Міжкланова війна за Харків

Минулого разу мова велась про прокурорсько-ментівські бої із потужним суто кримінальним забарвленням за контроль над східноукраїнським (харківським наркотрафіком). Але ці бої є лише тактичними операціями великої війни за контроль над Харківщиною поміж декількома найпотужнішими місцевими владно-кримінальними та фінансово-промисловими кланами.

Мова піде про три головних із них. Але про це згодом.

А спочатку трохи історії.

Свого часу в Харкові за великим рахунком існувало два потужних владних клани: фінансово-промислово-аграрний під патронатом легендарного харківського губернатора Олександра Масельського і бізнесово-чиновницький під опікою тодішнього мера Євгена Кушнарьова.

Не втримаюсь і трохи відійду від теми. Аби було зрозумілішим хто такий Масельський – пару історій про нього.

Перша. Від теж вже покійного Євгена Кушнарьова.

Коли 19 серпня 1991 року до нього – на той час голови облвиконкому – прибігла перелякана керівна партноменклатура на чолі із першим секретарем обкому компартії Мисниченком з одним питанням: «Що робити?» Відповідь була така: «А що хочете робіть. Це у вас ГКЧП, а в мене жнива!»

Друга. Від Олександра Мороза.

Як відомо Кучма міняв прем’єрів як пальчатки. І якось в травні 96-го на нараді президента із лідерами політичних сил хтось запитався у Кучми, мовляв, чому так відбувається.

·         Бо не справляються та ще й крадуть – , була відповідь

·         Невже на всю Україну не знайдеться бодай одна людина, котра б могла упоратись із українською господаркою і при цьому не крала ?– , запитався Мороз

·         Була така людина, та й вона нещодавно померла в Харкові.

На увазі звичайно мався саме Масельський. Котрого, подейкують, чи не єдиного побоювався і сам Данилич. Через що, можливо, і не призначав головою Кабміну.

Втім, можливо і не даремно я вставив цю ремарку. Бо уважному читачеві згодом стане зрозумілішим, від якої за потугою особи і яке «кланове господарство» перейде у спадок від Масельського до його зятя, харківського магната Олександра Ярославського.

Та повернемось до наших кланових баранів…

Кадровим стрижнем першого клану була колишня так звана господарська («червоні директори») і виконкомівська номенклатура, а другий тримався переважно на новій бізнесовій еліті та новій хвилі чиновництва, котрі гамузом являли собою екс-комсомольських вожаків та колишню компартійну номенклатуру середньої ланки.

Головне ж протистояння цих двох кланів сфокусувалось в боротьбі за контроль над обласним центром та самою областю. З одного боку «червоні директори» прагнули якнайбільше поширити свій вплив у місті, одночасно втримуючи так би мовити позиції вже захоплені. З іншого – «горожани» при першій-ліпшій нагоді посували «директорат» в місті і здійснювали інтервенції в область.

Особливо запеклі бої точились за солодкі газоносні (Балаклійський, Богодухівський, Краснокутський, Красноградський)) та приміські сільські (Харківський, Дергачівський) райони Харкова. Та за контроль над самим Харковом.

Але по-перше, за межі природнього протистояння область/місто цей антагонізм ніколи не виходив. Не кажучи вже про якісь там криваві розбірки, як то бувало на Одещині, Львівщині чи Донеччині.

По-друге, обидва харківські клани суворо дотримувались принципу, сформульованого ще Масельським – особливо, без крайньої на те необхідності не висовуючись за межі регіону, чужим зайдам на Харківщині була одна відповідь – зась!

До речі, цей покон абсолютно співпадав із принципом тодішньої харківської ментури, авторство котрого приписують теж легендарному генералу Покусу, через що Харків і набув слави ментівського міста. Тобто, із свого авторитетного криміналітету маємо, дрібний, а особливо зальотний контрапупимо і лоха по можливості захищаємо.

По-третє, обидва клани тримали на відстані від себе брутальний кримінал. Принаймні в найближчому оточенні неформального керівництва обох кланів помітити відвертих, най і авторитетних кримінальників, ніхто не міг. Цього навіть уявити собі було неможливо.

Після смерті у 1996 році Масельського, за сприяння тодішнього голови АП Кушнарьова і харківського губернатора Олега Дьоміна, контроль над фінансово-промисловим кланом взяв зять Олександра Степановича – Олександр Ярославський.

В політичному ж сенсі до 2006 року сильні позиції мали хто-завгодно – «За єду», об’єднані есдеки, соціалісти, бютівці, короткий час навіть нунсівці – , але аж ніяк не «регіонали». Керівним кадровим ядром котрих, від самого початку створення у 2001 році місцевого осередку ПР, були представники, викинутої з тих чи інших причин на узбіччя, верхньої за місцевими мірками колишньої компартійної, радянської (тобто працівники рад різних рівнів) і частково тієї ж таки «директорської», номенклатури.

