М'ЯКЕ ПІДБОРІДДЯ

Там, в Донецьку, чорнобильці, афганці і так звані «діти війни» захопили будівлю обласного відділення Пенсійного фонду. Місцевий начальник, за прикладом інших «жертв» інших міст, був милий і ніжний, і стрілки перевів: я, мовляв, виконую вказівки уряду. Протестуючі вирішили почекати Азарова (вони вимагають його). Обіцяли з 15-го, вівторка, оголосити безстрокову голодовку. А я – ось якою дивною справою маюсь.

Намагаюся дістатися до підборіддя іншої особи, за умови, що особа (та інші частини тіла) цього віртуального противника непогано, як прийнято висловлюватися, накачані. До того ж, обличчя особи (так само, як і голова) захищені спецзасобом, шоломом з щитком, що повністю опускається на фізіономію. І ще – є щит, що захищає від нападника. Не знайшлося в мене під рукою спецзасобів для експерименту. Але ж є і фотографії, і особисті враження, оскільки цих (о, Боже, до чого дожили) яйцеголових, що викликають неприємну асоціацію з військовим становищем, ми останнім часом бачимо в буквально промисловій кількості на кожному мирному заході громадян під відкритим небом.

А до чого б це я настільки дивною справою зайнялася? Та тут напередодні потерпілого в сутичці з народом капітана спецпідрозділу «Барс» Б. нагородили грошовою премією і нагрудним знаком МВС «За відзнаку в службі» 2-ступеня. А чому це я не називаю прізвища нагородженого, що не знаю, та й в Інеті можна знайти? Ну, знаєте, не хочу особисто брати участь в тиражуванні цього прізвища, хоча хто його знає, чи допоможе подібний вчинок. Ну, от, уявіть, підросте у капітана Б. дитина, а країна буде нормальною, і навіть без жодних хамських табачницьких вилучень з об'єктивних підручників історії. І запитає дитина: мовляв, батьку, а де ти був восени 2011-го? Навіть не так: чому був ТАМ, а не ТУТ? Ну, і навіщо, питається, посилювати цей болючий конфлікт?

Сам «барсовскій» капітан Б. в пресі світиться не дуже, і досить стриманий взагалі. Що стосується другого, наприклад, то він брав нагороди з рук такого великого начальника, як голова столичної міліції Олексій Крикун, лежачи. Це є на фото. Підконтрольні режиму ЗМІ наводять одну фразу про подію. 3 жовтня біля Верховної Ради якась «бабуся» (так капітан по-простому, мабуть, називає всіх дам, які з ним у родинних стосунках не перебувають, але перестали в силу своїх вікових причин викликати у нього спонтанну ерекцію), дотяглася, намагалася підняти щиток з шолома і подряпати.

Отут, якраз пам'ятаючи, що 3 жовтня і на площі перед парламентом, і в Маріїнському парку, я була присутня, взялася за реконструкцію інциденту. Спеціальних знань (та що там, хлоп'ячого вміння битися) не вистачає, взяла усні консультації у знаючих. І сказали мені, що вдарити особу, захищену щитком, практично неможливо, на те й захист зроблений. Як варіант: застосовувати зброю, та що там, хоча б арматуру (нічого подібного в руках протестуючих чорнобильців не було. Я була присутня, і я свідчу). Ще теоретичний варіант: зуміти вирвати з щільного ладу, яким вони тільки й рухаються, одного спецназівця, закинути його в натовп, за спини, стулити передній ряд, в якому підготовлені бойовики, а вже там, за спинами, здерти шолом з щитком, і, якщо завгодно, набити морду, хоча в даному випадку, як на мій погляд, справа ця дурна. Але ж не було 3-го нічого подібного, починаючи від присутності бойовиків серед протестуючих, до подібної витівки!

І ще, ті, з ким радилася теоретично, захлинаючись кепкували над спецназом, і лаялись, згадуючи багато чого, і, зокрема, Одесу. А це до чого? А, це коли порівняно нещодавно переважаючими силами брали трьох бандитів, і один ще й утік, а от оточуючим місце події домівкам мирних громадян мало не здалося, все постріляли в решето. Ну, скажіть, що в операції брав участь не «Барс», а ще якась тигра, яких не злічити розвелося. Мирному обивателю від цього легше і безпечніше? А якщо цей «барсик» якраз покликаний в критичних ситуаціях наводити спокій у містах, і от, уявіть, це не мирні пограбовані чорнобильці, серед яких багато людей похилого віку і жінок, ідуть, а люмпенізований натовп з метою громити виключно винні лавки, тоді що? «Бабуся» забралася під шолом, подряпала, і . . . настала темрява ». Подібна пітьма не те, що грошової нагороди, а елементарного забезпечення стоїть?

Цікаво (з вуст центру зв'язків з громадськістю ГУ МВС столиці) змінюється і ситуація пригоди з капітаном Б. , і його діагноз. Спочатку – мова йшла про «удар, завданий предметом, схожим на кастет в підборіддя». Ах, ні, ще на самому початку (на місці події), без жодного ГУ МВС, я чула розмови протестуючих жінок: «Там хлопчику погано стало . . . Ти що, « швидку »не бачила»? Не знаю, Може душно, Може так свідомість втратив …». Так, протестувальники називали ось тих, хто за визначенням повинен місити їх, а то і стріляти – « хлопчика ». І хіба це не так? Є в цьому брехня?

