Принцип рекетира свідчить, що спочатку треба створити
для комерса проблему, а потім її ж успішно вирішити, захистивши людину від самої
себе. Саме цей принцип з середини 90-х втілює нинішня влада на всіх етапах
свого мудрого правління. Наприклад, живе собі маріупольський червоний олігарх
Володимир Бойко – директор і власник ММК імені Ілліча. І в один прекрасний день
приїжджає на свій завод, а там вже його пан Бродський очікує. З новим
директором. Каже: «Шановний минулий директор, ми знаємо, ти свої акції
російським інвесторам продав, так що пішов геть». Бойко, який не продавав
нічого, так і каже: «Не продавав». Але голові держкомітету з підприємництва,
загалом, все одно. Підтягують маски-шоу, починається наїзд. І тут раптом,
звідки де взявся, з'являється Рінат Ахметов, весь в білому, і по доброті
душевній тільки з щирого співчуття до дідуся купує у того завод за півціни.
Або ось ще приклад: приходить на невелику
кампанію «ПростоПрінт» переодягнений мент. І замовляє у неї друк 20-ти майок із
символікою Євро-2012. Після чого на фірму приходить натовп вже не переодягнених
ментів. І проводить обшуки і допити, попутно погрожуючи дівчатам, які працюють
на підприємстві, зґвалтуванням. Моя міліція мене береже. Ясна річ, що ця
підстава ніяк не може бути пов'язана з тим, що компанія друкувала футболки
«Дякую жителям Донбасу».
До чого така прелюдія? Ми ж начебто про
вибори. А справа в тому, що закон про вибори був протягнув Банковою за тим же бандитським
принципом: спочатку дати клієнту під дих, потім витягнути у нього «лопатника» і
домогтися подяки за те, що взагалі не вбив.
Згадайте як розвивалася ситуація із законом?
Спочатку, ще навесні, з'явився так званий варіант Лавриновича, за яким вибори
можна було скасовувати відразу. Він практично дослівно копіював текст закону
про місцеві вибори. А місцеві вибори, як ми всі пам'ятаємо, були не стільки
проголосовані, скільки намальовані шляхом підмахування підписів під мокрим
протоколом двох чоловік – голови та секретаря Тервиборчкому. Цей жорсткий
варіант і став розслаблюючим ударом під дих для опозиції. Далі розпочався
плідний діалог грабіжника з жертвою. Який і закінчився тим, що жертва
добровільно віддала всі цінності. Ще й сказала «дякую». Як зазначив депутат від
НУНС Руслан Князевич: «Ми вважаємо, що сьогоднішнє рішення – це перемога
опозиції. Ми отримали закон, який зводить фактично до нуля можливість масових
системних фальсифікацій і спотворення результатів народного волевиявлення ».
Ось така от подяка ґвалтівникам з боку зґвалтованих.
Те, що сталося в Раді ніяк інакше, окрім
Стокгольмським синдромом, пояснити не можна. Мабуть опозиціонери забули золоте
правило азартних ігор: «Сідаючи за стіл з шулером, ти програєш заздалегідь». Загальне
схвалення закону дало владі масу переваг. Головне з яких – визнання збоку
Заходу, що давно критикував Банкову за недотримання стандартів виборчого права.
Тепер ЄС, який постійно рекомендував владі запровадити відкриті регіональні
списки партій, виявився беззбройним. Як можна критикувати закон, прийнятий 366
голосами при повному схваленні опозиції?
При цьому, варто розуміти, що проведення
виборів не буде регламентуватися жодним законом. Палким ідіотам, які святкують
першу за майже два роки перемогу опозиції над владою, хочеться сказати
наступне: показником того, як будуть проводитися вибори-2012 є те, як зараз в
країні проводяться рейдерські схеми. Згадайте, ще три-чотири роки тому
захопленню підприємства передував період юридичного приготування. Для того, щоб
віджати чийсь бізнес, треба було знайти діри в законі, корпоративній та
акціонерній структурі компанії, купити кількох суддів. Зараз все відбувається
набагато простіше: заходить людина, каже, що він від Юри чи Саші і пропонує
переписати бізнес на ліву структуру. Все! А якщо йде відмова, то наїздом
починає займатися не якийсь ЧОП, а податкова або міліція з прокуратурою. Як
правило, з наступним поміщенням норовливого господаря компанії в СІЗО.