Між іншим, харківська ПР до часу теж намагалась уникнути контактів із відвертим криміналом.

І десь року до 2005-6 такий стан речей на Харківщині і зберігався. Але спочатку після переходу Євгена Кушнарьова із його «Новою демократією»(?) під егіду ПР та перемоги регіоналів на місцевих виборах ситуація міжкланового протистояння почала змінюватися.

Група Кушнарьова, що улилась до Харківської ПР і отримала певну квоту депутатських мандатів і чиновних посад, старою гвардією не сприймалась – позначалась образа останніх, котрі вважали себе обділеними при поділі депутатсько-посадового пирога. «Кушнарьовці» їм платили відповідною монетою.

Тобто із самого початку такого об’єднавчого процесу в Харківській ПР окреслилось певне розмежування, котре посилилось опісля обрання Допи та «примкнувшего» до нього Гепи відповідно мером Харкова і секретарем міськради, це розмежування посилилось.

Чому «примкнувшего»? Бо якщо Допа подався до регіоналів ще у 2004 р., ставши відразу членом політради ПР, заступником голови міської ПР та представником кандидата у президенти Януковича по Харківській області, то хитрожопий Гепа, котрий перебував у Допи в останній іпостасі заступником під час помаранчевих подій перебіг до «оранжоїдів». Харків’яни і досі пам’ятають його недолугу фігурку із мавпячою пичкою, що мерехтіла на трибунах, наметовому містечку та в телевізії в неодмінному помаранчевому шалику.

Але у помаранчевих Гепа не прижився і незабаром повернувся під крильце старого дружбана Допи.

Треба зазначити і ще один нюанс. Допа з Гепою притягли за собою, спочатку в ПР, а потім і в міськраду купу відвертий криміналітет. За оцінками тодішнього керманича МВС Луценка лише по спискам ПР до місцевих рад усіх рівнів пройшло до 20% кримінальників.

Звичайно ж у рафінованої кушнарьовської групи цей процес викликав лише огиду. Бо, як згадувалось вище Євген Петрович ніколи із відвертими бандюками справи не мав і команду свою підбирав відповідно.

Правда, до часу це угрупування було досить аморфним – йому не вистачало лідера. І він з’явився. Правда, найпарадоксальніше, що це виявилась особа напряму причетна до загибелі самого Кушнарьова у січні 2007 року. А дехто стверджує, що не просто причетна, а і напряму винна у вбивстві Євгена Кушнарьова. Але про це трохи згодом, а прізвище цього мікроЛідєра – Шенцев Дмитро, нардеп, заступник голови усія ПР.

Тобто, констатуємо. Сьогодні на Харківщині сформувались три клани, котрі з перемінними успіхами ведуть війну за монопольний контроль над «першою столицею» та її околицями. Це клан імені Гепи із Допою, клан Шенцева та клан Ярославського.

Але про Допу з Гепою та Ко я повістувати цього разу не буду. Бо, по-перше, гидко, а, по-друге – вже писано-переписано в тому числі і автором стільки, що і додати нічого новенького. Для тих же, хто не в темі пропоную ознайомитись із тутешнім авторським матеріалом, особливо звернувши увагу на довідку ОРД під статтею, котра висловлюючись ментівським сленгом є об’єктивкою на Гепу та «примкнувшего» до нього Допу.

Чому цього разу навпаки. Бо якщо, такий що виглядає цілком порядною особою Допа, котрий до того ж до кримінальної відповідальності не притягався і строків не отримував, увів Гепу у вищі владно-політичні кола, то Гепа якраз і увів Допу в кола відверто кримінального характеру…

Але про це як-небудь окремо, а поки далі буде…

Валерій Семиволос, вільний журналіст, Харківщина, село Губарівка, Товариство «Малого Кола»       05.12.2011 0:42

http://www.ord-ua.com/2011/12/05/mizhklanova-vijna-za-harkiv/?lpage=1

Міжкланова війна за Харків – 2. Або хто вбив Кушнарьова?

Констатуючи минулого разу, що лідер і батько-засновник одного із двох найпотужніших харківських кланів, що сформувались ще десь на початку-середині 90-х м.ст., Євген Кушнарьов, в ті часи не допускав до свого найближчого оточення брутальний криміналітет, автор не те щоби злукавив, а трохи не договорив. Ця теза справедлива до його призначення у жовтні 2000 р. губернатором Харківської області.

Щур Дімон

Взагалі-то, з часів перебудови і до своєї загибелі Кушнарьов припустив усього 2-3-и помилки, які б могли вартувати йому політичної кар’єри чи призвели б до політичної смерті. Але одна із цих помилок призвела до смерті фізичної. 

І ця помилка – дуже щільне наближення на початку 2000-х рр.. до власної персони такого собі Дмитра Шенцева. Кінцево – це був роковий крок…

Взагалі-то Шенцев – це не просто т.зв. темна конячка харківського політикуму, це якийсь щур, діяльність котрого практично не видко, а от продукти цієї діяльності, тобто обгризені кістки жертв та послід відшукуються скрізь, де він устигав похазяйнувати.

