ОБКОМ-WEEKLY
На
цьому тижні українська влада робила все від неї залежне, щоб врятувати людей
від холоду і голоду, якось підбадьорити їх, змусити знов відчути смак до життя.
Люди, у свою чергу, намагалися напаскудити владі всіма доступними способами. А
байбак Тимко взагалі пішов проти всіх.
Втім, Тимка
зрозуміти можна. Коли якась гигикаюча пика хапає тебе за зашийок і витягує з
теплої будки на лютий мороз, щоб довідатися, яка цього року буде весна,
мимоволі і капості їй наговориш, і тінь свою побачиш, щоб цієї проклятої весни
взагалі ніколи не було. Проте пронозливий доцент нахабно перебрехав
результат волевиявлення Тимка, і проникливі люди відразу зрозуміли: весна буде,
коли буде, а ось парламентські вибори цього року сфальсифікують безсумнівно.
Без Тимка ми б про це ніколи не здогадалися.
Очолив штаб передвиборного обігріву сам голова
ПР Микола Янович Азаров –
маркшейдер-ілюзіоніст, неперевершений оратор, чиї аргументи доходять навіть до
найвідсталіших верств населення Донецької області (хто не пам'ятає озвучену колись у Савіка економічну теорію Азарова: «Припустимо,
у вас удома продірявився басейн», – і хто не відповідав йому в думках: «Ну та,
блять, припустимо, що він у мене є!») і просто феноменально вдалий прем'єр-міністр.
Іншого б на його місці вигнали ще за підсумками першого кварталу, а наш Янич
вже два роки «покращиваєт», і як з гусака вода (Клюєв вже і так і сяк, а воно ось ну ніяк). Звідки можемо зробити
висновок, що лавка підсудних у Віктора Федоровича, звичайно, довга, а ось лавка
запасних більше схожа на стілець, на якому Микола Янич і сидить, потроху, все ж,
соваючись.
Важко переоцінити користь, яку приносить людям
в холоди Микола Янич. Люди кажуть, що суворими морозними вечорами, коли міцний
господарник і земляного зайця на вулицю не вижене, Азаров особисто їздить зі
своїм кортежем по вулицях мікрорайону Теремки, збирає з тротуарів заледенілих
бомжів і відвозить їх у свою теплицю. Там вони відтають і починають вирощувати
виведений Миколою Яновичем особливий сорт зимової капусти, багатий фосфором,
який не лише дає можливість економити на освітленні і енергоносіях, але і,
спожитий всередину, підвищує загальний інтелектуальний рівень голови уряду. Кажуть
навіть, що Микола Янич від цього все частіше і частіше виходить у Фейсбук однією
лише силоміць думкою.
Що з цього правда, а що пустопорожня вигадка,
сказати складно. Зрозуміло лише одне: вся вертикаль влади в Україні побудована
саме на прем’єрській сторіночці в соціальній мережі. Ось на цьому тижні був випадок: якісь хуліганячи
киберасти чи то затролили, чи то заспамили прем’єрський фейсбук, і в
Балаклейському районі Харківської області відразу відключився газ, а в Одесі на
вул. Спірідонівськой – електрика. Іншим разом Микола Янич сходив би і всім усе увімкнув,
окрім нього ж нікому, але ж він не знав! У фейсбуці ж у нього тролі блазнювали.
Можна було, звичайно, через Твітер спробувати до людей пробитися або цей, як
його, Brazzers, але він же платний! Ось і маємо у результаті ситуацію: працює в
Азарова фейсбук – в країні покращення, не працює – теж нічого доброго…
Днями в житті Миколи Яновича сталася ще одна
знаменна подія: він, мабуть, десь перемерз і раптово відчув себе українцем. Так і мовив:
«Громадян, підприємства, організації переконливо прошу не бути байдужими, підтримати
і захистити людей, які не можуть самі собі допомогти в такий складний час. Ми
один народ».
Пролунало, звичайно, зловісно, але якщо
вдуматися, нічого поганого в тому, що Микола Янич вирішив вступити в
український народ, немає: гірше вже не буде, зате є невеликий шанс, що люди
перестануть називати уряд Азарова «окупаційним». Тим більше що є, наприклад, в
уряді ще один наїжджий діяч – соціальний міністр Сергій Тигипко з села Драгонешти Молдавської РСР. Так от він
загрузнув в турботах про українців навіть більше, ніж самі українці. На цьому
тижні Сергій Леонідович дійшов в своїх добрих справах до найнездатніших допомогти
собі людей, хоча потім, як говорять лихі язики, спалив одяг і надовго закрився
у ванній…
А діло було так. Проходив якось Сергій Тигипко по Броварах, побачив
намет для відігрівання бомжів і вирішив зайти подивитись, чи не треба там кого
додатково обігріти з політичної точки зору, тим більше що якраз повз випадково
йшли журналісти з фотоапаратами і камерами, а Сергій Леонідович цього дня за
дивним збігом обставин сам був одягнений як бомж:
Не дивно, що віце-прем’єр був прийнятий
мешканцями намету як свій, хтось навіть, кажуть, запропонував покритому
памороззю чиновникові власну шапку, майже нову, але Сергій Леонідович ввічливо
відмовився, тому що за рогом його чекав теплий «Мерседес», про який бомжі,
звичайно, не могли знати. Слово за слово, і Тигипко, що розімлів з морозу,
необачно сказав: «Я бачу, що дворазове харчування є. Сало на столі, каша, чай
на столі – найголовніше». Мабуть, Сергій Леонідович хотів трохи похвалитися своєю
спостережливістю: мовляв, лише побачив кашу на столі, відразу зрозумів, що її
їдять вже другий раз. Але у результаті сповна передбачено нарвався на
пропозицію пообідати, від якої, як досвідчений політико, відмовитися вже не
зміг.