Приблизно такою ж буде схема фальсифікацій на
парламентських виборах. Донецьким пацанам абсолютно не потрібні будуть ніякі
діри в законах або потурання. Закони на виборах взагалі не діятимуть. Тому як
незадоволених і незгодних будуть пресувати менти і податкова, у якості членів
комісій від БЮТу та інших опозиційних партій запровадять або підставних, або
заляканих. А навіть якщо на деяких ділянках знайдуться занадто сміливі
опозиціонери, то, врешті-решт, яке це матиме значення? Який спосіб тиску вони
зможуть застосувати? Написати в прокуратуру? Викликати міліцію? У Росії та
Білорусі всі фальсифікації давно проводяться на рівні Центрвиборчкому. Чому
Україна з її нинішнім феодал-губернатором має бути винятком? Плюс до цього,
швидше за все в списках всіх опозиційних партій будуть сидіти заслані козачки з
Банкової. І Тимошенко, що сидить, стане більш ніж красномовним прикладом для
всіх опозиціонерів. Не варто забувати і те, що самі так звані опозиціонери
також не хочуть йти з парламентської годівниці. А значить вони зацікавлені у
домовленості з владою.
В принципі, в опозиції був невеликий шанс на
збереження політичного обличчя: не треба було йти на переговори з шахраями.
Якби наші опозиціонери були б хоч на 20% принциповими, вони б просто домовилися
про те, щоб не йти на вибори в разі підготовки до фальсифікацій. І це стало б для
Банкової набагато більш проблемною поведінкою. Тому як ігнорування виборів
всієї опозицією – найкращий спосіб делигітимізувати наступний парламент. Нехай
би Партія регіонів отримала в ньому свої 80% голосів. Що це змінило б для
країни? Нічого. Зате ні в кого в світі не виникло б більш сумнівів: Янукович –
банальний диктатор. І ставитися до нього треба відповідно.
Однак такий варіант для української опозиції
неприйнятний. Тому як сидіння в парламенті – це все одно гроші. Гроші, які
перепадуть кожному депутату від НУНСу чи Батьківщини за якесь галузеве
голосування. Або як зарплату від Андрія Клюєва.
До речі, про гроші. Вибори в Раду, швидше за
все, можуть стати не просто законодавчою, але ще й однією з найбільших
фінансових афер десятиліття. Справа в тому, що вхідний квиток на вибори зараз
коштує від $ 5 до $ 10 мільйонів. І не через те, що всі політтехнологи в
країні змовилися на 10-кратне підвищення цін на свої послуги.
Просто відкладаючи ухвалення закону про вибори
Банкова займалася тим, що у неї виходить краще всього – косила бабло. Поки всі
гіпотетичні шукачі мажоритарної фортуни поховалися по норах як миші, Сергій
Льовочкін разом з губернаторами формував список провладних кандидатів по
мажоритарці. Кастинг був дворівневого типу. Первинні списки можливих кандидатів
формували губернатори. Входження в цей список коштувало від $ 1 до $ 2
мільйонів доларів. Потім список відвозили на Банкову. І узгоджували з
Льовочкіним. У касу глави Адміністрації президента надходило ще $ 3 мільйони.
Причому, гроші ці збиралися з кандидатів не за підтримку Банкової. А за те, щоб
влада не мочили кандидата. Якому треба буде окремо платити за саму кампанію,
швидше за все, домовлятися з силовиками і т.д. і т.п. За допомогою нехитрого
підрахунку можна визначити: вже за рік до виборів Банкова зістригла з «лохів-комерсів»
близько 1 мільярда грошей. Чому лохів? Тому як узгодити свою участь з
Льовочкіним – це ще не все. Треба щоб твою кандидатуру схвалив сам Папа. І тут
можуть виникнути деякі складності. Тому як пропозиції по мажоритарці Папа вислуховує
не тільки від Льовочкіна, а й від інших людей, що мають прямий доступ до тіла.
Ось так і може в підсумку виявитися, що кожен округ в країні буде перепроданий
владою по три рази. А можна ж діяти і по-іншому: почати продавати
адміністративний ресурс і пряму підтримку на виборах. Буде дуже цікаво як на
одному і тому ж окрузі почнуть конфліктувати різні провладні кандидати, які
заручилися підтримкою різних груп впливу. А деяких із тих, що скинулися по
п'ятірці на процвітаючу справу загального Межигір'я можуть взагалі віджати від
участі у виборах.
Саша Серый, «ОРД» 30.11.2011
1:26
http://www.ord-ua.com/2011/11/30/vklad-predvyibornyij-parlament-2012-kak-ogromnaya-mahinatsiya-/?lpage=1
Немає коментарів:
Дописати коментар