Якщо ознайомитись із офіційною версією біографії Дмитра Шенцева, то хоч сьогодні в єпископи рекомендуй – суцільна доброчинність. Та не вір очам і вухам своїм, коли мова ведеться про політика.

Тому відтинок біографії від пелюшок, горщиків у дитячому садочку, смикання дівчаток за косички тощо аж до кінця 80-х рр. м.ст. ми пропустимо – бо в цей період у нашого героя нічого цікавого для нас не відбувалось.

А от наприкінці 80-х – початку 90-х бізнесмен-початківець Дімон (кримінальне поганяло Шенцева) подальшу свою життєву долю пов’язав із сумнівними манівцями кримінального світу. Саме в той період оперативниками Фрунзенського РВВС він був помічений у зв’язках із харківською ОЗУ «Спезики», що якраз розгортало свою діяльність в міському спальному районі Нові Дома, через що за оперативними повідомленнями означалось ще і як «Новодомське».

Керували ОЗУ, що спеціалізувалась в той час на здирництві, вибиванні боргів, рекеті, кришуванні різноманітного бізнесу кримінальні авторитети Ниць (Володимир Ниць) та Кабатя (Віктор Долгих). От через них, особисто не приймаючи активної участі в діяльності самої ОЗУ, Шенцев (з кінця 80-х і до 92-го замдиректора СП «Фортуна-Сервіс», 92-94 рр. директор ТОВ «Кадіс») і вирішував деякі питання свого бізнесу шляхом наводок на більш успішних конкурентів задля подальших рекетирських наїздів «Спезиків» на них і з подальшою постановкою їхнього бізнесу на контроль ОЗУ.

Але на зламі 93-94 рр. на доленосних манівцях Дімона трапляється крутий віраж – він стає довіреною особою, тобто «смотрящім» по Харкову російського авторитета Михайла Алексєєва, котрий переймався організацією грального бізнесу у країнах СНД. Мережа гральних закладів і окремих автоматів, котрі до Харкова у великій кількості завіз все той же Алексєєв, охопила практично усі людні місця в місті.

А от з боку місцевих силовиків Дімон знаходить «дах» у першого екс-зампрокурора Харкова, а на той час члена облсуду Сергія Стороженка. Сьогодні цей екс-прокурор та екс-суддя в першу чергу відомий в якості першого віце-президента ФФУ та члена Юридичного комітету УЕФА.

А в ті часи Стороженко був відомий як жадібна тварюка, на котрій замикалися чисельні кримінально-корупційні схеми, а також як прокурор, котрий виплекав першого дисидента незалежної України, посадовивши за надуманими мотивами на 4-ри роки до буцегарні відомого харківського журналіста, господаря і головного редактора першої в країні офіційно зареєстрованої незалежної газети «Орієнтир» Олександра Волосова.

Подавшись до грального бізнесу Дімон прихопив із собою «ударний загін» бійців «Спезиків» на чолі із кримінальним авторитетом «Арою» (В’ячеслав Арутюнов), тим самим фактично знекровивши це ОЗУ.

Розкрутившись на гральному бізнесі Шенцев прикупив собі «хатинку» в Будапешті, де і був помічений у започаткуванні спільного газотранспортного бізнесу із таким собі Михайлом Гіріним (особа наближена до самого Сєви Могилевича, наразі заразом із босом перебуває у міжнародному розшуку).

Обзавівшись такими зв’язками Дімон вирішив прокинути Алексєєва, котрий, власне, налагодив гральний бізнес у Харкові, за яким Шенцев був усього лише смотрящім. Саме задля цього він і використав бійців Ари, котрі в силовий спосіб виперли людей Алексєєва із Харкова геть, «провівши» їх аж до самого російського кордону.

Правда в ході цих розбірок Ара отримав серйозне поранення, зате Дімон став монопольним господарем грального бізнесу в Харкові.

До речі, оця його риса – прокидувати, підставляти, зраджувати не кого-небудь, а в першу чергу саме дружбанів, покровителів, соратників ще неодноразово проявиться в майбутньому.

Ще одна характерна риса Дімона це надзвичайна обережність, постійні намагання свої справи робити чужими руками. Попри малопомітну, а насправді бурхливу діяльність, допоки Шенцева до кримінальної відповідальності спробували притягти усього лише один раз. І то – невдало.

Ще в 1995-му р. стосовно Шенцева було порушено кримінальну справу за фактом здирництва, за ознаками ст. 144 ч. 3 КК (справа № 185024). Його затримали на троє діб, але потому із незрозумілих причин випустили, після чого Дімон подався у біга. Тоді ж його оголосили у розшук (розшукова справа № 675304).

