Жорстоке
побиття керівника сайту «Дорожній контроль» Ростислава Шапошникова стало ще
одним сумним штрихом в картині беззаконня, що прийняло по всій країні
страхітливі масштаби. Щодня десятки, а то і сотні українців вбивають, спалюють,
насилують, калічать просто в якійсь кривавій вакханалії, наростаючій з кожним
днем. Те, що відбувається, має системні підстави. Два десятки років (реально
більше, оскільки сьогоднішня еліта корінням виходить з світлого комсомольсько-КПСсного
минулого) країною управляють люди з паразитичним складом розуму. Вони роблять
це за допомогою перевернутої системи цінностей, де беззаконня є ключова складова.
Беззаконня – це відсутність правил, що
дозволяє сильнішому диктувати свою волю слабким в умовах відсутності контролю збоку
державних органів. Така система дозволяє легко міняти умови та змінні на
користь сильнішого. Тому, СБУ легко порушує кримінальні справи за покупку брелока
з відеокамерою за 11 гривень, але закриває очі на закупівлю державою
підручників для першокласників за ціною 647 гривень. У такій системі взагалі
немає жодних гарантій, що законослухняний громадянин не виявиться завтра під
ударом прокуратури, СБУ, міліції, оскільки правила постійно підстроюються під
конкретний інтерес. Пора зрозуміти, вся система цієї держави працює лише за
таким принципом і вона захищатиме його до останнього моменту, як священну
корову. Звідси витікає, що коли ви намагаєтеся довести, що закон на вашому
боці, то ви кидаєте виклик всій державній системі і будете обов'язково роздавлені,
якщо не протиставите їй рівноцінну або ефективнішу організацію. Ви будете
обов'язково роздавлені, якщо увіходите в область, де обертаються мільйони. Гроші
– ключова цінність цієї державної системи і кожен, хто робить замах на «розпил
бабла» в очах її бенефіціаріїв є ворогом, який підлягає знищенню.
Цю здавалося б просту істину не розуміють дуже
багато громадських діячів в Україні. Інцидент з биттям активіста «Дорожнього
контролю» є знаковою подією, оскільки відображає перехід протистояння
суспільства (що знаходиться у масі своїй в стані пасивного барана), і держави
(що пожирає це суспільство у прямому розумінні на догоду декільком десяткам
тисяч користе набувачів з олігархічних сімей) в якийсь новий стан, де конфлікт
інтересів стикається лоб в лоб.
Розглянемо детально ситуацію з «Дорожнім
контролем». За три роки існування «Дорожній контроль» перетворився на реальну
силу, з якою ДАІ тепер вимушене рахуватися. При цьому мережа інформаторів та
учасників проекту постійно збільшувалася, що є природною реакцією на беззаконня
ДАІшників, що перетворилися на один з привілейованих станів в рамках нашої
станової держави. Як писав Сімеон Кордонський, в такій державі «формується
соціальна структура, де кожен отримує по чину, за виконання того, що належить,
тобто служіння. Гроші виконують роль ресурсу, що розподіляється, замість
натуральних ресурсів в соціалістичні часи». Основна і ключова функція ДАІ в цій
державі – збір данини на дорогах з холопів, яка далі розподіляється усередині
стану і в рамках його стосунків з іншими станами по всьому ієрархічному
ланцюжку.
Заслуга «Дорожнього контролю» полягала в тому,
що він постійно піддавав легітимність такої практики сумніву, виявляючи все
нові і нові приклади корупції та непрофесіоналізму серед ДАІ. Дії суспільних
активістів постійно підсилювали ненависть суспільства до ДАІ, що у свою чергу
викликало наростаючу протидію ДАІшників. Ця ситуація повинна була перерости в
конфлікт, оскільки ми бачимо протистояння двох світоглядів, які мають абсолютно
різні інтереси. Останньою краплею став конфлікт в Запоріжжі, коли активісти
«ДК» розкрили систему фальсифікації протоколів. Як відомо, той конфлікт
закінчився грандіозною колотнечею і скандалом. «Дорожній контроль» по-суті
поставив під загрозу мільйонний «бізнес», а отже всю станову структуру ДАІ.
Биття Ростислава Шапошникова позначило
переведення протистояння в силове русло, тому що настільки волаючі факти
корупції і беззаконня вже не можна ігнорувати навіть в такій феодальній
державі, як Україна. Тому по праву сильнішого система відповіла інструментом,
якого немає в протилежної сторони, – насильством.
Не розбиратимемо детально сам факт биття
керівника «Дорожнього контролю», цьому найближчими днями буде присвячено багато
матеріалів. Обмежимося тим, що Ростиславу ще повезло, що він залишився живий.
Проте, можна однозначно сказати, що насильство відносно активістів «Дорожнього
контролю» надалі лише розширюватиметься через ті причини, що були позначені
вище.
Це ставить активістів «Дорожнього контролю»
перед питанням – що робити далі?
30 березня в 10-00 активісти ДК пропонують
провести акцію протесту біля будівлі МВС на вул. Богомольця 10. Дія правильна, її,
безперечно, треба підтримати, але вона заздалегідь передбачена, що означає,
малоефективна.
Яку мету в даному випадку переслідують
активісти? Видно, показати згуртованість і готовність підтримати свого лідера.
Тоді це потрібно робити інструментами, що дозволяють зробити це максимально ефектно
і ефективно. Це означає, що автомобілісти повинні блокувати Київ, а не
тусуватися біля МВС. По-перше, це буде наочною демонстрацією сили, яку буде
важко проігнорувати. По-друге, це легко організувати, як показали акції
«Дістали» і акції автомобілістів 5 лютого 2009 року.
