Після
публікації першої статті з такою назвою в редакцію прийшло багато листів з
питаннями і коментарями. Читачі запитують, де познайомилися Клименко і
Герасименко, чи можна довіряти «Укрінбанку», чи не вигадка автора історія з
обшуком гаража зампреда СБУ і таке інше. Широкий інтерес, що проявлений до
особи «генерала від корупції і афер», заставляє автора деталізувати деякі
обнародувані факти з біографії Миколи Герасименко і відповісти на поставлені
питання відносно «Укрінбанка» Широкий інтерес, проявлений до особи «генерала
від корупції і афер», заставляє автора деталізувати деякі оприлюднені факти з
біографії Миколи Герасименка та відповісти на поставлені питання відносно
«Укрінбанка» максимально об'єктивно.
Почнемо – з останнього. З «Укрінбанка», де генерал-лейтенант
Микола Герасименко, що був зампредом СБУ, працює на посаді радника голови правління
Володимира Клименко.
Як ми вже писали, цей тандем прийшов в банк
полурейдерським способом, витіснивши з посади колишнього керівника Сергія
Мещеряка. До їх приходу «Укрінбанк» не мав проблем ні з репутацією, ні з якістю
обслуговування. Правда, не дивлячись на свій ветеранський вік (як-не-як старіший
комерційний банк в Україні), він так і не вибився в лідери, залишаючись на
рівні «міцних середняків». Проте наростив обширну філіальну базу і зібрав під
своє крило хороших клієнтів.
Незадовго до кризи «Укрінбанк» хотіли купити
ізраїльтяни – банк «Апоалім»: спочатку за $136 млн., а потім $120 млн. Але щось
не зрослося в цій операції, і в прибуткове місце прийшли Клименко з Герасименком.
Клименко на той момент обіймав посаду
директора ТОВ «Енергетична група». Одночасно він був співзасновником цієї фірми
і ще декількох комерційних установ. У їх числі – Бахмачський машинобудівний
завод, ТОВ «Трікон» та інші.
Також він недовго (місяці чотири) обіймав
посаду ліквідатора збанкрутілого банку БІГ «Енергія», але так «вдало» все
наліквідував, що НБУ вимушений був його звільнити.
Обізнані люди стверджують, що Клименко і
Герасименко познайомилися на ґрунті «контрабаса», іншими словами – переміщення
через кордон товарів та цінностей з прихованням від митного контролю.
Річ у тому, що однією з фірм Клименко був
«Супермаркет кольорових металів», а основним хобі Герасименко – красти
конфісковану контрабанду. Вподобав він до цієї справи ще в молодості, працюючи,
відразу після проголошення незалежності, в управлінні УСБУ по Сумської області.
І там же вперше дуже вдало «штовхнув» конфіскований метал.
Пізніше при аналогічних обставинах, як
стверджують джерела, відбулося пересічення приватних інтересів бізнесмена Клименко
та спецслужбіста Герасименка, яке переросло в міцну чоловічу дружбу на ґрунті обдурювання
держави.
В той час, коли Герасименко ще ховав в гаражі
матеріали кримінальної справи по братові Віктора Балоги, розраховуючи на безкінечну
вдячність голови Секретаріату президента, Володимир Клименко, випускник
Ворошиловградського машинобудівного інституту за фахом «металоріжучі верстати та
інструменти», пробирався в нову для себе сферу – банківський бізнес.
Деякий час він працював таким «молодшим
підносить» в «Брокбізнесбанку» братів Буряків. Загальновідомо, що Сергій і
Олександр Буряки, а особливо їх батько Василь Буряк, перебували в тісній дружбі
з тодішнім головою НБУ Володимиром Стельмахом. І під час своєї тимчасової відставки
на початку 2000-х Стельмах перебував при «Брокбізнесбанку» головою наглядової
ради. В цей же час там крутився і «металіст» Клименко.
У Інтернеті пишуть, що саме у «Брокбізнесбанку»
Клименко якраз відчув приємну легкість банківських грошей, особливо отриманих
за рахунок обдурення акціонерів. Зокрема, приводиться випадок, коли після
узгодження з ним, приміщення для філії банку було куплене не за 5 млн. грн. (по
курсу 4,68), як запрошував продавець, а за 9,2 млн. грн. Куди пішла різниця?
Здогадайтеся самі.