Але вистачить емоцій. «Предмет, схожий на кастет» (якщо вже можна проникнути під щіток, що захищає обличчя, це, наприклад, може бути міцний кулак), якось плавно за офіційною інформацією став кастетом без сумніву (хоча лиходія, ви подумайте, не знайдено і не затримано). А діагноз капітана від удару в щелепу виріс до струсу мозку, черепно-мозкової травми, і навіть забиття шийного (! ) відділу хребта. Гаразд, про яку б ситуацію і про кого б не йшлося, зубоскалити з приводу будь-якого діагнозу – недобре. Що б, наприклад, з людиною (насправді) не трапилося.

Так, до речі, здогадуюся, хто відгукнеться на форумі цих нотаток. Маючи на увазі деяку професіональну специфіку теми. Ті, хто розкаже, що шолом і щиток хрумтить як куряче яйце. Ну, і звичайно про героїзЬм названих сьогоднішніх «хижих» підрозділів. І на закуску – про злиденне безквартир’я (щоб порадувати воістину убогих відмінних лікарів). Тільки, знаєте, скоріше за все, це будуть працівники PR-служб найдешевшого розливу (які сьогодні – селяни, завтра – націоналісти, а післязавтра ще хтось). І здогадуюся, хто не відгукнеться, принаймні, широко. Ось саме, кого було б цікаво почути: людей зі спецслужб. Хтось може боїться світити адресу компа, знаючи, з ким в особі свого керівництва «має справу». А хтось просто за службою не звик мати справу з виходом на форуми. Але подумаємо, що від цього зміниться? Прозвучить неправда, прорветься правда. Це прочитають, будуть палко обговорювати в своєму колі. І народяться висновки.

І, шановні читачі-співрозмовники, тільки не смійтеся. Мій колега сьогодні блискуче написав про горезвісний паркані біля Верховної Ради. Паралель із псами з творів великого зоопсихолога Конрада Лоренца, про милих звіряток, які обгавкували одне одного виключно за наявності огорожі, варте, звичайно, не сміху, а роздумів, наскільки, мовляв, це екстраполюється на нашу сьогоднішню ситуацію. А ось те, що коли матеріал вже мав бути на ОРД, паркан успішно відновили. Причому, укріпили і до того потворну будову цементом. Опозиційний нардеп Наталія Королевська пізно увечері проїжджала повз, запримітила все, аж до зварювальних апаратів, але, видно було святе діло – «перекур». Ось вона і поставила питання, що відбувається, хто працю’ над нічийною огорожею? Ну, поки нардеп отримувала хамство від спікера на погоджувальній раді: мовляв, якщо вас цікавить, чий паркан біля парламенту, то візьміть прапор з товстим держаком, і крокуйте до столичної госадміністрації, все вдалося з'ясувати. Завжди знайдуться знайомі, які не володіють приватними транспортними засобами, але живуть неподалік від Маріїнського. Так от, вночі там зі зварювальними апаратами трудилася бригада приблизно в 10 чоловік. А потім – прозвучали нарешті і слівця про приналежність огорожі, від якої публічно і неодноразово відхрещувалися і спікер, і лідер парламентської більшості. Не від них. Від тієї ж Королівської та Андрія Шевченка які на короткому брифінгу в парламентських кулуарах зобов'язалися й справді навідатися до пана Попова, і дізнатися. Можна подумати, що Попов, якось плавно замінивши столичного (хоч і «космічного») мера без жодних виборів, і так не має відношення до керівництва «Київзеленбуду» і т. п., про що ми говорили, коли намагалися розслідувати на ОРД фантастичне зростання парламентського паркану, до чого парламент скоєно непричетний.

Я от подумала, звичайно ж, регулярно розгойдувати паркан біля парламенту локальними бунтами, а потім розходитися з почуттям певного задоволення до розмитого за термінами «наступного разу» – напевно, і справді справа не дуже результативна. Але не можна не подумати і про інше. Виявляється, «вони» «нас» бояться! Панічно, і аж до цієї дурниці, зведення зганьблених парканів, які, як прийнято висловлюватися, в разі чого саме нічого не вирішують. Старий (в сенсі стажу), досвідчений «регіонал» Володимир Рибак, ось вже – не дурень загалом кажучи, тут якось нещодавно сказав у коментарі ZN.ua: «Рано чи пізно українці піднімуться і все заберуть». Ще він казав: «людям важко, і тому вони виходять на вулиці». Говорив про необхідність середнього класу, про те, що «треба людей підтягувати до максимуму, а не робити всіх жебраками». Ці правильні слова в даному випадку не здаються мені звичним і нахабним регіоналівським популізмом. І ми, погодьтеся, раніше були, і той же п. Рибак був.

Недобре воно в державі, коли хтось змушений когось боятися, і тільки на цьому може щось встояти хоч тиждень. Але, знаєте, тут ситуація склалася жорстко. Або режим буде боятися нас, або навпаки. Знаєте якийсь третій варіант – поділіться на форумі.

…Так, до речі, м'яке підборіддя не свідчить про мужність, а ще й просто непривабливе.

Вікторія АНДРЄЄВА, «ОРД»                        15. 11. 2011 1:24

http://www.ord-ua.com/2011/11/15/myagkij-podborodok/