Бігав він майже півроку, але потому завдяки втручанню вже згадуваного С.Стороженка та генерала міліції В.Музики кримінальна справа була закрита, а розшук припинили.

Але це було вперше і востаннє, коли Дімоном щільно займалися правоохоронці.

Вбивця Кушнарьова?

Хто і як вивів Шенцева на Кушнарьова достеменно не відомо. За одними даними, користуючись своїми зв’язками десь у році 97-98-му він познайомився, а потому і потоваришував із братом Євгена Петровича (на той час головою АП) Сергієм Кушнарьовим, а вже через нього і вийшов вже на самого голову АП Кушнарьова.

За іншими – Дімона із Кушнарьовим, коли той вже повернувся в Харків у 2000 році на посаду губернатора, напряму звів Стороженко…

Як би там не було, але Шенцев чимось таки узяв Кушнарьова, бо вже невдовзі для початку губернатор замкнув на Дімоні вирішення власних «господарчих питань» і довірив йому забезпечення особистої безпеки. Згодом на Шенцеві замкнулись і усі грошові потоки чорного налу в області.

Взагалі-то ні для кого не секрет, що допоки Кушнарьов був живий, навіть вже знятий із посади губернатора, тим не менше він контролював усі питання пов’язані із землею, власністю, місцевим газовидобутком та грошовими потоками як бюджетними, так і чорного налу на Слобожанщині.

Відомо також і інше, Євген Петрович «грошей руками не торкався», тобто особисто ніколи питаннями різноманітних оборудок не переймався. Так от, десь до 2005 року Дімон став не лише довіреною особою Кушнаря у вирішені делікатних питань, але й фактичним управляючим його чималенької імперії, справжні розміри котрої були відомі лише йому та босу.

А після загибелі Кушнарьова про це відає лише один Шенцев.

Втім про загибель Кушнарьова трохи згодом…

В часи помаранчевої революції і опісля неї Дімон тривалий час забезпечував Кушнарьову так звану посилену охорону, котра, можливо і спричинила невдалий замах чи імітацію вибуху в офісі Кушнаря в 2006 р. Справа в тому, що Ігор Бударний, головний підозрюваний в скоєнні замаху/псевдо замаху, був особистим охоронцем Кушнарьова. А на цю посаду він потрапив за наполегливої рекомендації Дімона.

Як би там не було, але Кушнарьов за вірну службу в боргу перед Шенцевим не залишився. Спочатку у 2006 р. завдяки протекції патрона Дімон став нардепом від ПР.

Окрім того, не без сприяння Кушнарьова Шенцев став одним із найпотужніших харківських латифундистів. Лише за офіційними даними, станом на початок 2007 р. Шенцеву, тобто фірмам, господарем котрих він є фактично, належить: ТМР «Лісівник» в Балаклійському районі площею 23613 га, ТОВ «Гай» в Ізюмському районі = 17457 га, ДП «Бірюк» в Дворічанському районі – 18121 га. Згідно рішення Харківської облради від 3 березня 2007 р. ТОВ «Природоохоронне підприємство «Ізбицьке» отримало в оренду до 2052 р. 8554 га. ТОВ «Фортуна-сервіс» 23 грудня 2003 отримало в оренду на 49 років 197 га, котрі Харківська облрада фактично відібрала у ДЮСШ «Бригантина».

А сумарна площа лише одних земельних ділянок Дімона в Харківській обл. складає понад 50 000 гектарів! За самими скромними оцінками ця земелька коштує декілька сотень мільйонів доларів. Але – це лише те, що відомо із офіційних джерел.

Але сцуко Дімон не був би Дімоном аби не відплатив своєму благодійнику зрадою.

Я не буду розлого розповсюджуватися про усі перипетії вбивства Кушнарьова, розглядати версії, мотиви, тощо. Тим паче, що до 5-ї річниці цієї трагедії готую окремий матеріал.

Зупинюсь лише на парі-трійці нюансів, котрі мають прямий чи опосередкований стосунок до нашого хероя.

Але спочатку дещо поясню.

Я особисто знав Євгена Петровича десь року так із 89-го. Спочатку ми частенько із ним пересікалися як учасники харківської тогочасної політичної тусовки, потому я як керівник або ж член керівних органів обласного і республіканського рівня низки громадських і партійних структур ( УГС, профспілка «Єдність», НРУ, УРП, РУХ той що Чорновола) він як мер Харкова (принаймні на той час дуже відкритий до спілкування із будь-ким), а ще пізніше я як журналіст він в якості чиновника і політика.

Я з повагою ставився до нього і як до політика, і як до чиновника (принаймні за всі часи Незалежності Харків кращого мера за нього не знав та й керівником АП він, як на мене був теж найкращим), він, як з’ясувалось, схвально відгукувався з приводу моїх публікації. Навіть критичного щодо влади толку.