Зрозуміло, при такому способі нарощування
особистих доходів дах в особі заступника голови СБУ був більш ніж необхідний. І
Клименко з Герасименко зросталися все тісніше. Але ми, мабуть, відійшли вбік
від поставленого питання: відносно «Укрінбанку». Щоб зберегти максимальну
об'єктивність, ми утримаємося від власних оцінок цієї фінансової установи. А
лише процитуємо думку клієнтів, викладену на незалежному
сайті.
…Бездарна
кадрова політика привела до відтоку найкваліфікованіших фахівців. Заходиш в банк
– і жодного знайомого обличчя. Сумно, що нова команда «менеджерів» націлена не
на результат, а на досить сумнівну рекламну кампанію: коли фахівці банку не
потрібні, банку потрібна реклама. Висновок один – або банк збанкрутує сам, або
його поглине крупніший банк.
…Добрий
день! «Укрінбанк» – це унікально – «серйозна» організація, яка приймає рішення
за тебе, потрібна тобі та або інша операція, чи потрібно тобі відкрити новий
рахунок або не потрібно, але за тебе все вирішили і відкрили! Зіткнувся ось з
чим: прийняв рішення стати ЧП, по своїй дурості відкрив рахунок в
“процвітаючому” банку. Не можу сказати, що був задоволений обслуговуванням, але
і особливо не скаржився. Прийшов час закрити ЧП, і ось в податковій взнаю, що
на моє ім'я відкрито 3 рахунки! А я знав лише про два! Звернувся в банк, ось
тепер чекаю відповіді, хто, навіщо і на якій підставі відкрив без мого відома
рахунок?!..
…Я власник
картки, яка відкривалася для здобуття виплат від центру зайнятості в місті Могильов-Подільський.
Я просто вражений, які непрофесійні люди працюють в цьому банку. Мені помилково
відкрили не ту картку, що треба. В результаті цих махінацій я втратив близько
200 грн…
…Досить кумедна
ситуація зі мною трапилася: не буваючи в цьому банку, я став їх клієнтом, більш
того – я по їх відомостях «боржник» на крупну суму. Двома словами –
неодноразово були листи з вимогою погашення кредиту, якого я і в очі не бачив.
Разом з особою, яка його узяла. Навіть погрозили виконавчою службою. Але ось в
чому «казус» – в реквізитах лише адреса моя, а ПІБ не те що не моє, воно жіноче
(хоча я чоловік))). Це, щонайменше, абсурдно, але, що цікаво – банк просто
помилився в адресі, або це «кидалово» на гроші?
…Банк –
сказати, що він жахливий, не сказати нічого. Брали в кредит авто. Мало того, що
виплатили на 9000 дол. більше, ніж потрібно, так просять ще… чайові 5000 дол. Дзвонять
співробітники банку. І пропонують дати їм хоч би 2000 дол. Але не
перераховувати на рахунок.
…У співробітників
банку і так маленька зарплата, а нове керівництво і ту не виплачує при
звільненні. Не може виразно пояснити, чому. Куди дивиться НБУ?
Загалом, з банком все зрозуміло: кому не шкода
особистих фінансів – ласкаво просимо туди. Але що ж з паном Герасименком?
Велика кількість питань читачів стосуються згаданої в першій публікації історії
з гаражем. Де, коли і за яких обставин проводився обшук? Деякі навіть
сумніваються: а, може, це перебільшення? Для красного слівця, так би мовити.
Гіперболи тут немає жодної. Ось коротка
цитата, яка містить максимум інформації по суті:
У ході
досудового слідства по кримінальній справі №14-1791 слідчим Генеральної
прокуратури та працівниками Управління внутрішньої безпеки СБУ 07.07.2006 було
проведено огляд гаража №1038 гаражно-будівельного кооперативу „Сокіл-2” по
вулиці Академіка Туполева, 1-а в м. Києві, фактичним власником якого є М.
Герасименко. Під час огляду були знайдені та вилучені:
– предмети, що були речовими
доказами в кримінальних справах, які знаходились у провадженні Слідчого
управління СБУ;
– велика кількість службової
документації щодо діяльності Слідчого управління СБУ;
– матеріали
багатоепізодних кримінальних справ, порушених свого часу Службою безпеки
України за фактами злочинної діяльності В. Балоги, його брата П. Балоги та
працівників Чопської митниці. У тому числі – матеріали справи №186, порушеної
СБУ за фактом контрабанди П. Балогою легкових автомобілів «Мерседес-Бенц».