Проте, сама по собі акція протесту в такому
форматі вже не відповідає на питання – що робити з насильством, здійснюваним
потужною, добре структурованою організацією в особі держави. Якщо ви бібікаєте
або бігаєте з транспарантами на Богомольця, а вас б'ють або, не дай Бог,
вбивають, то в наявності неадекватність виклику і відповіді.
Що ж
тоді робити? Промальовування відповіді я почала в тексті «Україна
у вогні: що робити? Від революції свідомості до революційних дій». Далі
спробую розвинути тези, початі там, в контексті справи Ростислава Шапошникова.
Очевидно, що в зіткненні одинака і організації
остання завжди виграє. У зіткненні двох організацій виграє сильніша. У
зіткненні двох сильних організацій виграє та, в якої більше ресурсів і
талановите керівництво.
СИЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ – ОСЬ ЧОГО НЕ ВИСТАЧАЄ
АВТОМОБІЛІСТАМ В БОРОТЬБІ З БЕЗЗАКОННЯМ ДАІ.
«Дорожній
контроль» показав ефективність мережевої структури в плані викриття корупції на
дорозі. Її слабкістю є відсутність силового прикриття, здатного забезпечити
захист активістам і недолік фінансів, які можна і потрібно направити на
посилення технічної бази, кількості активістів, що полюють за ДАІшниками і
мажором, що порушують правила.
По суті, ситуація така, що сьогодні на порядку
денному стоїть питання про створення мережевої організації, що частково виконує
функції ДАІ на дорозі, виходячи зі світогляду активістів «Дорожнього контролю» та
всіх, що симпатизують цій організації.
Утопія? Давайте підрахуємо. В Україні, грубо
кажучи, близько 4 млн. автомобілістів. Якщо кожен десятий з них пожертвує на
таку організацію 10 гривень, то ми отримаємо місячний бюджет в 4 млн. гривень
або 48 млн. гривень в рік. Як ви думаєте, чи буде для організації з таким
бюджетом проблемою утримувати мережу штабів всіх регіонів, здатних швидко
організувати автомобілістів для протидії ДАІ, мажору або взагалі для допомоги
на дорогах? Я думаю, що ні. Така організація навіть може собі дозволити найняти
професіоналів для захисту учасників руху в разі форс-мажору.
Втім, тут ми виходимо на наступний рівень
проблематики. Якщо допустити, що така організація раптом з'являється, то, що
робитиме існуюча держава? Правильно, вона буде всіма силами пригнічувати подібні
ініціативи, оскільки їх успішна реалізація поставить під питання існування
такого феодального вилупка в принципі. Це означає, що як би не хотіли активісти
«Дорожнього контролю» і, взагалі, автомобілісти, але їх діяльність вже носить
політичний характер.
ЗРОЗУМІЙТЕ, НЕ МОЖНА ВИРІШИТИ ЛОКАЛЬНУ
ПРОБЛЕМУ БЕЗПЕЧНОГО ТА КОМФОРТНОГО ПЕРЕСУВАННЯ ПО ДОРОГАХ, НЕ ВИРІШИВШИ
ПРОБЛЕМУ СУДІВ, ПРОКУРАТУРИ, ОЛІГАРХІВ, БАНДИТІВ! НЕ МОЖНА ВЗАГАЛІ ОСТАТОЧНО
ДОБИТИСЯ УСПІХУ НЕ ПРИБРАВШИ З ЦІЄЇ ДОРОГИ ДЕРЖАВУ ЗІ ВСІМА ЇЇ
СТАНОВО-ФЕОДАЛЬНИМИ ФОРМАМИ.
Пора визнати, що ми маємо справу з окупаційним
режимом, що пригнічує будь-яку альтернативу, оскільки вона швидко поставить під
сумнів необхідність присутності на даній території окупантів.
З цієї точки зору, потрібно добре розуміти, до
чого можуть привести спроби організувати опір окупації – розстрілами,
тортурами, в'язницями. Тут мені здається заслуговує на увагу досвід, описаний
Нобелівським лауреатом по літературі поляком Чеславом Мілошем в книзі «Родинна
Європа». Він розповідав, як під час окупації Польщі фашистами Армія Крайова
розвернула цілу підпільну державу, що мала свої університети, поліцію, систему
зайнятості, фінансову систему і так далі. Ця підпільна держава змогла підпільна
держава змогла організувати життя мільйонів поляків, не дивлячись на протидію
окупантів. АК спиралася на підтримку Лондона, в наших умовах можна обпертися на
підтримку середнього бізнесу, що роздягається поборами.
Сьогодні зі всією виразністю стало очевидним,
що мільйони українців повинні організуватися, щоб елементарно вижити і не
втратити людську гідність. Принципи такої організації зароджуються на прикладі
діяльності «Дорожнього контролю» та десятків інших громадських ініціатив, що
знаходять в собі сили і мужність йти проти перебігу безвілля, смутку і
розкладання, що панують сьогодні в суспільстві. Коли багато хто задається
питанням, чому в Україні відсутні герої, то випускають з уваги, що вони,
насправді, як Ростислав Шапошников, вже тут, йдуть вперед через весь цей станово-феодальний
гній, що затопив нашу країну, не дивлячись на крики і соплі, що розмазуються по
«замурзаних особах» віртуальних патріотів.
У
наступній серії читайте програму дій контрсистемної політичної сили на
базі «Платформи 36,6»
28.03.2012 15:28
http://www.ord-ua.com/2012/03/28/napadenie-na-dorozhnyij-kontrol-bandityi-i-militsiya-odna-koalitsiya/?lpage=1
Немає коментарів:
Дописати коментар