Саме із останньої причини, принаймні так мені пояснив давнішній соратник Кушнарьова, що десь через рік після його смерті вийшов на мене, і котрий пройшов в найближчому оточенні Євгена Петровича увесь його шлях – від початку 90-х і до самої смерті шефа.

От саме ця людина і повідала мені свою версію вбивства Кушнарьова.

Мотивів було два.

Перший. Увійшовши до складу ПР, Кушнарьов відразу ж зайняв там лідерські позиції і не лише як головний ідеолог партії чи керівник фракції ПР у ВР. Все йшло до того, що він мусив замінити на лідерському посту Януковича. Буквально за рік Кушнарьов зміг заручитися підтримкою у своїх амбітних намірах у переважної більшості осіб, котрі в ПР вирішують якщо не все, то дуже багато-чого. І тільки смерть могла зупинити його на цьому шляху.

Як стверджувало це джерело, замовлення на Кушнарьова Дімон отримав особисто від Лідєра, за що йому були обіцяні не лише преференції у бізнесі, але й висока посада в самій ПР та губернаторська посада в перспективі.

Другий. Особистий. Дімон, як вже згадувалось єдиний окрім Кушнаря знав усі секрети і потужність імперії останнього. Навіть рідні чіткого уявлення про справжні статки голови родини не відали. А тому лише Дімон у випадку чого міг ту махіну опанувати. Не скористатися принагідно цим Дімону було просто в падлу. Та й додатковим потужним стимулом для нього цей мотив був беззаперечно.

Окрім того, той один виклав і свою версію самого вбивства. Роковий постріл здійснив швидше за все Дімон. Компанія трохи на підпитку вже поверталась з полювання, коли хтось запропонував освіжитися. І хоча подзюрити цілком можна було прямо біля машини, компанія чомусь розбіглася по кущам.

В машині дрімаючи залишився лише Кушнарьов. Коли пролунав постріл, то першим біля машини чомусь опинився саме Дімон, котрий, можливо, нікуди і не відходив. А взявши із машини «Сайгу» Дмитра Завального (помічник Шенцева, давній друг самого Кушнарьова, господар мисливського господарства де усе трапилось, мисливець зі стажем, котрий взяв на себе провину за роковий, буцімто, випадковий постріл), зробив смертельного пострілу, а потім повернув карабін на місце, видаючи все за самостріл.

Самострілу трапитись не могло аж ніяк, бо Завальний досвідчений мисливець залишити карабін не на запобіжнику не міг за означенням. Характер же поранень свідчить про те, що це не могло трапитись під час самого процесу полювання.

І останнє. Відразу ж після трагедії ЗМІ дуже ретельно описали характер поранень Кушнарьова. Зараз ви цієї інформації в Інеті не відшукаєте. Так от, коли я принагідно поспитався у знайомого криміналіста його думку з цього приводу , то він стверджував, що з описаного можна зробити висновок: жертва в момент вбивства сиділа, а сам постріл був здійснений зверху вниз з правого боку майже впритул.

Тобто приблизно з того місця де і застали Дімона інші мисливці.

Обдурений нащадок Кушнарьова?

Казочки про те, що спадок Кушнарьова роздерибанили поміж собою Допа, Гепа і не менш сумновідомий Васька Салигін швидше за все розпускає сам Шенцев, аби хоча би через сарафанне радіо переконати харківський загал, що імперії Кушнарьова більше не існує. Хоча насправді нею володіє він один, одноосібно.

Мало того лише він відає як управляти цим складним механізмом, і чого, скільки і де. Бо навіть, якщо на папері, наприклад, писано, що якесь підприємство належить, знову ж наприклад, зятю Кушнарьова Кагановському – то це зовсім не означає, що так воно є насправді.

Тим часом, Дімон почав збирати політичні дивіденди зі своїх сумнівних подвигів. Першим бонусом став ще один депутатський мандат, котрий він отримав від ПР, вже опісля смерті свого протеже на дострокових виборах 2007 р.

Потому Дімон отримав посаду голови обласної ПР, виперши звідтам у своїх кращих традиціях дружбана Салигіна. Мало того, схоже, цього недотумка, котрий так і не піднявся вище рівня особистого водія Масельського, взагалі віддали Шенцеву на поталу.

Ну, а старий друг Дімона – Сергій Кушнарьов очолив міську організацію ПР.

Трохи згодом він випер Ваську із крісла Голови облради, посадовивши туди свою людину – Сергія Чернова. Після чого почав методично роздерибанювати на свою користь все те, що Салигін до того надерибанив собі.

Певний час у нього навіть налагодились стосунки із Добкіним, з яким вони стали кумами. Залишалося лише чекати обіцяної губернаторської посади.

Але на цьому щастя Шенцева в сенсі політичної кар’єри закінчилось.

Вже через рік Допа з Гепою виперли його із крісла лідера обласної ПР, а його друга Сергія Кушнарьова – із крісла голови міської ПР.