Відомо, що Тигипко завжди любив поїсти в несподіваних місцях – куди не
приїде, так відразу давай в їдальню їсти з звичайним забиченим народом і
гламурно фотографуватися. На виборців залізний шлунок Сергія Леонідовича ось
вже який рік діє безвідмовно. Та все ж обід в оточенні бомжів заслужено увійде
до анналів як вищий зльот політичної кар'єри всеїдного міністра.
Зверніть увагу, як важко дається Сергію
Леонідовичеві кожна ложка, як сумно кривляться його плотські губи, намагаючись
утримати дворазову кашу усередині організму, а очі кричать: «Мама, забери мене
звідси». А йому в цей час вже, як бачимо, накидали ще одну тарілку, і він її,
звичайно ж, теж з’їсть, і взагалі, якщо треба, з’їсть всі запаси, тому що
апетит у Сергія Леонідовича на заздрість, ніби він не в Драгонештах народився,
а в самому Єнакиєво.
…І ніхто не розгледів на розміщеному вище фото,
як з огрівального намету, похнюплено опустивши голову, виходить нещасний бомж,
якому через ненажерливого міністра, мабуть, не вистачило їжи.
Ну і хай собі йде, бо не маленький вже.
Взагалі, всім цим нещасним скигліям, яким,
бачте, голодно і холодно, слід прислухатися до коштовних порад міністра з надзвичайних
ситуацій Віктора Балоги – людини
безжурної харизми і справжньої закарпатської хитромудрості. Простій, як реформа
нової влади, Азаров на його б місці сказав: «Замерз?.. Бери лопату – йди грійся!».
Але Балога, як завжди, виразився
тонше: «Потрібно вранці вставати, ходити, активно займатися фізкультурою,
працювати. Від цього ніхто не помре, а людина стане лише здоровішою».
І нічого йому не заперечиш, бо у Віктора
Івановича «є рецепт і всім бажаю – кожен ранок 8-10 кілометрів бігаємо і кожен
ранок купаємося в холодній воді. Цілий рік». Ось і маємо ситуацію: на дворі
мінус 30, труби полопалися, електрику від перевантаження вибило, котельна
здохла, а ці скиглії сидять, трясуться від холоду і владу лають. Немає того щоб
вийти на вулицю, вдихнути свіже повітря, обтертися льодком, пробігти десять
кілометрів по ожеледі і упірнути в ополонку, та там і зігрітися назавжди.
Все ж, що не кажи, вистачає ще у нас, всупереч
всім зусиллям партії та уряду, людей, які, як то кажуть, не приятелюють
з головою. У цьому дорогий Віктор Федорович Янукович абсолютно прав. Більш
того, навіть у самого Віктора Федоровича інколи виникають з нею запеклі сварки,
хоча по його інтелігентному обличчю цього начебто і не скажеш. Можливо,
Президентові слід хоч би інколи одягати на вулиці теплу шапку або хоч би гопнівський
кепарик, як в Азарова, – зараз на дворі такий холод, що з непокритою головою
дуже легко посваритися назавжди.
Так або інакше, тривожні симптоми у голови
держави вже виявилися. Ось, наприклад, що за дивацтво сказав він
днями в Кіровограді: «Що стосується Митного союзу, я також відповідав на це
питання неодноразово. Мене примушують про це говорити щодня, цілодобово, не
менше, ніж один раз на тиждень.».
Хотілося б визначитися: цілодобово або все ж
не менше ніж один раз на тиждень? Ну, зрозуміло, що менше одного разу взагалі
нічого сказати не можна, це просто неможливо фізично. Один раз в тиждень
сказати: «Митний союз!» можна. Але зробити це раз на тиждень і в той же час
цілодобово – завдання, непідвладне навіть такому інтелекту, який відростив собі
Віктор Федорович. Тим паче, що в тижні цих самих діб цілих сім, навіть якщо голова
держави про це і не знає.
Що ж то за «внутрішній голос» стався з
президентом? Невже він так засмутився через хакерські атаки на державні
сайти?.. Та жодним чином. Він по них ніколи і не ходить. Та і взагалі, чим менш
людей зможуть розглядати кумедні фотографії Януковича в рубриці «Фотогалерея»,
тим йому ж краще. Народ вже навіть мимо бігбордів із зображенням голови держави
давно, як в частівці співають, без жартів не ходить. Та і взагалі, хто ще не
надивився на Віктора Федоровича, підніміть руку. Лише два пальці в рот не
суньте.
Безхмарно мислячі люди вже встигли охрестити
два дні, які потрусили сайт Януковича, якщо не віртуальною громадянською
війною, то хоч би новим мережевим Майданом. Забуваючи при цьому, що запорукою
успіху справжнього Майдану було те, що тодішній президент Леонід Кучма з
головою сварився нечасто, та і то виключно по пиятиці. А ось у Віктора
Федоровича, схоже, ця коротко стрижена штука підключена до тіла за допомогою
однієї-єдиної звивини, до того ж прямої, як лом. А проти лому, як відомо, злом
не котить. Там, вочевидь, інший лом потрібний, і бажано важчий.
Тільки де ж його взяти?
Василь РИБНИКОВ 03
Лютого 2012 16:25
http://obkom.net.ua/articles/2012-02/03.1625.shtml
Немає коментарів:
Дописати коментар