Зазначені матеріали вважалися втраченими.
Цікаве місцезнаходження гаража – на вул. Туполева.
У коментарях до першої статті добрі люди писали, що обитель Миколи Михайловича
Герасименко знаходиться зовсім в інших краях – в Лабораторному провулку (центр
міста).
Втім, квартира в Лабораторному провулку – не
перше і не єдине «гніздечко» нашого генерала. Достовірно відома його тяга до
елітної нерухомості. Першу (чотирикімнатну!) квартиру він придбав ще в 1995
році на кошти, отримані від керівника СП «Технологія», якогось В. В. Зайця. Ще
одну побудував на Осокорках, в престижній висотці (тому часто проводить час в
ресторанах та бутіках ТЦ «Материк»). Цікаво, що сам квартировласник, маючи чисельні
хороми в Києві, був скромно прописаний в Сумах, по вул. Харківській. Чи не конспірація
це?
Швидше, Микола Михайлович, подібно до
радянського мільйонера Корейко, не хоче світити свій матеріальний стан. Джерела
доходів генерал-лейтенанта Герасименко, окрім державних виплат і зарплати
радника глави банку, детально описані в першій частині. Але декілька нових
прикладів не перешкодять.
У 2004 році Герасименко вплутався в скандал з
«Приматом». Співробітники цієї фірми займаються не мавпами, як можна судити з
назви, а законослухняною туристичною діяльністю. Напередодні старту передвиборчої
президентської гонки вони раптово відчули за собою стеження. Потім в
Криворізькому аеропорту, звідки літак, орендований “Приматом”, регулярно
вилітав в Анкону (Італія), за їх вантаженням-розвантаженням стали стежити
декілька авто з київськими номерами. Причому дойди навіть хоч трохи не
утрудняли себе конспірацією. Там же, де стояли, залишили після себе досить
багато сміття (у прямому розумінні цього слова).
Як писали в ЗМІ, «пресовані» фірмачі пізніше
вкажуть горе-сищикам на ці речові докази, і ті визнають: так, мовляв,
прокололися… І тут же есбеушники напростець запитають: «А що ж ви, коли помітили стеження,
не припинили свою справу, хоч би на якийсь час? Тоді б, дивишся, і нинішніх
проблем собі не нажили.» На що «приматівці» цілком резонно відповідали: «А чому
ми повинні скарлючитись від одного вашого вигляду, якщо ми – чесні
бізнесмени?».
Судячи з усього, метою Герасименко (тоді
заступника начальника слідчого управління СБУ) було привласнення такого
улюбленого їм контрабандного товару. А зважаючи на відсутність такого (фірма не
займалася «контрабасом»), розкрадання хоч би частини матеріальних цінностей.
Згодом фірма «Примат» влаштувала судовий розгляд з СБУ, який став одним з
найдзвінкіших скандалів в провінційних ділових колах за «помаранчевий період».
Невдачею обернулася і спроба «Герасима»
зрубати грошей на «дахуванні» фірми «Укрелекон». Дана комерційна структура
спробувала перейти дорогу потужнішому конкурентові – ЕДАПС – і перехопити державні
гроші за друкування документів суворої звітності (бланків, акцій і так далі). У
результаті ЕДАПС, звичайно, переміг, роздавивши невдатного суперника. Але
особливої жалості до «Укрелекону» ніхто не зазнавав, оскільки фірма була
напівфіктивна, а її виробнича база розташовувалася в якомусь лікарняному підвалі
відділення гнійної хірургії.
Але справа не у фірмі, а у Герасименкові. У
самий розпал сварки двох структур він організував документ про те, що в Служби
безпеки України немає претензій до «Укрелекону». Вороги тут же заявили (і,
мабуть, мали рацію), що документ був надиктований заступнику голови СБУ його
комерційним партнером Коваленком. Але саме в цей час генерал вклався в
будівництво квартири на Осокорках.
P.S. Прискіпливий читач скаже, що описані вище
події і факти несуть в собі мало новій інформації. Все те ж саме: ще одна контрабанда,
ще один приклад дрібної крадіжки і підлабузництва. Що ж, які герої – такі
історії. Які банкіри, такі і банки. Яка країна, так ми в ній і живемо…
Сергій Николаєнко 12.03.2012
12:04
Джерело:
Версії
Немає коментарів:
Дописати коментар