Згодом Дімон так і не отримав посаду голови виборчого штабу в Харківській області в ході президентської виборчої кампанії. І тут його обійшов новоспечений кум Допа. Сигнал був неприємний –, бо ця посада практично гарантувала її очільнику губернаторське крісло.

Але Дімон все продовжував плекати надію, розпатякуючи по усіх усюдах кому яке щастя, а кому кузькіна мама буде, коли він стане губернатором.

Але дива не трапилось – губернатором став Допа…

Правда Дімону цю гірку пігулку трохи підсолодили, обравши заступником голови усія ПР, але як в насмішку із оргроботи…

І тут нарешті до Шенцева дійшло, що його кинули, а економічно-фінансовий спадок Кушнарьова, котрий він наполював в Ізюмських лісах сам по собі в політичному сенсі майже нічого не вартий.

Тим не менш Дімон ще пручається, розраховуючи якщо не самотужки, то принаймні в купі із союзниками поквитатися із підлим Допою…

 (Далі буде.)

Валерій Семиволос, вільний журналіст, Харківщина, село Губарівка, Товариство «Малого Кола»       07.12.2011 16:14

http://www.ord-ua.com/2011/12/07/mizhklanova-vijna-za-harkiv--2-abo-hto-vbiv-kushnarova/?lpage=1

Щур Дімон

(Додаток до «Міжкланових воєн за Харків – 2)

Вже давненько і небезпідставно вважається, що головні харківські антигерої сучасності таке собі уособлення бісовства в реальності – це Гепа і його дружбан Допа. Але це не зовсім так. В цьому сенсі скласти конкуренцію цій парочці владних блазнів цілком здатен Дмитро Шенцев.

В цьому можна переконатися хоча би ознайомившись із попереднім авторським матеріалом. Але портрет Дімона та й картіна маслом навколишнього сумного пейзажу будуть неповними, не такими фактурними і колоритними без ще декількох додаткових мазків.

По-перше, викладаючи версію убивства Кушнарьова, котру мені повідав давній його друг, я забув зауважити, що у замовному характері цього злочину переконані і рідні Євгена Петровича. На підтвердження чого пропоную ознайомитись із останнім інтерв’ю з цього приводу сина Кушнарьова Андрія.

По-друге, минулого разу вже згадувалось, що Шенцев лише офіційно є власником земельних угідь загальною площею понад 50 000 гектарів, що за самими скромними оцінками коштує декілька сотень мільйонів доларів.

Окрім того, ще до загибелі Кушнарьова він володів цілою купою прибуткових підприємств, комерційних закладів чи фондів, власником котрих він став чи котрі розкрутив переважно завдяки своєму шефу. Це не кажучи про спадок Кушнарьова, який цей ненаситний гризун підгріб під себе своїми щурячими лапками і про масштаби якого можна тільки здогадуватися.

Бо ні син Кушнарьова Андрій, ні законна дружина Валентина, ні громадянська дружина Людмила Давидова – до цих пір не мають жодного уявлення про реальні масштаби економічної імперії Є. Кушнарьова. Тим паче не знають скільки реально відхопив від неї Дімон.

Між іншим після загибелі Кушнарьова і донині в середовищі прудонів постійно крокодилячим моветоном лунають або ж згадки про тяжку втрату для партії такої непересічної персони чи посилання з будь-якого приводу на його авторитет.

А тим часом, наприклад, Валентина Кушнарьова неодноразово скаржилась, що не відчуває допомоги так званих друзів чоловіка, неодноразово згадуючи, що відразу ж після вбивства із його київської дачі зникли всі цінні речі.

«Буквально сразу после гибели соего мужа мы обнаружили, что все его личные вещи исчезли с киевской дачи, — вплоть до одежды и обуви, галстуков и часов, посуды и ковров. Остались только мебель и стены. Это все случилось уже 18 января. Просто кощунство!» -, скаржилась вона в інтерв’ю «Фактам і коментарям»

А в тому, що Євген Кушнарьов був одним із найзаможніших політиків в Україні, не мають сумніві ні його соратник, ні його опоненти.

Втім, залишимо питання про справедливість такого ставлення до родини Кушнарьова на сумлінні керівництва ПР і усіх тих, хто сьогодні називає себе «другом і соратником» цього дійсно непересічного, хоча і неоднозначного політика.

Що стосується Дімона, то варто навести ще один факт, котрий свідчить про його щурячі моральні якості.

Незадовго перед загибеллю Кушнарьова таке собі ТОВ «Трипілля» виділило якійсь конторі із чудернацькою назвою «Пролетарська правда» два гектара землі у суперпрестижному та дорогому для проживання селищі Козин, що під Києвом. Із цих двох гектарів ділянку площею 1 га мусив отримати Шенцев, а інший (такої ж площі) – Людмила Давидова, котра представляла інтереси Кушнарьова. Традиційно, як і в усіх інших такого роду випадках, оформленням документів переймався Дімон

Після смерті Кушнарьова його син Андрій поцікавився у «соратника» батька долею надзвичайно дорогої землі, але виявилось, що… ніякої землі не існує. І не існувало! Мовою, котра більше звична нашому херою, це зветься «прокинути» чи «скрисити».

