демішкана
знаходяться і мостобудівники. Головний з яких «Мостобуд». Який очолює колишній
(якщо бувають колишні) вінницький бандит Володимир Продівус. Його найближчий
конкурент, а інколи партнер – Валерій Захарійович Мошенський, що очолює групу
компаній «Планета-буд». Кран «Захарія», що належить Мошенському – найбільший в
Україні плавучий кран. Важить 3 тисячі тонн. Зроблений на заводі «Ленінська
Кузня», давно морально застарілий, але новий кран купувати дорого. А «Ленкузня»
вже такого не зробить. Найкоштовніше в крані – стріла. На жаль, після падіння,
лагодженню вона вже не підлягає. Метал стріли повинен витримувати дуже серйозні
навантаження і після падіння його просто не допустять до робіт. А роботи у крана
попереду було дуже багато. Мости в Запоріжжі, Миколаєві, Дніпропетровську і в
Києві, в районі Русанівських садів. На жаль, ці контракти «Планета-буд»
втратила. Кран, навіть якщо б Мошенський розщедрився, купити швидко не вийде.
Подібний кран виготовляється не менше року. І ось що цікаво. Як виявилось, у
Німеччиині вже майже готовий новий плавучий кран, аналогічний «Захарії». І
власником його є, звичайно ж компанія «Мостобуд» Володимира Продівуса. До
якого, що цілком логічно, і перейдуть контракти на споруду мостів, отримані
раніше «Планета-будом». До речі, цікаво, що на момент аварії «Захарія» був
переданий «Планета-будом» в оренду «Мостобуду». І треба ж такому статися –
затонув. Звичайно ж – випадково. Але вельми вдало для пана Продівуса.
На думку мого співбесідника аварія була сповна
закономірною. «Ну, як же їй було не статися, якщо хтось вельми акуратно
підпиляв кріплення одного з понтонів? І понтон цей вирвався з-під води як
торпеда, метрів на 50 в повітря. А кран, природно, втративши остійність –
затонув».
«Прикол»
в тому, що, якщо ця історія правдива, виходить, що ради вигідного контракту
один з фактично підлеглих Демішкана – Продівус, просто узяв і втопив єдиний в
Україні плавучий кран такого розміру. І при цьому, абсолютно не боявся гніву
того ж Януковича, розгляду Генпрокуратури. Можливо, був присутній страх бути «в
отвєтку» підірваним у власній тачці, але те таке, професійний ризик.
Не знаю, наскільки правдива ця історія, але повністю
у дусі часу. І я цілком розумію Януковича. Дійсно – страшно жити. Особливо, з
такими підлеглими. Ось їдеш, з охороною, а раптом при будівництві «моста
Кирпи», дійсно, як то кажуть, задля квапної показухи і баришу, узяли і замість
залізних, уклали подекуди дерев'яні балки? І охорона не допоможе, і броня не
врятує. А раптом на дорожньому полотні вкрали занадто, і влетить зараз
президентський автомобіль до жахливої ями, і все, жодних терористів не
потрібно. На вертольоті літати? А хто дасть гарантію, що «вертушку» купили
справну, а не лайно, хоч за хороший відкат? А пілоти? Вони дійсно вчилися, чи
просто «по блату», чи за гроші? Та і по самому Межигір’ю ходити ж страшно,
раптом завалиться щось через все ту ж всепроникливу і всепереможну крадіжку і,
відповідно, продажність? А хто може гарантувати при такому загальному настрої,
що і зараз, за великі гроші не «слухають» президентський кабінет всі, хто
подібні гроші може заплатити? І не використовують почуте для всіляких
маніпуляцій?
Дивлячись на те, як зараз Янукович все
наполегливіше і наполегливіше знищує не лише свій рейтинг, міжнародне реноме,
але і власну владу – чомусь думається саме про маніпуляції, а не про дивну тягу
до самогубства. Так, є страх перед Тимошенко, є бажання помститися Луценку і
опозиції в цілому, але є і тактика, до якої хтось підказує, хтось підмовляє.
Портнов, Кузьмін, Хорошковський? Хто там ще? «Копайте, Віктор Федорович,
копайте, там золото, ми все правильно робимо». І невтямки Вітьку з Пивновки, що
копає він собі могилу. Достроково, швидко і навіть не розуміючи цього.
Зрозуміло, що і сам Янукович глибоко
ненормальний зі своєю патологічною тягою до розкоші, до особистого збагачення,
що на тлі загальної розрухи переходить кордони розумного. Але плюс до божевільного
президента ще і абсолютно неосудне від ненажерливості оточення. Насправді
страшно жити вже не лише Януковичу, але і всім нам. Тому що ми, всі разом, вже
підгризли понтони крану «Україна» і він може ось-ось звалитися.
Станіслав Речинський, «ОРД» 13.12.2011 2:58
http://www.ord-ua.com/2011/12/13/konets-zahariya-ili-pechalnaya-istoriya-vorov/
Немає коментарів:
Дописати коментар