В розумінні нормальної людини це виглядає як чорна невдячність людині, котрій зобов’язаний в житті усім (можливо, навіть свободою), не кажучи вже про банальну крадіжку майна родиниКушнарьова…

Ну і на останок два списки. Перший – це список комерційних підприємств, власником чи співвласником яких був Шенцев на момент убивства Кушнарьов. Другий – це так званий «спадок Кушнарьова», котрий зафіксований в офіційних документах, частка котрого, що відійшла Дімону невідома і понині. Як невідома частка спадку тіньового…

Список № 1:

1.        Харківське обласне мисливське господарство «Лісомир».

2.        ТОВ «Фортуна ЛТД» (азартні ігри та ігри на гроші; частка у статутному фонді 1 млн. 170 тис. грн..)

3.        Борівське мисливсько-рибне господарство «Хантер»

4.        ТОВ «Виробничо-будівельне підприємство «Галі» (здача в оренду чи найм власної і державної нерухомості; частка в статутному фонді 750 тис. грн.)

5.        ТОВ «Ново» (азартні ігри та ігри на гроші; частка в статутному фонді 1 млн. 571тис. 127 грн.)

6.        ТОВ «Бірюк» (полювання, ловля та розведення дичини; частка в статутному фонді 99 тис. грн..).

7.        Харківська обласна громадська організація «Харківський фонд диких тварин»

8.        ТОВ «Харківський кінний завод» (розведення кіз, овець, коней; частка в статутному фонді 1 млн. 121 тис. 383 грн.) та інші

9.        Має маєток в Старому Салтові із виходом до відкритої водойми, де утримує елітних коней.

10.     Значна частина майна Шенцева оформлена на його дружину Нонну Анатоліївну. Вона, зокрема, є власником чи співвласником таких підприємств:

11.     АТ «Міжнародний центр таеквон-до «Укрсибпроф» (частка в статутному фонді 20 тис. грн.)

12.     ТОВ «Пассаж-ексклюзив»

13.     ТОВ виробничо-будівельне підприємство «Галі» (частка в статутному фонді 750 тис. грн..)

14.     ТОВ «Фортуна-сервіс» (частка в статутному фонді 144 тис. грн.)

15.     ТОВ «Ново» (частка в статутному фонді 316 тис. 623 грн.)

16.     ТОВ «Фортуна ЛТД»

17.     ТОВ «Міжнародна страхова компанія» та ін.

Список № 2:

1.        Харьковский региональный фонд «Харьковпрогресс» (ОКПО 14073020; дата регистрации: 12.12.1997г. (Харьков). Е.Кушнарев – учредитель.

2.        Ассоциация Советов народных депутатов городов Украины (ОКПО 22719814; Харьков). Е.Кушнарев – учредитель.

3.        Харьковская областная ассоциация работников рыбного хозяйства (ОКПО 26488335 (Харьков). Сергей Кушнарев – учредитель.

4.        «Универсал-сервис» (ОКПО 22702257; дата регистрации: 20.08.1996г. (Харьков). Сфера деятельности – торговля, внешнеэкономическая деятельность, строительство, реставрация, деревообработка, транспорт и т.д. Кушнарев Сергей Петрович (брат Е.Кушнарева) – директор.

5.        ООО «Пивзавод «Новая Бавария» (ОКПО 30657832; дата регистрации: 04.01.2000г. (Харьков). Пивоварение, производство безалкогольной напитков, оптовая и розничная торговля, эксплуатационноебурение. Сергей Кушнарев – учредитель.

6.        ООО «Финансовая компания «Сторверк» (ОКПО 24141308; дата регистрации: 18.03.1996г. (Харьков). Торговля, риэлторская деятельность. Сергей Кушнарев – учредитель.

7.        ООО НПК «Регион-Инвест» (ОКПО 31799812; дата регистрации: 04.03.2002г. (Харьков). Торговля, юридические консультации, риэлторская деятельность, сдача в аренду жилых помещений. Сергей Кушнарев – учредитель.

8.        ООО ИМФ «Эскулап» (ОКПО 22615601 (Харьков). Сергей Кушнарев – учредитель.

9.        ООО Компания «Александр Яхтс» (ОКПО 32566077 (Харьков). Сергей Кушнарев – учредитель.

10.     ООО «Бэстнэт» (ОКПО 31149797: дата регистрации: 12.10.2000г. (Харьков). Торговля, разработка и поставка программного обеспечения. Андрей Евгеньевич Кушнарев – директор.

11.     Частное предприятие «Укрстрой-21» (ОКПО 31559158; дата регистрации: 19.06.2001г. (Харьков). Андрей Евгеньевич Кушнарев – учредитель. Ликвидировано 08.05.2002г. по желанию собственника.

12.     ООО «Долина» (ОКПО 30828805; дата регистрации: 14.04.2000г. (Харьков). Маркетинговые исследования, юридические и финансовые консультации, продажа и сдача в аренду недвижимости производственно-технического назначения, нотариальная деятельность. Татьяна Евгеньевна Кушнарева – учредитель.

13.     ООО «Украина» (юридическая фирма; ОКПО 24275115; дата регистрации: 04.07.1997г. (Харьков). Торговля, маркетинговые исследования, консультации по вопросам коммерческой деятельности, финансам и управлению, юридические консультации. Татьяна Евгеньевна Кушнарева – учредитель.

14.     ЧП «Украина» (ОКПО 24341415; дата регистрации: 15.07.1996г. (Харьков). Производство вычислительной техники, торговля, разработка и поставка программного обеспечения, сдача в аренду недвижимости. Татьяна Евгеньевна Кушнарева – учредитель.

15.     ООО «Баутехник Восточная Украина» (ОКПО 30137183; дата регистрации: 27.04.1999г. (Харьков). Торговля, автомобильное хозяйство. Кагановский Александр Семенович (зять Евгения Кунарева) – директор и учредитель.

16.     ОАО «Хзиам» (ОКПО 293083; дата регистрации: 24.10.1996г. (Харьков). Торговля, производство азбоцементных изделий. Кагановский Александр Семенович – учредитель.

17.     ООО «Медфармпрепараты» (ОКПО 22681064; дата регистрации: 13.03.1997г. (Харьков). Торговля. Кагановский Александр Семенович – учредитель.

18.     ООО «Билдинг-сервис» (ОКПО 24276072; дата регистрации: 20.08.1997г. (Харьков). Производство стройматериалов на полимерной основе, торговля, торговля ценными бумагами, сдача в аренду, коксохимическое производство. Кагановский Александр Семенович – учредитель.

19.     ООО «Сталкер» (ОКПО 24284775; дата регистрации: 13.05.1999г. (Харьков). Торговля. Кагановский Александр Семенович – учредитель.

20.     ЗАО НТП «Котлоэнергопром» (ОКПО 30755030; дата регистрации: 16.03.2000г. (Харьков). Производство, монтаж и наладка котельного оборудования. Кагановский Александр Семенович – учредитель.

21.     ООО «Артем» (ОКПО 24662881; дата регистрации: 11.03.1997г. (Харьков). Торговля, общественное питание, маркетинговые исследования, консультации по вопросам коммерческой деятельности, финансов и управления. Кагановский Александр Семенович – учредитель.

22.     ООО «Метрополь» (ОКПО 30140992; дата регистрации: 15.12.1998г. (Харьков). Торговля, общественное питание. Кагановский Александр Семенович – учредитель.

23.     ООО «Эдельвейс» (ОКПО 30360148; дата регистрации: 29.04.1999г. (Харьков). Торговля, сдача в аренду недвижимости. Кагановский Александр Семенович – учредитель.

24.     ООО «Слон» (ОКПО 30510059; дата регистрации: 29.07.1999г. (Харьков). Торговля, сдача в аренду недвижимости. Кагановский Александр Семенович – учредитель.

25.     ЗАО «Харьковский завод изоляционных и строительных материалов» (ОКПО 30754372; дата регистрации: 17.03.2000г. (Харьков). Производство цемента, стеновых блоков. Кагановский Александр Семенович – учредитель.

26.     ООО «Альянс» (ОКПО 31150095; дата регистрации: 13.10.2000г. (Харьков). Торговля. Кагановский Александр Семенович – учредитель.

27.     ООО «Билдинг-сервис 1» (ОКПО 31502976; дата регистрации: 19.11.2001г. (Змиевский район Харьковской области). Разведение рыбы. Кагановский Александр Семенович – учредитель.

28.     ООО «Тандем 1» (ОКПО 31642591; дата регистрации: 19.12.2001г. (Харьков). Производство строительных стройдеталей из древесины, мебели. Кагановский Александр Семенович – учредитель.

29.     ООО «Слобожанский кварц» (ОКПО 31643820; дата регистрации: 12.12.2001г. (Харьков). Добыча кварцевого песка для стекольной промышленности, производство строительного и технического стекла. Кагановский Александр Семенович – учредитель.

30.     ООО «Промстройснаб» (ОКПО 32031815; дата регистрации: 02.08.2002г. (Харьков). Торговля. Кагановский Александр Семенович – учредитель.

Примітка: родиною Кагановських зареєстровано ще понад 40 комерційних підприємств

Валерій Семиволос, вільний журналіст, Харківщина, село Губарівка, Товариство «Малого Кола»            08.12.2011 16:20

http://www.ord-ua.com/2011/12/08/schur-dimon-dodatok-do-mizhklanovih-voyen-za-harkiv---2/?lpage=1